Маріано Матаморос

Маріано Матаморос-і-Гиріді (ісп. Mariano Matamoros y Guridi; 14 серпня 1770, Мехіко, Іспанська імперія, Іспанія — 3 лютого 1814, Морелія, Мексика) — мексиканський католицький священик і герой війни за незалежність Мексики від Іспанії початку XIX століття.

Маріано Матаморос
ісп. Mariano Matamoros
Ім'я при народженні	ісп. Mariano Antonio Alonso Matamoros y Guridi
Народження	14 серпня 1770(1770-08-14)^[1]^[2] Мехіко, Іспанська імперія, Іспанія
Смерть	3 лютого 1814(1814-02-03)^[1](43 роки) Морелія, Мексика вогнепальне поранення
Країна	Мексика
Звання	генерал-лейтенант
Війни / битви	^d
Маріано Матаморос у Вікісховищі

Будинок у Мехіко, де народився Маріано Матаморос

Життєпис

Матаморос народився в Мехіко 1770 року. Замолоду вивчав мистецтво і теологію. Освіту в галузі мистецтва закінчив 1786 року. У 1796 році висвячений у сан католицького священника, служив у кількох храмах міста. В цей час перейнявся ідеями незалежності Мексики і з цієї причини, незабаром після початку війни за незалежність, був заарештований іспанською колоніальною владою. З в'язниці втік і, врешті-решт, 16 грудня 1811 року приєднався до революційної армії Хосе Марії Морелоса.

За день до битви біля Ісукара Морелос призначив Матамороса полковником і наказав створити загін з населення Хантетелько. Матаморос зібрав 2 полки кінноти, 2 батальйони піхоти і 1 батальйон артилерії, загалом поставивши в стрій 2000 чоловік.

Під час облоги з 9 лютого по 2 травня 1812 року Морелос оцінив полководницькі здібності Матамороса і провів його в чин генерал-лейтенанта, фактично зробивши другим після себе в командуванні армією. Внаслідок нічної вилазки, мексиканці під керуванням Матамороса прорвали облогу і змогли приєднатися до Мігеля Браво в Акулько. Після зняття облоги з Куаутли кампанія продовжилася в провінції Оахака, столицю якої було взято 25 листопада 1812 року. Після цього Матаморос переміг у кількох битвах: спочатку біля ^[en] проти Мануеля Ламбріні, потім біля Сан-Хуан-Коскоматепека і біля Сан-Агустін-дель-Пальмара проти Астурійського батальйону.

Матаморос брав участь у битві біля Вальядоліда (сучасна Морелія) в провінції Мічоакан. Повстанці програли, і 5 січня 1814 року їхня армія пішла в ^[es]. Аґустін де Ітурбіде атакував сили Морелоса і завдав йому нищівної поразки. Матаморос намагався сховатися, переправившись через річку, але був захоплений Еусебіо Родрігесом, солдатом з батальйону «Фронтера». Родрігес отримав 200 песо і підвищення в званні.

Вважається, що Морелос пропонував обміняти Матамороса на 200 іспанських солдатів, але іспанська колоніальна адміністрація на обмін не пішла.

Матамороса відсторонили від служіння і засудили за зраду. Його розстріляно у Вальядоліді 3 лютого 1814 року.

Спадщина

1823 року Матамороса визнано героєм Мексики. Його останки перенесено в основу монумента незалежності в Мехіко.

На честь Матамороса названо ^[es], міста Ісукар-де-Матаморос у штаті Пуебла, Матаморос у штаті Коауїла і Матаморос у штаті Тамауліпас, поселення Маріано-Матаморос у штаті Чіуауа.

Див. також

• Історія Мексики
• Віце-королівство Нова Іспанія

Примітки

1. Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
   d:Track:Q41705771d:Track:Q2720582
2. https://www.gob.mx/epn/es/articulos/natalicio-de-mariano-matamoros
3. В перекладі з іспанської, Matamoros буквально означає «той, хто вбиває маврів» — прізвисько Сантьяго Матамороса або Святого Якова-Мавробійці.

Посилання

• (ісп.)