Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Нагнибіда́ Мико́ла Льво́вич (7 (20) вересня 1911, Попівка — 16 вересня 1985, Київ) — український поет, перекладач із словацької та білоруської літератури, Заслужений працівник культури Білорусі.
| Микола Львович Нагнибіда | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився | 7 (20) вересня 1911 Попівка | ||
| Помер | 16 вересня 1985 (73 роки) Київ | ||
| Поховання | Байкове кладовище | ||
| Громадянство |  СРСР | ||
| Діяльність | поет, перекладач | ||
| Alma mater | Київський педагогічний інститут | ||
| Знання мов | українська і російська | ||
| Членство | СП СРСР | ||
| Напрямок | соціалістичний реалізм | ||
| Жанр | вірш і d | ||
| Партія | КПРС (з 1940 року) | ||
| Нагороди |
| ||
| Премії |
| ||
| |||
Життєпис
Народився 7 вересня (20 вересня) 1911 в селі Попівці (нині — Смирнове Пологівського району, Запорізької області) в родині сільського фельдшера.
Працював на заводах, новобудовах «ДніпроГЕСу», де почав поетичну творчість. Навчався у Комуністичному інституті журналістики (Харків), Київському педагогічному інституті.
Учасник Другої світової війни у складі сталінських військ. Журналіст фронтових газет.
Жив у Києві. Помер 16 вересня 1985 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 50). Автори надгробного пам'ятника — скульптор В. Міненко та архітектор П. Коптєв.
Творчість
Перша збірка «Дніпровська весна» (1932). До початку війни видав збірник віршів «Зерна» (1933), «Дніпроград» (1937). Згодом до 1984 року побачило світ ще 21 збірка віршів, поем, балад. Серед іншого написав також вірш «Севастополю» (1967). Проте в історію літератури увійде не оригінальною, а перекладацькою творчістю. Микола Нагнібеда — один із найвизначншіних і найплідніших перекладачів білоруської поезії (зокрема Янки Купали), удостоєний звання заслуженого працівника культури Білорусі (1974).
На початку 1990-х років особистість поета стала символом хворобливої графоманії, так що він заслужив на іронічну згадку в романі Юрія Андруховича «Рекреації»: «…в певному розумінні поет Микола Нагнибіда вічно живий і всюдисущий, як Крішна».
Один із небагатьох перекладачів словацького поета Людовита Штура.
Критика
Валерій Марченко у своїй статті «За параваном ідейності», що на суді 1973 року інкримінувалася йому як злочин перед радянською владою, так характеризував творчість та погляди Козаченка:
 | Особливу запопадливість в оспівуванні визначених партією тем виявили старі, ще сталінського гарту, письменницькі кадри. Нагнибіди, козаченки та Збанацькі не підводять. Довір'я ж можновладних виявляється у формі грошової винагороди, наданні посад, а також у прикликанні до «кращих із кращих» спроституйованої матінки-слави. Твори цих лауреатів Шевченківської премії повсюдно друкують, перекладають на мови братніх республік і соціалістичних країн, роблять враження (для нас, звісно) цілком заслуженого визнання. Микола Нагнибіда одержав Шевченківську премію за книжку На полі битви. Окрім поезій, «наснажених пафосом комуністичного будівництва», в ній є чимало таких, де висвітлюються теми, згадувані вже на початку статті. Таким чином, доробок цього поета, ніби у фокусі, зібрав ідеї, образи, форми, дозволені зараз партією для письма. Відкриває збірку розділ «Риси рідного обличчя». Хто знайомий з українською періодикою останніх літ, той одразу збагне, що поет доторкнувся «невичерпного джерела славної Ленінської теми». І справді, у першому вірші книжки йдеться за профіль рідного вождя, без якого автор не у спромозі уявити «всесвіту» і «взагалі життя». Читаючи далі, ми виявимо небилицю про те, як Ленін зустрівся й погомонів із дружиною моряка-балтійця і як по розмові класово прозріла жінка, негайно дала наказ своєму мужу: «Ведіть ви панів всіх до суду». В поезії Зустріч у Горках автор робить спробу дослідити джерела безмежної любові народу до свого провидця... Маленькі школярі потай стежать за Леніним, коли той прогулюється в Горках. Але пильні очі «у світі найстарішого більшовика» помічають малюків, і він запрошує всіх до себе в гості. Вдома Ілліч малює перед дітлахами величну панораму світлого майбутнього. І хоч слова чарівні не викликають особливої довіри... проте вождь, а разом з ним і автор, наперед про все знаючи, роблять знаменне пророцтво: «може, може». Щоправда, доводиться повірити їм на слово, але хлопців такі дрібниці не бентежать. І от уже понад сорок років посивілі щасливці завзято будують Дніпрогеси, Магнітки, Турксиби, застеляють трупом лани війни, воскресають із руїн Білорусь, Україну і, «не спочивши», беруться за Ленський каскад. Натхнені віщою ленінською думкою, учасники зустрічі в Горках вкупі зі своїми однолітками мурують і руйнують усе своє свідоме життя. Слід зазначити, що обіцяної жар-птиці вони й досі не зловили. Одначе мета близька. Тепер уже це відомо одному М.Нагнибіді, що він не вагаючись і стверджує: Все буде так, як їм наснилося, Наприкінці циклу віршів про любого вождя поет звертається до своїх співвітчизників із полум'яним закликом: Вбирайте ж риси незабутні У пам'яті так і спливають давні добрі часи культу Сталіна. Якою чудовою школою виявились вони для нашого поета! І прикметне те, що йому зовсім легко було переучуватися. Тільки рими змінив (Сталін на Ленін) і знову митець — у вирі ідеологічної боротьби, знову він — борець за передові ідеали. Намагаючись якось замаскувати надокучливий ілюстратизм віршів на тему праці, Нагнибіда починає тяжіти до інтелектуальної, певна річ, в його розумінні, манери письма. Поезії з ремінісценціями на кшталт «Шануйте здобуте трудом поколінь», «Для мене тільки те моє, що я віддав народу», «Не знають серпня суть самі лиш пустоцвіти» він пересипає творами, виписаними з претензією на філософічність. Новому Запоріжжю автор присвятив своє Перше кохання. Поринувши у світ мрій, він вигукує нехитре: «Перше кохання, перше горіння, в кожного в серці ти є...» Потім, наче крізь сон, пригадує радість перших зустрічей, «ночі безсонні, ранки в росі голубі». Охоплений жагою, юнак зачаровано йшов слідом, «широко мріяв, вірив у силу», словом, робив усе, як належить закоханому. Та тільки наприкінці поезії автор дотепно розкриває перед шанувальниками свого таланту першопричину тої неземної пристрасті. Виявляється, що для М.Нагнибіди першим коханням, чим була для Петрарки Лаура, а для Данте Беатріче, є місто Запоріжжя. Бо воно: Працею юності створене диво, Це все одно, якби хтось із нас закохався назавжди в табуретку, яку в школі витесували на уроках ручної праці. Ну що ж, за смаки не сперечаються. Адже ж бувають у людей різні патологічні збочення. Так чому б це комусь не вподобати гідроелектростанцію або мартенівську піч. |  |
Нагороди
Увічнення пам'яті
23 березня 1989 року ім'ям Миколи Нагнибіди названа вулиця у Південному мікрорайоні міста Запоріжжя.
Примітки
- Разом із статтею «Київські діалоги» по жовтень 1993 р. знаходилась в архіві КДБ УРСР (СБУ).
- ЗА ПАРАВАНОМ ІДЕЙНОСТІ Валерій Марченко
Джерела
- Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3 : К–Н. — с. 444.
- Шевченківські лауреати. 1962–2007 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слова І. М. Дзюби, Р. М. Лубківського. — 2-ге вид., змін. і доп. — К. : Криниця, 2007. — 768 с. — . — с. 413—414.
Посилання
- Нагнибіда Микола Львович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 406.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Nagnibida Nagnibida Miko la Lvo vich 7 20 veresnya 1911 19110920 Popivka 16 veresnya 1985 Kiyiv ukrayinskij poet perekladach iz slovackoyi ta biloruskoyi literaturi Zasluzhenij pracivnik kulturi Bilorusi Mikola Lvovich NagnibidaNarodivsya7 20 veresnya 1911 1911 09 20 PopivkaPomer16 veresnya 1985 1985 09 16 73 roki KiyivPohovannyaBajkove kladovisheGromadyanstvo SRSRDiyalnistpoet perekladachAlma materKiyivskij pedagogichnij institutZnannya movukrayinska i rosijskaChlenstvoSP SRSRNapryamoksocialistichnij realizmZhanrvirsh i dPartiyaKPRS z 1940 roku NagorodiPremiyi Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNarodivsya 7 veresnya 20 veresnya 1911 v seli Popivci nini Smirnove Pologivskogo rajonu Zaporizkoyi oblasti v rodini silskogo feldshera Pracyuvav na zavodah novobudovah DniproGESu de pochav poetichnu tvorchist Navchavsya u Komunistichnomu instituti zhurnalistiki Harkiv Kiyivskomu pedagogichnomu instituti Uchasnik Drugoyi svitovoyi vijni u skladi stalinskih vijsk Zhurnalist frontovih gazet Nadgrobok Mikoli Nagnibidi Zhiv u Kiyevi Pomer 16 veresnya 1985 roku Pohovanij na Bajkovomu kladovishi dilyanka 50 Avtori nadgrobnogo pam yatnika skulptor V Minenko ta arhitektor P Koptyev TvorchistPersha zbirka Dniprovska vesna 1932 Do pochatku vijni vidav zbirnik virshiv Zerna 1933 Dniprograd 1937 Zgodom do 1984 roku pobachilo svit she 21 zbirka virshiv poem balad Sered inshogo napisav takozh virsh Sevastopolyu 1967 Prote v istoriyu literaturi uvijde ne originalnoyu a perekladackoyu tvorchistyu Mikola Nagnibeda odin iz najviznachnshinih i najplidnishih perekladachiv biloruskoyi poeziyi zokrema Yanki Kupali udostoyenij zvannya zasluzhenogo pracivnika kulturi Bilorusi 1974 Na pochatku 1990 h rokiv osobistist poeta stala simvolom hvoroblivoyi grafomaniyi tak sho vin zasluzhiv na ironichnu zgadku v romani Yuriya Andruhovicha Rekreaciyi v pevnomu rozuminni poet Mikola Nagnibida vichno zhivij i vsyudisushij yak Krishna Odin iz nebagatoh perekladachiv slovackogo poeta Lyudovita Shtura Kritika Valerij Marchenko u svoyij statti Za paravanom idejnosti sho na sudi 1973 roku inkriminuvalasya jomu yak zlochin pered radyanskoyu vladoyu tak harakterizuvav tvorchist ta poglyadi Kozachenka Osoblivu zapopadlivist v ospivuvanni viznachenih partiyeyu tem viyavili stari she stalinskogo gartu pismennicki kadri Nagnibidi kozachenki ta Zbanacki ne pidvodyat Dovir ya zh mozhnovladnih viyavlyayetsya u formi groshovoyi vinagorodi nadanni posad a takozh u priklikanni do krashih iz krashih sprostitujovanoyi matinki slavi Tvori cih laureativ Shevchenkivskoyi premiyi povsyudno drukuyut perekladayut na movi bratnih respublik i socialistichnih krayin roblyat vrazhennya dlya nas zvisno cilkom zasluzhenogo viznannya Mikola Nagnibida oderzhav Shevchenkivsku premiyu za knizhku Na poli bitvi Okrim poezij nasnazhenih pafosom komunistichnogo budivnictva v nij ye chimalo takih de visvitlyuyutsya temi zgaduvani vzhe na pochatku statti Takim chinom dorobok cogo poeta nibi u fokusi zibrav ideyi obrazi formi dozvoleni zaraz partiyeyu dlya pisma Vidkrivaye zbirku rozdil Risi ridnogo oblichchya Hto znajomij z ukrayinskoyu periodikoyu ostannih lit toj odrazu zbagne sho poet dotorknuvsya nevicherpnogo dzherela slavnoyi Leninskoyi temi I spravdi u pershomu virshi knizhki jdetsya za profil ridnogo vozhdya bez yakogo avtor ne u spromozi uyaviti vsesvitu i vzagali zhittya Chitayuchi dali mi viyavimo nebilicyu pro te yak Lenin zustrivsya j pogomoniv iz druzhinoyu moryaka baltijcya i yak po rozmovi klasovo prozrila zhinka negajno dala nakaz svoyemu muzhu Vedit vi paniv vsih do sudu V poeziyi Zustrich u Gorkah avtor robit sprobu dosliditi dzherela bezmezhnoyi lyubovi narodu do svogo providcya Malenki shkolyari potaj stezhat za Leninim koli toj progulyuyetsya v Gorkah Ale pilni ochi u sviti najstarishogo bilshovika pomichayut malyukiv i vin zaproshuye vsih do sebe v gosti Vdoma Illich malyuye pered ditlahami velichnu panoramu svitlogo majbutnogo I hoch slova charivni ne viklikayut osoblivoyi doviri prote vozhd a razom z nim i avtor napered pro vse znayuchi roblyat znamenne proroctvo mozhe mozhe Shopravda dovoditsya poviriti yim na slovo ale hlopciv taki dribnici ne bentezhat I ot uzhe ponad sorok rokiv posivili shaslivci zavzyato buduyut Dniprogesi Magnitki Turksibi zastelyayut trupom lani vijni voskresayut iz ruyin Bilorus Ukrayinu i ne spochivshi berutsya za Lenskij kaskad Nathneni vishoyu leninskoyu dumkoyu uchasniki zustrichi v Gorkah vkupi zi svoyimi odnolitkami muruyut i rujnuyut use svoye svidome zhittya Slid zaznachiti sho obicyanoyi zhar ptici voni j dosi ne zlovili Odnache meta blizka Teper uzhe ce vidomo odnomu M Nagnibidi sho vin ne vagayuchis i stverdzhuye Vse bude tak yak yim nasnilosya Tim pershim lenincyam davno Naprikinci ciklu virshiv pro lyubogo vozhdya poet zvertayetsya do svoyih spivvitchiznikiv iz polum yanim zaklikom Vbirajte zh risi nezabutni V svoyi sercya tovarishi Mi z nim nezminni Nad vikami Zijshov yak sonce nash Illich U pam yati tak i splivayut davni dobri chasi kultu Stalina Yakoyu chudovoyu shkoloyu viyavilis voni dlya nashogo poeta I prikmetne te sho jomu zovsim legko bulo pereuchuvatisya Tilki rimi zminiv Stalin na Lenin i znovu mitec u viri ideologichnoyi borotbi znovu vin borec za peredovi ideali Namagayuchis yakos zamaskuvati nadokuchlivij ilyustratizm virshiv na temu praci Nagnibida pochinaye tyazhiti do intelektualnoyi pevna rich v jogo rozuminni maneri pisma Poeziyi z reminiscenciyami na kshtalt Shanujte zdobute trudom pokolin Dlya mene tilki te moye sho ya viddav narodu Ne znayut serpnya sut sami lish pustocviti vin peresipaye tvorami vipisanimi z pretenziyeyu na filosofichnist Novomu Zaporizhzhyu avtor prisvyativ svoye Pershe kohannya Porinuvshi u svit mrij vin vigukuye nehitre Pershe kohannya pershe gorinnya v kozhnogo v serci ti ye Potim nache kriz son prigaduye radist pershih zustrichej nochi bezsonni ranki v rosi golubi Ohoplenij zhagoyu yunak zacharovano jshov slidom shiroko mriyav viriv u silu slovom robiv use yak nalezhit zakohanomu Ta tilki naprikinci poeziyi avtor dotepno rozkrivaye pered shanuvalnikami svogo talantu pershoprichinu toyi nezemnoyi pristrasti Viyavlyayetsya sho dlya M Nagnibidi pershim kohannyam chim bula dlya Petrarki Laura a dlya Dante Beatriche ye misto Zaporizhzhya Bo vono Praceyu yunosti stvorene divo Pershe kohannya moye Ce vse odno yakbi htos iz nas zakohavsya nazavzhdi v taburetku yaku v shkoli vitesuvali na urokah ruchnoyi praci Nu sho zh za smaki ne sperechayutsya Adzhe zh buvayut u lyudej rizni patologichni zbochennya Tak chomu b ce komus ne vpodobati gidroelektrostanciyu abo martenivsku pich NagorodiStalinska premiya 1952 Derzhavna premiya URSR imeni Tarasa Shevchenka 1970 Uvichnennya pam yati23 bereznya 1989 roku im yam Mikoli Nagnibidi nazvana vulicya u Pivdennomu mikrorajoni mista Zaporizhzhya PrimitkiRazom iz statteyu Kiyivski dialogi po zhovten 1993 r znahodilas v arhivi KDB URSR SBU ZA PARAVANOM IDEJNOSTI Valerij MarchenkoDzherelaUkrayinska literaturna enciklopediya V 5 t redkol I O Dzeverin vidpovid red ta in K Golov red URE im M P Bazhana 1995 T 3 K N s 444 Shevchenkivski laureati 1962 2007 enciklopedichnij dovidnik avtor upor M G Labinskij vstup slova I M Dzyubi R M Lubkivskogo 2 ge vid zmin i dop K Krinicya 2007 768 s ISBN 978 966 7575 81 6 s 413 414 PosilannyaNagnibida Mikola Lvovich Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 406