«На дорогу йду я в самотині» (рос. Выхожу один я на дорогу) — вірш Михайла Лермонтова, видатного російського поета ХІХ століття.
На дорогу йду я в самотині | ||||
---|---|---|---|---|
Форма | вірш[d] | |||
Автор | Лермонтов Михайло Юрійович | |||
Мова | російська | |||
Опубліковано | 1843 | |||
| ||||
Історія створення
Один з останніх віршів Лермонтова, написаний у травні-червні 1841 року, незадовго до загибелі. Саме в цей час поет був у відпустці на Кавказі, на території Мінеральних вод. Улюблені місця автора, де виникли образ дороги й кременистого шляху.
Задум для написання вірша пов'язаний із внутрішніми пошуками поета, який прагнув знайти волю та спокій у житті. Лермонтов зосереджує увагу на тому, що холодний сон могили не його доля. Автор начебто передчував своє майбутнє — смерть на дуелі.
Лермонтов у вірші підсумовує власну поетичну біографію, стверджуючи ті моральні стандарти, які він вважає для себе значущими. Як і більшість останніх поезій автора вірш був надрукований після його смерті, 1843 року — у журналі «Отечественные записки».
На дорогу йду я в самотині
- На дорогу йду я в самотині;
- Крем'яна в тумані путь блищить:
- Тихо. Бога слухає пустиня,
- І зоря з зорею гомонить.
- Небеса прекрасні та безкраї!
- Спить земля в промінні голубім…
- Чом же серце з боллю завмирає?
- Жду чого? Жалію я за чим?
- Мрією не тішусь я пустою,
- Днів не жаль, що більш не розцвітуть.
- Я жадаю волі та спокою!
- Я б хотів забутись і заснуть!
- Та не тим холодним сном могили…
- Я б навік заснути так хотів,
- Щоб живі дрімали в серці сили,
- Щоб у грудях віддих тріпотів;
- Щоб крізь ніч, крізь день ясний для мене
- Про кохання ніжний спів лунав,
- Наді мною темний дуб зелений
- Щоб схилявся й листям розмовляв.
Переклад Максима Рильського
Ідейно-художній аналіз поезії
Тематика вірша різнопланова: самотність, мандрівництво, природа.
Самотність пригнічує поета, адже немає поряд людини, з якою можна поділитися таємними думками й почуттями. Йому потрібна любов, він сподівається її зустріти, але це почуття автор поєднує зі спокоєм. Не шукає вже пристрасті та хвилювань.
. Образ дороги — це алегорія життєвого шляху. Романтичний герой шукає забуття й притулку для своєї самотньої, втомленої душі. Невідомість засмучує кожного, але головне — мати певну життєву мету.
Природа. Її гідність і величність приваблюють поета. Його переповнює бажання вчитися у природи, щоб саме такий баланс і рівновага панували в душі Лермонтова.
Ідея вірша
Єдність людини та природи. Буревії, урагани — і людина стривожена й налякана. Безхмарність неба або непорушна тиша ввечері — і людському погляду відкривається космічний світ. Закінчується день, і завмирає буття. Дерево дуб — це символ життя та його продовження.
Композиція
Вірш «На дорогу йду я в самотині» складається з п'яти строф, пронумерованих автором. Композиція поезії — з трьох частин.
Перша частина починається з опису природи, що оточує ліричного героя. Автором визначається позаземну й космічну сутність світу. Поступово пейзажний лад змінюється філософськими роздумами: питання власного буття й прагнення (перша-друга строфи).
Друга частина (третя строфа) — пік кульмінаційної напруги («Днів не жаль, що більш не розцвітуть»).
Третя частина — розв'язка, спад тривоги (четверта-п'ята строфи). Автор мріє та знаходить ті почуття, яких жадає його душа. Завершується цей невеличкий шедевр пейзажною замальовкою. Це картина бажаної гармонії людини та природи, у якій панує любов.
Образ ліричного героя
Автор представляє особу, яка спостерігає за гармонійною й величною природою. Навколишній світ безмежний. Яким є внутрішній? Оповідач не знаходить спокою у власній душі. Він не страждає від нездійсненних бажань чи неможливості любити. Не шукає нових пригод і світів. Йому необхідні свобода й рівновага.
Ліричний герой — доросла, сформована особистість, що має великий життєвий досвід, пережила чимало розчарувань. Саме мудрість не дозволяє герою жалкувати за тим, що було колись. Безперечно, оповідач по-новому дивиться на навколишній світ, не прагне досягти зірок. При цьому намагається зрозуміти їх таємницю й величну красу. Він мріє відпочити, зняти з колись бунтарської душі нервозність, що накопичувалася роками.
Образ ліричного героя сприймається як своєрідна антитеза юнацьким уявленням Лермонтова про поета, символічно вираженим в образі самотнього вітрильника, що прагне свободи, сподіваючись знайти спокій у життєвій бурі. Як і раніше, поет прагне свободи, але тепер він відчуває зневіреність і втому.
У вірші немає жодної вказівки на те, що ліричний герой твору — сам автор. Поет створив узагальнений образ людини, невдоволеної життям у недосконалому суспільстві, позбавленому гармонії, розмірковує про долю особистості, яка стає вигнанцем або добровільно віддаляється від такого суспільства. Саме тому шлях ліричного героя вірша — самотній і нелегкий.
Жанр і мова поезії
Поліфонія жанрів: вірш філософської лірики, символічний ліричний заповіт, елегія, — робить поезію унікальною, складною й багатоплановою. Одночасно лунають філософські риторичні питання, монологічні роздуми, мотиви вічного сповідального спокою та прощання зі світом.
Мова вірша емоційна й вишукана. Глибину почуттів зумовлює пісенна інтонація, наявність забарвлених засобів художньої виразності. Поет використовує епітети («крем'яна путь»), метафори («Спить земля в промінні голубім…»), риторичні питання («Чом же серце з болю завмирає?»), інверсія («Мрією не тішусь я пустою»), анафора («Я жадаю волі та спокою!/Я б хотів забутись і заснуть!»). Останні дві строфи — вільний переспів вірша Г. Гейне з «Книги пісень».
Музичний супровід поезії
Існувало близько двадцяти варіантів романсів і пісень «На дорогу йду я в самотині» російською мовою. Найбільшу популярність отримав музична варіація Єлизавети Шашиної, написана в 1861 році.
Виконавці романсу: Іван Козловський, Анна Герман, Дмитро Головін, Сергій Лемешев, Олексій Мочалов, Надія Обухова, Іван Петров, Олександр Пирогов, Лідія Русланова, Анатолій Солов'яненко, Юрій Гуляєв, Олег Погудін.
Романси Лермонтова на новий лад. Композитор Валентин Сильвестров — автор циклу «Тихі пісні» на вірші класичних поетів, серед яких «На дорогу йду я в самотині». Виконавці: Сергій Яковенко (баритон), Ілля Шепс (фортепіано).
Див. також
Посилання
- https://zarlit.com/making2014/201.html
- https://vchys.com.ua/tvir-zarybijna-lit/tvir-zarybijna-lit9klas/20353-analz-vrsha-m-liermontova-na-dorogu-ydu-ia-v-samotin.html
- http://edufuture.biz/index.php?title
- https://znanija.com/task/33711802
- https://naurok.com.ua/m-lermontov-motivi-svobodi-i-samotnosti-pesimizm-poezi-lermontova-48405.html
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Na dorogu jdu ya v samotini ros Vyhozhu odin ya na dorogu virsh Mihajla Lermontova vidatnogo rosijskogo poeta HIH stolittya Na dorogu jdu ya v samotiniFormavirsh d AvtorLermontov Mihajlo YurijovichMovarosijskaOpublikovano1843Istoriya stvorennyaOdin z ostannih virshiv Lermontova napisanij u travni chervni 1841 roku nezadovgo do zagibeli Same v cej chas poet buv u vidpustci na Kavkazi na teritoriyi Mineralnih vod Ulyubleni miscya avtora de vinikli obraz dorogi j kremenistogo shlyahu Zadum dlya napisannya virsha pov yazanij iz vnutrishnimi poshukami poeta yakij pragnuv znajti volyu ta spokij u zhitti Lermontov zoseredzhuye uvagu na tomu sho holodnij son mogili ne jogo dolya Avtor nachebto peredchuvav svoye majbutnye smert na dueli Lermontov u virshi pidsumovuye vlasnu poetichnu biografiyu stverdzhuyuchi ti moralni standarti yaki vin vvazhaye dlya sebe znachushimi Yak i bilshist ostannih poezij avtora virsh buv nadrukovanij pislya jogo smerti 1843 roku u zhurnali Otechestvennye zapiski Na dorogu jdu ya v samotiniNa dorogu jdu ya v samotini Krem yana v tumani put blishit Tiho Boga sluhaye pustinya I zorya z zoreyu gomonit Nebesa prekrasni ta bezkrayi Spit zemlya v prominni golubim Chom zhe serce z bollyu zavmiraye Zhdu chogo Zhaliyu ya za chim Mriyeyu ne tishus ya pustoyu Dniv ne zhal sho bilsh ne rozcvitut Ya zhadayu voli ta spokoyu Ya b hotiv zabutis i zasnut Ta ne tim holodnim snom mogili Ya b navik zasnuti tak hotiv Shob zhivi drimali v serci sili Shob u grudyah viddih tripotiv Shob kriz nich kriz den yasnij dlya mene Pro kohannya nizhnij spiv lunav Nadi mnoyu temnij dub zelenij Shob shilyavsya j listyam rozmovlyav Pereklad Maksima RilskogoIdejno hudozhnij analiz poeziyiTematika virsha riznoplanova samotnist mandrivnictvo priroda Samotnist prignichuye poeta adzhe nemaye poryad lyudini z yakoyu mozhna podilitisya tayemnimi dumkami j pochuttyami Jomu potribna lyubov vin spodivayetsya yiyi zustriti ale ce pochuttya avtor poyednuye zi spokoyem Ne shukaye vzhe pristrasti ta hvilyuvan Obraz dorogi ce alegoriya zhittyevogo shlyahu Romantichnij geroj shukaye zabuttya j pritulku dlya svoyeyi samotnoyi vtomlenoyi dushi Nevidomist zasmuchuye kozhnogo ale golovne mati pevnu zhittyevu metu Priroda Yiyi gidnist i velichnist privablyuyut poeta Jogo perepovnyuye bazhannya vchitisya u prirodi shob same takij balans i rivnovaga panuvali v dushi Lermontova Ideya virsha Yednist lyudini ta prirodi Bureviyi uragani i lyudina strivozhena j nalyakana Bezhmarnist neba abo neporushna tisha vvecheri i lyudskomu poglyadu vidkrivayetsya kosmichnij svit Zakinchuyetsya den i zavmiraye buttya Derevo dub ce simvol zhittya ta jogo prodovzhennya Kompoziciya Virsh Na dorogu jdu ya v samotini skladayetsya z p yati strof pronumerovanih avtorom Kompoziciya poeziyi z troh chastin Persha chastina pochinayetsya z opisu prirodi sho otochuye lirichnogo geroya Avtorom viznachayetsya pozazemnu j kosmichnu sutnist svitu Postupovo pejzazhnij lad zminyuyetsya filosofskimi rozdumami pitannya vlasnogo buttya j pragnennya persha druga strofi Druga chastina tretya strofa pik kulminacijnoyi naprugi Dniv ne zhal sho bilsh ne rozcvitut Tretya chastina rozv yazka spad trivogi chetverta p yata strofi Avtor mriye ta znahodit ti pochuttya yakih zhadaye jogo dusha Zavershuyetsya cej nevelichkij shedevr pejzazhnoyu zamalovkoyu Ce kartina bazhanoyi garmoniyi lyudini ta prirodi u yakij panuye lyubov Obraz lirichnogo geroya Avtor predstavlyaye osobu yaka sposterigaye za garmonijnoyu j velichnoyu prirodoyu Navkolishnij svit bezmezhnij Yakim ye vnutrishnij Opovidach ne znahodit spokoyu u vlasnij dushi Vin ne strazhdaye vid nezdijsnennih bazhan chi nemozhlivosti lyubiti Ne shukaye novih prigod i svitiv Jomu neobhidni svoboda j rivnovaga Lirichnij geroj dorosla sformovana osobistist sho maye velikij zhittyevij dosvid perezhila chimalo rozcharuvan Same mudrist ne dozvolyaye geroyu zhalkuvati za tim sho bulo kolis Bezperechno opovidach po novomu divitsya na navkolishnij svit ne pragne dosyagti zirok Pri comu namagayetsya zrozumiti yih tayemnicyu j velichnu krasu Vin mriye vidpochiti znyati z kolis buntarskoyi dushi nervoznist sho nakopichuvalasya rokami Obraz lirichnogo geroya sprijmayetsya yak svoyeridna antiteza yunackim uyavlennyam Lermontova pro poeta simvolichno virazhenim v obrazi samotnogo vitrilnika sho pragne svobodi spodivayuchis znajti spokij u zhittyevij buri Yak i ranishe poet pragne svobodi ale teper vin vidchuvaye znevirenist i vtomu U virshi nemaye zhodnoyi vkazivki na te sho lirichnij geroj tvoru sam avtor Poet stvoriv uzagalnenij obraz lyudini nevdovolenoyi zhittyam u nedoskonalomu suspilstvi pozbavlenomu garmoniyi rozmirkovuye pro dolyu osobistosti yaka staye vignancem abo dobrovilno viddalyayetsya vid takogo suspilstva Same tomu shlyah lirichnogo geroya virsha samotnij i nelegkij Zhanr i mova poeziyi Polifoniya zhanriv virsh filosofskoyi liriki simvolichnij lirichnij zapovit elegiya robit poeziyu unikalnoyu skladnoyu j bagatoplanovoyu Odnochasno lunayut filosofski ritorichni pitannya monologichni rozdumi motivi vichnogo spovidalnogo spokoyu ta proshannya zi svitom Mova virsha emocijna j vishukana Glibinu pochuttiv zumovlyuye pisenna intonaciya nayavnist zabarvlenih zasobiv hudozhnoyi viraznosti Poet vikoristovuye epiteti krem yana put metafori Spit zemlya v prominni golubim ritorichni pitannya Chom zhe serce z bolyu zavmiraye inversiya Mriyeyu ne tishus ya pustoyu anafora Ya zhadayu voli ta spokoyu Ya b hotiv zabutis i zasnut Ostanni dvi strofi vilnij perespiv virsha G Gejne z Knigi pisen Muzichnij suprovid poeziyiIsnuvalo blizko dvadcyati variantiv romansiv i pisen Na dorogu jdu ya v samotini rosijskoyu movoyu Najbilshu populyarnist otrimav muzichna variaciya Yelizaveti Shashinoyi napisana v 1861 roci Vikonavci romansu Ivan Kozlovskij Anna German Dmitro Golovin Sergij Lemeshev Oleksij Mochalov Nadiya Obuhova Ivan Petrov Oleksandr Pirogov Lidiya Ruslanova Anatolij Solov yanenko Yurij Gulyayev Oleg Pogudin Romansi Lermontova na novij lad Kompozitor Valentin Silvestrov avtor ciklu Tihi pisni na virshi klasichnih poetiv sered yakih Na dorogu jdu ya v samotini Vikonavci Sergij Yakovenko bariton Illya Sheps fortepiano Div takozhTihi pisni Silvestrov Posilannyahttps zarlit com making2014 201 html https vchys com ua tvir zarybijna lit tvir zarybijna lit9klas 20353 analz vrsha m liermontova na dorogu ydu ia v samotin html http edufuture biz index php title https znanija com task 33711802 https naurok com ua m lermontov motivi svobodi i samotnosti pesimizm poezi lermontova 48405 html