Жан-П'єр Вімілль

Жан-П'єр Вімі́лль (фр. Jean-Pierre Wimille; 26 лютого 1908, Париж — 28 січня 1949, Буенос-Айрес) — французький автогонщик, багаторазовий переможець ^[en]. Учасник Руху Опору у Франції під час Другої світової війни.

Жан-П'єр Вімілль
фр. Jean-Pierre Wimille
Народився	26 лютого 1908(1908-02-26)^[1]^[2] XVI округ Парижа, Париж, Франція^[3]
Помер	28 січня 1949(1949-01-28)^[1]^[2] (40 років) Буенос-Айрес, Аргентина
Поховання	Цвинтар Пассі
Країна	Франція
Діяльність	автогонщик, гонщик, учасник французького Руху Опору, SOE agent
Знання мов	французька
У шлюбі з	^d
Нагороди
IMDb	ID 10201759
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Жан-П'єр народився у Парижі у сім'ї, де батько був у захваті від автомобільного спорту й був за професією кореспондентом з перегонових змагань у газеті «Petit Parisien». Тому захоплення Жана-П'єра Вімілля автоспортом з'явилось ще у дитинстві. У віці 22 років він дебютував у перегонах серії Гран-прі за кермом (Bugatti 37A) на Гран-прі Франції у місті По.

Кар'єра

Жан-П'єр Вімілль після перемоги на Гран-прі Довіля (1936)

У своїй гоночній кар'єрі за кермом Bugatti T51 у 1932 році виграв турнір по ^[en] «La Turbie», Гран-прі Лотарингії та Гран-прі Орана. У 1934 році став переможцем ^[en] в Алжирі за кермом Bugatti T59. І в січні 1936 року він фінішував другим у перегонах на Гран-прі Південної Африки, що проходили на трасі Принца Георгія в Іст-Лондоні (ПАР). Після цього він переміг на домашньому Гран-прі Франції.

У Франції протягом декількох років він перемагав на Гран-прі Довіля, перегонах, що проходила вулицями міста. Вімілль здобував перемоги тут на своєму Bugatti T59. Гонку 1936 року затьмарила загибель двох гонщиків Раймонда Чамбоста і Марселя Лею. З 16 автомобілів тоді фінішували лише три.

У 1936 році, Вімілль вирушив до Лонг-Айленда (США) для участі в Кубку Вандербільта. Там він був другим, а переможцем став Таціо Нуволарі. Вімілль також брав участь у перегонах 24 години Ле-Мана, де перемагав два рази у 1937 та 1939 роках.

Друга світова війна

Менше ніж через рік від початку Другої світової війни Німеччина окупувала Францію. Вімілль зі своїми друзями-гонщиками ^[en] і ^[en] вступили до Управління спеціальних операцій, яке взаємодіяло з Рухом опору у Франції. З трьох друзів у живих залишився лише Вімілль.

Після війни

Автомобіль бренду J-P Wimille (1948)

Жан-П'єр Вімілль одружився з Христиною Фрессандж. Від цього шлюбу у нього був один син: Франсуа 1946 року народження. Після війни Вімілль став основним пілотом команди "Alfa Romeo" і у 1946—1948 роках виграв декілька перегонів на гран-прі і у тому числі свій другий Гран-прі Франції.

З 1946 року Вімілль також проєктував і виготовляв автомобілі в Парижі під торговою маркою «Wimille». Між 1946 і 1950 роками було побудовано не більше двадцяти таких автомобілів, спочатку з двигунами від Citroën, пізніше з двигунами Ford V8.

Жан-П'єр Вімілль загинув під колесами ^[en] під час тестового заїзду на у 1949 році.

Гонщика було поховано на кладовищі Пассі у Парижі. Найбільший меморіал, присвячений йому знаходиться у ^[en] на кінці Булонського Лісу у Парижі.

Значущі перемоги

1932:

• Гран-прі Лотарингії
• Гран-прі Орана

1934:

• Гран-при Алжиру — Bugatti T59

1936:

• Гран-прі Франції — (Bugatti T57G)
• ^[en] — (Bugatti T57G)
• Гран-прі Довіля — Bugatti T59
• ^[en] — Bugatti T59/57

1937:

• ^[en] — (Bugatti T57G)
• Grand Prix de Böne — Bugatti T57
• 24 години Ле-Мана — (Bugatti T57G) (пілотував на зміну з ^[en])
• ^[en] — Bugatti T57

1939:

• Кубок Парижу
• Grand Prix du Centenaire Luxembourg — Bugatti T57S45
• 24 години Ле-Мана — Bugatti T57C (пілотував на зміну з П'єром Вейроном)

1945:

• Кубок ув'язнених — Bugatti (перегоновий автомобіль)

1946:

• Кубок Руху опору — Alfa Romeo 308
• ^[en] — Alfa Romeo 308
• Гран-прі Бургундії — Alfa Romeo 308
• Коло Націй, Женева (перший етап) — (Alfa Romeo 158)

1947:

• Гран-прі Швейцарії — Alfa Romeo 158
• Гран-прі Бельгії — Alfa Romeo 158
• Кубок Парижа

1948:

• Гран-прі Росаріо — Simca-^[en] 15
• Гран-прі Франції — Alfa Romeo 158
• Гран-прі Італії — Alfa Romeo 158
• Гран-прі Автодрому — Alfa Romeo 158/47
•  — Alfa Romeo 308

Зведена статистика участі у чемпіонаті Європи

()(Жирним шрифтом відзначено гонки з поул-позиції)

Рік	Команда	Марка	1	2	3	4	5	EDC	Очок
^[en]	Usines Bugatti	Bugatti	4	Сход	7			9=	14
^[en]	Приватна компанія	Alfa Romeo		Схід				16=	21
^[en]	Bugatti	Bugatti	BEL Схід			Схід	4	16	33
^[en]	Bugatti	Bugatti	6	Схід	Схід			14=	26
^[en]	Bugatti	Bugatti	Схід		7	Схід		11	25

Примітки

1. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
2. Roglo — 1997. — 10000000 екз.
   d:Track:Q83365652
3. Archives de Paris
   d:Track:Q2860432
4. . Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
5. Jean-Pierre Wimille: The man who would have been champion... grandprix.com. Архів оригіналу за 18 травня 2013. Процитовано 26 квітня 2007.

Джерела

• Paris, Jean-Michel and Mearns, William D Jean-Pierre Wimille: à bientôt la revanche. — Toulouse: Editions Drivers, 2002. —
• Saward, Joe The Grand Prix Saboteurs. — London: Morienval Press, 2006. —

Посилання

• Grand Prix History — Hall of Fame [ 22 жовтня 2012 у Wayback Machine.], Jean-Pierre Wimile (англ.)
• Jean-Pierre Wimille grave photos at Cimetière de Passy [1] [ 27 березня 2009 у Wayback Machine.] [2] [ 27 березня 2009 у Wayback Machine.]
• Jean-Pierre Wimille, France [ 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Racing Sports Cars