Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Колоніза́ція Степово́ї Украї́ни в XVI—XVIII столі́ттях.
Засновки
Військово-стратегічне значення
Монголо-татарські завоювання у Східній і Центральній Європі призвели до великих як політичних, так і демографічних змін. Під натиском військ Батия значна частина населення із степової і лісостепової зони відійшла у більш захищені місця Карпат і Полісся, що призвело до обезлюднення не лише Північного Причорномор'я, але й південноруських князівств, включених до складу Золотої Орди.
Нечисленне татарське населення та асимільовані ним рештки половців переважно зосереджувались у приморських районах. Тому значна частина степів між християнським і мусульманським світом обезлюдніла. Здебільшого татари використовували її для полювання й випасу худоби, особливо в посушливі роки. Населення руських порубіжних князівств — для різних відхідницьких промислів.
Ослаблені феодальними міжусобицями, напруженою боротьбою з монголо-татарськими завойовниками давньоруські землі з XIV століття стали об'єктом експансіоністських устремлінь правителів Литви та Польщі. На кінець XIV століття більша частина земель сучасної України опинилася у складі Великого князівства Литовського.
Литовські князі, зміцнюючи південні рубежі своєї держави, зводили в , на узбережжі Чорного моря, в Подніпров'ї укріплені фортеці, влаштовували в них гарнізони. Це сприяло переселенню до степової зони здебільшого української людності. Однак цей процес виявився досить короткотривалим. Уже наприкінці XV століття під натиском османсько-татарської експансії Литва втрачає свої позиції в Причорномор'ї. 1482 року кримський хан Менґлі I Ґерай під час походу на Київ з великим військом спустошив значну частину осілостей Степової України. Після цього походу мали місце ряд інших набігів кримських орд на різні райони України, під ударами яких українська людність змушена була відходити у більш захищені місця. Тому за Північним Причорномор'ям закріпилася назва «Дике поле», а в російській документації — «Поле».
Для боротьби з експансіоністськими устремліннями османсько-татарських феодалів польсько-литовські магнати на правобережжі Дніпра з кінця XIV століття будують нові замки, а для їх оборони із своїх підданих формують козацькі загони, звільняючи козаків від селянських повинностей. Наступ польсько-литовських феодалів на українські землі та селян спричинили масові втечі селян від своїх панів на окраїни й поступове освоєння незаселених районів.
Важливу роль в проникненні української людності в причорноморські степи відігравала Запорозька Січ. Збудована за дніпровськими порогами Січ з другої половини XVI століття стала не тільки центром низового козацтва, але й форпостом народної колонізації причорноморських степів. На Запорожжі шукали притулку виштовхнуті з насиджених місць як соціальним, так і національним гнобленням. Тут вони ставали не тільки воїнами — охоронцями своєї землі, але й освоювачами природних багатств краю.
Після невдач у Визвольній війні проти Польщі й повернення польських феодалів на Волинь, Поділля й Правобережну Україну міграційні процеси в Україні посилились. Розпочався масовий перехід української людності на Лівобережжя і в степову зону. Завдяки цьому активно освоювалося межиріччя Дніпра і Дону. Це дозволило царському урядові приступити до реалізації висунутих ще в 40-х рр. XVII ст. планів побудови в цьому районі укріплених поселень — форпостів російської урядової колонізації у східній частині запорозьких вольностей (Маяк, Соляний — Тор, Городок — в Подонців'ї, Богородицьк та — в Подніпров'ї), що ще більше активізувало освоєння степової частини лівобережжя Дніпра.
Однак репресії царських військ проти , розгром Старої Січі та перехід запорожців у межі Кримського ханства і, нарешті, перенесення кордонів Росії з узбережжя Азовського моря в межиріччя Орелі й Самари після невдач Петра І при Пруті, не тільки на тривалий час загальмували заселення краю, але й призвели до скорочення чисельності його людності.
Господарське значення
У XV сторіччі почастішали втечі українських селян від своїх панів, переважно із західних районів, де феодальний гніт був тяжчий. Зі свого боку, феодали східних місцевостей, потребуючи робочої сили, намагалися залучити у свої маєтки втікачів різними пільгами та обіцянками. Це робили й управителі маєтків ВКЛ, якому належали величезні земельні простори, господарське освоєння цих просторів тривало довгий час. У ньому брали участь тисячі й тисячі людей, помітну частку серед них становили вихідці із Західного Полісся й прилеглих теренів.
Зростання колонізації
Тільки з кінця 20-х — початку 30-х рр. XVIII ст. намічається подальше заселення степів, обумовлене стихійним переходом на південь українців, організованим переселенням царським урядом державних селян, поверненням запорожців на старі місця, а також поселенням на півдні вихідців із сусідніх держав. Значний вплив на цей процес мало перенесення російсько-османського кордону після війни 1735—1739 рр. з межиріччя Орелі й Самари на узбережжя Азовського моря.
З метою прискорення заселення краю та зміцнення своїх позицій Причорномор'ї царський уряд вдався в 50-х рр. до поселення тут іноземних військовослужбовців (сербів, хорватів, македонян, молдован і інших), які погодилися перейти на військову службу до Росії й поселитися на її окраїнах, а також росіян-розкольників, що жили в Речі Посполитій та Османській імперії. З іноземних військовослужбовців він вирішив сформувати два військово-землеробських поселення (Нову Сербію та Слов'яносербію) і розмістити їх на флангах збудованої в 1731—1735 рр. Української лінії, щоб таким чином прикрити південні кордони та посилити тиск на Запорожжя. Оскільки необхідної кількості іноземців для укомплектування 4 полків не набралось, царський уряд дозволив зачисляти до них і місцевих жителів та переселенців з інших регіонів України і сусідніх держав, за винятком поміщицьких селян, які прожили за своїми володільцями більше 10 років.
Однак масова урядова колонізація регіону розгорнулася тільки після ліквідації Запорозької Січі.
Поселення
В 1776—1782 рр. в межах створених на запорозьких землях Азовської і Новоросійської губерній було засновано 569 поселень, у тому числі 488 на землях, що належали кошу. Серед них 478 — складали приватновласницькі. На початку 1784 р. в Катеринославському намісництві, до якого ввійшли Азовська і Новоросійська губернії, нараховувалось 2209 поселень, в тому числі 45 міських, в яких проживало 708 190 чол. Серед них українці становили 73,77 %, росіяни — 12,23, молдовани і румуни 6,22, греки — 3,47, вірмени 2,62, а на решту (представників більше 30 етнічних груп) припадало лише 1,69 %. Отже, основний тягар освоєння регіону на початковому етапі випав на долю українців. До кінця XVIII століття чисельність населення в регіоні досягла майже 1 млн чол., але частка українців впала до 64,76 %.
Проект П.Рум'янцева-Задунайського щодо переселення християн з Криму відповідав намірам Катерини ІІ приєднати Крим та колонізувати степову Україну. 9 березня 1778 імператриця підписала два рескрипти на ім'я П. Рум'янцева і Г.Потьомкіна з наказом провести переселення всіх християн (греків, грузинів, вірменів та волохів), які мешкали у Криму, на вільні землі Новоросійської губернії та Азовської губернії. Здійснення цих планів було доручене генерал-поручику кн. О.Прозоровському, а з квітня 1778 — генерал-поручику графу О.Суворову.
Агітацію за переселення супроводжував прямий і непрямий примус через поширення дезінформації та використання погроз з боку російських урядовців та їхніх емісарів. Проте значна маса християн позитивно ставилася до переходу у російське підданство, свідомо йдучи на матеріальні жертви. Головними мотивами їхнього вибору була можливість позбавитися наслідків політичної та економічної нестабільності на батьківщині, а також перспектива отримання від російського уряду значних соціально-економічних пільг, пов'язаних з набуттям статусу іноземних поселенців згідно з рос. законами (1751, 1762 та 1763): надання збільшених земельних наділів, звільнення на тривалий строк від податків та рекрутської повинності тощо. Крім того, кримські християни вимагали гарантувати їм окремою монаршою грамотою вільний екон., госп., культур. і нац. розвиток в умовах адмін., судової та конфесійної автономії (серед найголов. вимог — здійснення переселення за рахунок рос. держ. скарбниці; можливість заснування поселення на засадах адмін.-тер. автономії, керованого власним виборним органом самоврядування; звільнення назавжди від рекрутчини та на 10 років від усіх податків тощо).
Акція переселення розпочалася 28 липня 1778, коли до Азовської губернії вирушила перша група християн, і завершилася 18 вересня 1778. За неповними офіційними відомостями на кінець року, Кримський ханат залишили 31386 християн (із них 18395 греків, 12612 вірменів, 218 грузинів та 161 волох). Російський уряд більше року зволікав з призначенням місця розселення вихідців з Криму. В очікуванні розпорядження їм довелося пережити сувору зиму 1778/79. Навесні 1779 переселенці почали вимагати поселення на землях між річками Дніпро, Самара та Оріль (відповідно до попередніх рішень християнської громади, ухвалених ще в Криму). Але оскільки на той час ці території були вже заселені, уряд низкою розпоряджень восени 1779 — навесні 1780 призначив відвести інші землі для поселення колишніх кримських вихідців. Вірменам надали територію в пониззі р. Дон, де було засновано м. Нахічеван (з 1838 Нахічевань-на-Дону, з 1928 у складі м. Ростов-на-Дону, РФ) і кілька сіл навколо — Нахічеванську округу. Греки, грузини та волохи отримали землі у Пн. Приазов'ї, обмежені з заходу р. Берда, зі сходу р. Кальміус, з півночі р. Вовча (притока Самари). 15 серпня 1780 було засноване м. Маріуполь, яке стало центром ново-утвореного повіту (пізніше — Маріупольська округа). Тут переселенці заснували 21 село: Бешево, Богатир, Велика Каракуба, Великий Янісоль, Георгіївка, Камара, Карань, Керменчик, Константинополь, Ласпа, Малий Янісоль, Мангуш, Сартана, Старий Крим, Стила, Улакли, Чемрек (або Джемрек, 1781 приєднане до с. Малий Янісоль), Чердакли, Чермалик, Урзуф та Ялта. Згідно з офіційними відомостями, 1781 у Маріупольському повіті мешкало 14483 греків, що майже на 3912 осіб менше, ніж вийшло з Криму 1778. Тривалі негаразди і невлаштованість переселенців на новому місці, висока смертність призвели до громадського неспокою і поширенню у їхньому середовищі настроїв до рееміграції. Уряд Катерини II припиняв спроби повернення християн у Крим, застосовуючи поліційні методи.
У результаті переселення християн. населення з Криму економіка країни, позбавлена осн. маси свого виробника, була істотно підірвана, що посприяло прискоренню анексії ханату Російською імперією (1783).
Господарство
Завдяки наполегливій праці населення освоювались різні види природних ресурсів краю. Найголовнішим з них була земля. З понад 14,5 млн десятин землі близько 60 % до кінця XVIII ст. було відведено під ріллю, що свідчить про значні досягнення населення в землеробстві. Важливу роль продовжувало відігравати скотарство. Найбільше розводили великої рогатої худоби, коней і овець.
Розвиток сільського господарства стимулював заведення підприємств з переробки сільськогосподарської продукції. На початку 90-х рр. XVIII століття тут діяло близько 3 тис. різних типів млинів, декотрі з яких мали понад 10 каменів для помелу зерна, виготовлення круп і т. д. Діяло в регіоні 113 гуралень і 56 різного типу підприємств, у тому числі два цукрових заводи, що переробляли привізну цукрову тростину.
Велику роль в освоєнні природних ресурсів відіграли Торські і Бахмутські соляні промисли, що забезпечували не тільки Слобожанщину й частково Лівобережну Україну, але й південно-західні повіти Росії сіллю. З їх роботою тісно пов'язані пошуки кам'яного вугілля, залізних руд, що поклало початок розвитку та металургійної промисловості нинішнього Донбасу.
Багатогалузеве господарство краю спонукало населення до обміну результатами праці, розвитку торгівлі, тим більше що з давніх часів через нього пролягали важливі шляхи, які з'єднували регіон з країнами Європи та Азії й іншими українськими землями. Найпоширенішим товаром, що доставлявся з Причорномор'я на ринки України та сусідніх держав, була риба і продукти з неї. Поруч з рибою до інших регіонів доставлялась сіль як самосадкова з приморських лиманів, так і кухонна з Торських та Бахмутських промислів. У центральні райони Росії та в інші країни, крім риби, доставлялась продукція тваринництва. Наприкінці XVIII століття все більшого розвитку стала набувати поруч з ярмарковою стаціонарна торгівля. У великих містах працювали десятки крамниць, в яких можна було придбати не лише місцеві товари, але й привізні, в тому числі заморські фрукти, вина, не кажучи про широкий вибір ремісничих виробів. Перелічені фактори стимулювали розвиток міст краю, які протягом другої половини XVIII століття з військово-оборонних центрів переростають в осередки ремесла і торгівлі. Особливо це стосується таких новозаснованих міст, як Миколаїв та Херсон, старого — Одеси, які за короткий час перетворились у великі промислові та торговельні центри регіону.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 26 листопада 2012. Процитовано 24 січня 2013.
- Бацак Н. І. Переселення християн Кримського ханату до північного приазов'я 1778—1780 [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — .
Посилання
Джерела
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел)[недоступне посилання з квітня 2019] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Абліцов В. Донбас: європейська Україна чи азійське Дикопілля? — К.: Інститут історії України НАН України, 2014, — 97 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Koloniza ciya Stepovo yi Ukrayi ni v XVI XVIII stoli ttyah ZasnovkiVijskovo strategichne znachennya Karta tatarskih knyazivstv u skladi Chernigovo Siverskih zemel v pershij polovini XV st za St Kuchinskim Yagoldaj inshi Chernigovo Siverski zemli Mongolo tatarski zavoyuvannya u Shidnij i Centralnij Yevropi prizveli do velikih yak politichnih tak i demografichnih zmin Pid natiskom vijsk Batiya znachna chastina naselennya iz stepovoyi i lisostepovoyi zoni vidijshla u bilsh zahisheni miscya Karpat i Polissya sho prizvelo do obezlyudnennya ne lishe Pivnichnogo Prichornomor ya ale j pivdennoruskih knyazivstv vklyuchenih do skladu Zolotoyi Ordi Nechislenne tatarske naselennya ta asimilovani nim reshtki polovciv perevazhno zoseredzhuvalis u primorskih rajonah Tomu znachna chastina stepiv mizh hristiyanskim i musulmanskim svitom obezlyudnila Zdebilshogo tatari vikoristovuvali yiyi dlya polyuvannya j vipasu hudobi osoblivo v posushlivi roki Naselennya ruskih porubizhnih knyazivstv dlya riznih vidhidnickih promisliv Oslableni feodalnimi mizhusobicyami napruzhenoyu borotboyu z mongolo tatarskimi zavojovnikami davnoruski zemli z XIV stolittya stali ob yektom ekspansionistskih ustremlin praviteliv Litvi ta Polshi Na kinec XIV stolittya bilsha chastina zemel suchasnoyi Ukrayini opinilasya u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo Litovski knyazi zmicnyuyuchi pivdenni rubezhi svoyeyi derzhavi zvodili v na uzberezhzhi Chornogo morya v Podniprov yi ukripleni forteci vlashtovuvali v nih garnizoni Ce spriyalo pereselennyu do stepovoyi zoni zdebilshogo ukrayinskoyi lyudnosti Odnak cej proces viyavivsya dosit korotkotrivalim Uzhe naprikinci XV stolittya pid natiskom osmansko tatarskoyi ekspansiyi Litva vtrachaye svoyi poziciyi v Prichornomor yi 1482 roku krimskij han Mengli I Geraj pid chas pohodu na Kiyiv z velikim vijskom spustoshiv znachnu chastinu osilostej Stepovoyi Ukrayini Pislya cogo pohodu mali misce ryad inshih nabigiv krimskih ord na rizni rajoni Ukrayini pid udarami yakih ukrayinska lyudnist zmushena bula vidhoditi u bilsh zahisheni miscya Tomu za Pivnichnim Prichornomor yam zakripilasya nazva Dike pole a v rosijskij dokumentaciyi Pole Dlya borotbi z ekspansionistskimi ustremlinnyami osmansko tatarskih feodaliv polsko litovski magnati na pravoberezhzhi Dnipra z kincya XIV stolittya buduyut novi zamki a dlya yih oboroni iz svoyih piddanih formuyut kozacki zagoni zvilnyayuchi kozakiv vid selyanskih povinnostej Nastup polsko litovskih feodaliv na ukrayinski zemli ta selyan sprichinili masovi vtechi selyan vid svoyih paniv na okrayini j postupove osvoyennya nezaselenih rajoniv Vazhlivu rol v proniknenni ukrayinskoyi lyudnosti v prichornomorski stepi vidigravala Zaporozka Sich Zbudovana za dniprovskimi porogami Sich z drugoyi polovini XVI stolittya stala ne tilki centrom nizovogo kozactva ale j forpostom narodnoyi kolonizaciyi prichornomorskih stepiv Na Zaporozhzhi shukali pritulku vishtovhnuti z nasidzhenih misc yak socialnim tak i nacionalnim gnoblennyam Tut voni stavali ne tilki voyinami ohoroncyami svoyeyi zemli ale j osvoyuvachami prirodnih bagatstv krayu Pislya nevdach u Vizvolnij vijni proti Polshi j povernennya polskih feodaliv na Volin Podillya j Pravoberezhnu Ukrayinu migracijni procesi v Ukrayini posililis Rozpochavsya masovij perehid ukrayinskoyi lyudnosti na Livoberezhzhya i v stepovu zonu Zavdyaki comu aktivno osvoyuvalosya mezhirichchya Dnipra i Donu Ce dozvolilo carskomu uryadovi pristupiti do realizaciyi visunutih she v 40 h rr XVII st planiv pobudovi v comu rajoni ukriplenih poselen forpostiv rosijskoyi uryadovoyi kolonizaciyi u shidnij chastini zaporozkih volnostej Mayak Solyanij Tor Gorodok v Podonciv yi Bogorodick ta v Podniprov yi sho she bilshe aktivizuvalo osvoyennya stepovoyi chastini livoberezhzhya Dnipra Odnak represiyi carskih vijsk proti rozgrom Staroyi Sichi ta perehid zaporozhciv u mezhi Krimskogo hanstva i nareshti perenesennya kordoniv Rosiyi z uzberezhzhya Azovskogo morya v mezhirichchya Oreli j Samari pislya nevdach Petra I pri Pruti ne tilki na trivalij chas zagalmuvali zaselennya krayu ale j prizveli do skorochennya chiselnosti jogo lyudnosti Gospodarske znachennya U XV storichchi pochastishali vtechi ukrayinskih selyan vid svoyih paniv perevazhno iz zahidnih rajoniv de feodalnij gnit buv tyazhchij Zi svogo boku feodali shidnih miscevostej potrebuyuchi robochoyi sili namagalisya zaluchiti u svoyi mayetki vtikachiv riznimi pilgami ta obicyankami Ce robili j upraviteli mayetkiv VKL yakomu nalezhali velichezni zemelni prostori gospodarske osvoyennya cih prostoriv trivalo dovgij chas U nomu brali uchast tisyachi j tisyachi lyudej pomitnu chastku sered nih stanovili vihidci iz Zahidnogo Polissya j prileglih tereniv Zrostannya kolonizaciyiTilki z kincya 20 h pochatku 30 h rr XVIII st namichayetsya podalshe zaselennya stepiv obumovlene stihijnim perehodom na pivden ukrayinciv organizovanim pereselennyam carskim uryadom derzhavnih selyan povernennyam zaporozhciv na stari miscya a takozh poselennyam na pivdni vihidciv iz susidnih derzhav Znachnij vpliv na cej proces malo perenesennya rosijsko osmanskogo kordonu pislya vijni 1735 1739 rr z mezhirichchya Oreli j Samari na uzberezhzhya Azovskogo morya Dokladnishe Novoserbiya Z metoyu priskorennya zaselennya krayu ta zmicnennya svoyih pozicij Prichornomor yi carskij uryad vdavsya v 50 h rr do poselennya tut inozemnih vijskovosluzhbovciv serbiv horvativ makedonyan moldovan i inshih yaki pogodilisya perejti na vijskovu sluzhbu do Rosiyi j poselitisya na yiyi okrayinah a takozh rosiyan rozkolnikiv sho zhili v Rechi Pospolitij ta Osmanskij imperiyi Z inozemnih vijskovosluzhbovciv vin virishiv sformuvati dva vijskovo zemlerobskih poselennya Novu Serbiyu ta Slov yanoserbiyu i rozmistiti yih na flangah zbudovanoyi v 1731 1735 rr Ukrayinskoyi liniyi shob takim chinom prikriti pivdenni kordoni ta posiliti tisk na Zaporozhzhya Oskilki neobhidnoyi kilkosti inozemciv dlya ukomplektuvannya 4 polkiv ne nabralos carskij uryad dozvoliv zachislyati do nih i miscevih zhiteliv ta pereselenciv z inshih regioniv Ukrayini i susidnih derzhav za vinyatkom pomishickih selyan yaki prozhili za svoyimi volodilcyami bilshe 10 rokiv Odnak masova uryadova kolonizaciya regionu rozgornulasya tilki pislya likvidaciyi Zaporozkoyi Sichi PoselennyaV 1776 1782 rr v mezhah stvorenih na zaporozkih zemlyah Azovskoyi i Novorosijskoyi gubernij bulo zasnovano 569 poselen u tomu chisli 488 na zemlyah sho nalezhali koshu Sered nih 478 skladali privatnovlasnicki Na pochatku 1784 r v Katerinoslavskomu namisnictvi do yakogo vvijshli Azovska i Novorosijska guberniyi narahovuvalos 2209 poselen v tomu chisli 45 miskih v yakih prozhivalo 708 190 chol Sered nih ukrayinci stanovili 73 77 rosiyani 12 23 moldovani i rumuni 6 22 greki 3 47 virmeni 2 62 a na reshtu predstavnikiv bilshe 30 etnichnih grup pripadalo lishe 1 69 Otzhe osnovnij tyagar osvoyennya regionu na pochatkovomu etapi vipav na dolyu ukrayinciv Do kincya XVIII stolittya chiselnist naselennya v regioni dosyagla majzhe 1 mln chol ale chastka ukrayinciv vpala do 64 76 Proekt P Rum yanceva Zadunajskogo shodo pereselennya hristiyan z Krimu vidpovidav namiram Katerini II priyednati Krim ta kolonizuvati stepovu Ukrayinu 9 bereznya 1778 imperatricya pidpisala dva reskripti na im ya P Rum yanceva i G Potomkina z nakazom provesti pereselennya vsih hristiyan grekiv gruziniv virmeniv ta volohiv yaki meshkali u Krimu na vilni zemli Novorosijskoyi guberniyi ta Azovskoyi guberniyi Zdijsnennya cih planiv bulo doruchene general poruchiku kn O Prozorovskomu a z kvitnya 1778 general poruchiku grafu O Suvorovu Agitaciyu za pereselennya suprovodzhuvav pryamij i nepryamij primus cherez poshirennya dezinformaciyi ta vikoristannya pogroz z boku rosijskih uryadovciv ta yihnih emisariv Prote znachna masa hristiyan pozitivno stavilasya do perehodu u rosijske piddanstvo svidomo jduchi na materialni zhertvi Golovnimi motivami yihnogo viboru bula mozhlivist pozbavitisya naslidkiv politichnoyi ta ekonomichnoyi nestabilnosti na batkivshini a takozh perspektiva otrimannya vid rosijskogo uryadu znachnih socialno ekonomichnih pilg pov yazanih z nabuttyam statusu inozemnih poselenciv zgidno z ros zakonami 1751 1762 ta 1763 nadannya zbilshenih zemelnih nadiliv zvilnennya na trivalij strok vid podatkiv ta rekrutskoyi povinnosti tosho Krim togo krimski hristiyani vimagali garantuvati yim okremoyu monarshoyu gramotoyu vilnij ekon gosp kultur i nac rozvitok v umovah admin sudovoyi ta konfesijnoyi avtonomiyi sered najgolov vimog zdijsnennya pereselennya za rahunok ros derzh skarbnici mozhlivist zasnuvannya poselennya na zasadah admin ter avtonomiyi kerovanogo vlasnim vibornim organom samovryaduvannya zvilnennya nazavzhdi vid rekrutchini ta na 10 rokiv vid usih podatkiv tosho Akciya pereselennya rozpochalasya 28 lipnya 1778 koli do Azovskoyi guberniyi virushila persha grupa hristiyan i zavershilasya 18 veresnya 1778 Za nepovnimi oficijnimi vidomostyami na kinec roku Krimskij hanat zalishili 31386 hristiyan iz nih 18395 grekiv 12612 virmeniv 218 gruziniv ta 161 voloh Rosijskij uryad bilshe roku zvolikav z priznachennyam miscya rozselennya vihidciv z Krimu V ochikuvanni rozporyadzhennya yim dovelosya perezhiti suvoru zimu 1778 79 Navesni 1779 pereselenci pochali vimagati poselennya na zemlyah mizh richkami Dnipro Samara ta Oril vidpovidno do poperednih rishen hristiyanskoyi gromadi uhvalenih she v Krimu Ale oskilki na toj chas ci teritoriyi buli vzhe zaseleni uryad nizkoyu rozporyadzhen voseni 1779 navesni 1780 priznachiv vidvesti inshi zemli dlya poselennya kolishnih krimskih vihidciv Virmenam nadali teritoriyu v ponizzi r Don de bulo zasnovano m Nahichevan z 1838 Nahichevan na Donu z 1928 u skladi m Rostov na Donu RF i kilka sil navkolo Nahichevansku okrugu Greki gruzini ta volohi otrimali zemli u Pn Priazov yi obmezheni z zahodu r Berda zi shodu r Kalmius z pivnochi r Vovcha pritoka Samari 15 serpnya 1780 bulo zasnovane m Mariupol yake stalo centrom novo utvorenogo povitu piznishe Mariupolska okruga Tut pereselenci zasnuvali 21 selo Beshevo Bogatir Velika Karakuba Velikij Yanisol Georgiyivka Kamara Karan Kermenchik Konstantinopol Laspa Malij Yanisol Mangush Sartana Starij Krim Stila Ulakli Chemrek abo Dzhemrek 1781 priyednane do s Malij Yanisol Cherdakli Chermalik Urzuf ta Yalta Zgidno z oficijnimi vidomostyami 1781 u Mariupolskomu poviti meshkalo 14483 grekiv sho majzhe na 3912 osib menshe nizh vijshlo z Krimu 1778 Trivali negarazdi i nevlashtovanist pereselenciv na novomu misci visoka smertnist prizveli do gromadskogo nespokoyu i poshirennyu u yihnomu seredovishi nastroyiv do reemigraciyi Uryad Katerini II pripinyav sprobi povernennya hristiyan u Krim zastosovuyuchi policijni metodi U rezultati pereselennya hristiyan naselennya z Krimu ekonomika krayini pozbavlena osn masi svogo virobnika bula istotno pidirvana sho pospriyalo priskorennyu aneksiyi hanatu Rosijskoyu imperiyeyu 1783 GospodarstvoAjvazovskij Chumaki Yarmarok u Balti Zavdyaki napoleglivij praci naselennya osvoyuvalis rizni vidi prirodnih resursiv krayu Najgolovnishim z nih bula zemlya Z ponad 14 5 mln desyatin zemli blizko 60 do kincya XVIII st bulo vidvedeno pid rillyu sho svidchit pro znachni dosyagnennya naselennya v zemlerobstvi Vazhlivu rol prodovzhuvalo vidigravati skotarstvo Najbilshe rozvodili velikoyi rogatoyi hudobi konej i ovec Rozvitok silskogo gospodarstva stimulyuvav zavedennya pidpriyemstv z pererobki silskogospodarskoyi produkciyi Na pochatku 90 h rr XVIII stolittya tut diyalo blizko 3 tis riznih tipiv mliniv dekotri z yakih mali ponad 10 kameniv dlya pomelu zerna vigotovlennya krup i t d Diyalo v regioni 113 guralen i 56 riznogo tipu pidpriyemstv u tomu chisli dva cukrovih zavodi sho pereroblyali priviznu cukrovu trostinu Veliku rol v osvoyenni prirodnih resursiv vidigrali Torski i Bahmutski solyani promisli sho zabezpechuvali ne tilki Slobozhanshinu j chastkovo Livoberezhnu Ukrayinu ale j pivdenno zahidni poviti Rosiyi sillyu Z yih robotoyu tisno pov yazani poshuki kam yanogo vugillya zaliznih rud sho poklalo pochatok rozvitku ta metalurgijnoyi promislovosti ninishnogo Donbasu Bagatogaluzeve gospodarstvo krayu sponukalo naselennya do obminu rezultatami praci rozvitku torgivli tim bilshe sho z davnih chasiv cherez nogo prolyagali vazhlivi shlyahi yaki z yednuvali region z krayinami Yevropi ta Aziyi j inshimi ukrayinskimi zemlyami Najposhirenishim tovarom sho dostavlyavsya z Prichornomor ya na rinki Ukrayini ta susidnih derzhav bula riba i produkti z neyi Poruch z riboyu do inshih regioniv dostavlyalas sil yak samosadkova z primorskih limaniv tak i kuhonna z Torskih ta Bahmutskih promisliv U centralni rajoni Rosiyi ta v inshi krayini krim ribi dostavlyalas produkciya tvarinnictva Naprikinci XVIII stolittya vse bilshogo rozvitku stala nabuvati poruch z yarmarkovoyu stacionarna torgivlya U velikih mistah pracyuvali desyatki kramnic v yakih mozhna bulo pridbati ne lishe miscevi tovari ale j privizni v tomu chisli zamorski frukti vina ne kazhuchi pro shirokij vibir remisnichih virobiv Perelicheni faktori stimulyuvali rozvitok mist krayu yaki protyagom drugoyi polovini XVIII stolittya z vijskovo oboronnih centriv pererostayut v oseredki remesla i torgivli Osoblivo ce stosuyetsya takih novozasnovanih mist yak Mikolayiv ta Herson starogo Odesi yaki za korotkij chas peretvorilis u veliki promislovi ta torgovelni centri regionu Div takozhOboronni sporudi u mezhirichchi Dnipra i Siverskogo Dincya v 17 18 stolittyah Uhodi Nova SerbiyaPrimitki Arhiv originalu za 26 listopada 2012 Procitovano 24 sichnya 2013 Bacak N I Pereselennya hristiyan Krimskogo hanatu do pivnichnogo priazov ya 1778 1780 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 PosilannyaDzherelaPirko V O Zaselennya Donechchini u XVI XVIII st korotkij istorichnij naris i urivki z dzherel nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Ukrayinskij kulturologichnij centr Doneck Shidnij vidavnichij dim 2003 180 s ISBN 966 7804 56 9 Ablicov V Donbas yevropejska Ukrayina chi azijske Dikopillya K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2014 97 s