Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володимир Миколайович Лобов ((22 липня 1935, Бураєво, Башкирська АРСР)) — радянський воєначальник, генерал армії (1989). Начальник (1991). Професор, доктор військових наук, кандидат історичних наук.
| Лобов Володимир Миколайович | |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 22 липня 1935 (88 років) Бураєво, Башкирська АРСР, РСФРР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||
| Країна |  СРСР Росія | ||||||||||||||||||||||||
| Приналежність |  СРСР Росія | ||||||||||||||||||||||||
| Рід військ | |||||||||||||||||||||||||
| Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військова академія імені М. В. Фрунзе | ||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1954—1994 | ||||||||||||||||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||||||||||||||||
| Звання |  Генерал армії | ||||||||||||||||||||||||
| Командування | Середньоазіатський військовий округ | ||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Вторгнення військ до Чехословаччини (1968) | ||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||||||
 Лобов Володимир Миколайович у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||
Народний депутат СРСР (1989—1991).
Біографія
Народився у багатодітній сім'ї (6 дітей). Батько працював механіком машинно-тракторної станції (МТС). З 10 років одночасно з навчанням працював у МТС та в колгоспі .
Початок військової служби
У 1954 році призваний на термінову службу в Радянську Армію. Служив у артилерійському полку Туркестанського військового округу у місті Сталінабад (нині столиця Таджикистану Душанбе). У вересні 1956 року сержант В. Н. Лобов спрямований на навчання до Рязанського артилерійського училища, яке закінчив у 1959 році. Після закінчення училища залишений командиром взводу курсантів.
У 1960 році пройшов перепідготовку на військових курсах і у вересні направлений у щойно сформовані Ракетні війська стратегічного призначення СРСР, служив керівником взводу курсантів, викладачем та помічником начальника навчальної частини школи підготовки сержантів у ракетній дивізії в Читинській області до 1964 року. Член КПРС .
На старших керівних посадах
У 1967 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, призначений командиром мотострілецького батальйону у Групі радянських військ у Німеччині . У серпні 1968 року брав участь у введенні військ до Чехословаччини, силами свого батальйону захопив військовий аеродром під Прагою, а потім кілька важливих об'єктів у Празі. З травня 1969 — начальник штабу, а з 1970 — командир 74-го окремого навчального мотострілецького полку в Групі радянських військ в Німеччині.
З жовтня 1973 — командир 63-ї гвардійської навчальної мотострілецької дивізії в Ленінградському військовому окрузі, генерал-майор (25.04.1975) . З грудня 1975 — командир 26-го армійського корпусу в Архангельську . У 1979 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР імені К. Є. Ворошилова . З 1979 року — командувач 28-ї загальновійськової армії в Білоруському військовому окрузі . На чолі армії брав участь у найбільших радянських військових навчаннях " Захід-81 ". Генерал-лейтенант (1980).
На найвищих командних посадах
З жовтня 1981 року — перший заступник командувача військ Ленінградського військового округу . З червня 1984 — командувач військами Середньоазіатського військового округу . Генерал-полковник (20.10.1984). У грудні 1986 року відмовився на вимогу керівництва Комуністичної партії Казахської РСР виводити війська округу на вулиці для розгону мітингів в Алма-Аті . Відряджувався для участі у роботах з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, був заступником Голови Державної комісії з ліквідації наслідків аварії.
З січня 1987 — перший заступник начальника Генерального штабу ЗС СРСР, за дорученням Генерального секретаря ЦК КПРС М. С. Горбачова розробив проект військової реформи, який, зокрема, передбачав скорочення терміну термінової служби з 2-х років до 18 місяців. Однак основні положення зустріли незгоду Міністра оборони СРСР Д. Т. Язова, в результаті Лобова було відсторонено з посади в листопаді 1988 року і деякий час перебував у розпорядженні міністра. З 24 січня 1989 року — перший заступник начальника Генерального штабу ЗС СРСР — начальник штабу Об'єднаних Збройних Сил держав — учасниць Варшавського договору . Після розпуску Варшавського договору з березня 1991 року вдруге перебував у розпорядженні міністра. З червня 1991 року — начальник Військової академії імені М. М. Ст. Фрунзе .
Після подій ГКЧП був 23 серпня 1991 призначений начальником Генерального штабу ЗС СРСР, вдруге розробляв концепцію військової реформи, намагався пом'якшити негативні наслідки для армії розвалу СРСР, що посилюється.
З 1 жовтня до 25 грудня 1991 р. — Член Ради оборони при Президентові СРСР .
Указом Президента СРСР від 7 грудня 1991 року звільнений з посади начальника Генерального штабу і втретє залишився без справ. З січня 1992 — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони . Після її розформування у травні 1992 року — у розпорядженні Міністра оборони Російської Федерації, якийсь час був військовим радником Президента Російської Федерації . Втретє працював над проектом воєнної реформи. Планував скорочення адміністративних функцій Міністерства оборони та посилення ролі Генерального штабу у керівництві військами, переведення армії на бригадну організацію зі скасуванням дивізійної та полкової ланок, скорочення терміну строкової служби. Практично всі положення були відкинуті керівництвом Міністерства оборони Росії, після чого у грудні 1993 року звільнений у запас, а березні 1994 року вийшов у відставку.
Після створення 2008 року Служби генеральних інспекторів є Генеральним інспектором Управління генеральних інспекторів Міністерства оборони Російської Федерації .
Живе у Москві . Депутат Верховної Ради СРСР 11 скликання (1984—1989). Народний депутат СРСР (1989—1991), член Комітету Верховної Ради СРСР з міжнародних справ. З 1992 року — член Експертних рад при Президентові Російської Федерації та при Уряді Російської Федерації. Активно працює у кількох громадських організаціях
Автор великої кількості наукових праць, у тому числі «Мистецтво військової хитрості» (1983), «Ставка на хитрість» (1984), «Інформація в економічному протиборстві систем» (1985), «Військова хитрість в історії воєн» (1987), « Місце та роль інформації» (1987), «Виховання честі та гідності в Російській армії» (1988), «Військова реформа: зв'язок часів» (1991), «Військова хитрість» (1992), «Військова хитрість і раптовість», «Енергія влади — Олександр I та Наполеон» (2011), понад 200 статей у збірниках та у військових журналах.
Нагороди
- Орден Мужності (17 червня 2000 року, № 35140)
- Орден Пошани (4 травня 2000 року, № 9373)
- Орден Дружби (8 травня 1997 року, № 2201)
- Орден Червоного Прапора (19 лютого 1988 року, № 540413)
- Орден Кутузова 2-го ступеня (4 листопада 1981 року, № 3653)
- Орден Червоної Зірки (21 лютого 1969 року, № 3629049)
- Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня (18 лютого 1975 року, № 2576)
- Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 2-го ступеня (19 липня 1985 року, № 722)
- медалі Радянського Союзу
- Орден «За заслуги перед Батьківщиною» у золоті (Німецька Демократична Республіка)
- медалі
- Військова енциклопедія у 8-ми томах. М.: Військове видавництво, 1994—2004. — Т. 4.
Примітки
- Калашников К. А., Додонов И. Ю. Высший командный состав Вооружённых сил СССР в послевоенный период. Справочные материалы (1945—1975). Том 4. Командный состав Сухопутных войск (армейское и дивизионное звенья). Часть первая. — Усть-Каменогорск: «Медиа-Альянс», 2019. — 428 с. — . — С.199.
- Указ Президента СССР «О назначении Лобова В. Н. начальником Генерального штаба Вооруженных Сил СССР — первым заместителем Министра обороны СССР» № УП-2450 от 23.08.1991.
- . Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.
- . Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 19 листопада 2021.
- . Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.
- . Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 19 листопада 2021.
Посилання
- Лобов Володимир Миколайович [ 19 листопада 2021 у Wayback Machine.] на сайті Міністерства оборони Російської Федерації
- Біографія Ст. [ 19 листопада 2021 у Wayback Machine.] н. [ 19 листопада 2021 у Wayback Machine.] Лобова [ 19 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Фотографії, нагороди, нагородні та особисті документи Ст. [ 19 листопада 2021 у Wayback Machine.] н. [ 19 листопада 2021 у Wayback Machine.] Лобова [ 19 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodimir Mikolajovich Lobov 22 lipnya 1935 1935 07 22 Burayevo Bashkirska ARSR radyanskij voyenachalnik general armiyi 1989 Nachalnik 1991 Profesor doktor vijskovih nauk kandidat istorichnih nauk Lobov Volodimir MikolajovichNarodzhennya 22 lipnya 1935 1935 07 22 88 rokiv Burayevo Bashkirska ARSR RSFRR SRSRKrayina SRSR RosiyaPrinalezhnist SRSR RosiyaRid vijskOsvita Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi Federaciyi i Vijskova akademiya imeni M V FrunzeRoki sluzhbi 1954 1994Partiya KPRSZvannya General armiyiKomanduvannya Serednoaziatskij vijskovij okrugVijni bitvi Vtorgnennya vijsk do Chehoslovachchini 1968 Nagorodi Orden MuzhnostiOrden Druzhbi Medal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest Medal Za vidznaku v ohoroni derzhavnogo kordonu SRSR Medal Veteran Zbrojnih sil SRSR Medal Za osvoyennya cilinnih zemel Medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 60 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 70 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal Za bezdogannu sluzhbu III st SRSR Medal Za bezdogannu sluzhbu II st SRSR Medal Za bezdogannu sluzhbu III st SRSR Medal Vid vdyachnogo afganskogo narodu Afganistan Orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu v zoloti Lobov Volodimir Mikolajovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lobov Narodnij deputat SRSR 1989 1991 BiografiyaNarodivsya u bagatoditnij sim yi 6 ditej Batko pracyuvav mehanikom mashinno traktornoyi stanciyi MTS Z 10 rokiv odnochasno z navchannyam pracyuvav u MTS ta v kolgospi Pochatok vijskovoyi sluzhbiU 1954 roci prizvanij na terminovu sluzhbu v Radyansku Armiyu Sluzhiv u artilerijskomu polku Turkestanskogo vijskovogo okrugu u misti Stalinabad nini stolicya Tadzhikistanu Dushanbe U veresni 1956 roku serzhant V N Lobov spryamovanij na navchannya do Ryazanskogo artilerijskogo uchilisha yake zakinchiv u 1959 roci Pislya zakinchennya uchilisha zalishenij komandirom vzvodu kursantiv U 1960 roci projshov perepidgotovku na vijskovih kursah i u veresni napravlenij u shojno sformovani Raketni vijska strategichnogo priznachennya SRSR sluzhiv kerivnikom vzvodu kursantiv vikladachem ta pomichnikom nachalnika navchalnoyi chastini shkoli pidgotovki serzhantiv u raketnij diviziyi v Chitinskij oblasti do 1964 roku Chlen KPRS Na starshih kerivnih posadahU 1967 roci zakinchiv Vijskovu akademiyu imeni M V Frunze priznachenij komandirom motostrileckogo bataljonu u Grupi radyanskih vijsk u Nimechchini U serpni 1968 roku brav uchast u vvedenni vijsk do Chehoslovachchini silami svogo bataljonu zahopiv vijskovij aerodrom pid Pragoyu a potim kilka vazhlivih ob yektiv u Prazi Z travnya 1969 nachalnik shtabu a z 1970 komandir 74 go okremogo navchalnogo motostrileckogo polku v Grupi radyanskih vijsk v Nimechchini Z zhovtnya 1973 komandir 63 yi gvardijskoyi navchalnoyi motostrileckoyi diviziyi v Leningradskomu vijskovomu okruzi general major 25 04 1975 Z grudnya 1975 komandir 26 go armijskogo korpusu v Arhangelsku U 1979 roci zakinchiv Vijskovu akademiyu Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil SRSR imeni K Ye Voroshilova Z 1979 roku komanduvach 28 yi zagalnovijskovoyi armiyi v Biloruskomu vijskovomu okruzi Na choli armiyi brav uchast u najbilshih radyanskih vijskovih navchannyah Zahid 81 General lejtenant 1980 Na najvishih komandnih posadahZ zhovtnya 1981 roku pershij zastupnik komanduvacha vijsk Leningradskogo vijskovogo okrugu Z chervnya 1984 komanduvach vijskami Serednoaziatskogo vijskovogo okrugu General polkovnik 20 10 1984 U grudni 1986 roku vidmovivsya na vimogu kerivnictva Komunistichnoyi partiyi Kazahskoyi RSR vivoditi vijska okrugu na vulici dlya rozgonu mitingiv v Alma Ati Vidryadzhuvavsya dlya uchasti u robotah z likvidaciyi naslidkiv Chornobilskoyi katastrofi buv zastupnikom Golovi Derzhavnoyi komisiyi z likvidaciyi naslidkiv avariyi Z sichnya 1987 pershij zastupnik nachalnika Generalnogo shtabu ZS SRSR za doruchennyam Generalnogo sekretarya CK KPRS M S Gorbachova rozrobiv proekt vijskovoyi reformi yakij zokrema peredbachav skorochennya terminu terminovoyi sluzhbi z 2 h rokiv do 18 misyaciv Odnak osnovni polozhennya zustrili nezgodu Ministra oboroni SRSR D T Yazova v rezultati Lobova bulo vidstoroneno z posadi v listopadi 1988 roku i deyakij chas perebuvav u rozporyadzhenni ministra Z 24 sichnya 1989 roku pershij zastupnik nachalnika Generalnogo shtabu ZS SRSR nachalnik shtabu Ob yednanih Zbrojnih Sil derzhav uchasnic Varshavskogo dogovoru Pislya rozpusku Varshavskogo dogovoru z bereznya 1991 roku vdruge perebuvav u rozporyadzhenni ministra Z chervnya 1991 roku nachalnik Vijskovoyi akademiyi imeni M M St Frunze Pislya podij GKChP buv 23 serpnya 1991 priznachenij nachalnikom Generalnogo shtabu ZS SRSR vdruge rozroblyav koncepciyu vijskovoyi reformi namagavsya pom yakshiti negativni naslidki dlya armiyi rozvalu SRSR sho posilyuyetsya Z 1 zhovtnya do 25 grudnya 1991 r Chlen Radi oboroni pri Prezidentovi SRSR Ukazom Prezidenta SRSR vid 7 grudnya 1991 roku zvilnenij z posadi nachalnika Generalnogo shtabu i vtretye zalishivsya bez sprav Z sichnya 1992 vijskovij inspektor radnik Grupi generalnih inspektoriv Ministerstva oboroni Pislya yiyi rozformuvannya u travni 1992 roku u rozporyadzhenni Ministra oboroni Rosijskoyi Federaciyi yakijs chas buv vijskovim radnikom Prezidenta Rosijskoyi Federaciyi Vtretye pracyuvav nad proektom voyennoyi reformi Planuvav skorochennya administrativnih funkcij Ministerstva oboroni ta posilennya roli Generalnogo shtabu u kerivnictvi vijskami perevedennya armiyi na brigadnu organizaciyu zi skasuvannyam divizijnoyi ta polkovoyi lanok skorochennya terminu strokovoyi sluzhbi Praktichno vsi polozhennya buli vidkinuti kerivnictvom Ministerstva oboroni Rosiyi pislya chogo u grudni 1993 roku zvilnenij u zapas a berezni 1994 roku vijshov u vidstavku Pislya stvorennya 2008 roku Sluzhbi generalnih inspektoriv ye Generalnim inspektorom Upravlinnya generalnih inspektoriv Ministerstva oboroni Rosijskoyi Federaciyi Zhive u Moskvi Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 11 sklikannya 1984 1989 Narodnij deputat SRSR 1989 1991 chlen Komitetu Verhovnoyi Radi SRSR z mizhnarodnih sprav Z 1992 roku chlen Ekspertnih rad pri Prezidentovi Rosijskoyi Federaciyi ta pri Uryadi Rosijskoyi Federaciyi Aktivno pracyuye u kilkoh gromadskih organizaciyah Avtor velikoyi kilkosti naukovih prac u tomu chisli Mistectvo vijskovoyi hitrosti 1983 Stavka na hitrist 1984 Informaciya v ekonomichnomu protiborstvi sistem 1985 Vijskova hitrist v istoriyi voyen 1987 Misce ta rol informaciyi 1987 Vihovannya chesti ta gidnosti v Rosijskij armiyi 1988 Vijskova reforma zv yazok chasiv 1991 Vijskova hitrist 1992 Vijskova hitrist i raptovist Energiya vladi Oleksandr I ta Napoleon 2011 ponad 200 statej u zbirnikah ta u vijskovih zhurnalah NagorodiOrden Muzhnosti 17 chervnya 2000 roku 35140 Orden Poshani 4 travnya 2000 roku 9373 Orden Druzhbi 8 travnya 1997 roku 2201 Orden Chervonogo Prapora 19 lyutogo 1988 roku 540413 Orden Kutuzova 2 go stupenya 4 listopada 1981 roku 3653 Orden Chervonoyi Zirki 21 lyutogo 1969 roku 3629049 Orden Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR 3 go stupenya 18 lyutogo 1975 roku 2576 Orden Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR 2 go stupenya 19 lipnya 1985 roku 722 medali Radyanskogo Soyuzu Orden Za zaslugi pered Batkivshinoyu u zoloti Nimecka Demokratichna Respublika medali Vijskova enciklopediya u 8 mi tomah M Vijskove vidavnictvo 1994 2004 T 4 PrimitkiKalashnikov K A Dodonov I Yu Vysshij komandnyj sostav Vooruzhyonnyh sil SSSR v poslevoennyj period Spravochnye materialy 1945 1975 Tom 4 Komandnyj sostav Suhoputnyh vojsk armejskoe i divizionnoe zvenya Chast pervaya Ust Kamenogorsk Media Alyans 2019 428 s ISBN 978 601 7887 31 5 S 199 Ukaz Prezidenta SSSR O naznachenii Lobova V N nachalnikom Generalnogo shtaba Vooruzhennyh Sil SSSR pervym zamestitelem Ministra oborony SSSR UP 2450 ot 23 08 1991 Arhiv originalu za 13 kvitnya 2015 Procitovano 15 kvitnya 2015 Arhiv originalu za 20 grudnya 2015 Procitovano 19 listopada 2021 Arhiv originalu za 14 kvitnya 2015 Procitovano 15 kvitnya 2015 Arhiv originalu za 22 lyutogo 2020 Procitovano 19 listopada 2021 PosilannyaLobov Volodimir Mikolajovich 19 listopada 2021 u Wayback Machine na sajti Ministerstva oboroni Rosijskoyi Federaciyi Biografiya St 19 listopada 2021 u Wayback Machine n 19 listopada 2021 u Wayback Machine Lobova 19 listopada 2021 u Wayback Machine Fotografiyi nagorodi nagorodni ta osobisti dokumenti St 19 listopada 2021 u Wayback Machine n 19 listopada 2021 u Wayback Machine Lobova 19 listopada 2021 u Wayback Machine Poperednik General armiyi Moyisyeyev Mihajlo Oleksijovich 1988 1991 Nachalnik Generalnogo shtabu 1991 Nastupnik