Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кирило V Каракаллос грец Κύριλλος Ε Καράκαλλος 27 липня 1775 Вселенський патріарх Константинополя протягом двох періодів

Кирило V Константинопольський

Кирило V Константинопольський

Кирило V Каракаллос (грец. Κύριλλος Ε΄ Καράκαλλος, (? — 27 липня 1775) — Вселенський патріарх Константинополя протягом двох періодів з 1748 по 1751 та з 1752 по 1757 роки.

Кирило V Константинопольський
image
Ім'я при народженнігрец. Κωνσταντίνος Καράκαλλος
Народився17 століття
d
Помер27 липня 1775(1775-07-27)
Афон, Айон-Орос[d], Греція
КраїнаОсманська імперія
Діяльністьправославний священник
Знання мовгрецька
ПосадаКонстантинопольський патріархат
Конфесіяправослав'я

Суперечливий діяч, якого часто звинувачують за його ідеї щодо хрещення, у 1755 році він видав Орос, канонічний документ, який, замінюючи попереднє використання миропомазанням, стверджував, що всі неправославні хрещення (включно з католиками) не були дійсними, і всі навернені потребували повторного хрещення.

Життєпис

Кирило народився в Діміцані, на Пелопоннесі . Ще молодим, він потрапив у полон під час османсько-венеційської війни (1714–1718), а після звільнення відправився на Патмос, де став ченцем. На Патмосі він також продовжив навчання, але був виключений школою через проблеми з поведінкою перед закінченням.

У 1737 році він був призначений митрополитом Меленіко, а в 1745 році був підвищений до Нікомідійської кафедри. 28 вересня 1748 року його вперше було обрано Патріархом Константинопольським замість Паїсія II, навіть якщо кілька днів тому він присягнувся Паїсію, що не намагатиметься скинути його.

Оскільки патріарх Кирило мав три пріоритети: оздоровлення патріарших фінансів, боротьба з католицькими позиціями та навчання монахів. Щоб покращити фінанси, він підняв податки на єпископів-митрополитів і звільнив маленькі парафії: ця акція була досить успішною, але зробила його непопулярним серед єпископів. Він рішуче підтримував необхідність повторного хрещення всіх навернених, особливо жінок, оскільки вважав вірменське та католицьке хрещення недійсними. Ці позиції викликали невдоволення серед митрополитів, які скинули його в травні 1751 р. і знову поставили на його місце поміркованого Паїсія II. Кирило усамітнився на острові Халкі, поблизу Стамбула.

Проте Кирило був підтриманий значною частиною населення як через його правила щодо податків, так і через його опозицію до католицької церкви. У цьому Кирилу допоміг чудодійний і демагогічний чернець Авксентій, який рішуче проповідував проти католиків і підбурював заворушення, які завершилися жорстоким нападом на Патріархат і захопленням самого Паїсія. Заворушення було придушено, але османська влада вимагала відсторонення Паїсія і в обмін на значну суму грошей (45 000 піастрів), призначений Кирилом V, який був повторно зведений 7 вересня 1752 року.

Що стосується навчання монахів, Кирило заснував у 1749 році Афонську академію на горі Афон, а в 1753 році він покликав керувати нею видатного богослова та вченого Євгенія Бульгаріса. Однак просвітницькі ідеї Бульгаріса були занадто сучасними для монахів, і йому довелося піти у відставку в 1758 році.

Опозицію проти Кирила очолив митрополит Проілаво (Бреїла в Румунії) і майбутній патріарх Каллінік. Після того, як Кирило наказав Каллініку відбути на Синай, останній знайшов притулок у французькому посольстві в Стамбулі. Тут Каллінік отримав велику суму грошей, які були передані султану Осману III і призвели до другого й останнього усунення Кирила 16 січня 1757 року.

Кирило був засланий на Синай, а пізніше при Серафимі II йому було дозволено переїхати в скит Святої Анни на горі Афон. У 1763 році він повернувся до Константинополя, щоб спробувати відновити патріарший престол, але його швидко й насильно відвезли назад до Святої Анни, де він помер 27 липня 1775 року.

Орос і дійсність хрещення

З самого початку свого правління Кирило зайняв позицію проти чинності вірменського і католицького хрещення, а отже, і всіх інших їхніх таїнств. Цей погляд був відомий як анабаптизм, термін і доктрина, не пов’язані з протестантським анабаптизмом. Корінням проблеми була гостра антикатолицька полеміка, характерна для XVIII століття, ймовірно, підживлена тривогою, викликаною католицьким прозелітизмом. Його головними представниками були Євгеній Бульгаріс, мирянин Євстратій Аргентій та тавматургічний і демагогічний монах Авксентій, який зміг розбурхати антикатолицькі натовпи.

Питання дійсності хрещення виникло після османсько-венеційської війни, коли венеційський Пелопоннес був знову завойований Османською імперією. Османи правили християнами через систему міллетів і підпорядковували католиків цивільній владі Константинопольського патріарха, що спричинило численні навернення до православ’я. Дії Кирила щодо вимоги повторного хрещення навернених були зумовлені як його жорсткою антикатолицькою позицією, так і його щирим бажанням забезпечити те, що він вважав дійсним хрещенням.

Станом на 1752 рік Кирило постановив, що в будь-якому випадку вірмени та католики повинні бути повторно охрещені. Святіший Синод зібрався 28 квітня 1755 року і формально проголосував проти позиції Кирила, вважаючи її нововведенням, не передбаченим давніми канонами і таким, що суперечить богослужбовій практиці. У цей момент Кирило вигнав членів Священного Синоду, які були проти його поглядів.

У червні 1755 р. Кирило видав циркуляр під назвою «Анафема тих, хто приймає папські таїнства», а через місяць видав офіційний наказ «Орос (Фоліант) Святої Великої Церкви Христової», який вимагав повторного хрещення в будь-якому випадок для будь-яких новонавернених. Орос мав принаймні сім видань і був відредагований через рік так званим Константинопольським Собором 1756 року за підписами Патріарха Матвія Александрійського та Патріарха Парфенія Єрусалимського.

Важливо зазначити, що недійсність неправославних хрещень була оголошена не щодо «єретичних» доктрин інших Церков, а просто як наслідок того, що хрещення не здійснювалися в суворій відповідності до православних ужитків, тобто з триразове повне занурення православним священиком або віруючим.

Жодна інша східна православна церква, крім грецьких церков, не прийняла Орос.Російська Православна Церква продовжувала дотримуватися практики, прийнятої в минулому столітті, яка визнавала хрещення, здійснені в Католицькій і Лютеранській Церквах, дійсними і не повторювала їх.Орос ніколи не був офіційно вилучений, але з початку ХХ століття Грецька православна церква дозволила різні форми прийому новонавернених. Деякі консервативні православні кола все ще вважають Орос зобов’язуючим.

За словами вченого К. А. Фразі, Орос, а не події 1054 року, ознаменували справжній розкол між Сходом і Заходом.

Примітки

  1. The scholar Gedeon suggested in place of Dimitsana.

Список літератури

  1. Moustakas Konstantinos. . Encyclopaedia of the Hellenic World, Asia Minor. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 18 червня 2011.
  2. Meyendorff, John (1981). The Orthodox Church : its past and its role in the world today. Crestwood, N.Y: St. Vladimir's Seminary Press. с. 88—89. ISBN .
  3. Gedeon, Manuel (1890). Πατριαρχικοί Πίνακες (гр.). Lorenz & Keil. с. [].
  4. Κύριλλος Ε´. Ecumenical Patriarchate. Процитовано 19 червня 2011.(гр.)
  5. Kiminas, Demetrius (2009). The Ecumenical Patriarchate. Wildside Press LLC. с. 41. ISBN .
  6. Runciman, Steven (1985). The Great Church in captivity. Cambridge University Press. с. 357–9. ISBN .
  7. Frazee, Charles (2006). Catholics and sultans : the church and the Ottoman Empire, 1453-1923. London: Cambridge University Press. с. 160—2. ISBN .
  8. Papadopoullos, Theodōros (1952). Studies and documents relating to the history of the Greek Church and people under Turkish domination. Brussels. с. 166, 197.
  9. Ambrosius Pogodin. III, The decision of the Constantinople Council of 1756.... On the Question of the Order of Reception of Persons into the Orthodox Church. Процитовано 20 червня 2011.
  10. Meyendorff, John (1975). Christ in Eastern Christian thought. Crestwood, N.Y: St. Vladimir's Seminary Press. с. 151. ISBN .
  11. Frazee, Charles (1997). World History the Easy Way: A.D. 1500 to the present. Barron's Educational Series. с. 105. ISBN .

Джерела

  • Frazee, Charles A. (2006). Catholics and Sultans: The Church and the Ottoman Empire 1453-1923. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN .

Зовнішні посилання

  • Текст "Оросу Святої Великої Церкви Христової"
Попередник:
Паїсій II 		Константинопольський патріарх
1748–1751 		Наступник:
Паїсій II
Попередник:
Паїсій II 		Константинопольський патріарх
1757–1761 		Наступник:
Каллінік IV

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kirilo V Karakallos grec Kyrillos E Karakallos 27 lipnya 1775 Vselenskij patriarh Konstantinopolya protyagom dvoh periodiv z 1748 po 1751 ta z 1752 po 1757 roki Kirilo V KonstantinopolskijIm ya pri narodzhennigrec Kwnstantinos KarakallosNarodivsya17 stolittya dPomer27 lipnya 1775 1775 07 27 Afon Ajon Oros d GreciyaKrayinaOsmanska imperiyaDiyalnistpravoslavnij svyashennikZnannya movgreckaPosadaKonstantinopolskij patriarhatKonfesiyapravoslav ya Mediafajli u Vikishovishi Superechlivij diyach yakogo chasto zvinuvachuyut za jogo ideyi shodo hreshennya u 1755 roci vin vidav Oros kanonichnij dokument yakij zaminyuyuchi poperednye vikoristannya miropomazannyam stverdzhuvav sho vsi nepravoslavni hreshennya vklyuchno z katolikami ne buli dijsnimi i vsi naverneni potrebuvali povtornogo hreshennya ZhittyepisKirilo narodivsya v Dimicani na Peloponnesi She molodim vin potrapiv u polon pid chas osmansko venecijskoyi vijni 1714 1718 a pislya zvilnennya vidpravivsya na Patmos de stav chencem Na Patmosi vin takozh prodovzhiv navchannya ale buv viklyuchenij shkoloyu cherez problemi z povedinkoyu pered zakinchennyam U 1737 roci vin buv priznachenij mitropolitom Meleniko a v 1745 roci buv pidvishenij do Nikomidijskoyi kafedri 28 veresnya 1748 roku jogo vpershe bulo obrano Patriarhom Konstantinopolskim zamist Payisiya II navit yaksho kilka dniv tomu vin prisyagnuvsya Payisiyu sho ne namagatimetsya skinuti jogo Oskilki patriarh Kirilo mav tri prioriteti ozdorovlennya patriarshih finansiv borotba z katolickimi poziciyami ta navchannya monahiv Shob pokrashiti finansi vin pidnyav podatki na yepiskopiv mitropolitiv i zvilniv malenki parafiyi cya akciya bula dosit uspishnoyu ale zrobila jogo nepopulyarnim sered yepiskopiv Vin rishuche pidtrimuvav neobhidnist povtornogo hreshennya vsih navernenih osoblivo zhinok oskilki vvazhav virmenske ta katolicke hreshennya nedijsnimi Ci poziciyi viklikali nevdovolennya sered mitropolitiv yaki skinuli jogo v travni 1751 r i znovu postavili na jogo misce pomirkovanogo Payisiya II Kirilo usamitnivsya na ostrovi Halki poblizu Stambula Prote Kirilo buv pidtrimanij znachnoyu chastinoyu naselennya yak cherez jogo pravila shodo podatkiv tak i cherez jogo opoziciyu do katolickoyi cerkvi U comu Kirilu dopomig chudodijnij i demagogichnij chernec Avksentij yakij rishuche propoviduvav proti katolikiv i pidburyuvav zavorushennya yaki zavershilisya zhorstokim napadom na Patriarhat i zahoplennyam samogo Payisiya Zavorushennya bulo pridusheno ale osmanska vlada vimagala vidstoronennya Payisiya i v obmin na znachnu sumu groshej 45 000 piastriv priznachenij Kirilom V yakij buv povtorno zvedenij 7 veresnya 1752 roku Sho stosuyetsya navchannya monahiv Kirilo zasnuvav u 1749 roci Afonsku akademiyu na gori Afon a v 1753 roci vin poklikav keruvati neyu vidatnogo bogoslova ta vchenogo Yevgeniya Bulgarisa Odnak prosvitnicki ideyi Bulgarisa buli zanadto suchasnimi dlya monahiv i jomu dovelosya piti u vidstavku v 1758 roci Opoziciyu proti Kirila ocholiv mitropolit Proilavo Breyila v Rumuniyi i majbutnij patriarh Kallinik Pislya togo yak Kirilo nakazav Kalliniku vidbuti na Sinaj ostannij znajshov pritulok u francuzkomu posolstvi v Stambuli Tut Kallinik otrimav veliku sumu groshej yaki buli peredani sultanu Osmanu III i prizveli do drugogo j ostannogo usunennya Kirila 16 sichnya 1757 roku Kirilo buv zaslanij na Sinaj a piznishe pri Serafimi II jomu bulo dozvoleno pereyihati v skit Svyatoyi Anni na gori Afon U 1763 roci vin povernuvsya do Konstantinopolya shob sprobuvati vidnoviti patriarshij prestol ale jogo shvidko j nasilno vidvezli nazad do Svyatoyi Anni de vin pomer 27 lipnya 1775 roku Oros i dijsnist hreshennyaZ samogo pochatku svogo pravlinnya Kirilo zajnyav poziciyu proti chinnosti virmenskogo i katolickogo hreshennya a otzhe i vsih inshih yihnih tayinstv Cej poglyad buv vidomij yak anabaptizm termin i doktrina ne pov yazani z protestantskim anabaptizmom Korinnyam problemi bula gostra antikatolicka polemika harakterna dlya XVIII stolittya jmovirno pidzhivlena trivogoyu viklikanoyu katolickim prozelitizmom Jogo golovnimi predstavnikami buli Yevgenij Bulgaris miryanin Yevstratij Argentij ta tavmaturgichnij i demagogichnij monah Avksentij yakij zmig rozburhati antikatolicki natovpi Pitannya dijsnosti hreshennya viniklo pislya osmansko venecijskoyi vijni koli venecijskij Peloponnes buv znovu zavojovanij Osmanskoyu imperiyeyu Osmani pravili hristiyanami cherez sistemu milletiv i pidporyadkovuvali katolikiv civilnij vladi Konstantinopolskogo patriarha sho sprichinilo chislenni navernennya do pravoslav ya Diyi Kirila shodo vimogi povtornogo hreshennya navernenih buli zumovleni yak jogo zhorstkoyu antikatolickoyu poziciyeyu tak i jogo shirim bazhannyam zabezpechiti te sho vin vvazhav dijsnim hreshennyam Stanom na 1752 rik Kirilo postanoviv sho v bud yakomu vipadku virmeni ta katoliki povinni buti povtorno ohresheni Svyatishij Sinod zibravsya 28 kvitnya 1755 roku i formalno progolosuvav proti poziciyi Kirila vvazhayuchi yiyi novovvedennyam ne peredbachenim davnimi kanonami i takim sho superechit bogosluzhbovij praktici U cej moment Kirilo vignav chleniv Svyashennogo Sinodu yaki buli proti jogo poglyadiv U chervni 1755 r Kirilo vidav cirkulyar pid nazvoyu Anafema tih hto prijmaye papski tayinstva a cherez misyac vidav oficijnij nakaz Oros Foliant Svyatoyi Velikoyi Cerkvi Hristovoyi yakij vimagav povtornogo hreshennya v bud yakomu vipadok dlya bud yakih novonavernenih Oros mav prinajmni sim vidan i buv vidredagovanij cherez rik tak zvanim Konstantinopolskim Soborom 1756 roku za pidpisami Patriarha Matviya Aleksandrijskogo ta Patriarha Parfeniya Yerusalimskogo Vazhlivo zaznachiti sho nedijsnist nepravoslavnih hreshen bula ogoloshena ne shodo yeretichnih doktrin inshih Cerkov a prosto yak naslidok togo sho hreshennya ne zdijsnyuvalisya v suvorij vidpovidnosti do pravoslavnih uzhitkiv tobto z trirazove povne zanurennya pravoslavnim svyashenikom abo viruyuchim Zhodna insha shidna pravoslavna cerkva krim greckih cerkov ne prijnyala Oros Rosijska Pravoslavna Cerkva prodovzhuvala dotrimuvatisya praktiki prijnyatoyi v minulomu stolitti yaka viznavala hreshennya zdijsneni v Katolickij i Lyuteranskij Cerkvah dijsnimi i ne povtoryuvala yih Oros nikoli ne buv oficijno viluchenij ale z pochatku HH stolittya Grecka pravoslavna cerkva dozvolila rizni formi prijomu novonavernenih Deyaki konservativni pravoslavni kola vse she vvazhayut Oros zobov yazuyuchim Za slovami vchenogo K A Frazi Oros a ne podiyi 1054 roku oznamenuvali spravzhnij rozkol mizh Shodom i Zahodom PrimitkiThe scholar Gedeon suggested in place of Dimitsana Spisok literaturiMoustakas Konstantinos Encyclopaedia of the Hellenic World Asia Minor Arhiv originalu za 12 bereznya 2012 Procitovano 18 chervnya 2011 Meyendorff John 1981 The Orthodox Church its past and its role in the world today Crestwood N Y St Vladimir s Seminary Press s 88 89 ISBN 978 0 913836 81 1 Gedeon Manuel 1890 Patriarxikoi Pinakes gr Lorenz amp Keil s storinka Kyrillos E Ecumenical Patriarchate Procitovano 19 chervnya 2011 gr Kiminas Demetrius 2009 The Ecumenical Patriarchate Wildside Press LLC s 41 ISBN 978 1 4344 5876 6 Runciman Steven 1985 The Great Church in captivity Cambridge University Press s 357 9 ISBN 978 0 521 31310 0 Frazee Charles 2006 Catholics and sultans the church and the Ottoman Empire 1453 1923 London Cambridge University Press s 160 2 ISBN 0 521 02700 4 Papadopoullos Theodōros 1952 Studies and documents relating to the history of the Greek Church and people under Turkish domination Brussels s 166 197 Ambrosius Pogodin III The decision of the Constantinople Council of 1756 On the Question of the Order of Reception of Persons into the Orthodox Church Procitovano 20 chervnya 2011 Meyendorff John 1975 Christ in Eastern Christian thought Crestwood N Y St Vladimir s Seminary Press s 151 ISBN 978 0 913836 27 9 Frazee Charles 1997 World History the Easy Way A D 1500 to the present Barron s Educational Series s 105 ISBN 978 0 8120 9766 5 DzherelaFrazee Charles A 2006 Catholics and Sultans The Church and the Ottoman Empire 1453 1923 Cambridge Cambridge University Press ISBN 9780521027007 Zovnishni posilannyaTekst Orosu Svyatoyi Velikoyi Cerkvi Hristovoyi Poperednik Payisij II Konstantinopolskij patriarh 1748 1751 Nastupnik Payisij II Poperednik Payisij II Konstantinopolskij patriarh 1757 1761 Nastupnik Kallinik IV

Дата публікації:
Топ