Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ліси заходу Великих озер (ідентифікатор WWF: NA0416) — неарктичний екорегіон помірних широколистяних та мішаних лісів, розташований в регіоні Великих озер на території США та Канади.
 Кленово-березовий [en] (Мічиган, США) | |
| Екозона | Неарктика |
|---|---|
| Біом | Помірні широколистяні та мішані ліси |
| Статус збереження | відносно стабільний/відносно збережений |
| WWF | NA0416 |
| Межі | Осикові ліси та лісостепи Канади Ліси середнього заходу Канадського щита Ліси центральних районів Канадського щита Східноканадські перехідні ліси Низинні ліси сходу Великих озер Ліси півдня Великих озер [en] [en] |
| Площа, км² | 290 093 |
| Країни | Канада, Сполучені Штати Америки |
| Охороняється | 43 568 км² (15 %) |
 Розташування екорегіону (зеленим) | |
Географія
Екорегіон лісів заходу Великих озер простягається від південного краю озера Вінніпег на крайньому південному сході Манітоби та від південно-західної частини Онтаріо на південь до північної і північно-східної Мінесоти та північного Вісконсина, а також охоплює весь [en] та більшу частину [en] в штаті Мічиган. На схід від регіону розташовані озера Верхнє, Мічиган та Гурон, які є частиною групи Великих Американських озер.
Під час останнього льодовикового періода територію екорегіону вкривав Лаврентійський льодовиковий щит, який залишив по собі товстий шар льодовикових відкладів. Рельєф регіону переважно представлений рівнинами, по яким розкидані пагорби, сформовані скельними відслоненнями та моренами. З геологічної точки зору основу більшої частини екорегіону складають палеозойські морські та прибережні осадові породи. На острові [en] у Верхньому озері, а також на півострові [en] та в горах [en] на Верхньому півострові зустрічаються значні масиви оголених базальтових скель. Флора Айл-Рояля та півострова Ківіно багата на види, що зустрічаються в горах Каскадії, ймовірно, через хімічні характеристики базальту, корінної породи, яка також поширена на Заході. Стійкі вапняки та доломіти Ніагарського уступу формують скелі вздовж північного узбережжя озера Мічиган і основу гірського хребта на півострові Брюс, що відділяє з південного заходу затоку Джорджен-Бей. Основу північної (канадської) частини екорегіону складають докембрійські граніти, гнейси та інші метаморфічні та магматичні породи Канадського щита. Наразі в регіоні продовжується післяльодовиковий відскок (підйом поверхні суші після відступу важких льодовикових щитів), швидкість якого становить близько метра за століття. За прогнозами, він триватиме ще протягом тисяч років.
В центральній та південній частинах екорегіону, особливо [en] Онтаріо та Мінесоти, зустрічається безліч малих та середніх озер, багато з яких поєднані мережею струмків. Тут також зустрічаються великі ділянки низинних та торфових боліт, порослих лісом. Серед найбільших озер, розташованих в екорегіоні, слід відзначити Лісове озеро, [en] та Дощове озеро. Всі вони є залишками велетенського озера Агассіз, яке утворилося в Північній Америці після відступу льодовиків.
На півночі ліси екорегіону переходять у ліси середнього заходу Канадського щита, на заході — у [en] та у осикові ліси та лісостепи Канади, на півдні — у [en] та у ліси півдня Великих озер, на північному сході — у ліси центральних районів Канадського щита, а на сході, за Великими озерами, — у східноканадські перехідні ліси та у низинні ліси сходу Великих озер.
Клімат
В межах екорегіону переважає вологий континентальний клімат (Dfb за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується теплим літом та холодною сніжною зимою. Середньорічна температура тут коливається від 1 °C до 2 °C, середня літня температура — від 14 °C до 15,5 °C, а середня зимова температура становить -13 °C. Середньорічна кількість опадів коливається від 500 мм на заході до 700-800 мм на сході.
На клімат екорегіону значний вплив здійснюють Великі озера. Цей вплив, також відомий як "[en]", проявляється у пом'якшенні клімату, збільшенні кількості опадів, особливо у вигляді снігу, а також у збільшенні тривалості вегетаціного періоду. У західних частинах екорегіону ефект озера відіграє меншу роль, ніж у північному Мічигані, оскільки там зазвичай дмуть південно-західні вітри з Великих рівнин. У результаті клімат західної частини екорегіону характеризується більшою континентальністю з екстремальними мінімальними зимовими температурами та коротким вегетаційним періодом. Оскільки Верхнє озеро є найхолоднішим із Великих озер, його вплив на температуру навколишніх територій є меншим, ніж вплив інших Великих озер.
Флора
Територія екорегіону є перехідною зоною між бореальними лісами, поширеними північніше, [en], поширеними західніше, та помірними широколистяними лісами, поширеними південніше. Таким чином, рослинний покрив екорегіону представлений мозаїкою хвойних, мішаних та листяних лісів, заболочених лісів та водно-болотних угідь.
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є мішані ліси. У ранньосукцесійних лісах, які утворюються після регулярних пожеж, домінують американські осики (Populus tremuloides), паперові берези (Betula papyrifera) та сосни Банкса (Pinus banksiana), а у зрілих пізньосукцесійних лісах — сизі ялини (Picea glauca), чорні ялини (Picea mariana) та бальзамисті ялиці (Abies balsamea). На видовий склад та структуру мішаних лісів впливає рельєф та дренаж. У лісах, що ростуть у вологих низовинах та на півночі екорегіону, домінують чорні ялини (Picea mariana).
Соснові ліси екорегіону ростуть на піщаних, кислих, бідних на поживні речовини ґрунтах і характеризуються частими пожежами. Вони поділяються на два типи: у перших домінують сосни Веймута (Pinus strobus), червоні сосни (Pinus resinosa), паперові берези (Betula papyrifera) та американські осики (Populus tremuloides), а в других — сосни Банкса (Pinus banksiana), червоні сосни (Pinus resinosa) та дуби (Quercus spp.), передусім овалолисті дуби (Quercus ellipsoidalis). В підліску хвойних лісів поширена [en] (Corylus cornuta). Історично сосни Банкса (Pinus banksiana) зустрічалися на найбільш екстримальних, схильних до посухи ділянках, особливо на великих зандрових рівнинах. Червоні сосни віддають перевагу більш мезофільним ділянкам, піщаним або мореновим відкладам та невисоким піщаним дюнам. Сосни Веймута (Pinus strobus) колись були поширені на піщаних [en], від погано дренованих колишніх заплав до надмірно дренованих піщаних дюн. Інтенсивна вирубка сосен Банкса та Веймута, яка відбувалася в регіоні між 1850 та 1900 роками, а також масові пожежі призвели до заміни багатьох соснових лісів червоними кленами (Acer rubrum), паперовими березами (Betula papyrifera) та американськими осиками (Populus tremuloides)
У [en] екорегіону переважають цукрові клени (Acer saccharum), червоні клени (Acer rubrum), великолисті буки (Fagus grandifolia), [en] (Ostrya virginiana), [en] (Tilia americana), жовті берези (Betula alleghaniensis) та канадські тсуґи (Tsuga canadensis). В лісах, що ростуть на заході Верхнього півострова Мічигану, великолисті буки (Fagus grandifolia) відсутні, ймовірно, через надзвичайно низькі зимові температури. Пожежі, хоч і трапляються рідко, все ж достатньо для збереження сосен Веймута (Pinus strobus) та червоних дубів (Quercus rubra).
На болотах та інших водно-болотних угіддях екорегіону переважно домінують хвойні дерева, хоча широколистяні дерева зустрічаються на берегах річок і струмків та на добре аерованих водно-болотних угіддях у верхів'ях річок. Найбільші масиви заболочених хвойних лісів зустрічаються у льодовиково-озерних западинах на сході Верхнього півострова. Торф'яники Мінесоти все ще залишаються відносно недоторканими, незважаючи на спроби осушити великі масиви на півночі штату на початку XX століття.
Фауна
В межах екорегіону зустрічається 64 види ссавців. Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити [en] (Alces alces andersoni), білохвостого оленя (Odocoileus virginianus), барибала (Ursus americanus), койота (Canis latrans), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), сіру лисицю (Urocyon cinereoargenteus), канадську рись (Lynx canadensis), руду рись (Lynx rufus), ільку (Pekania pennanti), довгохвосту ласицю (Neogale frenata), смугастого скунса (Mephitis mephitis), американського борсука (Taxidea taxus), американського зайця (Lepus americanus), червону вивірку (Tamiasciurus hudsonicus), канадського голкошерста (Erethizon dorsatum), звичайного ракуна (Procyon lotor), лісового бабака (Marmota monax), східного бурундука (Tamias striatus), малого бурундука (Neotamias minimus) та лісову стрибаючу мишу (Napaeozapus insignis). На берегах річок та озер поширені канадські бобри (Castor canadensis), канадські видри (Lontra canadensis), річкові візони (Neogale vison) та болотяні ондатри (Ondatra zibethicus).
Східні вовки (Canis lupus lycaon) були майже повністю винищені на сході Сполучених Штатів Америки, але їх зграї збереглися в лісах екорегіону, у віддалених районах Мінесоти та Онтаріо. За останній час відбулося природне розширення ареалу вовків, які поступово [en]. Також в екорегіоні почастішили спостереження [en] (Puma concolor couguar), яка донедавна вважалася вимерлою в регіоні.
Орнітофауна екорегіону нараховує понад 215 видів птахів і є однією з найбагатших у Північній Америці за кількістю гніздових видів. Серед птахів, що зустрічаються в екорегіоні, слід відзначити [en] (Canachites canadensis), американського орябка (Bonasa umbellus), американського крижня (Anas rubripes), каролінку (Aix sponsa), жовтоокого креха (Lophodytes cucullatus), північну жовну (Dryocopus pileatus), білоголового орлана (Haliaeetus leucocephalus), малого підсоколика (Falco columbarius), червоноголову катарту (Cathartes aura), канадського журавля (Antigone canadensis), рубіновогорлого колібрі (Archilochus colubris), блакитну сизойку (Cyanocitta cristata), лісового піві (Contopus virens), [en] (Sayornis phoebe), осокового овада (Cistothorus stellaris), соснового чижа (Spinus pinus), строкатого пісняра (Mniotilta varia), рудощокого пісняра-лісовика (Setophaga tigrina), канадського пісняра-лісовика (Setophaga magnolia) та соснового пісняра-лісовика (Setophaga pinus). Ендеміками екорегіону є мічиганські пісняри-лісовики (Setophaga kirtlandii). В середині XX століття ареал цих рідкісних птахів скоротився лише до невеликої території на півночі Нижнього півострова, однак завдяки заходам зі збереження їх популяція збільшилась, і вони почали гніздитися також на Верхньому півострові, в Мінесоті та Онтаріо.
Узбережжя озер Верхнє та Гурон відіграють важливе значення для мігруючих птахів, слугуючи для них місцями зупинки, а для деяких — основними місцями розмноження. Тут зустрічаються американські мартини (Larus smithsonianus), делаверські мартини (Larus delawarensis), річкові крячки (Sterna hirundo), жовті погоничі-пігмеї (Coturnicops noveboracensis) та інші водоплавні та коловодні птахи.
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 43 568 км², або 15 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en] та [en] в Манітобі, [en], [en], [en], [en], [en], [en] та Провінційний природний заповідник озера Лола в Онтаріо, [en], [en], [en] та [en] в Мінесоті, [en] та [en] у Вісконсині, а також [en], [en], [en] та [en] в Мічигані.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 травня 2024.
- Hoekstra, J. M.; Molnar, J. L.; Jennings, M.; Revenga, C.; Spalding, M. D.; Boucher, T. M.; Robertson, J. C.; Heibel, T. J.; Ellison, K. (2010). Molnar, J. L. (ред.). The Atlas of Global Conservation: Changes, Challenges, and Opportunits to Make a Difference. University of California Press. ISBN .
Посилання
- «Western Great Lakes forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Western Great Lakes Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lisi zahodu Velikih ozer identifikator WWF NA0416 nearktichnij ekoregion pomirnih shirokolistyanih ta mishanih lisiv roztashovanij v regioni Velikih ozer na teritoriyi SShA ta Kanadi Lisi zahodu Velikih ozer Klenovo berezovij en Michigan SShA Ekozona Nearktika Biom Pomirni shirokolistyani ta mishani lisi Status zberezhennya vidnosno stabilnij vidnosno zberezhenij WWF NA0416 Mezhi Osikovi lisi ta lisostepi Kanadi Lisi serednogo zahodu Kanadskogo shita Lisi centralnih rajoniv Kanadskogo shita Shidnokanadski perehidni lisi Nizinni lisi shodu Velikih ozer Lisi pivdnya Velikih ozer en en Plosha km 290 093 Krayini Kanada Spolucheni Shtati Ameriki Ohoronyayetsya 43 568 km 15 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Sosnovij lis navkolo ozera Vajspering Viskonsin SShA Ozero Klauds v gorah Pork yupajn Michigan SShA Lis na ostrovi en Michigan SShA GeografiyaEkoregion lisiv zahodu Velikih ozer prostyagayetsya vid pivdennogo krayu ozera Vinnipeg na krajnomu pivdennomu shodi Manitobi ta vid pivdenno zahidnoyi chastini Ontario na pivden do pivnichnoyi i pivnichno shidnoyi Minesoti ta pivnichnogo Viskonsina a takozh ohoplyuye ves en ta bilshu chastinu en v shtati Michigan Na shid vid regionu roztashovani ozera Verhnye Michigan ta Guron yaki ye chastinoyu grupi Velikih Amerikanskih ozer Pid chas ostannogo lodovikovogo perioda teritoriyu ekoregionu vkrivav Lavrentijskij lodovikovij shit yakij zalishiv po sobi tovstij shar lodovikovih vidkladiv Relyef regionu perevazhno predstavlenij rivninami po yakim rozkidani pagorbi sformovani skelnimi vidslonennyami ta morenami Z geologichnoyi tochki zoru osnovu bilshoyi chastini ekoregionu skladayut paleozojski morski ta priberezhni osadovi porodi Na ostrovi en u Verhnomu ozeri a takozh na pivostrovi en ta v gorah en na Verhnomu pivostrovi zustrichayutsya znachni masivi ogolenih bazaltovih skel Flora Ajl Royalya ta pivostrova Kivino bagata na vidi sho zustrichayutsya v gorah Kaskadiyi jmovirno cherez himichni harakteristiki bazaltu korinnoyi porodi yaka takozh poshirena na Zahodi Stijki vapnyaki ta dolomiti Niagarskogo ustupu formuyut skeli vzdovzh pivnichnogo uzberezhzhya ozera Michigan i osnovu girskogo hrebta na pivostrovi Bryus sho viddilyaye z pivdennogo zahodu zatoku Dzhordzhen Bej Osnovu pivnichnoyi kanadskoyi chastini ekoregionu skladayut dokembrijski graniti gnejsi ta inshi metamorfichni ta magmatichni porodi Kanadskogo shita Narazi v regioni prodovzhuyetsya pislyalodovikovij vidskok pidjom poverhni sushi pislya vidstupu vazhkih lodovikovih shitiv shvidkist yakogo stanovit blizko metra za stolittya Za prognozami vin trivatime she protyagom tisyach rokiv V centralnij ta pivdennij chastinah ekoregionu osoblivo en Ontario ta Minesoti zustrichayetsya bezlich malih ta serednih ozer bagato z yakih poyednani merezheyu strumkiv Tut takozh zustrichayutsya veliki dilyanki nizinnih ta torfovih bolit poroslih lisom Sered najbilshih ozer roztashovanih v ekoregioni slid vidznachiti Lisove ozero en ta Doshove ozero Vsi voni ye zalishkami veletenskogo ozera Agassiz yake utvorilosya v Pivnichnij Americi pislya vidstupu lodovikiv Na pivnochi lisi ekoregionu perehodyat u lisi serednogo zahodu Kanadskogo shita na zahodi u en ta u osikovi lisi ta lisostepi Kanadi na pivdni u en ta u lisi pivdnya Velikih ozer na pivnichnomu shodi u lisi centralnih rajoniv Kanadskogo shita a na shodi za Velikimi ozerami u shidnokanadski perehidni lisi ta u nizinni lisi shodu Velikih ozer KlimatV mezhah ekoregionu perevazhaye vologij kontinentalnij klimat Dfb za klasifikaciyeyu klimativ Keppena yakij harakterizuyetsya teplim litom ta holodnoyu snizhnoyu zimoyu Serednorichna temperatura tut kolivayetsya vid 1 C do 2 C serednya litnya temperatura vid 14 C do 15 5 C a serednya zimova temperatura stanovit 13 C Serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 500 mm na zahodi do 700 800 mm na shodi Na klimat ekoregionu znachnij vpliv zdijsnyuyut Veliki ozera Cej vpliv takozh vidomij yak en proyavlyayetsya u pom yakshenni klimatu zbilshenni kilkosti opadiv osoblivo u viglyadi snigu a takozh u zbilshenni trivalosti vegetacinogo periodu U zahidnih chastinah ekoregionu efekt ozera vidigraye menshu rol nizh u pivnichnomu Michigani oskilki tam zazvichaj dmut pivdenno zahidni vitri z Velikih rivnin U rezultati klimat zahidnoyi chastini ekoregionu harakterizuyetsya bilshoyu kontinentalnistyu z ekstremalnimi minimalnimi zimovimi temperaturami ta korotkim vegetacijnim periodom Oskilki Verhnye ozero ye najholodnishim iz Velikih ozer jogo vpliv na temperaturu navkolishnih teritorij ye menshim nizh vpliv inshih Velikih ozer FloraTeritoriya ekoregionu ye perehidnoyu zonoyu mizh borealnimi lisami poshirenimi pivnichnishe en poshirenimi zahidnishe ta pomirnimi shirokolistyanimi lisami poshirenimi pivdennishe Takim chinom roslinnij pokriv ekoregionu predstavlenij mozayikoyu hvojnih mishanih ta listyanih lisiv zabolochenih lisiv ta vodno bolotnih ugid Osnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye mishani lisi U rannosukcesijnih lisah yaki utvoryuyutsya pislya regulyarnih pozhezh dominuyut amerikanski osiki Populus tremuloides paperovi berezi Betula papyrifera ta sosni Banksa Pinus banksiana a u zrilih piznosukcesijnih lisah sizi yalini Picea glauca chorni yalini Picea mariana ta balzamisti yalici Abies balsamea Na vidovij sklad ta strukturu mishanih lisiv vplivaye relyef ta drenazh U lisah sho rostut u vologih nizovinah ta na pivnochi ekoregionu dominuyut chorni yalini Picea mariana Sosnovi lisi ekoregionu rostut na pishanih kislih bidnih na pozhivni rechovini gruntah i harakterizuyutsya chastimi pozhezhami Voni podilyayutsya na dva tipi u pershih dominuyut sosni Vejmuta Pinus strobus chervoni sosni Pinus resinosa paperovi berezi Betula papyrifera ta amerikanski osiki Populus tremuloides a v drugih sosni Banksa Pinus banksiana chervoni sosni Pinus resinosa ta dubi Quercus spp peredusim ovalolisti dubi Quercus ellipsoidalis V pidlisku hvojnih lisiv poshirena en Corylus cornuta Istorichno sosni Banksa Pinus banksiana zustrichalisya na najbilsh ekstrimalnih shilnih do posuhi dilyankah osoblivo na velikih zandrovih rivninah Chervoni sosni viddayut perevagu bilsh mezofilnim dilyankam pishanim abo morenovim vidkladam ta nevisokim pishanim dyunam Sosni Vejmuta Pinus strobus kolis buli poshireni na pishanih en vid pogano drenovanih kolishnih zaplav do nadmirno drenovanih pishanih dyun Intensivna virubka sosen Banksa ta Vejmuta yaka vidbuvalasya v regioni mizh 1850 ta 1900 rokami a takozh masovi pozhezhi prizveli do zamini bagatoh sosnovih lisiv chervonimi klenami Acer rubrum paperovimi berezami Betula papyrifera ta amerikanskimi osikami Populus tremuloides U en ekoregionu perevazhayut cukrovi kleni Acer saccharum chervoni kleni Acer rubrum velikolisti buki Fagus grandifolia en Ostrya virginiana en Tilia americana zhovti berezi Betula alleghaniensis ta kanadski tsugi Tsuga canadensis V lisah sho rostut na zahodi Verhnogo pivostrova Michiganu velikolisti buki Fagus grandifolia vidsutni jmovirno cherez nadzvichajno nizki zimovi temperaturi Pozhezhi hoch i traplyayutsya ridko vse zh dostatno dlya zberezhennya sosen Vejmuta Pinus strobus ta chervonih dubiv Quercus rubra Na bolotah ta inshih vodno bolotnih ugiddyah ekoregionu perevazhno dominuyut hvojni dereva hocha shirokolistyani dereva zustrichayutsya na beregah richok i strumkiv ta na dobre aerovanih vodno bolotnih ugiddyah u verhiv yah richok Najbilshi masivi zabolochenih hvojnih lisiv zustrichayutsya u lodovikovo ozernih zapadinah na shodi Verhnogo pivostrova Torf yaniki Minesoti vse she zalishayutsya vidnosno nedotorkanimi nezvazhayuchi na sprobi osushiti veliki masivi na pivnochi shtatu na pochatku XX stolittya FaunaV mezhah ekoregionu zustrichayetsya 64 vidi ssavciv Sered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti en Alces alces andersoni bilohvostogo olenya Odocoileus virginianus baribala Ursus americanus kojota Canis latrans zvichajnu lisicyu Vulpes vulpes siru lisicyu Urocyon cinereoargenteus kanadsku ris Lynx canadensis rudu ris Lynx rufus ilku Pekania pennanti dovgohvostu lasicyu Neogale frenata smugastogo skunsa Mephitis mephitis amerikanskogo borsuka Taxidea taxus amerikanskogo zajcya Lepus americanus chervonu vivirku Tamiasciurus hudsonicus kanadskogo golkoshersta Erethizon dorsatum zvichajnogo rakuna Procyon lotor lisovogo babaka Marmota monax shidnogo burunduka Tamias striatus malogo burunduka Neotamias minimus ta lisovu stribayuchu mishu Napaeozapus insignis Na beregah richok ta ozer poshireni kanadski bobri Castor canadensis kanadski vidri Lontra canadensis richkovi vizoni Neogale vison ta bolotyani ondatri Ondatra zibethicus Shidni vovki Canis lupus lycaon buli majzhe povnistyu vinisheni na shodi Spoluchenih Shtativ Ameriki ale yih zgrayi zbereglisya v lisah ekoregionu u viddalenih rajonah Minesoti ta Ontario Za ostannij chas vidbulosya prirodne rozshirennya arealu vovkiv yaki postupovo en Takozh v ekoregioni pochastishili sposterezhennya en Puma concolor couguar yaka donedavna vvazhalasya vimerloyu v regioni Ornitofauna ekoregionu narahovuye ponad 215 vidiv ptahiv i ye odniyeyu z najbagatshih u Pivnichnij Americi za kilkistyu gnizdovih vidiv Sered ptahiv sho zustrichayutsya v ekoregioni slid vidznachiti en Canachites canadensis amerikanskogo oryabka Bonasa umbellus amerikanskogo krizhnya Anas rubripes karolinku Aix sponsa zhovtookogo kreha Lophodytes cucullatus pivnichnu zhovnu Dryocopus pileatus bilogolovogo orlana Haliaeetus leucocephalus malogo pidsokolika Falco columbarius chervonogolovu katartu Cathartes aura kanadskogo zhuravlya Antigone canadensis rubinovogorlogo kolibri Archilochus colubris blakitnu sizojku Cyanocitta cristata lisovogo pivi Contopus virens en Sayornis phoebe osokovogo ovada Cistothorus stellaris sosnovogo chizha Spinus pinus strokatogo pisnyara Mniotilta varia rudoshokogo pisnyara lisovika Setophaga tigrina kanadskogo pisnyara lisovika Setophaga magnolia ta sosnovogo pisnyara lisovika Setophaga pinus Endemikami ekoregionu ye michiganski pisnyari lisoviki Setophaga kirtlandii V seredini XX stolittya areal cih ridkisnih ptahiv skorotivsya lishe do nevelikoyi teritoriyi na pivnochi Nizhnogo pivostrova odnak zavdyaki zahodam zi zberezhennya yih populyaciya zbilshilas i voni pochali gnizditisya takozh na Verhnomu pivostrovi v Minesoti ta Ontario Uzberezhzhya ozer Verhnye ta Guron vidigrayut vazhlive znachennya dlya migruyuchih ptahiv sluguyuchi dlya nih miscyami zupinki a dlya deyakih osnovnimi miscyami rozmnozhennya Tut zustrichayutsya amerikanski martini Larus smithsonianus delaverski martini Larus delawarensis richkovi kryachki Sterna hirundo zhovti pogonichi pigmeyi Coturnicops noveboracensis ta inshi vodoplavni ta kolovodni ptahi ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 43 568 km abo 15 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en ta en v Manitobi en en en en en en ta Provincijnij prirodnij zapovidnik ozera Lola v Ontario en en en ta en v Minesoti en ta en u Viskonsini a takozh en en en ta en v Michigani PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 travnya 2024 Hoekstra J M Molnar J L Jennings M Revenga C Spalding M D Boucher T M Robertson J C Heibel T J Ellison K 2010 Molnar J L red The Atlas of Global Conservation Changes Challenges and Opportunits to Make a Difference University of California Press ISBN 978 0 520 26256 0 Posilannya Western Great Lakes forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Western Great Lakes Forests One Earth