Зільберман Давид Беньямінович

Давид Беньямінович Зільберман (англ. David B. Zilberman, 25 травня 1938, Одеса, УРСР, СРСР — 25 липня 1977, Бостон, США) — радянський та американський філософ, індолог, соціолог культури.

Зільберман Давид Беньямінович
Народження	25 травня 1938(1938-05-25)^[1] Одеса, Українська РСР, СРСР
Смерть	25 липня 1977(1977-07-25)^[1] (39 років) Бостон, США автомобільна аварія
Діяльність	антрополог, соціолог
Викладав	Брандейський університет і Чиказький університет
Alma mater	Одеський державний екологічний університет

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зільберман.

Біография

Народився в сім'ї інженера в Одесі. Закінчив школу із золотою медаллю. Вступити в Політехнічний інститут не зміг через єврейське походження. Тому отримав технічну освіту (Одеський гідрометеорологічний інститут) у 1962 році. 

З 1962 по 1966 рік, за розподілом, працював метеорологом у аеропорту неподалік Ашгабада. Брав уроки санскриту у перекладача «Махабхарати» Бориса Леонідовича Смирнова, який жив в Ашгабаді. В той же час, не поділяв його теософські погляди. Познайомився з астрономом Кронідом Любарським, який пізніше став відомим діячем правозахисного руху.

У 1966 році захворів на шкірний лейшманіоз (хвороба Боровського) і повернувся в Одесу. Після одужання працював у різних організаціях, у тому числі, патентоведом у «Чорноморському ЦПКБ 3». Продовжував самостійні заняття філософією і східними мовами, одружився. Брав участь у роботі філософського гуртка Авеніра Уйомова в Одеському університеті. Перекладав з давньогрецької.

У 1968 році познайомився в Москві з Георгієм Щедровицьким і за його рекомендацією був прийнятий до аспірантури Інституту конкретних соціальних досліджень АН СРСР (науковий керівник — Юрій Олександрович Левада). В аспірантські роки (1968-1972) брав участь у семінарах Московського методологічного гуртка^[1] та в соціологічному семінарі Ю.Левади, перекладав літературу з індуїзму, публікував статті на ту ж тему.

Був автором кількох статей у «Великій радянській енциклопедії». Деякі його переклади індійських філософських текстів поширювалися в самвидаві. Дисертацію «До розуміння культурної традиції» після закінчення аспірантури захистити не вдалося у зв'язку з реорганізацією сектора (фактично, через «розгін» групи Ю. О. Левади).

У лютому 1972 року відкрив філософський метод «модальна методологія». Великі можливості його застосування стали фундаментом для досліджень Зільбермана в наступні роки. На основі цього методу було розроблено метод порівняння культурних традицій.

У зв'язку з публікацією за кордоном статті про каббалу у 1972 році потрапив під особливе спостереження КДБ. Після закінчення аспірантури був змушений повернутися з Москви до Одеси, але не міг знайти постійну роботу. Заробляв перекладами з англійської. В цей же час почався «розгін» дослідницької групи Ю. О. Левади в ІКСІ, через що офіційний захист підготовленої Зільберманом дисертації виявився неможливим. У листопаді 1973 року емігрував з родиною до США.

Статті у «Великій радянській енциклопедії»

• «Індійська філософія» (у співавторстві з О. П'ятигорским. Том 10);
• «Культура» (у співавторстві з В. Межуєвим. Том 10);
• «Йога» (у співавторстві з А. П'ятигорским. Том 11);
• «Локайята» (том 16);
• «Мімамса» (том 16);
• «Нагарджуна» (том 15);
• «Ньяя» (том 18).

Життя в еміграції

З 1973 року жив у США, читав лекції з філософії та антропології у Нью-Йоркському університеті, викладав індійську філософію в університеті Чикаго. 

Останні два роки життя працював професором департаменту історії ідей Брандейського університету, жив у місті Ньютон. Читав лекції з історії індійської та західної філософії. З допомогою модальної методології аналізував філософські традиції класичної Індії та європейську філософію Нового часу. Планував проведення тривалого дослідження в Індії в 1977—1978 роках. Одночасно почав роботу над фундаментальним дослідженням марксистсько-ленінської філософії (рукопис під назвою «Московська школа методології» залишилася незавершеною). Продовжував інтенсивну переписку з московськими колегами та друзями. Навесні 1977 року повідомлення про можливе звільнення професора Зільбермана викликало в Брандайському університеті дводенні студентські хвилювання.

Загинув у дорожній аварії 25 липня 1977 р.

Дружина — Олена Мичник-Зільберман і молодша донька Олександра Кертіс-Зільберман в даний час живуть у Флориді, старша донька Наталія Карні, живе в Бостоні, а сестра Раїса Зільберман — живе в Чикаго.

Ряд сучасних філософів у Москві, Одесі та Санкт-Петербурзі вважають себе його учнями.

Спадщина

Автор праць з індійської філософії, філософії кабали, сучасної соціальної антропології, філософської епістемології, типології культур по їх відношенню до традиції. Лише мала їх частина опублікована англійською та російською мовами. Архів Зільбермана знаходиться в Центрі філософії та історії науки Бостонського університету. Їх дослідженням і публікацією опікується співробітниця університету Олена Гурко. Рукописи, які він не зміг вивезти під час еміграції, зберігаються в особистих архівах друзів Зільбермана в Москві та Санкт-Петербурзі.

Диссертація

Найбільш об'ємною і закінченою роботою Зільбермана є його кандидатська дисертація з філософії (фактично з теоретичної соціології), підготовлена під час навчання в аспірантурі ІКСІ до кінці 1971 року. Остаточний варіант називався «До розуміння культурної традиції».

Ця робота складається з трьох великих розділів: в першому наводиться критичний аналіз сучасних соціологічних і антропологічних теорій культурної традиції; у другій представлена авторська концепція культурної традиції і методика її формалізації; у третій — типологія шести типів культурних традицій. Захист дисертації не відбувся.

Її текст Зільберман відвіз в еміграцію і пізніше використав при підготовці англомовних робіт. У 2015 році дисертація вийшла окремим анотований виданням під науковою редакцією Олега Генісаретського під редакцією Михайла Нємцева, О. Русакова, В. Федосєєва.

Вплив

У період свого порівняльного короткого перебування в Москві Зільберман активно спілкувався з філософами і соціологами, що входили в різні спільноти. Серед його близьких співрозмовників Олександр П'ятигорський, Олег Генісаретський, Євген Шифферс, Георгій Щедровицький, Юрій Левада, Октябрина Волкова, Дмитро Сегал.

Живучи в еміграції Зільберман підтримував активну переписку з ними. Частина її опублікована В. І. Рокитянським разом з листами Зільбермана Ю. Леваді і Є. Шифферсу. Олександр П'ятигорський присвятив Зільберману одну з основних своїх книг «Мислення і спостереження», вказавши, що вона написана в продовження їх діалогів у Москві на початку 1970-х рр.

Наукові праці

• О возможности системного изучения логического мышления // Системный метод и современная наука. Вып. 1. Новосибирск, 1971. С. 138—147.
• Личность и культура в антропологии [ 28 травня 2018 у Wayback Machine.] Поля Радина. // Вопросы философии, 1971, № 6, С. 163—172.
• Социальная антропология: динамика развития и перспективы. // Вопросы философии, 1971, № 11, С. 154—163.
• Культура. Между 1970 и 1972 гг. (Оформленный в виде статьи фрагмент кандидатской диссертации Э. Зильбермана).
• Откровение в адвайта-веданте как опыт семантической деструкции языка [ 31 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Вопросы философии,1972, № 5. C. 117—129.
• Индийская Философия. // Большая советская энциклопедия. (в соавт. с А. М. Пятигорским) — № 10, M., 1972.
• Культура. // Большая советская энциклопедия. (в соавт. с В. М. Межуевым) — № 10, M., 1972.
• Йога. // Большая советская энциклопедия. (в соавт. с А. М. Пятигорским) — № 11, M., 1972.
• The Kabbalah Mysticism and the Social Situation in Spain at the Close of the 15th Century — In: Jews in the USSR, London 1973.
• Локаята. // Большая советская энциклопедия. — № 14, M., 1973.
• Миманса. // Большая советская энциклопедия. — М., 1974.
• The Jewish Minority in the Soviet Ukraine. — in: Minutes of the Seminar in Ukrainian Studies, Harvard university. 1974, o. 6.
• Нагарджуна. // Большая советская энциклопедия. — № 17, M., 1975.
• Ньяя. // Большая советская энциклопедия. — № 18, M., 1975.
• A Critical Review of E.Conze's translation of «The Large Sutra on Perfect Wisdom». — in: The Journal of Asian Studies, November, 1975.
• A Critical Review of D.Kalupahana's «Causality: The Central Philosophy of Buddhism». — in: The Journal of Asian Studies, May, 1976.
• Iconic Calculus? — in: General Systems, vol. XXI, 1976, pp.183-186.
• Ethnography in Soviet Russia — in: Dialectical Anthropology, vol.1, no.2, Feb. 1976, pp. 135—153.
• The Emergence of Semiotics in India: Some Approaches to Understanding Laksana in Hindu and Buddhist Philosophical Usages. — in: Semiotica vol. 17, n. 3, 1976, pp. 255—265. (в соавт. с А. Пятигорским).
• Orthodox Ethic and the Matter of Communism. — in: Studies in Soviet Thought, vol. 17, 1977, pp. 341—419.
• The Post-Sociological Society. — In: Studies in the Soviet Thought, vol. 18, 1978, pp. 261—328.
• Приближающие рассуждения между тремя лицами о модальной методологии и сумме метафизик // Россия/Russia, Torino, 1980, № 4, С. 285—316.
• The Birth of Meaning in Hindu Thought. — Dordrecht; Boston: D. Reidel Pub.; Norwell: Kluwer Academic, 1988.
• Semantic Shifts in Epic Composition: On the «Modal» Poetics of the Mahab-harata. // Semiosis. — Michigan, 1984.
• К семиотике понимания типов культурных традиций. // Народы Азии и Африки, 1989, № 3, C. 128—142.
• Традиция как коммуникация: трансляция ценностей, письменность. // Вопросы философии, 1996, № 4, С. 76—105.
• Генезис значения в философии индуизма [ 4 січня 2018 у Wayback Machine.]. Пер. с англ. — М.: Эдиториал УРСС, 1998.
• Генисаретский О. И., Зильберман Д. Б. О возможности философии. Переписка 1972—1977 гг [ 9 травня 2017 у Wayback Machine.]. — М., 2002.
• Analogy in Indian and Western Philosophical Thought. — Dordrecht: , 2006.

Монографічні видання російською мовою

• Генезис значения в философии индуизма /пер. Е. Гурко. М: РОССПЭН, 1998.
• Православная этика и материя коммунизма / пер. с англ. Е Гурко под ред. С. А. Семенова; науч. ред. А. Митрофанова и М. Немцев. СПб.: Издательство Ивана Лимбаха, 2014.
• К пониманию культурной традиции. — М.: Российская политическая энциклопедия, 2015. — 623 с. (Серия «Книга света»)

Переклади

• Шанкара, «Незаочное постижение [ 26 грудня 2008 у Wayback Machine.]» (Перевод с санскрита, опубликован в журнале «Вопросы философии» 1975 № 5, с. 109—116).
• Инголлс Д. Введение в индийскую логику навья-ньяя / Отв. ред. В. А. Смирнов. М.: Наука, 1975 [книга вышла без указания имени переводчика].

Примітки

1.↑ См. Методи. Методологія. Методологічне мислення : [дискусії, 1971/72] / [відп. ред.: А. А. Пископпель, В. Р. Рокитянский, Л. П. Щедровицький]. — Москва : Спадщина ММК, 2011. — 295 с.; 22 див. — (Аннали ММК).; ; Сфера діяльності. Методологічне мислення і рефлексія [Текст] / [відп. редактори : А. А. Пископпель, В. Р. Рокитянский, Л. П. Щедровицький]. — Москва : Спадщина ММК, 2012. — 306 с.; 22 див. — (Аннали ММК : семінари; 1972(1)).; ; Типологія і типологічний метод [Текст] ; Знання в діяльності : семінари / [відп. ред.: А. А. Пископпель, В. Р. Рокитянский, Л. П. Щедровицький]. — Москва : Спадщина ММК, 2014. — 405 с. : іл.; 22 див. — (Аннали ММК; 1973 (1)).; .

Література

російською мовою

• Генисаретский О. И. Несколько слов о Давиде Зильбермане и его философствовании // Зильберман Д. К пониманию культурной таддиции. М.: РОССПЭН, 2015. С. 15-22.
• Гурко Е. Н. Модальная методология Давида Зильбермана. — Минск: Экономпресс, 2007.
• Гурко Е. Н. «Философология» Давида Зильбермана // Философия не кончается. Из истории отечественной философии XX века. Т. 2 / Под ред. В. А. Лекторского. М.. 1998. С. 671—691.
• Зильберман Р. Б. О возможности любви. Радость и горечь длиною в жизнь: история философа Давида Зильбермана. СПб.: Алетейя, 2015. 280 с. (Серия «Тела мысли»).
• Левада Ю. А. Об авторе //Народы Азии и Африки. — 1989. — № 3. — C. 128—130. (Предисловие к публикации: Зильберман Д. К семиотике понимания типов культурных традиций. С. 130—142).
• Мелихов Г. В., Петрушин Е. С. ^{[недоступне посилання} Д. Зильберман о природе понимания в социальной антропологии (опыт проблемной реконструкции)] // Учёные записки Казанского университета. Сер. Гуманит. науки. — 2009. — Т. 151, кн. 1. — С. 44-50.
• Мичник-Зильберман Е. Биографические заметки о незаурядной жизни // Зильберман Д. К пониманию культурной таддиции. М.: РОССПЭН, 2015. С. 9-14.
• Немцев М. Ю. От социологии традиции к модальной методологии // Зильберман Д. К пониманию культурной таддиции. М.: РОССПЭН, 2015. С. 597—615.
• Немцев М. Ю. «Модальная методология» Давида Зильбермана и её герменевтическое значение // Труды Всероссийского семинара молодых учёных имени П. В. Копнина. (Серия 2): Труды ТГУ, Т. 268. Серия Философская. Томск: ТГУ, 2006. С. 111—114.
• Немцев М. Ю. К характеристике философских исследований Д. Б. Зильбермана // «Наука. Философия. Общество». Материалы V Российского философского конгресса. Том II. Новосибирск, 2009. C. 134—135.
• Рокитянский В. Р. Примечания и комментарии // Генисаретский О. И., Зильберман Д. Б. О возможности философии: переписка 1972—1977 гг./ сост., прим., комм. В. Рокитянского. М.: Путь. 2001. С. 263−350.

іншими мовами

• Annelis I. David B. Zilberman, 1938—1977 // Proceedings and Addresses of the American Philosophical Association, 1978, Vol. 51, no. 5, p. 585—586.
• Anellis I. The life and thought of David B. Zilberman // Studies in East European Thought, 1979, No. 20, p. 165—175.
• Пятигорский А. М. О философской работе Зильбермана [1980] // Он же. Избранные труды. — М., 1996, с.161-173.
• Annotated catalog of the David Zilberman archive / Helena Gourko, ed. — Boston: Boston University, Center for Philosophy and History of Science, 1994.
• Piatigorsky A. Preface — in: Zilberman D. Birth of Meaning in Hindu Thought / Robert S. Cohen (ed.) D. Reidel Publishing Company, 1988. P.xiii-xv

Посилання

• Зільберман Давид Беньямінович (рос.) [ 16 червня 2008 у Wayback Machine.]
• На сайті Лотоса (рос.) [ 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311