Мерчін Новак-Нехорнський

Мерчін Новак-Нехорнський, справжнє прізвище — Нойман (в. -луж. Měrćin Nowak-Njechorński, нім. Martin Neumann; 13 червня 1900, село Нехорнь близько Будішина, Саксонія, Німеччина — 6 липня 1990, Нехорнь, Німеччина) — лужицький письменник, журналіст і художник.

Мерчін Новак-Нехорнський
в.-луж. Měrćin Nowak-Njechorński
Народився	13 червня 1900(1900-06-13)^[1]^[2] або 13 травня 1900(1900-05-13)^[3] ^d, Q1787204?, Дрезден^[d], НДР
Помер	6 липня 1990(1990-07-06)^[1] (90 років) ^d, ^d, Q1787204?, Німеччина
Поховання	^d
Країна	Німеччина  НДР
Діяльність	художник, письменник, рисувальник, графік
Alma mater	^d, ^d і Академія образотворчих мистецтв у Варшаві
Заклад	Сербське новіни, ^d і Rozhlad
Членство	Домовіна (організація)
Нагороди	Премія імені Якуба Цішинського
Мерчін Новак-Нехорнський у Вікісховищі

Біографія

Рідний будинок

Народився 13 липня 1900 року в лужицькому селі Нехорнь (Нехерн). Закінчив середню школу в селі Ворцинь (Вуршен), після чого навчався живопису. У 1919 році в Герліц була організована його перша художня виставка. З 1920 року навчався в Лейпцигу в . З 1921 року по 1923 рік навчався в дрезденській . Під час навчання займався художньою реконструкцією слов'янської міфології. З 1923 року навчався в Празі, з 1927 року по 1929 роки — у варшавській Академії образотворсих мистецтв.

Після закінчення навчання повернувся в Будішин, де з 1929 року став редактором лужицької газети «Serbske Nowiny». У 1933 році після приходу до влади нацистів залишив роботу в редакції газети «Serbske Nowiny». Брав участь у Другій світовій війні. Після закінчення війни повернувся з американського полону і став працювати з 1947 року в редакції газети «Nowa doba» (пізніше цій газетуі було повернуто довоєнне найменування «Serbske Nowiny»). З 1950 року по 1969 рік був головним редактором літературного лужицького журналу «Rozhlad». Був членом однієї з комісій союзного управління «Домовіна».

У 1958 році змінив німецьке прізвище Нейман на аналогічну лужицьку версію Новак, додавши собі псевдонім Нехорнський від найменування рідного села Нехорнь.

У 1969 році вийшов на пенсію і став займатися живописом і письменницькою діяльністю, проживаючи в рідному селі Нехорнь. У 1974 році брав участь разом з лужицькими художниками і на VII з'їзді Товариства художників НДР в Карл-Маркс-Штадт.

Помер 6 липня 1990 року в рідному селі Нехорнь.

Твори

• Ruskie byliny, Praha, 1927;
• Po serbskich pućach, Budyšín, 1936,
• Wusaty Krjepjel a druhe bajki, Budyšín, 1950;
• Wuknimy dolnoserbski. Krótki kurs delnjoserbšćiny za hornjołužiskich Serbow, Budyšín, 1952;
• Zapiski Bobaka, Budyšín, 1952;
• Serbski Wšudźebył, Budyšín, 1954;
• Mišter Krabat, Budyšín, 1954;
• Kołowokoło Błotow, Budyšín, 1957;
• Bołharske podlěćo, Budyšín, 1958;
• Wot wčerawša na jutřiše, Budyšín, 1960;
• Molerjo, spěwarjo, podróżnicy, Budyšín, 1961;
• Pod Pamirom a za Kaukazom, Budyšín, 1961;
• Baćon a žaby a druhe bajki, Budyšín, 1967.

Нагороди

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» — двічі;
• ;
• Національна премія НДР;
• Лауреат літературної премії організації «Домовіна»;
• Лауреат премії імені Якуба Цішинського (1959);

Пам'ять

• У селі Нехорнь діє музей, присвячений Мерчіну Новак-Нехорнському.

Примітки

1. Filmportal.de — 2005.
   d:Track:Q15706812
2. The Fine Art Archive — 2003.
   d:Track:Q10855166
3. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312

Література

• Гугнін А. А., Введення в історію серболужицької словесності і літератури від витоків до наших днів, Російська академія наук, Інститут слов'янознавства і балканістики, науковий центр слов'яно-німецьких відносин, М., 1997, стор. 139, 145—147, 158, 160, 166—167,
• Лаптєва, Л. П., Мерчін Новак-Нехорнський: видатний діяч серболужицького культурного і національного життя [Текст] / Л. П. Лаптєва//Слов'янознавства. — 2001. — N 1. — С.. 86-87
• Wubrane spisy, zwjazk 1 (pućowanske wobrazy). Bautzen 2000,
• Wubrane spisy, zwjazk 2 (bajki). Bautzen 2000,
• Helmut Kaltšmit: Leksikon awtorow serbskich knihow 1945—1978. Bautzen 1979
• Dietrich Scholze: Martin Nowak-Neumann (1900—1990), Sächsische Biografie. Herausgegeben vom Institut für Sächsische Geschichte und Volkskunde, bearb. vonMartina Schattkowsky.

Посилання

• Бібліографія (нім.)
• Біографія (нім.)