Докладніше Адміністративний поділ Норвегії Заморські території Норвегії сукупність п яти різних земель які належать цій

Докладніше: Адміністративний поділ Норвегії

Заморські території Норвегії — сукупність п'яти різних земель які належать цій країні згідно її законодавству, а саме трьох залежних (норв. Biland) і двох інтегрованих територій (норв. Andre deler av landet).

Заморські території

Прапор

Столиця
(та найбільше місто)

Офіційні мови

Норвезька

Форма правління Заморські території Норвегії

- Монарх Гаральд V

- Адміністрація Міністерство юстиції та громадської безпеки

Площа

- Загалом 2 700 203 км²

Населення

- оцінка 2015 40 (0)

- Густота 0/км²

Валюта Норвезька крона (Класифікація валют (ISO 4217))

Часовий пояс 0

Домен

.no

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Заморські території Норвегії

Залежні території Норвегії у вузькому, юридичному сенсі — незаселені володіння цієї країни в Південній півкулі. Це вулканічний острів Буве площею 49 км² в Південній Атлантиці і дві антарктичні території — які омиваються водами тієї ж Південної Атлантики Земля королеви Мод, сектор материкової Антарктиди між 20° з. д. і 44° 38' с. д., що займає близько однієї шостої частини материка, а також невеликий вулканічний острів Петра I в морі Беллінсгаузена що знаходиться приблизно за 450 км від тихоокеанського берега Антарктиди.

До заморських володіннь Норвегії (але не до залежних територій в строгому сенсі) також відносяться і дві інтегровані території в Північній півкулі — що знаходиться в Норвезькому морі безлюдний острів Ян-Маєн площею 377 км² і розташований в Північному Льодовитому океані архіпелаг Шпіцберген (включаючи острів Ведмежий).

Перелік

Прапор	Назва території	Регіон	Рік набуття	e-домен	Столиця	Населення, чел.	Площа, км²
Залежні території
	Земля Королеви Мод¹	Атлантика	1939¹	.aq, .no	(Тролль)	біля 40
	Острів Буве	Атлантика	1928	.bv		0	49
	Острів Петра I¹	Тихий океан	1931¹	.aq		0	156
Інтегровані території
	Шпіцберген²	Арктика	1920²	.sj, .no	Лонг'їр	2698	61 022
	Ян-Маєн	Атлантика	1929	.sj		18	377
¹ Не визнається міжнародним співтовариством згідно Договору про Антарктику. ² З обмеженнями за Шпіцбергенським трактатом.

Управління

Жодне з норвезьких заморських володінь не включене в адміністративну систему континентальної Норвегії ні на рівні губерній (фюльке), ні на рівні комун; вони являють собою особливі сутності.

Залежні території не є частиною Королівства Норвегії, але перебувають під його суверенітетом. Це, зокрема, означає, що така земля може бути відступлена без порушення першої статті конституції Норвегії про територіальну цілісність країни. Адмініструються ці території з Осло департаментом полярних справ . На них поширюється дія цивільного і кримінального норвезького законодавства, включаючи екологічні норми, також там заборонено зберігання та інше використання ядерних матеріалів.

Оскільки о. Петра I і Земля королеви Мод знаходяться південніше 60 ° п. ш., вони підпадають під дію міжнародного Договору про Антарктику, підписаного в тому числі і Норвегією. Згідно з його статтями, міжнародне співтовариство не визнає норвезьких територіальних претензій у цій частині світу. о. Буве під ці обмеження не підпадає.

В інтересах міжнародної стандартизації інтегровані території Норвегії об'єднані під загальною назвою «Свальбард і Ян-Маєн». Так, воно використовується Міжнародною організацією зі стандартизації і Статистичним відділом ООН, зареєстрований (але не використовується) загальний національний інтернет — домен верхнього рівня .sj. Однак адміністративно ці землі не пов'язані: Ян-Маєн входить у фюльке Нурланн, а Шпіцберген управляється власним губернатором, який підпорядковується Міністерству юстиції (норв. Sysselmannen på Svalbard), але має при цьому , регульований на національному рівні «Законом про статус Шпіцбергена» 1925 року, а на міжнародному — Шпіцбергенським трактатом 1920 року.

Цей міжнародний договір встановив над архіпелагом суверенітет Норвегії, однак оголосив його демілітаризованою зоною і надав державам-учасницям рівне право на експлуатацію природних ресурсів Шпіцбергена, включаючи територіальні води. Цим правом у даний час, крім самої Норвегії, користуються Росія (до 1995 року чисельність росіян на архіпелазі навіть перевищувала число норвежців) і, в значно меншій мірі, Польща і КНР. На відміну від решти Норвегії (включаючи Ян-Маєн), Шпіцберген не входить ні в Шенгенську зону, ні в Європейську економічну зону, так як є безвізовою вільною економічною зоною.

Див. також

Заморські території Норвегії у сестринських Вікіпроєктах
	Файли у Вікісховищі^?

Примітки

Osmanczyk, E.; Mango, A. Encyclopedia of the United Nations and International Agreements [ 6 листопада 2014 у Wayback Machine.] // Vol. 1, A—F. 3rd edition. — Routledge, 2003. — P. 762 —
Arlov, Thor B. (1994). . Oslo: Norwegian Polar Institute. с. 68. ISBN . Архів оригіналу за 1 червня 2020. Процитовано 22 листопада 2014. (англ.)
(англ.). Архів оригіналу за 30 вересня 2013.
. Norwegian Ministry of the Environment. Архів оригіналу за 8 серпня 2011. Процитовано 22 листопада 2014. (англ.)
Forutsetninger for Antarktistraktaten: Antarktistraktaten. Norsk Polarhistorie. 2009. (норв.)
2. Objectives and instruments of Norwegian policy towards Svalbard. . Norwegian Ministry of Justice and the Police. 29 жовтня 1999. Архів оригіналу за 2 грудня 2014. Процитовано 22 листопада 2014. (англ.)
. Всесвітня книга фактів. ЦРУ. Архів оригіналу за 16 червня 2020. (англ.)
— Сайт посольства Росії в Осло.
Текст Шпіцбергенского трактату [ 13 січня 2016 у Wayback Machine.] на сайті lovdata.no (англ.) (фр.)
. Lovdata. 10 серпня 2007. Архів оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 22 березня 2022. (норв.)

[Osmanczyk-1] Osmanczyk, E.; Mango, A. Encyclopedia of the United Nations and International Agreements [ 6 листопада 2014 у Wayback Machine.] // Vol. 1, A—F. 3rd edition. — Routledge, 2003. — P. 762 —

[arlov-2] Arlov, Thor B. (1994). . Oslo: Norwegian Polar Institute. с. 68. ISBN . Архів оригіналу за 1 червня 2020. Процитовано 22 листопада 2014. (англ.)

[area-3] (англ.). Архів оригіналу за 30 вересня 2013.

[Polar_Affairs_Department-4] . Norwegian Ministry of the Environment. Архів оригіналу за 8 серпня 2011. Процитовано 22 листопада 2014. (англ.)

[foranttrakt-5] Forutsetninger for Antarktistraktaten: Antarktistraktaten. Norsk Polarhistorie. 2009. (норв.)

[6] 2. Objectives and instruments of Norwegian policy towards Svalbard. . Norwegian Ministry of Justice and the Police. 29 жовтня 1999. Архів оригіналу за 2 грудня 2014. Процитовано 22 листопада 2014. (англ.)

[wfbjm-7] . Всесвітня книга фактів. ЦРУ. Архів оригіналу за 16 червня 2020. (англ.)

[rusembassy-8] — Сайт посольства Росії в Осло.

[traktat-9] Текст Шпіцбергенского трактату [ 13 січня 2016 у Wayback Machine.] на сайті lovdata.no (англ.) (фр.)

[eec-10] . Lovdata. 10 серпня 2007. Архів оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 22 березня 2022. (норв.)