Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Іму нна систе ма сукупність органів тканин клітин які забезпечують захист організму від чужорідних агентів система орган

Лімфоїдна система

Іму́нна систе́ма — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.
Знищенню імунною системою підлягає генетично чужорідне: молекули інших організмів, мікробні клітини, молекули, до яких утворюються антитіла, а також, пошкоджені клітини власного організму; крім того, імунна система може реагувати на власні клітини та тканини, що мають пошкодження або злоякісно трансформовані.

Імунна система
image
Зображення скануючого електронного мікроскопа: нейтрофіл (жовтий) охопив бактерії сибірки (помаранчевий).
Ідентифікатори
MeSHD007107
FMA9825
Анатомічна термінологія
[редагувати у Вікіданих]

Історія розвитку уявлень про імунну систему

У 1796 році англійський сільський лікар Едвард Дженнер (1749—1823) розробив спосіб штучної імунізації проти натуральної віспи шляхом зараження людини коров'ячою віспою.

Відкриття Луї Пастера (1880) дало початок імунології як самостійній науці. Пастер виявив, що імунізація курей старою холерною культурою створює у них стійкість до зараження високовірулентним збудником курячої холери і сформулював основний принцип створення вакцин, а також отримав їх проти сибірки і сказу.

Ілля Ілліч Мечников відкрив феномен фагоцитозу (1882) і створив клітинну або фагоцитарну теорію імунітету.

Німецький учений Пауль Ерліх висунув гуморальну теорію імунітету. З 1898 по 1899 рік бельгійський науковець Жюль Борде і російський виявили утворення антитіл у відповідь на введення чужорідних еритроцитів і сироваткових білків. Дане відкриття поклало початок неінфекційній імунології.

У 1900 році австрійський імунолог Карл Ландштейнер зробив відкриття груп крові AB0 людини[]. Він створив основу вчення про тканинні ізоантигени.

Органи імунної системи

  1. центральні (кістковий мозок і тимус)
  2. периферійні (селезінка, лімфатичні вузли та інші накопичення )

Клітини імунної системи

  1. лейкоцити (спеціальні клітини імунної системи):
  2. лімфоцити (Т-лімфоцити, В-лімфоцити, Нормальні кілери)
  3. фагоцити (макрофаги, еозинофіли, нейтрофіли, базофіли, дендритні клітини, мікроглії, купферовські клітини)
  4. допоміжні клітини (мастоцити, тромбоцити)

Лімфоцити

Докладніше: Лімфоцити

Клітини імунної системи, на які покладені ключові функції щодо здійснення набутого імунітету, належать до лімфоцитів, які є підтипом лейкоцитів. Велика частина лімфоцитів відповідає за специфічний набутий імунітет, оскільки можуть розпізнавати збудників інфекції всередині або поза клітинами, в тканинах або в крові.

Основними типами лімфоцитів є B-лімфоцити та T-лімфоцити, які формуються з плюріпотентних гемопоетичних стовбурових клітин; у дорослої людини вони утворюються в кістковому мозку, а T-лімфоцити додатково проходять частину етапів диференціювання в тимусі. B-клітини відповідають за , тобто виробляють антитіло, в той час як T-клітини є основою клітинної ланки специфічної імунної відповіді.

На етапі розвитку лімфоцити поділяються на групи, здатні виконувати ту чи іншу функцію захисту. Існують різні види лімфоцитів. Зокрема, за морфологічними ознаками їх поділяють на малі лімфоцити та великі гранулярні лімфоцити (ВГЛ). За структурою зовнішніх рецепторів серед лімфоцитів виділяють, зокрема, B-лімфоцити та T-лімфоцити.

Як B-, так і T-клітини несуть на своїй поверхні рецепторні молекули, які розпізнають специфічні мішені. Рецептори являють собою як би «дзеркальний відбиток» певної частини чужорідної молекули, здатний приєднуватися до неї. При цьому одна клітина може містити рецептори тільки для одного виду антигенів.

T-клітини розпізнають чужорідні («не-свої») мішені, такі як патогенні мікроорганізми, тільки після того, як антигени (специфічні молекули чужорідного тіла) будуть оброблені та в поєднанні з власною молекулою головного комплексу гістосумісності (англ. main histocompatibility complex, MHC). Серед T-клітин розрізняють ряд підтипів, зокрема, Т-кілери, та .

T-кілери розпізнають тільки антигени, які об'єднані з молекулами головного комплексу гістосумісності I класу, у той час як T-хелпери розпізнають тільки антигени, розташовані на поверхні клітин в поєднанні з молекулами головного комплексу гістосумісності II класу. Ця різниця у презентації антигену відображає різні ролі зазначених двох типів T-клітин. Іншим, менш поширеним підтипом T-клітин, є , які розпізнають незмінені антигени, не пов'язані з рецепторами головного комплексу гістосумісності.

У T-лімфоцитів коло завдань достатньо широке. Частина з них — регуляція набутого імунітету за допомогою спеціальних білків (зокрема, цитокінів), активація B-лімфоцитів для утворення антитіл, а також регуляція активації фагоцитів для ефективнішого руйнування мікроорганізмів. Цю задачу виконує група T-хелперів. За руйнування власних клітин організму шляхом виділення цитотоксичних факторів при безпосередньому контакті відповідають T-кілери, які діють специфічно.

На відміну від T-клітин, B-клітини не потребують обробки антигену та експресії його на поверхні клітини. Їх рецептори до антигену є фіксовані на поверхні B-клітини антитілоподібні білки. Кожна лінія B-клітин, що пройшла диференціювання, експресує унікальне тільки для неї антитіло, і ніяке інше. Таким чином, повний набір антигенних рецепторів всіх B-клітин організму представляє всі антитіла, які організм може виробляти. Функція B-лімфоцитів полягає насамперед у виробленні антитіл — гуморального субстрату специфічного імунітету —, дія яких спрямована насамперед проти позаклітинних збудників.

Крім того, існують лімфоцити, які не специфічно проявляють цитотоксичність — природні кілери.

T-кілери

Докладніше: Цитотоксичні T-клітини

Т-кілери являють собою підгрупу T-клітин, функцією яких є руйнування власних клітин організму, інфікованих вірусами або іншими патогенними внутрішньоклітинними мікроорганізмами, або клітин, які пошкоджені або невірно функціонують (наприклад, пухлинні клітини). Як і B-клітини, кожна конкретна лінія T-клітин розпізнає тільки один антиген. T-кілери активуються при з'єднанні своїм T-клітинним рецептором (ТКР) зі специфічним антигеном в комплексі з рецептором головного комплексу гістосумісності I класу іншої клітини. Розпізнавання цього комплексу рецептора гістосумісності з антигеном здійснюється за участю розташованого на поверхні T-клітини допоміжного рецептора CD8. У лабораторних умовах T-клітини зазвичай виявляють саме по експресії CD8. Після активації T-клітина переміщується по організму в пошуках клітин, на яких білок I класу головного комплексу гістосумісності містить послідовність потрібного антигену. При контакті активованого T-кілера з такими клітинами він виділяє токсини, що утворюють отвори в цитоплазматичній мембрані клітин-мішеней, в результаті іони, вода та токсин вільно переміщуються в клітку-мішень та з неї: клітина-мішень гине. Руйнування власних клітин T-кілерами важливо, зокрема, для запобігання розмноженню вірусів. Активація T-кілерів жорстко управляється та "зазвичай вимагає дуже сильного сигналу активації від комплексу білка гістосумісності з антигеном, або додаткової активації факторами T-хелперів.

T-хелпери

Т-хелпери регулюють реакції як вродженого, так і набутого імунітету, і дозволяють визначати тип відповіді, який організм зробить на конкретний чужорідний матеріал. Ці клітини не виявляють цитотоксичності та не беруть участь у знищенні інфікованих клітин або безпосередньо збудників. Замість цього, вони керують імунною відповіддю, спрямовуючи інші клітини на виконання цих завдань.

T-хелпери експресують T-клітинні рецептори (ТКР), які розпізнають антигени, пов'язані з молекулами II класу головного комплексу гістосумісності. Комплекс молекули головного комплексу гістосумісності з антигеном також розпізнається корецептором клітин-хелперів CD4, який привертає внутрішньоклітинні молекули T-клітини (наприклад, LCK), відповідальні за активацію T-клітини. T-хелпери мають меншу чутливість до комплексу молекули головного комплексу гістосумісності та антигену, ніж T-кілери, тобто для активації T-хелперів потрібне зв'язування набагато більшої кількості його рецепторів (близько 200—300) з комплексом молекули гістосумісності та антигену, в той час як T-кілери можуть бути активовані після зв'язування з одним таким комплексом. Активація T-хелперів також вимагає тривалішого контакту з антиген-презентируючою клітиною. Активація T-хелперів призводить до вивільнення ними цитокінів, які впливають на активність багатьох видів клітин. Цитокінові сигнали, створювані T-хелперами, посилюють бактерицидну функцію макрофагів та активність T-кілерів. Крім того, активація T-хелперів викликає зміни в експресії молекул на поверхні T-клітини, зокрема ліганду CD40 (також відомого під позначенням CD154), що створює додаткові стимулюючі сигнали, зазвичай необхідні для активації вироблення антитіл B-клітинами.

Гамма-дельта T-клітини

Докладніше: Гамма-дельта T-клітини

5-10 % T-клітин несуть на своїй поверхні ТКРгамма-дельта та позначаються як γδ T-клітини.

B-лімфоцити та антитіла

В-клітини становлять 5-15 % циркулюючих лімфоцитів та характеризуються поверхневими імуноглобулінами, вбудованими в клітинну мембрану та виконують функцію специфічного антигенного рецептора. Цей рецептор, специфічний лише для певного антигену, називається антитілом. Антиген, зв'язуючись з відповідним антитілом на поверхні В-клітини, індукує проліферацію та диференціювання В-клітини до плазматичних клітин та клітин пам'яті, специфічність яких така ж, як і специфічність вихідної В-клітини. Плазматичні клітини секретують велику кількість антитіл у вигляді розчинних молекул, які розпізнають вихідний антиген. Секретовані антитіла мають ту ж специфічність, що й відповідний В-клітинний рецептор.

Антиген-презентуючі клітини

Докладніше: Дендритні клітини

Функція

Імунна система розпізнає чужорідні речовини, нейтралізує їх і «запам'ятовує» свою відповідь, щоб відтворити її при зіткненні з аналогічним антигеном. До компетенції імунної системи відносять і знищення клітин і білків власного організму, що виникають при нормальному, фізіологічному функціонуванні організму в екстремальних умовах — при травмах. В будь-якому стані організму імунна система постійно працює, хоч і з різним ступенем активності.

Імунітет

Класифікація імунітету
Вроджений імунітет Набутий імунітет
Реакція неспецифічна Специфічна реакція, прив'язана до чужорідного антигену
Зіткнення з інфекцією призводить до негайної максимальної реакції Між контактом з інфекцією і максимальною відповіддю латентний період
Клітинні і гуморальні ланки Клітинні і гуморальні ланки
Не має імунологічної пам'яті Зіткнення з чужорідним агентом призводить до імунологічної пам'яті
Виявляється практично у всіх форм життя Виявлено тільки у деяких організмів

Набутий імунітет

Докладніше: Набутий імунітет

Система набутого імунітету з'явилася в ході еволюції нижчих хребетних. Вона забезпечує інтенсивнішу імунну відповідь, а також імунологічну пам'ять, завдяки якій кожний чужорідний мікроорганізм або чужорідна молекула «запам'ятовується» за унікальними для нього антигенами. Система набутого імунітету антигеноспецифічна та вимагає розпізнавання специфічних антигенів в процесі, що має назву . Специфічність антигену дозволяє здійснювати реакції, які призначені конкретним мікроорганізмам або інфікованим ними клітинам. Здатність до здійснення таких вузьконаправлених реакцій підтримується в організмі «клітинами пам'яті». Якщо макроорганізм інфікується мікроорганізмом більше одного разу, ці специфічні клітини пам'яті використовуються для швидкого знищення такого мікроорганізму.

Імунологічні розлади у людини

Імунодефіцити

Імунодефіцити (ІДС) — це порушення імунологічної реактивності, які зумовлені випаданням одного або декількох компонентів імунного апарату або тісно взаємодіючих з ним неспецифічних факторів.

Автоімунні процеси

Автоімунні процеси — це значною мірою хронічні явища, які призводять до довготривалого пошкодження тканин. Це пов'язано в першу чергу з тим, що автоімунна реакція постійно підтримується тканинними антигенами.

Гіперчутливість

Гіперчутливість — це термін, використовуваний для позначення імунної відповіді, яка протікає в агравірованій і неадекватній формі, в результаті чого відбувається пошкодження тканин.

Алергія є передумовою виникнення патологічного імунологічного процесу. Алергени — речовини, які спричиняють алергічні реакції. Є зовнішні алергени (екзоалергени): харчові продукти, хімічні речовини, лікарські препарати, запахи). Внутрішні алергени (ендоалергени) — це власні тканини організму переважно з видозміненими властивостями, що виникають внаслідок утворення токсичних речовин при патологічних процесах (опіки чи обмороження, дія отруйних речовин, укуси бджіл, іонізуюча радіація).

Див. також

Примітки

  1. Holtmeier W, Kabelitz D. gammadelta T cells link innate and adaptive immune responses. Chem Immunol Allergy. 86: 151—83. PMID 15976493.
  2. Harty J, Tvinnereim A, White D. CD8+ T cell effector mechanisms in resistance to infection. Annu Rev Immunol. 18: 275—308. PMID 10837060.
  3. Radoja S, Frey A, Vukmanovic S (2006). T-cell receptor signaling events triggering granule exocytosis. Crit Rev Immunol. 26 (3): 265—90. PMID 16928189.
  4. Abbas A, Murphy K, Sher A (1996). Functional diversity of helper T lymphocytes. Nature. 383 (6603): 787—93. PMID 8893001.
  5. McHeyzer-Williams L, Malherbe L, McHeyzer-Williams M. Helper T cell-regulated B cell immunity. Curr Top Microbiol Immunol. 311: 59—83. PMID 17048705.
  6. Kovacs B, Maus M, Riley J, Derimanov G, Koretzky G, June C, Finkel T (2002). Human CD8+ T cells do not require the polarization of lipid rafts for activation and proliferation. Proc Natl Acad Sci U S A. 99 (23): 15006—11. PMID 12419850.
  7. Alberts, Bruce; Alexander Johnson, Julian Lewis, Martin Raff, Keith Roberts, and Peter Walters (2002). . New York and London: Garland Science. . Архів оригіналу за 3 жовтня 2009. Процитовано 23 травня 2012.
  8. Grewal I, Flavell R. CD40 and CD154 in cell-mediated immunity. Annu Rev Immunol. 16: 111—35. PMID 9597126.
  9. Pancer Z, Cooper M. The evolution of adaptive immunity. Annu Rev Immunol. 24: 497—518. PMID 16551257.

Джерела

Імунна система
у сестринських Вікіпроєктах
Портал
Портал
image Імунна система у Вікісховищі?
Дата публікації:
Imu nna siste ma sukupnist organiv tkanin klitin yaki zabezpechuyut zahist organizmu vid chuzhoridnih agentiv sistema organizmu yaka kontrolyuye stalist klitinnogo i gumoralnogo skladu organizmu Znishennyu imunnoyu sistemoyu pidlyagaye genetichno chuzhoridne molekuli inshih organizmiv mikrobni klitini molekuli do yakih utvoryuyutsya antitila a takozh poshkodzheni klitini vlasnogo organizmu krim togo imunna sistema mozhe reaguvati na vlasni klitini ta tkanini sho mayut poshkodzhennya abo zloyakisno transformovani Imunna sistemaZobrazhennya skanuyuchogo elektronnogo mikroskopa nejtrofil zhovtij ohopiv bakteriyi sibirki pomaranchevij IdentifikatoriMeSHD007107FMA9825Anatomichna terminologiya redaguvati u Vikidanih Istoriya rozvitku uyavlen pro imunnu sistemuU 1796 roci anglijskij silskij likar Edvard Dzhenner 1749 1823 rozrobiv sposib shtuchnoyi imunizaciyi proti naturalnoyi vispi shlyahom zarazhennya lyudini korov yachoyu vispoyu Vidkrittya Luyi Pastera 1880 dalo pochatok imunologiyi yak samostijnij nauci Paster viyaviv sho imunizaciya kurej staroyu holernoyu kulturoyu stvoryuye u nih stijkist do zarazhennya visokovirulentnim zbudnikom kuryachoyi holeri i sformulyuvav osnovnij princip stvorennya vakcin a takozh otrimav yih proti sibirki i skazu Illya Illich Mechnikov vidkriv fenomen fagocitozu 1882 i stvoriv klitinnu abo fagocitarnu teoriyu imunitetu Nimeckij uchenij Paul Erlih visunuv gumoralnu teoriyu imunitetu Z 1898 po 1899 rik belgijskij naukovec Zhyul Borde i rosijskij viyavili utvorennya antitil u vidpovid na vvedennya chuzhoridnih eritrocitiv i sirovatkovih bilkiv Dane vidkrittya poklalo pochatok neinfekcijnij imunologiyi U 1900 roci avstrijskij imunolog Karl Landshtejner zrobiv vidkrittya grup krovi AB0 lyudini dzherelo Vin stvoriv osnovu vchennya pro tkaninni izoantigeni Organi imunnoyi sistemicentralni kistkovij mozok i timus periferijni selezinka limfatichni vuzli ta inshi nakopichennya Klitini imunnoyi sistemilejkociti specialni klitini imunnoyi sistemi limfociti T limfociti V limfociti Normalni kileri fagociti makrofagi eozinofili nejtrofili bazofili dendritni klitini mikrogliyi kupferovski klitini dopomizhni klitini mastociti trombociti Limfociti Dokladnishe Limfociti Klitini imunnoyi sistemi na yaki pokladeni klyuchovi funkciyi shodo zdijsnennya nabutogo imunitetu nalezhat do limfocitiv yaki ye pidtipom lejkocitiv Velika chastina limfocitiv vidpovidaye za specifichnij nabutij imunitet oskilki mozhut rozpiznavati zbudnikiv infekciyi vseredini abo poza klitinami v tkaninah abo v krovi Osnovnimi tipami limfocitiv ye B limfociti ta T limfociti yaki formuyutsya z plyuripotentnih gemopoetichnih stovburovih klitin u dorosloyi lyudini voni utvoryuyutsya v kistkovomu mozku a T limfociti dodatkovo prohodyat chastinu etapiv diferenciyuvannya v timusi B klitini vidpovidayut za tobto viroblyayut antitilo v toj chas yak T klitini ye osnovoyu klitinnoyi lanki specifichnoyi imunnoyi vidpovidi Na etapi rozvitku limfociti podilyayutsya na grupi zdatni vikonuvati tu chi inshu funkciyu zahistu Isnuyut rizni vidi limfocitiv Zokrema za morfologichnimi oznakami yih podilyayut na mali limfociti ta veliki granulyarni limfociti VGL Za strukturoyu zovnishnih receptoriv sered limfocitiv vidilyayut zokrema B limfociti ta T limfociti Yak B tak i T klitini nesut na svoyij poverhni receptorni molekuli yaki rozpiznayut specifichni misheni Receptori yavlyayut soboyu yak bi dzerkalnij vidbitok pevnoyi chastini chuzhoridnoyi molekuli zdatnij priyednuvatisya do neyi Pri comu odna klitina mozhe mistiti receptori tilki dlya odnogo vidu antigeniv T klitini rozpiznayut chuzhoridni ne svoyi misheni taki yak patogenni mikroorganizmi tilki pislya togo yak antigeni specifichni molekuli chuzhoridnogo tila budut obrobleni ta v poyednanni z vlasnoyu molekuloyu golovnogo kompleksu gistosumisnosti angl main histocompatibility complex MHC Sered T klitin rozriznyayut ryad pidtipiv zokrema T kileri ta T kileri rozpiznayut tilki antigeni yaki ob yednani z molekulami golovnogo kompleksu gistosumisnosti I klasu u toj chas yak T helperi rozpiznayut tilki antigeni roztashovani na poverhni klitin v poyednanni z molekulami golovnogo kompleksu gistosumisnosti II klasu Cya riznicya u prezentaciyi antigenu vidobrazhaye rizni roli zaznachenih dvoh tipiv T klitin Inshim mensh poshirenim pidtipom T klitin ye yaki rozpiznayut nezmineni antigeni ne pov yazani z receptorami golovnogo kompleksu gistosumisnosti U T limfocitiv kolo zavdan dostatno shiroke Chastina z nih regulyaciya nabutogo imunitetu za dopomogoyu specialnih bilkiv zokrema citokiniv aktivaciya B limfocitiv dlya utvorennya antitil a takozh regulyaciya aktivaciyi fagocitiv dlya efektivnishogo rujnuvannya mikroorganizmiv Cyu zadachu vikonuye grupa T helperiv Za rujnuvannya vlasnih klitin organizmu shlyahom vidilennya citotoksichnih faktoriv pri bezposerednomu kontakti vidpovidayut T kileri yaki diyut specifichno Na vidminu vid T klitin B klitini ne potrebuyut obrobki antigenu ta ekspresiyi jogo na poverhni klitini Yih receptori do antigenu ye fiksovani na poverhni B klitini antitilopodibni bilki Kozhna liniya B klitin sho projshla diferenciyuvannya ekspresuye unikalne tilki dlya neyi antitilo i niyake inshe Takim chinom povnij nabir antigennih receptoriv vsih B klitin organizmu predstavlyaye vsi antitila yaki organizm mozhe viroblyati Funkciya B limfocitiv polyagaye nasampered u viroblenni antitil gumoralnogo substratu specifichnogo imunitetu diya yakih spryamovana nasampered proti pozaklitinnih zbudnikiv Krim togo isnuyut limfociti yaki ne specifichno proyavlyayut citotoksichnist prirodni kileri T kileri Dokladnishe Citotoksichni T klitini T kileri yavlyayut soboyu pidgrupu T klitin funkciyeyu yakih ye rujnuvannya vlasnih klitin organizmu infikovanih virusami abo inshimi patogennimi vnutrishnoklitinnimi mikroorganizmami abo klitin yaki poshkodzheni abo nevirno funkcionuyut napriklad puhlinni klitini Yak i B klitini kozhna konkretna liniya T klitin rozpiznaye tilki odin antigen T kileri aktivuyutsya pri z yednanni svoyim T klitinnim receptorom TKR zi specifichnim antigenom v kompleksi z receptorom golovnogo kompleksu gistosumisnosti I klasu inshoyi klitini Rozpiznavannya cogo kompleksu receptora gistosumisnosti z antigenom zdijsnyuyetsya za uchastyu roztashovanogo na poverhni T klitini dopomizhnogo receptora CD8 U laboratornih umovah T klitini zazvichaj viyavlyayut same po ekspresiyi CD8 Pislya aktivaciyi T klitina peremishuyetsya po organizmu v poshukah klitin na yakih bilok I klasu golovnogo kompleksu gistosumisnosti mistit poslidovnist potribnogo antigenu Pri kontakti aktivovanogo T kilera z takimi klitinami vin vidilyaye toksini sho utvoryuyut otvori v citoplazmatichnij membrani klitin mishenej v rezultati ioni voda ta toksin vilno peremishuyutsya v klitku mishen ta z neyi klitina mishen gine Rujnuvannya vlasnih klitin T kilerami vazhlivo zokrema dlya zapobigannya rozmnozhennyu virusiv Aktivaciya T kileriv zhorstko upravlyayetsya ta zazvichaj vimagaye duzhe silnogo signalu aktivaciyi vid kompleksu bilka gistosumisnosti z antigenom abo dodatkovoyi aktivaciyi faktorami T helperiv T helperi T helperi regulyuyut reakciyi yak vrodzhenogo tak i nabutogo imunitetu i dozvolyayut viznachati tip vidpovidi yakij organizm zrobit na konkretnij chuzhoridnij material Ci klitini ne viyavlyayut citotoksichnosti ta ne berut uchast u znishenni infikovanih klitin abo bezposeredno zbudnikiv Zamist cogo voni keruyut imunnoyu vidpoviddyu spryamovuyuchi inshi klitini na vikonannya cih zavdan T helperi ekspresuyut T klitinni receptori TKR yaki rozpiznayut antigeni pov yazani z molekulami II klasu golovnogo kompleksu gistosumisnosti Kompleks molekuli golovnogo kompleksu gistosumisnosti z antigenom takozh rozpiznayetsya koreceptorom klitin helperiv CD4 yakij privertaye vnutrishnoklitinni molekuli T klitini napriklad LCK vidpovidalni za aktivaciyu T klitini T helperi mayut menshu chutlivist do kompleksu molekuli golovnogo kompleksu gistosumisnosti ta antigenu nizh T kileri tobto dlya aktivaciyi T helperiv potribne zv yazuvannya nabagato bilshoyi kilkosti jogo receptoriv blizko 200 300 z kompleksom molekuli gistosumisnosti ta antigenu v toj chas yak T kileri mozhut buti aktivovani pislya zv yazuvannya z odnim takim kompleksom Aktivaciya T helperiv takozh vimagaye trivalishogo kontaktu z antigen prezentiruyuchoyu klitinoyu Aktivaciya T helperiv prizvodit do vivilnennya nimi citokiniv yaki vplivayut na aktivnist bagatoh vidiv klitin Citokinovi signali stvoryuvani T helperami posilyuyut baktericidnu funkciyu makrofagiv ta aktivnist T kileriv Krim togo aktivaciya T helperiv viklikaye zmini v ekspresiyi molekul na poverhni T klitini zokrema ligandu CD40 takozh vidomogo pid poznachennyam CD154 sho stvoryuye dodatkovi stimulyuyuchi signali zazvichaj neobhidni dlya aktivaciyi viroblennya antitil B klitinami Gamma delta T klitini Dokladnishe Gamma delta T klitini 5 10 T klitin nesut na svoyij poverhni TKRgamma delta ta poznachayutsya yak gd T klitini B limfociti ta antitila V klitini stanovlyat 5 15 cirkulyuyuchih limfocitiv ta harakterizuyutsya poverhnevimi imunoglobulinami vbudovanimi v klitinnu membranu ta vikonuyut funkciyu specifichnogo antigennogo receptora Cej receptor specifichnij lishe dlya pevnogo antigenu nazivayetsya antitilom Antigen zv yazuyuchis z vidpovidnim antitilom na poverhni V klitini indukuye proliferaciyu ta diferenciyuvannya V klitini do plazmatichnih klitin ta klitin pam yati specifichnist yakih taka zh yak i specifichnist vihidnoyi V klitini Plazmatichni klitini sekretuyut veliku kilkist antitil u viglyadi rozchinnih molekul yaki rozpiznayut vihidnij antigen Sekretovani antitila mayut tu zh specifichnist sho j vidpovidnij V klitinnij receptor Antigen prezentuyuchi klitini Dokladnishe Dendritni klitiniFunkciyaImunna sistema rozpiznaye chuzhoridni rechovini nejtralizuye yih i zapam yatovuye svoyu vidpovid shob vidtvoriti yiyi pri zitknenni z analogichnim antigenom Do kompetenciyi imunnoyi sistemi vidnosyat i znishennya klitin i bilkiv vlasnogo organizmu sho vinikayut pri normalnomu fiziologichnomu funkcionuvanni organizmu v ekstremalnih umovah pri travmah V bud yakomu stani organizmu imunna sistema postijno pracyuye hoch i z riznim stupenem aktivnosti ImunitetKlasifikaciya imunitetu Vrodzhenij imunitet Nabutij imunitetReakciya nespecifichna Specifichna reakciya priv yazana do chuzhoridnogo antigenuZitknennya z infekciyeyu prizvodit do negajnoyi maksimalnoyi reakciyi Mizh kontaktom z infekciyeyu i maksimalnoyu vidpoviddyu latentnij periodKlitinni i gumoralni lanki Klitinni i gumoralni lankiNe maye imunologichnoyi pam yati Zitknennya z chuzhoridnim agentom prizvodit do imunologichnoyi pam yatiViyavlyayetsya praktichno u vsih form zhittya Viyavleno tilki u deyakih organizmiv Nabutij imunitet Dokladnishe Nabutij imunitet Sistema nabutogo imunitetu z yavilasya v hodi evolyuciyi nizhchih hrebetnih Vona zabezpechuye intensivnishu imunnu vidpovid a takozh imunologichnu pam yat zavdyaki yakij kozhnij chuzhoridnij mikroorganizm abo chuzhoridna molekula zapam yatovuyetsya za unikalnimi dlya nogo antigenami Sistema nabutogo imunitetu antigenospecifichna ta vimagaye rozpiznavannya specifichnih antigeniv v procesi sho maye nazvu Specifichnist antigenu dozvolyaye zdijsnyuvati reakciyi yaki priznacheni konkretnim mikroorganizmam abo infikovanim nimi klitinam Zdatnist do zdijsnennya takih vuzkonapravlenih reakcij pidtrimuyetsya v organizmi klitinami pam yati Yaksho makroorganizm infikuyetsya mikroorganizmom bilshe odnogo razu ci specifichni klitini pam yati vikoristovuyutsya dlya shvidkogo znishennya takogo mikroorganizmu Imunologichni rozladi u lyudiniImunodeficiti Imunodeficiti IDS ce porushennya imunologichnoyi reaktivnosti yaki zumovleni vipadannyam odnogo abo dekilkoh komponentiv imunnogo aparatu abo tisno vzayemodiyuchih z nim nespecifichnih faktoriv Avtoimunni procesi Avtoimunni procesi ce znachnoyu miroyu hronichni yavisha yaki prizvodyat do dovgotrivalogo poshkodzhennya tkanin Ce pov yazano v pershu chergu z tim sho avtoimunna reakciya postijno pidtrimuyetsya tkaninnimi antigenami Giperchutlivist Giperchutlivist ce termin vikoristovuvanij dlya poznachennya imunnoyi vidpovidi yaka protikaye v agravirovanij i neadekvatnij formi v rezultati chogo vidbuvayetsya poshkodzhennya tkanin Alergiya ye peredumovoyu viniknennya patologichnogo imunologichnogo procesu Alergeni rechovini yaki sprichinyayut alergichni reakciyi Ye zovnishni alergeni ekzoalergeni harchovi produkti himichni rechovini likarski preparati zapahi Vnutrishni alergeni endoalergeni ce vlasni tkanini organizmu perevazhno z vidozminenimi vlastivostyami sho vinikayut vnaslidok utvorennya toksichnih rechovin pri patologichnih procesah opiki chi obmorozhennya diya otrujnih rechovin ukusi bdzhil ionizuyucha radiaciya Div takozhImunitet V D J rekombinaciya Klonalno selekcijna teoriya Imunopatologiya Sistemi grup krovi lyudiniPrimitkiHoltmeier W Kabelitz D gammadelta T cells link innate and adaptive immune responses Chem Immunol Allergy 86 151 83 PMID 15976493 Harty J Tvinnereim A White D CD8 T cell effector mechanisms in resistance to infection Annu Rev Immunol 18 275 308 PMID 10837060 Radoja S Frey A Vukmanovic S 2006 T cell receptor signaling events triggering granule exocytosis Crit Rev Immunol 26 3 265 90 PMID 16928189 Abbas A Murphy K Sher A 1996 Functional diversity of helper T lymphocytes Nature 383 6603 787 93 PMID 8893001 McHeyzer Williams L Malherbe L McHeyzer Williams M Helper T cell regulated B cell immunity Curr Top Microbiol Immunol 311 59 83 PMID 17048705 Kovacs B Maus M Riley J Derimanov G Koretzky G June C Finkel T 2002 Human CD8 T cells do not require the polarization of lipid rafts for activation and proliferation Proc Natl Acad Sci U S A 99 23 15006 11 PMID 12419850 Alberts Bruce Alexander Johnson Julian Lewis Martin Raff Keith Roberts and Peter Walters 2002 New York and London Garland Science ISBN 0 8153 3218 1 Arhiv originalu za 3 zhovtnya 2009 Procitovano 23 travnya 2012 Grewal I Flavell R CD40 and CD154 in cell mediated immunity Annu Rev Immunol 16 111 35 PMID 9597126 Pancer Z Cooper M The evolution of adaptive immunity Annu Rev Immunol 24 497 518 PMID 16551257 DzherelaImunna sistema u sestrinskih VikiproyektahPortal Biologiya Portal Medicina Imunna sistema u Vikishovishi Rojt A Brestoff Dzh Mejl D Immunologiya Per s angl M Mir 2000 592 s ros Immunnaya sistema centralnye i perifericheskie organy 19 listopada 2010 u Wayback Machine ros Kletki osushestvlyayushie immunnyj otvet vvedenie 4 grudnya 2010 u Wayback Machine ros, Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Топ