Києво-Белзький шлях

Києво-Белзький шлях — назва давньої суходільної магістралі, що в 12–14 ст. сполучала стольний Київ з центром удільного Белзького князівства (нині м. Белз). Один із його маршрутів починався з Києва й ішов Білгородським гостинцем на Білгород, Ярополч (нині с. Яроповичі), Котельницю (нині с. Стара Котельня; обидва Андрушівського району Житомирської області), Колодяжин (Колодяжне), Полоний (нині м. Полонне), Городище (нині село Шепетівського району Хмельницької обл.), на Ізяслав, а звідти однією гілкою — через Шумськ, Крем'янець (Кременець), Пліснеськ, Олесько; другою — через Острог, Данилів, Дубен (Дубно), Перемиль — досягав Белза. Від Белза далі на захід вів шлях, що пролягав через перехід на Розточчя — городище Ворота (поблизу сучасного с. Вороблячин Яворівського району Львівської обл.) — до Ярослава, Ряшева (нині обидва міста в Польщі), а далі до Кракова, Праги (Чехія) і Регенсбурга (Баварія).

Див. також

• Руська Путь (торговий шлях)

Джерела та література

• Пришляк В. В. Києво-Белзький шлях [ 14 Квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — .

Література

• Крип'якевич І. Галицько-Волинське князівство. К., 1984
• Пришляк В. Середньовічні шляхи галицько-волинських земель в епоху Романовичів. В кн.: Галичина та Волинь у добу середньовіччя: До 800-річчя з дня народження Данила Галицького. Львів, 2001.