Сіно́жа́ть, сінокі́с, косови́ця — косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння.
Сіножать | |
Сіножать у Вікісховищі |
У традиційному господарстві
Сінокіс був важливою порою в житті хлібороба, бо сіно заготовляли на зиму для худоби, пов'язуючи з ним зимове благополуччя для родини. Сприятливими для заготівлі сіна є сонячні, погожі дні, а дощі були істотною проблемою, що й відбито в прислів'ях: «Як сіно косять, то дощів не просять», «Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду», «Не в дощ, а в годину сіно гребуть».
Ділянки, відведені окремим селянам для косіння трави, називались поко́сами. На свій покіс родина вирушала на весь день (якщо покіс був далеко від дому, могли влаштовувати й польовий табір, де жили кілька днів). Косити починали з самого ранку, коли ще не зійшла роса (казали: «Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому»). Зрізана косою трава лягала в широку смугу — прокі́с, покі́с, ручку. Підсохле сіно з кожного покосу згрібали дерев'яними граблями в довгу купу — вал, валок (це називається валкуванням). З валків потім складали маленькі стіжки — копиці (це називається копиченням), а з них — великі стоги, скирти (це називається стогуванням). У дощову погоду сіно доводилось укривати. Після закінчення косовиці сіно відвозили до сінників (сіновалів), складали під накриття-обороги.
Сучасність
У сучасному сільському господарстві збирання сіна механізоване. Для різних операцій використовуються пристрої на тракторній тязі: сінокосарки, , , (сінокопнувачі), . Для перевезення готового сіна до місць зберігання застосовуються вантажівки, вантажні причепи до тракторів, а також спеціальні . Для компактності готове сіно можуть скочувати на полі в щільні згортки, перев'язані шпагатом — тюки (паки), за допомогою спеціальних машин — .
Сінокісні угіддя
Сіножатями (сінокосами) також називають і сільськогосподарське угіддя — луки, рослинність яких постійно використовують на сіно. Це один з основних видів для свійської худоби в післявегетаційний період та загалом при стійловому утриманні.
Рослинність сіножаті складається з різних видів багаторічних трав. Розрізняють сіножаті суходільні, заплавні (їх заливають весняні води річок) і заболочені (їх найбільше на Поліссі); серед двох перших виділяють природні (не поліпшені) та поліпшені сіножаті.
В Україні сіножаті займають 2,4 млн га (на всіх українських землях зо 3,5 мільйонів га) або 4 % загальної земельної площі і 5,6 % сільськогосподарських угідь.
Площа сінокосів до 1914 постійно скорочувалася, через поширення ріллі (за 1901 — 13 у 9 українських губерніях з 3,3 до 2,5 млн га).
Тепер найбільший відсоток сіножаті складають на Поліссі, Львівщині, Передкарпатті та в Карпатах — з 10 % загальної земельної площі; в Лісостепі з 5 %; в Степу — 0,7 %.
Врожайність сіна на природних сіножатях 8 — 12 центнерів з 1 га, на поліпшених сягає 30 — 50 центнерів.
Прислів'я
- Хто добре косить, той їсти не просить
- Як сіно косять, то дощів не просять
- Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду
- Не в дощ, а в годину сіно гребуть
- Язиком сіна не накосиш
- Під носом косовиця, а на розум не орано (про молодого, недосвідченого хлопця)
- Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо (про передчасний початок)
- Пішов на косовицю з собачкою
- Косять порою, а жують зимою
Див. також
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Косовиця |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Поля-сіножаті |
Примітки
- Сіножать // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Сінокіс // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Косовиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Покіс // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Прокіс // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Ручка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Вал // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Валок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Валкування // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Копиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Копичення // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Стогування // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Прес-підбирач // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Посилання
- Сіножать // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1746. — 1000 екз.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет