Діакрити́чний знак, діакри́тик (від грец. διακριτικος — «розрізняльний») — це гліф, доданий до літери або до основного гліфа. Слово діакритик є іменником, хоча іноді воно вживається в атрибутивному значенні, тоді як діакритичний є лише прикметником. Деякі діакритичні знаки, як-от акут á
, гравізс à
та циркумфлекс â
(усі показані над літерою a
), часто називають наголосами. Діакритичні знаки можуть з’являтися над або під літерою або в іншому місці, наприклад усередині літери або між двома літерами.
В латинській абетці діакритичні знаки можуть розрізняти омоніми, наприклад французькі là
(«там») і la
(артикль), які обидва вимовляються як /la/. У гельській мові крапка над приголосним вказує на замовлення відповідного приголосного. В інших системах письма діакритичні знаки можуть виконувати інші функції. Системи вказівки голосних, а саме арабська система харакат ( ـِ, ـُ, ـَ тощо) та івритська система ( ַ◌, ֶ◌, ִ◌, ֹ◌, ֻ◌ тощо), позначають голосні, які не передаються за допомогою основної абетки. Індійська ( ् тощо) та арабська сукун ( ـْـ ) позначають відсутність голосних. знаки позначають просодію. Інші випадки використання включають ранню кириличну риску заголовка ( ◌҃ ) та єврейське ( ״ ), які, відповідно, позначають скорочення або акроніми, а також грецькі діакритичні знаки, які показують, що літери абетки використовувалися як цифри. У в’єтнамській мові та офіційній системі латинізації мандаринської мови у Китаї діакритичні знаки використовуються для позначення складів, у яких зустрічаються виділені голосні.
В орфографії літеру, змінену діакритичним знаком, можна розглядати як нову, окрему букву або як комбінацію літери–діакритика. Це залежить від мови та може відрізнятися від випадку до випадку в межах мови.
У деяких випадках літери використовуються з тією ж функцією, що й допоміжні гліфи, оскільки вони змінюють звук літери, що стоїть перед ними, як у випадку h
в англійській вимові sh
і th
. Такі іноді навіть зіставляються як одна окрема літера. Наприклад, написання sch
традиційно часто розглядалося як окрема літера в німецькій мові. Наприклад, у віденських публічних бібліотеках слова з таким написанням перераховувалися після всіх інших слів, написаних через s
(до оцифрування).
Історія
Найдавнішими діакритичними знаками були, ймовірно, позначення довготи, короткості та наголосу у грецькому письмі.
Діакритики найбільш широко використовуються в мовах, що мають латинську абетку. Це пов'язано з тим, що в класичній латинській мові не було шиплячих звуків, носових голосних, палаталізованих (пом'якшених) голосних, які були або розвинулися в інших мовах, особливо неспоріднених.
Класифікація
Діакритичні знаки можна класифікувати різними способами.
- За місцем відображення: надрядкові, підрядкові, внутрішньорядкові
- За способом відображення: такі, що вільно приставляються до основного знака і такі, що вимагають змінення його форми
- За фонетико-орфографічним значенням:
- знаки, що мають фонетичне значення (що впливають на вимову):
- знаки, що надають літері нове звукове значення, відмінне від звичайного алфавітного (наприклад, чеські č, ř, ž);
- знаки, що уточнюють варіанти вимови якого-небудь звука (наприклад, французькі é, è, ê);
- знаки, що вказують на те, що літера зберігає своє стандартне значення в такому оточенні, коли її звучання повинне мінятися (наприклад, французьке ï);
- просодичні знаки (що уточнюють кількісні параметри звуку: тривалість, силу, висоту тощо):
- знаки, що мають тільки орфографічне значення, але не впливають на вимову:
- знаки, що дозволяють уникати омографів;
- знаки, що нічого не позначають і використовуються за традицією (наприклад, придих в церковнослов'янській, який завжди пишеться над першою буквою слова, якщо та — голосна);
- знаки ієрогліфічного значення (вважаються діакритичними тільки з позицій типографіки):
- знаки, що вказують на скорочене або умовне написання (наприклад, титло в церковнослов'янській);
- знаки, що вказують на застосування букв у інших цілях (та ж титла в кириличному записі чисел).
- знаки, що мають фонетичне значення (що впливають на вимову):
- За формальним статусом:
- знаки, за допомогою яких утворюються нові літери алфавіту (в західній термінології їх іноді називають модифікаторами, а не власне діакритичними знаками);
- знаки, поєднання букв з якими не вважається окремою літерою (такі діакритичні знаки зазвичай не впливають на порядок алфавітного сортування).
- За обов'язковістю застосування:
- знаки, відсутність яких робить текст орфографічно неправильним, а іноді і нечитабельним;
- знаки, що використовуються лише в особливих випадках: в книгах для початкового навчання читанню, у священних текстах, в рідкісних словах з неоднозначним читанням тощо.
Таблиця
Назва | Опис, код | Приклад | Використання |
---|---|---|---|
Роздільні знаки | |||
Акут | ⟨ ́⟩, /-подібна риска над буквою U+0301 | á | Наголос (українська). |
á | «Гострий наголос» (грецька, романські, слов'янські мови). | ||
ń, ѓ | Палаталізація (пом'якшення) приголосного (польська, хорватська, македонська, лужицькі мови). | ||
á | Довгий звук (чеська, словацька, угорська мови). | ||
ó | Зміна звуку (у польській позначає у). | ||
á | 2-й в піньїні (китайська мова). | ||
Гравіс | ⟨`⟩ \-подібна риска над буквою U+0300 | à | Гравіс («важкий наголос»; грецька, романські, південнослов'янські мови) |
à | 4-й тон в піньїні (китайська мова). | ||
Умляут | ⟨¨⟩ дві крапки над буквою U+0308 | ë, ï, ü | Трема (роздільне прочитання буквосполучення; грецька, романські та інші мови). |
ä, ö та ü | Умляут (асиміляція голосних; германські, фінські, словацька, тюркські мови). | ||
ё | Йотування е (російська, білоруська мова). | ||
ї | Йотування і (українська мова). | ||
ї, ѵ̈ | (над і чи іжицею для читання їх як [і]; церковнослов'янська мова). | ||
ӥ | Зміна голосного в позиції між мякими приголосними (фонетична транскрипція російської мови). | ||
Циркумфлекс | ⟨^⟩⟨ ̑ ⟩ шапка над буквою (^ клин: U+0302, ̑ кругла: U+0311, ст.-сл. знак м'якості: U+0484, над парою букв: U+0361) | â, ê, û… | Камора, циркумфлекс («полегшений наголос»; грецька, романські, південнослов'янські мови). |
â | Довгий гортанний [ɑ] (латинська транслітерація перської). | ||
ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝ | Циркумфлекс (шипляча вимова звуків: [ч], [дж'], [х], [ж], [ш]; есперанто) | ||
î | Зміна вимови (â,î → [и]; румунська мова). | ||
ê, ŝ | Зміна вимови у латинській транслітерації кирилиці (ê → російське «э»; ŝ → «щ»). | ||
ж͡дж | Один складений приголосний звук (африкат). |
Перелік
- Наголос
- бревіс (˘)
- inverted breve (̑)
- гачек (ˇ)
- седиль (¸)
- циркумфлекс (ˆ)
- умлаут (¨)
- крапка (·)
- hook, hook above (̡ ̢ ̉)
- horn (̛)
- iota subscript (ͅ)
- макрон (¯)
- огонек (˛)
- perispomene (͂)
- кільце (˚, ˳)
- rough breathing (῾)
- (легкий придих) (᾿)
- апостроф (’)
- bar (◌̸)
- двокрапка (:)
- кома (,)
- дефіс (˗)
- тильда (~)
- камора (҄)
- pokrytie (҇)
- титло (҃)
- anusvara (ं ং ം)
- chandrabindu (ँ ఁ)
- nukta (़)
- virama (् ് ్ ් ್)
- chandrakkala (്)
- дакутен (゙)
- (хандакутен) (゚)
Джерела
- Словник іншомовних слів. Головна редакція УРЕ, 1974 р.
Посилання
- Діакритики // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 161. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет