У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Микиша Мики ша Миха йло Венеди ктович нар 6 червня 1885 Миргород пом 2

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Микиша.

Мики́ша Миха́йло Венеди́ктович (нар. 6 червня 1885, Миргород — пом. 20 листопада 1971, Київ) — український співак (тенор) та педагог. Соліст Київського, Харківського театрів опери та балету, Большого театру в Москві. Професор Київської консерваторії. Народний артист УРСР (1971). Батько Тараса Михайловича Микиші, українського піаніста та композитора.

Микиша Михайло Венедиктович
Зображення
Михайло Микиша (справа) зі своїм учителем — Олександром Мишугою
Основна інформація
Дата народження	6 червня 1885(1885-06-06)
Місце народження	Миргород, Полтавська губернія, Російська імперія
Дата смерті	20 листопада 1971(1971-11-20) (86 років)
Місце смерті	Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Професії	співак
Співацький голос	тенор
Інструменти	вокал^[d]
Жанри	драматичний тенор
Заклад	Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
Нагороди

Життєпис

Микиша Михайло Венедиктович народився 6 червня 1885 року (за старим стилем — 25 травня) у місті Миргороді. Спочатку навчався в Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя, у 1904–1910 — у Київській музично-драматичній школі М. Лисенка (в класі співу Олександра Пилиповича Мишуги).

Співав у театрі Миколи Садовського (1910–1914), Київській міській опері (1914–1922), Большому театрі (Москва, 1922–1931), Харківському (1931–1942) і Київському (1942–1944) театрах опери та балету. З 1919 року — керівник новоствореного українського театру «Музична драма».

З 1937 викладав у Харківській консерваторії. 1941 року репресований, висланий до Сибіру.

З 1944 року викладав у Київській консерваторії. У 1946 році отримав звання професора (серед учнів А. Сердюк). У 1971 році було видано його книгу «Практичні основи вокального мистецтва».

Помер у Києві 20 листопада 1971 року, похований на Байковому кладовищі. У Миргороді його ім'ям названо вулицю. На будинку по Паньківській вулиці у Києві, де він жив, встановлено меморіальну дошку.

Творчість

Михайло Микиша мав сильний, виразний, широкого діапазону голос, здобув славу виконавця гостродраматичних ролей. Велике місце у репертуарі співака займали твори М. Лисенка, а партнерами по співу були Марія Литвиненко-Вольгемут, Федір Шаляпін і ін.

Репертуар

Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського)
Петро, Левко («Наталка Полтавка», «Утоплена» М. Лисенка)
Радамес («Аїда» Джузеппе Верді)
Йонтек («Галька» Станіслава Монюшка)
Єник («Продана наречена» Бедржиха Сметани)
Туррідо («Сільська честь» П'єтро Масканьї)
Герман («Пікова дама» П. Чайковського)
Голіцин («Хованщина» М. Мусоргського)
Гришка Кутерма («Сказання про невидимий град Кітеж» М. Римського-Корсакова)
Ірод («Саломея» Ріхарда Штрауса)

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Микиша Михайло Венедиктович [ 3 квітня 2013 у Wayback Machine.]
(рос.)
Шелюбський М. М. В. Микиш / М. Шелюбський. — Київ : Мистецтво, 1947. — 42 с. : іл. – (Майстри мистецтва України). [ 20 лютого 2019 у Wayback Machine.]

Література

Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.227

Посилання

Микиша Михайло Венедиктович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 386-387.
Микиша Михайло Венедиктович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 202.