Йо́сиф Рома́н Мартине́ць (порт. José Romão Martenetz; 7 лютого 1903, Львів — 23 лютого 1989, Куритиба) — єпископ Української греко-католицької церкви, перший єпископ для українців греко-католиків у Бразилії, василіянин.
Йосиф (Мартинець) | ||
Владика Йосиф Роман Мартинець, ЧСВВ | ||
| ||
---|---|---|
29 листопада 1971 — 10 березня 1978 (відмовився) | ||
Обрання: | 29 листопада 1971 | |
Інтронізація: | 29 липня 1972 | |
Церква: | Українська Греко-Католицька Церква | |
Наступник: | Єфрем Кривий | |
| ||
30 травня 1962 — 29 листопада 1971 | ||
Обрання: | 30 травня 1962 | |
Попередник: | Жайме де Баррош Камара | |
| ||
10 травня 1958 — 30 травня 1962 | ||
Обрання: | 10 травня 1958 | |
| ||
10 травня 1958 — 29 листопада 1971 | ||
Обрання: | 10 травня 1958 | |
Альма-матер: | Папський Григоріанський університет | |
Діяльність: | католицький священник, католицький єпископ | |
Народження: | 7 лютого 1903 Львів | |
Смерть: | 23 лютого 1989 (86 років) Куритиба | |
Похований: | Бразилія | |
Батько: | Йосиф | |
Мати: | Аделія | |
Священство: | 1 січня 1928 | |
Єп. хіротонія: | 15 серпня 1958 | |
Біографія
Роман Мартинець народився у Львові, в сім'ї Йосифа Мартинця і Аделії, з дому Доскоч. У 1912 році малий Роман разом з батьками приїхав до Бразилії. Сім'я Мартинців поселилась у Прудентополісі. Роман закінчив свої гімназійні, гуманістичні й філософські студії в латинській дієцезіальній семінарії в Куритибі. 3 січня 1922 року, разом зі своїм товаришем Йосафатом Роґою, від'їхав у Закарпатську Україну, де 13 січня 1923 року вступив до василіянського новіціату в Мукачеві. Отримав чернече ім'я Йосиф. Перші чернечі обіти склав 24 серпня 1924 року.
У жовтні 1925 року був направлений у Рим, де вивчав богослов'я в Папському Григоріанському університеті, здобувши докторський ступінь з догматичного богослов'я. 9 жовтня 1927 року у Римі склав довічні монаші обіти у Василіянському Чині. Також у Римі він отримав священиче рукоположення з рук грецького єпископа Ісаї Пападополуса. Повернувшись на Закарпаття, о. Йосиф Мартинець був директором василіянських студій у Малому Березному, префектом студентів в Малій семінарії отців Василіян в Ужгороді. Працював у редакції часопису «Благовісник», виконував різні душпастирські праці, був радником Провінції й редактором часопису «Місіонар».
У 1935 році о. Йосиф Мартинець повернувся до Бразилії й отримав бразильське громадянство. У тому ж році в Прудентополісі почав редагувати часопис «Праця» (1935—1940). Був учителем у Малій семінарії святого Йосифа, співзасновником якої був разом з о. Йосафатом Роґою. Маючи на меті виховання і навчання молоді, заснував організацію «Самоосвіта» та видавав часопис «Самоосвітник». Викладав богослов'я для василіянських студентів в . Після смерті о. Маркіяна Шкірпана, ЧСВВ, у 1939 році був обраний на уряд протоігумена Провінції отців Василіян у Бразилії.
У 1953 році о. Мартинець повернувся до Рима, де виконував уряд протоконсультора Василіянського Чину й був ректором Української папської колегії святого Йосафата на Джаніколо (1953–1955). Був членом біблійної комісії, яка переклала ціле Святе Письмо на українську мову.
10 травня 1958 року Папа Римський Пій XII призначив ієромонаха Йосифа Мартинця титулярним єпископом Солдаї (теперішній Судак) і помічником кардинала Жайме Камара, римо-католицького архієпископа Ріо-де-Жанейро, який одночасно був ординарієм для всіх католиків східних обрядів у Бразилії. Єпископська хіротонія відбулася 15 серпня 1958 року в Римі, в церкві святих Сергія і Вакха. Головним святителем був єпископ Амвросій Сенишин, ЧСВВ, майбутній митрополит Філадельфійський.
30 травня 1962 року Папа Іван XXIII заснував апостольський екзархат для вірних УГКЦ і призначив єпископа Йосифа Мартинця апостольським екзархом. Єпархію святого Івана Хрестителя, з осідком у Куритибі, створив Папа Павло VI 29 листопада 1971 року і призначив Йосифа Мартинця першим єпископом цієї єпархії, а ієромонаха Єфрема Кривого, ЧСВВ, призначив єпископом-коад'ютором. 29 липня 1972 року в катедральному соборі святого Івана Хрестителя в Куритибі відбулось урочисте введення на престол першого єпископа Куритибського УГКЦ.
10 березня 1978 року владика Йосиф Мартинець, вже немічний і хворий, подав своє зречення Папі Павлу VI і отримав від нього звільнення з єпископського служіння. Куритибський престол успадкував єпископ-коад'ютор Єфрем Кривий. Владика Йосиф пішов проживати в семінарію отців Василіян у Куритибі, де був сповідником студентів, викладав українську мову й літературу. У жовтні 1981 року владика Йосиф Мартинець переніс інсульт, внаслідок якого втратив мову і був частково спаралізованим протягом семи років і чотирьох місяців, аж до своєї смерті. Помер 23 лютого 1989 року. Похований у крипті катедри святого Івана Хрестителя в Куритибі.
Примітки
- . Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 8 вересня 2011.
- Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― С. 347—348.
Джерела
- Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― 567 С.
Посилання
- Короткі біографічні відомості в базі catholic-hierarchy.org [ 11 листопада 2011 у Wayback Machine.](англ.)
- Владика Йосиф Роман Мартинець, ЧСВВ [ 26 квітня 2014 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Martinec Jo sif Roma n Martine c port Jose Romao Martenetz 7 lyutogo 1903 Lviv 23 lyutogo 1989 Kuritiba yepiskop Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi pershij yepiskop dlya ukrayinciv greko katolikiv u Braziliyi vasiliyanin Josif Martinec Vladika Josif Roman Martinec ChSVVYepiskop Kuritibskij29 listopada 1971 10 bereznya 1978 vidmovivsya Obrannya 29 listopada 1971Intronizaciya 29 lipnya 1972Cerkva Ukrayinska Greko Katolicka CerkvaNastupnik Yefrem KrivijApostolskij ekzarh Braziliyi30 travnya 1962 29 listopada 1971Obrannya 30 travnya 1962Poperednik Zhajme de Barrosh KamaraYepiskop pomichnik ekzarha dlya virnih vizantijskogo obryadu v Braziliyi10 travnya 1958 30 travnya 1962Obrannya 10 travnya 1958Titulyarnij yepiskop Soldayi10 travnya 1958 29 listopada 1971Obrannya 10 travnya 1958 Alma mater Papskij Grigorianskij universitetDiyalnist katolickij svyashennik katolickij yepiskopNarodzhennya 7 lyutogo 1903 1903 02 07 LvivSmert 23 lyutogo 1989 1989 02 23 86 rokiv KuritibaPohovanij BraziliyaBatko JosifMati AdeliyaSvyashenstvo 1 sichnya 1928Yep hirotoniya 15 serpnya 1958BiografiyaRoman Martinec narodivsya u Lvovi v sim yi Josifa Martincya i Adeliyi z domu Doskoch U 1912 roci malij Roman razom z batkami priyihav do Braziliyi Sim ya Martinciv poselilas u Prudentopolisi Roman zakinchiv svoyi gimnazijni gumanistichni j filosofski studiyi v latinskij diyecezialnij seminariyi v Kuritibi 3 sichnya 1922 roku razom zi svoyim tovarishem Josafatom Rogoyu vid yihav u Zakarpatsku Ukrayinu de 13 sichnya 1923 roku vstupiv do vasiliyanskogo noviciatu v Mukachevi Otrimav cherneche im ya Josif Pershi chernechi obiti sklav 24 serpnya 1924 roku U zhovtni 1925 roku buv napravlenij u Rim de vivchav bogoslov ya v Papskomu Grigorianskomu universiteti zdobuvshi doktorskij stupin z dogmatichnogo bogoslov ya 9 zhovtnya 1927 roku u Rimi sklav dovichni monashi obiti u Vasiliyanskomu Chini Takozh u Rimi vin otrimav svyasheniche rukopolozhennya z ruk greckogo yepiskopa Isayi Papadopolusa Povernuvshis na Zakarpattya o Josif Martinec buv direktorom vasiliyanskih studij u Malomu Bereznomu prefektom studentiv v Malij seminariyi otciv Vasiliyan v Uzhgorodi Pracyuvav u redakciyi chasopisu Blagovisnik vikonuvav rizni dushpastirski praci buv radnikom Provinciyi j redaktorom chasopisu Misionar U 1935 roci o Josif Martinec povernuvsya do Braziliyi j otrimav brazilske gromadyanstvo U tomu zh roci v Prudentopolisi pochav redaguvati chasopis Pracya 1935 1940 Buv uchitelem u Malij seminariyi svyatogo Josifa spivzasnovnikom yakoyi buv razom z o Josafatom Rogoyu Mayuchi na meti vihovannya i navchannya molodi zasnuvav organizaciyu Samoosvita ta vidavav chasopis Samoosvitnik Vikladav bogoslov ya dlya vasiliyanskih studentiv v Pislya smerti o Markiyana Shkirpana ChSVV u 1939 roci buv obranij na uryad protoigumena Provinciyi otciv Vasiliyan u Braziliyi U 1953 roci o Martinec povernuvsya do Rima de vikonuvav uryad protokonsultora Vasiliyanskogo Chinu j buv rektorom Ukrayinskoyi papskoyi kolegiyi svyatogo Josafata na Dzhanikolo 1953 1955 Buv chlenom biblijnoyi komisiyi yaka pereklala cile Svyate Pismo na ukrayinsku movu 10 travnya 1958 roku Papa Rimskij Pij XII priznachiv iyeromonaha Josifa Martincya titulyarnim yepiskopom Soldayi teperishnij Sudak i pomichnikom kardinala Zhajme Kamara rimo katolickogo arhiyepiskopa Rio de Zhanejro yakij odnochasno buv ordinariyem dlya vsih katolikiv shidnih obryadiv u Braziliyi Yepiskopska hirotoniya vidbulasya 15 serpnya 1958 roku v Rimi v cerkvi svyatih Sergiya i Vakha Golovnim svyatitelem buv yepiskop Amvrosij Senishin ChSVV majbutnij mitropolit Filadelfijskij 30 travnya 1962 roku Papa Ivan XXIII zasnuvav apostolskij ekzarhat dlya virnih UGKC i priznachiv yepiskopa Josifa Martincya apostolskim ekzarhom Yeparhiyu svyatogo Ivana Hrestitelya z osidkom u Kuritibi stvoriv Papa Pavlo VI 29 listopada 1971 roku i priznachiv Josifa Martincya pershim yepiskopom ciyeyi yeparhiyi a iyeromonaha Yefrema Krivogo ChSVV priznachiv yepiskopom koad yutorom 29 lipnya 1972 roku v katedralnomu sobori svyatogo Ivana Hrestitelya v Kuritibi vidbulos urochiste vvedennya na prestol pershogo yepiskopa Kuritibskogo UGKC 10 bereznya 1978 roku vladika Josif Martinec vzhe nemichnij i hvorij podav svoye zrechennya Papi Pavlu VI i otrimav vid nogo zvilnennya z yepiskopskogo sluzhinnya Kuritibskij prestol uspadkuvav yepiskop koad yutor Yefrem Krivij Vladika Josif pishov prozhivati v seminariyu otciv Vasiliyan u Kuritibi de buv spovidnikom studentiv vikladav ukrayinsku movu j literaturu U zhovtni 1981 roku vladika Josif Martinec perenis insult vnaslidok yakogo vtrativ movu i buv chastkovo sparalizovanim protyagom semi rokiv i chotiroh misyaciv azh do svoyeyi smerti Pomer 23 lyutogo 1989 roku Pohovanij u kripti katedri svyatogo Ivana Hrestitelya v Kuritibi Primitki Arhiv originalu za 26 kvitnya 2014 Procitovano 8 veresnya 2011 Dmitro Blazhejovskij Iyerarhiya Kiyivskoyi Cerkvi 861 1996 Lviv Kamenyar 1996 S 347 348 DzherelaDmitro Blazhejovskij Iyerarhiya Kiyivskoyi Cerkvi 861 1996 Lviv Kamenyar 1996 567 S PosilannyaKorotki biografichni vidomosti v bazi catholic hierarchy org 11 listopada 2011 u Wayback Machine angl Vladika Josif Roman Martinec ChSVV 26 kvitnya 2014 u Wayback Machine