Ленінське абатство (нім. Kloster Lehnin) — колишній цистерціанський монастир у містечку , Німеччина. З 1911 року в абатстві розміщується протестантська жіноча релігійна спільнота.
Ленінське абатство | |
---|---|
нім. Kloster Lehnin | |
Клуатр абатства | |
52°19′13″ пн. ш. 12°44′36″ сх. д. / 52.32028° пн. ш. 12.74333° сх. д.Координати: 52°19′13″ пн. ш. 12°44′36″ сх. д. / 52.32028° пн. ш. 12.74333° сх. д. | |
Тип споруди | монастир[1] d і абатство |
Сучасний статус | діюча (жіноча протестантська спільнота) |
Розташування | Німеччина, Ленін |
Початок будівництва | 1180 |
Відбудовано | 1870-ті |
Будівельна система | цегла |
Стиль | цегляна готика |
Стан | відбудований |
Вебсайт | klosterlehnin.de |
Ленінське абатство (Німеччина) | |
Ленінське абатство у Вікісховищі |
Історія
Абатство було засновано в 1180 році за підтримки , який в ньому похований. Як перше абатство землі, воно мало суттєвий вплив на становлення і розвиток маркграфства Бранденбург, було місцем поховання Асканіїв, а пізніше і Гогенцоллернів.
Монастир був заснований як дочірній монастир , одного з чотирьох основних цистерціанських абатств, в свою чергу утвореного від монастиря-родоначальника цістерціанського ордену Сіто у Франції. Перші дванадцять монахів на чолі з абатом Зібольдом прибули в Ленін на запрошення Оттона I в 1183 році з монастиря Зіттіхенбах поблизу Айслебена в Гарцфорланді, заснованого в 1150-х батьком Оттона Альбрехтом Ведмедем.
В свою чергу абатство заснувало три «дочірні»:
- абатство «Парадіз» (1236 р.), на території сьогоднішнього Любуського воєводства в західній Польщі;
- абатство Маріензее (1258 р.), що невдовзі було перенесено та перетворено у Коринське абатство (1273 р.) неподалік від сучасного міста Еберсвальде;
- та абатство «Небесні ворота» (1299 р.) у сучасному містечку у районі Верхній Гафель.
Будучи «королівським» абатством, Ленін користувався прихильністю Асканіїв, які дарували йому нові землі та володіння. На початку ХІІІ сторіччя орден скасував положення свого статуту, що забороняли отримувати дохід від населення (збирати десятину та плату за користування землею і послугами). Монастир володів третиною території Цаухе, де він був розташований; в 1219 році йому належало селище Штангенхаген в 40 км від абатства, що розташована вже за межами маркграфства. До 1250 року монахами була побудована сільська церква в 30 км від абатства в Гребене, а 1317 році придбано місто Вердер-на-Хафелі. Крім того, монастирю належали південний Целендорф (сьогодні район Берліна), декілька сіл у Барнімі на північ від Берліна, а саме сучасне селище Клостер-Ленін утворилось в 1415 році, коли монахи заснували ринок біля стін абатства.
Слідуючи настановам свого ордену, абатство поступово перетворювало навколишню болотяну місцевість — будували водяні млини, займались виноградарством, рослинництвом та тваринництвом, та торгували продукцією (зерном, м'ясом та рибою, молочними продуктами, медом, воском, вином та шкірою) в Берлині, Бранденбурзі-на-Хафелі та інших містах. Збереглася грамота від 20 серпня 1469 року про поставки зерна до Гамбургу.
В XV–XVI сторіччі монастир навіть надавав кредити містам Ерфурт та Люнебург. Наприклад, 1443 року Люнебург отримав кредит у сумі 550 гульденів під 6 % річних, які в 1472 році були знижені до 4 %.
Під час Реформації абатство у 1542 році було розформовано. На той час абатству належали 4 500 га землі, 54 озера, 9 млинів, 39 сіл та місто Вердер. Курфюрст Йохим II використовував колишній монастир як мисливський табір, а наприкінці XVI сторіччя Гогенцоллерни побудували тут будинок для гостей, що брали участь у полюванні.
Під час Тридцятилтньої війни монастир декілька разів грабували та підпалювали.
В XVII сторіччі монастир пережив період відновлення, коли були відбудовані західне крило та флігель, і він стан улюбленою літньою резиденцією першої жінки Фрідріха Вільгельма I Луїзи Генріетти Оранскої. В 1685 році Фрідріх Вільгельм видав Потсдамський едикт, яким запросив французьких гугенотів на знелюднілі після Тридцятирічної землі та епідемії чуми землі і надав їм значні пільги. Гугеноти з'явились і в абатстві; у монастирському храмі навіть була зведена стіна, що відділяла кальвіністів від лютеран.
Після появи нового водного шляху на Хафель — , у селищі Клостер-Ленін відбувся новий розквіт цегляного виробництва та навіть з'явився пірс для вантажних човнів. Однак монастир залишався покинутим. В період між 1770 та 1820 роками його споруди були навіть частково розібрані на цеглу. Східна частина монастирського храму в романському стилі, яка збереглася, продовжувала використовуватись як приходська церква.
В 1811 році Прусія передала Ленін у приватну власність. Новий розквіт монастиря почався в середині XIX сторіччя, з початком епохи романтизму та зростання національної свідомості. На руїни монастиря звернули увагу прусська королівська родина та освічена спільнота. Власник Леніна Роберт фон Лебель (1815—1905), який жив на території монастиря в 1846—1870 роках, скористався зв'язками з кронпринцем Фрідріхом Вільгельмом для пошуку коштів на збереження пам'ятки культури. Реставрація церкви почалась в 1871 році за наказом «романтика на троні» короля Фрідріха-Вільгельма IV і завершилась в 1877 році.
З 1911 року монастир знову перейшов в церковну власність, з того часу в абатстві розміщується протестантська релігійна спільнота, відома як «Притулок Луїзи-Генрієти» (нім. Luise-Henrietten-Stift), у тому числі притулок для літніх людей.
Будівлі
Ленінське абатство має велике значення як зразок архітектури цегляної готики та є одним з найвпливовіших зразків німецької цегляної готики в країні.
Щодо ранньої історії будівництва монастиря практично не існує надійних джерел, а нечисленні знахідки розкопок при реконструкції в ХІХ сторіччі не дають достовірної інформації. Фактичним початком будівництва абатства вважаються тимчасові бараки перших ченців з 1183 року та тимчасова каплиця, яка була побудована до того і прибулим та найнятим будівельникам. Близько п'яти років після заснування монастиря, тобто на 1185 рік почалося будівництво церкви і центральної території монастиря, які за традиційними уявленнями були завершені 1260 року. Останні дослідження навіть припускають, що перші будівлі були завершені вже в 1235 році, а в 1260 році були завершений перший цикл будівництва.
З певним ступенем впевненості в 1270 році були завершені «старий» будинок абата з будинком-воротами, який примикав до нього, на західному вході. В XIV сторіччі територія монастиря була розширена шпиталем (пізніше — королівський будинок), зерносховище та мур монастиря з вежею в південно-західному напрямку. Будинок фальконерів був побудований наприкінці XVсторіччя.
Будівництво починалось у пізньороманському стилі. Незважаючи на поширення готики в Європі, її застосування у Ленінському абатстві переймалось неохоче та з запізненням через стриманість настанов ордена.
У монастирському храмі східна частина разом з хорами та продольним нефом поєднується з раньоготичною західною частиною.
В 1870-ті роки руїни абатства були надзвичайно якісно відреставровані. Після цієї реконструкції зруйнованого монастиря, наступне відновлення та реконструкція різних історичних будівель почалося після возз'єднання Німеччини аж у 2004 році. Цей ремонт був проведений в значній мірі з фінансових субсидій землі Бранденбург; частково нагляд за реконструкцією, як наприклад в 2004 році старого будинку управителя, під наглядом Бранденбурзької служби охорони пам'яток.
- Продольний неф церкви
- Будинок Сесилі
- Каплиця над воротами
- Будинок Єлизавети
- Мур
Vaticinium Lehninense
Vaticinium Lehninense — це відома у свій час праця, яка вважалась написаною монахом Ленінського абатства на ім'я Герман в XIII або XIV сторіччі, але описувала події до кінця XVII сторіччя. Рукописи «пророцтва», вперше надрукованого в 1722 році, існували у Берліні, Дрездені, Бреслау та Гетінгені.
Праця починається з плачу за завершенням асканійської гілки маркграфів Бранденбурзьких зі смертю в 1320 році, та дає історично-правдивий опис декількох маркграфів, доки не доходить до курфюрста Фрідріха-Вільгельма I (помер 1688 р.). З цього моменту автор праці відкидає обережність та припиняє будь-який реалістичний опис людей, про яких провіщує. Праця закінчується тим, що правитель-католик відновлює Ленінський монастир та Священну Римську імперію.
Праця є антипруською, однак її авторство не встановлено. Першим, хто вказав на те, що це підробка, був пастор Вайсс, який довів у своїй праці «Vaticinium Germanicum» (Берлін, 1746 р.), що вона була написана між 1688 та 1700 роком, а не трьома століттями раніше.
Примітки
- archINFORM — 1994.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ленінське абатство |
- Церква абатства [ 17 грудня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
- Ленінське абатство // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Leninske abatstvo nim Kloster Lehnin kolishnij cistercianskij monastir u mistechku Nimechchina Z 1911 roku v abatstvi rozmishuyetsya protestantska zhinocha religijna spilnota Leninske abatstvonim Kloster LehninKluatr abatstva52 19 13 pn sh 12 44 36 sh d 52 32028 pn sh 12 74333 sh d 52 32028 12 74333 Koordinati 52 19 13 pn sh 12 44 36 sh d 52 32028 pn sh 12 74333 sh d 52 32028 12 74333Tip sporudi monastir 1 d i abatstvoSuchasnij status diyucha zhinocha protestantska spilnota Roztashuvannya Nimechchina LeninPochatok budivnictva 1180Vidbudovano 1870 tiBudivelna sistema ceglaStil ceglyana gotikaStan vidbudovanijVebsajt klosterlehnin deLeninske abatstvo Nimechchina Leninske abatstvo u Vikishovishi Zahidnij fasad cerkvi abatstva Korolivskij budinok Ruyini abatstva Lenin Eduard Gertner 1858 r IstoriyaAbatstvo bulo zasnovano v 1180 roci za pidtrimki yakij v nomu pohovanij Yak pershe abatstvo zemli vono malo suttyevij vpliv na stanovlennya i rozvitok markgrafstva Brandenburg bulo miscem pohovannya Askaniyiv a piznishe i Gogencollerniv Monastir buv zasnovanij yak dochirnij monastir odnogo z chotiroh osnovnih cistercianskih abatstv v svoyu chergu utvorenogo vid monastirya rodonachalnika cistercianskogo ordenu Sito u Franciyi Pershi dvanadcyat monahiv na choli z abatom Ziboldom pribuli v Lenin na zaproshennya Ottona I v 1183 roci z monastirya Zittihenbah poblizu Ajslebena v Garcforlandi zasnovanogo v 1150 h batkom Ottona Albrehtom Vedmedem V svoyu chergu abatstvo zasnuvalo tri dochirni abatstvo Paradiz 1236 r na teritoriyi sogodnishnogo Lyubuskogo voyevodstva v zahidnij Polshi abatstvo Marienzee 1258 r sho nevdovzi bulo pereneseno ta peretvoreno u Korinske abatstvo 1273 r nepodalik vid suchasnogo mista Ebersvalde ta abatstvo Nebesni vorota 1299 r u suchasnomu mistechku u rajoni Verhnij Gafel Buduchi korolivskim abatstvom Lenin koristuvavsya prihilnistyu Askaniyiv yaki daruvali jomu novi zemli ta volodinnya Na pochatku HIII storichchya orden skasuvav polozhennya svogo statutu sho zaboronyali otrimuvati dohid vid naselennya zbirati desyatinu ta platu za koristuvannya zemleyu i poslugami Monastir volodiv tretinoyu teritoriyi Cauhe de vin buv roztashovanij v 1219 roci jomu nalezhalo selishe Shtangenhagen v 40 km vid abatstva sho roztashovana vzhe za mezhami markgrafstva Do 1250 roku monahami bula pobudovana silska cerkva v 30 km vid abatstva v Grebene a 1317 roci pridbano misto Verder na Hafeli Krim togo monastiryu nalezhali pivdennij Celendorf sogodni rajon Berlina dekilka sil u Barnimi na pivnich vid Berlina a same suchasne selishe Kloster Lenin utvorilos v 1415 roci koli monahi zasnuvali rinok bilya stin abatstva Sliduyuchi nastanovam svogo ordenu abatstvo postupovo peretvoryuvalo navkolishnyu bolotyanu miscevist buduvali vodyani mlini zajmalis vinogradarstvom roslinnictvom ta tvarinnictvom ta torguvali produkciyeyu zernom m yasom ta riboyu molochnimi produktami medom voskom vinom ta shkiroyu v Berlini Brandenburzi na Hafeli ta inshih mistah Zbereglasya gramota vid 20 serpnya 1469 roku pro postavki zerna do Gamburgu V XV XVI storichchi monastir navit nadavav krediti mistam Erfurt ta Lyuneburg Napriklad 1443 roku Lyuneburg otrimav kredit u sumi 550 guldeniv pid 6 richnih yaki v 1472 roci buli znizheni do 4 Pid chas Reformaciyi abatstvo u 1542 roci bulo rozformovano Na toj chas abatstvu nalezhali 4 500 ga zemli 54 ozera 9 mliniv 39 sil ta misto Verder Kurfyurst Johim II vikoristovuvav kolishnij monastir yak mislivskij tabir a naprikinci XVI storichchya Gogencollerni pobuduvali tut budinok dlya gostej sho brali uchast u polyuvanni Pid chas Tridcyatiltnoyi vijni monastir dekilka raziv grabuvali ta pidpalyuvali V XVII storichchi monastir perezhiv period vidnovlennya koli buli vidbudovani zahidne krilo ta fligel i vin stan ulyublenoyu litnoyu rezidenciyeyu pershoyi zhinki Fridriha Vilgelma I Luyizi Genrietti Oranskoyi V 1685 roci Fridrih Vilgelm vidav Potsdamskij edikt yakim zaprosiv francuzkih gugenotiv na znelyudnili pislya Tridcyatirichnoyi zemli ta epidemiyi chumi zemli i nadav yim znachni pilgi Gugenoti z yavilis i v abatstvi u monastirskomu hrami navit bula zvedena stina sho viddilyala kalvinistiv vid lyuteran Pislya poyavi novogo vodnogo shlyahu na Hafel u selishi Kloster Lenin vidbuvsya novij rozkvit ceglyanogo virobnictva ta navit z yavivsya pirs dlya vantazhnih chovniv Odnak monastir zalishavsya pokinutim V period mizh 1770 ta 1820 rokami jogo sporudi buli navit chastkovo rozibrani na ceglu Shidna chastina monastirskogo hramu v romanskomu stili yaka zbereglasya prodovzhuvala vikoristovuvatis yak prihodska cerkva V 1811 roci Prusiya peredala Lenin u privatnu vlasnist Novij rozkvit monastirya pochavsya v seredini XIX storichchya z pochatkom epohi romantizmu ta zrostannya nacionalnoyi svidomosti Na ruyini monastirya zvernuli uvagu prusska korolivska rodina ta osvichena spilnota Vlasnik Lenina Robert fon Lebel 1815 1905 yakij zhiv na teritoriyi monastirya v 1846 1870 rokah skoristavsya zv yazkami z kronprincem Fridrihom Vilgelmom dlya poshuku koshtiv na zberezhennya pam yatki kulturi Restavraciya cerkvi pochalas v 1871 roci za nakazom romantika na troni korolya Fridriha Vilgelma IV i zavershilas v 1877 roci Z 1911 roku monastir znovu perejshov v cerkovnu vlasnist z togo chasu v abatstvi rozmishuyetsya protestantska religijna spilnota vidoma yak Pritulok Luyizi Genriyeti nim Luise Henrietten Stift u tomu chisli pritulok dlya litnih lyudej BudivliLeninske abatstvo maye velike znachennya yak zrazok arhitekturi ceglyanoyi gotiki ta ye odnim z najvplivovishih zrazkiv nimeckoyi ceglyanoyi gotiki v krayini Plan monastirya 1744 ta 2009 Shodo rannoyi istoriyi budivnictva monastirya praktichno ne isnuye nadijnih dzherel a nechislenni znahidki rozkopok pri rekonstrukciyi v HIH storichchi ne dayut dostovirnoyi informaciyi Faktichnim pochatkom budivnictva abatstva vvazhayutsya timchasovi baraki pershih chenciv z 1183 roku ta timchasova kaplicya yaka bula pobudovana do togo i pribulim ta najnyatim budivelnikam Blizko p yati rokiv pislya zasnuvannya monastirya tobto na 1185 rik pochalosya budivnictvo cerkvi i centralnoyi teritoriyi monastirya yaki za tradicijnimi uyavlennyami buli zaversheni 1260 roku Ostanni doslidzhennya navit pripuskayut sho pershi budivli buli zaversheni vzhe v 1235 roci a v 1260 roci buli zavershenij pershij cikl budivnictva Z pevnim stupenem vpevnenosti v 1270 roci buli zaversheni starij budinok abata z budinkom vorotami yakij primikav do nogo na zahidnomu vhodi V XIV storichchi teritoriya monastirya bula rozshirena shpitalem piznishe korolivskij budinok zernoshovishe ta mur monastirya z vezheyu v pivdenno zahidnomu napryamku Budinok falkoneriv buv pobudovanij naprikinci XVstorichchya Budivnictvo pochinalos u piznoromanskomu stili Nezvazhayuchi na poshirennya gotiki v Yevropi yiyi zastosuvannya u Leninskomu abatstvi perejmalos neohoche ta z zapiznennyam cherez strimanist nastanov ordena U monastirskomu hrami shidna chastina razom z horami ta prodolnim nefom poyednuyetsya z ranogotichnoyu zahidnoyu chastinoyu V 1870 ti roki ruyini abatstva buli nadzvichajno yakisno vidrestavrovani Pislya ciyeyi rekonstrukciyi zrujnovanogo monastirya nastupne vidnovlennya ta rekonstrukciya riznih istorichnih budivel pochalosya pislya vozz yednannya Nimechchini azh u 2004 roci Cej remont buv provedenij v znachnij miri z finansovih subsidij zemli Brandenburg chastkovo naglyad za rekonstrukciyeyu yak napriklad v 2004 roci starogo budinku upravitelya pid naglyadom Brandenburzkoyi sluzhbi ohoroni pam yatok Prodolnij nef cerkvi Budinok Sesili Kaplicya nad vorotami Budinok Yelizaveti MurVaticinium LehninenseVaticinium Lehninense ce vidoma u svij chas pracya yaka vvazhalas napisanoyu monahom Leninskogo abatstva na im ya German v XIII abo XIV storichchi ale opisuvala podiyi do kincya XVII storichchya Rukopisi proroctva vpershe nadrukovanogo v 1722 roci isnuvali u Berlini Drezdeni Breslau ta Getingeni Pracya pochinayetsya z plachu za zavershennyam askanijskoyi gilki markgrafiv Brandenburzkih zi smertyu v 1320 roci ta daye istorichno pravdivij opis dekilkoh markgrafiv doki ne dohodit do kurfyursta Fridriha Vilgelma I pomer 1688 r Z cogo momentu avtor praci vidkidaye oberezhnist ta pripinyaye bud yakij realistichnij opis lyudej pro yakih provishuye Pracya zakinchuyetsya tim sho pravitel katolik vidnovlyuye Leninskij monastir ta Svyashennu Rimsku imperiyu Pracya ye antipruskoyu odnak yiyi avtorstvo ne vstanovleno Pershim hto vkazav na te sho ce pidrobka buv pastor Vajss yakij doviv u svoyij praci Vaticinium Germanicum Berlin 1746 r sho vona bula napisana mizh 1688 ta 1700 rokom a ne troma stolittyami ranishe PrimitkiarchINFORM 1994 d Track Q265049PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Leninske abatstvo Cerkva abatstva 17 grudnya 2014 u Wayback Machine nim Leninske abatstvo Catholic Encyclopedia New York Robert Appleton Company 1913 angl