Ліана де Пужі

Ліана де Пужі (фр. Liane de Pougy власне Анна-Марі де Шассень, 2 липня 1869, Ла-Флеш — 26 грудня 1950, Лозанна) — французька танцівниця, письменниця і куртизанка, одна з паризьких зірок Прекрасної епохи.

Ліана де Пужі
фр. Liane de Pougy
Ім'я при народженні	Анна-Марі де Шассень
Псевдонім	Liane de Pougy, Princesse Ghika і Sœur Anne-Marie de la Pénitence
Народилася	2 липня 1869(1869-07-02) Ла-Флеш, Франція
Померла	26 грудня 1950(1950-12-26) (81 рік) Лозанна, Швейцарія
Поховання	Сен-Мартен-ле-Віну^[1]
Громадянство	Франція
Діяльність	куртизанка, артистка кабаре, танцюристка, письменниця, редакторка
Мова творів	французька
Діти	^d
Автограф
Ліана де Пужі у Вікісховищі

Життєпис

Ліана де Пужі. Поштова листівка фотографа Надара

Дочка військового. Отримала релігійне виховання в монастирі в Морбіані.

У 16 років одружилася з морським офіцером, народила йому сина (згодом син став льотчиком і загинув на фронті в 1914 році). Після двох років шлюбу втікла в Париж від чоловіка, який її бив, домоглася розлучення.

Зустрілася з популярним драматургом і лібретистом Анрі Мельяком, який закохався в неї й допоміг їй влаштуватися в Фолі-Бержер, тут вона і взяла собі сценічний псевдонім.

Брала уроки у Сари Бернар. Змагалася з Кароліною Отеро (їх, разом з Емільену д'Алансон, називали «три грації прекрасної епохи»). З успіхом гастролювала в Великій Британії. Дружила c Жаном Лорреном, Рейнальдо Аном, Максом Жакобом. Її писали відомі художники, фотографував Надар, до її шанувальникам належав Д'Аннунціо. Марсель Пруст написав з Ліани Одетту де Кресі, героїню роману «На Сваннову сторону» (фр. Du côté de chez Swann).

Була бісексуалкою, серед її стосунків відомий роман з художницею, письменницею й актрисою Матільдою де Морні, маркізою де Бельбеф (Міссі) і недовгий зв'язок з Наталі Барні, описаний Пужі в романі «Сапфічна ідилія» (1901).

У 1910 році одружилася з румунським князем Георгієм Гикою, після 16 років щасливого шлюбу князь кинув дружину заради молодшої красуні (але вони не розлучалися).

У 1928 році Ліана де Пужі подружилася з настоятелькою монастиря Святої Агнеси під Греноблем, багато пожертвувала монастирю і заповідала поховати себе тут.

З початком Другої світової війни переїхала в Лозанну.

У 1945 році, після смерті чоловіка, вступила послужкою в домініканський орден. Доглядала за розумово неповноцінними дітьми в сирітському притулку.

Померла, як і мріяла, в ніч Різдва.

Праці

• L'Insaisissable, роман (1898, присвячений Жану Лоррену)
• Myrrhille (1899)
• L'Elizement, комедія (1900)
• Idylle saphique, роман (1901, перевид. 1979).
• Ecce homo. D'ici, de la (1903)
• Les sensations de Mademoiselle de La Bringue (1904)
• Yvée Lester (1908)
• Yvée Jourdan (1908)
• Mes Cahiers Bleus, щоденники (1977, англ. пер. 1979)

Галерея

• Фото Надара
• 1886
• Поль Елльо. Портрет Ліани де Пужі, 1908
• 1902
• Ліана де Пужі в образі черниці, Надар
• Ліана де Пужі, деталь із «Вечора в Пре-Кателані» Анрі Гервекса (1909)

Примітки

1. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056

Література

• Barney NC Souvenirs indiscrets. Paris: Flammarion, 1992.
• Chalon J. Liane de Pougy, courtisane, princesse et sainte, Paris: Flammarion, 1994 (яп. пер. 1999 року. 2003).
• Dufresne C. Trois grâces de la Belle Epoque. Paris: Bartillat, 2003

Посилання

• Біографія Ліани де Пужі на CulturaGay [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
• Ліана де Пужі на Jazzbabies [ 25 січня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
• My Blue Notebooks (Mes cahiers bleus, her memoirs), published in English in 1979. (англ.)