Культу рна столи ця Євро пи статус міста який призначається Європейським Союзом терміном на один календарний рік впродов

«Культу́рна столи́ця Євро́пи» — статус міста, який призначається Європейським Союзом терміном на один календарний рік, впродовж якого місту надається можливість демонстрації свого культурного життя та культурного розвитку. Мета програми — зближення європейців на основі співпраці в сфері культури, полегшення економічного, політичного та культурного об'єднання країн.

Історія

Впровадження проєкту «Культурна столиця Європи» запропонувала грецька актриса, міністр культури Греції Меліна Меркурі. Вона зуміла переконати в реальності втілення цієї ідеї Раду міністрів Європейського Союзу. Ідея полягала в тому, щоб щорічно в одному з європейських міст демонструвати всі прояви сучасної європейської культури.

Першим містом, якому надали статус Культурної столиці Європи, стали грецькі Афіни. Це відбулося 1985 року. Ювілейного 2000 року боротьба за звання культурної столиці Європи була особливо гострою. Організатори проєкту вдалися до хитрощів, і Європа замість однієї мала аж 9 столиць. Ними стали Авіньйон, Берген, Болонья, Брюссель, Краків, Гельсінкі, Прага, Рейк'явік і . Після цього практика надання почесного титулу одночасно кільком містам вже нікого не дивувала.

15 березня 2004 року комітет з культури Європарламенту схвалив доповідь Мішеля Рокара з пропозицією змінити наявну процедуру вибору майбутніх європейських культурних столиць року. Комітет також схвалив пропозицію про формування графіка та системи відбору, згідно з якою від 2009 року щороку два міста ставатимуть в Європі культурною столицею року: одне місто — від країни, яка нещодавно вступила до Європейського Союзу, а друге — від країни, що вже певний час була членом ЄС.

Процес відбору

Міжнародна група культурних експертів оцінює пропозицій міст відповідно до критеріїв, визначених Європейським Союзом.

Щороку звання двох столиць отримують міста з країн-членів ЄС. З 2021 року та кожні три роки після цього третя столиця вибирається з міст у країнах, які є кандидатами або потенційними кандидатами на членство в ЄС, або в країнах, які є частиною Європейської економічної зони. Так, наприклад, третьою столицею 2008 року було обрано норвезький Ставангер.

Дослідження 2004 року, відоме як «Доповідь Палмера», продемонструвало, що отримання звання культурної столиці Європи було каталізатором культурного розвитку та трансформації обраного міста. Тому сприятливий соціально-економічний розвиток і потенційний вплив для обраного міста тепер також враховуються при визначенні столиць.

Заявки п’яти міст Сполученого Королівства на те, щоб стати культурною столицею 2023 року, були відхилені в листопаді 2017 року через Брекзіт.

Список міст

Міста на період від 2027-го року ще не визначено:

Колишні столиці

Graz 2003 [ 27 січня 2006 у Wayback Machine.]
Stavanger 2008
Vilnius 2009 [ 10 листопада 2019 у Wayback Machine.]
Linz 2009 [ 10 травня 2019 у Wayback Machine.]
Istanbul 2010 [ 15 липня 2017 у Wayback Machine.]
Essen 2010^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Turku 2011 [ 23 липня 2010 у Wayback Machine.]
Guimarães 2012 [ 25 січня 2012 у Wayback Machine.]
Maribor 2012 [ 5 березня 2010 у Wayback Machine.]
Rīga 2014 [ 19 липня 2010 у Wayback Machine.]
Mons 2015 [ 16 липня 2020 у Wayback Machine.]
Plzeň 2015 [ 18 грудня 2020 у Wayback Machine.]
— en
Donostia-San Sebastián 2016 [ 2 лютого 2009 у Wayback Machine.]
Aarhus 2017 [ 27 січня 2010 у Wayback Machine.]
Matera 2019 [ 22 травня 2010 у Wayback Machine.]

Колишні кандидати

Швеція

Norrköping 2014

Латвія

Liepāja 2014 [ 16 листопада 2019 у Wayback Machine.]
Cēsis 2014 [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]

Чехія

Польща

Białystok 2016 [ 11 березня 2010 у Wayback Machine.]
Gdańsk 2016 [ 4 травня 2010 у Wayback Machine.]
Lublin 2016 [ 26 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — (en [ 1 серпня 2010 у Wayback Machine.]), (es [ 30 червня 2010 у Wayback Machine.]), (ua [ 25 червня 2009 у Wayback Machine.])
Poznań 2016 [ 30 липня 2010 у Wayback Machine.]
Toruń 2016 [ 7 лютого 2010 у Wayback Machine.]
Warszawa 2016 [ 9 липня 2010 у Wayback Machine.]
Katowice 2016 [ 26 липня 2010 у Wayback Machine.]

Іспанія

Alcalá de Henares 2016 [ 31 березня 2022 у Wayback Machine.]
Burgos 2016 [ 30 червня 2010 у Wayback Machine.]
Cáceres 2016 [ 29 вересня 2010 у Wayback Machine.]
Córdoba 2016 [ 21 березня 2022 у Wayback Machine.]
Cuenca 2016 [ 25 червня 2010 у Wayback Machine.]
Málaga 2016 [ 19 червня 2010 у Wayback Machine.]
Oviedo 2016 [ 26 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Santander 2016 [ 14 січня 2010 у Wayback Machine.]
Segovia 2016 [ 1 липня 2010 у Wayback Machine.]

Данія

Sønderborg 2017 [ 26 квітня 2010 у Wayback Machine.]

Нідерланди

Den Haag 2018 [ 24 березня 2010 у Wayback Machine.]
Utrecht 2018 [ 13 травня 2010 у Wayback Machine.]
Maastricht 2018 [ 13 липня 2010 у Wayback Machine.]

Болгарія

Varna 2019

Італія

L'Aquila 2019
Siena 2019 [ 10 липня 2010 у Wayback Machine.]

Румунія

Клуж-Напока 2020
Ясси 2020

Сербія

Belgrade 2020 [1] [ 31 травня 2010 у Wayback Machine.]
Zrenjanin 2020

Майбутні кандидати

Тімішоара 2021

Див. також

Посилання

(англ.)
(російською мовою)
Люблін — Культу́рна столи́ця Євро́пи 2016 [ 26 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — (UA [ 25 червня 2009 у Wayback Machine.])
Визначено культурні столиці Європи 2015 року. // ЄВРОБЮЛЕТЕНЬ. № 10. 2010. С. 23.