Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ризький державний електротехнічний завод «ВЕФ» (латис. VEF, Valsts Elektrotehniskā Fabrika) — виробник товарів електротехніки та електроніки в Латвії.
| VEF | |
| Галузь промисловості | електроніка |
|---|---|
| Дата створення / заснування | 1919 |
 | |
| Країна |  Латвія |
| Організаційно-правова форма | limited liability company[d] |
| Батьківська організація | d |
| Розташування штаб-квартири | Рига |
| Час/дата припинення існування | 1999 |
| Офіційний сайт(латис.) Офіційний сайт(рос.) | |
 VEF у Вікісховищі | |
Координати: 56°58′14″ пн. ш. 24°09′41″ сх. д. / 56.97055604082383695° пн. ш. 24.16148501588370578° сх. д.
Історія
Був найбільшим електротехнічним підприємством Латвії. Завод VEF був провідним виробником АТС, телефонних комутаторів, телефонних апаратів, радіостанцій, радіоприймачів, та іншої продукції. Заводські корпуси і прилеглий квартал були побудовані на межі XIX—XX століть. До Першої світової війни будівля, де згодом розмістився завод VEF, належала електромеханічному заводу «Уніон».
Датою заснування підприємства вважається квітень 1919 року, коли начальник Департаменту пошти і телеграфу Латвійської Республіки Едуардс Кадікіс видав наказ, в якому Олександру Тіпайнісу було запропоновано організувати механічну майстерню з ремонту телефонних і телеграфних апаратів, лінійного обладнання та поштового інвентарю. 1920 року було придбано різне виробниче обладнання, яке було розміщено в підвалі Департаменту пошти і телеграфу, а наступного року майстерня почала виробництво телеграфних апаратів систем Г'юза та Морзе.
У 1922 підприємство розпочало випуск телефонних апаратів, а 1924 — детекторних радіоприймачів. Того ж року майстерня переїхала з підвалу Департаменту пошти і телеграфу до будівлі колишнього міського ломбарду на вулиці Слокас, будинок 16. Кількість працівників підприємства перевищувала 300 осіб, по суті це була вже не майстерня, а завод. Підприємство швидко розвивалось і 1927 року знову постало питання про розширення виробництва. Було прийнято рішення купити у ліквідаційної комісії російської Загальної компанії електрики будівлю заводу «Уніон» на вулиці Брівібас.
1928 року після приведення приміщень у порядок, підприємство переїхало туди, де існує й понині. Завод був названий PTVGD (латис. Pasta un telegrāfa virsvaldes galvenā darbnīca, «Головна майстерня управління пошти і телеграфу»).
Підприємство досягло такого рівня, що більшість комплектуючих для своєї продукції виробляло самостійно. У той же час багато іноземних фірм намагалися утвердитися в Латвії і завод просто не міг з ними конкурувати. Керівник підприємства Олександр Тіпайніс пролобіював введення високих митних зборів на кожен ввезений в країну радіоприймач — 10 латів за кожну радіолампу. Це робило невигідним ввезення приймачів з-за кордону, але захищало та стимулювало місцевого виробника.
1930 року підприємство придбало фанерну фабрику «Latvijas Bērzs», що дозволило виготовляти якісні корпусу для приймачів, а починаючи з 1935 року — будувати літаки. PTDGD почав виробництво автоматичних телефонних станцій. Була куплена ліцензія у німецької фірми Mix & Genest для виробництва станцій невеликої номерної ємності (на 100, 200, 300 номерів) і станцій великої номерної ємності (1000, 2000 номерів). До 1940 року більшість телефонних станцій в Ризі і населених пунктах Латвії були виробництва PTDGD.
У лютому 1932 року завод змінив назву на Valsts Elektrotehniskā Fabrika «Pērkons» (латис. «Pērkons» — «Грім»), але незабаром від «Грому» відмовилися, і назва підприємства спростилася до відомого «Valsts Elektrotehniskā Fabrika» (VEF).
В середині 1932 року було оголошено конкурс на фірмовий знак заводу. В тому конкурсі переміг молодий дизайнер Карліс Ірбітіс. Завод виробляв широкий асортимент продукції: телефонні апарати й телефонні станції, радіоприймачі, праски, радіостанції, електролампи, електричні ліхтарики, фотопапір, спортивні літаки і навіть військові винищувачі VEF Irbitis-16.
1937 року VEF почав виробництво мініатюрних «шпигунських» фотоапаратів Minox, творіння Вальтера Цаппа.
Візитівкою заводу стали радіоприймачі VEF. На міжнародних виставках 1935 року в Брюсселі та 1937 року в Парижі апарати під маркою VEF вибороли Гран-прі. Завод виготовляв таку кількість радіоприймачів, що місцевий ринок був не в змозі поглинути їх, було розпочато експорт радіоприймачів до інших країн. Починаючи з 1935 року, у VEF відкриті торгові представництва в Талліні, Каунасі, Гельсінкі, Осло, Цюріху та Лондоні. Перед Другою світовою війною VEF експортував 8000 радіоприймачів на рік.
Крім радіоприймачів, на заводі вироблялися кінопроєктори, силові трансформатори для електромереж, високовольтне обладнання, силові кабелі та дроти, вітрогенератори, радіостанції для морських суден і літаків, стаціонарні радіопередавачі, батарейки та акумулятори, пилососи. Також малими партіями виготовлялися дорожні машини, був випущений перший латвійський автомобіль Ford-Vairogs. У 1937 році на VEF був сконструйований мотоцикл Pandera. Конструктором мотоцикла був Карл Ірбітіс, на мотоциклі був застосований електричний стартер і V-подібний двигун, при чому раніше, ніж він з'явився на американських мотоциклах Harley-Davidson.
Після встановлення радянської влади в Латвії 1940 року завод узяв під свій контроль Народний комісаріат електротехнічної промисловості СРСР. В акті про приймання заводу було відзначено найвищий технічний рівень VEF. Були переведені на радянську елементну базу моделі радіоприймачів, підготовлених до виробництва 1941 року, доставлені на завод радянські радіокомпоненти, але 1941 року почалась війна. Латвія була окупована німцями і власником заводу стала німецька фірма AEG, підприємство відтоді почало називатись не VEF, a AEG Ostlandwerk Gmbh.
На заводі вироблялись радіоприймачі. VEF Super M517 були спочатку на радянських лампах, потім вони були переведені на німецькі радіолампи серії Е-11. VEF Super KB416 — німецький «офіцерський чемоданчик». VEF Super B417 — батарейний варіант М517 на лампах серії D-21. Також на заводі вироблялися танкові, суднові, піхотні і авіаційні радіостанції, різні прилади для настройки та контролю радіообладнання, а також авіаційні прилади для штурмовиків Юнкерс-87.
1944 року перед звільненням Риги від німецької окупації, значну частину технологічного обладнання та готової продукції було вивезено, а заводські корпуси підірвані. Після війни завод був відновлений і вже 1945 року запрацював цех з виробництва фотопаперу. Наприкінці того ж року був випущений радіоприймач VEF Super M557, який є спрощеним варіантом радіоприймача VEF Super M517. Був також випущений малою серією 13-ламповий радіоприймач вищого класу VEF Super Lux M1357, який також є спрощеною копією радіоприймача М1307 — з фіксованими налаштуваннями, автопідлаштуванням частоти гетеродину, приводом механізму налаштування електродвигуном, експандером для розширення динамічного діапазону звуку, гучномовцем з полегшеним підвісом.
Схема й технічні рішення тих апаратів згодом були застосовані в радіоприймачах «Латвія М137» і «Мир М152». Однак час лампових радіоприймачів вже завершувався, в 1960-их роках на VEF почалося виробництво транзисторних приймачів. Перший такий радіоприймач під маркою Спідола був випущений невеликою серією 1960 року. Масовий випуск почався 1962, приймач виявився вельми вдалим і швидко завоював популярність в СРСР, попри досить високу для того часу ціну.
Варіанти «ВЕФ-Спідола» (1962) «ВЕФ-Спідола-10» (1963), «ВЕФ-Транзистор-10» (1965) відрізнялися від першої моделі зовнішнім оформленням, конструкцією шкали настройки і незначними змінами в електричній схемі. Крім того, варіанти для внутрішнього ринку і для експорту розрізнялися межами діапазонів. Конструкція «Спідоли» стала основою для розробки багатьох наступних моделей (ВЕФ-12, ВЕФ-201, ВЕФ-202, «Спідола-207» і ін.), що відрізнялися численними удосконаленнями, в тому числі додаванням регулятора тембру, діапазону УКВ, більш сучасною елементною базою, поліпшеними електроакустичними параметрами тощо.
Одна з розробок з цього ряду була 1968 року передана на Мінський радіозавод (нині ВАТ «Горизонт») і дала початок сімейству приймачів «Океан». Характерна конструктивна особливість «Спідоли» та її модифікацій — перемикач діапазонів зроблений у вигляді барабану, на якому закріплені вхідні та гетеродинні контури.
За часів СРСР завод VEF, який спеціалізувався на електроніці, був одним з найбільших підприємств цього роду. 1966 року завод отримав орден Леніна, 1969 році заводу присвоїли ім'я В. І. Леніна, а 1985 року завод отримав орден Жовтневої революції. Виготовлення електричних ламп виділили в окреме виробництво, й 1950 року на базі цеху з виробництва електричних ламп ВЕФа був створений Ризький електроламповий завод. 1963 року виготовлення комутаційної техніки військового призначення також було виділено в окреме виробництво. На базі одного з цехів VEF, де проводилася комутаційна техніка військового призначення, був створений завод «Комутатор».
Поряд з заводом VEF, в число найбільших підприємств з виробництва телекомунікаційного устаткування й електроніки входили: Ризький радіозавод ім. Попова, завод Альфа, заводи Комутатор і Еллара. На піку розвитку 1991 року на VEF працювали 20 тис. осіб. Його найвідомішою продукцією були телефонні апарати, телефонні станції і радіоприймачі. Однак після розпаду СРСР, здобуття Латвією незалежності та відкриття кордонів латвійській електронній промисловості стало важко конкурувати з продукцією іноземних фірм. Ситуацію погіршило зниження якості продукції через розрив господарських зв'язків, а також погане сервісне обслуговування.
Спроби відновити надання держгарантій VEF та організувати спільне виробництво з іноземними фірмами не поліпшили ситуацію. VEF був розділений на шість невеликих фірм, більшості з яких вже не існує. У трьох інших компаніях: «VEF un Co», «VEF TELEKOM» і " VEF Radiotehnika RRR " працюють від 100 до 200 осіб у кожній. 1999 року завод був приватизований і реорганізований.
Впродовж тривалого часу багато приміщень заводу були занедбані. Зараз частина старих корпусів знесена, на місці деяких йде будівництво, а інші приміщення заводу здаються в оренду. 1/5 частина території заводу займає торговий центр «Domina», ще на деякій частині території заводу розташовуються різні фірми. VEF об'єднався з фірмою «Радіотехніка», але, навіть попри на це, завод займає невелику будівлю.
Директори заводу
| 1919—1931 | Tīpainis Aleksandrs |
| 1931 | Ozoliņš, A. Dūmiņš |
| 1932—1940 | Vītols Teodors |
| 1940—1941 | Люль Адольф Петрович |
| 1941—1944 | Berretz K. |
| 1944—1957 | |
| 1957—1958 | |
| 1958—1962 | |
| 1962—1967 | Egle Aleksandrs |
| 1967—1973 | |
| 1973—1987 | |
| 1987—1993 | Bražis Ivars |
| 1993—1995 | Laucis Edvīns |
| 1995—1996 | Kreituss Aivars |
| 1996—2001 | Laucis Edvīns |
| 2001—2006 | Lipiņš Guntis. |
Продукція заводу
Список радіоапаратури, виготовленої радіозаводом ВЕФ після 1945 року:
|
|
|
Інша продукція
- Мотоцикл , сконструйований Арнольдом Пандерсом. В розробці транспортного засобу взяв участь і авіаконструктор Карліс Ірбітіс.
Література
- Історія підприємства [ 2 червня 2013 у Wayback Machine.](латис.)
- VEF. Історія. [ 9 вересня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки
- . Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 30 квітня 2020.
- . www.radiopagajiba.lv. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 30 жовтня 2019.
Посилання
- Отечественная радиотехника XX века [ 29 квітня 2011 у Wayback Machine.]
- История VEF [ 23 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Домашня сторінка VEF un Co [ 23 травня 2017 у Wayback Machine.]
- VEF Minox Riga Serial No. [ 28 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rizkij derzhavnij elektrotehnichnij zavod VEF latis VEF Valsts Elektrotehniska Fabrika virobnik tovariv elektrotehniki ta elektroniki v Latviyi VEF Galuz promislovostielektronika Data stvorennya zasnuvannya1919 Krayina Latviya Organizacijno pravova formalimited liability company d Batkivska organizaciyad Roztashuvannya shtab kvartiriRiga Chas data pripinennya isnuvannya1999 Oficijnij sajt latis Oficijnij sajt ros VEF u Vikishovishi Koordinati 56 58 14 pn sh 24 09 41 sh d 56 97055604082383695 pn sh 24 16148501588370578 sh d 56 97055604082383695 24 16148501588370578konstruktora Karlisa Irbitisa VEF Minox konstruktora Valtera Cappa Lampovij prijmach 2 go klasu Baltika yakij vipuskavsya z 1950 roku VEF 202 1971 roku odin iz najpopulyarnishih v SRSR tranzistornih prijmachivIstoriyaBuv najbilshim elektrotehnichnim pidpriyemstvom Latviyi Zavod VEF buv providnim virobnikom ATS telefonnih komutatoriv telefonnih aparativ radiostancij radioprijmachiv ta inshoyi produkciyi Zavodski korpusi i prileglij kvartal buli pobudovani na mezhi XIX XX stolit Do Pershoyi svitovoyi vijni budivlya de zgodom rozmistivsya zavod VEF nalezhala elektromehanichnomu zavodu Union Datoyu zasnuvannya pidpriyemstva vvazhayetsya kviten 1919 roku koli nachalnik Departamentu poshti i telegrafu Latvijskoyi Respubliki Eduards Kadikis vidav nakaz v yakomu Oleksandru Tipajnisu bulo zaproponovano organizuvati mehanichnu majsternyu z remontu telefonnih i telegrafnih aparativ linijnogo obladnannya ta poshtovogo inventaryu 1920 roku bulo pridbano rizne virobniche obladnannya yake bulo rozmisheno v pidvali Departamentu poshti i telegrafu a nastupnogo roku majsternya pochala virobnictvo telegrafnih aparativ sistem G yuza ta Morze U 1922 pidpriyemstvo rozpochalo vipusk telefonnih aparativ a 1924 detektornih radioprijmachiv Togo zh roku majsternya pereyihala z pidvalu Departamentu poshti i telegrafu do budivli kolishnogo miskogo lombardu na vulici Slokas budinok 16 Kilkist pracivnikiv pidpriyemstva perevishuvala 300 osib po suti ce bula vzhe ne majsternya a zavod Pidpriyemstvo shvidko rozvivalos i 1927 roku znovu postalo pitannya pro rozshirennya virobnictva Bulo prijnyato rishennya kupiti u likvidacijnoyi komisiyi rosijskoyi Zagalnoyi kompaniyi elektriki budivlyu zavodu Union na vulici Brivibas 1928 roku pislya privedennya primishen u poryadok pidpriyemstvo pereyihalo tudi de isnuye j ponini Zavod buv nazvanij PTVGD latis Pasta un telegrafa virsvaldes galvena darbnica Golovna majsternya upravlinnya poshti i telegrafu Pidpriyemstvo dosyaglo takogo rivnya sho bilshist komplektuyuchih dlya svoyeyi produkciyi viroblyalo samostijno U toj zhe chas bagato inozemnih firm namagalisya utverditisya v Latviyi i zavod prosto ne mig z nimi konkuruvati Kerivnik pidpriyemstva Oleksandr Tipajnis prolobiyuvav vvedennya visokih mitnih zboriv na kozhen vvezenij v krayinu radioprijmach 10 lativ za kozhnu radiolampu Ce robilo nevigidnim vvezennya prijmachiv z za kordonu ale zahishalo ta stimulyuvalo miscevogo virobnika 1930 roku pidpriyemstvo pridbalo fanernu fabriku Latvijas Berzs sho dozvolilo vigotovlyati yakisni korpusu dlya prijmachiv a pochinayuchi z 1935 roku buduvati litaki PTDGD pochav virobnictvo avtomatichnih telefonnih stancij Bula kuplena licenziya u nimeckoyi firmi Mix amp Genest dlya virobnictva stancij nevelikoyi nomernoyi yemnosti na 100 200 300 nomeriv i stancij velikoyi nomernoyi yemnosti 1000 2000 nomeriv Do 1940 roku bilshist telefonnih stancij v Rizi i naselenih punktah Latviyi buli virobnictva PTDGD U lyutomu 1932 roku zavod zminiv nazvu na Valsts Elektrotehniska Fabrika Perkons latis Perkons Grim ale nezabarom vid Gromu vidmovilisya i nazva pidpriyemstva sprostilasya do vidomogo Valsts Elektrotehniska Fabrika VEF V seredini 1932 roku bulo ogolosheno konkurs na firmovij znak zavodu V tomu konkursi peremig molodij dizajner Karlis Irbitis Zavod viroblyav shirokij asortiment produkciyi telefonni aparati j telefonni stanciyi radioprijmachi praski radiostanciyi elektrolampi elektrichni lihtariki fotopapir sportivni litaki i navit vijskovi vinishuvachi VEF Irbitis 16 1937 roku VEF pochav virobnictvo miniatyurnih shpigunskih fotoaparativ Minox tvorinnya Valtera Cappa Vizitivkoyu zavodu stali radioprijmachi VEF Na mizhnarodnih vistavkah 1935 roku v Bryusseli ta 1937 roku v Parizhi aparati pid markoyu VEF viboroli Gran pri Zavod vigotovlyav taku kilkist radioprijmachiv sho miscevij rinok buv ne v zmozi poglinuti yih bulo rozpochato eksport radioprijmachiv do inshih krayin Pochinayuchi z 1935 roku u VEF vidkriti torgovi predstavnictva v Tallini Kaunasi Gelsinki Oslo Cyurihu ta Londoni Pered Drugoyu svitovoyu vijnoyu VEF eksportuvav 8000 radioprijmachiv na rik Krim radioprijmachiv na zavodi viroblyalisya kinoproyektori silovi transformatori dlya elektromerezh visokovoltne obladnannya silovi kabeli ta droti vitrogeneratori radiostanciyi dlya morskih suden i litakiv stacionarni radioperedavachi batarejki ta akumulyatori pilososi Takozh malimi partiyami vigotovlyalisya dorozhni mashini buv vipushenij pershij latvijskij avtomobil Ford Vairogs U 1937 roci na VEF buv skonstrujovanij motocikl Pandera Konstruktorom motocikla buv Karl Irbitis na motocikli buv zastosovanij elektrichnij starter i V podibnij dvigun pri chomu ranishe nizh vin z yavivsya na amerikanskih motociklah Harley Davidson Pislya vstanovlennya radyanskoyi vladi v Latviyi 1940 roku zavod uzyav pid svij kontrol Narodnij komisariat elektrotehnichnoyi promislovosti SRSR V akti pro prijmannya zavodu bulo vidznacheno najvishij tehnichnij riven VEF Buli perevedeni na radyansku elementnu bazu modeli radioprijmachiv pidgotovlenih do virobnictva 1941 roku dostavleni na zavod radyanski radiokomponenti ale 1941 roku pochalas vijna Latviya bula okupovana nimcyami i vlasnikom zavodu stala nimecka firma AEG pidpriyemstvo vidtodi pochalo nazivatis ne VEF a AEG Ostlandwerk Gmbh Na zavodi viroblyalis radioprijmachi VEF Super M517 buli spochatku na radyanskih lampah potim voni buli perevedeni na nimecki radiolampi seriyi E 11 VEF Super KB416 nimeckij oficerskij chemodanchik VEF Super B417 batarejnij variant M517 na lampah seriyi D 21 Takozh na zavodi viroblyalisya tankovi sudnovi pihotni i aviacijni radiostanciyi rizni priladi dlya nastrojki ta kontrolyu radioobladnannya a takozh aviacijni priladi dlya shturmovikiv Yunkers 87 1944 roku pered zvilnennyam Rigi vid nimeckoyi okupaciyi znachnu chastinu tehnologichnogo obladnannya ta gotovoyi produkciyi bulo vivezeno a zavodski korpusi pidirvani Pislya vijni zavod buv vidnovlenij i vzhe 1945 roku zapracyuvav ceh z virobnictva fotopaperu Naprikinci togo zh roku buv vipushenij radioprijmach VEF Super M557 yakij ye sproshenim variantom radioprijmacha VEF Super M517 Buv takozh vipushenij maloyu seriyeyu 13 lampovij radioprijmach vishogo klasu VEF Super Lux M1357 yakij takozh ye sproshenoyu kopiyeyu radioprijmacha M1307 z fiksovanimi nalashtuvannyami avtopidlashtuvannyam chastoti geterodinu privodom mehanizmu nalashtuvannya elektrodvigunom ekspanderom dlya rozshirennya dinamichnogo diapazonu zvuku guchnomovcem z polegshenim pidvisom Shema j tehnichni rishennya tih aparativ zgodom buli zastosovani v radioprijmachah Latviya M137 i Mir M152 Odnak chas lampovih radioprijmachiv vzhe zavershuvavsya v 1960 ih rokah na VEF pochalosya virobnictvo tranzistornih prijmachiv Pershij takij radioprijmach pid markoyu Spidola buv vipushenij nevelikoyu seriyeyu 1960 roku Masovij vipusk pochavsya 1962 prijmach viyavivsya velmi vdalim i shvidko zavoyuvav populyarnist v SRSR popri dosit visoku dlya togo chasu cinu Varianti VEF Spidola 1962 VEF Spidola 10 1963 VEF Tranzistor 10 1965 vidriznyalisya vid pershoyi modeli zovnishnim oformlennyam konstrukciyeyu shkali nastrojki i neznachnimi zminami v elektrichnij shemi Krim togo varianti dlya vnutrishnogo rinku i dlya eksportu rozriznyalisya mezhami diapazoniv Konstrukciya Spidoli stala osnovoyu dlya rozrobki bagatoh nastupnih modelej VEF 12 VEF 201 VEF 202 Spidola 207 i in sho vidriznyalisya chislennimi udoskonalennyami v tomu chisli dodavannyam regulyatora tembru diapazonu UKV bilsh suchasnoyu elementnoyu bazoyu polipshenimi elektroakustichnimi parametrami tosho Odna z rozrobok z cogo ryadu bula 1968 roku peredana na Minskij radiozavod nini VAT Gorizont i dala pochatok simejstvu prijmachiv Okean Harakterna konstruktivna osoblivist Spidoli ta yiyi modifikacij peremikach diapazoniv zroblenij u viglyadi barabanu na yakomu zakripleni vhidni ta geterodinni konturi Za chasiv SRSR zavod VEF yakij specializuvavsya na elektronici buv odnim z najbilshih pidpriyemstv cogo rodu 1966 roku zavod otrimav orden Lenina 1969 roci zavodu prisvoyili im ya V I Lenina a 1985 roku zavod otrimav orden Zhovtnevoyi revolyuciyi Vigotovlennya elektrichnih lamp vidilili v okreme virobnictvo j 1950 roku na bazi cehu z virobnictva elektrichnih lamp VEFa buv stvorenij Rizkij elektrolampovij zavod 1963 roku vigotovlennya komutacijnoyi tehniki vijskovogo priznachennya takozh bulo vidileno v okreme virobnictvo Na bazi odnogo z cehiv VEF de provodilasya komutacijna tehnika vijskovogo priznachennya buv stvorenij zavod Komutator Poryad z zavodom VEF v chislo najbilshih pidpriyemstv z virobnictva telekomunikacijnogo ustatkuvannya j elektroniki vhodili Rizkij radiozavod im Popova zavod Alfa zavodi Komutator i Ellara Na piku rozvitku 1991 roku na VEF pracyuvali 20 tis osib Jogo najvidomishoyu produkciyeyu buli telefonni aparati telefonni stanciyi i radioprijmachi Odnak pislya rozpadu SRSR zdobuttya Latviyeyu nezalezhnosti ta vidkrittya kordoniv latvijskij elektronnij promislovosti stalo vazhko konkuruvati z produkciyeyu inozemnih firm Situaciyu pogirshilo znizhennya yakosti produkciyi cherez rozriv gospodarskih zv yazkiv a takozh pogane servisne obslugovuvannya Sprobi vidnoviti nadannya derzhgarantij VEF ta organizuvati spilne virobnictvo z inozemnimi firmami ne polipshili situaciyu VEF buv rozdilenij na shist nevelikih firm bilshosti z yakih vzhe ne isnuye U troh inshih kompaniyah VEF un Co VEF TELEKOM i VEF Radiotehnika RRR pracyuyut vid 100 do 200 osib u kozhnij 1999 roku zavod buv privatizovanij i reorganizovanij Vprodovzh trivalogo chasu bagato primishen zavodu buli zanedbani Zaraz chastina starih korpusiv znesena na misci deyakih jde budivnictvo a inshi primishennya zavodu zdayutsya v orendu 1 5 chastina teritoriyi zavodu zajmaye torgovij centr Domina she na deyakij chastini teritoriyi zavodu roztashovuyutsya rizni firmi VEF ob yednavsya z firmoyu Radiotehnika ale navit popri na ce zavod zajmaye neveliku budivlyu Direktori zavodu1919 1931 Tipainis Aleksandrs 1931 Ozolins A Dumins 1932 1940 Vitols Teodors 1940 1941 Lyul Adolf Petrovich 1941 1944 Berretz K 1944 1957 1957 1958 1958 1962 1962 1967 Egle Aleksandrs 1967 1973 1973 1987 1987 1993 Brazis Ivars 1993 1995 Laucis Edvins 1995 1996 Kreituss Aivars 1996 2001 Laucis Edvins 2001 2006 Lipins Guntis Produkciya zavoduSpisok radioaparaturi vigotovlenoyi radiozavodom VEF pislya 1945 roku VEF M 557 VEFPER 45 VEFPER 1 46 VEF M 697 Latviya M 137 Mir M 152 Baltika M 254 Mir M 154 R Lyuks Rosiya Koncert Lyuks 2 Kristal Yantar Latviya M VEF Radio VEF Rapsodiya VEF Tranzistor 10 VEF 12 zovnishnij vid VEF 201 VEF 204 VEF 202 Spidola 207 208 VEF 206 Spidola 230 Spidola 230 1 Spidola 231 VEF 101 stereo z 6MAS 4 Spidola 240 VEF 260 Sigma VEF Spidola 232 VEF 280 VEF 260 2 VEF 214 VEF 317 VEF 284 stereo VEF 287 VEF 221 VEF 222 VEF 216 VEF Siringa RM 290s Telefonni aparati VEF Insha produkciya Motocikl skonstrujovanij Arnoldom Pandersom V rozrobci transportnogo zasobu vzyav uchast i aviakonstruktor Karlis Irbitis LiteraturaIstoriya pidpriyemstva 2 chervnya 2013 u Wayback Machine latis VEF Istoriya 9 veresnya 2019 u Wayback Machine Primitki Arhiv originalu za 25 lyutogo 2020 Procitovano 30 kvitnya 2020 www radiopagajiba lv Arhiv originalu za 10 veresnya 2019 Procitovano 30 zhovtnya 2019 PosilannyaOtechestvennaya radiotehnika XX veka 29 kvitnya 2011 u Wayback Machine Istoriya VEF 23 listopada 2012 u Wayback Machine Domashnya storinka VEF un Co 23 travnya 2017 u Wayback Machine VEF Minox Riga Serial No 28 bereznya 2016 u Wayback Machine