У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою Нагірне Нагі рне болг Караагач рум Caragacii Vechi до 1947

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Нагірне.

Нагі́рне (болг. Караагач, рум. Caragacii-Vechi, до 1947 — Карагач) — село Ренійської міської громади, у Ізмаїльському районі Одеської області України. Населення становить 2611 осіб. В національному складі переважають болгари.

село Нагірне


Герб	Прапор

Ренійська міська громада

Код КАТОТТГ

UA51080070050016624

Облікова картка

картка

Основні дані

Засноване

1812

Колишня назва

Карагач (болг. Караагач, рум. Caragacii-Vechi)

Населення

2611

Площа

3,75 км²

Густота населення

696,27 осіб/км²

Поштовий індекс

68821

Телефонний код

+380 4840

Географічні дані

Географічні координати

45°25′50″ пн. ш. 28°26′55″ сх. д. / 45.43056° пн. ш. 28.44861° сх. д.Координати: 45°25′50″ пн. ш. 28°26′55″ сх. д. / 45.43056° пн. ш. 28.44861° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

26 м

Водойми

оз. Кагул

Місцева влада

Адреса ради

68800, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Соборна, 103

Карта

Нагірне

Нагірне

Мапа

Нагірне у Вікісховищі

Географія

Село Нагірне розташовано на Придунайській рівнині в західній частині Південного Придунайського степу (Буджацького) на березі озера Кагул, води якого омивають західну частину села. Площа села — 385,82 га. Відстань до районного центру — 37 кілометрів. Поруч із селом проходить автотраса Рені — Болград — Одеса.

Історія

Село Нагірне засновано в XVII — ХІХ століттях, коли внаслідок низки російсько — турецьких воєн (1768—1774 рр., 1787—1791 рр., 1806—1812 рр.), землі Північного Причорномор'я були відторгнуті від Турецької (Османської) імперії й увійшли до складу Російської імперії.

Засновниками села Нагірного стали 118 сімей — вихідців із села Брістак Варненського повіту (Болгарія), яким царський уряд віддав володіння 6619 гектарів землі. Кожна сім'я отримувала ділянку, площею 60 десятин землі. Село отримало назву Старо — Карагач. У 1814 році на кошті парафіян було побудовано храм Святого Миколая.

Сьогодення

З того часу збереглися функціонують традиційні об'єкти соціально — побутового та культурного призначення. У с. Нагірне працює загально — освітня школа, сільська лікарська амбулаторія, дитячій садок «Казка», поштове відділення, комунальне підприємство, аптека, бібліотека, церков.

У школі навчаються 163 учня, працює 22 вчителя. Діють фольклорні ансамблі «Здравица» та «Нагірняночка». Збирається фольклорний матеріал для пісенної книги на болгарській мові. Вшановуються національні свята болгар, День села.

Безбожні часи все далі відходять у минуле. Зруйновані й занедбані церкві відроджуються. Люди знову звертаються до православної віри. Християнські традиції предків повертаються з духовного підпілля", а релігійні свята займають гідне місце поряд з офіційними.

Одним зі звичаїв, яки активно відновлюються останнім часом є святкування « День Храму» — дня того святого чи релігійної події, на честь якого побудовано місцеву церкву. 22 травня це свято відзначається. Храм присвячений святителю Миколаю Чудотворцю — одному з найшановніших подвижників у всьому християнському світі. Усі вулиці і провулки села заасфальтовані, освітлювані, у кожному дворі є водопровід. 90 відсотків телефоновано, Інтернет.

Населення

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 3071 особа, з яких 1499 чоловіків та 1572 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2592 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
болгарська	85,14 %
російська	5,32 %
румунська	4,52 %
українська	3,14 %
гагаузька	1,57 %
білоруська	0,08 %
німецька	0,04 %

Економіка

Традиційні заняття мешканців — рослинництво, овочівництво, виноградарство, тваринництво, зокрема вівчарство.

Відомі особистості

В поселенні народилися:

Кравчук Валерій Анатолійович (1955) — український важкоатлет, дворазовий чемпіон СРСР, чемпіон Європи, чемпіон світу. Заслужений майстер спорту СРСР.
Димитар Стефанов (1872—1940) — болгарський політик і військовий діяч.

Примітки

. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 жовтня 2019.

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[населення_1989-1] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 жовтня 2019.

[населення_2001-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 жовтня 2019.