Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мішари або татари-мішарі (давнє мещєряки, тат. mişär, mişər tatarlari, мишәр, мишәр татарлары) — етнічна група татар. На відміну від казанських татар, формування етносу мішар відбувалося на правобережжі Волги, аж до правобережжя Оки на півночі.
Простежується спорідненість мішар і буртасів. У часи Золотої Орди існував Міщарський юрт (тат. Mişәr yortı). Після розпаду Орди землі мішар не увійшли до складу Казанського ханства, а з кінця XV століття перебували у складі Московської держави. Мішари, на відміну від татар, які заселяли землі Касимовського ханства, участь в завоюванні Казанського ханства не брали. Наприкінці XVI століття уряд переселяє частину мішар на територію Башкирії. Міграція на Урал з волзького правобережжя активно тривала до середини XVIII століття.
У 1798—1865 мішари Уралу, на відміну від інших татар регіону, не платили ясак, а лічилися у військово-козачому стані разом з російськими козаками і башкирами. Зокрема вони несли прикордонну службу уздовж річки Яїк (Урал). У цей період активно формується етнічна самосвідомість мішар: у документах вони називають себе «ми мещерякський народ».
Після переводу мішар з військового стану в цивільний йде зближення їхньої самосвідомості з колишніми ясачними татарами, які тепер перебували, нарівні з мішарями, в стані державних селян.
В період формування татарської нації мішари втратили ряд ознак субетносу, в першу чергу – особлива самосвідомість. Але навіть в час Всесоюзного перепису населення СРСР 1926 року близько 200 тисяч чоловік ще віднесли себе до самостійної "народності" – "мішари".Стійкість етноніма мішар була пов'язана з незавершеністю консолідації волзько-уральських татар, в т.ч. і через напівстанового характеру групи мішар в Приураллі. Крім того, мішари мали і ряд мовних (особливий діалект) і культурних особливостей (зокрема, традиційно мішари не святкували сабантую і джієну, характерного для казанських татар). Проте в XX в. багато що з цих відмінностей зникло або сильно знівелювався. Зараз етнонім мишәр в основному зберігається лише як самоназва другого рівня.
Проте існує ряд сучасних досліджень, що ставлять перед собою мету виділити мішар перш за все як самостійну націю. Необхідно відмітити, що такі дослідження проводилися ще в часи дореволюційної Росії. У зв'язку з цим, показовою є стаття А.С.Гациського "Нижегородские татары - татары ли?" [ 27 жовтня 2004 у Wayback Machine.].
Розселення татар-мішар
Села татар-мішар найкомпактніше розташовані в Нижньогородській, Пензенській, Ульяновській областях, на території республики Татарстан, республіки Мордовія, республіки Башкортостан і республіки Чувашія. Порівняно невеликі групи їх знаходяться в Самарський, Саратовський, Волгоградський і Оренбурзький областях. Ряд татарських селищ збереглося в Рязанський і Тамбовський областях. Крім того, частина татар-мішар проживає в Середній Азії, на Кавказі, на Ставропіллі, Сибіру, Прибалтиці (м. Таллінн), в крупних містах Росії.
Найбільш стародавніми місцями їх проживання були сточища річок Цна і Мокша і, можливо, східні райони Мордовії (приблизно Лямбірський район). З районів стародавнього проживання, особливо із західної зони, протягом трьох з гаком сторіч (XVI-XIX століття) відбувалося поступове розселення мішар спочатку в східному, а потім і в південному і південно-східному напрямах.
Перший історичний етап розселення пов'язаний з будівництвом захисних ліній на південних і східних межах Московської держави, призначених для охорони їх від набігів кочівників. За період, приблизно, з 1578 по 1684 рік на території сучасних республік Мордовія, Рязанської, Тамбовської, Пензенської, Ульяновської, Самарської областей, а також правобережної частини Татарстану було створено три ряди захисних ліній. Одна з них - Симбірська, - крім того, була продовжена на території Закам'я (так звана межа Закамська, побудована в 1652-1657 роках). На будівництво укріплених ліній і охорону прямували головним чином мішарі, мордва і чуваші. У 1578 р. будується захисна лінія Алатирь-Арзамас-Темников і далі до Кадомської лінії. На цю лінію були переведені служиві татари з Кадома. На початку XVII століттяа, мабуть, у зв'язку з посиленням християнізації, вони пішли звідти в Алатирський повіт, де вже до 60-х років XVII століття був ряд мішарських селищ (Каргополь, Шубіно, Актуково, Уразовка, Ключищи, Тріазер, Ендовіще тощо), що увійшли згодом до складу Сергацького повіту.
У 30-ті роки XVII століття декілька на південь від першої захисної лінії була побудована нова, яка брала початок від Керенська (нині м. Вадинськ) і йшла через Нижній і Верхній Ломови-Інсар-Потижський Острог-Шишкєєво-Саранськ-Атемар (м. Лямбірь) і далі йшла на Симбірськ. Серед переведених на цю лінію були мішари з Кадомського, Шацького і головним чином Темниковського повітів. Відомо, що до часу будівництва цих ліній тут існували такі села, як Аксеново, Тавла і Рейторське.
Поява мішар в межах Буїнського і Симбірського повітів (сучасна південно-західна частина Татарстану, південна частина Чувашії і північні райони Ульяновської області) також відноситься до середини XVII ст. і пов'язано з будівництвом Карлінський, Симбірський і Самарський захисних ліній, а також вольною колонізацією краю. Більшість з них прийнято вважати нащадками нижньогородських мішар.
У 1652-1657 роках була побудована Закамська захисна межа по лінії Ериклінськ-Тиїнськ-Білярськ-Ново-Шемшинськ-Кичуєвський Острог-Заїнськ-Мензилінськ. У XVIII столітті на південь від цієї лінії була проведена друга межа: Алексеєвськ-Красноярська-Сергіївськ-Кондурчинська-Черемшанська-Кичуйська. В межі Закам'я, що опинилися до кінця XIV-XV ст. малозаселеними унаслідок спустошливих війн і набігів, разом з іншими народами переселялися і мішари з різних районів їх проживання.
Переселення мішар продовжувалося і далі на схід. Так, на територію сучасної Башкирії воно почалося ще наприкінці XVI століття у зв'язку із спорудою міста-фортеці Уфи в 1574 році і найінтенсивніше відбувалося в XVIII столітті. Наприкінці XVIII століття мішари Пензенської губернії і Симбірського намісництва у пошуках нових земель спрямувалися в Оренбурзький край. Переселення їх сюди продовжується аж до кінця XIX століття. Тут вони заснували ряд селищ, розташованих в суміжній з Башкирією північно-західній частині Оренбурзької області.
Розселення мішар відбувалося також в південному напрямі: в одних випадках це була вільна колонізація, а в інших землі давалися як нагорода за військові заслуги перед Московською державою. У другій половині XVIII ст. мішари з'явилися в Ставропіллі, переселившись туди з Пензенської, Рязанської, Тамбовської, Саратовської, Симбірської губерній.
Починаючи з другої половини XIX ст., мішари з'являються і в промислових районах Донбасу, Уралу, на Прикаспійських нафтових і рибних промислах. На початку XX ст. нижньогородські мішари, головним чином з числа жителів селищ Овечий Яр (тат. Куй Су) і Ключищи (тат. Суксу), переселилися в Таллінн (на 1978 р. чисельність їх становила близько 2000 чоловік) і в Фінляндію (близько 980 чоловік).
Дворянство
У 1784 році мішарські мурзи були прирівняні до російського дворянства. Мішарське походження має Акчурини, Біглови, Дашкини, Долатказини, Диваєви, Єнікєєви, Єнгалишеви, Кашаєви, Кудашеви, Кирєєви, Мамини, Мамлєєви, Муратови, Тенішеви, Терегулови, Чанишеви, Янбулатови.
Мішарський (західний) діалект татарської мови
У татар-мішар розвинувся власний діалект татарської мови. Остаточно сформувався він ще на первинній території проживання його носіїв - в сточищі річки Цна і Мокша, в межах Мещери.
Основна класифікація ділить мішарський діалект татарської мови на цокаючи і чокаючі говори. До цокаючої групи говорів відносяться: сергацький, дрожжановський, чистопільський, мелекеський, байкибашевський. Цокаючий тип говорів розпався на два підтипи: темниковський і лямбірський. Темниковський підтип представляють власно-темниковський говір і говори населених пунктів, розташованих уздовж південної межі республіки Мордовія і північної межі Пензенської області аж до Рузаєвки; до них примикають говори деяких селищ південно-східної частини Пензенської області. Лямбірський підтип цокаючих говорів представлений лямбірським говором на сході республіки Мордовія.
Джерела
- Нижегородские татары - татары ли? http://www.nounb.sci-nnov.ru/fulltext/acg/pdf/tatary.pdf [ 27 жовтня 2004 у Wayback Machine.]
- Всесоюзная перепись населения 1926 года, словарь народностей. http://demoscope.ru/weekly/2006/0267/arxiv06.php [ 19 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- О костюме мишарей [ 17 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Мещера, мещеряки, мишари [ 17 січня 2008 у Wayback Machine.]
- Свадебные обряды, песни татар-мишарей и мордвы (Сравнительный анализ) [ 15 березня 2008 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mishari abo tatari mishari davnye meshyeryaki tat misar miser tatarlari mishәr mishәr tatarlary etnichna grupa tatar Na vidminu vid kazanskih tatar formuvannya etnosu mishar vidbuvalosya na pravoberezhzhi Volgi azh do pravoberezhzhya Oki na pivnochi Rozselennya etnichnih grup tatar u Rosiyi Prostezhuyetsya sporidnenist mishar i burtasiv U chasi Zolotoyi Ordi isnuvav Misharskij yurt tat Misәr yorti Pislya rozpadu Ordi zemli mishar ne uvijshli do skladu Kazanskogo hanstva a z kincya XV stolittya perebuvali u skladi Moskovskoyi derzhavi Mishari na vidminu vid tatar yaki zaselyali zemli Kasimovskogo hanstva uchast v zavoyuvanni Kazanskogo hanstva ne brali Naprikinci XVI stolittya uryad pereselyaye chastinu mishar na teritoriyu Bashkiriyi Migraciya na Ural z volzkogo pravoberezhzhya aktivno trivala do seredini XVIII stolittya U 1798 1865 mishari Uralu na vidminu vid inshih tatar regionu ne platili yasak a lichilisya u vijskovo kozachomu stani razom z rosijskimi kozakami i bashkirami Zokrema voni nesli prikordonnu sluzhbu uzdovzh richki Yayik Ural U cej period aktivno formuyetsya etnichna samosvidomist mishar u dokumentah voni nazivayut sebe mi mesheryakskij narod Pislya perevodu mishar z vijskovogo stanu v civilnij jde zblizhennya yihnoyi samosvidomosti z kolishnimi yasachnimi tatarami yaki teper perebuvali narivni z misharyami v stani derzhavnih selyan V period formuvannya tatarskoyi naciyi mishari vtratili ryad oznak subetnosu v pershu chergu osobliva samosvidomist Ale navit v chas Vsesoyuznogo perepisu naselennya SRSR 1926 roku blizko 200 tisyach cholovik she vidnesli sebe do samostijnoyi narodnosti mishari Stijkist etnonima mishar bula pov yazana z nezavershenistyu konsolidaciyi volzko uralskih tatar v t ch i cherez napivstanovogo harakteru grupi mishar v Priuralli Krim togo mishari mali i ryad movnih osoblivij dialekt i kulturnih osoblivostej zokrema tradicijno mishari ne svyatkuvali sabantuyu i dzhiyenu harakternogo dlya kazanskih tatar Prote v XX v bagato sho z cih vidminnostej zniklo abo silno znivelyuvavsya Zaraz etnonim mishәr v osnovnomu zberigayetsya lishe yak samonazva drugogo rivnya Prote isnuye ryad suchasnih doslidzhen sho stavlyat pered soboyu metu vidiliti mishar persh za vse yak samostijnu naciyu Neobhidno vidmititi sho taki doslidzhennya provodilisya she v chasi dorevolyucijnoyi Rosiyi U zv yazku z cim pokazovoyu ye stattya A S Gaciskogo Nizhegorodskie tatary tatary li 27 zhovtnya 2004 u Wayback Machine Rozselennya tatar misharMisharski knyazivstva XV XVI stolit Sela tatar mishar najkompaktnishe roztashovani v Nizhnogorodskij Penzenskij Ulyanovskij oblastyah na teritoriyi respubliki Tatarstan respubliki Mordoviya respubliki Bashkortostan i respubliki Chuvashiya Porivnyano neveliki grupi yih znahodyatsya v Samarskij Saratovskij Volgogradskij i Orenburzkij oblastyah Ryad tatarskih selish zbereglosya v Ryazanskij i Tambovskij oblastyah Krim togo chastina tatar mishar prozhivaye v Serednij Aziyi na Kavkazi na Stavropilli Sibiru Pribaltici m Tallinn v krupnih mistah Rosiyi Najbilsh starodavnimi miscyami yih prozhivannya buli stochisha richok Cna i Moksha i mozhlivo shidni rajoni Mordoviyi priblizno Lyambirskij rajon Z rajoniv starodavnogo prozhivannya osoblivo iz zahidnoyi zoni protyagom troh z gakom storich XVI XIX stolittya vidbuvalosya postupove rozselennya mishar spochatku v shidnomu a potim i v pivdennomu i pivdenno shidnomu napryamah Pershij istorichnij etap rozselennya pov yazanij z budivnictvom zahisnih linij na pivdennih i shidnih mezhah Moskovskoyi derzhavi priznachenih dlya ohoroni yih vid nabigiv kochivnikiv Za period priblizno z 1578 po 1684 rik na teritoriyi suchasnih respublik Mordoviya Ryazanskoyi Tambovskoyi Penzenskoyi Ulyanovskoyi Samarskoyi oblastej a takozh pravoberezhnoyi chastini Tatarstanu bulo stvoreno tri ryadi zahisnih linij Odna z nih Simbirska krim togo bula prodovzhena na teritoriyi Zakam ya tak zvana mezha Zakamska pobudovana v 1652 1657 rokah Na budivnictvo ukriplenih linij i ohoronu pryamuvali golovnim chinom mishari mordva i chuvashi U 1578 r buduyetsya zahisna liniya Alatir Arzamas Temnikov i dali do Kadomskoyi liniyi Na cyu liniyu buli perevedeni sluzhivi tatari z Kadoma Na pochatku XVII stolittyaa mabut u zv yazku z posilennyam hristiyanizaciyi voni pishli zvidti v Alatirskij povit de vzhe do 60 h rokiv XVII stolittya buv ryad misharskih selish Kargopol Shubino Aktukovo Urazovka Klyuchishi Triazer Endovishe tosho sho uvijshli zgodom do skladu Sergackogo povitu U 30 ti roki XVII stolittya dekilka na pivden vid pershoyi zahisnoyi liniyi bula pobudovana nova yaka brala pochatok vid Kerenska nini m Vadinsk i jshla cherez Nizhnij i Verhnij Lomovi Insar Potizhskij Ostrog Shishkyeyevo Saransk Atemar m Lyambir i dali jshla na Simbirsk Sered perevedenih na cyu liniyu buli mishari z Kadomskogo Shackogo i golovnim chinom Temnikovskogo povitiv Vidomo sho do chasu budivnictva cih linij tut isnuvali taki sela yak Aksenovo Tavla i Rejtorske Poyava mishar v mezhah Buyinskogo i Simbirskogo povitiv suchasna pivdenno zahidna chastina Tatarstanu pivdenna chastina Chuvashiyi i pivnichni rajoni Ulyanovskoyi oblasti takozh vidnositsya do seredini XVII st i pov yazano z budivnictvom Karlinskij Simbirskij i Samarskij zahisnih linij a takozh volnoyu kolonizaciyeyu krayu Bilshist z nih prijnyato vvazhati nashadkami nizhnogorodskih mishar U 1652 1657 rokah bula pobudovana Zakamska zahisna mezha po liniyi Eriklinsk Tiyinsk Bilyarsk Novo Shemshinsk Kichuyevskij Ostrog Zayinsk Menzilinsk U XVIII stolitti na pivden vid ciyeyi liniyi bula provedena druga mezha Alekseyevsk Krasnoyarska Sergiyivsk Kondurchinska Cheremshanska Kichujska V mezhi Zakam ya sho opinilisya do kincya XIV XV st malozaselenimi unaslidok spustoshlivih vijn i nabigiv razom z inshimi narodami pereselyalisya i mishari z riznih rajoniv yih prozhivannya Pereselennya mishar prodovzhuvalosya i dali na shid Tak na teritoriyu suchasnoyi Bashkiriyi vono pochalosya she naprikinci XVI stolittya u zv yazku iz sporudoyu mista forteci Ufi v 1574 roci i najintensivnishe vidbuvalosya v XVIII stolitti Naprikinci XVIII stolittya mishari Penzenskoyi guberniyi i Simbirskogo namisnictva u poshukah novih zemel spryamuvalisya v Orenburzkij kraj Pereselennya yih syudi prodovzhuyetsya azh do kincya XIX stolittya Tut voni zasnuvali ryad selish roztashovanih v sumizhnij z Bashkiriyeyu pivnichno zahidnij chastini Orenburzkoyi oblasti Rozselennya mishar vidbuvalosya takozh v pivdennomu napryami v odnih vipadkah ce bula vilna kolonizaciya a v inshih zemli davalisya yak nagoroda za vijskovi zaslugi pered Moskovskoyu derzhavoyu U drugij polovini XVIII st mishari z yavilisya v Stavropilli pereselivshis tudi z Penzenskoyi Ryazanskoyi Tambovskoyi Saratovskoyi Simbirskoyi gubernij Pochinayuchi z drugoyi polovini XIX st mishari z yavlyayutsya i v promislovih rajonah Donbasu Uralu na Prikaspijskih naftovih i ribnih promislah Na pochatku XX st nizhnogorodski mishari golovnim chinom z chisla zhiteliv selish Ovechij Yar tat Kuj Su i Klyuchishi tat Suksu pereselilisya v Tallinn na 1978 r chiselnist yih stanovila blizko 2000 cholovik i v Finlyandiyu blizko 980 cholovik DvoryanstvoU 1784 roci misharski murzi buli pririvnyani do rosijskogo dvoryanstva Misharske pohodzhennya maye Akchurini Biglovi Dashkini Dolatkazini Divayevi Yenikyeyevi Yengalishevi Kashayevi Kudashevi Kiryeyevi Mamini Mamlyeyevi Muratovi Tenishevi Teregulovi Chanishevi Yanbulatovi Misharskij zahidnij dialekt tatarskoyi moviDokladnishe Misharskij dialekt U tatar mishar rozvinuvsya vlasnij dialekt tatarskoyi movi Ostatochno sformuvavsya vin she na pervinnij teritoriyi prozhivannya jogo nosiyiv v stochishi richki Cna i Moksha v mezhah Mesheri Osnovna klasifikaciya dilit misharskij dialekt tatarskoyi movi na cokayuchi i chokayuchi govori Do cokayuchoyi grupi govoriv vidnosyatsya sergackij drozhzhanovskij chistopilskij melekeskij bajkibashevskij Cokayuchij tip govoriv rozpavsya na dva pidtipi temnikovskij i lyambirskij Temnikovskij pidtip predstavlyayut vlasno temnikovskij govir i govori naselenih punktiv roztashovanih uzdovzh pivdennoyi mezhi respubliki Mordoviya i pivnichnoyi mezhi Penzenskoyi oblasti azh do Ruzayevki do nih primikayut govori deyakih selish pivdenno shidnoyi chastini Penzenskoyi oblasti Lyambirskij pidtip cokayuchih govoriv predstavlenij lyambirskim govorom na shodi respubliki Mordoviya DzherelaNizhegorodskie tatary tatary li http www nounb sci nnov ru fulltext acg pdf tatary pdf 27 zhovtnya 2004 u Wayback Machine Vsesoyuznaya perepis naseleniya 1926 goda slovar narodnostej http demoscope ru weekly 2006 0267 arxiv06 php 19 zhovtnya 2007 u Wayback Machine O kostyume misharej 17 chervnya 2011 u Wayback Machine Meshera mesheryaki mishari 17 sichnya 2008 u Wayback Machine Svadebnye obryady pesni tatar misharej i mordvy Sravnitelnyj analiz 15 bereznya 2008 u Wayback Machine