Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Драгу́нський Дави́д Абра́мович (нар. 2 (15) лютого 1910 — пом. 12 жовтня 1992) — радянський військовик, генерал-полковник танкових військ (1970). Двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945). Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1971—1990 роках.
| Драгунський Давид Абрамович | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Народження | 2 (15) лютого 1910 | |||||||||||||||||
| Смерть | 12 жовтня 1992 (82 роки) Москва | |||||||||||||||||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||||||||||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||||||||||
| Приналежність |  Радянська армія | |||||||||||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | |||||||||||||||||
| Рід військ |  танкові війська | |||||||||||||||||
| Освіта | Саратовське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ (1936), Військова академія імені М. В. Фрунзе і Вища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1949) | |||||||||||||||||
| Роки служби | 1933–1987 | |||||||||||||||||
| Партія | ВКП(б) | |||||||||||||||||
| Звання |  Генерал-полковник | |||||||||||||||||
| Формування | 3-тя гвардійська танкова армія | |||||||||||||||||
| Командування | 55-та гвардійська танкова бригада | |||||||||||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||
Біографія
Народився 2 (15) лютого 1910 року в селі (теперішня територія Новозибковського району Брянської області) в багатодітній родині ремісника. Єврей. Член ВКП(б) з 1931 року.
Після закінчення школи в Новозибкові направлений на будівництво у Москву, де працював чорноробом, землекопом, помічником слюсаря, слюсарем тресту «Мосбуд». У 19-річному віці був обраний депутатом Червонопресненської райради м. Москва.
У 1931 році направлений в село Ахматово Калінінської області для участі в колективізації. Завідував хатою-читальнею, був головою сільської ради, інструктором райкому партії.
До лав РСЧА призваний у лютому 1933 року. У 1936 році закінчив Саратовську бронетанкову школу й направлений командиром танкового взводу 32-го окремого танкового батальйону Окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії. З вересня 1937 року — командир танкової роти того ж батальйону.
У 1938 році брав участь в боях біля озера Хасан, за що був нагороджений орденом Червоного Прапора.
На початку 1939 року стає слухачем Військової академії імені М. Фрунзе.
Початок Німецько-радянської війни старший лейтенант Д. Драгунський зустрів у фортеці Осовець, де, як слухач академії, проходив стажування в складі 2-ї Білоруської дивізії.
21 липня 1941 року отримав призначення танкового батальйону Західного фронту. Брав участь у боях під Смоленськом, де потрапив в оточення. У вересні 1941 року призначений начальником оперативного відділення штабу 242-ї стрілецької дивізії, а після виходу з оточення — начальником розвідки оперативної групи генерала .
У листопаді 1941 року зарахований слухачем Академії Генштабу й у квітні 1942 року закінчив її прискорений курс. Перебував у розпорядженні Маршала Радянського Союзу С. М. Будьонного.
З червня 1942 року — старший помічник начальника оперативного управління Північно-Кавказького напрямку, з липня 1942 року — начальник розвідувального відділу штабу автобронетанкового управління Чорноморської групи військ Закавказького фронту.
У жовтні 1942 року підполковник Д. Драгунський призначений начальником розвідки Калінінського фронту. З листопада 1942 року — начальник штабу 1-ї механізованої бригади цього корпусу. Брав участь в Курській битві. 11 серпня 1943 року був поранений.
21 жовтня 1943 року підполковник Д. Драгунський призначений командиром 55-ї гвардійської танкової бригади 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту. Бригада особливо відзначилась при визволенні Василькова (за що отримала почесне найменування «Васильківська»), Києва та Правобережної України.
9 грудня 1943 року в жорстокому бою поблизу міста Малин Житомирської області був важко поранений. Тривалий час перебував у шпиталі. Полковник (25.04.1944).
25 липня 1944 року гвардії полковник Д. Драгунський знов командує 55-ю гвардійською танковою бригадою. Танкісти Драгунського беруть участь в боях за Городок і Львів.
В ході Львівсько-Сандомирської наступальної операції військ 1-го Українського фронту танкісти Драгунського вийшли на беріг річки Вісла, з ходу на підручних засобах форсували її та захопили плацдарм на лівому березі. Згодом цей плацдарм став відомий, як Сандомирський плацдарм.
На заключному етапі війни брав участь у Берлінській та Празькій операціях.
Учасник Параду Перемоги на Красній площі в Москві 24 червня 1945 року.
Після війни командував танковим полком. У 1949 році закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова, отримав військове звання «генерал-майор танкових військ».
У 1957–1960 роках — командир танкової дивізії. Згодом обіймав посади першого заступника командуючого армією, командуючий 7-ю гвардійською армією.
У 1965–1969 роках — 1-й заступник командуючого військами Закавказького ВО.
У 1969–1985 роках — начальник Вищих офіцерських курсів «Постріл».
У 1970 році Д. А. Драгунському присвоєне військове звання «генерал-полковник танкових військ».
З 1983 року — голова Антисіоністського комітету радянської громадськості.
З жовтня 1985 року — в групі Генеральних інспекторів Міністерства Оборони СРСР.
У листопад 1987 року вийшов у відставку.
Помер 12 жовтня 1992 року. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за героїзм і військову майстерність, виявлені під час форсування річки Вісла, захоплення та утримання Сандомирського плацдарму, гвардії полковник Драгунський Давид Абрамович удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4658).
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за вміле керівництво діями танкової бригади під час штурму Берліна і виявлені при цьому мужність і відвагу, а також стрімкий марш-кидок до Праги, гвардії полковник Драгунський Давид Абрамович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 50/II).
Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, чотирма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Дружби народів, «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки й медалями. Також має низку нагород іноземних держав.
Почесний громадянин міста Новозибков Брянської області (1975).
Твори
- Драгунский Д. А. Годы в броне. — М.: Воениздат, 1983. [ 20 лютого 2013 у Wayback Machine.]
Пам'ять
Бронзове погруддя Д. А. Драгунського, встановлене у рідному селі , у 1995 році перенесене до скверу Бойової Слави міста Новозибков Брянської області.
Ім'ям Д. А. Драгунського названо вулицю в місті Солнечногорську Московської області.
Посилання
- Біографія Д. А. Драгунського на сайті «Герои страны» [Архівовано 27 квітня 2012 у WebCite] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dragu nskij Davi d Abra movich nar 2 15 lyutogo 1910 19100215 pom 12 zhovtnya 1992 radyanskij vijskovik general polkovnik tankovih vijsk 1970 Dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu 1944 1945 Chlen Centralnoyi Revizijnoyi Komisiyi KPRS u 1971 1990 rokah Dragunskij David AbramovichNarodzhennya2 15 lyutogo 1910 1910 02 15 Smert12 zhovtnya 1992 1992 10 12 82 roki MoskvaPohovannyaNovodivichij cvintarKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih silsuhoputni vijskaRid vijsk tankovi vijskaOsvitaSaratovske vishe vijskove komandno inzhenerne uchilishe raketnih vijsk 1936 Vijskova akademiya imeni M V Frunze i Visha vijskova akademiya imeni K Ye Voroshilova 1949 Roki sluzhbi1933 1987PartiyaVKP b Zvannya General polkovnikFormuvannya3 tya gvardijska tankova armiyaKomanduvannya55 ta gvardijska tankova brigadaVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodiMedal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest BiografiyaNarodivsya 2 15 lyutogo 1910 roku v seli teperishnya teritoriya Novozibkovskogo rajonu Bryanskoyi oblasti v bagatoditnij rodini remisnika Yevrej Chlen VKP b z 1931 roku Pislya zakinchennya shkoli v Novozibkovi napravlenij na budivnictvo u Moskvu de pracyuvav chornorobom zemlekopom pomichnikom slyusarya slyusarem trestu Mosbud U 19 richnomu vici buv obranij deputatom Chervonopresnenskoyi rajradi m Moskva U 1931 roci napravlenij v selo Ahmatovo Kalininskoyi oblasti dlya uchasti v kolektivizaciyi Zaviduvav hatoyu chitalneyu buv golovoyu silskoyi radi instruktorom rajkomu partiyi Do lav RSChA prizvanij u lyutomu 1933 roku U 1936 roci zakinchiv Saratovsku bronetankovu shkolu j napravlenij komandirom tankovogo vzvodu 32 go okremogo tankovogo bataljonu Okremoyi Chervonoprapornoyi Dalekoshidnoyi armiyi Z veresnya 1937 roku komandir tankovoyi roti togo zh bataljonu U 1938 roci brav uchast v boyah bilya ozera Hasan za sho buv nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora Na pochatku 1939 roku staye sluhachem Vijskovoyi akademiyi imeni M Frunze Pochatok Nimecko radyanskoyi vijni starshij lejtenant D Dragunskij zustriv u forteci Osovec de yak sluhach akademiyi prohodiv stazhuvannya v skladi 2 yi Biloruskoyi diviziyi 21 lipnya 1941 roku otrimav priznachennya tankovogo bataljonu Zahidnogo frontu Brav uchast u boyah pid Smolenskom de potrapiv v otochennya U veresni 1941 roku priznachenij nachalnikom operativnogo viddilennya shtabu 242 yi strileckoyi diviziyi a pislya vihodu z otochennya nachalnikom rozvidki operativnoyi grupi generala U listopadi 1941 roku zarahovanij sluhachem Akademiyi Genshtabu j u kvitni 1942 roku zakinchiv yiyi priskorenij kurs Perebuvav u rozporyadzhenni Marshala Radyanskogo Soyuzu S M Budonnogo Z chervnya 1942 roku starshij pomichnik nachalnika operativnogo upravlinnya Pivnichno Kavkazkogo napryamku z lipnya 1942 roku nachalnik rozviduvalnogo viddilu shtabu avtobronetankovogo upravlinnya Chornomorskoyi grupi vijsk Zakavkazkogo frontu U zhovtni 1942 roku pidpolkovnik D Dragunskij priznachenij nachalnikom rozvidki Kalininskogo frontu Z listopada 1942 roku nachalnik shtabu 1 yi mehanizovanoyi brigadi cogo korpusu Brav uchast v Kurskij bitvi 11 serpnya 1943 roku buv poranenij 21 zhovtnya 1943 roku pidpolkovnik D Dragunskij priznachenij komandirom 55 yi gvardijskoyi tankovoyi brigadi 3 yi gvardijskoyi tankovoyi armiyi 1 go Ukrayinskogo frontu Brigada osoblivo vidznachilas pri vizvolenni Vasilkova za sho otrimala pochesne najmenuvannya Vasilkivska Kiyeva ta Pravoberezhnoyi Ukrayini 9 grudnya 1943 roku v zhorstokomu boyu poblizu mista Malin Zhitomirskoyi oblasti buv vazhko poranenij Trivalij chas perebuvav u shpitali Polkovnik 25 04 1944 25 lipnya 1944 roku gvardiyi polkovnik D Dragunskij znov komanduye 55 yu gvardijskoyu tankovoyu brigadoyu Tankisti Dragunskogo berut uchast v boyah za Gorodok i Lviv V hodi Lvivsko Sandomirskoyi nastupalnoyi operaciyi vijsk 1 go Ukrayinskogo frontu tankisti Dragunskogo vijshli na berig richki Visla z hodu na pidruchnih zasobah forsuvali yiyi ta zahopili placdarm na livomu berezi Zgodom cej placdarm stav vidomij yak Sandomirskij placdarm Na zaklyuchnomu etapi vijni brav uchast u Berlinskij ta Prazkij operaciyah Uchasnik Paradu Peremogi na Krasnij ploshi v Moskvi 24 chervnya 1945 roku Pislya vijni komanduvav tankovim polkom U 1949 roci zakinchiv Vishu vijskovu akademiyu imeni K Ye Voroshilova otrimav vijskove zvannya general major tankovih vijsk U 1957 1960 rokah komandir tankovoyi diviziyi Zgodom obijmav posadi pershogo zastupnika komanduyuchogo armiyeyu komanduyuchij 7 yu gvardijskoyu armiyeyu U 1965 1969 rokah 1 j zastupnik komanduyuchogo vijskami Zakavkazkogo VO U 1969 1985 rokah nachalnik Vishih oficerskih kursiv Postril U 1970 roci D A Dragunskomu prisvoyene vijskove zvannya general polkovnik tankovih vijsk Z 1983 roku golova Antisionistskogo komitetu radyanskoyi gromadskosti Z zhovtnya 1985 roku v grupi Generalnih inspektoriv Ministerstva Oboroni SRSR U listopad 1987 roku vijshov u vidstavku Pomer 12 zhovtnya 1992 roku Pohovanij na Novodivochomu cvintari v Moskvi NagorodiUkazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 23 veresnya 1944 roku za geroyizm i vijskovu majsternist viyavleni pid chas forsuvannya richki Visla zahoplennya ta utrimannya Sandomirskogo placdarmu gvardiyi polkovnik Dragunskij David Abramovich udostoyenij zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 4658 Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 31 travnya 1945 roku za vmile kerivnictvo diyami tankovoyi brigadi pid chas shturmu Berlina i viyavleni pri comu muzhnist i vidvagu a takozh strimkij marsh kidok do Pragi gvardiyi polkovnik Dragunskij David Abramovich nagorodzhenij drugoyu medallyu Zolota Zirka 50 II Nagorodzhenij dvoma ordenami Lenina ordenom Zhovtnevoyi Revolyuciyi chotirma ordenami Chervonogo Prapora ordenami Suvorova 2 go stupenya Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya Druzhbi narodiv Za sluzhbu Batkivshini v Zbrojnih Silah SRSR 3 go stupenya dvoma ordenami Chervonoyi Zirki j medalyami Takozh maye nizku nagorod inozemnih derzhav Pochesnij gromadyanin mista Novozibkov Bryanskoyi oblasti 1975 TvoriDragunskij D A Gody v brone M Voenizdat 1983 20 lyutogo 2013 u Wayback Machine Pam yatBronzove pogruddya D A Dragunskogo vstanovlene u ridnomu seli u 1995 roci perenesene do skveru Bojovoyi Slavi mista Novozibkov Bryanskoyi oblasti Im yam D A Dragunskogo nazvano vulicyu v misti Solnechnogorsku Moskovskoyi oblasti PosilannyaBiografiya D A Dragunskogo na sajti Geroi strany Arhivovano 27 kvitnya 2012 u WebCite ros