Сім вершин найвищі вершини семи частин світу Північна та Південна Америка умовно рахуються окремо При прив язці вершин д

Сім вершин — найвищі вершини семи частин світу (Північна та Південна Америка умовно рахуються окремо). При прив'язці вершин до континентів (материків), окремо рахуються Європа та Азія. Залежно від визначення меж континентів список вершин може змінюватися

Деналі
(6168 м)

Монблан
(4810 м)

Ельбрус
(5642 м)

Еверест
(8848 м)

Кіліманджаро
(5895 м)

Аконкагуа
(6961 м)

Вінсон (4892 м)

Косцюшко
(2228 м)

Пунчак-Джая
(4884 м)

Мапа «Семи вершин» (насправді дев'яти, залежно від визначення)

«Клуб семи вершин»

Сходження на найвищі вершини всіх континентів розглядається як альпіністський виклик і зараховує учасників цих сходжень у неформальне об'єднання альпіністів — «Клуб семи вершин». В альпіністських колах існує два списки найвищих вершин континентів: «Список Басса» і «Список Месснера». Першим альпіністом, який сходженням 30 квітня 1985 року на Еверест підкорив сім найвищих вершин континентів став американець Річард Басс — започаткував список свого імені — «Список Басса». Через рік, канадський фотограф і альпініст ^[en], доповнив перелік із семи вершин, піднявшись 7 травня 1986 року на найвищу гору Австралії і Океанії Пунчак-Джая — започаткував список названий іменем легендарного італійського альпініста Райнгольда Месснера — «Список Месснера», він же був першим альпіністом, хто підкорив найвищі вершини за обома списками.

Престижнішим варіантом програми 7 вершин визнається «Список Месснера». За даними альпіністського сайту, на якому ведеться статистика сходжень, станом на грудень 2011 року 235 альпіністів, в тому числі 33 жінки, повністю завершили цю програму, першою з яких була японка Табеї Дзюнко, 348 спортсменів піднялися на всі 7 вершин хоча б по одному із варіантів, 122 альпіністи виконали обидва варіанти програми 7 вершин.

В даний час все більше число людей з різних країн світу прагнуть зійти на найвищі вершини всіх континентів Землі.

У вересні 2002 року, піднявшись на вершину Карстенс, був зарахований у «Клуб семи вершин» 34-річний американець ^[en]. Він — єдиний альпініст, який не бачив жодної із вершин, на яку піднімався, тому що сліпий. Ерік стоїть 103 у списку підкорювачів, включаючи обидва варіанти: Карстенса і Костюшко.

На початку грудня 2006 року словенець ^[en] після лижного спуску із Масиву Вінсон, став першою людиною, яка спустилася на лижах із всіх семи вершин континентів планети.

Найстарішою людиною, що піднялася на всі 7 вершин по варіанту Карстенса, став японець , який 18 лютого 2010 року підкорив Кіліманджаро у віці 74 роки.

Наймолодшою людиною, що піднялася на всі 7 вершин за обома варіантами, став американець Джордан Ромеро, 24 грудня 2011 року у віці 15 років, він піднявся на найвищу вершину Антарктиди Масив Вінсон.

Список Басса і Месснера

*Сім вершин*
Вершина	Висота (м)	Масив	Континент	Країна	СБ	СМ	Перше сходження
Еверест	8848	Гімалаї	Азія	Непал, КНР	✔	✔	01953-05-2929 травня 1953
Аконкагуа	6962	Анди	Південна Америка	Аргентина	✔	✔	01897-01-1414 січня 1897
Деналі	6168	Кордильєри	Північна Америка	США (Аляска)	✔	✔	01913-06-077 червня 1913
Кіліманджаро (Вулкан Кібо)	5892	Масив Кіліманджаро	Африка	Танзанія	✔	✔	01889-10-066 жовтня 1889
Ельбрус	5642	Кавказ	Європа	Росія	✔	✔	01874-07-2020 липня 1874
Масив Вінсон	4892	Елсворт	Антарктида	—	✔	✔	01966-12-1717 грудня 1966
Пунчак-Джая (Піраміда Карстенса)	4884	Гори Маоке	Австралія і Океанія	Індонезія	—	✔	01962-02-1313 лютого 1962
Косцюшко	2228	Австралійські Альпи	Австралія	Австралія	✔	—	01840-02-1515 лютого 1840

Варіанти списків

Австралія

Найвища вершина континентальної Австралії — гора Косцюшко (2228 м). Якщо ж розглядати всю Австралійську плиту, найвищою точкою виявиться Пунчак-Джая (4884 м) на острові Нова Гвінея.

Європа

В залежності від різних визначень кордонів європейського континенту, кавказьку вершину Ельбрус (5642 м) відносять чи не відносять до Європи. В іншому випадку, найвищою точкою Європи вважається Монблан (4810 м) в Альпах.

Сім других вершин

Крім списку «Сім вершин», існує список «Сім других вершин» (англ. ^[en]).

*Сім других вершин*
Вершина	Висота (м)	Масив	Континент	Країна
Чоґорі (К2)	8611	Каракорум	Азія	Пакистан, КНР
Охос-дель-Саладо	6893	Анди	Південна Америка	Аргентина, Чилі
Гора Лоґан	5959	Гори Святого Іллі	Північна Америка	Канада
Дихтау	5204	Кавказ	Європа	Росія
Кенія	5199	Гора Кенія	Африка	Кенія
Гора Тирі	4852	Елсворт	Антарктида	—
Пунчак-Мандала*	4760	Гори Маоке	Австралія і Океанія	Індонезія
Таунсенд	2209	Австралійські Альпи	Австралія	Австралія

∗ Інколи другою вершиною Австралії і Океанії вважають гору Пунчак-Трикора (4750 м) на острові Нова Гвінея в горах Маоке, це пояснюється тим, що гірські вершини тут мало вивчені і остаточні висоти при детальних вимірах можуть змінитися.

В залежності від різних визначень кордонів європейського континенту, кавказьку вершину Дихтау (5204 м) інколи не відносять до Європи. В цьому випадку, найвищою другою вершиною Європи буде (4748 м) в Альпах. Якщо цю вершину віднести до масиву Монблан, то такою вершиною буде Дюфур (4634 м) гірського масиву Монте-Роза в Пеннінських Альпах.

3 січня 2012 року італієць ^[en] став першою людиною, яка піднялася на всі вершини цього списку.

Порівняння вершин

Порівняння висот «Сім Вершин» [«Список Басса» (!) і «Список Месснера» (^)] з восьмитисячниками (*) і «Сім других вершин» [«Список Басса» (?) і «Список Месснера» (~)].

Див. також

Виноски

«Список Басса» називають ще «Варіантом Костюшко».
«Список Месснера» називають ще «Варіантом Карстенса».
Перші підкорювачі гори Еверест: Едмунд Гілларі і Тенцинґ Норгей.
Перший підкорювач Аконкагуа: Матіас Зурбріґґен.
Перші підкорювачі гори Деналі: , , і .
Перші підкорювачі Кіліманджаро: і .
Перші підкорювачі гори Ельбрус: ^[en], Горас Волкер, , , .
Перші підкорювачі Масиву Вінсона: , Пете Схенінг, , , .
Перші підкорювачі Піраміди Карстенса: Генріх Гаррер, , , ^[en].
Перший підкорювач гори Косцюшко: Павло Стшелецький.

Примітки

. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 1 квітня 2012.
. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
The highest mountains on the seven continents [ 18 березня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
The 7summits statistics: the Carstensz Pyramid list [ 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Процитовано 31-03-2012 (англ.)
. Архів оригіналу за 22 жовтня 2015. Процитовано 1 квітня 2012.
Статистика «Клубу 7 вершин». Ерік Вейхенмейєр [ 10 листопада 2011 у Wayback Machine.](англ.)
Статистика «Клубу 7 вершин». Даво Карнічар [ 16 червня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
Статистика «Клубу 7 вершин». Такао Араима [ 10 вересня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
Статистика «Клубу 7 вершин». Джордан Ромеро [ 30 травня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
Hans Kammerlander Website [ 30 травня 2010 у Wayback Machine.] (нім.)
Casimiro, Steve (6 січня 2012). Hans Kammerlander Completes “Second Seven Summits”. adventure journal. Архів оригіналу за 21-07-2013. Процитовано 01-04-2012. (англ.)

Посилання

3D Tour of Seven Summits [ 7 березня 2021 у Wayback Machine.] in (англ.)
7summits.com, voluminous information within commercial site [ 16 грудня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
Essay on the criteria for the Seven Summits [ 23 вересня 2015 у Wayback Machine.](англ.)

[1] «Список Басса» називають ще «Варіантом Костюшко».

[3] «Список Месснера» називають ще «Варіантом Карстенса».

[14] Перші підкорювачі гори Еверест: Едмунд Гілларі і Тенцинґ Норгей.

[15] Перший підкорювач Аконкагуа: Матіас Зурбріґґен.

[16] Перші підкорювачі гори Деналі: , , і .

[17] Перші підкорювачі Кіліманджаро: і .

[18] Перші підкорювачі гори Ельбрус: ^[en], Горас Волкер, , , .

[19] Перші підкорювачі Масиву Вінсона: , Пете Схенінг, , , .

[20] Перші підкорювачі Піраміди Карстенса: Генріх Гаррер, , , ^[en].

[21] Перший підкорювач гори Косцюшко: Павло Стшелецький.

[2] . Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 1 квітня 2012.

[4] . Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 1 квітня 2012.

[5] The highest mountains on the seven continents [ 18 березня 2012 у Wayback Machine.](англ.)

[7summits-6] The 7summits statistics: the Carstensz Pyramid list [ 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Процитовано 31-03-2012 (англ.)

[7вершин-7] . Архів оригіналу за 22 жовтня 2015. Процитовано 1 квітня 2012.

[8] Статистика «Клубу 7 вершин». Ерік Вейхенмейєр [ 10 листопада 2011 у Wayback Machine.](англ.)

[9] Статистика «Клубу 7 вершин». Даво Карнічар [ 16 червня 2012 у Wayback Machine.](англ.)

[10] Статистика «Клубу 7 вершин». Такао Араима [ 10 вересня 2012 у Wayback Machine.](англ.)

[11] Статистика «Клубу 7 вершин». Джордан Ромеро [ 30 травня 2012 у Wayback Machine.](англ.)

[12] . Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.

[13] . Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.

[22] Hans Kammerlander Website [ 30 травня 2010 у Wayback Machine.] (нім.)

[23] Casimiro, Steve (6 січня 2012). Hans Kammerlander Completes “Second Seven Summits”. adventure journal. Архів оригіналу за 21-07-2013. Процитовано 01-04-2012. (англ.)