Економічні райони України

Економічні райони України — територіальна організація та управління господарством України, котре передбачає розподіл території з урахуванням об'єктивних закономірностей територіального поділу праці, формування територіально-виробничих комплексів, етнічних та історичних особливостей регіонів тощо. В країні відсутня єдина загальноприйнята схема районування, існували різні варіанти, котрі базувалися на наявному адміністративному поділі, проте переважна більшість науковців соціально-економічної географії окреслили 9-ть районів.

Економічне районування України за проектами Петра Масляка та Петра Шищенка:

Причорноморський    Північно-східний    (Карпатський)    (Центральний)    (Придніпровський)

Столичний    Подільський    (Північно-західний)    (Донецький)

Загальні показники

	Населення, тис. осіб (2013)		Валовий регіональний продукт (2011) млн грн		Обсяг реалізованої промислової продукції (2012) млн.грн.		Введення житла (2012) тис. м²		Капітальні інвестиції (2012) млн грн
(Карпатський)	6 084,1	13,4 %	108 878	8,4 %	67 365,8	6,0 %	2 038	19,0 %	19 619,1	7,4 %
(Північно-західний)	2 196,9	4,8 %	36 939	2,8 %	24 698,8	2,2 %	543	5,1 %	5 851,8	2,2 %
Подільський	4 018,3	8,8 %	68 236	5,2 %	42 313,4	3,8 %	1 090	10,1 %	11 343,5	4,3 %
Столичний	6 913,8	15,2 %	326 021	25,0 %	120 628,6	10,8 %	3 035	28,2 %	88 937,2	33,7 %
(Центральноукраїнський)	2 264,1	5,0 %	47 053	3,6 %	41 721,8	3,7 %	261	2,4 %	7 750,1	2,9 %
Північно-східний	5 355,4	11,8 %	152 025	11,7 %	145 727,3	13,1 %	753	7,0 %	26 402,3	10,0 %
Причорноморський	6 995,5	15,4 %	155 159	11,9 %	83 318,6	7,5 %	2 046	19,0 %	39 197,6	14,9 %
(Придніпровський)	5 093,0	11,2 %	189 545	14,6 %	282 849,6	25,3 %	461	4,3 %	26 717,9	10,1 %
(Донецький)	6 631,9	14,6 %	218 223	16,8 %	303 786,4	27,2 %	523	4,9 %	37 908,2	14,4 %
Україна	45 553,0	100,0 %	1 302 079	100,0 %	1 115 826,12	100,0 %	10 750	100,0 %	263 727,7	100,0 %

Центри виробництва

Промисловість

Докладніше: Промисловість України

Великі металургійні заводи споруджені в Запоріжжі, Маріуполі, Дніпропетровську, Донецьку, нафтопереробні заводи є в Херсоні, Одесі, Дрогобичі, Кременчуці, Лисичанську. На Донбасі і в Придніпров'ї розвинена хімічна промисловість, яка продукує соду, сірчану кислоту, добрива, синтетичні смоли, пластмаси, волокна, шини і різні хімікати.

Україна виробляє також обладнання для важкої промисловості, енергетики (електромотори, турбіни, потужні трансформатори), залізничного транспорту (локомотиви, вантажні вагони), гірничодобувної промисловості (екскаватори, бульдозери, вугільні комбайни), автотранспорту (вантажні машини, автобуси, легкові автомобілі), цивільної авіації (пасажирські літаки, авіаційні двигуни) і сільського господарства (трактори, сільгосптехніка). Крім того, виготовляється широкий спектр побутової, а також комп'ютерної техніки.

Космічні технології і озброєння — важливий напрям розвитку машинобудування України. Військово-промисловий комплекс на початку 1990-х років давав близько 1/4 обсягу промислового виробництва України.

Промисловість будівельних матеріалів виробляє цемент (5 млн т в 1997), залізобетонні конструкції, ізоляційні, облицювальні і стінові матеріали, асбесто-цементні вироби і шифер, силікатне скло, кераміку і фаянс. За період з 1918—1980 близько 62 % всіх капіталовкладень було направлено в будівництво.

Сільське господарство

Докладніше: Сільське господарство України

Сільськогосподарські угіддя займають 42 млн гектарів, або 70 % загального земельного фонду країни. 78,9 % сільськогосподарських угідь — орні землі (рілля) і багаторічні насадження, 13,0 % — пасовища, 8,4 % — сіножаті.

Найвища частка орних земель — у степових районах (70 — 80 %) і лісостеповій зоні. Пасовища зосереджені, в основному, в Карпатах, на Поліссі та в південно-східних степових областях, сіножаті — в долинах річок лісової і лісостепової зон.

Див. також

• Економічний район

Посилання

1. Валовий регіональний продукт 2004—2011. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 17 вересня 2013.
2. . Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 17 вересня 2013.
3. Прийняття в експлуатацію житла в Україні у 2012 р.^{[недоступне посилання]}
4. . Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 17 вересня 2013.

Джерела

• Масляк П. О., Шищенко П. Г. Географія України — Економічні райони України. Економічне районування України
• Поповкін В. А. Регіонально-цілісний підхід в економіці // Наукова думка. — К., 1993. -С.97.
• Заставний Ф. Д. Економічні райони України. Реалії та перспективи/ Заставний Ф. Д. — Львів: Апріорі, 2010
• Коваль Я. В. Регіональна економіка: Навчальний посібник / Коваль Я. В., Антоненко I.Я. — К.: ВД «Професіонал», 2005. — 272 с.
• Доценко А. І. Адміністративно-територіальний устрій та розселення в Україні / А. І. Доценко. — К., 2003. — 63 с.
• Паламарчук М. М. Соціальне районування України як основа її адміністративно-територіального устрою//Адміністративно-територіальний устрій України крізь призму інтересів регіону та держави — Харків: Вид-во Харківського ун-ту, 1994. — С.5-6.
• Долішній М. І., Паламарчук М. М., Паламарчук О. М., Шевчук Л. Т. Соціально-економічне районування України / НАН України. Інститут регіональних досліджень. — Львів, 1997. — 50 с.
• Федяй Н. О. Стратегічне планування економічного розвитку регіонів України: науково–методичний аспект / Формування ринкових відносин в Україні. — 2012. — № 11. — С. 235—241.

Посилання

• [[https://web.archive.org/web/20160305033525/http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1878 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Районування території України як один з факторів соціально-економічного розвитку регіонів]
• Підприємства, відкриті в Україні з початку 2015 року [ 3 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Економіко-географічні райони України [ 27 жовтня 2017 у Wayback Machine.]