Калмицьке ханство (калм. Хальмг хана улус), також Торгоутське ханство — державне утворення калмиків в XVII-XVIII століттях під протекторатом Московського царства, згодом — Російської імперії.
Калмицьке ханство | |
Прапор | Герб |
Дата створення / заснування | 1630 |
---|---|
Названо на честь | калмики |
Форма правління | монархія |
Мова комунікації | калмицька мова і російська |
Час/дата припинення існування | 1771 |
Офіційна релігія | Гелуг і Карма Каг'ю |
Пришестя калмиків до Поволжя
В середині XVII століття торгути, що втечею рятувалися від військ імперії Цін через Казахське ханство, пройшовши через серію сутичок і битв з казахами, остаточно утвердилися на землях Великих і Малих ногайців, підпорядкувавши частину собі, а іншу витіснивши в Крим і на Північний Кавказ. Кочівники торгутского хана розташовувалися від Терека на півдні до Самари на півночі і від Дону на заході до Яїка на сході. У 1750-х роках на волзькі кочовища перейшло велику кількість зі східних джунгарских улусів, яких росіяни називали «Зенгорія».
З історії Джунгарського ханства відомо, що в 1755-1759 роках, після смерті джунгарского хана Галдан-Церена, в результаті внутрішніх міжусобиць Амурсана закликав на допомогу війська маньчжурської династії Цін, що призвело до падіння Джунгарського ханства (калм. Догшін Зюнгара нутуг). Один збірний улус (близько десяти тисяч джунгар, дербет, хойт) під керівництвом нойона Шееренга () з важкими боями пробився і вийшов на Волгу в Калмицьке ханство.
Державний устрій
Ханство складалось з улусів на чолі який стояв найон; Улуси ділилися на аймаки і хотони, де правили зайсанги.
Була добре розвинена судова система.
Основною мовою була калмицька; В стосунках з росіянами використовувався перекладач. У релігійному відношенні в державі переважав синтез шкіл гелуг і карма-каг'ю, що входять до тибетського буддизму. У 1655 році до Далай-лами V завітав тайша Шукур-Дайчіну та пропонував титул хана, від якого, у зв'язку з нестачею на той час умов, той відмовився.
Особливого розквіту ханство досягло в період правління Аюки, який в 1690 році офіційно прийняв титул хана від Далай-лами VI, що було визнано російським урядом лише в 1709 році. Калмицькі хани проводили самостійну зовнішню і внутрішню політику, були лояльні Росії, беручи участь в більшості великих війн Російської імперії, при цьому, в першу чергу, дбаючи про інтереси ханства. Калмицьке ханство зберігало велику духовну зв'язок і постійно контактувало з іншими монгольськими державами та Тибетом.
Ліквідація
В 1771 році за ініціативи хана Убаші більша частина калмицьких племен відійшла назад до Джунгарії, де перейшли у підданство Імперії Цін. Убаші отримав титул Зорикту-хан та землі . Разом з ним відійшла практично вся знать торгутів і хошоутів, представники якої теж отримали гучні титули та землі для розселення.
У підданстві Російської імперії калмиків майже не зосталось. Тому 1771 року Калмицьке ханство було ліквідоване.
Тим не менш, у 1800 році імператор Павло І дарував «Всемилостиву грамоту Калмицькому народу», у якій дебретський вождь Чучей тайші Тундутів назначався намісником калмицького народу. Він помер у 1803 році і заповів титул своєму сину. Проте інші нойони не визнавали його влади. В результаті ханська влада в Калмикії була ліквідована остаточно.
Перелік керівників Калмицького ханства
- — 1644-1664
- Мончак — 1664-1669
- Аюка — 1669-1724
- Церен-Дондук — 1724-1735
- Дондук-Омбо — 1735-1741
- Дондук-Даши — 1741-1761
- Убаші — 1761-1771
- — 1800-1803
Перші два правителі носили титул тайші.
Джерела
- Батмаев М. М. Калмыки в XVII—XVIII веках. События, люди, быт. В 2-х т. — Элиста: Калм. кн. изд-во, 1993.
- Батмаев М. М. Социально-политический строй и хозяйство калмыков в XVII—XVIII вв. — Элиста: Джангар, 2002.
- Пальмов Н. Н. Очерк истории калмыцкого народа за время его пребывания в пределах России. — Астрахань: Калмгосиздат, 1922.
- Пальмов Н. Н. Этюды по истории приволжских калмыков. Ч. I—IV. — Астрахань: Изд. Калмоблисполкома, 1926—1931.
- Цюрюмов А. В. Калмыцкое ханство в составе России: проблемы политических взаимоотношений. — Элиста: Джангар, 2007.
- Эрдниев У. Э. Калмыки: ист.-этногр. очерки. — Элиста: Калм. кн. изд-во, 1985.
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kalmicke hanstvo kalm Halmg hana ulus takozh Torgoutske hanstvo derzhavne utvorennya kalmikiv v XVII XVIII stolittyah pid protektoratom Moskovskogo carstva zgodom Rosijskoyi imperiyi Kalmicke hanstvoPraporGerbData stvorennya zasnuvannya1630Nazvano na chestkalmikiForma pravlinnyamonarhiyaMova komunikaciyikalmicka mova i rosijskaChas data pripinennya isnuvannya1771Oficijna religiyaGelug i Karma Kag yuPrishestya kalmikiv do PovolzhyaV seredini XVII stolittya torguti sho vtecheyu ryatuvalisya vid vijsk imperiyi Cin cherez Kazahske hanstvo projshovshi cherez seriyu sutichok i bitv z kazahami ostatochno utverdilisya na zemlyah Velikih i Malih nogajciv pidporyadkuvavshi chastinu sobi a inshu vitisnivshi v Krim i na Pivnichnij Kavkaz Kochivniki torgutskogo hana roztashovuvalisya vid Tereka na pivdni do Samari na pivnochi i vid Donu na zahodi do Yayika na shodi U 1750 h rokah na volzki kochovisha perejshlo veliku kilkist zi shidnih dzhungarskih ulusiv yakih rosiyani nazivali Zengoriya Z istoriyi Dzhungarskogo hanstva vidomo sho v 1755 1759 rokah pislya smerti dzhungarskogo hana Galdan Cerena v rezultati vnutrishnih mizhusobic Amursana zaklikav na dopomogu vijska manchzhurskoyi dinastiyi Cin sho prizvelo do padinnya Dzhungarskogo hanstva kalm Dogshin Zyungara nutug Odin zbirnij ulus blizko desyati tisyach dzhungar derbet hojt pid kerivnictvom nojona Sheerenga z vazhkimi boyami probivsya i vijshov na Volgu v Kalmicke hanstvo Derzhavnij ustrijHanstvo skladalos z ulusiv na choli yakij stoyav najon Ulusi dililisya na ajmaki i hotoni de pravili zajsangi Bula dobre rozvinena sudova sistema Osnovnoyu movoyu bula kalmicka V stosunkah z rosiyanami vikoristovuvavsya perekladach U religijnomu vidnoshenni v derzhavi perevazhav sintez shkil gelug i karma kag yu sho vhodyat do tibetskogo buddizmu U 1655 roci do Dalaj lami V zavitav tajsha Shukur Dajchinu ta proponuvav titul hana vid yakogo u zv yazku z nestacheyu na toj chas umov toj vidmovivsya Osoblivogo rozkvitu hanstvo dosyaglo v period pravlinnya Ayuki yakij v 1690 roci oficijno prijnyav titul hana vid Dalaj lami VI sho bulo viznano rosijskim uryadom lishe v 1709 roci Kalmicki hani provodili samostijnu zovnishnyu i vnutrishnyu politiku buli loyalni Rosiyi beruchi uchast v bilshosti velikih vijn Rosijskoyi imperiyi pri comu v pershu chergu dbayuchi pro interesi hanstva Kalmicke hanstvo zberigalo veliku duhovnu zv yazok i postijno kontaktuvalo z inshimi mongolskimi derzhavami ta Tibetom LikvidaciyaV 1771 roci za iniciativi hana Ubashi bilsha chastina kalmickih plemen vidijshla nazad do Dzhungariyi de perejshli u piddanstvo Imperiyi Cin Ubashi otrimav titul Zoriktu han ta zemli Razom z nim vidijshla praktichno vsya znat torgutiv i hoshoutiv predstavniki yakoyi tezh otrimali guchni tituli ta zemli dlya rozselennya U piddanstvi Rosijskoyi imperiyi kalmikiv majzhe ne zostalos Tomu 1771 roku Kalmicke hanstvo bulo likvidovane Tim ne mensh u 1800 roci imperator Pavlo I daruvav Vsemilostivu gramotu Kalmickomu narodu u yakij debretskij vozhd Chuchej tajshi Tundutiv naznachavsya namisnikom kalmickogo narodu Vin pomer u 1803 roci i zapoviv titul svoyemu sinu Prote inshi nojoni ne viznavali jogo vladi V rezultati hanska vlada v Kalmikiyi bula likvidovana ostatochno Perelik kerivnikiv Kalmickogo hanstva 1644 1664 Monchak 1664 1669 Ayuka 1669 1724 Ceren Donduk 1724 1735 Donduk Ombo 1735 1741 Donduk Dashi 1741 1761 Ubashi 1761 1771 1800 1803 Pershi dva praviteli nosili titul tajshi DzherelaBatmaev M M Kalmyki v XVII XVIII vekah Sobytiya lyudi byt V 2 h t Elista Kalm kn izd vo 1993 Batmaev M M Socialno politicheskij stroj i hozyajstvo kalmykov v XVII XVIII vv Elista Dzhangar 2002 Palmov N N Ocherk istorii kalmyckogo naroda za vremya ego prebyvaniya v predelah Rossii Astrahan Kalmgosizdat 1922 Palmov N N Etyudy po istorii privolzhskih kalmykov Ch I IV Astrahan Izd Kalmoblispolkoma 1926 1931 Cyuryumov A V Kalmyckoe hanstvo v sostave Rossii problemy politicheskih vzaimootnoshenij Elista Dzhangar 2007 Erdniev U E Kalmyki ist etnogr ocherki Elista Kalm kn izd vo 1985 Div takozhKazaho dzhungarska vijna Ayuka