Мелконян Монте

Монте Чарльзович Мелконян («Аво») (вірм. Մոնթե Մելքոնյան, 25 листопада 1957 — 12 червня 1993) — вірменський військовий діяч, колишній керівник організації АСАЛА (ASALA-RM), учасник громадянської війни в Лівані, у Вірменії Монте Мелконян визнаний героєм Карабаської війни та вважається одним з найяскравіших, найталановитіших і найдосвідченіших вірменських командирів під час Карабаського конфлікту.

Мелконян Монте Чарльзович
вірм. Մոնթե Մելքոնյան
Народився	25 листопада 1957(1957-11-25)^[1] Вісейлія, Каліфорнія, США^[1]
Помер	12 червня 1993(1993-06-12)^[1] (35 років) ^d, Агдамський район, Азербайджан ·загиблий у бою
Поховання	^d
Країна	США  Вірменія
Національність	^d
Діяльність	археолог, військовослужбовець
Alma mater	Університет Каліфорнії (Берклі)
Знання мов	японська, англійська, французька, іспанська, італійська, турецька, перська, курдська і вірменська^[3]
Учасник	Громадянська війна в Лівані, Карабаський конфлікт і Операція ВАН
Роки активності	1979 — 1993
Військове звання	лейтенант-полковник і підполковник
Брати, сестри	^d
У шлюбі з	^d
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мелконян.

Біографія

Монте Мелконян народився 25 листопада 1957 року в місті Вісалія (штат Каліфорнія, США). Закінчив університет Берклі за фахом «археологія» та «історія Азії». Володів сімома мовами.

У 1978 році він прибув до Бейрута, і взяв участь в обороні вірменського кварталу від сил фалангістів. Мелконян був членом вірменського ополчення в Бурдж-Хамуді протягом двох років і брав участь у вуличних боях з фалангістам. Навесні 1980 року він вступив в АСАЛА, пройшов військову підготовку. Мелконян здійснював операції в Римі, Афінах, та інших місцях, і допомагав планувати і готувати бойовиків для здійснення Операції Ван у вересні 1981 року, під час якої четверо вірмен захопили турецьке посольство в Парижі. У листопаді 1985 року Мелконян був арештований в Парижі і засуджений до 6 років тюремного ув'язнення за незаконне зберігання зброї та підробку документів. На початку 1989 року він був звільнений і висланий у Південний Ємен.

У 1990 прибуває до Карабаху, бере участь у боях за , , . Стає командиром Корнідзорського загону. У 1992 році при спробі взяти село Мачкалашен (південні ворота в Карабах), азербайджанська армія зіткнулася із загоном Монте, після чого загроза Арцаху з півдня була ліквідована. Весь наступний рік Монте бився, обороняючи Мартунинський район. Завдяки його досягненням, Мартунинський район не віддав «ні сантиметра своєї землі», як висловлювався сам Аво. Своїм героїзмом і патріотизмом він завоював всенародну любов і повагу.

Загинув у бою 12 червня 1993 року.

Нагороди

• Посмертно удостоєний найвищого звання НКР «Герой Арцаха».
• 20 вересня 1996 року удостоєний вищого звання Республіки Вірменії — Національний Герой Вірменії.

Пам'ять

На честь Монте Мелконяна названо військову частину ЗС Вірменії, університет і школу в місті Єревані, міст, благодійний фонд.

Цікавий факт

Майже в кожному будинку Мартунинського району Нагірно-Карабаської Республіки на стінах є принаймні один портрет Монте Мелконяна, оскільки завдяки йому район відносно спокійно, в порівнянні з іншими районами пережив війну.

Див. також

• Абаєв Мірза

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #135887801 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Krikorian A., Heratchian H. Le dictionnaire biographique: Arméniens d'hier et d'aujourd'hui — Maisons-Alfort: 2021. — P. 395. —
   d:Track:Q208314d:Track:Q114588221d:Track:Q114574126d:Track:Q114555440
3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
4. Высшее звание Республики Армении // Сайт [[Президент Вірменії|Президента Вірменії]] (рос.). Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 21 березня 2013.

Посилання

• Fedayi.ru, Монте «Аво» Мелконян
• Монте Мелконян — Герой Арцаха [Архівовано 25 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
• Звезда Монте^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Фонд имени Монте Мелконяна [Архівовано 20 грудня 2009 у Wayback Machine.]