Канон медицини

«Кано́н лі́карської нау́ки» (араб. القانون في الطب‎‎ Al-Qanun fi t-Tibb‎) — робота енциклопедичного характеру з медицини, написана перським вченим XI століття Авіценною.

Канон лікарської науки
Назва	араб. الْقَانُون فِي الطِّبّ‎
Похідна робота	^d
Жанр	трактат і ^d
Автор	Авіценна
Мова твору або назви	арабська
Дата публікації	1025^[1]
Статус авторських прав	🅮 і 🅮
Канон лікарської науки у Вікісховищі

При написанні книги Авіценна спирався на прочитані ним праці античних медиків, зокрема Галена і Гіпократа, а також у значній мірі на власний досвід спостережень за хворими, дослідження лікувальних властивостей рослин. «Канон лікарської науки» був основним підручником для вивчення медицини у багатьох середньовічних університетах.

Видання «Канону лікарської науки» латиною

«Канон лікарської науки» складається з п'яти книг.

Зміст

Перша книга

У першому томі викладені теоретичні погляди медичних поглядів Авіценни, філософія медицини і почасти її історія. Наведений короткий огляд анатомії людини.

В цій же книзі містяться вчення про рідини («соки») людського організму. На той час медицина не знала про існування кровообігу. Натомість панівною була версія про те, що в тілі людини є чотири види рідин. Кров у артеріях, флегма — у мозкові, жовта жовч — у печінці, чорна жовч — у селезінці.

Розглядаються відмінності у тілобудові людей, детально аналізуються причини як хвороб з їх симптомами, так і здоров'я.

Окремі розділи в першій книзі виділені для пульсу та сечі.

Приділена увага режиму, фізичним вправам, дієтетиці.

Рукописна копія сторінки з другого тому «Канону лікарської науки», зберігається в музеї Інституту рукописів Азербайджанської академії наук

Друга книга

У другій книзі описуються прості ліки. Наведено 785 рослинних, тваринних та мінеральних засобів із вказанням їхнього походження, способу добування і методів приготування і застосування.

Третя книга

Третя книга присвячена місцевим хворобам. Детально розглядаються хвороби голови: очей, вух, горла, носа, язика тощо.

Четверта книга

Описує загальні хвороби організму. Багато уваги приділено різним видам гарячки.

П'ята книга

П'ятий том містить описи та способи приготування і застосування складних ліків.

Відкриття, зроблені Авіценною у «Каноні лікарської науки»

У праці Авіценни він висунув нові для тогочасної науки гіпотези:

• припустив, що існують дуже дрібні істоти, які псують воду, спричиняють та переносять хвороби — віруси та бактерії
• першим звернув увагу на те, що харчові продукти можуть бути ліками
• фізичні вправи та дотримання чистоти сприяють здоров'ю
• визначив різницю між чумою та холерою
• визначив, що натуральна віспа є заразною хворобою
• першим описав проказу, відмежувавши її від слоновості
• так само розмежував плеврит і запалення легень
• детально описав виразку шлунка
• дослідив та визначив ознаки менінгіту
• відкрив та описав розташування м'язів ока.

Примітки

1. Finger S. Origins of Neuroscience: A History of Explorations Into Brain Function — 1994.
   d:Track:Q114103633
2. Канон лікарської науки [ 23 травня 2021 у Wayback Machine.] (Google Arts & Culture)
3. Вера Смирнова-Ракитина. Авиценна. — Москва : Молодая Гвардия, 1958. — С. 205—206. — (Жизнь замечательных людей. Серия биографий.)

Посилання

• Сканований текст «Канону лікарської науки» на сайті Американського університету Бейрута [ 20 вересня 2008 у Wayback Machine.]