Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Драгомиров Драгоми ров Миха йло Іва нович рос Драгоми ров Михаи л Ива

Драгомиров Михайло Іванович

Драгомиров Михайло Іванович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Драгомиров.

Драгоми́ров Миха́йло Іва́нович (рос. Драгоми́ров Михаи́л Ива́нович; 8 (20) листопада 1830(18301120), поблизу Конотопа, Чернігівська губернія, Російська імперія — 15 (28) жовтня 1905, Конотоп) — військовий і державний діяч Російської імперії українського походження, генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії (30 серпня 1891). Кавалер Ордена святого апостола Андрія Первозванного (6 грудня 1901). Військовий письменник, професор тактики і військової історії Академії Генерального штабу.

Михайло Іванович Драгомиров
рос. Михаил Иванович Драгомиров
image
Портрет Михайла Івановича Драгомирова роботи Рєпіна (1889)
Народження 8 (20) листопада 1830(1830-11-20)
поблизу Конотопа, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть 15 (28) жовтня 1905(1905-10-28) (74 роки)
Конотоп
Поховання Конотоп
Країна image Російська імперія
Рід військ інфантерія
Освіта d
Звання image Генерал від інфантерії, генерал-ад'ютант
Війни / битви Російсько-турецька війна 1877—1878 років, Оборона Шипки
Діти Драгомиров Абрам Михайлович, d, d і Q125869212?
Автограф image
Нагороди Орден Святого апостола Андрія Первозванного та інші (див. тут)
image Драгомиров Михайло Іванович у Вікісховищі

У Російсько-турецьку війну 1877—1878 років у серпні 1877 року Михайло Драгомиров першим перейшов Дунай з 14-ю дивізією і забезпечив розгортання російських військ на зайнятому плацдармі. Був важко поранений на Шипкинському перевалі. В 1878 році — начальник Академії Генерального штабу, в 1889 році — командуючий військами Київського округу, у 1898—1903 роки — Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор. На цій посаді активно сприяв розвиткові просвіти й культури в Україні.

Серед окремо виданих творів Михайла Драгомирова найвідомішими є: «Очерки австро-прусской войны 1866 г.», курси тактики (1872), «Опыт руководства для подготовки частей к бою» (1885/86) і «Солдатская памятка» (1890). Багато статей Драгомирова друкувалося у часописах («Военный Сборник», «Русский Инвалид», «Артиллерийский Журнал»). Його праці надали помітний вплив на творчість Бутовського Миколи Дмитровича.

Життєпис

Народився 9 листопада 1830 в родовому хуторі поблизу Конотопа (нині районний центр Сумської області).

Відомостей про його родовід збереглося дуже мало. Відомо, зокрема, що його прадід, поляк Антон Драгомирецький жив у містечку Єзупіль у Галичині, яка була тоді під владою Польщі. У 1734 переїхав на Лівобережну Україну. А через 5 років одружився з дочкою українського козака Матвія Моцкевича й оселився в селі Рябці, що адміністративно входило до Стародубського полку.

Дід Михайла Драгомирова, Іван Антонович, рано залишившись без батька, виховувався в сім'ї козака Моцкевича, діда по матері. У 1761 він під прізвищем Моцкевич вступив на військову службу до війська Московської держави, за 15 років вийшовши у відставку у званні капітана. Одружившись, він оселився в маєтку своєї дружини під Конотопом. У 1786 його, як капітана, під прізвищем Драгомирецький-Моцкевич було зараховано до дворянства. Через два роки він звернувся в Новгород-Сіверське депутатське зібрання з проханням змінити своє прізвище на зросійщене Драгомиров.

Батько Михайла Драгомирова, Іван Іванович Драгомиров, в 1804 розпочав військову службу в кавалерії, в 1825 у чині майора пішов у відставку і повернувся до батьківського хутора «Драгомирівський».

Тут власне і народився Михайло Драгомиров та провів свої дитячі роки (його мати — Ганна Романівна Балика). Фактично військове минуле пращурів Михайла Драгомирова визначило його життєву стезю.

image
Вознесенська церква в м. Конотоп збудована батьком Драгомирова М.І. в 1824-1846 роках.

Після закінчення училища в 1846 батько повіз Михайла до Петербурга. Після клопотання його зараховано до Дворянського полку. З цього часу і розпочинається військова служба.

Після Дворянському полку отримав вишкіл у Військовій академії. Служив у генеральному штабі. Став професором тактики у Військовій академії.

У ході Австро-прусської війни 1866 був представником Росії при прусській військовій ставці.

З 1873 року командував 14-тою піхотною дивізією, на той час була однією із самих відстаючих за показниками бойової підготовки. Вже у 1875 році з'єднання М. Драгомирова було одним із самих боєздатних.

image
Посольство Китаю в Україні. Будинок збудований архітектором В. Ніколаєвим для родини М.Драгомирова.

У російсько-турецьку війну 1877—1878 14-ю піхотна дивізія М. Драгомирова на початку серпня 1877 першою переправилася через Дунай біля міста Систова під вогнем турків. За блискучі дії при переправі нагороджений орденом святого Георгія 3-го ступеня. Тоді ж, 12 серпня 1877, під час оборони Шипки, був небезпечно поранений в ногу і змушений залишити діючу армію.

У 1878 призначений начальником Миколаївської академії генерального штабу з присвоєнням звання генерал-ад'ютанта. У 1879 видав свою головну працю «Учебник тактики». Відомий як затятий противник швидкострільної зброї та військових ігор, які при ньому практично повністю зникли з навчального курсу Академії.

У 1889 — командувач військами Київського військового округу.

У 1891 році на межі Липок і Печерська архітектором В. Ніколаєвим було споруджено двоповерховий особняк для родини М. І. Драгомирова.

image
М.Драгомиров в образі отамана Івана Сірка на картині І.Рєпіна «Запорожці».

У 1897—1903 займав посади Київського, Волинського та Подільського генерал-губернатора.

У 1901 нагороджено найвищим російським орденом Святого апостола Андрія Первозванного.

У 1903 призначений членом Державної ради. Влітку цього ж (1903), коли роки і здоров'я почали вимагати свого, генерал Драгомиров подав у відставку, а вже у жовтні переїхав до Конотопа, оселившись в будинку по вулиці, що нині носить його ім'я.

У 1905 відхилив пропозицію зайняти пост головнокомандувача російської армії на Далекому Сході під час російсько-японської війни.

image
В м. Конотоп музей-садиба генерала М. І. Драгомирова

Помер вночі 15 жовтня 1905. Звістка про смерть швидко розповсюдилася по містах Росії та далі за кордон. 17 жовтня 1905 відбулося винесення тіла генерала з будинку до парафіяльної Вознесенської церкви.

image
Могила Драгомирова М.І.

Скорботну процесію, що повільно рухалася, супроводжувало багато людей, що запрудили конотопські вулиці. Наступного дня (18 жовтня) відбулися похорони. На могилі, над склепом, встановлено великого дубового хреста з нішею, де були прилаштовані ікона св. Михайла та лампадка, а місце поховання огородили металевою огорожею. Після жовтневого перевороту 1917 могилу зруйновано. Завдяки піклуванню громадськості міста було встановлено надмогильну плиту та огорожу над могилою, але не на місці родового склепу Драгомирових, а трохи навіддаль.

Погляди

Приятелював зі славетним художником Іллею Рєпіним, і став прообразом персонажа знаменитої картини «Запорожці». Як генерал-губернатор підтримував українську мову та діяльність українського театру та укрраїнської громадської організації "Просвіта" у Києві.

Навчав майбутнього імператора Миколу II тактики й охарактеризував свого учня наступним чином: «Сидеть на престоле — годен, но стоять во главе России — неспособен».

Родина

Дружина - Софія Абрамівна Григорович (1845-1912), донька лікаря Миколаївського інженерного училища Абрама Платоновича Григоровича (1808—1872) від шлюбу з Олександрою Андріївною Окуневою (1825—1866). У 1898 році за заслуги чоловіка була пожалувана в кавалерственні дами ордена Св. Катерини (меншого хреста). Захоплювалася кулінарією, автор популярної свого часу книги «На допомогу господаркам. Рецепти різних страв та заготовок» (Київ, 1903). Похована разом із чоловіком у Конотопі на цвинтарі Вознесенської церкви. У шлюбі мала дітей:

image
Донька Софія Михайлівна на портреті І.Рєпіна (1890).

Михайло (1865-1911).

Володимир (1867-1928), генерал-лейтенант.

Абрам (1868-1955), генерал від кавалерії.

Іван (1870-1888), застрелився. За словами Рєпіна, «він був закоханий у молоду дівчину, і вони вигадали сповідатися у гріхах один перед одним. Він знайшов себе таким грішником, недостойним її, що себе вбив». Дівчиною цією була Олександра Михайлівна Домонтович, майбутня Коллонтай.

Софія (1871-1953), з 1902 року дружина генерал-лейтенанта Лукомського Олександра Сергійовича (відомі її портрети, виконані Рєпіним, Сєровим та

Серебряковою).

Олександр (1872-?).

Андрій (1876-?).

Катерина (1876—1926), одружена з графом Гейденом Дмитром Федоровичем (1862—1926).

Олександр (1878-1926) - полковник, учасник Білого руху.

Нагороди

image
Погруддя Михайла Драгомирова, Конотоп

Нагороди Російської імперії:

Нагороди іноземних держав:

  • Орден Святих Маврикія та Лазаря 4-й ст. (Італія) (1860);
  • Орден Корони 2-й ст. (Пруссія) (1866);
  • Чорногорська медаль Милана Обреновича під назвою «Пам'ятний знак війни 1876—1877–1878 років» (Сербія) (1878);
  • Орден Таковського хреста 1-й ст. (Сербія) (1879);
  • Орден «Святий Олександр» 1-й ст. (Болгарія) (1883);
  • Великий офіцерський хрест ордена Почесного легіону (Франція) (1884);
  • Знак Пальм і присвоєння звання «Officier de l'Instuction publique» (Франція) (1889);
  • Орден Корони Італії Великий хрест (1891);
  • Бухарський орден Зірки, що сходить (1893);
  • Великий хрест ордена Почесного легіону (1896);
  • Бухарський орден Корони з діамантами (1897);
  • Бухарський орден «Іскандер-Саліс» (1898);
  • Орден меча 3-й ст. (командорський хрест) (Швеція) (1898);
  • Румунський орден Короля Звонимира Великий хрест (1899);
  • Medaille militaire (Франція) (1900).

Пам'ять

У його рідному Конотопі на вулиці Драгомирова встановлено пам'ятник-погруддя генералові (1982) і відкрито музей-садибу — філію краєзнавчого музею (2007).

В Києві вулицю Михайла Драгомирова 20 червня 2023 року Київська міська рада перейменувала на честь військовослужбовця, Героя України Андрія Верхогляда.

Драгомирово (на честь Михайла Драгомирова) — це назва 2-х сіл у Болгарії — у Великотирновській і Пернікській областях.

Примітки

  1. Віталий Орлов Михайло Драгомиров: генерал Одеського військового округу та герой війни за незалежність Болгарії // Одеські-інфо, 22.08.2022
  2. . Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 12 серпня 2018.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Джерела та література

  • О. Ф. Овсієнко. Драгомиров Михайло Іванович [ 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 460. — .
  • С. М. Бушак. Драгомиров Михайло Іванович [ 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
  • // Конотопський інформаційно-історичний портал
  • Біографія на www.hrono.ru [ 5 червня 2011 у Wayback Machine.]
  • А. И. Е. М. И. Драгомиров и время войны 1877—1878 гг. (Из воспоминаний) [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Русская старина. — 1910. — Т. 141. — № 2. — С. 445—453.
  • Драгомиров М. И. Очерки австро-прусской войны (рос.)
  • [недоступне посилання з липня 2019 Герои и деятели Русско-Турецкой войны 1877—1878 гг.: 20 худож.-исполн. портр. с подроб. биогр. и описанием выдающихся событий войны][недоступне посилання з жовтня 2019] / Портр. рис. П. Ф. Брожем и грав. И. Матюшиным, Ю. Барановским и Ф. Герасимовым. — Санкт-Петербург: Турба, 1878.
  • Список генералам по старшинству. Составлен по 1-е мая 1903 года. / Санкт-Петербург. Военная типография (в здании Главного Штаба) 1903 (рос.)
  • Драгомиров в житті Києва

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dragomirov Dragomi rov Miha jlo Iva novich ros Dragomi rov Mihai l Iva novich 8 20 listopada 1830 18301120 poblizu Konotopa Chernigivska guberniya Rosijska imperiya 15 28 zhovtnya 1905 Konotop vijskovij i derzhavnij diyach Rosijskoyi imperiyi ukrayinskogo pohodzhennya general ad yutant general vid infanteriyi 30 serpnya 1891 Kavaler Ordena svyatogo apostola Andriya Pervozvannogo 6 grudnya 1901 Vijskovij pismennik profesor taktiki i vijskovoyi istoriyi Akademiyi Generalnogo shtabu Mihajlo Ivanovich Dragomirovros Mihail Ivanovich DragomirovPortret Mihajla Ivanovicha Dragomirova roboti Ryepina 1889 Narodzhennya 8 20 listopada 1830 1830 11 20 poblizu Konotopa Chernigivska guberniya Rosijska imperiyaSmert 15 28 zhovtnya 1905 1905 10 28 74 roki KonotopPohovannya KonotopKrayina Rosijska imperiyaRid vijsk infanteriyaOsvita dZvannya General vid infanteriyi general ad yutantVijni bitvi Rosijsko turecka vijna 1877 1878 rokiv Oborona ShipkiDiti Dragomirov Abram Mihajlovich d d i Q125869212 AvtografNagorodi Orden Svyatogo apostola Andriya Pervozvannogo ta inshi div tut Dragomirov Mihajlo Ivanovich u Vikishovishi U Rosijsko turecku vijnu 1877 1878 rokiv u serpni 1877 roku Mihajlo Dragomirov pershim perejshov Dunaj z 14 yu diviziyeyu i zabezpechiv rozgortannya rosijskih vijsk na zajnyatomu placdarmi Buv vazhko poranenij na Shipkinskomu perevali V 1878 roci nachalnik Akademiyi Generalnogo shtabu v 1889 roci komanduyuchij vijskami Kiyivskogo okrugu u 1898 1903 roki Kiyivskij Podilskij i Volinskij general gubernator Na cij posadi aktivno spriyav rozvitkovi prosviti j kulturi v Ukrayini Sered okremo vidanih tvoriv Mihajla Dragomirova najvidomishimi ye Ocherki avstro prusskoj vojny 1866 g kursi taktiki 1872 Opyt rukovodstva dlya podgotovki chastej k boyu 1885 86 i Soldatskaya pamyatka 1890 Bagato statej Dragomirova drukuvalosya u chasopisah Voennyj Sbornik Russkij Invalid Artillerijskij Zhurnal Jogo praci nadali pomitnij vpliv na tvorchist Butovskogo Mikoli Dmitrovicha ZhittyepisNarodivsya 9 listopada 1830 v rodovomu hutori poblizu Konotopa nini rajonnij centr Sumskoyi oblasti Vidomostej pro jogo rodovid zbereglosya duzhe malo Vidomo zokrema sho jogo pradid polyak Anton Dragomireckij zhiv u mistechku Yezupil u Galichini yaka bula todi pid vladoyu Polshi U 1734 pereyihav na Livoberezhnu Ukrayinu A cherez 5 rokiv odruzhivsya z dochkoyu ukrayinskogo kozaka Matviya Mockevicha j oselivsya v seli Ryabci sho administrativno vhodilo do Starodubskogo polku Did Mihajla Dragomirova Ivan Antonovich rano zalishivshis bez batka vihovuvavsya v sim yi kozaka Mockevicha dida po materi U 1761 vin pid prizvishem Mockevich vstupiv na vijskovu sluzhbu do vijska Moskovskoyi derzhavi za 15 rokiv vijshovshi u vidstavku u zvanni kapitana Odruzhivshis vin oselivsya v mayetku svoyeyi druzhini pid Konotopom U 1786 jogo yak kapitana pid prizvishem Dragomireckij Mockevich bulo zarahovano do dvoryanstva Cherez dva roki vin zvernuvsya v Novgorod Siverske deputatske zibrannya z prohannyam zminiti svoye prizvishe na zrosijshene Dragomirov Batko Mihajla Dragomirova Ivan Ivanovich Dragomirov v 1804 rozpochav vijskovu sluzhbu v kavaleriyi v 1825 u chini majora pishov u vidstavku i povernuvsya do batkivskogo hutora Dragomirivskij Tut vlasne i narodivsya Mihajlo Dragomirov ta proviv svoyi dityachi roki jogo mati Ganna Romanivna Balika Faktichno vijskove minule prashuriv Mihajla Dragomirova viznachilo jogo zhittyevu stezyu Voznesenska cerkva v m Konotop zbudovana batkom Dragomirova M I v 1824 1846 rokah Pislya zakinchennya uchilisha v 1846 batko poviz Mihajla do Peterburga Pislya klopotannya jogo zarahovano do Dvoryanskogo polku Z cogo chasu i rozpochinayetsya vijskova sluzhba Pislya Dvoryanskomu polku otrimav vishkil u Vijskovij akademiyi Sluzhiv u generalnomu shtabi Stav profesorom taktiki u Vijskovij akademiyi U hodi Avstro prusskoyi vijni 1866 buv predstavnikom Rosiyi pri prusskij vijskovij stavci Z 1873 roku komanduvav 14 toyu pihotnoyu diviziyeyu na toj chas bula odniyeyu iz samih vidstayuchih za pokaznikami bojovoyi pidgotovki Vzhe u 1875 roci z yednannya M Dragomirova bulo odnim iz samih boyezdatnih Posolstvo Kitayu v Ukrayini Budinok zbudovanij arhitektorom V Nikolayevim dlya rodini M Dragomirova U rosijsko turecku vijnu 1877 1878 14 yu pihotna diviziya M Dragomirova na pochatku serpnya 1877 pershoyu perepravilasya cherez Dunaj bilya mista Sistova pid vognem turkiv Za bliskuchi diyi pri perepravi nagorodzhenij ordenom svyatogo Georgiya 3 go stupenya Todi zh 12 serpnya 1877 pid chas oboroni Shipki buv nebezpechno poranenij v nogu i zmushenij zalishiti diyuchu armiyu U 1878 priznachenij nachalnikom Mikolayivskoyi akademiyi generalnogo shtabu z prisvoyennyam zvannya general ad yutanta U 1879 vidav svoyu golovnu pracyu Uchebnik taktiki Vidomij yak zatyatij protivnik shvidkostrilnoyi zbroyi ta vijskovih igor yaki pri nomu praktichno povnistyu znikli z navchalnogo kursu Akademiyi U 1889 komanduvach vijskami Kiyivskogo vijskovogo okrugu U 1891 roci na mezhi Lipok i Pecherska arhitektorom V Nikolayevim bulo sporudzheno dvopoverhovij osobnyak dlya rodini M I Dragomirova M Dragomirov v obrazi otamana Ivana Sirka na kartini I Ryepina Zaporozhci U 1897 1903 zajmav posadi Kiyivskogo Volinskogo ta Podilskogo general gubernatora U 1901 nagorodzheno najvishim rosijskim ordenom Svyatogo apostola Andriya Pervozvannogo U 1903 priznachenij chlenom Derzhavnoyi radi Vlitku cogo zh 1903 koli roki i zdorov ya pochali vimagati svogo general Dragomirov podav u vidstavku a vzhe u zhovtni pereyihav do Konotopa oselivshis v budinku po vulici sho nini nosit jogo im ya U 1905 vidhiliv propoziciyu zajnyati post golovnokomanduvacha rosijskoyi armiyi na Dalekomu Shodi pid chas rosijsko yaponskoyi vijni V m Konotop muzej sadiba generala M I Dragomirova Pomer vnochi 15 zhovtnya 1905 Zvistka pro smert shvidko rozpovsyudilasya po mistah Rosiyi ta dali za kordon 17 zhovtnya 1905 vidbulosya vinesennya tila generala z budinku do parafiyalnoyi Voznesenskoyi cerkvi Mogila Dragomirova M I Skorbotnu procesiyu sho povilno ruhalasya suprovodzhuvalo bagato lyudej sho zaprudili konotopski vulici Nastupnogo dnya 18 zhovtnya vidbulisya pohoroni Na mogili nad sklepom vstanovleno velikogo dubovogo hresta z nisheyu de buli prilashtovani ikona sv Mihajla ta lampadka a misce pohovannya ogorodili metalevoyu ogorozheyu Pislya zhovtnevogo perevorotu 1917 mogilu zrujnovano Zavdyaki pikluvannyu gromadskosti mista bulo vstanovleno nadmogilnu plitu ta ogorozhu nad mogiloyu ale ne na misci rodovogo sklepu Dragomirovih a trohi naviddal PoglyadiPriyatelyuvav zi slavetnim hudozhnikom Illeyu Ryepinim i stav proobrazom personazha znamenitoyi kartini Zaporozhci Yak general gubernator pidtrimuvav ukrayinsku movu ta diyalnist ukrayinskogo teatru ta ukrrayinskoyi gromadskoyi organizaciyi Prosvita u Kiyevi Navchav majbutnogo imperatora Mikolu II taktiki j oharakterizuvav svogo uchnya nastupnim chinom Sidet na prestole goden no stoyat vo glave Rossii nesposoben RodinaDruzhina Sofiya Abramivna Grigorovich 1845 1912 donka likarya Mikolayivskogo inzhenernogo uchilisha Abrama Platonovicha Grigorovicha 1808 1872 vid shlyubu z Oleksandroyu Andriyivnoyu Okunevoyu 1825 1866 U 1898 roci za zaslugi cholovika bula pozhaluvana v kavalerstvenni dami ordena Sv Katerini menshogo hresta Zahoplyuvalasya kulinariyeyu avtor populyarnoyi svogo chasu knigi Na dopomogu gospodarkam Recepti riznih strav ta zagotovok Kiyiv 1903 Pohovana razom iz cholovikom u Konotopi na cvintari Voznesenskoyi cerkvi U shlyubi mala ditej Donka Sofiya Mihajlivna na portreti I Ryepina 1890 Mihajlo 1865 1911 Volodimir 1867 1928 general lejtenant Abram 1868 1955 general vid kavaleriyi Ivan 1870 1888 zastrelivsya Za slovami Ryepina vin buv zakohanij u molodu divchinu i voni vigadali spovidatisya u grihah odin pered odnim Vin znajshov sebe takim grishnikom nedostojnim yiyi sho sebe vbiv Divchinoyu ciyeyu bula Oleksandra Mihajlivna Domontovich majbutnya Kollontaj Sofiya 1871 1953 z 1902 roku druzhina general lejtenanta Lukomskogo Oleksandra Sergijovicha vidomi yiyi portreti vikonani Ryepinim Syerovim ta Serebryakovoyu Oleksandr 1872 Andrij 1876 Katerina 1876 1926 odruzhena z grafom Gejdenom Dmitrom Fedorovichem 1862 1926 Oleksandr 1878 1926 polkovnik uchasnik Bilogo ruhu NagorodiPogruddya Mihajla Dragomirova Konotop Nagorodi Rosijskoyi imperiyi Orden Svyatoyi Anni 3 j st 1859 Orden Svyatogo Stanislava 3 j st 1862 Orden Svyatoyi Anni 2 j st 1865 Orden Svyatogo Volodimira 4 j st 1862 Orden Svyatogo Volodimira 3 j st 1869 Orden Svyatogo Stanislava 1 j st 1871 Orden Svyatogo Georgiya 3 st 1877 Orden Svyatogo Volodimira 2 j st 1880 Orden Bilogo Orla 1886 Orden Svyatogo Oleksandra Nevskogo 1889 Almazni znaki do ordenu Svyatogo Oleksandra Nevskogo 1894 Orden Svyatogo Volodimira 1 j st 1896 Orden Svyatogo apostola Andriya Pervozvannogo 1902 Nagorodi inozemnih derzhav Orden Svyatih Mavrikiya ta Lazarya 4 j st Italiya 1860 Orden Koroni 2 j st Prussiya 1866 Chornogorska medal Milana Obrenovicha pid nazvoyu Pam yatnij znak vijni 1876 1877 1878 rokiv Serbiya 1878 Orden Takovskogo hresta 1 j st Serbiya 1879 Orden Svyatij Oleksandr 1 j st Bolgariya 1883 Velikij oficerskij hrest ordena Pochesnogo legionu Franciya 1884 Znak Palm i prisvoyennya zvannya Officier de l Instuction publique Franciya 1889 Orden Koroni Italiyi Velikij hrest 1891 Buharskij orden Zirki sho shodit 1893 Velikij hrest ordena Pochesnogo legionu 1896 Buharskij orden Koroni z diamantami 1897 Buharskij orden Iskander Salis 1898 Orden mecha 3 j st komandorskij hrest Shveciya 1898 Rumunskij orden Korolya Zvonimira Velikij hrest 1899 Medaille militaire Franciya 1900 Pam yatU jogo ridnomu Konotopi na vulici Dragomirova vstanovleno pam yatnik pogruddya generalovi 1982 i vidkrito muzej sadibu filiyu krayeznavchogo muzeyu 2007 V Kiyevi vulicyu Mihajla Dragomirova 20 chervnya 2023 roku Kiyivska miska rada perejmenuvala na chest vijskovosluzhbovcya Geroya Ukrayini Andriya Verhoglyada Dragomirovo na chest Mihajla Dragomirova ce nazva 2 h sil u Bolgariyi u Velikotirnovskij i Pernikskij oblastyah PrimitkiVitalij Orlov Mihajlo Dragomirov general Odeskogo vijskovogo okrugu ta geroj vijni za nezalezhnist Bolgariyi Odeski info 22 08 2022 Arhiv originalu za 12 serpnya 2018 Procitovano 12 serpnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Dzherela ta literaturaO F Ovsiyenko Dragomirov Mihajlo Ivanovich 25 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 460 ISBN 966 00 0405 2 S M Bushak Dragomirov Mihajlo Ivanovich 30 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Konotopskij informacijno istorichnij portal Biografiya na www hrono ru 5 chervnya 2011 u Wayback Machine A I E M I Dragomirov i vremya vojny 1877 1878 gg Iz vospominanij 10 bereznya 2016 u Wayback Machine Russkaya starina 1910 T 141 2 S 445 453 Dragomirov M I Ocherki avstro prusskoj vojny ros nedostupne posilannya z lipnya 2019 Geroi i deyateli Russko Tureckoj vojny 1877 1878 gg 20 hudozh ispoln portr s podrob biogr i opisaniem vydayushihsya sobytij vojny nedostupne posilannya z zhovtnya 2019 Portr ris P F Brozhem i grav I Matyushinym Yu Baranovskim i F Gerasimovym Sankt Peterburg Turba 1878 Spisok generalam po starshinstvu Sostavlen po 1 e maya 1903 goda Sankt Peterburg Voennaya tipografiya v zdanii Glavnogo Shtaba 1903 ros Dragomirov v zhitti Kiyeva

Дата публікації:
Топ