Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Цариця Марія Темрюківна (1545/1546—1569) — до хрещення княжна Кученей (кабард. Темрыкъуэ Идар ипхъу Гуэщэней , хрещена 20 липня 1561) — друга дружина Івана Грозного, дочка кабардинського князя Темрюка. Оригінальне ім'я Кученей (кабард. Гуэщэнэ, Гуэщэней ), перекладається з кабардинської як — «очі княжни».
| Марія Темрюківна | |
|---|---|
| кабард. Гуэщэней | |
 | |
| Народилася | 1540-ві Кабарда |
| Померла | 6 вересня 1569 Александров, Росія |
| Поховання | d |
| Діяльність | консортка |
| Знання мов | давньоруська |
| Титул | d |
| Рід | Рюриковичі |
| Батько | Темрюк Ідаровіч |
| Брати, сестри | d і d |
| У шлюбі з | Іван IV Грозний |
| Діти | Q22811504? |
| |
У билинах — Марія Демрюківна (Добрюківна), Крильська цариця, Кримська поляниця.
Біографія
Весілля
Через вісім днів після смерті Анастасії «Митрополит, Святителі, Бояри урочисто запропонували йому шукати нареченої: закони пристойності були тоді не суворі»[3]. Іван мав намір одружитися з сестрою польського короля Катериною, однак той зажадав за це Псков, Смоленськ і Новгород.
У 1560 році цар послав сватів Ф. В. Вокшерина і С. Мякиніна на Кавказ «у Черкаских князів дочок дивитися». 15 червня 1561 року княжна Кученей, «з черкас пятигорских дівиця», приїхала в Москву разом з братом Салтанкулом (в хрещенні Михайла). Їм відвели хороми поблизу Кремля. Незабаром цар «княжні Черкаської велів бути на своєму подвір'ї, дивився її і полюбив».
«Пане Теврюге! Аще сицевая доброта дочки твоєї, а нашої великої государині Марії Теврюговни, то государю нашому царю і великому князю Івану Васильовичу улюблена буде, а нас онъ, государ, за це велике дѣло жалувати станетъ, а ця дочко, твоя з нимъ, государемь, царювати въ велицѣй слави станетъ».
6 липня в палацовому Благовіщенському соборі присутніх боярам і духовенству оголосили, що Гошаней готується до обряду хрещення і буде названа Марією — в ім'я святої Марії Магдалини. У той же день цар назвав її своєю нареченою і по древньому російському ритуалу вручив своєї судженої кільце і хустку, унизаний перлами. Афанасій, ще будучи протопопом, оголошував її перед хрещенням. Була охрещена під ім'ям «Марія» митрополитом Макарієм. Після завершення обряду хрещення Іван Васильович за звичаєм підніс Марії золотий хрест-складень, а царевичі Іван і Федір вручили їй хрести, прикрашені діамантами і перлами.
21 серпня відбулося вінчання в Успенському соборі. Вінчав молодих митрополит Макарій. Мабуть, весільним подарунком було блюдо з Збройової палати (діаметр — 42,3 см, вага — майже 3 кг), декороване черню, на якому, ймовірно, їй піднесли весільний головний убір. Виготовлене з трикілограмового шматка золота весільного блюда Марії Темрюковни вважається одним із шедеврів, зроблених російськими майстрами золотого справи.
Шлюб Івана, укладений незабаром після смерті його першої дружини Анастасії Романівни, привів до піднесення родичів Марії — князів Черкаських, надалі відігравали велику роль у російській історії. Один з її племінників — Хорошай-мурза, у св. хрещенні Борис Камбулатович, був одружений з рідною сестрою патріарха Філарета Микитовича, Марфою.
Англійський дипломат Джером Горсей писав: «Після цього (смерті Анастасії) він (Іван) одружився з однією із черкеських княжен, від якої, наскільки відомо, у нього не було нащадків. Обряди та свята, що супроводжували цю одруження, були настільки дивними і язичницькими, що важко повірити, що все це відбувалося насправді».
Життя в шлюбі
Єдина її дитина, про яку відомо — царевич Василь Іванович — помер у двомісячному віці в травні 1563 року, похований, мабуть, в Архангельському соборі, але його надгробок не зберігся.
У 1562 році і в інші роки супроводжувала царя в об'їзді по монастирях. У липні 1563 року їздила з Александрової слободи з царевичем Іваном Івановичем на прощу в Суздаль, а звідти в Ростов.
У російській історії традиційно прийнято надавати образу Марії Темрюковни негативні риси і вважати її негативним персонажем у житті Івана Грозного, дурно вплинули на його характер. Деякі сучасники звинувачували «злонравную» Марію у «псуванні вдачі» царя і перехід до терору.
Другий шлюб Івана не мав щасливих дій першого. Марія, одною красою полонивши чоловіка, не замінила Анастасії ні для його серця, ні для Держави, яке вже не могло з думкою про Царицю поєднувати думки про Царські чесноти. Сучасники пишуть, що ця Княжна Черкеська, дика вдачею, жорстока душею, ще більш стверджувала Івана у схильності до жорстокості, які не зумівши зберегти кохання його, яка вже скоро минула: бо він вже скуштував небезпечну принадність непостійності і не знав сорому. Байдужий до Марії, Іван пам'ятав Анастасію, і ще років сім, на пам'ять про неї, наділяв багатою милостинею святі монастирі Афонські.
В одному з джерел вона називається «на злі справи падущая». В іншому — хронографі «Про шлюби царя Івана Васильовича» — сказано: «В літо 7069 серпня 21 обручився цар вдруге на Марії Черкаської Горської… тугі нравные і зело люті…» (крутий вдачею і дуже злий). Генріх Штаден пише, що саме вона подала йому раду про створення опричнини:
Деякі [з колишніх великих князів] заводили було опричних порядки, але з цього нічого не виходило. Також повелося і при нинішньому великому князі, поки не взяв він собі в дружини княжна, дочка князя Михайла Темрюковича з Черкаської землі. Вона-то і подала великому князю рада, щоб він відібрав для себе з свого народу 500 стрільців і щедро обдарував їх одягом і грошима і щоб повсякденно і вдень, і вночі вони їздили за ним і охороняли його. З цього і почав великий князь Іван Васильович всієї Русі і відібрав з свого народу, а також і з іноземців особливий обраний загін. І так влаштував опричних і земські.
Царь Иван сударь Васильевич,
Содержатель он всей Руси,
Сберегатель каценной Москвы,
При блаженной его памяти,
Поизволил царь женитися:
Он берёт не у нас в Москве,
Он берёт в иной земле,
У того-ли Темрюка-Мастрюка,
Молодого Черкешинина,
Toe малую сестру.
Да свет Марию Темрюковну,
Он и много приданого берёт:
Двести татаринов,
Полтараста бояринов
И семь сот Донских казаков.
Что ни лучших добрых молодцов.
Він же пише, говорячи про батька цариці Темрюка, що «великий князь безчесно обійшовся з його дочкою». Коментатори зауважують з приводу цієї фрази, що з звісткою Штадена про «безчесті» царя відносно дружини перегукуються повідомлення Пискаревського літописця: «а тоді ж опоил царицю Марію Черкаскову», і Горсея: «тим часом він віддалив свою черкесскую дружину, постриг її в черниці і помістив в монастир», також недостовірні — мабуть, він плутає її з однією з таких дружин.
Смерть
Марія Темрюківна померла 6 вересня 1569 в Александрової слободі після повернення з тривалої подорожі до Вологди. Як часто вказують, в новорічну ніч 1 вересня 1569 року під ранок вона померла. Але, судячи з надгробної епітафії, вона померла «6 вересня 1569 р. о сьомій годині ночі, тобто в перекладі на сучасний добовий рахунок годин — незадовго до півночі. Зустрічається в історіографії дата 1 вересня, яка сходить до Н. М. Карамзіну, по всій видимості, є хибною, оскільки Карамзін посилається на надгробний напис з більш пізнього надгробного пам'ятника, встановленого над могилою Марії (написи XIX ст. на надгробках чоловіків великокнязівського і царського роду в Архангельському соборі містять помилки порівняно з епітафіями XVII ст. на тих же надгробках)».
Опівдні Михайло Темрюкович, Олексій і Федір Басманови, Афанасій Вяземський, Борис Годунов, , Милославський і Бєльський винесли з царських покоїв покриту шовковими матеріями труну з тілом Марії і встановили її на похоронний віз. Жалобний кортеж рушив до Москви.
Як і після смерті Анастасії, Іван підозрював бояр в тому, що вони її «замучили», стверджуючи, що вона «злокозньством отруєна бисть».
«1 вересня 1569 померла дружина Іванова Марія, навряд чи щиро оплакана і самим Царем, хоча для дотримання пристойності вся Московщина мала дотриматися образу глибокої печалі: справи зупинилися; бояри, дворяни, приказні люди наділи смиренні плаття , або траур (шуби оксамитові і камчатні без золота ), у всіх містах служили панахиди; давали милостиню жебракам, вклади в монастирі і церкви; показували гіркоту лицемірну, приховуючи справжню, загальну, що походила від злоби Івана, який через десять днів уже міг спокійно приймати іноземних послів в палаці Московському, але волів за найкраще виїхати зі столиці, щоб в страшній самоті Олександрівської Слободи вигадати нові зради і страти. Кончина двох дружин його, настільки несхожих їх душевних якостей, привели до однакових нещасть: Анастасія взяла з собою чесноти Іванові; здавалося, що Марія заповіла йому перевершити самого себе в лютих вбивствах. Розпустивши слух, що Марія, подібно Анастасії, була отруєна таємними зловмисниками, він приготував тим Московську державу до жахливої несамовитості своєї люті».
Марія Темрюківна була похована у Вознесенському соборі кремлівського Вознесенського монастиря біля західної стіни храму поруч з царицею Анастасією Романівною (зліва від її поховання).
Духовна грамота царя Івана Васильовича (червень-серпень 1572 р.) згадує покійних Марію Темрюківну й наступну дружину Марту Собакину з проханням царевичам Івану і Федору поминати їх: «А що, з гріхом, жон моїх, Марії та Марфи, не стало, і ви б жон моїх, Мар'ю та Марту, а свої благодатні матері [Анастасію Романівну], поминали у всьому по тому, як аз заставив, і поминали б ще їх з усіма своїми батьками незабутньо».
Поховання
Місцем її поховання був Вознесенський монастир (Москва). В даний час (з 1929 р. її гробниця в напівклеті Архангельського собору Кремля.
 | І тако поживе цар Іван Васильович з царицею своєю Марьєю 8 рік і місяць 6. І окормляя бисть від зрадників отрутою від стольника Василя Хомутова з товаришами, їх же цар Іван Васильович злий смерті зрадимо: в котлі звари… |  |
У 1929 році співробітниками кремлівського музею гробниці з приреченого на знищення Вознесенського собору були перенесені в підвальну палату Архангельського собору, де вони знаходяться і донині. При розтині поховання Марії Темрюковни був виявлений скелет, загорнутий у саван. «Тканина савана, за визначенням В. К. Клейн (тодішній заступник директора Збройової палати з наукової роботи), італійська камка XVI ст. гарної схоронності на зовнішніх частинах. Біля лівого плеча знайдений східний сосудик — мідна сулейка. Пліч її з боку плеча проіржавів і його, таким чином, втрачено. Посудину вилучено з гробниці». Добре зберігся головний убір цариці — волосник, виявлений кремлівськими археологами під керівництвом Т. Д. Панової при дослідженні поховань колишнього Вознесенського монастиря в 1984 році. Череп її погано зберігся, тому відновити скульптурний портрет неможливо.
Генеалогія
В культурі
- У книзі Б. М. Соколова «Шурин Грозного, завзятий борець Мамстрюк Темгрюкович». Спб., 1913 (з приводу книги С. К. Шамбинаго «Пісні-памфлети XVI ст.») даються пісні про царську одруження, пов'язані з іменем Івана Грозного, Марії Темрюковны і шурина улюбленого Мамстрюка (Кострюка) Темрюковича, в деяких переказах приєднуються до пісень про смерть першої дружини Грозного, Анастасії (в піснях Софії) Романівни та її заповітів Грозному: «не одружуватися в матінці проклятої Литві на Марії Темрюковне».
- У п'єсі О. М. Толстого «Орел і орлиця» (ставилася в Малому театрі)
- Роман-поема «Гуащэнэ» (2005) кабардинською мовою сучасної поетеси Люби Балаговой.
- Роман німецького письменника Гайнца Конзаліка «Лейб-медик Цариці» (Der Leibarzt der Zarin).
- Фільм Павла Лунгіна «Цар» (2009) — актриса Раміля Іскандер.
- В центрі міста Нальчика їй поставлено пам'ятник з написом на постаменті: «Навіки з Росією», відкритий у 1957 році на честь 400-річчя добровільного входження Кабарди до складу Московської держави.
- У 1867 році французький композитор Жорж Бізе пише оперу «Іван IV», в якій вільно трактував знайомство і весілля Івана Грозного з Марією Темрюковною.
Примітки
- А. Э. Василий Иоаннович // Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. Va. — С. 593.
- Тарланов З. К. Герои и эпическая география былин и Калевалы. Петрозаводск, 2002
- . Архів оригіналу за 23 квітня 2014. Процитовано 21 квітня 2014.
{{}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання () - . Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- . Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- . Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 7 квітня 2020.
- . Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- Вещи Марии Темрюковны и их эмблематика[недоступне посилання]
- — Т. IX — Глава I
- . Архів оригіналу за 10 січня 2011. Процитовано 7 квітня 2020.
- https://xn--90acesaqsbbbreoa5e3dp.xn--p1ai/projects/культура-и-быт-адыгов Быт и культура адыгов]
- . Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 7 квітня 2020.
- . Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- — Т. IX — Глава III
- . Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- . Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 7 квітня 2020.
Література
- Карамзин Н. М. История государства Российского: в 12 томах. — СПб.: Тип. Н. Греча, 1816—1829.
- Б. М. Соколов. Шурин Грозного, удалой борец Мамстрюк Темгрюкович. — СПб., 1913.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Caricya Mariya Temryukivna 1545 1546 1569 do hreshennya knyazhna Kuchenej kabard Temrykue Idar iphu Gueshenej hreshena 20 lipnya 1561 druga druzhina Ivana Groznogo dochka kabardinskogo knyazya Temryuka Originalne im ya Kuchenej kabard Gueshene Gueshenej perekladayetsya z kabardinskoyi yak ochi knyazhni Mariya Temryukivnakabard GueshenejNarodilasya 1540 vi KabardaPomerla 6 veresnya 1569 Aleksandrov RosiyaPohovannya dDiyalnist konsortkaZnannya mov davnoruskaTitul dRid RyurikovichiBatko Temryuk IdarovichBrati sestri d i dU shlyubi z Ivan IV GroznijDiti Q22811504 Mediafajli u Vikishovishi Persten pechatka carici Mariyi Temryukivni U bilinah Mariya Demryukivna Dobryukivna Krilska caricya Krimska polyanicya BiografiyaVesillya Cherez visim dniv pislya smerti Anastasiyi Mitropolit Svyatiteli Boyari urochisto zaproponuvali jomu shukati narechenoyi zakoni pristojnosti buli todi ne suvori 3 Ivan mav namir odruzhitisya z sestroyu polskogo korolya Katerinoyu odnak toj zazhadav za ce Pskov Smolensk i Novgorod U 1560 roci car poslav svativ F V Voksherina i S Myakinina na Kavkaz u Cherkaskih knyaziv dochok divitisya 15 chervnya 1561 roku knyazhna Kuchenej z cherkas pyatigorskih divicya priyihala v Moskvu razom z bratom Saltankulom v hreshenni Mihajla Yim vidveli horomi poblizu Kremlya Nezabarom car knyazhni Cherkaskoyi veliv buti na svoyemu podvir yi divivsya yiyi i polyubiv Pane Tevryuge Ashe sicevaya dobrota dochki tvoyeyi a nashoyi velikoyi gosudarini Mariyi Tevryugovni to gosudaryu nashomu caryu i velikomu knyazyu Ivanu Vasilovichu ulyublena bude a nas on gosudar za ce velike dѣlo zhaluvati stanet a cya dochko tvoya z nim gosudarem caryuvati v velicѣj slavi stanet 6 lipnya v palacovomu Blagovishenskomu sobori prisutnih boyaram i duhovenstvu ogolosili sho Goshanej gotuyetsya do obryadu hreshennya i bude nazvana Mariyeyu v im ya svyatoyi Mariyi Magdalini U toj zhe den car nazvav yiyi svoyeyu narechenoyu i po drevnomu rosijskomu ritualu vruchiv svoyeyi sudzhenoyi kilce i hustku unizanij perlami Afanasij she buduchi protopopom ogoloshuvav yiyi pered hreshennyam Bula ohreshena pid im yam Mariya mitropolitom Makariyem Pislya zavershennya obryadu hreshennya Ivan Vasilovich za zvichayem pidnis Mariyi zolotij hrest skladen a carevichi Ivan i Fedir vruchili yij hresti prikrasheni diamantami i perlami Blyudo Mariyi Temryukovni Sered ornamentu roztashovano shist klejm z napisom Bozhoyu milistyu blagochestivogo carya i velikogo knyazya Ivana Vasilovicha gosudarya vseya Rusi virobleno blyudo blagovirnoyi carici velikoyi knyagini Mariyi v lito 7000 shistdesyat dev yatogo 21 serpnya vidbulosya vinchannya v Uspenskomu sobori Vinchav molodih mitropolit Makarij Mabut vesilnim podarunkom bulo blyudo z Zbrojovoyi palati diametr 42 3 sm vaga majzhe 3 kg dekorovane chernyu na yakomu jmovirno yij pidnesli vesilnij golovnij ubir Vigotovlene z trikilogramovogo shmatka zolota vesilnogo blyuda Mariyi Temryukovni vvazhayetsya odnim iz shedevriv zroblenih rosijskimi majstrami zolotogo spravi Shlyub Ivana ukladenij nezabarom pislya smerti jogo pershoyi druzhini Anastasiyi Romanivni priviv do pidnesennya rodichiv Mariyi knyaziv Cherkaskih nadali vidigravali veliku rol u rosijskij istoriyi Odin z yiyi pleminnikiv Horoshaj murza u sv hreshenni Boris Kambulatovich buv odruzhenij z ridnoyu sestroyu patriarha Filareta Mikitovicha Marfoyu Anglijskij diplomat Dzherom Gorsej pisav Pislya cogo smerti Anastasiyi vin Ivan odruzhivsya z odniyeyu iz cherkeskih knyazhen vid yakoyi naskilki vidomo u nogo ne bulo nashadkiv Obryadi ta svyata sho suprovodzhuvali cyu odruzhennya buli nastilki divnimi i yazichnickimi sho vazhko poviriti sho vse ce vidbuvalosya naspravdi Zhittya v shlyubi Yedina yiyi ditina pro yaku vidomo carevich Vasil Ivanovich pomer u dvomisyachnomu vici v travni 1563 roku pohovanij mabut v Arhangelskomu sobori ale jogo nadgrobok ne zberigsya U 1562 roci i v inshi roki suprovodzhuvala carya v ob yizdi po monastiryah U lipni 1563 roku yizdila z Aleksandrovoyi slobodi z carevichem Ivanom Ivanovichem na proshu v Suzdal a zvidti v Rostov U rosijskij istoriyi tradicijno prijnyato nadavati obrazu Mariyi Temryukovni negativni risi i vvazhati yiyi negativnim personazhem u zhitti Ivana Groznogo durno vplinuli na jogo harakter Deyaki suchasniki zvinuvachuvali zlonravnuyu Mariyu u psuvanni vdachi carya i perehid do teroru Drugij shlyub Ivana ne mav shaslivih dij pershogo Mariya odnoyu krasoyu polonivshi cholovika ne zaminila Anastasiyi ni dlya jogo sercya ni dlya Derzhavi yake vzhe ne moglo z dumkoyu pro Caricyu poyednuvati dumki pro Carski chesnoti Suchasniki pishut sho cya Knyazhna Cherkeska dika vdacheyu zhorstoka dusheyu she bilsh stverdzhuvala Ivana u shilnosti do zhorstokosti yaki ne zumivshi zberegti kohannya jogo yaka vzhe skoro minula bo vin vzhe skushtuvav nebezpechnu prinadnist nepostijnosti i ne znav soromu Bajduzhij do Mariyi Ivan pam yatav Anastasiyu i she rokiv sim na pam yat pro neyi nadilyav bagatoyu milostineyu svyati monastiri Afonski V odnomu z dzherel vona nazivayetsya na zli spravi padushaya V inshomu hronografi Pro shlyubi carya Ivana Vasilovicha skazano V lito 7069 serpnya 21 obruchivsya car vdruge na Mariyi Cherkaskoyi Gorskoyi tugi nravnye i zelo lyuti krutij vdacheyu i duzhe zlij Genrih Shtaden pishe sho same vona podala jomu radu pro stvorennya oprichnini Deyaki z kolishnih velikih knyaziv zavodili bulo oprichnih poryadki ale z cogo nichogo ne vihodilo Takozh povelosya i pri ninishnomu velikomu knyazi poki ne vzyav vin sobi v druzhini knyazhna dochka knyazya Mihajla Temryukovicha z Cherkaskoyi zemli Vona to i podala velikomu knyazyu rada shob vin vidibrav dlya sebe z svogo narodu 500 strilciv i shedro obdaruvav yih odyagom i groshima i shob povsyakdenno i vden i vnochi voni yizdili za nim i ohoronyali jogo Z cogo i pochav velikij knyaz Ivan Vasilovich vsiyeyi Rusi i vidibrav z svogo narodu a takozh i z inozemciv osoblivij obranij zagin I tak vlashtuvav oprichnih i zemski Iz pesni o carskoj zhenitbe Car Ivan sudar Vasilevich Soderzhatel on vsej Rusi Sberegatel kacennoj Moskvy Pri blazhennoj ego pamyati Poizvolil car zhenitisya On beryot ne u nas v Moskve On beryot v inoj zemle U togo li Temryuka Mastryuka Molodogo Cherkeshinina Toe maluyu sestru Da svet Mariyu Temryukovnu On i mnogo pridanogo beryot Dvesti tatarinov Poltarasta boyarinov I sem sot Donskih kazakov Chto ni luchshih dobryh molodcov Vin zhe pishe govoryachi pro batka carici Temryuka sho velikij knyaz bezchesno obijshovsya z jogo dochkoyu Komentatori zauvazhuyut z privodu ciyeyi frazi sho z zvistkoyu Shtadena pro bezchesti carya vidnosno druzhini peregukuyutsya povidomlennya Piskarevskogo litopiscya a todi zh opoil caricyu Mariyu Cherkaskovu i Gorseya tim chasom vin viddaliv svoyu cherkesskuyu druzhinu postrig yiyi v chernici i pomistiv v monastir takozh nedostovirni mabut vin plutaye yiyi z odniyeyu z takih druzhin Smert Mariya Temryukivna pomerla 6 veresnya 1569 v Aleksandrovoyi slobodi pislya povernennya z trivaloyi podorozhi do Vologdi Yak chasto vkazuyut v novorichnu nich 1 veresnya 1569 roku pid ranok vona pomerla Ale sudyachi z nadgrobnoyi epitafiyi vona pomerla 6 veresnya 1569 r o somij godini nochi tobto v perekladi na suchasnij dobovij rahunok godin nezadovgo do pivnochi Zustrichayetsya v istoriografiyi data 1 veresnya yaka shodit do N M Karamzinu po vsij vidimosti ye hibnoyu oskilki Karamzin posilayetsya na nadgrobnij napis z bilsh piznogo nadgrobnogo pam yatnika vstanovlenogo nad mogiloyu Mariyi napisi XIX st na nadgrobkah cholovikiv velikoknyazivskogo i carskogo rodu v Arhangelskomu sobori mistyat pomilki porivnyano z epitafiyami XVII st na tih zhe nadgrobkah Opivdni Mihajlo Temryukovich Oleksij i Fedir Basmanovi Afanasij Vyazemskij Boris Godunov Miloslavskij i Byelskij vinesli z carskih pokoyiv pokritu shovkovimi materiyami trunu z tilom Mariyi i vstanovili yiyi na pohoronnij viz Zhalobnij kortezh rushiv do Moskvi Yak i pislya smerti Anastasiyi Ivan pidozryuvav boyar v tomu sho voni yiyi zamuchili stverdzhuyuchi sho vona zlokoznstvom otruyena bist 1 veresnya 1569 pomerla druzhina Ivanova Mariya navryad chi shiro oplakana i samim Carem hocha dlya dotrimannya pristojnosti vsya Moskovshina mala dotrimatisya obrazu glibokoyi pechali spravi zupinilisya boyari dvoryani prikazni lyudi nadili smirenni plattya abo traur shubi oksamitovi i kamchatni bez zolota u vsih mistah sluzhili panahidi davali milostinyu zhebrakam vkladi v monastiri i cerkvi pokazuvali girkotu licemirnu prihovuyuchi spravzhnyu zagalnu sho pohodila vid zlobi Ivana yakij cherez desyat dniv uzhe mig spokijno prijmati inozemnih posliv v palaci Moskovskomu ale voliv za najkrashe viyihati zi stolici shob v strashnij samoti Oleksandrivskoyi Slobodi vigadati novi zradi i strati Konchina dvoh druzhin jogo nastilki neshozhih yih dushevnih yakostej priveli do odnakovih neshast Anastasiya vzyala z soboyu chesnoti Ivanovi zdavalosya sho Mariya zapovila jomu perevershiti samogo sebe v lyutih vbivstvah Rozpustivshi sluh sho Mariya podibno Anastasiyi bula otruyena tayemnimi zlovmisnikami vin prigotuvav tim Moskovsku derzhavu do zhahlivoyi nesamovitosti svoyeyi lyuti Mariya Temryukivna bula pohovana u Voznesenskomu sobori kremlivskogo Voznesenskogo monastirya bilya zahidnoyi stini hramu poruch z cariceyu Anastasiyeyu Romanivnoyu zliva vid yiyi pohovannya Duhovna gramota carya Ivana Vasilovicha cherven serpen 1572 r zgaduye pokijnih Mariyu Temryukivnu j nastupnu druzhinu Martu Sobakinu z prohannyam carevicham Ivanu i Fedoru pominati yih A sho z grihom zhon moyih Mariyi ta Marfi ne stalo i vi b zhon moyih Mar yu ta Martu a svoyi blagodatni materi Anastasiyu Romanivnu pominali u vsomu po tomu yak az zastaviv i pominali b she yih z usima svoyimi batkami nezabutno Pohovannya Miscem yiyi pohovannya buv Voznesenskij monastir Moskva V danij chas z 1929 r yiyi grobnicya v napivkleti Arhangelskogo soboru Kremlya I tako pozhive car Ivan Vasilovich z cariceyu svoyeyu Maryeyu 8 rik i misyac 6 I okormlyaya bist vid zradnikiv otrutoyu vid stolnika Vasilya Homutova z tovarishami yih zhe car Ivan Vasilovich zlij smerti zradimo v kotli zvari U 1929 roci spivrobitnikami kremlivskogo muzeyu grobnici z prirechenogo na znishennya Voznesenskogo soboru buli pereneseni v pidvalnu palatu Arhangelskogo soboru de voni znahodyatsya i donini Pri roztini pohovannya Mariyi Temryukovni buv viyavlenij skelet zagornutij u savan Tkanina savana za viznachennyam V K Klejn todishnij zastupnik direktora Zbrojovoyi palati z naukovoyi roboti italijska kamka XVI st garnoyi shoronnosti na zovnishnih chastinah Bilya livogo plecha znajdenij shidnij sosudik midna sulejka Plich yiyi z boku plecha proirzhaviv i jogo takim chinom vtracheno Posudinu vilucheno z grobnici Dobre zberigsya golovnij ubir carici volosnik viyavlenij kremlivskimi arheologami pid kerivnictvom T D Panovoyi pri doslidzhenni pohovan kolishnogo Voznesenskogo monastirya v 1984 roci Cherep yiyi pogano zberigsya tomu vidnoviti skulpturnij portret nemozhlivo GenealogiyaV kulturiPam yatnik v Nalchiku U knizi B M Sokolova Shurin Groznogo zavzyatij borec Mamstryuk Temgryukovich Spb 1913 z privodu knigi S K Shambinago Pisni pamfleti XVI st dayutsya pisni pro carsku odruzhennya pov yazani z imenem Ivana Groznogo Mariyi Temryukovny i shurina ulyublenogo Mamstryuka Kostryuka Temryukovicha v deyakih perekazah priyednuyutsya do pisen pro smert pershoyi druzhini Groznogo Anastasiyi v pisnyah Sofiyi Romanivni ta yiyi zapovitiv Groznomu ne odruzhuvatisya v matinci proklyatoyi Litvi na Mariyi Temryukovne U p yesi O M Tolstogo Orel i orlicya stavilasya v Malomu teatri Roman poema Guashene 2005 kabardinskoyu movoyu suchasnoyi poetesi Lyubi Balagovoj Roman nimeckogo pismennika Gajnca Konzalika Lejb medik Carici Der Leibarzt der Zarin Film Pavla Lungina Car 2009 aktrisa Ramilya Iskander V centri mista Nalchika yij postavleno pam yatnik z napisom na postamenti Naviki z Rosiyeyu vidkritij u 1957 roci na chest 400 richchya dobrovilnogo vhodzhennya Kabardi do skladu Moskovskoyi derzhavi U 1867 roci francuzkij kompozitor Zhorzh Bize pishe operu Ivan IV v yakij vilno traktuvav znajomstvo i vesillya Ivana Groznogo z Mariyeyu Temryukovnoyu PrimitkiA E Vasilij Ioannovich Enciklopedicheskij slovar pod red K K Arsenev F F Petrushevskij SPb Brokgauz Efron 1892 T Va S 593 d Track Q22811441d Track Q656d Track Q602358d Track Q1782723d Track Q4530186d Track Q19908137d Track Q4361720d Track Q23892901 Tarlanov Z K Geroi i epicheskaya geografiya bylin i Kalevaly Petrozavodsk 2002 Arhiv originalu za 23 kvitnya 2014 Procitovano 21 kvitnya 2014 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nazva URL mistit vbudovane vikiposilannya dovidka Arhiv originalu za 7 kvitnya 2020 Procitovano 7 kvitnya 2020 Arhiv originalu za 20 lyutogo 2020 Procitovano 7 kvitnya 2020 Arhiv originalu za 20 grudnya 2013 Procitovano 7 kvitnya 2020 Arhiv originalu za 3 lyutogo 2020 Procitovano 7 kvitnya 2020 Veshi Marii Temryukovny i ih emblematika nedostupne posilannya T IX Glava I Arhiv originalu za 10 sichnya 2011 Procitovano 7 kvitnya 2020 https xn 90acesaqsbbbreoa5e3dp xn p1ai projects kultura i byt adygov Byt i kultura adygov Arhiv originalu za 28 grudnya 2019 Procitovano 7 kvitnya 2020 Arhiv originalu za 3 lyutogo 2020 Procitovano 7 kvitnya 2020 T IX Glava III Arhiv originalu za 30 kvitnya 2020 Procitovano 7 kvitnya 2020 Arhiv originalu za 12 veresnya 2018 Procitovano 7 kvitnya 2020 LiteraturaKaramzin N M Istoriya gosudarstva Rossijskogo v 12 tomah SPb Tip N Grecha 1816 1829 B M Sokolov Shurin Groznogo udaloj borec Mamstryuk Temgryukovich SPb 1913