Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Миха́йло Віке́нтійович Садо́вський (*29 липня 1887, Київ — †29 грудня 1967, Торонто) — український військовий та громадський діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, начальник похідної канцелярії Військового міністерства при ставці Головного Отамана; організатор, згодом голова, Українського воєнно-історичного товариства у Польщі, видавець військово-історичних журналів; організатор і директор Українського воєнно-історичного інституту й Музею українського війська в Торонто.
| Михайло Вікентійович Садовський | |||
|---|---|---|---|
 Капітан Генерал-хорунжий | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 29 липня 1887 м. Київ,  Російська імперія | ||
| Смерть | 29 грудня 1967 (80 років) м. Торонто, провінція Онтаріо,  Канада | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  УНР | ||
| Вид ЗС |  Армія УНР | ||
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Життєпис
Юнацтво і школи
Закінчивши середню реальну школу в Києві, М. Садовський вступив до Чугуївської військової школи, продовжував військовий вишкіл у Володимирському київському кадетському корпусі та Київському піхотному юнкерському училищі — і завершив військове навчання у 1912 як кадровий старшина російської армії в ранзі підпоручника. Приділений до 167 Острожського піхотнього полку в Черкасах, у складі якого вступив у Першу світову війну в 1914.
Перша світова війна
Перебуваючи на фронтах у воєнний час, був тяжко ранений й отруєний газами. Тричі підвищений у ранзі аж до капітана й нагороджений шістьма нагородами, в тому числі: Анненською зброєю (шабля з написом «За хоробрість») і орденом св. Володимира з мечами й бантом IV ст. Займав різні старшинські командні посади від командира роти (сотні) до замісника командира полку в російській армії за час війни аж до революції.
З вибухом російської революції та спонтанного українського національного визвольного руху приєднався до групи українських свідомих патріотів, що стреміли до удержавлення України й створення власного національного війська. Брав активну безперервну участь у визвольній боротьбі батьківщини проти російських червоної й білої армій; в останніх її стадіях, уже в ранзі полковника Армії УНР, займав переважно штабові становища. Його приділено спершу до Культурно-освітньої управи Управління Генерального штабу, а опісля — до Головного штабу, а в роках 1918—1920 назначено начальником Похідної канцелярії Військового Міністерства при ставці Головного Отамана Симона Петлюри.
На еміграції
Уже на еміграції при Президентові Андрієві Лівицькому в Польщі й Німеччині та аж до виїзду до Канади в 1950 р. М. Садовський служив ще Начальником Персональної управи Військового міністерства та був членом Вищої військової ради.
Один з основоположників та заступник голови Українського воєнно-історичного товариства в Польщі, а з 1939 його голова.
У 1944 р. Державним центром УНР в екзилі був підвищений до рангу генерал-хорунжого.
Пізніш у німецькому таборі Майнц-Кастель для біженців у 1949 на чолі групи старшин Армії УНР заснував Український воєнно-історичний інститут з Військовим музеєм — і став його досмертним директором: на цьому становищі перебув досмертно, устигши зібрати й захоронити цінні воєнні й державні реліквії та пам'яткові експонати воєнних часів.
На громадській ниві
У таборах польської інтернації Української Армії став членом (іноді служив головою) різних культурних і добродійних організацій: Українська Спілка Воєнних Інвалідів у Польщі, Управління Станиці в Каліші, Український Червоний Хрест, Головна Рада Хреста С. Петлюри, Товариство вояків Армії УНР в Польщі, основник і заступник голови Українського воєнно-історичного т-ва, Т-во Допомоги еміґрантам з України в Тарнові-Каліші, Об'єднання українських організацій в Каліші, там же влаштування Дому українського еміґранта та Видавництво «Чорномор».
Статті в українській пресі
У Варшаві М. Садовський розпочав видавничу та літературну діяльність, випускаючи друком популярний збірник «За Державність», якого був головним редактором й якого видав з рамени Українського воєнно-історичного Товариства (9 томів), а вже в Торонті довидав того ж збірника 10-й і 11-ий томи від Українського воєнно-всторичного інституту. Як журналіст дописував до «Тризуба» в Парижі, до української «Ниви» в Польщі, до «Табору» у Каліші, до «Діла» у Львові, до «Свободи» в США, до «Українського голосу» й «Вільного слова» в Канаді.
Популяризатор воєнно-історичних здобутків України
З 1947 — директор Українського воєнно-історичного інституту та Музею українського війська при ньому (в Торонто), голова Головної ради Хреста ім. Петлюри; редактор журналу «Український Інвалід», збірників «За Державність» і Бібліотеки Українського воєнно-історичного товариства у Варшаві. На еміграції на теренах Німеччини, Канади і ЗДА влаштовував виставки експонатів Військового Музею при УВІІ (до 40), а також виголошував доповіді головно про Державний Центр та Визвольні змагання в роках 1917—1921. Поза всім тим генерал М. Садовський залишив визначні сліди також і в своїй державницькій праці в еміграції: у Канаді він декілька років підряд працював фінансовим уповноваженим ВО УНРади, а потім повнив уряд голови Представництва екзильного Державного Центру — Уряду УНР на Канаду. За довголітню працю Уряд УНР надав М. Садовському ранг генерал-хорунжого.
Вшанування пам'яті
28 травня 2011 року у мікрорайоні Оболонь було відкрито пам'ятник «Старшинам Армії УНР — уродженцям Києва». Пам'ятник являє собою збільшену копію ордена «Хрест Симона Петлюри». Більш ніж двометровий «Хрест Симона Петлюри» встановлений на постаменті, на якому з чотирьох сторін світу закріплені меморіальні дошки з іменами 34 старшин Армії УНР та Української Держави, які були уродженцями Києва (імена яких вдалося встановити історикам). Серед іншого вигравіруване й ім'я Михайла Садовського.
Джерела та література
- Науменко К. Є. Садовський Михайло Вікентійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 422. — .
- Садовський Михайло
- Михайло Садовський, Генерал-поручник Армії УНР
- Садовський Михайло[недоступне посилання з липня 2019]
- Український Воєнний Музей 1955
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Животко А. П. Історія української преси / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. — Київ: Наша культура і наука, 1999. — 368 с. ім. пок. («Літературні пам'ятки України»). Згадка: с. 325
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Sadovskij Miha jlo Vike ntijovich Sado vskij 29 lipnya 1887 Kiyiv 29 grudnya 1967 Toronto ukrayinskij vijskovij ta gromadskij diyach general horunzhij Armiyi UNR nachalnik pohidnoyi kancelyariyi Vijskovogo ministerstva pri stavci Golovnogo Otamana organizator zgodom golova Ukrayinskogo voyenno istorichnogo tovaristva u Polshi vidavec vijskovo istorichnih zhurnaliv organizator i direktor Ukrayinskogo voyenno istorichnogo institutu j Muzeyu ukrayinskogo vijska v Toronto Mihajlo Vikentijovich Sadovskij Kapitan General horunzhijZagalna informaciyaNarodzhennya29 lipnya 1887 1887 07 29 m Kiyiv Rosijska imperiyaSmert29 grudnya 1967 1967 12 29 80 rokiv m Toronto provinciya Ontario KanadaVijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRVid ZS Armiya UNRVijni bitviPersha svitova vijna Radyansko ukrayinska vijnaNagorodi ta vidznaki Voyennij hrest UNR Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenyaZhittyepisYunactvo i shkoli Zakinchivshi serednyu realnu shkolu v Kiyevi M Sadovskij vstupiv do Chuguyivskoyi vijskovoyi shkoli prodovzhuvav vijskovij vishkil u Volodimirskomu kiyivskomu kadetskomu korpusi ta Kiyivskomu pihotnomu yunkerskomu uchilishi i zavershiv vijskove navchannya u 1912 yak kadrovij starshina rosijskoyi armiyi v ranzi pidporuchnika Pridilenij do 167 Ostrozhskogo pihotnogo polku v Cherkasah u skladi yakogo vstupiv u Pershu svitovu vijnu v 1914 Persha svitova vijna Perebuvayuchi na frontah u voyennij chas buv tyazhko ranenij j otruyenij gazami Trichi pidvishenij u ranzi azh do kapitana j nagorodzhenij shistma nagorodami v tomu chisli Annenskoyu zbroyeyu shablya z napisom Za horobrist i ordenom sv Volodimira z mechami j bantom IV st Zajmav rizni starshinski komandni posadi vid komandira roti sotni do zamisnika komandira polku v rosijskij armiyi za chas vijni azh do revolyuciyi Z vibuhom rosijskoyi revolyuciyi ta spontannogo ukrayinskogo nacionalnogo vizvolnogo ruhu priyednavsya do grupi ukrayinskih svidomih patriotiv sho stremili do uderzhavlennya Ukrayini j stvorennya vlasnogo nacionalnogo vijska Brav aktivnu bezperervnu uchast u vizvolnij borotbi batkivshini proti rosijskih chervonoyi j biloyi armij v ostannih yiyi stadiyah uzhe v ranzi polkovnika Armiyi UNR zajmav perevazhno shtabovi stanovisha Jogo pridileno spershu do Kulturno osvitnoyi upravi Upravlinnya Generalnogo shtabu a opislya do Golovnogo shtabu a v rokah 1918 1920 naznacheno nachalnikom Pohidnoyi kancelyariyi Vijskovogo Ministerstva pri stavci Golovnogo Otamana Simona Petlyuri Na emigraciyi Uzhe na emigraciyi pri Prezidentovi Andriyevi Livickomu v Polshi j Nimechchini ta azh do viyizdu do Kanadi v 1950 r M Sadovskij sluzhiv she Nachalnikom Personalnoyi upravi Vijskovogo ministerstva ta buv chlenom Vishoyi vijskovoyi radi Odin z osnovopolozhnikiv ta zastupnik golovi Ukrayinskogo voyenno istorichnogo tovaristva v Polshi a z 1939 jogo golova U 1944 r Derzhavnim centrom UNR v ekzili buv pidvishenij do rangu general horunzhogo Piznish u nimeckomu tabori Majnc Kastel dlya bizhenciv u 1949 na choli grupi starshin Armiyi UNR zasnuvav Ukrayinskij voyenno istorichnij institut z Vijskovim muzeyem i stav jogo dosmertnim direktorom na comu stanovishi perebuv dosmertno ustigshi zibrati j zahoroniti cinni voyenni j derzhavni relikviyi ta pam yatkovi eksponati voyennih chasiv Na gromadskij nivi U taborah polskoyi internaciyi Ukrayinskoyi Armiyi stav chlenom inodi sluzhiv golovoyu riznih kulturnih i dobrodijnih organizacij Ukrayinska Spilka Voyennih Invalidiv u Polshi Upravlinnya Stanici v Kalishi Ukrayinskij Chervonij Hrest Golovna Rada Hresta S Petlyuri Tovaristvo voyakiv Armiyi UNR v Polshi osnovnik i zastupnik golovi Ukrayinskogo voyenno istorichnogo t va T vo Dopomogi emigrantam z Ukrayini v Tarnovi Kalishi Ob yednannya ukrayinskih organizacij v Kalishi tam zhe vlashtuvannya Domu ukrayinskogo emigranta ta Vidavnictvo Chornomor Statti v ukrayinskij presi U Varshavi M Sadovskij rozpochav vidavnichu ta literaturnu diyalnist vipuskayuchi drukom populyarnij zbirnik Za Derzhavnist yakogo buv golovnim redaktorom j yakogo vidav z rameni Ukrayinskogo voyenno istorichnogo Tovaristva 9 tomiv a vzhe v Toronti dovidav togo zh zbirnika 10 j i 11 ij tomi vid Ukrayinskogo voyenno vstorichnogo institutu Yak zhurnalist dopisuvav do Trizuba v Parizhi do ukrayinskoyi Nivi v Polshi do Taboru u Kalishi do Dila u Lvovi do Svobodi v SShA do Ukrayinskogo golosu j Vilnogo slova v Kanadi Populyarizator voyenno istorichnih zdobutkiv Ukrayini Z 1947 direktor Ukrayinskogo voyenno istorichnogo institutu ta Muzeyu ukrayinskogo vijska pri nomu v Toronto golova Golovnoyi radi Hresta im Petlyuri redaktor zhurnalu Ukrayinskij Invalid zbirnikiv Za Derzhavnist i Biblioteki Ukrayinskogo voyenno istorichnogo tovaristva u Varshavi Na emigraciyi na terenah Nimechchini Kanadi i ZDA vlashtovuvav vistavki eksponativ Vijskovogo Muzeyu pri UVII do 40 a takozh vigoloshuvav dopovidi golovno pro Derzhavnij Centr ta Vizvolni zmagannya v rokah 1917 1921 Poza vsim tim general M Sadovskij zalishiv viznachni slidi takozh i v svoyij derzhavnickij praci v emigraciyi u Kanadi vin dekilka rokiv pidryad pracyuvav finansovim upovnovazhenim VO UNRadi a potim povniv uryad golovi Predstavnictva ekzilnogo Derzhavnogo Centru Uryadu UNR na Kanadu Za dovgolitnyu pracyu Uryad UNR nadav M Sadovskomu rang general horunzhogo Pomer u Toronto Kanada Vshanuvannya pam yatiPam yatnik starshinam Armiyi UNR urodzhencyam m Kiyeva na yakomu vikarbuvano im ya Mihajla Sadovskogo 28 travnya 2011 roku u mikrorajoni Obolon bulo vidkrito pam yatnik Starshinam Armiyi UNR urodzhencyam Kiyeva Pam yatnik yavlyaye soboyu zbilshenu kopiyu ordena Hrest Simona Petlyuri Bilsh nizh dvometrovij Hrest Simona Petlyuri vstanovlenij na postamenti na yakomu z chotiroh storin svitu zakripleni memorialni doshki z imenami 34 starshin Armiyi UNR ta Ukrayinskoyi Derzhavi yaki buli urodzhencyami Kiyeva imena yakih vdalosya vstanoviti istorikam Sered inshogo vigraviruvane j im ya Mihajla Sadovskogo Dzherela ta literaturaNaumenko K Ye Sadovskij Mihajlo Vikentijovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 422 ISBN 978 966 00 1290 5 Sadovskij Mihajlo Mihajlo Sadovskij General poruchnik Armiyi UNR Sadovskij Mihajlo nedostupne posilannya z lipnya 2019 Ukrayinskij Voyennij Muzej 1955 Literatura Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Zhivotko A P Istoriya ukrayinskoyi presi Uporyad avt ist biogr narisu ta primit M S Timoshik Kiyiv Nasha kultura i nauka 1999 368 s im pok Literaturni pam yatki Ukrayini Zgadka s 325