Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Карміне Крокко (італ. Carmine Crocco; 5 червня 1830, Ріонеро-ін-Вультуре, Королівство обох Сицилій — 18 червня 1905, Портоферрайо, Королівство Італія), відомо також як Донателло (італ. Donatello) або Донателлі (італ. Donatelli) — італійський розбійник. Спочатку був солдатом в армії Бурбонів, пізніше перебував на службі у Джузеппе Гарібальді та, невдовзі після об'єднання Італії, сформував армію з двох тисяч осіб, зробивши її найзгуртованішим і небезпечним загоном у південній Італії та став найгрізнішим воєначальником на боці Бурбонів. Він був відомий своїми партизанськими тактиками, як-от відсікання водопостачання, знищення млинів, різання телеграфних проводів і засідки на відсталі групи військ противника. Хоча деякі автори XIX і початку XX століття вважали його «злим злодієм і вбивцею» або «жорстким злодієм, вульгарним вбивцею», починаючи з другої половини XX століття багато хто (особливо прихильники ревізіоністського Рісорджименто) почав розглядати його у новому світлі, як "двигун селянської революції "і «опірника ante litteram, одного з найблискучіших військових геніїв, яких знала Італія». Сьогодні багато людей з південної Італії, зокрема, у його рідному регіоні Базиліката вважають його народним героєм.
| Карміне Крокко | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Donatelli і Donatello |
| Народився | 5 червня 1830 Ріонеро-ін-Вультуре, Провінція Потенца, Базиліката, Італія |
| Помер | 18 червня 1905[1] (75 років) або 8 (21) червня 1905 (75 років) Портоферрайо, Провінція Ліворно, Тоскана, Італія |
| Країна |  Королівство Італія Королівство Обох Сицилій |
| Діяльність | військовослужбовець, розбійник, солдат |
| Знання мов | італійська[1] |
| Роки активності | з 1852 |
| |
Ранні роки
Карміне народився у Ріонеро-ін-Вультурі, тоді — у Королівстві обох Сицилій. Батько Франческо Крокко був слугою в благородному сімействі Сантаджело, мати Марія Джерарда Сантомауро; у сім'ї було п'ятеро дітей. Дядько Мартіно воював в Іспанії у складі наполеонівської армії. Втративши ногу, він повернувся на батьківщину, саме він навчив Карміні грамоти та прищепив інтерес до військової служби. Також ще у ранній юності Карміне придбав стійку ворожість до вищих класів, через історію з його братом. Його побив дон Вінченцо — глава сім'ї, в якій служив, за вбивство собаки, яка схопила курку Крокко. Його спробувала захистити вагітна мати, у якої у результаті стався викидень. У замаху на шляхетного сеньйора звинуватили батька — Франческо Крокко, та, попри недоведеність звинувачення у суді, ув'язнили.
Після цих подій Карміне з братом Донато перебрався до Апулії, де найнявся пастухом. У 1845 році представилася можливість повернутися у рідні місця: під час повені на річці Авфід він врятував життя Джованні Аквілекья з Ателли, знатному дворянину, і отримав за це 50 дукатів. Повернувшись у Ріонеро, Карміне Крокко зумів знайти роботу — наймитом у селян, а зять Аквілек'ї — дон П'єтро Гіністреллі — зміг домогтися звільнення Франческо Крокко. Глава сім'ї не виніс умов ув'язнення, і Карміне став главою сім'ї. Він, як і раніше, займався селянською працею. Тут відбулося його примирення з доном Фердинандо — сином дона Вінченцо, який запропонував сімейству Крокко гроші на компенсацію образи та шкоди, Карміне вони були потрібні, щоб відкупитися від військової служби. З цими умовами дон Фердинандо погодився, але 15 травня 1848 року під час революційних подій його вбили. Карміне Крокко довелося вступати в королівську армію, в сім'ї розпоряджалася сестра Розіна.
Поза законом
Військова служба Карміне Крокко тривала недовго: після вбивства товариша у бійці він дезертував. Повернувшись додому, він дізнався, що його сестра Розіна відкинула залицяння місцевого дворянина дона Пеппіно. Той, не стерпівши образи, став поширювати ганебні чутки, після чого Карміне підстеріг дворянина у заміському маєтку, де він мав звичку грати в карти. Після того, як дон Пеппіно вдарив Карміне батогом, Крокко зарізав його та втік. Цей випадок описують у літературі з «Автобіографії» Крокко, проте її редактор Еудженіо Макка спробував провести розслідування, і сумнівався у правдивості повідомленої історії.
Втікши у Форенцу, Карміне зібрав банду, яка займалася здирством і грабежем. Спробувавши повернутися додому, 13 жовтня 1855 року його заарештували, і він пробув за ґратами близько чотирьох років. У ніч з 13 на 14 грудня 1859 року він утік, і ховався на околицях Монтікьо та Лагопесолі.
У гарібальдійців і легітимістів
У травні 1860 року Гарібальді почав свій похід на Сицилію, і вже в серпні почав похід на Неаполь. Гарібальді оголосив про амністію розбійникам і дезертирам за умови вступу до військової служби; Карміне Крокко вирішив приєднатися до його військ. Він брав участь у битві при Вольтурно, виявив велику мужність, але не був нагороджений, а, навпаки, знову заарештований. Він був поміщений у в'язницю Черіньоли, проте зміг зв'язатися з родичем Фортунато, який добився його визволення. Розчарований у новому Італійському королівстві, Крокко пішов на службу до легітимістів. У Базилікаті він отримав від місцевого духовенства та дворян кошти, достатні для наймання 2000 добровольців під прапором Бурбонів.
За 10 днів загін Крокко зміг зайняти всю територію Вультури. При цьому чинилося всіляке насильство: політики-ліберали та багаті поміщики зазнавали пограбування, їх викрадали за викуп або вбивали найжорстокішим чином. Широкі верстви населення сприймали Крокко як героя, і підтримували його. 7 квітня 1861 року загін Крокко зайняв Лагопесоле, а наступного дня — Ріпакандіду. При взятті чергового села чи містечка, гарнізони Національної гвардії винищувалися, а скарбниця конфіскувалась. При взятті Венози 11 квітня було вбито колишнього карбонарія Франческо Нітті — діда майбутнього прем'єр-міністра. У Лавелло військово-польовим судом було страчено 27 «лібералів»; із захоплених 7000 дукатів, 6500 було розподілено серед членів загону. Крокко успішно діяв і в Кампанії, і в Апулії.
Не бажаючи втрачати ініціативи, бурбонівський уряд направив для взаємодії з Крокко іспанського генерала Хосе Борхеса; відносини з-поміж них відразу ж склалися. Борхес хотів зміцнити дисципліну та використати загін Крокко для взяття Потенци — опори італійської армії у Базилікаті. Крокко побоювався втратити владу. Приблизно у той же час прибув французький агент Огюстен де Лангле, який також доставив кошти й озброєння. За допомогою Борхеса та де Лангле Крокко почав захоплення сіл з метою призову рекрутів, принагідно оточуючи Потенцу з усіх боків. Однак до штурму так і не дійшло через конфлікт між Лангле та Борхесом. Під час відступу до Монтікьо Крокко посварився з Борхесом і дезертував, повернувшись до грабежу та здирництва. Його головною базою був Молізе в Апулії. Йому запропонували почесну капітуляцію, але відмовився. Однак невдовзі його зрадив помічник Джузеппе Карузо, при захопленні банди Крокко п'ємонтськими військами було багато жертв. Сам Крокко не потрапив у руки жителів півночі, і втік до Папської області, розраховуючи на допомогу Пія IX.
Кінець життя. Пам'ять
Папська влада схопила його у Веролі, і доставила до римської в'язниці. Після утворення Італійського королівства нова влада судила його, та 11 вересня 1872 року був засуджений до страти. Однак згодом вирок замінили на довічну каторгу. Покарання відбував у Санто-Стефано, де за допомогою Еудженіо Макка став писати автобіографію, опубліковану у 1903 році («Останній розбійник Базилікати»). У другій половині XX століття книга була популярна та неодноразово перевидавалася в Італії. Помер він 18 червня 1905 року у в'язниці Портоферрайо.
Великим шанувальником особистості Крокко називав себе Мікеле Плачидо, який навіть стверджував, що є його нащадком. Він грав у спектаклях і фільмах за мотивами історії Карміне Крокко. У 1999 році режисер Паскуале Скуітьєрі поставив фільм «Бандити», на основі його біографії, але він був швидко знятий з прокату. З 2008 року на батьківщині Карміне Крокко функціонує його музей.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Pedio, 1994, с. 264.
- Montanelli, 1973, с. 85.
- Pedio, 1994, с. 265.
- Hobsbawm, 1985, с. 25.
- Del Zio, 1903, с. 120.
- De Leo, 1983, с. 36.
- Pedio, 1994, с. 266.
- Smith, 1969, с. 72.
- Romano, 1998, с. 49.
- Montanelli, 1973, с. 88.
- Barbagallo, 1984, с. 5.
- Carria, 1975, с. 87.
- Del Zio, 1903, с. 159—160.
- Raffaele Nigro. IL BRIGANTAGGIO NELLA LETTERATURA. Eleam. оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
- Rossani Ottavio, Grassi Giovanna (25.06.2000). "La storia bandita": un film dal vivo sui briganti (італ.). Corriere della sera. оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 21 серпня 2016.
- Museo di Crocco. La Tavern R Crocc. оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
Література
- Barbagallo F. Francesco S. Nitti : ( )[італ.]. — Torino : Unione Tipografico-Editrice Torinese, 1984. — 681 p. — .
- Carria Renzo Del. Proletari senza rivoluzione. — Roma : Savelli, 1975. — 255 p.
- De Leo A. Carmine Cròcco Donatelli : un brigante guerrigliero. — Cosenza : Pellegrini, 1983. — 139 с.
- Del Zio B. Il brigante Crocco e la sua autobiografia: memorie e documenti. — Melfi : Tipografia G. Grieco, 1903. — 113 p.
- Bandits. — L. : Penguin, 1985. — 181 p.
- L'Italia dei notabili. (1861—1900) : ( )[італ.]. — Milano, 1973. — 455 p.
- Pedio T. Storia della Basilicata raccontata ai ragazzi. — Congedo Editore, 1994. — .
- Romano S. Storia d'Italia dal Risorgimento ai nostri giorni. — Milano : Longanesi, 1998. — 490 с.
- Smith D. M. Italy: a modern history. — Ann Arbor, Michigan : University of Michigan Press, 1969. — 542 с.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Karmine Krokko ital Carmine Crocco 5 chervnya 1830 1830chervnya05 Rionero in Vulture Korolivstvo oboh Sicilij 18 chervnya 1905 Portoferrajo Korolivstvo Italiya vidomo takozh yak Donatello ital Donatello abo Donatelli ital Donatelli italijskij rozbijnik Spochatku buv soldatom v armiyi Burboniv piznishe perebuvav na sluzhbi u Dzhuzeppe Garibaldi ta nevdovzi pislya ob yednannya Italiyi sformuvav armiyu z dvoh tisyach osib zrobivshi yiyi najzgurtovanishim i nebezpechnim zagonom u pivdennij Italiyi ta stav najgriznishim voyenachalnikom na boci Burboniv Vin buv vidomij svoyimi partizanskimi taktikami yak ot vidsikannya vodopostachannya znishennya mliniv rizannya telegrafnih provodiv i zasidki na vidstali grupi vijsk protivnika Hocha deyaki avtori XIX i pochatku XX stolittya vvazhali jogo zlim zlodiyem i vbivceyu abo zhorstkim zlodiyem vulgarnim vbivceyu pochinayuchi z drugoyi polovini XX stolittya bagato hto osoblivo prihilniki revizionistskogo Risordzhimento pochav rozglyadati jogo u novomu svitli yak dvigun selyanskoyi revolyuciyi i opirnika ante litteram odnogo z najbliskuchishih vijskovih geniyiv yakih znala Italiya Sogodni bagato lyudej z pivdennoyi Italiyi zokrema u jogo ridnomu regioni Bazilikata vvazhayut jogo narodnim geroyem Karmine KrokkoPsevdoDonatelli i DonatelloNarodivsya5 chervnya 1830 1830 06 05 Rionero in Vulture Provinciya Potenca Bazilikata ItaliyaPomer18 chervnya 1905 1905 06 18 1 75 rokiv abo 8 21 chervnya 1905 75 rokiv Portoferrajo Provinciya Livorno Toskana ItaliyaKrayina Korolivstvo Italiya Korolivstvo Oboh SicilijDiyalnistvijskovosluzhbovec rozbijnik soldatZnannya movitalijska 1 Roki aktivnostiz 1852 Mediafajli u VikishovishiRanni rokiKarmine narodivsya u Rionero in Vulturi todi u Korolivstvi oboh Sicilij Batko Franchesko Krokko buv slugoyu v blagorodnomu simejstvi Santadzhelo mati Mariya Dzherarda Santomauro u sim yi bulo p yatero ditej Dyadko Martino voyuvav v Ispaniyi u skladi napoleonivskoyi armiyi Vtrativshi nogu vin povernuvsya na batkivshinu same vin navchiv Karmini gramoti ta prishepiv interes do vijskovoyi sluzhbi Takozh she u rannij yunosti Karmine pridbav stijku vorozhist do vishih klasiv cherez istoriyu z jogo bratom Jogo pobiv don Vinchenco glava sim yi v yakij sluzhiv za vbivstvo sobaki yaka shopila kurku Krokko Jogo sprobuvala zahistiti vagitna mati u yakoyi u rezultati stavsya vikiden U zamahu na shlyahetnogo senjora zvinuvatili batka Franchesko Krokko ta popri nedovedenist zvinuvachennya u sudi uv yaznili Pislya cih podij Karmine z bratom Donato perebravsya do Apuliyi de najnyavsya pastuhom U 1845 roci predstavilasya mozhlivist povernutisya u ridni miscya pid chas poveni na richci Avfid vin vryatuvav zhittya Dzhovanni Akvilekya z Atelli znatnomu dvoryaninu i otrimav za ce 50 dukativ Povernuvshis u Rionero Karmine Krokko zumiv znajti robotu najmitom u selyan a zyat Akvilek yi don P yetro Ginistrelli zmig domogtisya zvilnennya Franchesko Krokko Glava sim yi ne vinis umov uv yaznennya i Karmine stav glavoyu sim yi Vin yak i ranishe zajmavsya selyanskoyu praceyu Tut vidbulosya jogo primirennya z donom Ferdinando sinom dona Vinchenco yakij zaproponuvav simejstvu Krokko groshi na kompensaciyu obrazi ta shkodi Karmine voni buli potribni shob vidkupitisya vid vijskovoyi sluzhbi Z cimi umovami don Ferdinando pogodivsya ale 15 travnya 1848 roku pid chas revolyucijnih podij jogo vbili Karmine Krokko dovelosya vstupati v korolivsku armiyu v sim yi rozporyadzhalasya sestra Rozina Poza zakonomVijskova sluzhba Karmine Krokko trivala nedovgo pislya vbivstva tovarisha u bijci vin dezertuvav Povernuvshis dodomu vin diznavsya sho jogo sestra Rozina vidkinula zalicyannya miscevogo dvoryanina dona Peppino Toj ne sterpivshi obrazi stav poshiryuvati ganebni chutki pislya chogo Karmine pidsterig dvoryanina u zamiskomu mayetku de vin mav zvichku grati v karti Pislya togo yak don Peppino vdariv Karmine batogom Krokko zarizav jogo ta vtik Cej vipadok opisuyut u literaturi z Avtobiografiyi Krokko prote yiyi redaktor Eudzhenio Makka sprobuvav provesti rozsliduvannya i sumnivavsya u pravdivosti povidomlenoyi istoriyi Vtikshi u Forencu Karmine zibrav bandu yaka zajmalasya zdirstvom i grabezhem Sprobuvavshi povernutisya dodomu 13 zhovtnya 1855 roku jogo zaareshtuvali i vin probuv za gratami blizko chotiroh rokiv U nich z 13 na 14 grudnya 1859 roku vin utik i hovavsya na okolicyah Montiko ta Lagopesoli U garibaldijciv i legitimistivDzhuzeppe Karuzo U travni 1860 roku Garibaldi pochav svij pohid na Siciliyu i vzhe v serpni pochav pohid na Neapol Garibaldi ogolosiv pro amnistiyu rozbijnikam i dezertiram za umovi vstupu do vijskovoyi sluzhbi Karmine Krokko virishiv priyednatisya do jogo vijsk Vin brav uchast u bitvi pri Volturno viyaviv veliku muzhnist ale ne buv nagorodzhenij a navpaki znovu zaareshtovanij Vin buv pomishenij u v yaznicyu Cherinoli prote zmig zv yazatisya z rodichem Fortunato yakij dobivsya jogo vizvolennya Rozcharovanij u novomu Italijskomu korolivstvi Krokko pishov na sluzhbu do legitimistiv U Bazilikati vin otrimav vid miscevogo duhovenstva ta dvoryan koshti dostatni dlya najmannya 2000 dobrovolciv pid praporom Burboniv Vipravna v yaznicya u Portoferrajo Kartina Telemako Sinorini 1890 rik Krokko pokazanij pershim pravoruch Za 10 dniv zagin Krokko zmig zajnyati vsyu teritoriyu Vulturi Pri comu chinilosya vsilyake nasilstvo politiki liberali ta bagati pomishiki zaznavali pograbuvannya yih vikradali za vikup abo vbivali najzhorstokishim chinom Shiroki verstvi naselennya sprijmali Krokko yak geroya i pidtrimuvali jogo 7 kvitnya 1861 roku zagin Krokko zajnyav Lagopesole a nastupnogo dnya Ripakandidu Pri vzyatti chergovogo sela chi mistechka garnizoni Nacionalnoyi gvardiyi vinishuvalisya a skarbnicya konfiskuvalas Pri vzyatti Venozi 11 kvitnya bulo vbito kolishnogo karbonariya Franchesko Nitti dida majbutnogo prem yer ministra U Lavello vijskovo polovim sudom bulo stracheno 27 liberaliv iz zahoplenih 7000 dukativ 6500 bulo rozpodileno sered chleniv zagonu Krokko uspishno diyav i v Kampaniyi i v Apuliyi Ne bazhayuchi vtrachati iniciativi burbonivskij uryad napraviv dlya vzayemodiyi z Krokko ispanskogo generala Hose Borhesa vidnosini z pomizh nih vidrazu zh sklalisya Borhes hotiv zmicniti disciplinu ta vikoristati zagin Krokko dlya vzyattya Potenci opori italijskoyi armiyi u Bazilikati Krokko poboyuvavsya vtratiti vladu Priblizno u toj zhe chas pribuv francuzkij agent Ogyusten de Langle yakij takozh dostaviv koshti j ozbroyennya Za dopomogoyu Borhesa ta de Langle Krokko pochav zahoplennya sil z metoyu prizovu rekrutiv prinagidno otochuyuchi Potencu z usih bokiv Odnak do shturmu tak i ne dijshlo cherez konflikt mizh Langle ta Borhesom Pid chas vidstupu do Montiko Krokko posvarivsya z Borhesom i dezertuvav povernuvshis do grabezhu ta zdirnictva Jogo golovnoyu bazoyu buv Molize v Apuliyi Jomu zaproponuvali pochesnu kapitulyaciyu ale vidmovivsya Odnak nevdovzi jogo zradiv pomichnik Dzhuzeppe Karuzo pri zahoplenni bandi Krokko p yemontskimi vijskami bulo bagato zhertv Sam Krokko ne potrapiv u ruki zhiteliv pivnochi i vtik do Papskoyi oblasti rozrahovuyuchi na dopomogu Piya IX Kinec zhittya Pam yatPapska vlada shopila jogo u Veroli i dostavila do rimskoyi v yaznici Pislya utvorennya Italijskogo korolivstva nova vlada sudila jogo ta 11 veresnya 1872 roku buv zasudzhenij do strati Odnak zgodom virok zaminili na dovichnu katorgu Pokarannya vidbuvav u Santo Stefano de za dopomogoyu Eudzhenio Makka stav pisati avtobiografiyu opublikovanu u 1903 roci Ostannij rozbijnik Bazilikati U drugij polovini XX stolittya kniga bula populyarna ta neodnorazovo perevidavalasya v Italiyi Pomer vin 18 chervnya 1905 roku u v yaznici Portoferrajo Velikim shanuvalnikom osobistosti Krokko nazivav sebe Mikele Plachido yakij navit stverdzhuvav sho ye jogo nashadkom Vin grav u spektaklyah i filmah za motivami istoriyi Karmine Krokko U 1999 roci rezhiser Paskuale Skuityeri postaviv film Banditi na osnovi jogo biografiyi ale vin buv shvidko znyatij z prokatu Z 2008 roku na batkivshini Karmine Krokko funkcionuye jogo muzej PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Pedio 1994 s 264 Montanelli 1973 s 85 Pedio 1994 s 265 Hobsbawm 1985 s 25 Del Zio 1903 s 120 De Leo 1983 s 36 Pedio 1994 s 266 Smith 1969 s 72 Romano 1998 s 49 Montanelli 1973 s 88 Barbagallo 1984 s 5 Carria 1975 s 87 Del Zio 1903 s 159 160 Raffaele Nigro IL BRIGANTAGGIO NELLA LETTERATURA Eleam originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 21 serpnya 2016 Rossani Ottavio Grassi Giovanna 25 06 2000 La storia bandita un film dal vivo sui briganti ital Corriere della sera originalu za 3 grudnya 2013 Procitovano 21 serpnya 2016 Museo di Crocco La Tavern R Crocc originalu za 26 serpnya 2016 Procitovano 21 serpnya 2016 LiteraturaBarbagallo F Francesco S Nitti ital Torino Unione Tipografico Editrice Torinese 1984 681 p ISBN 880203902X Carria Renzo Del Proletari senza rivoluzione Roma Savelli 1975 255 p De Leo A Carmine Crocco Donatelli un brigante guerrigliero Cosenza Pellegrini 1983 139 s Del Zio B Il brigante Crocco e la sua autobiografia memorie e documenti Melfi Tipografia G Grieco 1903 113 p Bandits L Penguin 1985 181 p L Italia dei notabili 1861 1900 ital Milano 1973 455 p Pedio T Storia della Basilicata raccontata ai ragazzi Congedo Editore 1994 ISBN 88 365 2141 X Romano S Storia d Italia dal Risorgimento ai nostri giorni Milano Longanesi 1998 490 s Smith D M Italy a modern history Ann Arbor Michigan University of Michigan Press 1969 542 s Posilannya