Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ясунарі Кавабата | ||||
|---|---|---|---|---|
| 川端 康成 | ||||
 Ясунарі Кавабата (1938) | ||||
| Ім'я при народженні | Ясунарі | |||
| Народився | 11 червня 1899 Осака | |||
| Помер | 16 квітня 1972 (72 роки) Камакура | |||
| Громадянство |  Японія | |||
| Національність | Японець | |||
| Місце проживання | d Камакура | |||
| Діяльність | Прозаїк, журналіст | |||
| Сфера роботи | література | |||
| Alma mater | Токійський університет | |||
| Мова творів | Японська | |||
| Роки активності | з 1924 | |||
| Жанр | Роман, оповідання, | |||
| Magnum opus | «Мейдзін» (1951) | |||
| Конфесія | буддизм | |||
| Родичі | d | |||
| У шлюбі з | d | |||
| Премії |  Нобелівська премія з літератури (1968) | |||
| | ||||
 Кавабата Ясунарі у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ясунарі Кавабата (яп. 川端 康成; 11 червня 1899, Осака — 16 квітня 1972, Джуші, Токіо) — японський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1968 року. Проза Кавабати м'яка, лірична, сповнена тонких нюансів, отримала широке визнання і популярність у всьому світі. Кавабата отримав Нобелівську премію першим із японських письменників.
Біографія
Кавабата народився в місті Осака 11 червня 1899 року в родині лікаря. Батьки рано померли й у два роки він став сиротою. Вихованням хлопця займались дідусь і бабуся по материнській лінії. 1906 року померла його бабуся, 1909 року — старша сестра, яка мешкала разом з тіткою та яку він бачив тільки раз у житті. У 15 років (1914 рік) помирає дідусь.
Утративши найближчих рідних, Ясунарі перебрався до родичів із боку матері в родину Курода. У січні 1916 року Ясунарі переїздить у шкільний гуртожиток. Закінчивши школу в березні 1917 року, він їде до Токіо, сподіваючись вступити до Дай-ічі Кото-ґакко (яп. 第一高等学校), школу при Токійському імперському університеті. Успішно склавши вступні іспити, він навчається в цьому університеті на гуманітарному факультеті за спеціальністю «англійська мова». За рік переводиться на факультет японської літератури.
Після того, як Кавабата закінчив університет 1924 року, відомий письменник Кан Кікуті робить йому пропозицію стати членом редколегії літературного журналу «Бунгей сюнджю» (яп. 文藝春秋).
Пізніше Кавабата разом зі групою молодих письменників, серед яких були Йокоміцу Рьоїті, Катаока Теппей, Накагава Йоїті, Фудзісава Такео й інші, засновує власний журнал «Бунгей дзідай» модерністського напрямку в японській літературі під упливом письменників Заходу, особливо таких, як Джеймс Джойс і Ґертруда Стайн.
1925 року приходить перший літературний успіх із виходом у світ новели «Танцівниця з Ідзу».
1931 року Кавабата одружився з Хідеко, а 1934-го року переїжджає до Камакури, префектура Канаґава.
Письменник займався не лише художньою літературою. Він також працював репортером у газетах, у тому числі й у відомій Майнічі Сімбун. Хоча Кавабата відмовлявся брати участь у мілітаристській лихоманці впродовж Другої світової війни, він не особливо переймався також повоєнними реформами. Проте Ясунарі відзначав, що як рання смерть родичів, так і війна сильно вплинули на його творчість. Він говорив, що після війни зможе писати лише елегії. Але літературознавці не помічають особливих тематичних відмінностей у творчості Кавабати довоєнного й Кавабати післявоєнного.
16 квітня 1972 року письменник помер від витоку газу у своєму будинку. Родина вважає, що смерть настала внаслідок нещасного випадку, інші — що це було самогубство. Існує багато теорій щодо причин можливого зведення рахунків із життям, серед яких називають нелади зі здоров'ям (Кавабата довідався, що хворий на хворобу Паркінсона); таємну любовну невдачу; шок від смерті друга — Юкіо Місіми. Кавабата на відміну від останнього не залишив записки. Окрім того, він не акцентував тему самогубства у своїх творах, тож його мотиви залишаються неясними. Проте, Окуно Такео — японський біограф письменника, відзначає, що йому впродовж двох-трьох сотень ночей після смерті Місіми снилися кошмари, в яких до письменника приходив дух померлого. Кавабата в останній рік життя був постійно пригніченим і часто говорив друзям про неприємні сподівання. Наприклад про те, що він сподівається, що його літак розіб'ється.
Творчість
Ще в університеті Кавабата відновив видання університетського літературного журналу Сін-січо («Нові хвиля думок»), який до того впродовж чотирьох років вже не працював. У цьому журналі Кавабата опублікував своє перше оповідання («Сцена з сеансу»). Навчаючись спочатку на факультеті англійської літератури, він згодом перейшов на японську. Його дипломна робота називалася «Коротка історія японського роману».
У жовтні 1924 року Кавабата з кількома друзями заснували новий літературний журнал «Бунґей дзідай». Цей журнал був реакцією молоді на стару школу японської літератури, особливо на рух, який заснований під впливом натуралізму. Водночас журнал став у опозицію до робітничого або пролетарського руху в літературі — соціалістичної/комуністичної школи. Молоді письменники притримували ідеї мистецтва для мистецтва і перебували під впливом європейських течій кубізму, експресіонізму, дадаїзму та інших модерністських стилів. Кавабата та Йокоміцу Ріічі називали свій стиль «сінканкакуха» — стиль нових вражень.
Визнання почало приходити до Кавабати незабаром після закінчення університету й публікації низки оповідань. Після виходу в світ «Танцівниці з Ідзу» в 1926 році, Кавабата здобув популярність. У повісті розповідається про меланхолійного студента, який, подорожуючи пішки на півострові Ідзу, зустрів юну танцівницю й повернувся до Токіо в набагато кращому гуморі. Повість, присвячена зародженню статевого потягу й молодого кохання, стала знаменитою тому, що письменник використав мазки смутку і навіть гіркоти як противагу тому, що могло бути аж надто солодким. Більшість із пізніших творів Кавабати зверталися до подібних тем.
У 20-х роках Кавабата жив у плебейському районі Токіо Асакуса. Протягом цього періоду він експериментував із різними стилями письма. У романі «Асакуса куренайдан» (Червона банда Асакуси), який виходив окремими випусками в 1929—1930 роках, письменник звертається до життя напівсвіту куртизанок та інших персонажів за межею добропорядного суспільства. У цьому стилі вгадується відлуння літератури епохи пізнього Едо. З іншого боку, «Сюйсо Ґенсо» (Кришталева фантазія) — чистий потік свідомості.
В 1934 році Кавабата переїхав до Камакури, що в префектурі Канаґава, і, хоча спочатку брав активну участь у громадському житті в середовищі численних письменників та літераторів, які проживали в місті впродовж війни, під кінець життя він став сторонитися інших.
Один із найвідоміших романів Кавабати — «Країна снігів». Книга почала видаватися в 1934 році й виходила окремими випусками до 1947-го. «Країна снігів» — відверта розповідь про кохання між токійським дилетантом та провінційною гейшею. Дія роману відбувається на термальному курорті десь на півночі Японії. Роман одразу ж здобув репутацію класики. Після його публікації Кавабата став вважатися одним із найвизначніших письменників Японії.
Після Другої світової війни Кавабата продовжував із успіхом публікуватися. Серед його творів «Тисяча журавлів», «Звук гір», «Дім сплячих красунь», «Краса й смуток» та «Стара столиця».
Сам автор вважав найкращим своїм твором книгу «Мейдзін» («Майстер го»). За стилем ця повість сильно відрізняється від його інших робіт. Це напівдокументальна розповідь про визначну партію з го, яка відбулася в 1938 році. Кавабата сам освітлював хід гри для мережі газет Майнічі. Це була остання партія [en], яку він програв молодому претенденту. Через рік старий мейдзін помер. Хоча на перший погляд повість розповідає про напружену спортивну боротьбу, дехто з читачів убачає в ній символічну паралель із поразкою Японії у Другій світовій війні.
Дві найзначніші повоєнні книги письменника суть «Сембазуру» (Тисяча журавлів), написана в період з 1949 по 1951 роки, та «Яма но ото» (Звук гір, 1949—1954). Центральними темами «Сембазуру» є японська чайна церемонія та безнадійне кохання. Головний герой відчуває потяг до коханки свого померлого батька, а після її смерті, до її дочки, яка від нього утікає. Чайна церемонія використана як красиве тло бридких людських стосунків, але намір Кавабати, радше, розповісти про почуття, які викликає смерть. Посуд для чайної церемонії тривалий та вічний, в той час як люди слабкі й несталі. Теми неявного інцесту, неможливого кохання, неминучої смерті знову зустрічаються в «Яма но ото», дія якої відбувається в місті Кавабати Камакурі. Головний герой, літній чоловік, не має любові до своїх дітей і втратив будь-які почуття до дружини. Він відчуває сильний потяг до забороненого — невістки, й думки про неї переплітаються зі спогадами про інше заборонене кохання — до братової. Книга закінчується, залишаючи ситуацію нерозв'язаною.
Кавабата залишав невизначеними закінчення багатьох своїх книг, що іноді дратувало читачів та критиків. Але це був свідомий хід, оскільки автор вважав нюанси описаних подій важливішими ніж висновки. Він порівнював свій стиль письма з традиційною японською формою поезії — хайку.
Як президент японського ПЕН-клубу з 1948 по 1965 рік Кавабата сприяв численним перекладам з японської мови на мови Заходу. В 1968 році Кавабата першим із японських письменників отримав Нобелівську премію з літератури «за майстерність розповіді, яка з надзвичайною чутливістю виражає сутність японської душі». Вручаючи премію, відзначив три повісті: «Країну снігів», «Тисячу журавлів» та «Стару столицю».
Напружену працю над новим романом в останні роки життя Кавабата Ясунарі не вдалося завершити. Письменник важко хворів, заохотився до наркотиків. Будучи у стані важкої депресії після смерті свого учня і друга Юкіо Місіми, 16 квітня 1972 р. він наклав на себе руки у відлюдному курортному містечку Дзусі, що на околиці Токіо, отруївшись газом.
Особливості стилю Кавабата
- Щирість інтонації
- Надзвичайне бачення світу
- Національний колорит
Українські переклади
- У 1976 році у видавництві «Дніпро» вийшла книжка Кавабати в перекладах І. Дзюба «Країна снігу» (перевидана видавництвом «Фоліо» в 2008 році). До книжки ввійшли такі твори: «Танцівниця з Ідзу», «Містечко Юміура», «Країна снігу», «Тисяча журавлів», «Добра людина», «Осінній дощ».
- Країна снігу; Тисяча журавлів: Повісті / З яп. пер. та пілям. І. Дзюба. — Київ, Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2003. — 262 с. (Серія «Зарубіжна класика»)
- Країна снігу. Повість
- Тисяча журавлів. Повість
- Іван Дзюб. Ясунарі Кавабата
- Сплячі красуні: Повість, новели / Перекл. з япон. Мирон Федоришин. — Львів, Літературна агенція «Піраміда», 2007. — 208 с. (Видавничий проект сучасної літератури «Приватна колекція». Серія: «Майстри Українського Перекладу»)
- Сплячі красуні. Повість
- Перший сніг на Фудзі. Новели
- Перший сніг на Фудзі
- Містечко Юміура
- Алея
- Те, чого не робив чоловік
- Злива
- Німий
- Любовні новели. Новели
- Мамине перше кохання
- Наснилось дівчині
- Лист про родимку
- Дівчина з «Ластівки»
- Чоловік каже — жінка слухає
- Дитина
- Вона вже йде
- Вибрані твори. / З яп. пер. І. Дзюб. — Київ, Юніверс, 2008. — 592 с. (Серія «Лауреати Нобелівської премії»).
- Іван Дзюб. Прекрасної Японії син
- Стугін гори. Роман
- Давня столиця. Роман
- Танцівниці. Роман
- Сплячі красуні; Давня столиця; Стугін гори: [повість, романи] / Я. Кавабата. — Х. : Фоліо, 2016. — 536 с. — (Б-ка Нобелівських лауреатів). — .
Див. також
- 6832 Кавабата — астероїд, названий на честь письменника.
Література
- (укр.) Аністратенко Л. С. Елементи символізму у творчості Ясунарі Кавабата // Сходознавство. — К., 2006. — № 35/36. — С. 3-14
- (укр.) Аністратенко Л. С. Відображення традицій японської середньовічної літератури у творчості Ясунарі Кавабата // XI Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції (7-8 червня 2007 року) — К., 2007. — С. 182—183
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання
- Кавабата Ясунарі // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 696. — .
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кавабата Ясунарі |
- Нобелевские лауреаты [ 24 липня 2013 у Wayback Machine.]
- БСЭ [ 15 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Lib.ru [ 25 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- Сайт Нобелівського комітету [ 8 липня 2008 у Wayback Machine.]
- Кавабата Ясунарі у базі фантастики [ 15 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lib Chlen KPRS Yasunari Kavabata川端 康成Yasunari Kavabata 1938 Im ya pri narodzhenniYasunariNarodivsya11 chervnya 1899 1899 06 11 OsakaPomer16 kvitnya 1972 1972 04 16 72 roki KamakuraGromadyanstvoYaponiyaNacionalnistYaponecMisce prozhivannyad KamakuraDiyalnistProzayik zhurnalistSfera robotiliteraturaAlma materTokijskij universitetMova tvorivYaponskaRoki aktivnostiz 1924ZhanrRoman opovidannya Magnum opus Mejdzin 1951 KonfesiyabuddizmRodichidU shlyubi zdPremiyiNobelivska premiya z literaturi 1968 Kavabata Yasunari u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Yasunari Kavabata yap 川端 康成 11 chervnya 1899 Osaka 16 kvitnya 1972 Dzhushi Tokio yaponskij pismennik laureat Nobelivskoyi premiyi z literaturi 1968 roku Proza Kavabati m yaka lirichna spovnena tonkih nyuansiv otrimala shiroke viznannya i populyarnist u vsomu sviti Kavabata otrimav Nobelivsku premiyu pershim iz yaponskih pismennikiv BiografiyaKavabata narodivsya v misti Osaka 11 chervnya 1899 roku v rodini likarya Batki rano pomerli j u dva roki vin stav sirotoyu Vihovannyam hlopcya zajmalis didus i babusya po materinskij liniyi 1906 roku pomerla jogo babusya 1909 roku starsha sestra yaka meshkala razom z titkoyu ta yaku vin bachiv tilki raz u zhitti U 15 rokiv 1914 rik pomiraye didus Utrativshi najblizhchih ridnih Yasunari perebravsya do rodichiv iz boku materi v rodinu Kuroda U sichni 1916 roku Yasunari pereyizdit u shkilnij gurtozhitok Zakinchivshi shkolu v berezni 1917 roku vin yide do Tokio spodivayuchis vstupiti do Daj ichi Koto gakko yap 第一高等学校 shkolu pri Tokijskomu imperskomu universiteti Uspishno sklavshi vstupni ispiti vin navchayetsya v comu universiteti na gumanitarnomu fakulteti za specialnistyu anglijska mova Za rik perevoditsya na fakultet yaponskoyi literaturi Pislya togo yak Kavabata zakinchiv universitet 1924 roku vidomij pismennik Kan Kikuti robit jomu propoziciyu stati chlenom redkolegiyi literaturnogo zhurnalu Bungej syundzhyu yap 文藝春秋 Piznishe Kavabata razom zi grupoyu molodih pismennikiv sered yakih buli Jokomicu Royiti Kataoka Teppej Nakagava Joyiti Fudzisava Takeo j inshi zasnovuye vlasnij zhurnal Bungej dzidaj modernistskogo napryamku v yaponskij literaturi pid uplivom pismennikiv Zahodu osoblivo takih yak Dzhejms Dzhojs i Gertruda Stajn 1925 roku prihodit pershij literaturnij uspih iz vihodom u svit noveli Tancivnicya z Idzu 1931 roku Kavabata odruzhivsya z Hideko a 1934 go roku pereyizhdzhaye do Kamakuri prefektura Kanagava Pismennik zajmavsya ne lishe hudozhnoyu literaturoyu Vin takozh pracyuvav reporterom u gazetah u tomu chisli j u vidomij Majnichi Simbun Hocha Kavabata vidmovlyavsya brati uchast u militaristskij lihomanci vprodovzh Drugoyi svitovoyi vijni vin ne osoblivo perejmavsya takozh povoyennimi reformami Prote Yasunari vidznachav sho yak rannya smert rodichiv tak i vijna silno vplinuli na jogo tvorchist Vin govoriv sho pislya vijni zmozhe pisati lishe elegiyi Ale literaturoznavci ne pomichayut osoblivih tematichnih vidminnostej u tvorchosti Kavabati dovoyennogo j Kavabati pislyavoyennogo 16 kvitnya 1972 roku pismennik pomer vid vitoku gazu u svoyemu budinku Rodina vvazhaye sho smert nastala vnaslidok neshasnogo vipadku inshi sho ce bulo samogubstvo Isnuye bagato teorij shodo prichin mozhlivogo zvedennya rahunkiv iz zhittyam sered yakih nazivayut neladi zi zdorov yam Kavabata dovidavsya sho hvorij na hvorobu Parkinsona tayemnu lyubovnu nevdachu shok vid smerti druga Yukio Misimi Kavabata na vidminu vid ostannogo ne zalishiv zapiski Okrim togo vin ne akcentuvav temu samogubstva u svoyih tvorah tozh jogo motivi zalishayutsya neyasnimi Prote Okuno Takeo yaponskij biograf pismennika vidznachaye sho jomu vprodovzh dvoh troh soten nochej pislya smerti Misimi snilisya koshmari v yakih do pismennika prihodiv duh pomerlogo Kavabata v ostannij rik zhittya buv postijno prignichenim i chasto govoriv druzyam pro nepriyemni spodivannya Napriklad pro te sho vin spodivayetsya sho jogo litak rozib yetsya TvorchistShe v universiteti Kavabata vidnoviv vidannya universitetskogo literaturnogo zhurnalu Sin sicho Novi hvilya dumok yakij do togo vprodovzh chotiroh rokiv vzhe ne pracyuvav U comu zhurnali Kavabata opublikuvav svoye pershe opovidannya Scena z seansu Navchayuchis spochatku na fakulteti anglijskoyi literaturi vin zgodom perejshov na yaponsku Jogo diplomna robota nazivalasya Korotka istoriya yaponskogo romanu U zhovtni 1924 roku Kavabata z kilkoma druzyami zasnuvali novij literaturnij zhurnal Bungej dzidaj Cej zhurnal buv reakciyeyu molodi na staru shkolu yaponskoyi literaturi osoblivo na ruh yakij zasnovanij pid vplivom naturalizmu Vodnochas zhurnal stav u opoziciyu do robitnichogo abo proletarskogo ruhu v literaturi socialistichnoyi komunistichnoyi shkoli Molodi pismenniki pritrimuvali ideyi mistectva dlya mistectva i perebuvali pid vplivom yevropejskih techij kubizmu ekspresionizmu dadayizmu ta inshih modernistskih stiliv Kavabata ta Jokomicu Riichi nazivali svij stil sinkankakuha stil novih vrazhen Viznannya pochalo prihoditi do Kavabati nezabarom pislya zakinchennya universitetu j publikaciyi nizki opovidan Pislya vihodu v svit Tancivnici z Idzu v 1926 roci Kavabata zdobuv populyarnist U povisti rozpovidayetsya pro melanholijnogo studenta yakij podorozhuyuchi pishki na pivostrovi Idzu zustriv yunu tancivnicyu j povernuvsya do Tokio v nabagato krashomu gumori Povist prisvyachena zarodzhennyu statevogo potyagu j molodogo kohannya stala znamenitoyu tomu sho pismennik vikoristav mazki smutku i navit girkoti yak protivagu tomu sho moglo buti azh nadto solodkim Bilshist iz piznishih tvoriv Kavabati zvertalisya do podibnih tem U 20 h rokah Kavabata zhiv u plebejskomu rajoni Tokio Asakusa Protyagom cogo periodu vin eksperimentuvav iz riznimi stilyami pisma U romani Asakusa kurenajdan Chervona banda Asakusi yakij vihodiv okremimi vipuskami v 1929 1930 rokah pismennik zvertayetsya do zhittya napivsvitu kurtizanok ta inshih personazhiv za mezheyu dobroporyadnogo suspilstva U comu stili vgaduyetsya vidlunnya literaturi epohi piznogo Edo Z inshogo boku Syujso Genso Krishtaleva fantaziya chistij potik svidomosti V 1934 roci Kavabata pereyihav do Kamakuri sho v prefekturi Kanagava i hocha spochatku brav aktivnu uchast u gromadskomu zhitti v seredovishi chislennih pismennikiv ta literatoriv yaki prozhivali v misti vprodovzh vijni pid kinec zhittya vin stav storonitisya inshih Odin iz najvidomishih romaniv Kavabati Krayina snigiv Kniga pochala vidavatisya v 1934 roci j vihodila okremimi vipuskami do 1947 go Krayina snigiv vidverta rozpovid pro kohannya mizh tokijskim diletantom ta provincijnoyu gejsheyu Diya romanu vidbuvayetsya na termalnomu kurorti des na pivnochi Yaponiyi Roman odrazu zh zdobuv reputaciyu klasiki Pislya jogo publikaciyi Kavabata stav vvazhatisya odnim iz najviznachnishih pismennikiv Yaponiyi Pislya Drugoyi svitovoyi vijni Kavabata prodovzhuvav iz uspihom publikuvatisya Sered jogo tvoriv Tisyacha zhuravliv Zvuk gir Dim splyachih krasun Krasa j smutok ta Stara stolicya Sam avtor vvazhav najkrashim svoyim tvorom knigu Mejdzin Majster go Za stilem cya povist silno vidriznyayetsya vid jogo inshih robit Ce napivdokumentalna rozpovid pro viznachnu partiyu z go yaka vidbulasya v 1938 roci Kavabata sam osvitlyuvav hid gri dlya merezhi gazet Majnichi Ce bula ostannya partiya en yaku vin prograv molodomu pretendentu Cherez rik starij mejdzin pomer Hocha na pershij poglyad povist rozpovidaye pro napruzhenu sportivnu borotbu dehto z chitachiv ubachaye v nij simvolichnu paralel iz porazkoyu Yaponiyi u Drugij svitovij vijni Dvi najznachnishi povoyenni knigi pismennika sut Sembazuru Tisyacha zhuravliv napisana v period z 1949 po 1951 roki ta Yama no oto Zvuk gir 1949 1954 Centralnimi temami Sembazuru ye yaponska chajna ceremoniya ta beznadijne kohannya Golovnij geroj vidchuvaye potyag do kohanki svogo pomerlogo batka a pislya yiyi smerti do yiyi dochki yaka vid nogo utikaye Chajna ceremoniya vikoristana yak krasive tlo bridkih lyudskih stosunkiv ale namir Kavabati radshe rozpovisti pro pochuttya yaki viklikaye smert Posud dlya chajnoyi ceremoniyi trivalij ta vichnij v toj chas yak lyudi slabki j nestali Temi neyavnogo incestu nemozhlivogo kohannya neminuchoyi smerti znovu zustrichayutsya v Yama no oto diya yakoyi vidbuvayetsya v misti Kavabati Kamakuri Golovnij geroj litnij cholovik ne maye lyubovi do svoyih ditej i vtrativ bud yaki pochuttya do druzhini Vin vidchuvaye silnij potyag do zaboronenogo nevistki j dumki pro neyi pereplitayutsya zi spogadami pro inshe zaboronene kohannya do bratovoyi Kniga zakinchuyetsya zalishayuchi situaciyu nerozv yazanoyu Kavabata zalishav neviznachenimi zakinchennya bagatoh svoyih knig sho inodi dratuvalo chitachiv ta kritikiv Ale ce buv svidomij hid oskilki avtor vvazhav nyuansi opisanih podij vazhlivishimi nizh visnovki Vin porivnyuvav svij stil pisma z tradicijnoyu yaponskoyu formoyu poeziyi hajku Yak prezident yaponskogo PEN klubu z 1948 po 1965 rik Kavabata spriyav chislennim perekladam z yaponskoyi movi na movi Zahodu V 1968 roci Kavabata pershim iz yaponskih pismennikiv otrimav Nobelivsku premiyu z literaturi za majsternist rozpovidi yaka z nadzvichajnoyu chutlivistyu virazhaye sutnist yaponskoyi dushi Vruchayuchi premiyu vidznachiv tri povisti Krayinu snigiv Tisyachu zhuravliv ta Staru stolicyu Napruzhenu pracyu nad novim romanom v ostanni roki zhittya Kavabata Yasunari ne vdalosya zavershiti Pismennik vazhko hvoriv zaohotivsya do narkotikiv Buduchi u stani vazhkoyi depresiyi pislya smerti svogo uchnya i druga Yukio Misimi 16 kvitnya 1972 r vin naklav na sebe ruki u vidlyudnomu kurortnomu mistechku Dzusi sho na okolici Tokio otruyivshis gazom Osoblivosti stilyu Kavabata Shirist intonaciyi Nadzvichajne bachennya svitu Nacionalnij koloritUkrayinski perekladiU 1976 roci u vidavnictvi Dnipro vijshla knizhka Kavabati v perekladah I Dzyuba Krayina snigu perevidana vidavnictvom Folio v 2008 roci Do knizhki vvijshli taki tvori Tancivnicya z Idzu Mistechko Yumiura Krayina snigu Tisyacha zhuravliv Dobra lyudina Osinnij dosh Krayina snigu Tisyacha zhuravliv Povisti Z yap per ta pilyam I Dzyuba Kiyiv Vidavnictvo Solomiyi Pavlichko Osnovi 2003 262 s Seriya Zarubizhna klasika Krayina snigu Povist Tisyacha zhuravliv Povist Ivan Dzyub Yasunari Kavabata Splyachi krasuni Povist noveli Perekl z yapon Miron Fedorishin Lviv Literaturna agenciya Piramida 2007 208 s Vidavnichij proekt suchasnoyi literaturi Privatna kolekciya Seriya Majstri Ukrayinskogo Perekladu Splyachi krasuni Povist Pershij snig na Fudzi Noveli Pershij snig na Fudzi Mistechko Yumiura Aleya Te chogo ne robiv cholovik Zliva Nimij Lyubovni noveli Noveli Mamine pershe kohannya Nasnilos divchini List pro rodimku Divchina z Lastivki Cholovik kazhe zhinka sluhaye Ditina Vona vzhe jde Vibrani tvori Z yap per I Dzyub Kiyiv Yunivers 2008 592 s Seriya Laureati Nobelivskoyi premiyi Ivan Dzyub Prekrasnoyi Yaponiyi sin Stugin gori Roman Davnya stolicya Roman Tancivnici Roman Splyachi krasuni Davnya stolicya Stugin gori povist romani Ya Kavabata H Folio 2016 536 s B ka Nobelivskih laureativ ISBN 966 03 7583 3 Div takozh6832 Kavabata asteroyid nazvanij na chest pismennika Literatura ukr Anistratenko L S Elementi simvolizmu u tvorchosti Yasunari Kavabata Shodoznavstvo K 2006 35 36 S 3 14 ukr Anistratenko L S Vidobrazhennya tradicij yaponskoyi serednovichnoyi literaturi u tvorchosti Yasunari Kavabata XI Shodoznavchi chitannya A Krimskogo Tezi dopovidej mizhnarodnoyi naukovoyi konferenciyi 7 8 chervnya 2007 roku K 2007 S 182 183PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563PosilannyaKavabata Yasunari Zarubizhni pismenniki enciklopedichnij dovidnik u 2 t za red N Mihalskoyi ta B Shavurskogo Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2005 T 1 A K S 696 ISBN 966 692 578 8 Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Kavabata YasunariNobelevskie laureaty 24 lipnya 2013 u Wayback Machine BSE 15 chervnya 2011 u Wayback Machine Lib ru 25 kvitnya 2013 u Wayback Machine Sajt Nobelivskogo komitetu 8 lipnya 2008 u Wayback Machine Kavabata Yasunari u bazi fantastiki 15 serpnya 2016 u Wayback Machine