Мишоловка (село)

Мишоло́вка (Миша́ловка) — колишнє село, а нині місцевість на півдні Києва (Голосіївський район). У міській смузі з 1923 року. Простягається між проспектом Науки, Китаївською вулицею та Голосіївським лісом. Прилягає до місцевостей Багринова гора, Голосіїв, Китаїв, Корчувате і Пирогів (через лісосмугу). Охоплює і Самбурки. Головні вулиці — Закарпатська, Квітки-Основ’яненка, Ягідна.

Мишоловка
Де ля Фліз. Мишоловка (1854)
Загальна інформація
50°22′35″ пн. ш. 30°31′46″ сх. д. / 50.37638889002777631° пн. ш. 30.529722220028° сх. д. / 50.37638889002777631; 30.529722220028Координати: 50°22′35″ пн. ш. 30°31′46″ сх. д. / 50.37638889002777631° пн. ш. 30.529722220028° сх. д. / 50.37638889002777631; 30.529722220028
Країна	Україна
Район	Голосіївський
Адмінодиниця	Київ
Головні вулиці	Квітки-Основ'яненка
Транспорт
Метрополітен	«Деміївська»
Залізнична інфраструктура	Київ-Деміївський
Карта
Мишоловка Мишоловка (Київ)

Історія

Вперше згадується як селище Миша́ловка — володіння Печерського монастиря 1618 року. З цього іноді роблять висновок, що тут щось змішували за допомогою якогось млина. Можливо (хоч і малоймовірно), що так і було, але логічнішою видається саме назва Мишо́ловка — дуже вже нагадує справжню пастку ця улоговина між двома горами. Існує навіть легенда (створена у XX столітті), що козаки 1651 року заманили в цю пастку війська Радзивіла. Саме Мишаловкою з кінця XVIII століття називали село, що мало офіційний статус деревня Хотівської волості Київського повіту Київської губернії.

У 1882 році за даними краєзнавця Лаврентія Похилевича село Мишаловка розташовувалось біля берега Дніпра, поміж струмків які зтікали з Китаївських та Голосіївських пагорбів на Дніпровську рівнину. На той час у Мишоловці проживало приблизно 1000 жителів, різних верств та станів які заробляли на життя в Києві, та з яких православних було лише 333 особи. В Мишоловці розташовувалися цегельні заводи, які належали приказу общественного призрения, Видубицькому монастирю та приватним особам: комерції радникові Василь Васильовичу Єпішкіну і купцеві Афіногену Степановичу Луньову.

У 1896 р. у червні у с. Мишоловка тоді Київської губ. при копанні льоху на садибі селянина Єфрема Терного в культурному шарі було знайдено скарб у невеликій круглодонній амфорі червоної глини, в якій в момент знахідки було відбито горло та ручки. Крім поясних прикрас до складу скарбу входили 11 монетних гривень, з них 7 - ромбоподібної форми і 4 неправильної овальної форми. Клад на той час було передано на зберігання у Київський історичний музей. За думкою вчених скарб можна пов'язати з половецькими нападами на Київ 1093 р. та 1096 р. або з осадою Києва 1151 р..

У 1900 році налічувало 716 мешканців, які займалися хліборобством, а також працювали в Києві та заробляли перевезенням цегли (в Мишаловці працювало п'ять цегельних заводів).

На початку XX ст. починають писарі русифікувати назву та фіксувати як Мишоловка.

Під час Німецько-радянської війни село постраждало. Зберігається садибна забудова. Біля школи — пам'ятник уродженці села Марії Боровиченко. На Мишоловці за адресою Армійська вулиця, 30/12 проживав Герой Радянського Союзу Михайло Цисельський.

• Бюст Марії Боровиченко біля школи

Існували Мишоловські вулиці (тепер Квітки-Основ'яненка, Нікопольська, частина Наддніпрянського шосе) і провулки (тепер Квітки-Основ'яненка і Ремісничий).

Джерела

• Веб-енциклопедія Києва.

• Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 276. — .
• Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 370. (рос.)
• Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — .
• Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 роки.

Примітки

1. Похилевич, Лаврентий Иванович. Уезды Киевский и Радомысльский : статистические и исторические заметки о всех населенных местностях в этих уездах и с подробными картами их / собрал Лаврентий Похилевич изд. книгопродавца Н. Я. Оглоблина. - Киев : Тип. А. Давиденко, 1887.
2. Г. Ф. Корзухина: Русские клады IX-XIII вв., 1954, стр. 133-134, табл. LVI.
3. Даркевич В. Художественный металл Востока. Москва, 1976.
4. Олексій Комар. До проблеми датування грошових злитків київського типу. Науковий вісник Національного музею історії України. Київ, 2017.