Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Латвійська Республіка (Перша Латвійська Республіка) — латвійська держава з республіканською формою правління, що існувала в міжвоєнний період (1918—1940).
| Latvijas Republika Латвійська Республіка | |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
| Гімн Боже, благослови Латвію! | |||||||||||
 | |||||||||||
| Столиця | Рига | ||||||||||
| Мови | латвійська | ||||||||||
| Форма правління | парламентська республіка (до 1934, автократія (з 1934) | ||||||||||
| Історичний період | Міжвоєнний період, Друга світова війна | ||||||||||
| - Засновано | 18 листопада 1918 | ||||||||||
| - Ліквідовано | 21 липня 1940 | ||||||||||
| |||||||||||
Передісторія
У вересні 1917 року в окупованій німецькими військами Ризі латиські політичні партії сформували коаліцію — Демократичний блок. На початку грудня в Валку латвійські організації остаточно сформували Латвійську тимчасову національну раду.
24 грудня 1917 (6 січня 1918) року в неокупованих німецькими військами частинах Ліфляндської і Вітебської губерній була проголошена радянська влада, проте незабаром німецькі війська зайняли всю територію сучасної Латвії. Перед капітуляцією Німецької імперії в Першій світовій війні, 5 листопада 1918 року, з ініціативи остзейської аристократії на окупованих територіях було проголошено Балтійське герцогство — держава під протекторатом Німеччини.
17 листопада 1918 року Латвійська тимчасова національна рада і Демократичний блок створили Народну раду.
Історія
Історія Латвійської Республіки бере свій початок 18 листопада 1918 року, коли Народний рада проголосила незалежність держави.
7 грудня 1918 року німецький уповноважений в країнах Балтики [en] з метою захисту території Латвії від наступу Червоної Армії уклав з урядом Карліса Улманіса угоду про оголошення балтійського ландесвера збройними силами Латвійської Республіки. Відповідно до угоди ландесвер повинен був складатися з німецьких, латиських і російських рот, при цьому частка латишів повинна була складати 2/3 (проте ця умова так і не була дотримана). Тимчасовий уряд Латвії пішов на угоду з німцями, так як на той момент не мав коштів для купівлі зброї, а нечисленні латиські загони не могли воювати з Червоною Армією.
17 грудня 1918 року вийшов Маніфест Тимчасового робітничо-селянського уряду Латвії про встановлення радянської влади, 22 грудня В. І. Ульянов (Ленін) підписав декрет Раднаркому РРФСР «Про визнання незалежності Радянської Республіки Латвії». 3 січня 1919 року столиця країни Рига була зайнята частинами Червоної Армії. Була проголошена Латвійська Соціалістична Радянська Республіка.
Не отримуючи достатньої підтримки з боку німецького керівництва, уряд Улманіса розпочав формування незалежних від ландесвера латиських воєнізованих формувань. 5 січня 1919 року було організовано Окремий латвійський батальйон під командуванням Оскара Калпакса. У Південній Естонії були створені латиські загони, які налічували близько 9800 солдатів і офіцерів, об'єднані пізніше в в складі Збройних сил Естонії. Паралельно з цим міністр оборони тимчасового уряду вивів латиські роти зі складу ландесвера.
До початку лютого 1919 року Червоної Армії, в рядах якої були і латиські стрілки, вдалося зайняти більшу частину території Латвії, за винятком невеликої області навколо портового міста Лієпая, яка залишалася під контролем уряду Карліса Улманіса. Там же дислокувалися та деякий час підтримували Улманіса в боротьбі з більшовиками військові формування остзейских німців (балтійський ландесвер), до складу яких входила і Латиська бригада (близько 2 тис. солдат і офіцерів).
16 квітня 1919 року в Лієпаї німецькі загони ландесвера скинули уряд Улманіс, який вважали антинімецьким. Через кілька днів уряд Улманіса переїхав на , який спеціально прибув з Талліна і стояв в Лієпайському порту під охороною англійських військових. Під охороною британських і французьких військових кораблів судно вийшло на рейд і близько двох місяців провело в морі.
26 квітня 1919 року командування ландесвера призначило прем'єр-міністром Латвії лютеранського пастора , латиша за національністю, який отримав популярність завдяки своїм гострим виступам на сторінках латиських газет.
22 травня ландесвер, німецька Залізна дивізія і білогвардійські формування під командуванням звільнили Ригу від Червоної Армії, і туди переїхав уряд Нієдри. Німецьке військове і політичне керівництво спробувало створити в Латвії політичний режим німецької орієнтації і направило зброю проти естонської армії і латиських національних збройних формувань, під контролем яких знаходився північ країни. Однак 23 червня 1919 року естонська армія і латиські полки розбили під Цесісом загони ландесвера і Залізної дивізії, в результаті чого 29 червня пронімецький уряд Нієдри було розпущено, а сам Нієдра був змушений тікати за кордон. 27 червня 1919 року уряд Улманіса відновив свою діяльність в Лієпає.
2 липня, в результаті прориву естонською армією на чолі з Й. Лайдонером і латиськими полками лінії оборони Риги, між командуванням німецьких сил і естонської армією, за участі представників Антанти, було укладено перемир'я. Згідно з його умовами, до 5 липня 1919 року останні частини Залізної дивізії покинули Ригу, а підрозділи ландесвера згодом були включені до складу латвійської армії.
У вересні 1919 року колишній командувач німецьким корпусом в Латвії граф Рюдигер фон дер Гольц за підтримки реваншистських сил з числа керівництва армії Веймарської республіки організував в таборах для полонених в Німеччині вербування та переправлення в Латвію російських солдатів і офіцерів, з яких була створена Західна добровольча армія під командуванням полковника Бермондт-Авалова. До складу Західної армії були також включені підрозділи формально ліквідованого німецького корпусу фон дер Гольця. 20 вересня Бермондт-Авалов оголосив про прийняття на себе всієї повноти влади в країнах Балтії і відмовився підкорятися командувачу військами білих армій на Північно-Західній Росії генералу Юденичу. Західна добровольча армія була розбита латвійськими військами за сприяння флоту Антанти під Ригою в листопаді 1919 року, а сам Бермондт-Авалов втік до Пруссію.
На початку 1920 року, в ході спільного наступу латвійської і польської армій, Червона Армія була вибита з Латгалії. 11 серпня 1920 року уряд Латвії підписав мирний договір з РРФСР, за яким Радянський уряд першим в світі визнавало існування незалежної Латвійської держави. 26 січня 1921 незалежність Латвії офіційно визнали країни-переможці в Першій світовій війні (Антанта). 22 вересня 1921 року Латвія, одночасно з Литвою і Естонією, була прийнята в Лігу Націй.
Парламентська республіка (1920—1934)
Основним завданням Народної ради було проведення політичних консультацій та виборів до Конституційних зборів. Народна рада як вищий орган влади в Латвії діяв до початку роботи Установчих зборів (1 травня 1920 року).
7 лютого 1920 року в газеті «Valdības Vēstnesis» («Урядовий Вісник») були опубліковані склади Центральної та районних виборчих комісій з виборів Установчих зборів. 17 лютого в тій же газеті публікується перша інструкція Центральної виборчої комісії «Про вибори Установчих зборів Латвії». 1 березня окружні виборчі комісії почали реєстрацію кандидатів у депутати.
Вибори Установчих зборів відбулися 17-18 квітня 1920 року, в них взяли участь 84,9 % (677 084) виборців .
Перше засідання Установчих зборів було відкрито 1 травня 1920 року. На посаду голови зборів був обраний юрист Яніс Чаксте, що пізніше став першим президентом Латвійської Республіки.
5 травня 1920 Установчі збори створили 26 депутатських комісій для розробки Конституції Латвії. Конституція була прийнята Установчими зборами 15 лютого 1922 року. Вона визначала, що Латвія є вільною, незалежною, демократичною республікою, в якій влада належить народу Латвії, а рішення про зміну державного устрою і міжнародного статусу (відмова від суверенітету, приєднання до будь-якої іншої країни і т. д.) може прийняти тільки сам народ Латвії за допомогою референдуму.
Одним з перших завдань нової влади було розділення великих земельних маєтків і наділення землею безземельних селян. Уже в 1920 році Установчі збори створили комісію з питань підготовки аграрної реформи. Максимальний розмір маєтків був визначений в 50 гектарів землі, всі надлишки безкоштовно передавалися безземельним. Надільні ділянки не повинні були бути менше 10 гектарів і більше 22 гектарів, хоча фактично виділялися і менші наділи. Реформа тривала до 1937 року і в цілому була успішною, забезпечивши швидкий розвиток сільського господарства. Якщо в 1920 році безземельними були 61,2 % селян, то в середині 1930-х років — лише 18 %. Уже в 1923 році посівні площі перевищили довоєнний рівень.
У свою чергу, 84 % лісів перейшло в державну власність, що дозволило державі контролювати деревообробну промисловість.
9 червня 1922 був прийнятий Закон про вибори. Він передбачав проведення виборів до Сейму кожні три роки. Виборчий поріг, який було необхідно подолати партіям, щоб бути представленими в Сеймі, був низьким (2,5 %). В результаті почався активний процес освіти, розподілу і злиття політичних партій і течій, неминуче пов'язаний зі взаємними докорами і наклепом. Це посилювало внутрішню політичну нестабільність і наближало політичну кризу.
Авторитарний режим Улманіса (1934—1940)
15 травня 1934 року глава уряду Латвії Карліс Улманіс здійснив державний переворот, встановивши авторитарний режим. Він розпустив парламент, частину депутатів тимчасово заарештували, були заборонені всі політичні партії, стала проводитися яскраво виражена націоналістична політика. Підтримувалося сільське господарство, інвестувалися кошти в будівництво нових заводів (ВЕФ, Форд-Вайрогс), будувалися об'єкти республіканського значення (Кегумского ГЕС, санаторій Кемері), активно підтримувалися національна культура, освіта та мистецтво. Карліса Улманіса іменували вождем народу.
23 серпня 1939 року між СРСР і Німеччиною було підписано Договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом і секретний додатковий протокол до нього про розмежування сфер обопільних інтересів у Східній Європі на випадок «територіально-політичної перебудови». Протокол передбачав включення Латвії в сферу інтересів СРСР. У 1939—1941 роках, за радянсько-німецькими угодами, в Німеччину переїхало більшість балтійських (остзейских) німців, які проживали на території Латвії.
Приєднання до СРСР
15 червня 1940 року відбулася напад НКВД СРСР на два латвійських прикордонних поста — Маслянки і Шмайлі. Третій напад — на пост Жугурі — було скасовано. У Шмайлі прикордонники не встигли проявити ніякого опору, були взяті в полон і відвезені в СРСР. У маслянки війська проявили опір, через що загинуло 3 солдатів, 2 мирних жителів, будівля охорони було спалено і кілька людей узято в полон. В цілому загинуло 5 людей і 37 було взято в полон. Загиблі були і на стороні нападників.
16 червня о 14:00 радянський народний комісар закордонних справ В. Молотов зачитав послу Латвії Ф. Коціньшу ультиматум уряду СРСР, яким вимагалась відставка уряду Латвії та введення необмеженого контингенту радянських збройних сил в Латвію, доповнивши його, що якщо до 23:00 НЕ буде отримано відповідь від уряду Латвії, збройні сили СРСР увійдуть на територію Латвії та придушать будь-який опір.
Карліс Улманіс звернувся до посла Німеччини в Латвії Ульріху фон Коцу з проханням відкрити «Клайпедський коридор» для евакуації влади і армії. У проханні було відмовлено. Армія не отримала наказ на військовий опір і не діяла. Військовий опір кабінет міністрів відхилив, так як вважав, що воно викличе кровопролиття, але не врятує Латвійську державу.
17 червня о 9:00 представник Червоної армії генерал-полковник Д. Павлов зустрівся з представником Латвійської армії Отто Удентиньшем на залізничній станції Йонішкі. О 13:00 був підписаний пакт про капітуляцію Латвії.
Війська СРСР перетнули латвійсько-радянський кордон, не чекаючи відповіді влади Латвії та результатів переговорів представників армій. Вже о 13:00 в Ригу в'їхали перші радянські танки. О 22:15 президент Улманіс виступив по радіо із закликом до народу залишатися на своїх місцях і не чинити опір.
5 серпня влада СРСР підписала спеціальний указ про включення Латвії до складу СРСР з назвою Латвійська Радянська Соціалістична Республіка.
Примітки
- Смирин, 1999, с. 83.
- History of the legislature (англ.). saeima.lv. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
{{}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|11=() - www.oldradio.lv. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 28 квітня 2020.
Література
- Смирин Г. Основные факты истории Латвии. — 2-е изд. — Рига : SI, 1999. — 141 с. — ISBN 9984–630–36–6.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Latvijska Respublika Persha Latvijska Respublika latvijska derzhava z respublikanskoyu formoyu pravlinnya sho isnuvala v mizhvoyennij period 1918 1940 Latvijas Republika Latvijska Respublika 1918 1940Prapor GerbGimn Bozhe blagoslovi Latviyu source source track track track track track track Latviya istorichni kordoni na kartiStolicya RigaMovi latvijskaForma pravlinnya parlamentska respublika do 1934 avtokratiya z 1934 Istorichnij period Mizhvoyennij period Druga svitova vijna Zasnovano 18 listopada 1918 Likvidovano 21 lipnya 1940Poperednik NastupnikOb yednane Baltijske gercogstvoRosijska respublika Latvijska Radyanska Socialistichna RespublikaPeredistoriyaU veresni 1917 roku v okupovanij nimeckimi vijskami Rizi latiski politichni partiyi sformuvali koaliciyu Demokratichnij blok Na pochatku grudnya v Valku latvijski organizaciyi ostatochno sformuvali Latvijsku timchasovu nacionalnu radu 24 grudnya 1917 6 sichnya 1918 roku v neokupovanih nimeckimi vijskami chastinah Liflyandskoyi i Vitebskoyi gubernij bula progoloshena radyanska vlada prote nezabarom nimecki vijska zajnyali vsyu teritoriyu suchasnoyi Latviyi Pered kapitulyaciyeyu Nimeckoyi imperiyi v Pershij svitovij vijni 5 listopada 1918 roku z iniciativi ostzejskoyi aristokratiyi na okupovanih teritoriyah bulo progolosheno Baltijske gercogstvo derzhava pid protektoratom Nimechchini 17 listopada 1918 roku Latvijska timchasova nacionalna rada i Demokratichnij blok stvorili Narodnu radu IstoriyaIstoriya Latvijskoyi Respubliki bere svij pochatok 18 listopada 1918 roku koli Narodnij rada progolosila nezalezhnist derzhavi 7 grudnya 1918 roku nimeckij upovnovazhenij v krayinah Baltiki en z metoyu zahistu teritoriyi Latviyi vid nastupu Chervonoyi Armiyi uklav z uryadom Karlisa Ulmanisa ugodu pro ogoloshennya baltijskogo landesvera zbrojnimi silami Latvijskoyi Respubliki Vidpovidno do ugodi landesver povinen buv skladatisya z nimeckih latiskih i rosijskih rot pri comu chastka latishiv povinna bula skladati 2 3 prote cya umova tak i ne bula dotrimana Timchasovij uryad Latviyi pishov na ugodu z nimcyami tak yak na toj moment ne mav koshtiv dlya kupivli zbroyi a nechislenni latiski zagoni ne mogli voyuvati z Chervonoyu Armiyeyu 17 grudnya 1918 roku vijshov Manifest Timchasovogo robitnicho selyanskogo uryadu Latviyi pro vstanovlennya radyanskoyi vladi 22 grudnya V I Ulyanov Lenin pidpisav dekret Radnarkomu RRFSR Pro viznannya nezalezhnosti Radyanskoyi Respubliki Latviyi 3 sichnya 1919 roku stolicya krayini Riga bula zajnyata chastinami Chervonoyi Armiyi Bula progoloshena Latvijska Socialistichna Radyanska Respublika Ne otrimuyuchi dostatnoyi pidtrimki z boku nimeckogo kerivnictva uryad Ulmanisa rozpochav formuvannya nezalezhnih vid landesvera latiskih voyenizovanih formuvan 5 sichnya 1919 roku bulo organizovano Okremij latvijskij bataljon pid komanduvannyam Oskara Kalpaksa U Pivdennij Estoniyi buli stvoreni latiski zagoni yaki nalichuvali blizko 9800 soldativ i oficeriv ob yednani piznishe v v skladi Zbrojnih sil Estoniyi Paralelno z cim ministr oboroni timchasovogo uryadu viviv latiski roti zi skladu landesvera Do pochatku lyutogo 1919 roku Chervonoyi Armiyi v ryadah yakoyi buli i latiski strilki vdalosya zajnyati bilshu chastinu teritoriyi Latviyi za vinyatkom nevelikoyi oblasti navkolo portovogo mista Liyepaya yaka zalishalasya pid kontrolem uryadu Karlisa Ulmanisa Tam zhe dislokuvalisya ta deyakij chas pidtrimuvali Ulmanisa v borotbi z bilshovikami vijskovi formuvannya ostzejskih nimciv baltijskij landesver do skladu yakih vhodila i Latiska brigada blizko 2 tis soldat i oficeriv 16 kvitnya 1919 roku v Liyepayi nimecki zagoni landesvera skinuli uryad Ulmanis yakij vvazhali antinimeckim Cherez kilka dniv uryad Ulmanisa pereyihav na yakij specialno pribuv z Tallina i stoyav v Liyepajskomu portu pid ohoronoyu anglijskih vijskovih Pid ohoronoyu britanskih i francuzkih vijskovih korabliv sudno vijshlo na rejd i blizko dvoh misyaciv provelo v mori 26 kvitnya 1919 roku komanduvannya landesvera priznachilo prem yer ministrom Latviyi lyuteranskogo pastora latisha za nacionalnistyu yakij otrimav populyarnist zavdyaki svoyim gostrim vistupam na storinkah latiskih gazet 22 travnya landesver nimecka Zalizna diviziya i bilogvardijski formuvannya pid komanduvannyam zvilnili Rigu vid Chervonoyi Armiyi i tudi pereyihav uryad Niyedri Nimecke vijskove i politichne kerivnictvo sprobuvalo stvoriti v Latviyi politichnij rezhim nimeckoyi oriyentaciyi i napravilo zbroyu proti estonskoyi armiyi i latiskih nacionalnih zbrojnih formuvan pid kontrolem yakih znahodivsya pivnich krayini Odnak 23 chervnya 1919 roku estonska armiya i latiski polki rozbili pid Cesisom zagoni landesvera i Zaliznoyi diviziyi v rezultati chogo 29 chervnya pronimeckij uryad Niyedri bulo rozpusheno a sam Niyedra buv zmushenij tikati za kordon 27 chervnya 1919 roku uryad Ulmanisa vidnoviv svoyu diyalnist v Liyepaye 2 lipnya v rezultati prorivu estonskoyu armiyeyu na choli z J Lajdonerom i latiskimi polkami liniyi oboroni Rigi mizh komanduvannyam nimeckih sil i estonskoyi armiyeyu za uchasti predstavnikiv Antanti bulo ukladeno peremir ya Zgidno z jogo umovami do 5 lipnya 1919 roku ostanni chastini Zaliznoyi diviziyi pokinuli Rigu a pidrozdili landesvera zgodom buli vklyucheni do skladu latvijskoyi armiyi U veresni 1919 roku kolishnij komanduvach nimeckim korpusom v Latviyi graf Ryudiger fon der Golc za pidtrimki revanshistskih sil z chisla kerivnictva armiyi Vejmarskoyi respubliki organizuvav v taborah dlya polonenih v Nimechchini verbuvannya ta perepravlennya v Latviyu rosijskih soldativ i oficeriv z yakih bula stvorena Zahidna dobrovolcha armiya pid komanduvannyam polkovnika Bermondt Avalova Do skladu Zahidnoyi armiyi buli takozh vklyucheni pidrozdili formalno likvidovanogo nimeckogo korpusu fon der Golcya 20 veresnya Bermondt Avalov ogolosiv pro prijnyattya na sebe vsiyeyi povnoti vladi v krayinah Baltiyi i vidmovivsya pidkoryatisya komanduvachu vijskami bilih armij na Pivnichno Zahidnij Rosiyi generalu Yudenichu Zahidna dobrovolcha armiya bula rozbita latvijskimi vijskami za spriyannya flotu Antanti pid Rigoyu v listopadi 1919 roku a sam Bermondt Avalov vtik do Prussiyu Na pochatku 1920 roku v hodi spilnogo nastupu latvijskoyi i polskoyi armij Chervona Armiya bula vibita z Latgaliyi 11 serpnya 1920 roku uryad Latviyi pidpisav mirnij dogovir z RRFSR za yakim Radyanskij uryad pershim v sviti viznavalo isnuvannya nezalezhnoyi Latvijskoyi derzhavi 26 sichnya 1921 nezalezhnist Latviyi oficijno viznali krayini peremozhci v Pershij svitovij vijni Antanta 22 veresnya 1921 roku Latviya odnochasno z Litvoyu i Estoniyeyu bula prijnyata v Ligu Nacij Parlamentska respublika 1920 1934 Osnovnim zavdannyam Narodnoyi radi bulo provedennya politichnih konsultacij ta viboriv do Konstitucijnih zboriv Narodna rada yak vishij organ vladi v Latviyi diyav do pochatku roboti Ustanovchih zboriv 1 travnya 1920 roku 7 lyutogo 1920 roku v gazeti Valdibas Vestnesis Uryadovij Visnik buli opublikovani skladi Centralnoyi ta rajonnih viborchih komisij z viboriv Ustanovchih zboriv 17 lyutogo v tij zhe gazeti publikuyetsya persha instrukciya Centralnoyi viborchoyi komisiyi Pro vibori Ustanovchih zboriv Latviyi 1 bereznya okruzhni viborchi komisiyi pochali reyestraciyu kandidativ u deputati Vibori Ustanovchih zboriv vidbulisya 17 18 kvitnya 1920 roku v nih vzyali uchast 84 9 677 084 viborciv Pershe zasidannya Ustanovchih zboriv bulo vidkrito 1 travnya 1920 roku Na posadu golovi zboriv buv obranij yurist Yanis Chakste sho piznishe stav pershim prezidentom Latvijskoyi Respubliki 5 travnya 1920 Ustanovchi zbori stvorili 26 deputatskih komisij dlya rozrobki Konstituciyi Latviyi Konstituciya bula prijnyata Ustanovchimi zborami 15 lyutogo 1922 roku Vona viznachala sho Latviya ye vilnoyu nezalezhnoyu demokratichnoyu respublikoyu v yakij vlada nalezhit narodu Latviyi a rishennya pro zminu derzhavnogo ustroyu i mizhnarodnogo statusu vidmova vid suverenitetu priyednannya do bud yakoyi inshoyi krayini i t d mozhe prijnyati tilki sam narod Latviyi za dopomogoyu referendumu Odnim z pershih zavdan novoyi vladi bulo rozdilennya velikih zemelnih mayetkiv i nadilennya zemleyu bezzemelnih selyan Uzhe v 1920 roci Ustanovchi zbori stvorili komisiyu z pitan pidgotovki agrarnoyi reformi Maksimalnij rozmir mayetkiv buv viznachenij v 50 gektariv zemli vsi nadlishki bezkoshtovno peredavalisya bezzemelnim Nadilni dilyanki ne povinni buli buti menshe 10 gektariv i bilshe 22 gektariv hocha faktichno vidilyalisya i menshi nadili Reforma trivala do 1937 roku i v cilomu bula uspishnoyu zabezpechivshi shvidkij rozvitok silskogo gospodarstva Yaksho v 1920 roci bezzemelnimi buli 61 2 selyan to v seredini 1930 h rokiv lishe 18 Uzhe v 1923 roci posivni ploshi perevishili dovoyennij riven U svoyu chergu 84 lisiv perejshlo v derzhavnu vlasnist sho dozvolilo derzhavi kontrolyuvati derevoobrobnu promislovist 9 chervnya 1922 buv prijnyatij Zakon pro vibori Vin peredbachav provedennya viboriv do Sejmu kozhni tri roki Viborchij porig yakij bulo neobhidno podolati partiyam shob buti predstavlenimi v Sejmi buv nizkim 2 5 V rezultati pochavsya aktivnij proces osviti rozpodilu i zlittya politichnih partij i techij neminuche pov yazanij zi vzayemnimi dokorami i naklepom Ce posilyuvalo vnutrishnyu politichnu nestabilnist i nablizhalo politichnu krizu Avtoritarnij rezhim Ulmanisa 1934 1940 15 travnya 1934 roku glava uryadu Latviyi Karlis Ulmanis zdijsniv derzhavnij perevorot vstanovivshi avtoritarnij rezhim Vin rozpustiv parlament chastinu deputativ timchasovo zaareshtuvali buli zaboroneni vsi politichni partiyi stala provoditisya yaskravo virazhena nacionalistichna politika Pidtrimuvalosya silske gospodarstvo investuvalisya koshti v budivnictvo novih zavodiv VEF Ford Vajrogs buduvalisya ob yekti respublikanskogo znachennya Kegumskogo GES sanatorij Kemeri aktivno pidtrimuvalisya nacionalna kultura osvita ta mistectvo Karlisa Ulmanisa imenuvali vozhdem narodu 23 serpnya 1939 roku mizh SRSR i Nimechchinoyu bulo pidpisano Dogovir pro nenapad mizh Nimechchinoyu i Radyanskim Soyuzom i sekretnij dodatkovij protokol do nogo pro rozmezhuvannya sfer obopilnih interesiv u Shidnij Yevropi na vipadok teritorialno politichnoyi perebudovi Protokol peredbachav vklyuchennya Latviyi v sferu interesiv SRSR U 1939 1941 rokah za radyansko nimeckimi ugodami v Nimechchinu pereyihalo bilshist baltijskih ostzejskih nimciv yaki prozhivali na teritoriyi Latviyi Priyednannya do SRSR 15 chervnya 1940 roku vidbulasya napad NKVD SRSR na dva latvijskih prikordonnih posta Maslyanki i Shmajli Tretij napad na post Zhuguri bulo skasovano U Shmajli prikordonniki ne vstigli proyaviti niyakogo oporu buli vzyati v polon i vidvezeni v SRSR U maslyanki vijska proyavili opir cherez sho zaginulo 3 soldativ 2 mirnih zhiteliv budivlya ohoroni bulo spaleno i kilka lyudej uzyato v polon V cilomu zaginulo 5 lyudej i 37 bulo vzyato v polon Zagibli buli i na storoni napadnikiv 16 chervnya o 14 00 radyanskij narodnij komisar zakordonnih sprav V Molotov zachitav poslu Latviyi F Kocinshu ultimatum uryadu SRSR yakim vimagalas vidstavka uryadu Latviyi ta vvedennya neobmezhenogo kontingentu radyanskih zbrojnih sil v Latviyu dopovnivshi jogo sho yaksho do 23 00 NE bude otrimano vidpovid vid uryadu Latviyi zbrojni sili SRSR uvijdut na teritoriyu Latviyi ta pridushat bud yakij opir Karlis Ulmanis zvernuvsya do posla Nimechchini v Latviyi Ulrihu fon Kocu z prohannyam vidkriti Klajpedskij koridor dlya evakuaciyi vladi i armiyi U prohanni bulo vidmovleno Armiya ne otrimala nakaz na vijskovij opir i ne diyala Vijskovij opir kabinet ministriv vidhiliv tak yak vvazhav sho vono vikliche krovoprolittya ale ne vryatuye Latvijsku derzhavu Chastini Chervonoyi Armiyi vhodyat v Rigu Cherven 1940 roku 17 chervnya o 9 00 predstavnik Chervonoyi armiyi general polkovnik D Pavlov zustrivsya z predstavnikom Latvijskoyi armiyi Otto Udentinshem na zaliznichnij stanciyi Jonishki O 13 00 buv pidpisanij pakt pro kapitulyaciyu Latviyi Vijska SRSR peretnuli latvijsko radyanskij kordon ne chekayuchi vidpovidi vladi Latviyi ta rezultativ peregovoriv predstavnikiv armij Vzhe o 13 00 v Rigu v yihali pershi radyanski tanki O 22 15 prezident Ulmanis vistupiv po radio iz zaklikom do narodu zalishatisya na svoyih miscyah i ne chiniti opir 5 serpnya vlada SRSR pidpisala specialnij ukaz pro vklyuchennya Latviyi do skladu SRSR z nazvoyu Latvijska Radyanska Socialistichna Respublika PrimitkiSmirin 1999 s 83 History of the legislature angl saeima lv Arhiv originalu za 23 travnya 2013 Procitovano 21 travnya 2013 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pusti nevidomi parametri description ta 11 dovidka www oldradio lv Arhiv originalu za 23 listopada 2012 Procitovano 28 kvitnya 2020 LiteraturaSmirin G Osnovnye fakty istorii Latvii 2 e izd Riga SI 1999 141 s ISBN 9984 630 36 6