Куруш тур kuruş раніше guruş араб قرش kiɾʃ plural араб قروش kəˈruːʃ турецька вимова kuˈɾuʃ через численні запозичення ут

Куруш (тур. kuruş, раніше guruş, араб. قرش‎ [ kiɾʃ ], plural араб. قروش‎ [ kəˈruːʃ ], турецька вимова: [ kuˈɾuʃ ]; через численні запозичення утворено від лат. grossus, етимологічно споріднене укр. гріш, гроші) — у сучасній Туреччині, після грошової реформи 2005 року, куруш це 1/100 турецької ліри.

Куруш
Дата створення / заснування	1688
Країна	Туреччина
Замінений на	^d
Час/дата припинення існування	1843

Спочатку, куруш — назва срібних європейських монет в Османській Туреччині, наприклад левендальдера — асаді-куруш, рейхсталера — ріял-куруш (детальн. див. Талер). Пізніше — власна монета (1 куруш = 40 пара), чия вага змінювався дуже значно (від 26 до 1,2 грам).

За султана Агмеда III (1703—1730) для розміну куруша почали карбувати монету, яка мала назву «ігірмілік» (тур. «двадцять») і дорівнювала 20 пара (1/2 куруша). В Молдавії та на Буковині ці монети, а також голландські левкові півталери (із 1630-х рр.), носили назву «поллей» («поллев»). Цією монетою, як правило, сплачувалися звичаєві податки.

У Саудівській Аравії — кірш (кереш, Qirsch). 1 саудівський ріал = 20 кершам (курушів) або 100 халалів.

Див. також

Отузлук

Примітки

Огуй О. Д. Ігірмілік [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — .
Огуй О. Д. Поллев [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — .

Джерела та література

О. Д. Огуй. Куруш [ 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 531. — .

Це незавершена стаття про гроші.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Огуй О. Д. Ігірмілік [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — .

[2] Огуй О. Д. Поллев [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — .