Збігнєв Сцибор-Рильський

Збігнев Сцибор-Рильський (пол. Zbigniew Ścibor-Rylski, 10 березня 1917 — 3 серпня 2018) — польський бригадний генерал та авіатор, який був учасником Варшавського повстання під час Другої світової війни. Бувши офіцером польських ВПС, воював із 1940 року в лавах польського руху опору, піднімаючись щаблями військової кар'єри в Армії Крайовій.

Збігнев Сцибор-Рильський
пол. Zbigniew Ścibor-Rylski
Народження	10 березня 1917(1917-03-10) Бровки, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	3 серпня 2018(2018-08-03)^[1] (101 рік) Варшава, Республіка Польща
Поховання	Повонзківський цвинтар
Національність	поляк
Країна	Республіка Польща
Роки служби	1937–1945
Член	Спілка борців за свободу і демократію
Звання	бригадний генерал і генерал^[2]
Війни / битви	Друга світова війна, Битва під Коцьком і Варшавське повстання 1944 року
Рід	^d і Рильські гербу Остоя^[d]
Нагороди
Збігнев Сцибор-Рильський у Вікісховищі

Сцибор-Рильський пішов у відставку у званні бригадний генерал Польських сухопутних військ, був нагороджений кількома польськими нагородами, в тому числі Virtuti Militari. Був головою Асоціації варшавських повстанців.

Біографія

Дитинство та юність

Марія і Оскар Сцибор-Рильські, батьки Збігнєва

Остоя

Збігнев Сцибор-Рильський народився у розпал Першої світової війни, у селі Бровки Перші, на південний схід від Житомира, і на південний захід від Києва, в сучасній Україні, яка на той час була частиною Російської імперії. Він належав до польської аристократичної (шляхта) родини герба Остоя, будучи сином Оскара Сцибора-Рильського та Марії Раціборовської. Розташований на території, контрольованій на той час під Російським Тимчасовим урядом, Бровки є центральним ключовим маєтком, до якого входили Спичинці (від його бабусі Маршицької та дідуся і бабусі Рациборовських)..

У 1918 році, через рік після Жовтневої революції в Росії, він втік з сім'єю в Білу Церкву, Волинь, а потім у Київ. Після наступу на Київ (1920) польських військ під керівництвом Едварда Сміглого-Риджа в 1920 році Сцибор-Рильський виїхали до нової незалежності Польської Республіки. Вони оселилися в Люблінському воєводстві, спочатку в Студзянках, потім у Звежинці (поблизу Замостя), де його батьку Оскару було запропоновано посаду в графстві Мавриція Клеменса Замойського.

Саме у Звежинці Сцибор-Рильський провів свої дитячі роки, залишаючись там до 1935 року. Він відвідував загальноосвітню школу в Замості, а потім, після четвертого курсу, гімназію родини Сулковських недалеко від Лешно, яку закінчив у 1936 році. Незабаром після цього він пройшов авіаційну кадетську школу в технічній групі у Варшаві, перед якою пройшов курс планеризму в Устянові. Спочатку навчався на «Wrony» та «Salamandry» в Устянові, з 1939 року він випробовував літаки в аеродинамічній трубі у Варшавському технологічному університеті, працюючи з бомбардувальником PZL.23 Karaś, винищувачі для Академії ВПС Польщі. У 1939 році він закінчив школу авіаційних курсантів на посаді інженера-кадетського сержанта, спеціалізуючись на авіаційних двигунах та обладнанні. З огляду на перший варіант подальшого авіаційного сполучення, він обрав 1-й авіаційний полк, що базувався у Варшаві

Друга світова війна

Під час вторгнення в Польщу військ нацистської Німеччини у вересні 1939 року Сцибор-Рильський служив у 1-му авіаційному полку: 6 вересня він залишив Варшаву в ескадроні майора Владислава Прогазка. Спочатку на вантажних автомобілях, а потім пішки група прорвала німецькі лінії і відступила на схід. Вони брали участь в інших сутичках, згуртувавшись із Незалежною оперативною групою «Полісся» під командуванням бригадного генерала Францішека Клееберга. Після битви при Косі (1939) він спробував прорватися до Румунії, але його захопили в селі Кшивда. Після втечі з табору військовополонених Сцибор-Рильський повернувся до Варшави і приєднався до польського руху опору у Другій світовій війні, де його запровадив його колишній командир Прогазко. У вересні 1940 року Збігнев прийняв присягу, взявши псевдонім Станіслав. З 1940 по червень 1943 року він працював у фармацевтичній компанії Przemyslowo-Handlowe Zaklady Chemiczne Ludwik Spiess i Syn Spólka Akcyjna (нинішні фабрики Polfa). Паралельно, з 1941 року, він був бойовиком-партизаном на Східному фронті (Друга світова війна), Ковель.

Починаючи з січня 1944 року Сцибор-Рильський брав участь у боях разом із 27-ю Волинською піхотною дивізією Армії Крайової на всьому шляху просування. З липня того ж року він перебував у Варшаві, беручи участь у Варшавському повстанні в лавах батальйону «Чата 49», який базувався у тренувальному таборі «Радослав». Він був командиром роти у піхотному батальйоні Sokół 50 .

Наприкінці війни майор Сцибор-Рильський, на той час також відомий під кодовою назвою Motyl («Метелик»), був у Ловичу. Після Другої світової війни в Європі, він повідомив підполковника Яна Мазуркевича, що вирішив припинити свою діяльність у русі опору і повернутися до цивільного життя в Познані.

Повоєнний період

Після війни та в перші роки польського комуністичного режиму Сцибор-Рильський очолював Бюро автомобільних ремонтів Motozbyt у Познані, а потім, з 1956 року, працював у кооперативі ( Zjednoczonych Zespołach Gospodarczych INCO ). У серпні 1984 року він приєднався до Громадського комітету вшанування 40-ї річниці Варшавського повстання.

Як член Асоціації 27-ї волинської піхотної дивізії та Асоціації незалежної оперативної групи «Полісся», він також входив до ініціативної групи зі створення Музею повстання Варшави. Сцибор-Рильський також був у Почесному комітеті будівництва музею. Він був одним із тих, хто підписав протест проти будівлі варшавського пам'ятника жертвам різанини на Волині у формі, запропонованій Мар'яном Конечним. З 1 грудня 2004 року він є членом Розділу ордену Virtuti Militari .

Приватне життя

У Збігнева Сцибора-Рильського було три сестри: Каліна, Ева, Данута. Він був одружений на Зофії Кочанській (також відомій як "польська підпільна розвідка «Марі Спрінгер»).

Рейтинги

• Лейтенант — 4 вересня 1939 року
• Перший лейтенант — 1943 рік
• Капітан — 28 серпня 1944 року
• Майор — 2 жовтня 1944 року
• Полковник в запасі — після війни
• Бригадний генерал у запасі — 7 травня 2005 року

Нагороди та відзнаки

• Virtuti Militari, Срібний хрест (двічі)
• Polonia Restituta, Великий Хрест
• Polonia Restituta, Командорський хрест із зіркою
• , двічі
• Партизанський хрест
• Медаль Августа Фердинанда Вольфа — найвища нагорода Варшавської медичної асоціації, вручена Ścibor-Rylski президентом асоціації Єжи Юркевичем
• Почесний громадянин міста Варшави

Див. також

• Остоя (герб)

Примітки

1. https://wiadomosci.onet.pl/kraj/gen-zbigniew-scibor-rylski-nie-zyje/tgmhbpp
2. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
3. S.A, Wirtualna Polska Media (3 серпня 2018). Gen. Zbigniew Ścibor-Rylski nie żyje. Miał 101 lat. wiadomosci.wp.pl (пол.). Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
4. (пол.) /biografi/scibor.html Біографія в Меморіальному об'єднанні Варшавського повстання 1944 року; 14 червня 2010 р.
5. -powstania-warszawskiego-mial-101-lat / ar / 13389982 herbu Ostoja^{[недоступне посилання]}
6. (пол.) Біографія, Варшава, 20 червня 2005 р. [Архівовано 16 грудня 2020 у Wayback Machine.], Музей Варшавського повстання; 14 червня 2010 р.
7. (пол.) Virtuti Militari [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], Сейм Республіки Польща; 14 червня 2010 р.
8. Monitor Polski , Випуск 27/2010, поз. 251 — пункт 1
9. (пол.)] prezydenta-rp.html Список ветеранів, нагороджений Президентом^{[недоступне посилання]}, на Президентство Польщі, 2 вересня 2009 р.; отримано 14 червня 2010 р.
10. Monitor Polski , випуск 31/1999, пункт 481 — пункт 1
11. http://www.udskior.gov.pl/Uroczystosc,wreczenia,odznaczen^{[недоступне посилання]} , w, Palacu, na, Wodzie, w, warszawskich, Lazienkach, 256.html # content
12. (пол.)] Protokół Uroczystej sesji Rady m. St. Warszawy z okazji Dnia Pamięci Warszawy odbytej w dniu 31 lipca 2008 r. Na Zamku Królewskim w Warszawie ", в Варшава Бюлетень громадської інформації столиці Варшави ' ', 31 липня 2008 р.