Костел Пресвятої Діви Марії та монастир ордену отців кармелітів бароковий монастирський комплекс у Городищі на Волині Ро

Костел Пресвятої Діви Марії та монастир ордену отців кармелітів — бароковий монастирський комплекс у Городищі на Волині. Розташований на високому березі над ставом.

Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів
Наполеон Орда. Монастир кармелітів у Городищі на Волині. Літографія кінця XIX сторіччя
50°07′27″ пн. ш. 27°04′08″ сх. д. / 50.12435000002777485° пн. ш. 27.069014000027777911° сх. д.Координати: 50°07′27″ пн. ш. 27°04′08″ сх. д. / 50.12435000002777485° пн. ш. 27.069014000027777911° сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Городище
Архітектор	Павло Гижицький
Початок будівництва	1746
Стиль	бароко
Належність	РКЦ
Епонім	Діва Марія
Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів (Городище) (Україна)

Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів у Вікісховищі

Історія

Залишки органу на хорах в костелі святої Дороти в Славуті

Монастир кармелітів взутих фундований у Городищі 1662 року шляхтичем Яном Погрошевським. 1670 року братія вже прибули до Городища. На власність кармелітам передавалися села Городище, Пашуки і Решнівка. Обитель також отримала значний капітал від матері Яна Погрошевського й Софії Погрошевської, Аполонії з Городиських Погрошевської. Монастир слугував резиденцією провінціала Руської провінції ордену.

Власне бароковий комплекс монастиря закладений 1746 року на фундацію князів Станіслава та Юзефа Любомирських.

12 травня 1782 року монастир освячений луцьким вікарієм .

У старі часи монастир оточував фруктовий сад. Кармеліти володіли двома селами, Городищем і Пашуками.

Розписи костелу і коридорів монастиря виконав місцевий чернець Антоній.

У костелі знаходився чудотворний образ Городищенської Матері Божої Шкаплерної — один з найбільш відомих у Речі Посполитій.

1832 року костел та монастир були зачинені російською владою за участь населення Заславщини в національно-визвольному повстанні. Костел пристосували під православну церкву, а монастирські корпуси заселили російські монашки з Полонного.

Архів монастиря був перенесений до Вільна.

Рококовий орган роботи Матвія Зєлінського з 1766 року, 1841 року придбаний Євстахієм Потоцьким і встановлений у костелі святої Дороти в Славуті.

Поховання

1799 року в підземеллях монастиря поховано отця Марека Яндоловича, духівника Барської конфедерації. Після скасування монастиря, вхід до підземелля росіяни замурували, щоб обмежити доступ прочан до мощей Марека Яндоловича.

1822 року в монастирі було поховано - дідича Старої Синяви на Поділлі.

Іконографія

Кармелітський монастир в Городищі малював у червні 1843 року Юзеф Ігнацій Крашевський

Також з-перед кінця XIX сторіччя вигляд монастиря уміщений до альбому Наполеона Орди «Album widoków historycznych Polski».

Примітки

Jerzy Kowalczyk. Świątynie późnobarokowe na Kresach. - Warszawa: 2006. - S. 119. (пол.); Andzej Betlej. Paweł Giżycki SJ, architekt polski XVIII wieku. - Kraków: 2003. - S. 83. (пол.)
Antoni Małecki. Klasztory i zakony w Polsce w obrębie wieków średnich // Przewodnik naukowy i literacki. Dodatek do «Gazety Lwowskiej». 1875 R.3 nr 9. — S. 799. (пол.)
O cudownych obrazach w Polsce Przenajświętszej Matki Bożej wiadomości historyczne, bibliograficzne i ikonograficzne przez X. Wacława z Sulgostowa. — Kraków: 1902. — S. 204. (пол.)
У літературі поряд з Любомирськими згадується також шляхтич Яків Погрошевський. Ймовірно, помилково від першої фундації. У гербовнику Каспера Нєсєцького віднотований лиш Ян Погрошевський, житель Городища станом на 1648 рік.
Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — К.: 1983. — C. 113.
Folia historica Cracoviensia. — Т. 25. — Kraków: 1994. — S. 34. (пол.)
Józef Skrabski. Fundacje artystyczne Sanguszków ze Sławuty // Sztuka kresów wschodnich. — Kraków: 2006. — T. 6. — S. 168. (пол.)
Feliks Koneczny. Święci w dziejach narodu polskiego. - Warszawa: 1985. - S. 203. (пол.)
Józef Ignacy Kraszewski. Wspomnienia Odessy, Jedyssanu i Budżaku: dziennik przejaźdzki w roku 1843, od 22 czerwca do 11 września. - Wilno: 1845. - S. 41. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів (Городище)

Tadeusz Jerzy Stecki. Wołyń pod względem statystycznym, historycznym i archeologicznym, Т. 1, Lwów 1864 [ 4 лютого 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
Podanie o śmierci księdza Marka Karmelity // Przegląd Poznański; pismo sześciotygodniowe. 1856. T. 22 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Ewa Korpysz. Polskie kościoły na terenie północno-zachodniej Ukrainy. Stan zachowania^{[недоступне посилання з липня 2019]}(пол.)

[1] Jerzy Kowalczyk. Świątynie późnobarokowe na Kresach. - Warszawa: 2006. - S. 119. (пол.); Andzej Betlej. Paweł Giżycki SJ, architekt polski XVIII wieku. - Kraków: 2003. - S. 83. (пол.)

[2] Antoni Małecki. Klasztory i zakony w Polsce w obrębie wieków średnich // Przewodnik naukowy i literacki. Dodatek do «Gazety Lwowskiej». 1875 R.3 nr 9. — S. 799. (пол.)

[3] O cudownych obrazach w Polsce Przenajświętszej Matki Bożej wiadomości historyczne, bibliograficzne i ikonograficzne przez X. Wacława z Sulgostowa. — Kraków: 1902. — S. 204. (пол.)

[4] У літературі поряд з Любомирськими згадується також шляхтич Яків Погрошевський. Ймовірно, помилково від першої фундації. У гербовнику Каспера Нєсєцького віднотований лиш Ян Погрошевський, житель Городища станом на 1648 рік.

[5] Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — К.: 1983. — C. 113.

[6] Folia historica Cracoviensia. — Т. 25. — Kraków: 1994. — S. 34. (пол.)

[7] Józef Skrabski. Fundacje artystyczne Sanguszków ze Sławuty // Sztuka kresów wschodnich. — Kraków: 2006. — T. 6. — S. 168. (пол.)

[8] Feliks Koneczny. Święci w dziejach narodu polskiego. - Warszawa: 1985. - S. 203. (пол.)

[9] Józef Ignacy Kraszewski. Wspomnienia Odessy, Jedyssanu i Budżaku: dziennik przejaźdzki w roku 1843, od 22 czerwca do 11 września. - Wilno: 1845. - S. 41. (пол.)