Цю сторінку запропоновано перейменувати на Можливо її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам і

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гривня (значення).

Київська гривна — вагова, лічильна і монетна одиниця Київської Русі. Вагова гривна виникла у VIII–ІХ століттях, її первинна величина невідома. Назва пов'язана з нашийною гривною. З поширенням на території Русі куфічних дирхамів певну кількість їх стали прирівнювати за вагою до вагової . Джерела часів Київської Русі називають лічильну гривну «гривною кун». В XI ст. вона дорівнювала 20 ногатам (по 2,56 г кожна ногата), 25 кунам (по 2,05 г) або 50 різанам (по 1,02 г). У XII ст. на лічильну гривну йшло 20 ногат (по 2,56 г), але вже 50 кун чи різан (обидві по 1,02 г).

Срібна гривна Київської Русі (XI—XIII ст.)

На вагові гривні зважували також срібло в злитках, прикрасах чи уламках. Згодом злитки срібла стандартної форми і ваги стали монетами (монетна гривна). У XII ст. розрив у вазі між лічильною гривнею і монетною гривнею досяг співвідношення 1:3 на півдні й 1:4 на півночі Русі. У XV—XVIII ст. в Україні використовувалася лічильна гривна польського походження (див. Гривна польська), на яку йшло 48 монет.

Монетна гривна відома з середини XI ст. Першими виникли київські монетні гривні — ромбоподібні злитки вагою близько 164 г. Майже одночасно з'явилися новгородські гривні;— паличкоподібні злитки вагою близько 204,7 г, трохи пізніше — важкі гривні — за формою подібні до київських, але за вагою тотожні новгородським, і т. зв. чернігівські — ромбоподібні або еліпсоподібні злитки з розкутими кінцями або усією поверхнею, вагою бл. 197 г.

Новгородські гривні проіснували до XV ст., обіг інших завершився в XIII ст. Київські і новгородські гривні використовувалися на всій території Київської Русі, інші — переважно на північному заході Давньоруської держави.

Див. також

Джерела та література

Котляр М. Ф. Гривна давньоруська [ 23 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 195. — .