Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Древлеправославна Церква України (ДЦУ) – адміністративно, господарсько самостійна релігійна організація древлеправославних християн (старовірів), які приємлють Білокриницьку ієрархію на території України. Канонічно знаходиться в євхаристійному спілкуванні з Білокриницькою та Московською (з 24 лютого 2022 року через військову агресію російської федерації спілкування прервано) Митрополіями, та має апостольську спадкоємність.
| Древлеправославна Церква України | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Успенський собор старовірів | ||||
| Дата заснування | 1846 | |||
| Статус | Церква | |||
| Перший предстоятель | митрополит Амвросій (Білокриницький) | |||
| Чинний предстоятель | архієпископ Никодим (Ковальов) | |||
| Центр | м.Київ (Кафедральний собор) м.Вінниця (адміністративний апарат архієпископії) | |||
| Основна юрисдикція |  Україна | |||
| Літургічна мова | Церковно-слов'янська | |||
| Церковний календар | Юліанський | |||
| Парафій | 55 | |||
Історія
Білокриницька ієрархія Древлеправославної Церкви вважає історію Православної Церкви з часу Хрещення Русі князем Володимиром до 1653 року своєю власною історією.
Період з 1653 року до 1846 рік
У середині XVII століття за підтримки царя Олексія Михайловича патріарх Нікон одноосібним розпорядженням почав вводити в існуючий з давніх-давен візантійський церковний чин літургійні нововведення, запозичені з практики новогрецької церкви. Одним із наслідків богослужбової реформи став розкол у Руській Церкві. Державні та церковні влади, керуючись низкою зовнішніх і внутрішньополітичних міркувань, зробили уніфікацію руських богослужбових текстів з грецькими, що не було прийнято значною частиною духовенства та мирян Руської Церкви. Оскільки в нововведеннях була велика кількість необґрунтованих спотворень і похибок, які змінювали повністю віровчення, це викликало відкритий аргументований опір "реформі".
До таких одноосібних прийнятих рішень патріархом Никоном у Руській Церкві, що стосуються віровчення та виправлення слів у книгах – з апостольських часів приймалися суто на соборах за участю духовенства та мирян. Наприклад, за часів патріарства Філарета (1613-1633р.р.) було встановлено, що в Требнику (у книзі богослужбових чинів та церковних обрядів) знаходиться зайве слово (у Чині освячення води: "і вогнем"), то воно було виключено не раніше, чим відбулося соборне про нього судження і було наведено довідки у численних стародавніх руських та грецьких рукописах.
Внаслідок державного переслідування древлеправославні християни (старовіри) залишилися без єпископату. У таких надзвичайних умовах (священних осіб мають право рукопокладати тільки єпископи, ті ж клірики дораскольного рукопокладення, які не прийняли реформ, не могли жити вічно) деякі древлеправославні християни (яких стали називати безпоповцями) відмовилися приймати у спілкування «ніконіанське» священство, як єретичне, залишившись взагалі без священства. Надалі безпоповство розділилося на безліч згод і толків, що часом значно відрізняються один від одного своїм вченням. Деякі безпопівські течії набули рис сект. Інша ж частина старовірів (попівці), виходячи з канонічної практики, що існувала в Церкві з часу боротьби з аріанством, наполягали на можливості і навіть необхідності прийняття в спілкування в сучасному сані священнослужителів Руської Церкви, інших Православних Церков за умови їх зречення реформ патріарха Никона. Внаслідок цього серед поповців уже з кінця XVII – початку XVIII століття переважала практика прийому священства через миропомазання. Протягом XVIII століття древлеправославними християнами (старовірами) було зроблено кілька спроб прийому в церковне спілкування архієрея, але вони не увінчалися успіхом через активне втручання (ганіння, переслідування) духовенства Російської Церкви та царської влади.
З кінця XVIII століття в Російській Церкві за благословенням окремих архієреїв стали з'являтися парафії, де служили за старими книгами, для яких за тими ж старими книгами ставили кліриків (священників, диякнів). 1800 року цей рух було регламентовано царською владою та церквою, і стали офіційно називатися одновірством. Однак протягом перших десятиліть XIX століття число тих, хто перейшов в одновірність, було малим, і переважно відбувалося насильним шляхом.
Територія сучасної України була одним із основних місць з другої половини XVII століття, де християни, переслідувані російською царською та церковною владою, знаходили вільне віросповідання. У цей час були заселені Стародуб'я, Поділля, Південна Бессарабія, Слобожанщина та Буковина. Масові переселення на Україну тривали протягом усього XVIII століття, а у 1770-ті роки вони торкнулися Київщини, центральної та південної частини України.
Вже до середини XIX століття у Києві більше половини купців першої гільдії були християни, які сповідують древне благочестя.
Відновлення тричинної ієрархії
Древлеправославна Церква, втративши єпископів через їх ухилення в ніконіанство, робила кілька спроб відновити у Своїй Церкві всю повноту священної ієрархії. Так, в 1712 році, старовіри зверталися до Єрусалимського патріарха Хрісанфа з проханням рукопокласти їм в єпископи ченця Ігнатія, прийнятого на Ветковській слободі ченцем Феодосієм. До того ж патріарху в цьому ж році зверталися і донські козаки, які дотримувалися древнего благочестя і на той час переселилися до Туреччини під керівництом отамана Ігната Некрасова. Патріарх пообіцяв і ветківцям, і донцям рукопокласти єпископа, але в справу втрутився російський посол у Константинополі, пригрозивши невдоволенням імператора Петра I.
Східна ієрархія, попри її високі титули - вселенських патріархів, у ті роки була простішою, доступнішою і чистішою у своїй ієрархічній і моральній гідності.
Під час царювання Миколи I, становище древлеправослав'я змінилося у гірший бік: урядом були вжиті заходи щодо викорінення священства, яке переходило до старовірів. Засновані по всіх губерніях спеціальні секретні комітети на чолі з губернаторами та архієреями, з центральними комітетами в Петербурзі, на яких сам цар головував і брав живу участь. Комітети займалися суто "справами розколу", всі старовірні знамениті релігійні духовні центри (монастирі): Керженець, Іргиз, Ветковський, Стародуб'є, Виг - були закриті та розграбовані. При пограбуванні Іргизького монастиря о.благочинний повідомляв свому архіпастирю:
кінні війська "м'яли кіньми лежачих, а піхота так старанно діяла збройовими прикладами, що зламана їх кілька десятків".
У відповідь на гоніння серед древлеправославних християн народилася ідея заснування єпископської кафедри поза територією Російської імперії. З цього питання на початку 1832 року відбувся в Москві, на Рогозькому цвинтарі, численний древлеправославний собор. Все більш менш важливі питання в Церкві вирішувалися соборно, загальною згодою народу та кліру, питання про ієрархію було надзвичайно важливим. Питання пошуку архієрея було доручено ченцям Павлу (Великодворському) та Геронтію, для чого вони прибули у 1839 році до Білокриницького монастиря (с.Біла Криниця, Чернівецька область, Україна). Після підготовки ченцем Павлом Статуту монастиря та інших необхідних документів, 6 вересня 1844 року імператором Австро-Угорщини Фердинандом I було підписано наступний декрет:
На прохання липованської громади та старовірських ченців Білої Криниці, а) наймилостивіше дозволяється привезти з-за кордону одну духовну особу, саме архіпастиря чи єпископа..., який також повинен буде рукопокласти священиків, як обрати і рукопокласти собі приємника. ...
Потім, ченці Павло (Великодворський) та Олімпій (Милорадов) прибули до Константинополя, де вони звернулися до грецького ієрарха митрополита Боснійського Амвросія з проханням відновити тричинну ієрархію древлеправославної Церкви.
Посланці розповіли митрополиту Амвросію про історію своєї церкви та її сучасне становище, переконавши його очолити древлеправославних християн (старовірів).
Існує розповідь ченця Алімпія про те, що владика Амвросій довгий час не давав своєї згоди на приєднання до старовірів, але раптом змінив свою позицію. На вирішальній зустрічі з посланцями він сказав:
Вчора, проводячи вас, я був зайнятий думкою: чи добро мені пропонується. З цією думкою, молячись Богові, я ліг. Але не встиг я ще заснути, як раптом з'явився переді мною у світлі священноліпний чоловік і сказав: «Що ти багато втомлюєшся роздумами. Ця велика справа тобі судилося від Бога виконати і від російського царя постраждати». При останньому слові «постраждати» я здригнувся і відчувся, але нікого не було, тільки в кімнаті було видно світло, яке поступово зникало, на кшталт того, ніби хтось ішов із запаленою свічкою. Серце моє сповнилося і страхом і радістю, так що я від захоплення всю ніч без сну проводив у своїх молитвах до Бога, і вирішив дати вам повну мою згоду; бо якщо на це є Боже милосердя, то ми зобов'язані його з радістю виконувати.
16 квітня 1846 року митрополит Амвросій підписав документ про те, що він «по чистому совісті за благо зволив вступити в старовірську релігію в сущому званні митрополита» і зобов'язується «після прибуття до Білокриницького монастиря, вчиняючи церковне приєднання згідно з правилами святих отець, в приємники собі іншого архієрея, як дозволено найвищим указом». У свою чергу, представники старовірів зобов'язалися «утримувати його високопреосвященство пана митрополита Амвросія на всьому монастирському утриманні у будь-якому спокої та задоволенні на все його життя». Таким чином, виконувалася вимога австрійської влади про те, щоб на них не покладався обов'язок щодо матеріального достатку архієрея.
Наприкінці травня 1846 року, разом із старовірськими послами, митрополит Амвросій виїхав до Австрії. Деякий час пересувався турецькою територією в козацькому одязі з документами на ім'я козака-старовіра і, тільки прибувши в Добруджу, в якій жили древлеправославні християни, отримав від турецької влади архієрейський паспорт, а 11 липня був представлений австрійському імператору Фердинанду.
12 жовтня 1846 року він прибув до Білої Криниці, і 28 жовтня урочисто приєднаний до Древлеправославної Церкви другим чином (через миропомазання) у Білокриницькому монастирі.
За час керування Церквою здійснив хіротонії двох єпископів: Кирила Майносського та Аркадія Славського, а також п'ятьох священиків та трьох ієродияконів. Таким чином було засновано «Білокриницьку ієрархію» (у дореволюційній російській літературі часто використовувалось найменування «австрійською»).
У грудні 1847 року російський імператор Микола I вимагав від уряду Австрії припинити діяльність митрополита Амвросія та закрити Білокриницький монастир. Австрійська влада викликала митрополита у Відень, де йому було запропоновано альтернативу — або повернутися до юрисдикції Константинопольського Патріарха (при цьому йому було передано листа Патріарха з обіцянкою милостей), або вирушить в довічне ув'язнення. Митрополит Амвросій вибрав заслання, заявивши, що «я одного разу цю релігію прийняв і вже назад повертатися не бажаю». При цьому монастир був закритий, але незабаром знову відкритий, залишившись релігійним центром усієї древлеправославної Церкви.
26 липня 1848 року митрополит отримав розпорядження вирушити до міста Ціллі (нині Ціле, Словенія), де залишався протягом 15 років. Разом із ним знаходився син Георгій із сім'єю. Підтримував листування зі своєю паствою, іноді таємно приймав старовірських представників.
Білокриницька ієрархія на території України наприкінці XIX – на початку XX століття
У 1853 році була заснована Московська архієпископія поблизу Рогозького цвинтаря, що стала другим центром і поширила свою юрисдикцію на всю територію Російської імперії. Білокриницька ж митрополія об'єднала у своїй юрисдикції старовірів, які проживали в межах Австро-Угорщини (Буковина), Румунії (Нижнє Подунав'я та Добруджа) та Османської імперії (біля озера Майнас у Туреччині). До 1941 року духовний центр митрополії знаходився в буковинському селі Біла Криниця, після окупації Буковини радянською армією центр було перенесено до румунського міста Бреїла.
24 серпня 1901 року було засновано Київську та Балтську єпархію.
На території України з моменту поселення і до 1917 року в різний час існувало понад сорок древлеправославних монастирів та скитів, серед яких особливе становище займають Білокриницькі та Куренівські монастирі. Куренівський Микільський чоловічий монастир став резиденцією одного з перших древлеправославних єпископів - єпископа Балтського Варлаама. У Куренівському монастирі поховано понад 500 ченців, у тому числі 146 схімників, 36 священноченців та священиків, а також кілька єпископів.
Канонічно громади, розташовані на сучасній території України, здебільшого мали підпорядкування та входили до складу єпархій Білокриницької Митрополії. І вже залежно від проходження кордонів між європейськими державами та Російською імперією (СРСР, РФ) відбувалася зміна в їхньому підпорядкуванні, або Московської Архієпископії (після 1988 року - Митрополії), або Білокриницької Митрополії. Після Другої світової війни (1939-1945рр.) громади на всій території України канонічно остаточно були підпорядковані Московській Архієпископії.
Правлячі архієреї єпархії Київської та всієї України (з 2017 року – архієпископії)
- Анастасій (Лебедєв) (24 серпня 1901 - 14 лютого 1906) у/в, єп. Ізмаїльський
- Єрмоген (Перфілов) (23 червня 1907 - 22 лютого 1915) єп. Київський
- Флавіан (Разуваєв) (26 серпня 1915-1922) у/в, єп. Новозибківський
- Рафаїл (Воропаєв) (1922 - 24 жовтня 1937)
- Веніамін (Агальцов) (11 серпня 1946 - 28 липня 1950) єп. Київський та Вінницький
- Іринарх (Вологжанін) (1 липня 1956 - 19 жовтня 1973) єп. Київський, Вінницький та Одеський
- Євтихій (Кузьмін) (1 червня 1975 - 28 січня 1988) єп. Київський, Вінницький та Одеський
- Іоанн (Вітушкін) (22 березня 1988 - жовтень 1992)
- Саватій (Козко) (23 лютого 1993 - 8 липня 2016)
- Никодим (Ковальов) (з 11 грудня 2016 по н.ч.)
Структура
Кафедральне місто - Київ.
Кафедральний храм: Успіння Пресвяті Богородиці (м. Київ, вул. Почайнинська, 26).
Кафедральний собор: Успіння Пресвяті Богородиці (с.Біла Криниця, Чернівецька область).
Адміністрація Древлеправославної Церкви України знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Брацловська, буд. 22,24.
Церква поділяється на благочиння:
- Київське: ієрей Сергій Малащенко;
- Подільське: ієрей Віктор Галкін;
- Одеське: протоієрей Сергій Столярчук;
- Буковинське: ієрей Володимир Світлогірський;
- Південно-східне: ієрей Володимир Дмитрієв.
Сучасний стан
1 серпня 1990 року на єпархіальній нараді у місті Києві було ухвалено рішення перенести єпархіальний центр із Вінниці до Києва та перейменувати єпархіальне управління з Києво-Вінницького та Одеського на єпархію Київську та всієї України.
21 жовтня 2015 року Освячений собор, розглянувши «питання про опікування християн Кримського півострова», констатував, що «окормлення цих територій, як раніше, архієреєм Київської та всієї України єпархії стало практично неможливим» і доручив окормлення території Республіки Крим митрополиту Московському.
18—19 жовтня 2017 року Освячений собор РПСЦ затвердив за єпархією статус архієпископії.
03 квітня 2022 року у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації стосовно держави Україна, духовенство архієпископії Київської та всієї України засудило підтримку агресії духовенством Московської Митрополії та звернулося до предстоятелів Московської та Білокриницької митрополій з проханням про надання архієпископії АВТОКЕФАЛІЇ.
01 листопада 2022 року Державною службою України з етнополітики та свободи совісті зареєстровано самостійний релігійний центр та внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру про перейменування Управління Київської і Всієї України Єпархії Руської Православної Старообрядницької Церкви на Древлеправославна Церква України.
Кількість парафіян станом на 2022 рік, за різними оцінками, оцінювалась від 100 000 до 200 000 осіб. Головним чином, древлеправославні громади знаходяться на території: Одеської, Вінницької, Чернівецької, Хмельницької областей.
Станом на 2022 рік в Церкві:
- один архієрей, 32 священиків та п'ятнадцять дияконів;
- близько 55 парафій;
- три монастирі. Два монастирі (один жіночий монастир та один чоловічий монастир) у селі Біла Криниця, Чернівецької області та один чоловічий монастир у селі Куренівка, Вінницької області.
Примітки
- . Русская православная старообрядческая Церковь (ru-RU) . Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 20 червня 2022.
- Святитель Арсеній (Швецов) єпископ Уральский та Оренбургский, Підгот. текстів к вид., наук.ред.складання, прим. В.В.Боченков, заг. ред. В.В. Волкова (2010). Собрание сочинений. (Другопреемство рукоположения, нисходящего от святых апостолов в старообрядствующей иерархии,1894 г.) (російською) . Т. 2. с. 258. ISBN .
- I. Патриарх Филарет Никитич. Церковно-Научный Центр "Православная Энциклопедия" (рос.). Процитовано 21 червня 2022.
- Melʹnikov, Ḟ. E. (2006). Kratkai︠a︡ istorii︠a︡ drevlepravoslavnoĭ (staroobri︠a︡dcheskoĭ) T︠S︡erkvi. Barnaul: Izd-vo Fonda podderzhki stroitelʹstva khrama Pokrova Presvi︠a︡tyi︠a︡ Bogorodit︠s︡y Russkoĭ Pravoslavnoĭ Staroobri︠a︡dcheskoĭ T︠S︡erkvi. с. 163. ISBN . OCLC 233015983.
- 1901 г., август, г.Нижний Новгород. Русская православная старообрядческая Церковь (ru-RU) . Процитовано 21 червня 2022.
- Таранец С. Русские старообрядцы на территории Украины: заселение, история и современное состояние. www.starover.religare.ru. Процитовано 21 червня 2022.
- Bochenkov, Viktor; Боченков, Виктор (2019). Staroobri︠a︡dchestvo sovetskoĭ ėpokhi : episkopy Russkoĭ pravoslavnoĭ staroobri︠a︡dcheskoĭ t︠s︡erkvi, sovetskiĭ period (1918-1991 gg.) : biobibliograficheskiĭ slovarʹ. Moskva. ISBN . OCLC 1112892804.
- Постановления Освященного Собора Русской Православной Старообрядческой Церкви (Москва, 17–19 октября 2017 г.). Русская православная старообрядческая Церковь (ru-RU) . Процитовано 21 червня 2022.
- Обращение духовенства Киевской и всея Украины архиепископии Русской Православной старообрядческой Церкви - РИСУ. Религиозно-информационная служба Украины (рос.). Процитовано 21 червня 2022.
- Древлеправославна Церква України відновила свою історичну назву та юридично оформила вихід з підпорядкування москві. ДЕСС (укр.). Процитовано 1 грудня 2022.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Drevlepravoslavna Cerkva Ukrayini DCU administrativno gospodarsko samostijna religijna organizaciya drevlepravoslavnih hristiyan staroviriv yaki priyemlyut Bilokrinicku iyerarhiyu na teritoriyi Ukrayini Kanonichno znahoditsya v yevharistijnomu spilkuvanni z Bilokrinickoyu ta Moskovskoyu z 24 lyutogo 2022 roku cherez vijskovu agresiyu rosijskoyi federaciyi spilkuvannya prervano Mitropoliyami ta maye apostolsku spadkoyemnist Drevlepravoslavna Cerkva UkrayiniUspenskij sobor starovirivData zasnuvannya 1846Status CerkvaPershij predstoyatel mitropolit Amvrosij Bilokrinickij Chinnij predstoyatel arhiyepiskop Nikodim Kovalov Centr m Kiyiv Kafedralnij sobor m Vinnicya administrativnij aparat arhiyepiskopiyi Osnovna yurisdikciya UkrayinaLiturgichna mova Cerkovno slov yanskaCerkovnij kalendar YulianskijParafij 55IstoriyaBilokrinicka iyerarhiya Drevlepravoslavnoyi Cerkvi vvazhaye istoriyu Pravoslavnoyi Cerkvi z chasu Hreshennya Rusi knyazem Volodimirom do 1653 roku svoyeyu vlasnoyu istoriyeyu Period z 1653 roku do 1846 rik U seredini XVII stolittya za pidtrimki carya Oleksiya Mihajlovicha patriarh Nikon odnoosibnim rozporyadzhennyam pochav vvoditi v isnuyuchij z davnih daven vizantijskij cerkovnij chin liturgijni novovvedennya zapozicheni z praktiki novogreckoyi cerkvi Odnim iz naslidkiv bogosluzhbovoyi reformi stav rozkol u Ruskij Cerkvi Derzhavni ta cerkovni vladi keruyuchis nizkoyu zovnishnih i vnutrishnopolitichnih mirkuvan zrobili unifikaciyu ruskih bogosluzhbovih tekstiv z greckimi sho ne bulo prijnyato znachnoyu chastinoyu duhovenstva ta miryan Ruskoyi Cerkvi Oskilki v novovvedennyah bula velika kilkist neobgruntovanih spotvoren i pohibok yaki zminyuvali povnistyu virovchennya ce viklikalo vidkritij argumentovanij opir reformi Do takih odnoosibnih prijnyatih rishen patriarhom Nikonom u Ruskij Cerkvi sho stosuyutsya virovchennya ta vipravlennya sliv u knigah z apostolskih chasiv prijmalisya suto na soborah za uchastyu duhovenstva ta miryan Napriklad za chasiv patriarstva Filareta 1613 1633r r bulo vstanovleno sho v Trebniku u knizi bogosluzhbovih chiniv ta cerkovnih obryadiv znahoditsya zajve slovo u Chini osvyachennya vodi i vognem to vono bulo viklyucheno ne ranishe chim vidbulosya soborne pro nogo sudzhennya i bulo navedeno dovidki u chislennih starodavnih ruskih ta greckih rukopisah Vnaslidok derzhavnogo peresliduvannya drevlepravoslavni hristiyani staroviri zalishilisya bez yepiskopatu U takih nadzvichajnih umovah svyashennih osib mayut pravo rukopokladati tilki yepiskopi ti zh kliriki doraskolnogo rukopokladennya yaki ne prijnyali reform ne mogli zhiti vichno deyaki drevlepravoslavni hristiyani yakih stali nazivati bezpopovcyami vidmovilisya prijmati u spilkuvannya nikonianske svyashenstvo yak yeretichne zalishivshis vzagali bez svyashenstva Nadali bezpopovstvo rozdililosya na bezlich zgod i tolkiv sho chasom znachno vidriznyayutsya odin vid odnogo svoyim vchennyam Deyaki bezpopivski techiyi nabuli ris sekt Insha zh chastina staroviriv popivci vihodyachi z kanonichnoyi praktiki sho isnuvala v Cerkvi z chasu borotbi z arianstvom napolyagali na mozhlivosti i navit neobhidnosti prijnyattya v spilkuvannya v suchasnomu sani svyashennosluzhiteliv Ruskoyi Cerkvi inshih Pravoslavnih Cerkov za umovi yih zrechennya reform patriarha Nikona Vnaslidok cogo sered popovciv uzhe z kincya XVII pochatku XVIII stolittya perevazhala praktika prijomu svyashenstva cherez miropomazannya Protyagom XVIII stolittya drevlepravoslavnimi hristiyanami starovirami bulo zrobleno kilka sprob prijomu v cerkovne spilkuvannya arhiyereya ale voni ne uvinchalisya uspihom cherez aktivne vtruchannya ganinnya peresliduvannya duhovenstva Rosijskoyi Cerkvi ta carskoyi vladi Z kincya XVIII stolittya v Rosijskij Cerkvi za blagoslovennyam okremih arhiyereyiv stali z yavlyatisya parafiyi de sluzhili za starimi knigami dlya yakih za timi zh starimi knigami stavili klirikiv svyashennikiv diyakniv 1800 roku cej ruh bulo reglamentovano carskoyu vladoyu ta cerkvoyu i stali oficijno nazivatisya odnovirstvom Odnak protyagom pershih desyatilit XIX stolittya chislo tih hto perejshov v odnovirnist bulo malim i perevazhno vidbuvalosya nasilnim shlyahom Teritoriya suchasnoyi Ukrayini bula odnim iz osnovnih misc z drugoyi polovini XVII stolittya de hristiyani peresliduvani rosijskoyu carskoyu ta cerkovnoyu vladoyu znahodili vilne virospovidannya U cej chas buli zaseleni Starodub ya Podillya Pivdenna Bessarabiya Slobozhanshina ta Bukovina Masovi pereselennya na Ukrayinu trivali protyagom usogo XVIII stolittya a u 1770 ti roki voni torknulisya Kiyivshini centralnoyi ta pivdennoyi chastini Ukrayini Vzhe do seredini XIX stolittya u Kiyevi bilshe polovini kupciv pershoyi gildiyi buli hristiyani yaki spoviduyut drevne blagochestya Vidnovlennya trichinnoyi iyerarhiyi Drevlepravoslavna Cerkva vtrativshi yepiskopiv cherez yih uhilennya v nikonianstvo robila kilka sprob vidnoviti u Svoyij Cerkvi vsyu povnotu svyashennoyi iyerarhiyi Tak v 1712 roci staroviri zvertalisya do Yerusalimskogo patriarha Hrisanfa z prohannyam rukopoklasti yim v yepiskopi chencya Ignatiya prijnyatogo na Vetkovskij slobodi chencem Feodosiyem Do togo zh patriarhu v comu zh roci zvertalisya i donski kozaki yaki dotrimuvalisya drevnego blagochestya i na toj chas pereselilisya do Turechchini pid kerivnictom otamana Ignata Nekrasova Patriarh poobicyav i vetkivcyam i doncyam rukopoklasti yepiskopa ale v spravu vtrutivsya rosijskij posol u Konstantinopoli prigrozivshi nevdovolennyam imperatora Petra I Shidna iyerarhiya popri yiyi visoki tituli vselenskih patriarhiv u ti roki bula prostishoyu dostupnishoyu i chistishoyu u svoyij iyerarhichnij i moralnij gidnosti Pid chas caryuvannya Mikoli I stanovishe drevlepravoslav ya zminilosya u girshij bik uryadom buli vzhiti zahodi shodo vikorinennya svyashenstva yake perehodilo do staroviriv Zasnovani po vsih guberniyah specialni sekretni komiteti na choli z gubernatorami ta arhiyereyami z centralnimi komitetami v Peterburzi na yakih sam car golovuvav i brav zhivu uchast Komiteti zajmalisya suto spravami rozkolu vsi starovirni znameniti religijni duhovni centri monastiri Kerzhenec Irgiz Vetkovskij Starodub ye Vig buli zakriti ta rozgrabovani Pri pograbuvanni Irgizkogo monastirya o blagochinnij povidomlyav svomu arhipastiryu kinni vijska m yali kinmi lezhachih a pihota tak staranno diyala zbrojovimi prikladami sho zlamana yih kilka desyatkiv U vidpovid na goninnya sered drevlepravoslavnih hristiyan narodilasya ideya zasnuvannya yepiskopskoyi kafedri poza teritoriyeyu Rosijskoyi imperiyi Z cogo pitannya na pochatku 1832 roku vidbuvsya v Moskvi na Rogozkomu cvintari chislennij drevlepravoslavnij sobor Vse bilsh mensh vazhlivi pitannya v Cerkvi virishuvalisya soborno zagalnoyu zgodoyu narodu ta kliru pitannya pro iyerarhiyu bulo nadzvichajno vazhlivim Pitannya poshuku arhiyereya bulo dorucheno chencyam Pavlu Velikodvorskomu ta Gerontiyu dlya chogo voni pribuli u 1839 roci do Bilokrinickogo monastirya s Bila Krinicya Chernivecka oblast Ukrayina Pislya pidgotovki chencem Pavlom Statutu monastirya ta inshih neobhidnih dokumentiv 6 veresnya 1844 roku imperatorom Avstro Ugorshini Ferdinandom I bulo pidpisano nastupnij dekret Na prohannya lipovanskoyi gromadi ta starovirskih chenciv Biloyi Krinici a najmilostivishe dozvolyayetsya privezti z za kordonu odnu duhovnu osobu same arhipastirya chi yepiskopa yakij takozh povinen bude rukopoklasti svyashenikiv yak obrati i rukopoklasti sobi priyemnika Potim chenci Pavlo Velikodvorskij ta Olimpij Miloradov pribuli do Konstantinopolya de voni zvernulisya do greckogo iyerarha mitropolita Bosnijskogo Amvrosiya z prohannyam vidnoviti trichinnu iyerarhiyu drevlepravoslavnoyi Cerkvi Mitropoli t Amvro sij Bilokrini ckij Poslanci rozpovili mitropolitu Amvrosiyu pro istoriyu svoyeyi cerkvi ta yiyi suchasne stanovishe perekonavshi jogo ocholiti drevlepravoslavnih hristiyan staroviriv Isnuye rozpovid chencya Alimpiya pro te sho vladika Amvrosij dovgij chas ne davav svoyeyi zgodi na priyednannya do staroviriv ale raptom zminiv svoyu poziciyu Na virishalnij zustrichi z poslancyami vin skazav Vchora provodyachi vas ya buv zajnyatij dumkoyu chi dobro meni proponuyetsya Z ciyeyu dumkoyu molyachis Bogovi ya lig Ale ne vstig ya she zasnuti yak raptom z yavivsya peredi mnoyu u svitli svyashennolipnij cholovik i skazav Sho ti bagato vtomlyuyeshsya rozdumami Cya velika sprava tobi sudilosya vid Boga vikonati i vid rosijskogo carya postrazhdati Pri ostannomu slovi postrazhdati ya zdrignuvsya i vidchuvsya ale nikogo ne bulo tilki v kimnati bulo vidno svitlo yake postupovo znikalo na kshtalt togo nibi htos ishov iz zapalenoyu svichkoyu Serce moye spovnilosya i strahom i radistyu tak sho ya vid zahoplennya vsyu nich bez snu provodiv u svoyih molitvah do Boga i virishiv dati vam povnu moyu zgodu bo yaksho na ce ye Bozhe miloserdya to mi zobov yazani jogo z radistyu vikonuvati 16 kvitnya 1846 roku mitropolit Amvrosij pidpisav dokument pro te sho vin po chistomu sovisti za blago zvoliv vstupiti v starovirsku religiyu v sushomu zvanni mitropolita i zobov yazuyetsya pislya pributtya do Bilokrinickogo monastirya vchinyayuchi cerkovne priyednannya zgidno z pravilami svyatih otec v priyemniki sobi inshogo arhiyereya yak dozvoleno najvishim ukazom U svoyu chergu predstavniki staroviriv zobov yazalisya utrimuvati jogo visokopreosvyashenstvo pana mitropolita Amvrosiya na vsomu monastirskomu utrimanni u bud yakomu spokoyi ta zadovolenni na vse jogo zhittya Takim chinom vikonuvalasya vimoga avstrijskoyi vladi pro te shob na nih ne pokladavsya obov yazok shodo materialnogo dostatku arhiyereya Naprikinci travnya 1846 roku razom iz starovirskimi poslami mitropolit Amvrosij viyihav do Avstriyi Deyakij chas peresuvavsya tureckoyu teritoriyeyu v kozackomu odyazi z dokumentami na im ya kozaka starovira i tilki pribuvshi v Dobrudzhu v yakij zhili drevlepravoslavni hristiyani otrimav vid tureckoyi vladi arhiyerejskij pasport a 11 lipnya buv predstavlenij avstrijskomu imperatoru Ferdinandu 12 zhovtnya 1846 roku vin pribuv do Biloyi Krinici i 28 zhovtnya urochisto priyednanij do Drevlepravoslavnoyi Cerkvi drugim chinom cherez miropomazannya u Bilokrinickomu monastiri Za chas keruvannya Cerkvoyu zdijsniv hirotoniyi dvoh yepiskopiv Kirila Majnosskogo ta Arkadiya Slavskogo a takozh p yatoh svyashenikiv ta troh iyerodiyakoniv Takim chinom bulo zasnovano Bilokrinicku iyerarhiyu u dorevolyucijnij rosijskij literaturi chasto vikoristovuvalos najmenuvannya avstrijskoyu U grudni 1847 roku rosijskij imperator Mikola I vimagav vid uryadu Avstriyi pripiniti diyalnist mitropolita Amvrosiya ta zakriti Bilokrinickij monastir Avstrijska vlada viklikala mitropolita u Viden de jomu bulo zaproponovano alternativu abo povernutisya do yurisdikciyi Konstantinopolskogo Patriarha pri comu jomu bulo peredano lista Patriarha z obicyankoyu milostej abo virushit v dovichne uv yaznennya Mitropolit Amvrosij vibrav zaslannya zayavivshi sho ya odnogo razu cyu religiyu prijnyav i vzhe nazad povertatisya ne bazhayu Pri comu monastir buv zakritij ale nezabarom znovu vidkritij zalishivshis religijnim centrom usiyeyi drevlepravoslavnoyi Cerkvi 26 lipnya 1848 roku mitropolit otrimav rozporyadzhennya virushiti do mista Cilli nini Cile Sloveniya de zalishavsya protyagom 15 rokiv Razom iz nim znahodivsya sin Georgij iz sim yeyu Pidtrimuvav listuvannya zi svoyeyu pastvoyu inodi tayemno prijmav starovirskih predstavnikiv Bilokrinicka iyerarhiya na teritoriyi Ukrayini naprikinci XIX na pochatku XX stolittya U 1853 roci bula zasnovana Moskovska arhiyepiskopiya poblizu Rogozkogo cvintarya sho stala drugim centrom i poshirila svoyu yurisdikciyu na vsyu teritoriyu Rosijskoyi imperiyi Bilokrinicka zh mitropoliya ob yednala u svoyij yurisdikciyi staroviriv yaki prozhivali v mezhah Avstro Ugorshini Bukovina Rumuniyi Nizhnye Podunav ya ta Dobrudzha ta Osmanskoyi imperiyi bilya ozera Majnas u Turechchini Do 1941 roku duhovnij centr mitropoliyi znahodivsya v bukovinskomu seli Bila Krinicya pislya okupaciyi Bukovini radyanskoyu armiyeyu centr bulo pereneseno do rumunskogo mista Breyila 24 serpnya 1901 roku bulo zasnovano Kiyivsku ta Baltsku yeparhiyu Na teritoriyi Ukrayini z momentu poselennya i do 1917 roku v riznij chas isnuvalo ponad sorok drevlepravoslavnih monastiriv ta skitiv sered yakih osoblive stanovishe zajmayut Bilokrinicki ta Kurenivski monastiri Kurenivskij Mikilskij cholovichij monastir stav rezidenciyeyu odnogo z pershih drevlepravoslavnih yepiskopiv yepiskopa Baltskogo Varlaama U Kurenivskomu monastiri pohovano ponad 500 chenciv u tomu chisli 146 shimnikiv 36 svyashennochenciv ta svyashenikiv a takozh kilka yepiskopiv Kanonichno gromadi roztashovani na suchasnij teritoriyi Ukrayini zdebilshogo mali pidporyadkuvannya ta vhodili do skladu yeparhij Bilokrinickoyi Mitropoliyi I vzhe zalezhno vid prohodzhennya kordoniv mizh yevropejskimi derzhavami ta Rosijskoyu imperiyeyu SRSR RF vidbuvalasya zmina v yihnomu pidporyadkuvanni abo Moskovskoyi Arhiyepiskopiyi pislya 1988 roku Mitropoliyi abo Bilokrinickoyi Mitropoliyi Pislya Drugoyi svitovoyi vijni 1939 1945rr gromadi na vsij teritoriyi Ukrayini kanonichno ostatochno buli pidporyadkovani Moskovskij Arhiyepiskopiyi Pravlyachi arhiyereyi yeparhiyi Kiyivskoyi ta vsiyeyi Ukrayini z 2017 roku arhiyepiskopiyi Anastasij Lebedyev 24 serpnya 1901 14 lyutogo 1906 u v yep Izmayilskij Yermogen Perfilov 23 chervnya 1907 22 lyutogo 1915 yep Kiyivskij Flavian Razuvayev 26 serpnya 1915 1922 u v yep Novozibkivskij Rafayil Voropayev 1922 24 zhovtnya 1937 Veniamin Agalcov 11 serpnya 1946 28 lipnya 1950 yep Kiyivskij ta Vinnickij Irinarh Vologzhanin 1 lipnya 1956 19 zhovtnya 1973 yep Kiyivskij Vinnickij ta Odeskij Yevtihij Kuzmin 1 chervnya 1975 28 sichnya 1988 yep Kiyivskij Vinnickij ta Odeskij Ioann Vitushkin 22 bereznya 1988 zhovten 1992 Savatij Kozko 23 lyutogo 1993 8 lipnya 2016 Nikodim Kovalov z 11 grudnya 2016 po n ch StrukturaKafedralne misto Kiyiv Kafedralnij hram Uspinnya Presvyati Bogorodici m Kiyiv vul Pochajninska 26 Kafedralnij sobor Uspinnya Presvyati Bogorodici s Bila Krinicya Chernivecka oblast Administraciya Drevlepravoslavnoyi Cerkvi Ukrayini znahoditsya za adresoyu m Vinnicya vul Braclovska bud 22 24 Cerkva podilyayetsya na blagochinnya Kiyivske iyerej Sergij Malashenko Podilske iyerej Viktor Galkin Odeske protoiyerej Sergij Stolyarchuk Bukovinske iyerej Volodimir Svitlogirskij Pivdenno shidne iyerej Volodimir Dmitriyev Suchasnij stan1 serpnya 1990 roku na yeparhialnij naradi u misti Kiyevi bulo uhvaleno rishennya perenesti yeparhialnij centr iz Vinnici do Kiyeva ta perejmenuvati yeparhialne upravlinnya z Kiyevo Vinnickogo ta Odeskogo na yeparhiyu Kiyivsku ta vsiyeyi Ukrayini 21 zhovtnya 2015 roku Osvyachenij sobor rozglyanuvshi pitannya pro opikuvannya hristiyan Krimskogo pivostrova konstatuvav sho okormlennya cih teritorij yak ranishe arhiyereyem Kiyivskoyi ta vsiyeyi Ukrayini yeparhiyi stalo praktichno nemozhlivim i doruchiv okormlennya teritoriyi Respubliki Krim mitropolitu Moskovskomu 18 19 zhovtnya 2017 roku Osvyachenij sobor RPSC zatverdiv za yeparhiyeyu status arhiyepiskopiyi 03 kvitnya 2022 roku u zv yazku iz zbrojnoyu agresiyeyu Rosijskoyi Federaciyi stosovno derzhavi Ukrayina duhovenstvo arhiyepiskopiyi Kiyivskoyi ta vsiyeyi Ukrayini zasudilo pidtrimku agresiyi duhovenstvom Moskovskoyi Mitropoliyi ta zvernulosya do predstoyateliv Moskovskoyi ta Bilokrinickoyi mitropolij z prohannyam pro nadannya arhiyepiskopiyi AVTOKEFALIYi 01 listopada 2022 roku Derzhavnoyu sluzhboyu Ukrayini z etnopolitiki ta svobodi sovisti zareyestrovano samostijnij religijnij centr ta vneseni vidpovidni vidomosti do Yedinogo derzhavnogo reyestru pro perejmenuvannya Upravlinnya Kiyivskoyi i Vsiyeyi Ukrayini Yeparhiyi Ruskoyi Pravoslavnoyi Staroobryadnickoyi Cerkvi na Drevlepravoslavna Cerkva Ukrayini Kilkist parafiyan stanom na 2022 rik za riznimi ocinkami ocinyuvalas vid 100 000 do 200 000 osib Golovnim chinom drevlepravoslavni gromadi znahodyatsya na teritoriyi Odeskoyi Vinnickoyi Cherniveckoyi Hmelnickoyi oblastej Stanom na 2022 rik v Cerkvi odin arhiyerej 32 svyashenikiv ta p yatnadcyat diyakoniv blizko 55 parafij tri monastiri Dva monastiri odin zhinochij monastir ta odin cholovichij monastir u seli Bila Krinicya Cherniveckoyi oblasti ta odin cholovichij monastir u seli Kurenivka Vinnickoyi oblasti Primitki Russkaya pravoslavnaya staroobryadcheskaya Cerkov ru RU Arhiv originalu za 14 bereznya 2022 Procitovano 20 chervnya 2022 Svyatitel Arsenij Shvecov yepiskop Uralskij ta Orenburgskij Pidgot tekstiv k vid nauk red skladannya prim V V Bochenkov zag red V V Volkova 2010 Sobranie sochinenij Drugopreemstvo rukopolozheniya nishodyashego ot svyatyh apostolov v staroobryadstvuyushej ierarhii 1894 g rosijskoyu T 2 s 258 ISBN 978 5 91974 001 8 I Patriarh Filaret Nikitich Cerkovno Nauchnyj Centr Pravoslavnaya Enciklopediya ros Procitovano 21 chervnya 2022 Melʹnikov Ḟ E 2006 Kratkai a istorii a drevlepravoslavnoĭ staroobri a dcheskoĭ T S erkvi Barnaul Izd vo Fonda podderzhki stroitelʹstva khrama Pokrova Presvi a tyi a Bogorodit s y Russkoĭ Pravoslavnoĭ Staroobri a dcheskoĭ T S erkvi s 163 ISBN 5 901605 01 2 OCLC 233015983 1901 g avgust g Nizhnij Novgorod Russkaya pravoslavnaya staroobryadcheskaya Cerkov ru RU Procitovano 21 chervnya 2022 Taranec S Russkie staroobryadcy na territorii Ukrainy zaselenie istoriya i sovremennoe sostoyanie www starover religare ru Procitovano 21 chervnya 2022 Bochenkov Viktor Bochenkov Viktor 2019 Staroobri a dchestvo sovetskoĭ epokhi episkopy Russkoĭ pravoslavnoĭ staroobri a dcheskoĭ t s erkvi sovetskiĭ period 1918 1991 gg biobibliograficheskiĭ slovarʹ Moskva ISBN 978 5 4484 0925 7 OCLC 1112892804 Postanovleniya Osvyashennogo Sobora Russkoj Pravoslavnoj Staroobryadcheskoj Cerkvi Moskva 17 19 oktyabrya 2017 g Russkaya pravoslavnaya staroobryadcheskaya Cerkov ru RU Procitovano 21 chervnya 2022 Obrashenie duhovenstva Kievskoj i vseya Ukrainy arhiepiskopii Russkoj Pravoslavnoj staroobryadcheskoj Cerkvi RISU Religiozno informacionnaya sluzhba Ukrainy ros Procitovano 21 chervnya 2022 Drevlepravoslavna Cerkva Ukrayini vidnovila svoyu istorichnu nazvu ta yuridichno oformila vihid z pidporyadkuvannya moskvi DESS ukr Procitovano 1 grudnya 2022 Posilannya