Azərbaycanca
Dansk
Deutsch
Española
Français
Italiana
Қазақ
Lietuvos
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
Йоахім Лемельзен (нім. Joachim Lemelsen; нар. 28 вересня 1888, Берлін — пом. 30 березня 1954, Геттінген, Нижня Саксонія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал танкових військ (1943) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям (1944).
| Йоахім Лемельзен | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Joachim Lemelsen | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
| Народження | 28 вересня 1888 Берлін | |||||||||||||||||
| Смерть | 30 березня 1954 (65 років) Геттінген, Нижня Саксонія | |||||||||||||||||
| Країна | Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх | |||||||||||||||||
| Приналежність |  Райхсгеер Рейхсвер Вермахт | |||||||||||||||||
| Вид збройних сил |  Сухопутні війська | |||||||||||||||||
| Рід військ | артилерія танкові війська | |||||||||||||||||
| Роки служби | 1907–1945 | |||||||||||||||||
| Звання | ||||||||||||||||||
| Командування | (29-та моторизована дивізія) 5-та танкова дивізія XXXXVII-й армійський корпус (XXXXVII-й моторизований корпус) (XXXXVII-й танковий корпус) 1-ша армія 10-та армія 14-та армія | |||||||||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна:
Друга світова війна:
| |||||||||||||||||
| Автограф |  | |||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||
 Йоахім Лемельзен у Вікісховищі | ||||||||||||||||||
Біографія
1 липня 1907 року поступив на військову службу в 40-й Альтмаркський полк польової артилерії. З 19 листопада 1908 року на штабних посадах. Учасник Першої світової війни, почав службу на Західному фронті ад'ютантом 2-го батальйону свого полку.
У міжвоєнні роки Лемельзен продовжив службу в рейхсвері, а потім в вермахті. З квітня 1934 року — офіцер полку легкої артилерії, з 1935 року — викладач піхотної артилерії. З березня 1938 року — командир 29-ї піхотної дивізії.
Учасник Польської кампанії. 8 вересня 1939 року його дивізія розстріляла близько 300 польських військовополонених в Цепелуві. 28 травня 1940 року очолив 5-у танкову дивізію, з якою брав участь у Французькій кампанії, в тому числі і в боях за Дюнкерк. З 25 листопада 1940 року — командир 47-го моторизованого корпусу (туди входили 17-а і 18-а танкові дивізії, а також 29-а піхотна дивізія), який був перекинутий в травні-червні 1941 року на кордон з СРСР.
Після початку німецько-радянської війни 22 червня 1941 генерал Лемельзен очолював 47-й моторизований корпус в боях за Смоленськ і за Київ. Він став свідком масових розправ над радянськими військовополоненими, вчиненими нібито згідно з наказами про комісарів і про застосування військової підсудності на Східному фронті, що викликало у нього відразу. У звіті для ОКГ він зажадав припинити розправи над військовополоненими, посилаючись на те, що це озлобить радянських солдатів і цивільне населення і призведе до ще більших втрат серед німецьких солдатів: «Всупереч моїм наказам [...] постійно відбуваються неодноразові розстріли військовополонених, перебіжчиків і дезертирів, які відбуваються безвідповідальним, безглуздим і злочинним чином. Це вбивство! [...] Наказ фюрера означає нещадну боротьбу проти більшовизму (політичних комісарів) і всіх партизан! Бездоганні люди, які поводяться належним чином, повинні проводити розстріли тільки відповідно до наказів офіцера про розстріл. [...] Однак російський солдат, який зустрівся на полі бою і добре бився, не є партизаном, а тим, хто заслуговує право на честь, хороше лікування і догляд у разі поранення. [...] Саме через брехню про розстріл військовополонених противник постійно тримає своїх солдатів поруч [...] Обидва суворі заходи — боротьба проти партизан і озброєних цивільних осіб, а також запропоноване гарне поводження з полоненими і дезертирами врятують німецьку армію від кровопролиття.»
Лемельзен виділив чітку лінію між поводженням з комісарами і партизанами з одного боку і з полоненими червоноармійцями з іншого боку, що історик Омер Бартов визнав не тільки прагматичним поглядом, а й свідченням того, що Лемельзен вже не підтримував суміш ідеології і нещадності, характерну для нацизму. Підлеглі йому командири діяли по-різному: якщо генерал-лейтенант Ганс-Юрген фон Арнім з 17-ї танкової дивізії не виконував «наказ про комісарів», то Вальтер Нерінг з 18-ї танкової дивізії, вже готової до війни, розправлявся однаково жорстоко і з комісарами, і з пораненими військовополоненими.
21 червня 1942 року 47-й моторизований корпус був перетворений в танковий. Поки моторизовані частини билися в складі групи армій «Південь», піхотна частина корпусу вела боротьбу проти партизан: так, влітку було проведено каральну операцію «Пісня птаха» проти партизан в Брянській області. За 4 тижні в боях проти 47-го танкового корпусу були вбиті 1582 партизана, 519 потрапили в полон; ще 3249 чоловік були арештовані, а 12531 вигнані зі своїх домів. Німці втратили 58 чоловік убитими і 130 пораненими. Дізнавшись про результати операції, генерал-полковник (Рудольф Шмідт), який командував 2-ю танковою армією, відчув необхідність вжити заходів щодо посилення контрпартизанських війни, але при цьому намагався слідувати «вказівкам» Лемельзена, даними роком раніше: «Війна проти партизан вимагає нещадної твердості там, де вона потрібна. Однак я очікую, що війська розуміють різницю між партизанами і проживають в зоні діяльності партизан громадянами, які можуть піддатися терору. [...] Навіть в партизанській війні ми залишаємося солдатами і не ведемо боротьбу проти жінок і дітей.»
Однак в травні-червні 1943 року Лемельзен провів ще одну велику операцію під кодовою назвою «Циганський барон». Було вбито 1584 партизана, 1568 чоловік потрапили в полон, 15812 мирних жителів були вигнані зі своїх будинків. Влітку він брав участь в боях на Курській дузі. Деякий час виконував обов'язки командувача 10-ю армією в Італії (протягом 2 місяців, до грудня 1943 року). На початку 1944 року направлений в резерв, у травні того ж року очолив 1-у армію у Франції на Атлантичному узбережжі. 7 червня 1944 року Лемельзена перекинули в Італію, щоб той прийняв командування 14-ю армією замість Ебергарда фон Маккензена, якого змістив генерал-фельдмаршал Альберт Кессельрінг. Лемельзен командував 14-ю армією до жовтня, поки не був призначений командиром 10-ї армії. У лютому 1945 року він знову очолив 14-у армію, поки не потрапив в полон до британців 6 травня.
Після війни Йоахім Лемельзен був свідком на судовому процесі над Альбертом Кессельрінгом, який був організований британськими військами в Венеції: Кессельрінга звинувачували в безлічі злочинів проти цивільних осіб. 10 квітня 1948 року Лемельзен був звільнений.
Нагороди
Військова кар'єра
- 1 липня 1907 — фанен-юнкер
- 21 січня 1908 — фенріх
- 19 листопада 1908 — лейтенант
- 24 грудня 1914 — обер-лейтенант
- 18 серпня 1916 — гауптман
- 1 червня 1927 — майор
- 1 листопада 1931 — оберст-лейтенант
- 1 квітня 1934 — оберст
- 1 квітня 1937 — генерал-майор
- 1 квітня 1939 — генерал-лейтенант
- 1 серпня 1940 — генерал артилерії
- 4 червня 1941 — генерал танкових військ
- Залізний хрест
- 2-го класу (21 вересня 1914)
- 1-го класу (5 грудня 1916)
- Ганзейський Хрест (Гамбург) (14 квітня 1917)
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (30 жовтня 1918)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (21 вересня 1939)
- 1-го класу (30 вересня 1939)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (27 липня 1941)
- дубове листя (№ 294; 7 вересня 1943)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному (14 червня 1942)
- Німецький хрест у золоті (15 липня 1942)
Див. також
- (Ніколаус фон Ворман)
- (Генріх фон Лютвіц)
- Георг-Ганс Райнхардт
- (Вольфганг Фішер)
- (Ганс Крамер)
- (Карл Декер)
Література
- Lemelsen, Joachim & Schmidt, Julius. 29. Division, 29. Infanterie-Division (mot.), 29. Panzergrenadier-Division. Podzun-Pallas Verlag, Germany, 1960.
- Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. .(нім.)
- Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. .(нім.)
- Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. .(нім.)
- Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. .(нім.)
- Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. .(нім.)
Посилання
- . на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 3 січня 2013. (нім.)
- . на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 14 вересня 2012. Процитовано 3 січня 2013. (нім.)
- General der Panzertruppe Lemelsen, Joachim. на geocities.com. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 3 січня 2013. (англ.)
- . на specialcamp11.co.uk. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 3 січня 2013. (англ.)
- Joachim Hermann August Lemelsen [ 28 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Lemelsen, Joachim Hermann August [ 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — нагороди генерала танкових військ Лемелсена (англ.)
Примітки
 | Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет