Анато́лій Григо́рович Литвинчу́к (23 лютого 1935, с. Сильченкове (нині Стара Талалаївка) Талалаївського району Сумської області — 11 серпня 1993, Чернівці) — український режисер. Народний артист Української РСР (1990).
Анатолій Григорович Литвинчук | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 23 лютого 1935 с. Сильченкове (нині Стара Талалаївка) Талалаївського району Сумської області | |||
Помер | 11 серпня 1993 (58 років) м. Чернівці | |||
Поховання | Центральний цвинтар Чернівців | |||
Національність | українець | |||
Громадянство | Україна | |||
Діяльність | режисер | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Життєпис
Народився 23 лютого 1935 року в селі Сильченкове Талалаївського району Сумської області. У 1952 р. вступив на філологічний факультет Чернівецького державного університету.
У 1957—1960 рр. працював шкільним учителем у с. Рихтичі на Львівщині. У 1960—1965 рр. навчався на режисерському факультеті Харківського інституту мистецтв. З 1965 р. режисер-постановник та художній керівник Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Молодий режисер привернув увагу глядача своєю дипломною роботою «Шануй батька свого» В. Лавреньтьєва. У листопаді 1965 року відбулася його, вже як режисера, прем'єра вистави «Дружина Клода» О. Дюма.
За 28 років діяльності створив понад 70 вистав, зокрема: «Ой, не ходи, Гницю, та й на вечорниці» М.Старицького, «Таня» О. Арбузова, «Безталанна» І. Карпенка-Карого, «Професор Буйко» Я. Баша, «Легенда про Паганіні» В. Балашова, «Розплата» В. Винниченка, «Підступність і кохання» Ф. Шіллера, «Циганка Аза» М. Старицького…
Незаперечний успіх мали вистави: «Чотири хрести на сонці» А.Делендика, «Вирок» С. Левітіної, «Яків Богомолов» М. Горького, «З легким паром» Є.Брагінського, «Серце Довбуша» В. Євлампієва, «Дарую тобі життя» Д.Валеєва…
Особливою його заслугою стало сценічне прочитання забутих творів української класики, а саме: драматургії Сидора Воробкевича «Гнат Приблуда», «Пан мандатор», «Новий двірник» («Вірне кохання і пан начальник») і п'єси Юрія Федьковича «Запечатаний двірник». Чільне місце в його діяльності зайняли твори місцевих авторів: Маргарити Андрієвич, Володимира Мар'янина, Степана Снігура, , Анатолія Крима.
Нагороди та відзнаки
- Заслужений артист Української РСР (1973),
- Народний артист Української РСР (1990).
- Лауреат літературно-мистецької премії імені Героя Радянського Союзу Кузьми Галкіна,
- Лауреат Всеукраїнської премії імені класика української літератури Івана Котляревського,
- Лауреат літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича
- Лауреат премії Фонду пам'яті журналіста Григорія Шабашкевича.
Пам'ять про митця
- Меморіальна дошка у Чернівцях, надгробним мармуровим пам'ятником. Його іменем названо одну з вулиць міста над Прутом.
У серії «Золоті імена Буковини» вийшла книжечка члена НСЖУ, літератора, краєзнавця Юхима Гусара «Сповідався театру, як квітка сонцю» (Чернівці: ВІЦ «Місто», 2010. — 48 с., іл.).
Джерела
- Литвинчук А. Сулятицький Т. Чернівецький театр імені Ольги Кобилянської. — Чернівці, 2004.- С. 85, 86, 88, 89, 91, 95, 99-102, 106,, 107, 114—116, 119—128, 131,152, 154, 155, 157, 159,160, 164, 165, 168, 169.
- Литвинчук Антолій Григорович: [укр. режисер]// Перлина Буковини 2006: щорічний телефонний довідник.- 2005.-С. 95.- (Золоті сторінки України".
- Литвинчук Анатолій / Лауреати літературно-мистецької премії ім. С.Воробкевича (1993—2000 рр.): реком. біблогр. покажчик.- Чернівці, 2001. — С. 9-10.
- Андрієвич М. Анатолій Литвинчук // Радянська Буковина. — 1966. — 1 червня.
- Гусар Ю. Дар любові: [до 65-річчя народного артиста України, режисера А.Литвинчука] /Юхим Гусар // Буковинське віче.- 2000. — 26 лютого (№ 17). — С. 3.
- Гусар Ю. 23 лютого народився український режисер, народний артист України Анатолій Литвинчук (1935—1993)/ Юхим Гусар // .- 2008.- 14 лютого. — С. 6.
- Гусар]]. 11 серпня — 15 років з дня смерті (1993) режисера, народного артиста України Анатолія Григоровича Литвинчука // [[Юхим Гусар Ю. Буковинський календар. Ювілеї — 2008.- Чернівці: Правдивий поступ,2008. — С. 73.
- Гусар]]. Сповідався театру, як квітка сонцю: [штрихи до портрета режисера-педагога, народного артиста України Анатолія Григоровича Литвинчука] / Юхим Гусар //Чернівці: ВІЦ «Місто», 2010. — 48 с.: іл.
- Гусар Ю. Дар любові / Юхим Гусар //Буковинське віче. — 2000.- 26 лютого (№ 17).
- Гусар Ю. Режисер від Бога / Юхим Гусар // Буковинське віче.- 2010. — 3 лютого (№ 8).- С. 4.
- Репта А. «Здавалося, Литвинчук вдома програє кожну нашу роль» / А. Репта // Доба. — 2008.- 4 верес. (ч. 35).- С. 12.
- Клевчук М. Присвятив себе сцені: [режисер, нар.артист України А. Г. Литвинчук]/ Молодий буковинець.- 1998. — 14 серп. (№ 33).- С. 4.
- Росинська О. Анатолій Литвинчук — режисер, митець, людина /О. Росинська // Свобода слова. — 2003.- 15серп. (ч.81). — С. 14.
- Сулятицький Т. Життя як спалах свічі: [до 70-річчя реж. Чернівецького муздрамтеатру А. Литвинчука]/ Т. Сулятицький //Час. — 2005. — 24 лют. (ч. 8).- С. 12.
Посилання
- Литвинчук Анатолій Григорович (1935—1993)
- 75-річчя з Дня народження Анатолія Литвинчука [ 14 вересня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Litvinchuk Anato lij Grigo rovich Litvinchu k 23 lyutogo 1935 s Silchenkove nini Stara Talalayivka Talalayivskogo rajonu Sumskoyi oblasti 11 serpnya 1993 Chernivci ukrayinskij rezhiser Narodnij artist Ukrayinskoyi RSR 1990 Anatolij Grigorovich LitvinchukNarodivsya23 lyutogo 1935 1935 02 23 s Silchenkove nini Stara Talalayivka Talalayivskogo rajonu Sumskoyi oblastiPomer11 serpnya 1993 1993 08 11 58 rokiv m ChernivciPohovannyaCentralnij cvintar ChernivcivNacionalnistukrayinecGromadyanstvo UkrayinaDiyalnistrezhiserNagorodi ta premiyiZhittyepisNarodivsya 23 lyutogo 1935 roku v seli Silchenkove Talalayivskogo rajonu Sumskoyi oblasti U 1952 r vstupiv na filologichnij fakultet Cherniveckogo derzhavnogo universitetu U 1957 1960 rr pracyuvav shkilnim uchitelem u s Rihtichi na Lvivshini U 1960 1965 rr navchavsya na rezhiserskomu fakulteti Harkivskogo institutu mistectv Z 1965 r rezhiser postanovnik ta hudozhnij kerivnik Cherniveckogo ukrayinskogo muzichno dramatichnogo teatru imeni Olgi Kobilyanskoyi Molodij rezhiser privernuv uvagu glyadacha svoyeyu diplomnoyu robotoyu Shanuj batka svogo V Lavrentyeva U listopadi 1965 roku vidbulasya jogo vzhe yak rezhisera prem yera vistavi Druzhina Kloda O Dyuma Za 28 rokiv diyalnosti stvoriv ponad 70 vistav zokrema Oj ne hodi Gnicyu ta j na vechornici M Starickogo Tanya O Arbuzova Beztalanna I Karpenka Karogo Profesor Bujko Ya Basha Legenda pro Paganini V Balashova Rozplata V Vinnichenka Pidstupnist i kohannya F Shillera Ciganka Aza M Starickogo Nezaperechnij uspih mali vistavi Chotiri hresti na sonci A Delendika Virok S Levitinoyi Yakiv Bogomolov M Gorkogo Z legkim parom Ye Braginskogo Serce Dovbusha V Yevlampiyeva Daruyu tobi zhittya D Valeyeva Osoblivoyu jogo zaslugoyu stalo scenichne prochitannya zabutih tvoriv ukrayinskoyi klasiki a same dramaturgiyi Sidora Vorobkevicha Gnat Pribluda Pan mandator Novij dvirnik Virne kohannya i pan nachalnik i p yesi Yuriya Fedkovicha Zapechatanij dvirnik Chilne misce v jogo diyalnosti zajnyali tvori miscevih avtoriv Margariti Andriyevich Volodimira Mar yanina Stepana Snigura Anatoliya Krima Nagorodi ta vidznakiZasluzhenij artist Ukrayinskoyi RSR 1973 Narodnij artist Ukrayinskoyi RSR 1990 Laureat literaturno misteckoyi premiyi imeni Geroya Radyanskogo Soyuzu Kuzmi Galkina Laureat Vseukrayinskoyi premiyi imeni klasika ukrayinskoyi literaturi Ivana Kotlyarevskogo Laureat literaturno misteckoyi premiyi imeni Sidora Vorobkevicha Laureat premiyi Fondu pam yati zhurnalista Grigoriya Shabashkevicha Pam yat pro mitcyaMemorialna doshka u Chernivcyah nadgrobnim marmurovim pam yatnikom Jogo imenem nazvano odnu z vulic mista nad Prutom U seriyi Zoloti imena Bukovini vijshla knizhechka chlena NSZhU literatora krayeznavcya Yuhima Gusara Spovidavsya teatru yak kvitka soncyu Chernivci VIC Misto 2010 48 s il DzherelaLitvinchuk A Sulyatickij T Cherniveckij teatr imeni Olgi Kobilyanskoyi Chernivci 2004 S 85 86 88 89 91 95 99 102 106 107 114 116 119 128 131 152 154 155 157 159 160 164 165 168 169 Litvinchuk Antolij Grigorovich ukr rezhiser Perlina Bukovini 2006 shorichnij telefonnij dovidnik 2005 S 95 Zoloti storinki Ukrayini Litvinchuk Anatolij Laureati literaturno misteckoyi premiyi im S Vorobkevicha 1993 2000 rr rekom biblogr pokazhchik Chernivci 2001 S 9 10 Andriyevich M Anatolij Litvinchuk Radyanska Bukovina 1966 1 chervnya Gusar Yu Dar lyubovi do 65 richchya narodnogo artista Ukrayini rezhisera A Litvinchuka Yuhim Gusar Bukovinske viche 2000 26 lyutogo 17 S 3 Gusar Yu 23 lyutogo narodivsya ukrayinskij rezhiser narodnij artist Ukrayini Anatolij Litvinchuk 1935 1993 Yuhim Gusar 2008 14 lyutogo S 6 Gusar 11 serpnya 15 rokiv z dnya smerti 1993 rezhisera narodnogo artista Ukrayini Anatoliya Grigorovicha Litvinchuka Yuhim Gusar Yu Bukovinskij kalendar Yuvileyi 2008 Chernivci Pravdivij postup 2008 S 73 Gusar Spovidavsya teatru yak kvitka soncyu shtrihi do portreta rezhisera pedagoga narodnogo artista Ukrayini Anatoliya Grigorovicha Litvinchuka Yuhim Gusar Chernivci VIC Misto 2010 48 s il Gusar Yu Dar lyubovi Yuhim Gusar Bukovinske viche 2000 26 lyutogo 17 Gusar Yu Rezhiser vid Boga Yuhim Gusar Bukovinske viche 2010 3 lyutogo 8 S 4 Repta A Zdavalosya Litvinchuk vdoma prograye kozhnu nashu rol A Repta Doba 2008 4 veres ch 35 S 12 Klevchuk M Prisvyativ sebe sceni rezhiser nar artist Ukrayini A G Litvinchuk Molodij bukovinec 1998 14 serp 33 S 4 Rosinska O Anatolij Litvinchuk rezhiser mitec lyudina O Rosinska Svoboda slova 2003 15serp ch 81 S 14 Sulyatickij T Zhittya yak spalah svichi do 70 richchya rezh Cherniveckogo muzdramteatru A Litvinchuka T Sulyatickij Chas 2005 24 lyut ch 8 S 12 PosilannyaLitvinchuk Anatolij Grigorovich 1935 1993 75 richchya z Dnya narodzhennya Anatoliya Litvinchuka 14 veresnya 2011 u Wayback Machine