Зо́ряне — село в Україні, у Віньковецькій селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 708 осіб.
село Зоряне | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Свято-Успінська церква | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Хмельницька область | ||||
Район | Хмельницький район | ||||
Громада | Віньковецька селищна громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA68040050130038872 | ||||
Облікова картка | Зоряне | ||||
Основні дані | |||||
Колишня назва | Курники (Куреники, Курниківці) | ||||
Населення | 708 | ||||
Площа | 1,98 км² | ||||
Густота населення | 357,58 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 32531 | ||||
Телефонний код | +380 3846 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 48°58′38″ пн. ш. 27°22′50″ сх. д. / 48.97722° пн. ш. 27.38056° сх. д.Координати: 48°58′38″ пн. ш. 27°22′50″ сх. д. / 48.97722° пн. ш. 27.38056° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря | 302 м | ||||
Відстань до обласного центру | 90 км | ||||
Відстань до районного центру | 18 км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 32500, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., смт Віньківці, вул. Соборної України, 20 | ||||
Карта | |||||
Зоряне | |||||
Зоряне | |||||
Мапа | |||||
Географія
Село розташоване в східній частині області, південно-східній частині району, за 90 км від обласного центру та 18 км від райцентру. Зоряне є частиною Подільської височини та лісостепової зони. На південному заході межує з селом Говори, на заході з селом Осламів, на північному сході з селом Бригидівка Барського району Вінницької області, на півдні з селами Слобідка Гулівська та Біличин Барського району Вінницької області. Середня висота над рівнем моря 302 м. В селі є два ставки: верхній — Ньочків, нижній — Мочарський. Із зорянськими землями межують ліси державного і комунального значення: на північному сході від села — Дубина, на південному сході — Кацапський, на півночі — Осламівський, на півдні — Лісок, на сході — Зруб.
Офіційна символіка села
Історія
Походження назви
Назва села походить від слова «зоряне» — поселення розміщене під яскравим зоряним небом. Первісна історична назва села — Курники (Куреники, Курниківці), перейменоване в Зоряне Указом Президії Верховної Ради УРСР від 15 серпня 1966 року.
Євфимій Сіцінський, посилаючись на старожилів, допускав походження назви села від того, що на місці поселення були пасіки серед великих лісів, а біля пасік жили в куренях пасічники, через що село стало називатись «Куреники» або «Курники». В листі курницького священика Йосипа Ломницького, від 23 листопада 1857 року начальнику Подільської губернії Пфелеру, село названо «Куреники».
Від заснування до XX століття
Заснування села, на думку Є.Сіцінського, можливо, відбулося на початку 18 століття, після закінчення панування турків на Поділлі. Раніше ніяких відомостей про це поселення в документах історик не знайшов.
Відомий український історик Микола Крикун у науковій праці «Подільське воєводство у XV—XVIII століттях» наводить інші дані щодо села Курники та сусідніх населених пунктів — Ломачинці, Говори, Осламів, посилаючись на відповідні джерела. В історичних документах село назване Курниківці (Kurnikowce). Вчений подає відомості про шляхетський маєток у селі Курниківці у хронологічному порядку.
Подільське воєводство у XV—XVIII століттях. Летичівський повіт, шляхетські маєтки — Курниківці (Kurnikowce):
- Кам'янецька земська книга — 1604;
- Кам'янецька земська книга — 1610;
- Кам'янецька земська книга — 1627;
- Подимний реєстр — 1629;
- Кам'янецька земська книга — 1637;
- Поголовний реєстр — 1662;
- Подимний реєстр — 1667;
- Комісарський реєстр — 1678.
М.Крикун стверджує, що село існувало від кінця XVI ст. і від XVIII ст. в документах записано як Курники (Kurniki).
Археологічні знахідки на території села та в його околицях знарядь праці доби неоліту (IV тисячоліття до нашої ери), свідчать про заселення краю людьми здавна.
Старожили села розповідали, що в давнину населений пункт заселили мігранти з Галичини. До сьогодні в селі є багато людей з галицькими (лемківськими) прізвищами, що зазнали незначної трансформації: Бабії, Боднарі, Грицаки, Демчуки, Дзюраки, Заболотні, Козловські, Левицькі, Луцаки, Марисики, Павлюки, Пахольчаки, Стецюки, Червонюки, Швеці, Шевчуки, Шпаки, Юрчаки. Жителі села майже до початку 80-х років минулого століття в своїй мові широко використовували діалектичні слова галицького та польського походжень.
Після поновлення польської колонізації село Курники належало Тречеським, а на початку XIX ст. Бржозовським. Карл (Кароль) Феліксович Бржозовський (1779—1862) одружився з Ксаверією Тречеською (1775—1871) і отримав як придане ломачинський ключ, у який входило село Курники. Карл Бржозовський був добрим господарем і організатором, під кінець свого життя належав до найбагатших поміщиків Подільської губернії.
1770 року село, як і навколишні населені пункти, зазнало людських втрат від епідемії холери.
В результаті другого поділу Речі Посполитої у 1793 році, Поділля відійшло до Російської імперії. В травні 1795 року утворено Подільську губернію. Село Курники ввійшло до складу Осламівської волості Ушицького повіту.
В даних Подільського Губернського Комітету для розгляду і складання інвентарів в поміщицьких маєтках, станом на 1845 рік, зазначено, що в курницької поміщиці Ксаверії Бржозовської останньої ревізії рахувалось селян: чоловіків — 295; жінок — 260, а насправді в інвентарній справі показано: чоловіків — 322, жінок — 285. В тому числі: працюючих чоловіків — 158, працюючих жінок — 136; хазяїв: тяглових — 51, не тяглових — 38, бурлаків — 12. Із загальної кількості землі в 1104 десятини 346 сажнів, у селян було: присадибної і для городів — 92 дес. 540 саж., орної — 459 дес. 202 саж., сінокосів — 154 дес. 182 саж.
Крім цього селяни користувалися лісом для будівництва і ремонту господарських будівель, випасали худобу на парових полях і лугах після збирання сіна.
Середній врожай на глинистих ґрунтах в 1850 році становив: пшениці — 5, гороху — 5, жита — 6, ячменю, вівса, гречки — по 3, проса — 12 цнт/га.
В 1854 і 1856 роках селяни села Курники постраждали від сильного градобою, а 1855 року зазнали великих випробовувань від неврожаю хліба. Зважаючи на злиденність селян, поміщик відпускав їх на заробітки.
З 1856 року господарські справи у Курниках вирішує Зенон Карлович Бржозовський.
В 1859 році в поміщицькому селі Курники нараховувалось 91 оселя і проживало 398 чоловіків та 355 жінок.
В березні 1862 року власником села Курники, як і ломачинського ключа (Калюсик, Курники, Ломачинці) і більшості володінь Карла Бржозовського офіційно став Зенон Бржозовський (1806—1887).
Після смерті Зенона Бржозовського в 1887 р. у спадок вступив його син Іван (Ян) Зенонович Бржозовський (1844—1917).
Іван Бржозовський, що був одружений з Оленою Грохольською (1845—1922), крім ломачинського ключа отримав від батька Жабокрич з маєтком, Попелюхи, Крикливець, Іллівку, Тарнавку, Цибулівку, кедрасовський ключ на Поділлі, маєток в Польщі, успадкував садибу в Одесі, галерею італійських картин і палац в Кракові.
Церковно-Єпархіальна школа у селі відкрита 1888 року.
В січні 1891 року 112 хазяїв Курників одержали від Подільського селянського банку велику, як на той час, позику в сумі 16740 рублів. Селяни зобов'язалися сплатити позику до 1 січня 1905 року. Через низьку врожайність, невеликі статки господарі не змогли своєчасно повернути кредит банку.
1893 року в селі було 214 осель, у яких проживало 1139 осіб.
ХХ ст. — поч. ХХІ ст.
На початку XX століття в Курниках проживало 1327 осіб, з них 10 католиків і 16 євреїв.
У січні 1905 року в селі Курниках відбувся суд, де було розглянуто справи 112 хазяїв, які не сплатили пеню Подільському селянському банку за взяту позику в 1891 році. Усіх господарів було зобов'язано повернути банку борг у встановлені судом терміни.
Селяни важко працювали на поміщика, а також у своїх господарствах. Їх зобов'язували три дні на тиждень безплатно виконувати примусові роботи на пана (повинність): відбувати нічний караул в селі і в полі; сторожувати на фермі; поливати по черзі тютюн, капусту, огірки; обробити 1,5 шнура конопель, випрясти 4 мотки пряжі, стовкти 2 корці проса тощо. За невиконання повинностей селян карали.
Перевагами столипінської реформи, через малі статки, хазяї села не скористалися, 1907 року на хутір відділився лише один селянин — Іван Дзюрак. Хутір знищено, на згадку нащадкам залишилася тільки назва урочища — «Юзищина», на честь Юзі, дружини господаря.
Хвиля вільнодумства і свободи, викликана Лютневою революцією в Петербурзі, через три місяці докотилася й до віддаленого села. В кінці травня 1917 року селяни Курників самовільно випасали худобу на полі пшениці поміщика Івана Бржозовського. Пан наказав своєму економу і стражникам загнати худобу в село Ломачинці на обору. Поміщик зажадав контрибуцію — по п'ять золотих за кожну тварину. Селяни відмовились. Три дні пан утримував худобу селян, у тому числі й недоєних корів. Врешті, хазяї здалися і погодилися заплатити контрибуцію пану за 300 голів худоби. Проте знайшлися месники, що озброїлись і перестріли 27 травня пана з прислужниками, які поверталися з Курник в Ломачинці. Вони вбили пана, кучера та двох стражників, забрали золото і гроші.
В січні 1918 року в Ушицькому повіті було встановлено радянську владу. Але влади швидко змінювались: Центральна рада, Гетьманщина, Директорія, Радянська влада, знову Директорія.
Начальна команда Української Галицької Армії в деннику від 1 серпня 1919 року доповідала, що «… після десятиденного відпочинку зрушено І і ІІІ Корпуси з дислокованих місць. Протягом вчорашнього і нинішнього дня бригади 1 Корпусу займають: 5 Бригада район Гулі — Ялтушків, 6 Бригада Калюсик — Говори — Курники, 9 Бригада район Охрімівці — Віньківці, 10 Бригада район Дашківці — Женишківці».
В грудні 1919 року петлюрівців змінили денікінці. Протягом першої половина 1920 року територію повіту окупували білополяки, які вели себе зухвало і жорстоко. Жителі села сповна пережили страждання, принесені громадянською війною і частою зміною влад. В листопаді 1920 року на території Поділля остаточно встановилася радянська влада.
В березні 1923 року, у результаті нового адміністративно-територіального поділу, утворено Віньковецький район і село Курники ввійшло до його складу. В цьому ж році в селі утворено Раду селянських депутатів, яку очолив І. Г. Лисюк, а також комнезам (комітет незаможних землевласників). 1924 року в селі розпочалася активна боротьба з неписьменністю, у лікнепі навчались читати, рахувати і писати особи віком від 10 до 50 років.
В 1928 році активісти села прагнули побороти самогоноваріння, проте навіть начальник міліційного відділення району (на той час Затонського) попав у Курниках в лабети «зеленого змія». За зловживання, дискредитацію влади і пияцтво був засуджений до 8 років позбавлення волі.
Безвихіддю, розпачем і насиллям в селянські оселі ввірвалась колективізація. В 1930—1934 роках в селі були розкуркулені 10 господарств, окремих хазяїв судили, майно конфіскували, а деякі родини вислали за межі України. В січні 1930 року в селі було утворено колгосп «Червоний серп», його головою став Івасюк Г. І.
Важке горе довелося пережити жителям села в період голодомору 1932—1933 років. В селі масового голоду не було, але від недоїдання помирали діти і люди похилого віку. Нащадкам вдалося встановити прізвища 24 жителів села — жертв голодомору. 23 листопада 1932 року бюро Затонського райкому КП (б) У порушило клопотання про занесення на «Чорну дошку» області за невиконання плану хлібозаготівлі Курницьку сільську раду. З 24 листопада у селі припинилася торгівля промтоварами до того часу, поки село не почне «чесно виконувати свої зобов'язання перед робітничим класом і Червоною армією із здачі хліба».
Не обминули жителів села Курники і репресії тридцятих років, зокрема Коломійчука Г. В. і Дереша П. Ф. за контрреволюційну діяльність було розстріляно, а Козловського М. П. — вислано в Казахстан.
У 1937 році розпочала роботу початкова школа. Дітей вчили грамоти два вчителі. Не зважаючи на труднощі та щоденний страх, життя селян ставало заможнішим. В колгоспі 1938 року з'явилися перші трактори, які обслуговували сільські трактористи Грицак Ф. О., Павлюк П. Г., Дзюрак Ф. І., на ланах господарства зросла урожайність сільськогосподарських культур. Ланка Ксенії Червонюк виростила по 500 ц/ га цукрових буряків. Ланкова разом з трактористом Федором Грицаком були учасниками ВДНГ у Москві. На період жнив у селі щорічно працювали дитячі ясла. До послуг селян сільська влада надала клуб на 150 місць, перероблений з корчми.
24 грудня 1939 року жителі села вперше брали участь у виборах до місцевих Рад депутатів трудящих усіх рівнів.
Проте всі надбання мирної праці перекреслила війна 1941 року. На фронт були мобілізовані 213 жителів села Курники, окремі з них у складі частин 37-го і 49-го стрілецьких Корпусів на початку липня дві доби стримувала шалений наступ фашистів північніше Тернополя.
13 липня 1941 року село Курники було окуповане. Через декілька днів в селі загинув розвідник, який приїхав з Ліска, де перебував загін радянських воїнів, дізнатися про ворогів. Німці, що засіли у житі, розстріляли солдата з кулемета. Воїна похоронили на місцевому цвинтарі. Протягом десятиліть прізвище героя було невідоме, і тільки в 90-х роках минулого століття слідопити школи встановили, що невідомий розвідник — уродженець Полтавської області Іван Люлька.
В травні-червні, жовтні-листопаді 1942 року і травні-червні 1943 року на примусові роботи до фашистської Німеччини було вивезено 84 жителі села, 9 з них зостались лежати в чужинській землі. Трьох сільчан — Дереша Г. Г., Западловського В. М. і Западловського В. І. фашисти розстріли в Курниках за непокору.
20 лютого 1944 року в селі зупинився партизанський загін Мельника, чисельністю більше ста чоловік. Партизани позривали замки зі складів господарського двору, роздали зерно селянам, забрали коней і худобу, яку німці підготували для відправлення в Німеччину. Розвідники партизан в селі Красна (Черешневе) Барського району взяли в полон румуна, привели в Курники, допитали і розстріляли.
Під час проведення Проскурівсько-Чернівецької операції 26 березня 1944 року воїни 221 стрілецької дивізії 38 армії звільнили село Ломачинці та Осламів, а 27 березня село Курники. Під час звільнення Курників від фашистів, радянські воїни взяли у полон шістьох власовців, яких в цей же день розстріляли за селом.
В квітні 1944 року відновила свою роботу Курницька сільська рада.
Окупанти вщент зруйнували колективне господарство. Колгоспу «Червоний серп» було завдано матеріальних збитків на суму 14663865 карбованців, а населенню села на суму 238353 карбованця. Відбудову розграбованого господарства відновлювали, в основному, жінки, літні люди та підлітки на двох парах волів та трьох парах коней, до роботи впрягали й корів. Селяни відправили для фронту 400 цнт хліба, підписалися на військову позику, зібрали останні кошти на Подільську ескадрилью і танкову колону, розуміючи ціну перемоги над фашизмом. Війна продовжувалась, але місцева влада думала про майбутнє своїх юних громадян. У 1944/45 навчальному році в Курницькій початковій школі було організовано навчання 20 учнів другого, 30 учнів третього і 66 учнів четвертого класів.
З фронту не повернулося 109 односельців. Їх прах навічно залишився на територіях Росії (Московська, Новгородська, Тверська, Тульська, Калінінградська, Ленінградська області, республіка Карелія), Естонії, Польщі, Угорщини та Німеччини. Прах воїнів з села Курники покоїться також в братських могилах Донеччини, Харківщини, Івано-Франківщини, Львівщини, Тернопільщини, Закарпаття. Досі не встановлені точні місця загибелі 52 солдатів-сільчан. Якщо в перші два роки війни загинуло 30 сільчан, то в 1944—1945 роках їх загинуло 75. Учасників бойових дій, що повернулися з війни, держава відзначила багатьма медалями, а 10 воїнів — орденами, з них чотирьох: Вачевського П. П., Бучинського Т. І., Івасюка С. С., Фригу І. Ю. найвищою солдатською нагородою — орденом Слави.
Восени 1946 року колгосп «Червоний серп» було перейменовано на колгосп ім. Молотова, головою колгоспу селяни обрали Голуба П. С. Наступний – 1947 рік став ще однією трагічною сторінкою в історії села; жорстокий повоєнний голод забрав понад два десятка життів односельців. Рятуючи себе і своїх рідних, голодні селяни зрізали і збирали пшеничні колоски, потайки брали зерно з току. Плата за це було дуже високою — позбавлення волі від 2-х до 8-ми років, смерть на полі від охоронників або погибель у тюрмі.
1948 року біля двадцяти юнаків були відправлені на Донбас в ФЗН, окремі, не витримавши науки — тікали додому, їх ловили і направляли на примусові роботи.
В наступні роки нужденні селяни неймовірними зусиллями виконували податки на м'ясо, молоко, яйця, примусом підписувались на державну позику. Колгоспникам видавали по 100 грам на трудодень, у них конфісковували і розбивали жорна, забороняючи молоти зерно.
В 1953 році колгосп ім. Молотова перейменовано на ім. К. Маркса, його очолив Шахрай Д. З. 1955 року з його ініціативи колгосп закупив духові інструменти, найняв з Віньковець капельмейстера, який навчав юнаків села грати на музичних інструментах.
У вересні 1959 року Курницька сільська рада була ліквідована, а її територія приєднана до Осламівської сільської ради. Курницький колгосп ім. К. Маркса приєднали до осламівського колгоспу «Нове життя», об'єднаному господарству дали назву — ім. Карла Маркса.
1960 року село повністю радіофіковане.
30 грудня 1962 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів УРСР» було ліквідовано Віньковецький район, село Курники віднесли до Ярмолинецького району, а з 1965 року — до Новоушицького району.
У 1963 році дружинники села, за своєю ініціативою, провели роз'яснювальну роботу серед населення щодо шкідливості самогоноваріння, виявили злісних самогонників. За ініціативою Курницьких дружинників на колгоспних зборах обговорили питання про шкоду самогоноваріння, після чого було прийняте рішення про добровільну здачу самогонних апаратів. Наступного дня жителі села добровільно здали більше 10 самогонних апаратів.
Восени 1966 року село повністю електрифікували.
Указом Президії Верховної ради УРСР від 8 грудня 1966 року було відновлено Віньковецький район, у селі Зоряне утворено сільську раду, якій підпорядкували територію ліквідованої Осламівської сільської ради. У новоствореному колгоспі імені Шевченка головою обрали Івасюка І. Г.
Період з 1967 до 1972 року був найпродуктивнішим в соціально-економічному розвитку господарства і села. Для потреб господарства були збудовані приміщення корівників, телятників, свинарника, кормоцеху, зерноскладів, автотракторного гаража, контори колгоспу. Значно зросла кількість індивідуального житлового будівництва на селі, для обслуговування жителів населеного пункту споруджено новий магазин. 1972 року завершено будівництво бруківки довжиною 1,3 км. До приміщення школи, яка знаходилася в конфіскованій хаті священика, було прибудовано три класи і фізкабінет. Для поліпшення медичного і культурного обслуговування селян споруджено ФАП, змонтовано фінський будинок для бібліотеки і сільської ради, реконструйовано сільський клуб.
В жовтні 1971 року зорянський колгосп ім. Шевченка приєднали до дашковецького спецгоспу «Україна». Рішенням Хмельницького облвиконкому від 19.08.1972 р. Зорянська сільська рада була ліквідована, а її територія приєднана до Дашковецької сільської ради. Село Зоряне стало неперспективним, у наступні три роки з нього виїхало більше 100 чоловік, в основному молоді.
Правда, у ці роки збудовано асфальтовану дорогу від клубу до сільського магазину і здано в експлуатацію 1980 року довгоочікувану новозбудовану восьмирічну школу з просторими класами, вестибюлем, їдальнею, спортивним залом, майстернею та підсобними приміщеннями.
Після 18 років перебування у «приймах», у січні 1989 року бригадне село Зоряне від'єднується від спецгоспу «Україна» (рішення загальних зборів від 10.01.1989 р.). На зборах селяни створюють колективне господарство ім. Шевченка, головою якого обирають Сухаря М. І. — талановитого керівника і організатора сільськогосподарського виробництва. Рішенням виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради народних депутатів від 7 березня 1990 року знову утворено Зорянську сільраду.
З набуттям самостійності, неперспективне село відродилося. Новообраний керівник разом з колективом селян у короткий час забезпечив рентабельне ведення господарської діяльності за рахунок нарощування обсягів виробництва тваринницької та рослинницької продукції, впровадження передових технологій, створення міцної кормової бази, зростання рівня продуктивності праці. Колись глинисті, неврожайні поля і лани в урочищах «Долинки», «Лан», «Ланок», «Березінки», «Мандзійова», «Малий», «Гладунова», «Дашковеччина», «Рудка» і «Довгий» за врожайністю зернових та технічних культур стали займати провідні місця в районі. Зокрема, за підсумками 1992 року урожайність пшениці становила 46,2, жита — 42,7, ячменю ярого — 38,5, гороху — 34,2, кукурудзи на зерно — 32,9 центнерів з кожного гектара. Значно зросла продуктивність тваринництва, так у 1991 році середній надій молока на корову був 3676 кг. (друге місце в районі), а середньодобові прирости ВРХ — 706 грамів (перше місце).
Протягом 1989—1995 років з ініціативи М.Сухаря швидкими темпами проводилось будівництво господарських об'єктів. В господарстві, яке набуло статусу селянської спілки, у цей період збудовано приміщення автогаража з асфальтованим двором, зерносклад з асфальтованим током та критим навісом, приміщення будівельної бригади з пилорамою, навіси та асфальтований майданчик для тракторної бригади, склад пально-мастильних матеріалів, здійснено реконструкцію приміщення контори, у якій було розміщено сільську раду та філію ощадбанку.
В цей же час активно розвивається соціально-культурна сфера села. Було збудовано нове приміщення фельдшерсько-акушерського пункту, нове приміщення сільської бібліотеки, до школи прибудовано приміщення дитячого садка, збудовано два житлових будинки для молодих спеціалістів господарства, реконструйовано та оздоблено сільський клуб, проведено водогін до школи, введено у дію сільську АТС для 50 абонентів. Стараннями керівника селянської спілки 24 серпня 1993 року в село Зоряне проведено природний газ, на опалення газом були переведені приміщення контори, клубу, бібліотеки, відділення зв'язку, АТС, ФАПу, дитсадка, магазину. З 314 селянських дворів — 220 користуються природним газом.
В результаті земельної реформи, у 1992 – 1994 роках селянам було виділено 10 га землі під індивідуальне житлове будівництво, 67,5 га — для розширення особистого підсобного господарства, 289,2 га — для випасання ВРХ індивідуального сектора.
В грудні 1996 року Сухар М. І. перейшов на іншу роботу і селянська спілка, в умовах фінансово-економічної кризи, поступово втратила завойовані позиції. 2001 року на базі селянської спілки ім. Шевченка утворено ТОВ «Лан», яке проіснувало до 2004 року. Цього ж року на основі ТОВ «Лан» утворено НПР «Зоря Поділля», яке завершило свою діяльність 2007 року. Декілька років вся інфраструктура господарства зберігалася, але впродовж 2010 та 2011 років була знищена. Зараз на місці колишнього господарства майже пустка.
Адміністративно-територіальна підпорядкованість села та влада
- 1604—1793 рр. — у складі Подільського воєводства Речі Посполитої, Летичівський повіт;
- 1648—1672 рр. — Хмельниччина, Гетьманщина;
- 1672—1699 рр. — у складі Османської імперії, Кам'янецький еялет;
- 1700—1792 рр. — у складі Подільського воєводства Речі Посполитої, Летичівський повіт;
- 1793—1796 рр. — у складі Російської імперії, Подільське намісництво;
- грудень 1796–жовтень 1917 рр. — у складі Російської імперії, Подільська губернія, Ушицький повіт, Осламівська волость;
- січень 1918–листопад 1920 рр. — на території Української Народної республіки;
- 1920—1991 рр. — в складі УРСР, СРСР;
- листопад 1920– липень 1923 р. — Ушицький повіт, Осламівська волость, Подільська губернія;
- 07.03.1923 р. — Віньковецький район Подільської губернії;
- 31.10.1927 р. Затонський район Кам'янецької округи;
- 09.02.1932 р. Затонський район Вінницької області;
- 17.09.1937 р. Затонський район Кам'янець-Подільської області;
- 1938 р. — Віньковецький район Кам'янець-Подільської області;
- 13.07.1941 р. — 27.03.1944 р. — Віньковецька управа, Дунаєвецький ґебітскомісаріат;
- 28.03.1944 р. — Віньковецький район Кам'янець-Подільської області;
- 04.02.1954 р. — Віньковецький район Хмельницької області;
- 30.12.1962 р. — Ярмолинецький район Хмельницької області;
- 04.01.1962 р. — Новоушицький район Хмельницької області;
- 08.12.1966 р. — Віньковецький район Хмельницької області;
- 24.08.1991 р. — Віньковецький район, Хмельницька область, Україна.
- 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Віньковецької селищної громади.
- 19 липня 2020 року, після ліквідації Віньковецького району, село увійшло до Хмельницького району.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Перша церква у селі Курники побудована 1705 року як повідомлялося у відомостях 1831 року. Церква була дерев'яною з трьома куполами, невеликих розмірів — довжиною 6 сажнів, шириною 3 сажні. У документах середини XVIII ст. зазначено, що церква села Курники присвячена Благовіщеню Пресвятої Богородиці, а в архівних документах початку другої половини XIX ст. зазначена церквою Успіня Пресвятої Богородиці. В акті огляду дерев'яної церкви Успіня Божої Матері в селі Курники Ушицького повіту від 13.12.1855 р. вказано, що єпархіальний архітектор М.Кулаковський, благочинний 5 округи священик Юліан Сулковський і парафіяльний священик Йосип Ломницький оглянули церкву і виявили: купола на ній накриті жерстю і пофарбовані олійною фарбою, церква піднесена на камінну основу; стіни з'єднані між собою брусками, які заплішені зовні. В парафії близько 700 душ православного сповідання, церква місткістю на 140 чоловік, дзвіниці нема, а огорожа потребує ремонту.
На початку 1856 року Кам'янець-Подільський єпархіальний архітектор М.Кулаковський розробив проект на будівництво церкви на 400 чоловік православної віри в селі Курниках.
31 серпня 1856 року проект церкви благословив єпископ Подільський і Брацлавський Євісій. Проте церква не була збудована. Проводир дворянства Ушицького повіту Регульский 20.02.1858 року листом повідомляв Подільському губернському проводирю дворянства, «.., що в листопаді 1855 р. церква в селі Курники була оглянута помічником Подільського губернського архітектора в присутності місцевого священика і визнана ним міцною, а 1856 року був присланий план на будівництво нової церкви. Селяни села впродовж трьох років постраждали від градобою і неврожаю хліба, через що залишилися в сильно нужденному стані. Тому волю начальства в будівництві нової церкви виконати не зможуть. В листі від 25.01.1858 р. поміщик Зенон Бржозовський повідомив, що парафіяни за допомогою здібних майстрів зробили під церквою новий кам'яний фундамент, покрівлю накрили бляхою, пофарбували її, навколо церкви змайстрували огорожу. Церква ця нині цілком міцна, у відмінному стані». Поміщик повернув проводирю повітового дворянства план, пояснюючу записку і благословенну грамоту на будівництво нової церкви в селі Курники.
27.02.1858 р. в протоколі розгляду питання при начальнику Подільської губернії Пфелері щодо церкви в селі, зазначено, «…церква Свято-Успенська, дерев'яна, на камінній основі, побудована 1705 року, доволі застаріла, у відомості за 1852 рік охарактеризована: міцна, біля неї дзвіниця на чотирьох стовпах». Перша церква розібрана при будівництві нової церкви.
Нова церква була збудована 1887 року на кошти місцевих парафіян — дерев'яна, одноверха, разом з дзвіницею, присвячена Успіню Пресвятої Богородиці. Цього ж року для служителів церкви побудовані житлові приміщення. На початок XX століття було церковної землі: садибної — 2 дес. 1632 саж, ріллі і сінокосів — 32 дес. 1680 саж. Священики в селі Курники часто змінювалися, протягом XIX ст. їх нараховувалося 8. Архіви зберегли прізвища окремих священиків: до 1850 року Данило Левицький; з 1853 до 1855 року — Еміліан Лапчинський; 1855 року — Йосип Ломницький; 1872 року — Матвій Голинський; 1895 — Михайло Марцішевський, якого на початку XX ст. змінив Л. Голинський. Священик Матвій Голинський був дуже шанованою людиною не тільки в селі, але й в Ушицькому повіті. В червні 1879 року благочинний Йосип Маркевич клопотав перед єпископом Подільським і Брацлавським Маркелом про дозвіл на святкування 50-річного ювілею служби в сані священика села Курники Матвія Голинського. На святкуванні, яке відбулося 29 червня 1879 року, були присутні священики з Віньковець, Дашковець, Ломачинець, Покутинець, Карижина, Пилипковець, Гулів, Говорів та Осламова.
Свято-Успенська церква діяла ще протягом 17 років після Жовтневої революції. Весною 1934 року церкву в селі закрили, зробили там клуб. З дзвіниці зняли дзвони, розграбували начиння, що належало православному храму. Влада конфіскувала будинки у священика і дяка. 1937 року з церкви зробили колгоспний склад, а 1939 року храм у селі Курники розібрали, більшість з розібраних матеріалів і окреме церковне начиння віруючі заховали у себе. Сучасники тих подій залишили такий опис церкви: дерев'яна, одноверха, разом з дзвіницею, на камінному підмурку, з дубових першосортних брусів, розшита тонкою шалівкою, пофарбована коричневою фарбою, а стеля — голубою.
1942 року у селі знову побудували храм з будівельних матеріалів розібраної старої церкви. Стін зробили із глиняних балабухів, які клали між дерев'яними брусами, а стелю з мачульців, на будівлі встановили один купол. Організаторами будівництва були Іван Березюк (староста) та Петро Коломійчук. Для служби Божої з села Дашківці запросили священика Юхима Гуцуляка.
Після війни священиком у церкві був Іоанн Герасимов. З 1948 року в храмі майже не проводилися церковні служби, біля святині сільчани збиралися лише на Пасху і Трійцю. 1954 року церкву в селі закрили, влада знайшла причину — поганий технічний стан, що загрожує громадській безпеці. В червні 1956 року безшабашні атеїсти зірвали з купола хреста, а на світанку трьома підводами представники місцевої влади вивезли у Віньківці церковне начиння, ікони та іконостас, панікадило, підсвічники, корогви тощо. Приміщення церкви за два дні було вщент зруйноване. Більше 40 років віруючі села молилися і здійснювали церковні треби в селі Біличин Барського району, у Говорах (до зруйнування храму) та Карачіївцях.
Новітня історія Свято-Успенської церкви села Зоряне розпочалася з жовтня 1989 року, коли першу зустріч з віруючими провів настоятель храму Казанської ікони Божої Матері в Ялтушкові Барського району Михаїл Варахоба. В листопаді 1991 року Михаїла Варахобу призначили священиком трьох парафій — в Дашківцях, Зоряному, Осламові. В неділю, 22 травня 1992 року, у день перенесення мощей св. Николая з Мір Лікійських у Барі, священиком була освячена старовинна Пахолкова криниця. Тут, біля криниці, віруючі разом з священиком вирішили побудувати храм у селі. Для збирання коштів на церкву, громада обрала касиром авторитетну в селі людину – колишню завідувачку ФАПом Коломійчук Г. М. Згодом для будівництва церкви було вибране місце, за метрів 100 від колишнього зруйнованого храму. Керівник селянської спілки Сухар М. І. разом з головою сільської ради Фригою А. М. зайнялися пошуком ескізів майбутньої святині у Вінницькій області. У спорудженні церкви велика заслуга Михайла Сухаря, який забезпечив вивезення будівельних матеріалів та доставив кваліфікованих будівельників з Івано-Франківської області. Придбанням покрівельної жерсті та найманням майстрів-покрівельників особисто займався священик Михаїл Варахоба. У будівництві церкви брали активну участь сільчани, а їх організатором був Шпак В. І. Спорудження церкви завершено 1995 року.
Після переведення Михаїла Варахоби в іншу парафію, священиками в селі Зоряному були Василь Каракацюк, Віктор Квасневський, Ігор Швачій, Володимир Степанишин. В січні 2011 року священиком Зорянської парафії призначено Івана Чіхрая.
16 жовтня 2014 року Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній освятив храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці в селі Зоряне і спільно з священиками Віньковецького благочиння звершив у храмі Божественну Літургію.
16 травня 2017 року громада УПЦ (МП) Зоряного на загальних зборах ухвалила рішення перейти до УПЦ КП.
Відомі земляки
- — Герой Соціалістичної Праці, голова колгоспу ордена Леніна «Маяк» село Ружниця Окницького району у Молдові, керував господарством протягом 35 років (з 1951 до 1986 року).
- — директор приватного сільськогосподарського підприємства «Слобода» м. Тетіїв Тетіївського району Київської області, заслужений працівник сільського господарства України.
- Староста Петро Іванович [ 1 лютого 2016 у Wayback Machine.] — поет, прозаїк, краєзнавець, голова районної літературної спілки «Огневежа», член Конгресу літераторів України, автор збірок «Яблунева заметіль», «Місячна підкова», «Сопілка Велеса», «Малюнки словом», «Зерна гідності», з 1998 до 2010 року працював заступником голови Віньковецької районної ради Хмельницької області.
- (1942—2015) — голова Хмельницької міської профспілкової організації працівників агропромислового комплексу з 1993 до 2012 року, був заступником голови первинної організації мікрорайону Лезнево м. Хмельницький, членом правління Хмельницької міської організації «Захист дітей війни».
- (1937—2007) — автор краєзнавчих нарисів «Зоряне», «Зіньків», науково-практичного видання «Фермер з Поділля». Більше 20 років очолював райком профспілки працівників АПК Ярмолинецького району Хмельницької області.
Фотогалерея
- Село Зоряне Віньковецького району. Зорянська ЗОШ
- Село Зоряне Віньковецького району. Квіткове різнобарв'я.
- Село Зоряне Віньковецького району. Сільська садиба.
- Село Зоряне Віньковецького району. Троянда
- Село Зоряне Віньковецького району. Сільський будинок
- Село Зоряне Віньковецького району. Сліди літаків над селом.
- Село Зоряне Віньковецького району. На току 2001.
- Село Зоряне Віньковецького району. Перший дзвоник в Зорянській ЗОШ 2010 рік
- Село Зоряне Віньковецького району. Криничка в урочищі Долинки.
- Село Зоряне Віньковецького району. Пам'ятник односельцям, що загинули у Другій світовій війні.
- Село Зоряне Віньковецького району. Обеліск на могилі розвідника Івана Люльки.
- Село Зоряне Віньковецького району. Ставок в урочищі Дашковеччина.
Примітки
- Погода в селі Зоряне
- Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 27 травня 2017.
Джерела
Архівні матеріали
- Державний архів Хмельницької області (ДАХмО) Ф. 315, оп. 1, од. зб. 2711.
- Державний архів Хмельницької області (ДАХмО), Ф. 241, оп. 1, од. зб. 1168.
- Державний архів Хмельницької області (ДАХмО), Ф. 315, оп. 1. Том 2, справа 9054.
- Державний архів Хмельницької області (ДАХмО), Ф. П3, оп. 1., од. зб. 287, 18.06.1929 — 23.12.1929.
- Державний архів Хмельницької області (ДАХмО) Ф. 228, оп. 1, справа 1210.
- Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК України), Метрические книги Подольской губернии за XVIII-XIX века, Ф. 224, оп. 1, спр. 689.
Наукова література та матеріали
- Список населенным местностям городов Подольской губернии: составлен в 1859 году, стор. 380.
- Гульдман В. «Населенные места Подольской губернии», Каменец-Подольск, 1883.
- Гульдман В. «Подольский адрес-календарь», Каменец-Подольский, 1895.
- Гульдман В. «Поместное землевладение в Подольской губернии», Каменец-Подольск, 1889.
- Приходы и церкви Подольской епархии под редакцией священника Евфимия Сецинского, Біла Церква, 2009, стор. 761.
- Микола Крикун. Подільське воєводство у XV — XVIII ст. (статті і матеріали), Львів, 2011, стор. 270.
- Боротьба за владу Рад на Поділлі. (березень 1917 — лютий 1918) Документи й матеріали. Держ. архів Хмельницької обл. Упорядники: І. І. Кириченко, І. В. Гарнага, Ц. М. Фірштейн. Док. 39.
- Поділля в роки громадянської війни. Вінниця, 1959.
- Указ Президії Верховної Ради УРСР від 15.08.1966 року.
- Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Хмельницька область, книга друга. Хмельницький, 2009, стор. 518, 528.
- Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область, 1971, стор. 143.
- Хмельницька область. Адміністративно-територіальний поділ, Львів, видавництво «Каменяр», 1982, стор. 17, 98, 109.
- Книга Пам'яті України. Історико-меморіальне багатотомне видання в 10 томах. Хмельницька область, том . Хмельницький, Білогірський район, Віньковецький район. Хмельницький, «Поділля», 1995, стор. 385—676.
- Слободянюк П. Я., Рибак І. В. Місцеве самоврядування Хмельниччини: нариси історії місцевих громад Віньковецького району. Хмельницький, «Поділля», 2003, стор. 118—125.
- Денник начальної команди Української Галицькоі Армії. «Червона калина», Нью-Йорк, 1974, стор. 22.
- Шевчук М. П., Атаманчук І. М. Зоряне, Хмельницький, «Поділля», 2006.
- І.Гарнага. За кожну п'ядь. Газета «Радянське Поділля», 1986, 22 червня.
- Зведений статистичний бюлетень Віньковецького районного відділу статистики станом на 01.01.1993 року.
Ресурси Інтернету
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rdat1=15.12.2011&rf7571=35440 [ 7 лютого 2016 у Wayback Machine.] – Зоряне на сайті Верховної Ради
- http://ukrssr.com.ua/khmeln/vinkovetskiy/zoryane-vinkovetskiy [ 26 вересня 2015 у Wayback Machine.] - село Зоряне Віньковецького району «Історія міст і сіл Української РСР» 1968—1973 рр.
- dir.icm.edu.pl/pl [ 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] — Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських країн (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich), виданий під редакцією Ф.Сулімерського, Б.Хлєбовського та інших редакторів у Варшаві 1880—1902 роках, том IV, стор. 925.
- ukrreferat.com [ 22 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Три поділи Речі Посполитої.
- https://archive.today/20150130132336/http://museum.vn.ua/articles/pod3/ribak__v_kolektivzatsya_na_.html – Рибак І. В. Колективізація на Поділлі.
- tetiy.at.ua [ 29 березня 2016 у Wayback Machine.] — Славні земляки.
- — Славили Молдову в песнях, танцах и стихах.
- http://sergekot.com/drevo-bzhozovskih/ [ 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] – Древо Бжозовських.
- sergekot.com [ 12 березня 2019 у Wayback Machine.] — Соколівка.
- http://www.ogf.org.ua/Home/orgz [ 24 квітня 2016 у Wayback Machine.] – Історія створення «Об‘єднання Громадських Формувань України з охорони громадського порядку і державного кордону».
Топографічні карти
- «Загальна карта України» французького військового інженера Гійома Боплана.
- Археологічна карта Подільської губернії Є. Й. Сіцінського
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zo ryane selo v Ukrayini u Vinkoveckij selishnij gromadi Hmelnickogo rajonu Hmelnickoyi oblasti Naselennya stanovit 708 osib selo Zoryane Gerb Zoryanogo Prapor Zoryanogo Svyato Uspinska cerkvaSvyato Uspinska cerkva Krayina Ukrayina Oblast Hmelnicka oblast Rajon Hmelnickij rajon Gromada Vinkovecka selishna gromada Kod KATOTTG UA68040050130038872 Oblikova kartka Zoryane Osnovni dani Kolishnya nazva Kurniki Kureniki Kurnikivci Naselennya 708 Plosha 1 98 km Gustota naselennya 357 58 osib km Poshtovij indeks 32531 Telefonnij kod 380 3846 Geografichni dani Geografichni koordinati 48 58 38 pn sh 27 22 50 sh d 48 97722 pn sh 27 38056 sh d 48 97722 27 38056 Koordinati 48 58 38 pn sh 27 22 50 sh d 48 97722 pn sh 27 38056 sh d 48 97722 27 38056 Serednya visota nad rivnem morya 302 m Vidstan do oblasnogo centru 90 km Vidstan do rajonnogo centru 18 km Misceva vlada Adresa radi 32500 Hmelnicka obl Hmelnickij r n smt Vinkivci vul Sobornoyi Ukrayini 20 Karta Zoryane Zoryane Mapa U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Zoryane GeografiyaSelo roztashovane v shidnij chastini oblasti pivdenno shidnij chastini rajonu za 90 km vid oblasnogo centru ta 18 km vid rajcentru Zoryane ye chastinoyu Podilskoyi visochini ta lisostepovoyi zoni Na pivdennomu zahodi mezhuye z selom Govori na zahodi z selom Oslamiv na pivnichnomu shodi z selom Brigidivka Barskogo rajonu Vinnickoyi oblasti na pivdni z selami Slobidka Gulivska ta Bilichin Barskogo rajonu Vinnickoyi oblasti Serednya visota nad rivnem morya 302 m V seli ye dva stavki verhnij Nochkiv nizhnij Mocharskij Iz zoryanskimi zemlyami mezhuyut lisi derzhavnogo i komunalnogo znachennya na pivnichnomu shodi vid sela Dubina na pivdennomu shodi Kacapskij na pivnochi Oslamivskij na pivdni Lisok na shodi Zrub Oficijna simvolika selaDokladnishe Gerb Zoryanogo Dokladnishe Prapor ZoryanogoIstoriyaPohodzhennya nazvi Nazva sela pohodit vid slova zoryane poselennya rozmishene pid yaskravim zoryanim nebom Pervisna istorichna nazva sela Kurniki Kureniki Kurnikivci perejmenovane v Zoryane Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR vid 15 serpnya 1966 roku Yevfimij Sicinskij posilayuchis na starozhiliv dopuskav pohodzhennya nazvi sela vid togo sho na misci poselennya buli pasiki sered velikih lisiv a bilya pasik zhili v kurenyah pasichniki cherez sho selo stalo nazivatis Kureniki abo Kurniki V listi kurnickogo svyashenika Josipa Lomnickogo vid 23 listopada 1857 roku nachalniku Podilskoyi guberniyi Pfeleru selo nazvano Kureniki Vid zasnuvannya do XX stolittya Zasnuvannya sela na dumku Ye Sicinskogo mozhlivo vidbulosya na pochatku 18 stolittya pislya zakinchennya panuvannya turkiv na Podilli Ranishe niyakih vidomostej pro ce poselennya v dokumentah istorik ne znajshov Vidomij ukrayinskij istorik Mikola Krikun u naukovij praci Podilske voyevodstvo u XV XVIII stolittyah navodit inshi dani shodo sela Kurniki ta susidnih naselenih punktiv Lomachinci Govori Oslamiv posilayuchis na vidpovidni dzherela V istorichnih dokumentah selo nazvane Kurnikivci Kurnikowce Vchenij podaye vidomosti pro shlyahetskij mayetok u seli Kurnikivci u hronologichnomu poryadku Podilske voyevodstvo u XV XVIII stolittyah Letichivskij povit shlyahetski mayetki Kurnikivci Kurnikowce Kam yanecka zemska kniga 1604 Kam yanecka zemska kniga 1610 Kam yanecka zemska kniga 1627 Podimnij reyestr 1629 Kam yanecka zemska kniga 1637 Pogolovnij reyestr 1662 Podimnij reyestr 1667 Komisarskij reyestr 1678 M Krikun stverdzhuye sho selo isnuvalo vid kincya XVI st i vid XVIII st v dokumentah zapisano yak Kurniki Kurniki Arheologichni znahidki na teritoriyi sela ta v jogo okolicyah znaryad praci dobi neolitu IV tisyacholittya do nashoyi eri svidchat pro zaselennya krayu lyudmi zdavna Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Silska vulicya na Mocharkah Starozhili sela rozpovidali sho v davninu naselenij punkt zaselili migranti z Galichini Do sogodni v seli ye bagato lyudej z galickimi lemkivskimi prizvishami sho zaznali neznachnoyi transformaciyi Babiyi Bodnari Gricaki Demchuki Dzyuraki Zabolotni Kozlovski Levicki Lucaki Marisiki Pavlyuki Paholchaki Stecyuki Chervonyuki Shveci Shevchuki Shpaki Yurchaki Zhiteli sela majzhe do pochatku 80 h rokiv minulogo stolittya v svoyij movi shiroko vikoristovuvali dialektichni slova galickogo ta polskogo pohodzhen Pislya ponovlennya polskoyi kolonizaciyi selo Kurniki nalezhalo Trecheskim a na pochatku XIX st Brzhozovskim Karl Karol Feliksovich Brzhozovskij 1779 1862 odruzhivsya z Ksaveriyeyu Trecheskoyu 1775 1871 i otrimav yak pridane lomachinskij klyuch u yakij vhodilo selo Kurniki Karl Brzhozovskij buv dobrim gospodarem i organizatorom pid kinec svogo zhittya nalezhav do najbagatshih pomishikiv Podilskoyi guberniyi 1770 roku selo yak i navkolishni naseleni punkti zaznalo lyudskih vtrat vid epidemiyi holeri V rezultati drugogo podilu Rechi Pospolitoyi u 1793 roci Podillya vidijshlo do Rosijskoyi imperiyi V travni 1795 roku utvoreno Podilsku guberniyu Selo Kurniki vvijshlo do skladu Oslamivskoyi volosti Ushickogo povitu V danih Podilskogo Gubernskogo Komitetu dlya rozglyadu i skladannya inventariv v pomishickih mayetkah stanom na 1845 rik zaznacheno sho v kurnickoyi pomishici Ksaveriyi Brzhozovskoyi ostannoyi reviziyi rahuvalos selyan cholovikiv 295 zhinok 260 a naspravdi v inventarnij spravi pokazano cholovikiv 322 zhinok 285 V tomu chisli pracyuyuchih cholovikiv 158 pracyuyuchih zhinok 136 hazyayiv tyaglovih 51 ne tyaglovih 38 burlakiv 12 Iz zagalnoyi kilkosti zemli v 1104 desyatini 346 sazhniv u selyan bulo prisadibnoyi i dlya gorodiv 92 des 540 sazh ornoyi 459 des 202 sazh sinokosiv 154 des 182 sazh Krim cogo selyani koristuvalisya lisom dlya budivnictva i remontu gospodarskih budivel vipasali hudobu na parovih polyah i lugah pislya zbirannya sina Serednij vrozhaj na glinistih gruntah v 1850 roci stanoviv pshenici 5 gorohu 5 zhita 6 yachmenyu vivsa grechki po 3 prosa 12 cnt ga Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Urochishe Dolinki V 1854 i 1856 rokah selyani sela Kurniki postrazhdali vid silnogo gradoboyu a 1855 roku zaznali velikih viprobovuvan vid nevrozhayu hliba Zvazhayuchi na zlidennist selyan pomishik vidpuskav yih na zarobitki Z 1856 roku gospodarski spravi u Kurnikah virishuye Zenon Karlovich Brzhozovskij V 1859 roci v pomishickomu seli Kurniki narahovuvalos 91 oselya i prozhivalo 398 cholovikiv ta 355 zhinok V berezni 1862 roku vlasnikom sela Kurniki yak i lomachinskogo klyucha Kalyusik Kurniki Lomachinci i bilshosti volodin Karla Brzhozovskogo oficijno stav Zenon Brzhozovskij 1806 1887 Pislya smerti Zenona Brzhozovskogo v 1887 r u spadok vstupiv jogo sin Ivan Yan Zenonovich Brzhozovskij 1844 1917 Ivan Brzhozovskij sho buv odruzhenij z Olenoyu Groholskoyu 1845 1922 krim lomachinskogo klyucha otrimav vid batka Zhabokrich z mayetkom Popelyuhi Kriklivec Illivku Tarnavku Cibulivku kedrasovskij klyuch na Podilli mayetok v Polshi uspadkuvav sadibu v Odesi galereyu italijskih kartin i palac v Krakovi Cerkovno Yeparhialna shkola u seli vidkrita 1888 roku V sichni 1891 roku 112 hazyayiv Kurnikiv oderzhali vid Podilskogo selyanskogo banku veliku yak na toj chas poziku v sumi 16740 rubliv Selyani zobov yazalisya splatiti poziku do 1 sichnya 1905 roku Cherez nizku vrozhajnist neveliki statki gospodari ne zmogli svoyechasno povernuti kredit banku 1893 roku v seli bulo 214 osel u yakih prozhivalo 1139 osib HH st poch HHI st Na pochatku XX stolittya v Kurnikah prozhivalo 1327 osib z nih 10 katolikiv i 16 yevreyiv U sichni 1905 roku v seli Kurnikah vidbuvsya sud de bulo rozglyanuto spravi 112 hazyayiv yaki ne splatili penyu Podilskomu selyanskomu banku za vzyatu poziku v 1891 roci Usih gospodariv bulo zobov yazano povernuti banku borg u vstanovleni sudom termini Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Starovinna verba Selyani vazhko pracyuvali na pomishika a takozh u svoyih gospodarstvah Yih zobov yazuvali tri dni na tizhden bezplatno vikonuvati primusovi roboti na pana povinnist vidbuvati nichnij karaul v seli i v poli storozhuvati na fermi polivati po cherzi tyutyun kapustu ogirki obrobiti 1 5 shnura konopel vipryasti 4 motki pryazhi stovkti 2 korci prosa tosho Za nevikonannya povinnostej selyan karali Perevagami stolipinskoyi reformi cherez mali statki hazyayi sela ne skoristalisya 1907 roku na hutir viddilivsya lishe odin selyanin Ivan Dzyurak Hutir znisheno na zgadku nashadkam zalishilasya tilki nazva urochisha Yuzishina na chest Yuzi druzhini gospodarya Hvilya vilnodumstva i svobodi viklikana Lyutnevoyu revolyuciyeyu v Peterburzi cherez tri misyaci dokotilasya j do viddalenogo sela V kinci travnya 1917 roku selyani Kurnikiv samovilno vipasali hudobu na poli pshenici pomishika Ivana Brzhozovskogo Pan nakazav svoyemu ekonomu i strazhnikam zagnati hudobu v selo Lomachinci na oboru Pomishik zazhadav kontribuciyu po p yat zolotih za kozhnu tvarinu Selyani vidmovilis Tri dni pan utrimuvav hudobu selyan u tomu chisli j nedoyenih koriv Vreshti hazyayi zdalisya i pogodilisya zaplatiti kontribuciyu panu za 300 goliv hudobi Prote znajshlisya mesniki sho ozbroyilis i perestrili 27 travnya pana z prisluzhnikami yaki povertalisya z Kurnik v Lomachinci Voni vbili pana kuchera ta dvoh strazhnikiv zabrali zoloto i groshi V sichni 1918 roku v Ushickomu poviti bulo vstanovleno radyansku vladu Ale vladi shvidko zminyuvalis Centralna rada Getmanshina Direktoriya Radyanska vlada znovu Direktoriya Nachalna komanda Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi v denniku vid 1 serpnya 1919 roku dopovidala sho pislya desyatidennogo vidpochinku zrusheno I i III Korpusi z dislokovanih misc Protyagom vchorashnogo i ninishnogo dnya brigadi 1 Korpusu zajmayut 5 Brigada rajon Guli Yaltushkiv 6 Brigada Kalyusik Govori Kurniki 9 Brigada rajon Ohrimivci Vinkivci 10 Brigada rajon Dashkivci Zhenishkivci V grudni 1919 roku petlyurivciv zminili denikinci Protyagom pershoyi polovina 1920 roku teritoriyu povitu okupuvali bilopolyaki yaki veli sebe zuhvalo i zhorstoko Zhiteli sela spovna perezhili strazhdannya prineseni gromadyanskoyu vijnoyu i chastoyu zminoyu vlad V listopadi 1920 roku na teritoriyi Podillya ostatochno vstanovilasya radyanska vlada Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Novobudovi V berezni 1923 roku u rezultati novogo administrativno teritorialnogo podilu utvoreno Vinkoveckij rajon i selo Kurniki vvijshlo do jogo skladu V comu zh roci v seli utvoreno Radu selyanskih deputativ yaku ocholiv I G Lisyuk a takozh komnezam komitet nezamozhnih zemlevlasnikiv 1924 roku v seli rozpochalasya aktivna borotba z nepismennistyu u liknepi navchalis chitati rahuvati i pisati osobi vikom vid 10 do 50 rokiv V 1928 roci aktivisti sela pragnuli poboroti samogonovarinnya prote navit nachalnik milicijnogo viddilennya rajonu na toj chas Zatonskogo popav u Kurnikah v labeti zelenogo zmiya Za zlovzhivannya diskreditaciyu vladi i piyactvo buv zasudzhenij do 8 rokiv pozbavlennya voli Bezvihiddyu rozpachem i nasillyam v selyanski oseli vvirvalas kolektivizaciya V 1930 1934 rokah v seli buli rozkurkuleni 10 gospodarstv okremih hazyayiv sudili majno konfiskuvali a deyaki rodini vislali za mezhi Ukrayini V sichni 1930 roku v seli bulo utvoreno kolgosp Chervonij serp jogo golovoyu stav Ivasyuk G I Vazhke gore dovelosya perezhiti zhitelyam sela v period golodomoru 1932 1933 rokiv V seli masovogo golodu ne bulo ale vid nedoyidannya pomirali diti i lyudi pohilogo viku Nashadkam vdalosya vstanoviti prizvisha 24 zhiteliv sela zhertv golodomoru 23 listopada 1932 roku byuro Zatonskogo rajkomu KP b U porushilo klopotannya pro zanesennya na Chornu doshku oblasti za nevikonannya planu hlibozagotivli Kurnicku silsku radu Z 24 listopada u seli pripinilasya torgivlya promtovarami do togo chasu poki selo ne pochne chesno vikonuvati svoyi zobov yazannya pered robitnichim klasom i Chervonoyu armiyeyu iz zdachi hliba Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Vesna Ne obminuli zhiteliv sela Kurniki i represiyi tridcyatih rokiv zokrema Kolomijchuka G V i Deresha P F za kontrrevolyucijnu diyalnist bulo rozstrilyano a Kozlovskogo M P vislano v Kazahstan U 1937 roci rozpochala robotu pochatkova shkola Ditej vchili gramoti dva vchiteli Ne zvazhayuchi na trudnoshi ta shodennij strah zhittya selyan stavalo zamozhnishim V kolgospi 1938 roku z yavilisya pershi traktori yaki obslugovuvali silski traktoristi Gricak F O Pavlyuk P G Dzyurak F I na lanah gospodarstva zrosla urozhajnist silskogospodarskih kultur Lanka Kseniyi Chervonyuk virostila po 500 c ga cukrovih buryakiv Lankova razom z traktoristom Fedorom Gricakom buli uchasnikami VDNG u Moskvi Na period zhniv u seli shorichno pracyuvali dityachi yasla Do poslug selyan silska vlada nadala klub na 150 misc pereroblenij z korchmi 24 grudnya 1939 roku zhiteli sela vpershe brali uchast u viborah do miscevih Rad deputativ trudyashih usih rivniv Prote vsi nadbannya mirnoyi praci perekreslila vijna 1941 roku Na front buli mobilizovani 213 zhiteliv sela Kurniki okremi z nih u skladi chastin 37 go i 49 go strileckih Korpusiv na pochatku lipnya dvi dobi strimuvala shalenij nastup fashistiv pivnichnishe Ternopolya 13 lipnya 1941 roku selo Kurniki bulo okupovane Cherez dekilka dniv v seli zaginuv rozvidnik yakij priyihav z Liska de perebuvav zagin radyanskih voyiniv diznatisya pro vorogiv Nimci sho zasili u zhiti rozstrilyali soldata z kulemeta Voyina pohoronili na miscevomu cvintari Protyagom desyatilit prizvishe geroya bulo nevidome i tilki v 90 h rokah minulogo stolittya slidopiti shkoli vstanovili sho nevidomij rozvidnik urodzhenec Poltavskoyi oblasti Ivan Lyulka V travni chervni zhovtni listopadi 1942 roku i travni chervni 1943 roku na primusovi roboti do fashistskoyi Nimechchini bulo vivezeno 84 zhiteli sela 9 z nih zostalis lezhati v chuzhinskij zemli Troh silchan Deresha G G Zapadlovskogo V M i Zapadlovskogo V I fashisti rozstrili v Kurnikah za nepokoru 20 lyutogo 1944 roku v seli zupinivsya partizanskij zagin Melnika chiselnistyu bilshe sta cholovik Partizani pozrivali zamki zi skladiv gospodarskogo dvoru rozdali zerno selyanam zabrali konej i hudobu yaku nimci pidgotuvali dlya vidpravlennya v Nimechchinu Rozvidniki partizan v seli Krasna Chereshneve Barskogo rajonu vzyali v polon rumuna priveli v Kurniki dopitali i rozstrilyali Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Prijshla osin Pid chas provedennya Proskurivsko Cherniveckoyi operaciyi 26 bereznya 1944 roku voyini 221 strileckoyi diviziyi 38 armiyi zvilnili selo Lomachinci ta Oslamiv a 27 bereznya selo Kurniki Pid chas zvilnennya Kurnikiv vid fashistiv radyanski voyini vzyali u polon shistoh vlasovciv yakih v cej zhe den rozstrilyali za selom V kvitni 1944 roku vidnovila svoyu robotu Kurnicka silska rada Okupanti vshent zrujnuvali kolektivne gospodarstvo Kolgospu Chervonij serp bulo zavdano materialnih zbitkiv na sumu 14663865 karbovanciv a naselennyu sela na sumu 238353 karbovancya Vidbudovu rozgrabovanogo gospodarstva vidnovlyuvali v osnovnomu zhinki litni lyudi ta pidlitki na dvoh parah voliv ta troh parah konej do roboti vpryagali j koriv Selyani vidpravili dlya frontu 400 cnt hliba pidpisalisya na vijskovu poziku zibrali ostanni koshti na Podilsku eskadrilyu i tankovu kolonu rozumiyuchi cinu peremogi nad fashizmom Vijna prodovzhuvalas ale misceva vlada dumala pro majbutnye svoyih yunih gromadyan U 1944 45 navchalnomu roci v Kurnickij pochatkovij shkoli bulo organizovano navchannya 20 uchniv drugogo 30 uchniv tretogo i 66 uchniv chetvertogo klasiv Z frontu ne povernulosya 109 odnoselciv Yih prah navichno zalishivsya na teritoriyah Rosiyi Moskovska Novgorodska Tverska Tulska Kaliningradska Leningradska oblasti respublika Kareliya Estoniyi Polshi Ugorshini ta Nimechchini Prah voyiniv z sela Kurniki pokoyitsya takozh v bratskih mogilah Donechchini Harkivshini Ivano Frankivshini Lvivshini Ternopilshini Zakarpattya Dosi ne vstanovleni tochni miscya zagibeli 52 soldativ silchan Yaksho v pershi dva roki vijni zaginulo 30 silchan to v 1944 1945 rokah yih zaginulo 75 Uchasnikiv bojovih dij sho povernulisya z vijni derzhava vidznachila bagatma medalyami a 10 voyiniv ordenami z nih chotiroh Vachevskogo P P Buchinskogo T I Ivasyuka S S Frigu I Yu najvishoyu soldatskoyu nagorodoyu ordenom Slavi Voseni 1946 roku kolgosp Chervonij serp bulo perejmenovano na kolgosp im Molotova golovoyu kolgospu selyani obrali Goluba P S Nastupnij 1947 rik stav she odniyeyu tragichnoyu storinkoyu v istoriyi sela zhorstokij povoyennij golod zabrav ponad dva desyatka zhittiv odnoselciv Ryatuyuchi sebe i svoyih ridnih golodni selyani zrizali i zbirali pshenichni koloski potajki brali zerno z toku Plata za ce bulo duzhe visokoyu pozbavlennya voli vid 2 h do 8 mi rokiv smert na poli vid ohoronnikiv abo pogibel u tyurmi 1948 roku bilya dvadcyati yunakiv buli vidpravleni na Donbas v FZN okremi ne vitrimavshi nauki tikali dodomu yih lovili i napravlyali na primusovi roboti Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu z boku Brigidivki V nastupni roki nuzhdenni selyani nejmovirnimi zusillyami vikonuvali podatki na m yaso moloko yajcya primusom pidpisuvalis na derzhavnu poziku Kolgospnikam vidavali po 100 gram na trudoden u nih konfiskovuvali i rozbivali zhorna zaboronyayuchi moloti zerno V 1953 roci kolgosp im Molotova perejmenovano na im K Marksa jogo ocholiv Shahraj D Z 1955 roku z jogo iniciativi kolgosp zakupiv duhovi instrumenti najnyav z Vinkovec kapelmejstera yakij navchav yunakiv sela grati na muzichnih instrumentah U veresni 1959 roku Kurnicka silska rada bula likvidovana a yiyi teritoriya priyednana do Oslamivskoyi silskoyi radi Kurnickij kolgosp im K Marksa priyednali do oslamivskogo kolgospu Nove zhittya ob yednanomu gospodarstvu dali nazvu im Karla Marksa 1960 roku selo povnistyu radiofikovane 30 grudnya 1962 roku Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR Pro ukrupnennya silskih rajoniv URSR bulo likvidovano Vinkoveckij rajon selo Kurniki vidnesli do Yarmolineckogo rajonu a z 1965 roku do Novoushickogo rajonu U 1963 roci druzhinniki sela za svoyeyu iniciativoyu proveli roz yasnyuvalnu robotu sered naselennya shodo shkidlivosti samogonovarinnya viyavili zlisnih samogonnikiv Za iniciativoyu Kurnickih druzhinnikiv na kolgospnih zborah obgovorili pitannya pro shkodu samogonovarinnya pislya chogo bulo prijnyate rishennya pro dobrovilnu zdachu samogonnih aparativ Nastupnogo dnya zhiteli sela dobrovilno zdali bilshe 10 samogonnih aparativ Voseni 1966 roku selo povnistyu elektrifikuvali Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi radi URSR vid 8 grudnya 1966 roku bulo vidnovleno Vinkoveckij rajon u seli Zoryane utvoreno silsku radu yakij pidporyadkuvali teritoriyu likvidovanoyi Oslamivskoyi silskoyi radi U novostvorenomu kolgospi imeni Shevchenka golovoyu obrali Ivasyuka I G Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Kolis tut bulo gospodarstvo Period z 1967 do 1972 roku buv najproduktivnishim v socialno ekonomichnomu rozvitku gospodarstva i sela Dlya potreb gospodarstva buli zbudovani primishennya korivnikiv telyatnikiv svinarnika kormocehu zernoskladiv avtotraktornogo garazha kontori kolgospu Znachno zrosla kilkist individualnogo zhitlovogo budivnictva na seli dlya obslugovuvannya zhiteliv naselenogo punktu sporudzheno novij magazin 1972 roku zaversheno budivnictvo brukivki dovzhinoyu 1 3 km Do primishennya shkoli yaka znahodilasya v konfiskovanij hati svyashenika bulo pribudovano tri klasi i fizkabinet Dlya polipshennya medichnogo i kulturnogo obslugovuvannya selyan sporudzheno FAP zmontovano finskij budinok dlya biblioteki i silskoyi radi rekonstrujovano silskij klub V zhovtni 1971 roku zoryanskij kolgosp im Shevchenka priyednali do dashkoveckogo specgospu Ukrayina Rishennyam Hmelnickogo oblvikonkomu vid 19 08 1972 r Zoryanska silska rada bula likvidovana a yiyi teritoriya priyednana do Dashkoveckoyi silskoyi radi Selo Zoryane stalo neperspektivnim u nastupni tri roki z nogo viyihalo bilshe 100 cholovik v osnovnomu molodi Pravda u ci roki zbudovano asfaltovanu dorogu vid klubu do silskogo magazinu i zdano v ekspluataciyu 1980 roku dovgoochikuvanu novozbudovanu vosmirichnu shkolu z prostorimi klasami vestibyulem yidalneyu sportivnim zalom majsterneyu ta pidsobnimi primishennyami Pislya 18 rokiv perebuvannya u prijmah u sichni 1989 roku brigadne selo Zoryane vid yednuyetsya vid specgospu Ukrayina rishennya zagalnih zboriv vid 10 01 1989 r Na zborah selyani stvoryuyut kolektivne gospodarstvo im Shevchenka golovoyu yakogo obirayut Suharya M I talanovitogo kerivnika i organizatora silskogospodarskogo virobnictva Rishennyam vikonavchogo komitetu Hmelnickoyi oblasnoyi Radi narodnih deputativ vid 7 bereznya 1990 roku znovu utvoreno Zoryansku silradu Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Zoryanska ZOSh Z nabuttyam samostijnosti neperspektivne selo vidrodilosya Novoobranij kerivnik razom z kolektivom selyan u korotkij chas zabezpechiv rentabelne vedennya gospodarskoyi diyalnosti za rahunok naroshuvannya obsyagiv virobnictva tvarinnickoyi ta roslinnickoyi produkciyi vprovadzhennya peredovih tehnologij stvorennya micnoyi kormovoyi bazi zrostannya rivnya produktivnosti praci Kolis glinisti nevrozhajni polya i lani v urochishah Dolinki Lan Lanok Berezinki Mandzijova Malij Gladunova Dashkovechchina Rudka i Dovgij za vrozhajnistyu zernovih ta tehnichnih kultur stali zajmati providni miscya v rajoni Zokrema za pidsumkami 1992 roku urozhajnist pshenici stanovila 46 2 zhita 42 7 yachmenyu yarogo 38 5 gorohu 34 2 kukurudzi na zerno 32 9 centneriv z kozhnogo gektara Znachno zrosla produktivnist tvarinnictva tak u 1991 roci serednij nadij moloka na korovu buv 3676 kg druge misce v rajoni a serednodobovi prirosti VRH 706 gramiv pershe misce Protyagom 1989 1995 rokiv z iniciativi M Suharya shvidkimi tempami provodilos budivnictvo gospodarskih ob yektiv V gospodarstvi yake nabulo statusu selyanskoyi spilki u cej period zbudovano primishennya avtogarazha z asfaltovanim dvorom zernosklad z asfaltovanim tokom ta kritim navisom primishennya budivelnoyi brigadi z piloramoyu navisi ta asfaltovanij majdanchik dlya traktornoyi brigadi sklad palno mastilnih materialiv zdijsneno rekonstrukciyu primishennya kontori u yakij bulo rozmisheno silsku radu ta filiyu oshadbanku V cej zhe chas aktivno rozvivayetsya socialno kulturna sfera sela Bulo zbudovano nove primishennya feldshersko akusherskogo punktu nove primishennya silskoyi biblioteki do shkoli pribudovano primishennya dityachogo sadka zbudovano dva zhitlovih budinki dlya molodih specialistiv gospodarstva rekonstrujovano ta ozdobleno silskij klub provedeno vodogin do shkoli vvedeno u diyu silsku ATS dlya 50 abonentiv Starannyami kerivnika selyanskoyi spilki 24 serpnya 1993 roku v selo Zoryane provedeno prirodnij gaz na opalennya gazom buli perevedeni primishennya kontori klubu biblioteki viddilennya zv yazku ATS FAPu ditsadka magazinu Z 314 selyanskih dvoriv 220 koristuyutsya prirodnim gazom Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Na toku 1995 rik V rezultati zemelnoyi reformi u 1992 1994 rokah selyanam bulo vidileno 10 ga zemli pid individualne zhitlove budivnictvo 67 5 ga dlya rozshirennya osobistogo pidsobnogo gospodarstva 289 2 ga dlya vipasannya VRH individualnogo sektora V grudni 1996 roku Suhar M I perejshov na inshu robotu i selyanska spilka v umovah finansovo ekonomichnoyi krizi postupovo vtratila zavojovani poziciyi 2001 roku na bazi selyanskoyi spilki im Shevchenka utvoreno TOV Lan yake proisnuvalo do 2004 roku Cogo zh roku na osnovi TOV Lan utvoreno NPR Zorya Podillya yake zavershilo svoyu diyalnist 2007 roku Dekilka rokiv vsya infrastruktura gospodarstva zberigalasya ale vprodovzh 2010 ta 2011 rokiv bula znishena Zaraz na misci kolishnogo gospodarstva majzhe pustka Administrativno teritorialna pidporyadkovanist sela ta vlada 1604 1793 rr u skladi Podilskogo voyevodstva Rechi Pospolitoyi Letichivskij povit 1648 1672 rr Hmelnichchina Getmanshina 1672 1699 rr u skladi Osmanskoyi imperiyi Kam yaneckij eyalet 1700 1792 rr u skladi Podilskogo voyevodstva Rechi Pospolitoyi Letichivskij povit 1793 1796 rr u skladi Rosijskoyi imperiyi Podilske namisnictvo gruden 1796 zhovten 1917 rr u skladi Rosijskoyi imperiyi Podilska guberniya Ushickij povit Oslamivska volost sichen 1918 listopad 1920 rr na teritoriyi Ukrayinskoyi Narodnoyi respubliki 1920 1991 rr v skladi URSR SRSR listopad 1920 lipen 1923 r Ushickij povit Oslamivska volost Podilska guberniya 07 03 1923 r Vinkoveckij rajon Podilskoyi guberniyi 31 10 1927 r Zatonskij rajon Kam yaneckoyi okrugi 09 02 1932 r Zatonskij rajon Vinnickoyi oblasti 17 09 1937 r Zatonskij rajon Kam yanec Podilskoyi oblasti 1938 r Vinkoveckij rajon Kam yanec Podilskoyi oblasti 13 07 1941 r 27 03 1944 r Vinkovecka uprava Dunayeveckij gebitskomisariat 28 03 1944 r Vinkoveckij rajon Kam yanec Podilskoyi oblasti 04 02 1954 r Vinkoveckij rajon Hmelnickoyi oblasti 30 12 1962 r Yarmolineckij rajon Hmelnickoyi oblasti 04 01 1962 r Novoushickij rajon Hmelnickoyi oblasti 08 12 1966 r Vinkoveckij rajon Hmelnickoyi oblasti 24 08 1991 r Vinkoveckij rajon Hmelnicka oblast Ukrayina 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 727 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Hmelnickoyi oblasti uvijshlo do skladu Vinkoveckoyi selishnoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku pislya likvidaciyi Vinkoveckogo rajonu selo uvijshlo do Hmelnickogo rajonu Cerkva Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Svyato Uspinska cerkva Persha cerkva u seli Kurniki pobudovana 1705 roku yak povidomlyalosya u vidomostyah 1831 roku Cerkva bula derev yanoyu z troma kupolami nevelikih rozmiriv dovzhinoyu 6 sazhniv shirinoyu 3 sazhni U dokumentah seredini XVIII st zaznacheno sho cerkva sela Kurniki prisvyachena Blagovishenyu Presvyatoyi Bogorodici a v arhivnih dokumentah pochatku drugoyi polovini XIX st zaznachena cerkvoyu Uspinya Presvyatoyi Bogorodici V akti oglyadu derev yanoyi cerkvi Uspinya Bozhoyi Materi v seli Kurniki Ushickogo povitu vid 13 12 1855 r vkazano sho yeparhialnij arhitektor M Kulakovskij blagochinnij 5 okrugi svyashenik Yulian Sulkovskij i parafiyalnij svyashenik Josip Lomnickij oglyanuli cerkvu i viyavili kupola na nij nakriti zherstyu i pofarbovani olijnoyu farboyu cerkva pidnesena na kaminnu osnovu stini z yednani mizh soboyu bruskami yaki zaplisheni zovni V parafiyi blizko 700 dush pravoslavnogo spovidannya cerkva mistkistyu na 140 cholovik dzvinici nema a ogorozha potrebuye remontu Na pochatku 1856 roku Kam yanec Podilskij yeparhialnij arhitektor M Kulakovskij rozrobiv proekt na budivnictvo cerkvi na 400 cholovik pravoslavnoyi viri v seli Kurnikah 31 serpnya 1856 roku proekt cerkvi blagosloviv yepiskop Podilskij i Braclavskij Yevisij Prote cerkva ne bula zbudovana Provodir dvoryanstva Ushickogo povitu Regulskij 20 02 1858 roku listom povidomlyav Podilskomu gubernskomu provodiryu dvoryanstva sho v listopadi 1855 r cerkva v seli Kurniki bula oglyanuta pomichnikom Podilskogo gubernskogo arhitektora v prisutnosti miscevogo svyashenika i viznana nim micnoyu a 1856 roku buv prislanij plan na budivnictvo novoyi cerkvi Selyani sela vprodovzh troh rokiv postrazhdali vid gradoboyu i nevrozhayu hliba cherez sho zalishilisya v silno nuzhdennomu stani Tomu volyu nachalstva v budivnictvi novoyi cerkvi vikonati ne zmozhut V listi vid 25 01 1858 r pomishik Zenon Brzhozovskij povidomiv sho parafiyani za dopomogoyu zdibnih majstriv zrobili pid cerkvoyu novij kam yanij fundament pokrivlyu nakrili blyahoyu pofarbuvali yiyi navkolo cerkvi zmajstruvali ogorozhu Cerkva cya nini cilkom micna u vidminnomu stani Pomishik povernuv provodiryu povitovogo dvoryanstva plan poyasnyuyuchu zapisku i blagoslovennu gramotu na budivnictvo novoyi cerkvi v seli Kurniki Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Bilya cvintarya 2014 r j 27 02 1858 r v protokoli rozglyadu pitannya pri nachalniku Podilskoyi guberniyi Pfeleri shodo cerkvi v seli zaznacheno cerkva Svyato Uspenska derev yana na kaminnij osnovi pobudovana 1705 roku dovoli zastarila u vidomosti za 1852 rik oharakterizovana micna bilya neyi dzvinicya na chotiroh stovpah Persha cerkva rozibrana pri budivnictvi novoyi cerkvi Nova cerkva bula zbudovana 1887 roku na koshti miscevih parafiyan derev yana odnoverha razom z dzviniceyu prisvyachena Uspinyu Presvyatoyi Bogorodici Cogo zh roku dlya sluzhiteliv cerkvi pobudovani zhitlovi primishennya Na pochatok XX stolittya bulo cerkovnoyi zemli sadibnoyi 2 des 1632 sazh rilli i sinokosiv 32 des 1680 sazh Svyasheniki v seli Kurniki chasto zminyuvalisya protyagom XIX st yih narahovuvalosya 8 Arhivi zberegli prizvisha okremih svyashenikiv do 1850 roku Danilo Levickij z 1853 do 1855 roku Emilian Lapchinskij 1855 roku Josip Lomnickij 1872 roku Matvij Golinskij 1895 Mihajlo Marcishevskij yakogo na pochatku XX st zminiv L Golinskij Svyashenik Matvij Golinskij buv duzhe shanovanoyu lyudinoyu ne tilki v seli ale j v Ushickomu poviti V chervni 1879 roku blagochinnij Josip Markevich klopotav pered yepiskopom Podilskim i Braclavskim Markelom pro dozvil na svyatkuvannya 50 richnogo yuvileyu sluzhbi v sani svyashenika sela Kurniki Matviya Golinskogo Na svyatkuvanni yake vidbulosya 29 chervnya 1879 roku buli prisutni svyasheniki z Vinkovec Dashkovec Lomachinec Pokutinec Karizhina Pilipkovec Guliv Govoriv ta Oslamova Svyato Uspenska cerkva diyala she protyagom 17 rokiv pislya Zhovtnevoyi revolyuciyi Vesnoyu 1934 roku cerkvu v seli zakrili zrobili tam klub Z dzvinici znyali dzvoni rozgrabuvali nachinnya sho nalezhalo pravoslavnomu hramu Vlada konfiskuvala budinki u svyashenika i dyaka 1937 roku z cerkvi zrobili kolgospnij sklad a 1939 roku hram u seli Kurniki rozibrali bilshist z rozibranih materialiv i okreme cerkovne nachinnya viruyuchi zahovali u sebe Suchasniki tih podij zalishili takij opis cerkvi derev yana odnoverha razom z dzviniceyu na kaminnomu pidmurku z dubovih pershosortnih brusiv rozshita tonkoyu shalivkoyu pofarbovana korichnevoyu farboyu a stelya goluboyu 1942 roku u seli znovu pobuduvali hram z budivelnih materialiv rozibranoyi staroyi cerkvi Stin zrobili iz glinyanih balabuhiv yaki klali mizh derev yanimi brusami a stelyu z machulciv na budivli vstanovili odin kupol Organizatorami budivnictva buli Ivan Berezyuk starosta ta Petro Kolomijchuk Dlya sluzhbi Bozhoyi z sela Dashkivci zaprosili svyashenika Yuhima Guculyaka Pislya vijni svyashenikom u cerkvi buv Ioann Gerasimov Z 1948 roku v hrami majzhe ne provodilisya cerkovni sluzhbi bilya svyatini silchani zbiralisya lishe na Pashu i Trijcyu 1954 roku cerkvu v seli zakrili vlada znajshla prichinu poganij tehnichnij stan sho zagrozhuye gromadskij bezpeci V chervni 1956 roku bezshabashni ateyisti zirvali z kupola hresta a na svitanku troma pidvodami predstavniki miscevoyi vladi vivezli u Vinkivci cerkovne nachinnya ikoni ta ikonostas panikadilo pidsvichniki korogvi tosho Primishennya cerkvi za dva dni bulo vshent zrujnovane Bilshe 40 rokiv viruyuchi sela molilisya i zdijsnyuvali cerkovni trebi v seli Bilichin Barskogo rajonu u Govorah do zrujnuvannya hramu ta Karachiyivcyah Novitnya istoriya Svyato Uspenskoyi cerkvi sela Zoryane rozpochalasya z zhovtnya 1989 roku koli pershu zustrich z viruyuchimi proviv nastoyatel hramu Kazanskoyi ikoni Bozhoyi Materi v Yaltushkovi Barskogo rajonu Mihayil Varahoba V listopadi 1991 roku Mihayila Varahobu priznachili svyashenikom troh parafij v Dashkivcyah Zoryanomu Oslamovi V nedilyu 22 travnya 1992 roku u den perenesennya moshej sv Nikolaya z Mir Likijskih u Bari svyashenikom bula osvyachena starovinna Paholkova krinicya Tut bilya krinici viruyuchi razom z svyashenikom virishili pobuduvati hram u seli Dlya zbirannya koshtiv na cerkvu gromada obrala kasirom avtoritetnu v seli lyudinu kolishnyu zaviduvachku FAPom Kolomijchuk G M Zgodom dlya budivnictva cerkvi bulo vibrane misce za metriv 100 vid kolishnogo zrujnovanogo hramu Kerivnik selyanskoyi spilki Suhar M I razom z golovoyu silskoyi radi Frigoyu A M zajnyalisya poshukom eskiziv majbutnoyi svyatini u Vinnickij oblasti U sporudzhenni cerkvi velika zasluga Mihajla Suharya yakij zabezpechiv vivezennya budivelnih materialiv ta dostaviv kvalifikovanih budivelnikiv z Ivano Frankivskoyi oblasti Pridbannyam pokrivelnoyi zhersti ta najmannyam majstriv pokrivelnikiv osobisto zajmavsya svyashenik Mihayil Varahoba U budivnictvi cerkvi brali aktivnu uchast silchani a yih organizatorom buv Shpak V I Sporudzhennya cerkvi zaversheno 1995 roku Pislya perevedennya Mihayila Varahobi v inshu parafiyu svyashenikami v seli Zoryanomu buli Vasil Karakacyuk Viktor Kvasnevskij Igor Shvachij Volodimir Stepanishin V sichni 2011 roku svyashenikom Zoryanskoyi parafiyi priznacheno Ivana Chihraya 16 zhovtnya 2014 roku Mitropolit Hmelnickij i Starokostyantinivskij Antonij osvyativ hram na chest Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici v seli Zoryane i spilno z svyashenikami Vinkoveckogo blagochinnya zvershiv u hrami Bozhestvennu Liturgiyu 16 travnya 2017 roku gromada UPC MP Zoryanogo na zagalnih zborah uhvalila rishennya perejti do UPC KP Vidomi zemlyaki Geroj Socialistichnoyi Praci golova kolgospu ordena Lenina Mayak selo Ruzhnicya Oknickogo rajonu u Moldovi keruvav gospodarstvom protyagom 35 rokiv z 1951 do 1986 roku direktor privatnogo silskogospodarskogo pidpriyemstva Sloboda m Tetiyiv Tetiyivskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti zasluzhenij pracivnik silskogo gospodarstva Ukrayini Starosta Petro Ivanovich 1 lyutogo 2016 u Wayback Machine poet prozayik krayeznavec golova rajonnoyi literaturnoyi spilki Ognevezha chlen Kongresu literatoriv Ukrayini avtor zbirok Yabluneva zametil Misyachna pidkova Sopilka Velesa Malyunki slovom Zerna gidnosti z 1998 do 2010 roku pracyuvav zastupnikom golovi Vinkoveckoyi rajonnoyi radi Hmelnickoyi oblasti 1942 2015 golova Hmelnickoyi miskoyi profspilkovoyi organizaciyi pracivnikiv agropromislovogo kompleksu z 1993 do 2012 roku buv zastupnikom golovi pervinnoyi organizaciyi mikrorajonu Leznevo m Hmelnickij chlenom pravlinnya Hmelnickoyi miskoyi organizaciyi Zahist ditej vijni 1937 2007 avtor krayeznavchih narisiv Zoryane Zinkiv naukovo praktichnogo vidannya Fermer z Podillya Bilshe 20 rokiv ocholyuvav rajkom profspilki pracivnikiv APK Yarmolineckogo rajonu Hmelnickoyi oblasti FotogalereyaSelo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Zoryanska ZOSh Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Kvitkove riznobarv ya Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Silska sadiba Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Troyanda Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Silskij budinok Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Slidi litakiv nad selom Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Na toku 2001 Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Pershij dzvonik v Zoryanskij ZOSh 2010 rik Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Krinichka v urochishi Dolinki Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Pam yatnik odnoselcyam sho zaginuli u Drugij svitovij vijni Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Obelisk na mogili rozvidnika Ivana Lyulki Selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Stavok v urochishi Dashkovechchina PrimitkiPogoda v seli Zoryane Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Hmelnickoyi oblasti Oficijnij vebportal parlamentu Ukrayini ukr Procitovano 15 lipnya 2022 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv Arhiv originalu za 17 serpnya 2017 Procitovano 27 travnya 2017 DzherelaArhivni materiali Derzhavnij arhiv Hmelnickoyi oblasti DAHmO F 315 op 1 od zb 2711 Derzhavnij arhiv Hmelnickoyi oblasti DAHmO F 241 op 1 od zb 1168 Derzhavnij arhiv Hmelnickoyi oblasti DAHmO F 315 op 1 Tom 2 sprava 9054 Derzhavnij arhiv Hmelnickoyi oblasti DAHmO F P3 op 1 od zb 287 18 06 1929 23 12 1929 Derzhavnij arhiv Hmelnickoyi oblasti DAHmO F 228 op 1 sprava 1210 Centralnij derzhavnij istorichnij arhiv Ukrayini CDIAK Ukrayini Metricheskie knigi Podolskoj gubernii za XVIII XIX veka F 224 op 1 spr 689 Naukova literatura ta materiali Spisok naselennym mestnostyam gorodov Podolskoj gubernii sostavlen v 1859 godu stor 380 Guldman V Naselennye mesta Podolskoj gubernii Kamenec Podolsk 1883 Guldman V Podolskij adres kalendar Kamenec Podolskij 1895 Guldman V Pomestnoe zemlevladenie v Podolskoj gubernii Kamenec Podolsk 1889 Prihody i cerkvi Podolskoj eparhii pod redakciej svyashennika Evfimiya Secinskogo Bila Cerkva 2009 stor 761 Mikola Krikun Podilske voyevodstvo u XV XVIII st statti i materiali Lviv 2011 stor 270 Borotba za vladu Rad na Podilli berezen 1917 lyutij 1918 Dokumenti j materiali Derzh arhiv Hmelnickoyi obl Uporyadniki I I Kirichenko I V Garnaga C M Firshtejn Dok 39 Podillya v roki gromadyanskoyi vijni Vinnicya 1959 Ukaz Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR vid 15 08 1966 roku Reabilitovani istoriyeyu U dvadcyati semi tomah Hmelnicka oblast kniga druga Hmelnickij 2009 stor 518 528 Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Hmelnicka oblast 1971 stor 143 Hmelnicka oblast Administrativno teritorialnij podil Lviv vidavnictvo Kamenyar 1982 stor 17 98 109 Kniga Pam yati Ukrayini Istoriko memorialne bagatotomne vidannya v 10 tomah Hmelnicka oblast tom Hmelnickij Bilogirskij rajon Vinkoveckij rajon Hmelnickij Podillya 1995 stor 385 676 Slobodyanyuk P Ya Ribak I V Misceve samovryaduvannya Hmelnichchini narisi istoriyi miscevih gromad Vinkoveckogo rajonu Hmelnickij Podillya 2003 stor 118 125 Dennik nachalnoyi komandi Ukrayinskoyi Galickoi Armiyi Chervona kalina Nyu Jork 1974 stor 22 Shevchuk M P Atamanchuk I M Zoryane Hmelnickij Podillya 2006 I Garnaga Za kozhnu p yad Gazeta Radyanske Podillya 1986 22 chervnya Zvedenij statistichnij byuleten Vinkoveckogo rajonnogo viddilu statistiki stanom na 01 01 1993 roku Resursi Internetu http w1 c1 rada gov ua pls z7503 A005 rdat1 15 12 2011 amp rf7571 35440 7 lyutogo 2016 u Wayback Machine Zoryane na sajti Verhovnoyi Radi http ukrssr com ua khmeln vinkovetskiy zoryane vinkovetskiy 26 veresnya 2015 u Wayback Machine selo Zoryane Vinkoveckogo rajonu Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR 1968 1973 rr dir icm edu pl pl 15 kvitnya 2016 u Wayback Machine Geografichnij slovnik Korolivstva Polskogo ta inshih slov yanskih krayin Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich vidanij pid redakciyeyu F Sulimerskogo B Hlyebovskogo ta inshih redaktoriv u Varshavi 1880 1902 rokah tom IV stor 925 ukrreferat com 22 serpnya 2014 u Wayback Machine Tri podili Rechi Pospolitoyi https archive today 20150130132336 http museum vn ua articles pod3 ribak v kolektivzatsya na html Ribak I V Kolektivizaciya na Podilli tetiy at ua 29 bereznya 2016 u Wayback Machine Slavni zemlyaki Slavili Moldovu v pesnyah tancah i stihah http sergekot com drevo bzhozovskih 5 kvitnya 2016 u Wayback Machine Drevo Bzhozovskih sergekot com 12 bereznya 2019 u Wayback Machine Sokolivka http www ogf org ua Home orgz 24 kvitnya 2016 u Wayback Machine Istoriya stvorennya Ob yednannya Gromadskih Formuvan Ukrayini z ohoroni gromadskogo poryadku i derzhavnogo kordonu Topografichni karti Zagalna karta Ukrayini francuzkogo vijskovogo inzhenera Gijoma Boplana Arheologichna karta Podilskoyi guberniyi Ye J Sicinskogo