Султанат Джок'якарта (індонез. Kesultanan Yogyakarta, трансліт. joɡjakartɔ) — монархічна держава, що існувала в 1755—1950 роках на території сучасної Індонезії в центральній частині острова Ява. Будучи формально суверенною, спочатку знаходилася в фактичній, а пізніше — в юридично оформленій залежності від колоніальної адміністрації Нідерландської Ост-Індської компанії та Нідерландської Ост-Індії.
Султанат Джок'якарта індонез. Kesultanan Yogyakarta | ||||
монархія | ||||
| ||||
Герб | ||||
Султанат Джок'якарта в межах 1830—1950 років виділено зеленим кольором | ||||
Столиця | Джок'якарта | |||
Мови | яванська | |||
Релігії | іслам | |||
Державний устрій | монархія | |||
Історія | ||||
- Засновано | 1755 | |||
- Ліквідовано | 1950 | |||
|
Султанат був головним театром воєнних дій під час яванської війни 1825—1830 років, в результаті якої значна частина його території була анексована Нідерландською Ост-Індією, а ступінь автономії істотно урізана. У 1946—1948 роках, в період війни за незалежність Індонезії в місто Джок'якарта на території султанату виконувало функції столиці Індонезійської республіки.
У 1950 році султанат Джок'якарта увійшов до складу Індонезії на правах особливого округу, по статусу прирівняного до провінції. При цьому за його правителями був законодавчо закріплений спадковий султанський титул і деякі церемоніальні привілеї.
Створення, державний і соціально-економічний устрій
Султанат був утворений в результаті розділу держави Матарам (існувала на Яві з другої половини XVI століття, що стався в результаті тривалої міжусобної війни членів місцевої правлячої сім'ї, в яку втрутилася Нідерландська Ост-Індська компанія (НОІК)). Конфлікт завершився 13 лютого 1755 р. підписанням Гіянтської угоди, за умовами якого частина Матарама приєднувалася до володінь НОІК, а на решті його території утворювалися дві нових монархії — Джок'якарта і Суракарта.
Відповідно до угоди, обидві нові держави були абсолютно рівноправні. При цьому правонаступником Матарама фактично ставав султанат Суракарта, оскільки влада в ньому передавалася останньому матарамському правителю Пакубувоно III, який зберігав за собою колишню столицю, а також наслідував «ексклюзивний» титул сусухунан, що відрізняв правителів Матарама, як найбільш могутніх і впливових монархів Яви.
Джок'якарта передавалася в спадкове володіння принцу Мангкубумі (яван. Mangkubumi), зведеному брату Пакубувоно III. Він брав «рядовий» титул султан, який в той період носили глави десятка державних утворень о. Яви та інших островів Малайського архіпелагу. На престол новий монарх вступив під тронним ім'ям — таким чином, було покладено початок правлячої джок'якартської династії, в якій тронне ім'я «Хаменгкубувоно» (яван. Hamengkubuwono, буквально — «опора світу») передавалося у спадок з відповідним порядковим номером кожного чергового правителя.
Через місяць після підписання Гіянтської угоди, 13 березня 1755 року, Хаменгкубувоно I оголосив про початок будівництва столиці нового султанату. Для її розташування було обрано лісисту місцевість в межиріччі невеликих річок Вінонго (індонез. Winongo) і Чоде (індонез. Code), де раніше його батьком, матарамським сусухунаном було зведено заміську резиденцію під назвою «Гарджитоваті» (індонез. Garjitowati). Тут протягом кількох місяців було зведено кратон — традиційний яванський палацовий комплекс. Саме ця місцевість і отримала назву «Джок'якарта». Етимологія цього імені є спірною. Згідно з однією з найбільш поширених версій, Хаменгкубувоно I керувався асоціацією з легендарним індійським містом Айодх'єю, добре відомому яванській аристократії по популярному в той період на Яві епосу «Рамаяна». У цьому випадку назва має санскритську етимологію і перекладається як «мирна, яка воює». За іншою версією, назва «Джок'якарта» має суто яванське походження. В цьому випадку його можна перевести як «гідна процвітання, належна процвітати»: від «Йог'я» (яван. yogya — «відповідний, належний, належний» і «Керта» (яван. kerta — «процвітання, добробут». Офіційна ж урочиста назва всього султанату яванською мовою була досить довгою і пишною: Касултанан Нагар Нгайогякерто Хадінінграт (яван. Kasultanan Nagari Ngayogyakerto Hadiningrat), що перекладається приблизно як «Султанат — країна, гідна процвітання в найпрекраснішому ступені». При цьому на побутовому рівні, а в подальшому і в офіційній історіографії за державою закріпилася коротка назва «Джок'якарта».
Територіальне розмежування Джок'якарти і Суракарти було досить складним як в правовому, так і в географічному плані. Крім того, що землі новостворених монархій мали дворівневий статус (власне держава і велика особиста вотчина монарха), значна частина колишнього Матарама передавалася в спільне управління сусухунана і султана. Всі ці різнорідні території утворювали безліч відокремлених один від одного анклавів і ексклавів.
Політичний і соціально-економічний устрій Джок'якарти був в основному ідентичний матарамському. Султан мав абсолютну владу, функції уряду виконувала група придворних, яка поділялася на кілька галузевих відомств — канаяканів (яван. kanayakan). Канаякани очолювалися візирами — пепатіхамі (яван. pepatih), які, в свою чергу підпорядковувалися верховному візиру, що мав титул пепатіх-далем (яван. pepatih dalem). Останній зазвичай призначався з числа близьких родичів султана і вступав на посаду під ім'ям Дануреджо (яван. Danurejo) з відповідним порядковим номером. Населення поділялося на три стани: аристократів (яван. bandara), службовців (яван. abdi dalem) і простолюд (яван. kawula).
Як і в Матарамі, султан був верховним власником країни і розпоряджався всіма земельними і водними ресурсами держави. Приватної земельної власності не існувало, земля перебувала в користуванні селянських общин, які виплачували султану продуктову ренту в розмірі 20-30 % від виробленої продукції, а також несли різні трудові повинності (будівництво доріг, іригаційних та фортифікаційних споруд і т.ін.), які в середньому займали близько 50 днів на рік. Основою місцевого господарства служило землеробство. Головною сільськогосподарською культурою був рис — як на заливних, так і на сухих полях, основною тягловою твариною був буйвол. Значний розвиток мали рибальство і рибництво.
У перші роки існування султанату його соціально-економічний розвиток істотно ускладнювався наслідками міжусобних війн, що відбувались в Матарамі протягом декількох попередніх десятиліть. Значна частина сільськогосподарських земель, а також дорожньої і іригаційної інфраструктури була закинута, деякі населені пункти обезлюдніли.
Торгові зв'язки султанату з іншими регіонами Яви були не надто активними. Винятком у цьому плані становила сусідня Суракарта, оскільки дві колишні частини Матарама зберігали активні економічні, а також соціальні та культурні зв'язки. Відносини між двома монархіями підтримувалися за рахунок династичних шлюбів, проте, незважаючи на це, нерідко носили досить напружений характер.
Залежність від Нідерландської Ост-Індської компанії (1755—1798)
Спочатку володіючи формальним суверенітетом, Джок'якарта, відповідно до положень Гіянтської угоди та низки наступних додаткових домовленостей, фактично потрапила в васальну залежність від НОІК. До двору Хаменгкубувоно призначався постійний представник генерал-губернатора колонії — «резидент», що мав право втручання в зовнішні відносини та економічне життя султанату. Він, зокрема, контролював виконання владою Джок'якарти угоди про безоплатні поставки сільськогосподарської продукції адміністрації НОІК (цей метод колоніальної експлуатації практикувався голландцями на Яві ще з початку XVII століття). Призначення і звільнення з посади візирів-пепатіхов, а також бупаті, глав адміністративно-територіальних одиниць султанату, здійснювалось за погодженням з керівництвом НОІК. Більш того, ці посадові особи складали присягу на вірність не тільки султанові, а й Компанії. Проте, в порівнянні з іншими підвладними голландцям територіями на Яві, ступінь автономії Джок'якарти була досить високою — вона мала не тільки власний, досить розгалужений державний апарат, незалежну від голландців правову і адміністративну систему, але й цілком боєздатну регулярну армію.
У 1757 році Джок'якарта зазнала нападу загонів Радена Мас Саїда (яван. Raden Mas Said) — далекого родича Хаменгкубувоно I, що не визнав Гіянтської угоди і продовжив збройну боротьбу проти голландців і їх місцевих союзників. Напад було відбито об'єднаними силами Джок'якарти, Суракарти і голландців, однак переможеному Радену Мас Саїду була надана можливість капітулювати на досить почесних умовах. За підсумками угоди, підписаної 17 березня 1757 року в центральнояванському містечку Салатіга, він визнав себе васалом НОІК в обмін на передачу йому у владу частини Суракарта — в новоствореному князівстві Мангкунегаран. Раден Мас Саїд зійшов на престол під ім'ям Мангкунегара I.
У 1760 році, під приводом забезпечення безпеки резидента НОІК і його апарату, в безпосередній близькості від султанського кратона голландцями був побудований військовий форт. Це забезпечило їм постійну, хоча і не дуже значну військову присутність в султанаті. Протягом наступної половини століття особовий склад дислокованого тут гарнізону не перевищував декількох десятків людей. Для порівняння, постійна гвардія султана в цей період налічувала понад півтори тисячі бійців, а при необхідності монарх міг би мобілізувати збройні сили чисельністю до 100 000 чоловік.
Період з початку 1760-х років до початку XIX століття став часом соціально-економічного розквіту Джок'якарти. Політична стабільність, що наступила на цій території після тривалих матарамських міжусобиць, сприяла значному зростанню населення. Так, до 1795 році воно становило близько 1,4-1,6 мільйона осіб — принаймні в півтора рази, а за деякими оцінками вдвічі більше, ніж на початку існування Джок'якартського султанату в 1755 році. Швидкими темпами розширювалися сільськогосподарські угіддя. Якщо на момент підписання Гіянтської угоди Джок'якарта значно поступалася Суракарті за економічним і військовим потенціалом та політичним авторитетом, то вже до кінця XVIII століття співвідношення сил між двома колишніми частинами Матарама стало протилежним.
Ліквідація НОІК, конфлікт з нідерландською адміністрацією (1798—1811)
У самому кінці XVIII століття залежність від НОІК змінилася аналогічними відносинами безпосередньо з Нідерландами. Після тривалої кризи, Компанія була передана в державне управління, а в 1799 році офіційно припинила своє існування. Всі її володіння перейшли в розпорядження Батавської республіки.
Подібна трансформація не передбачала якихось істотних змін в системі колоніального управління — зносини з владою султанату як і раніше здійснював резидент, який призначався генерал-губернатором Нідерландської Ост-Індії, який, у свою чергу, представляв вже не НОІК, а безпосередньо нідерландський уряд. Однак прибулий на Яву в 1807 році черговий генерал-губернатор Херман Віллем Данделс, що отримав це призначення від Людовика I Бонапарта, проголошеного королем Нідерландів після захоплення країни наполеонівської Францією, повів курс на значне посилення контролю над Джок'якартою, так само як і над іншими формально незалежними державними утвореннями острова Ява. Відповідно до його розпорядження, акредитовані при монарших дворах резиденти прирівнювалися по статусу до самих монархів. Це забезпечувало голландським чиновникам не тільки султанські церемоніальні почесті, але і право віддавати прямі розпорядження будь-яким посадовим особам відповідних держав.
Політика Данделса зустрілась з неприйняттям з боку Хаменгкубувоно II, що зійшов на престол в 1792 році, а серед його придворних викликала відкриті протести. Велика частина джок'якартської знаті відмовлялася визнавати розширені повноваження резидента, а керівник одного з палацових відомств Раден Рангга (яван. Raden Rangga) підняв проти нього озброєний заколот. Цей виступ був швидко придушений, а сам Раден Рангга загинув, проте напруженість у відносинах між джок'якартською верхівкою і адміністрацією Нідерландської Ост-Індії продовжувала зростати. Сам Хаменгкубувоно II уникав відкритого протистояння з колонізаторами, однак фактично саботував їх вказівки, проводячи політику поступового зменшення залежності від Нідерландів. Восени 1810 року він самовільно замінив пепатіх-далема Дануреджо II, раніше призначеного з подачі голландців.
Зіткнувшись з такою непокорою, Данделс оголосив джок'якартському султану ультиматум з вимогою повного визнання розширених повноважень резидента, відновлення колишнього пепатіх-далем і офіційних вибачень за заколот Раден Рангги. Після того, як ці вимоги залишилися невиконаними, конфлікт перейшов у відкриту фазу. В грудні 1810 в Джок'якарту увійшли голландські війська в кількості 3 200 чоловік під командуванням самого генерал-губернатора. Хаменгкубувоно II не зважився на збройний опір голландцям і був позбавлений влади, а управління султанатом було передано його старшому синові. Незважаючи на те, що останній не був офіційно зведений на султанський престол — Данделс оголосив його регентом, — йому було присвоєно тронне ім'я Хаменгкубувоно III. Новий правитель беззастережно визнав розширені повноваження і привілеї голландського резидента. На посаді пепатіх-далем був відновлений лояльний Данделсу Дануреджо II. Придворні, які виступали проти перетворень Данделса, були заслані, їх місця зайняли голландські ставленики — в числі засланих був навіть один з молодших синів Хаменгкубувоно II принц Натакусума (яван. Natakusuma). Крім того, з султанату була стягнута контрибуція в розмірі 500 000 гульденів.
Британська окупація Яви (1811—1816)
У серпні — вересні 1811 року Джок'якарта, разом з усією іншою територією Яви, перейшла під контроль Великої Британії. Англійці зайняли нідерландські ост-індійські володіння, щоб запобігти їх захопленню наполеонівською Францією, яка окупувала в цей час їх метрополію — Нідерланди. Наступник Данделса на посаді генерал-губернатора Ян Віллем Янсенс, що зберіг вірність Людовіку I Бонапарту, спробував організувати збройний опір, спираючись на невеликі французькі та голландські підрозділи, однак 18 вересня 1811 року був захоплений британцями в полон і капітулював. Скориставшись цим, Хаменгкубувоно II повернув собі престол, знову повернувши Хаменгкубувоно III в положення спадкового принца. Придворні, призначені з подачі голландців після конфлікту 1810 року потрапили в опалу, а головного ставленика Данделса пепатіх-далема Дануреджо II було страчено.
Оволодівши Явою, британці протягом короткого часу домоглися від місцевих монархів укладення васальних угод. Хаменгкубувоно II не став в цьому плані винятком, проте його відносини з новими колонізаторами з самого початку виявилися напруженими. Прибулий в султанат в листопаді 1811 британський резидент Джон Кроуфорд своєю поведінкою викликав невдоволення монарха, а відвідування Джок'якарти главою британської адміністрації Яви Томасом Стемфорд Раффлзом місяць по тому ледь не призвело до збройної сутички між придворними і англійської делегацією — намагаючись домогтися від султана виявів покірності, Раффлз дійшов до відвертих образ.
У цих умовах Хаменгкубувоно II, не розриваючи васальної угоди з британською адміністрацією, повів курс на прискорений розвиток військового потенціалу султанату — зміцнив кратон, значно збільшив чисельність збройних сил і почав зондувати позиції сусухунана Суракарта на предмет можливого союзу проти нових колонізаторів. При цьому частина його оточення не поділяла антибританських настроїв. Зокрема, відсторонений батьком від влади Хаменгкубувоно III і його молодший брат принц Натакусума, повернутий англійцями із заслання, відмежувалися від султана і запевнили Раффлза в своїй лояльності.
Дочекавшись прибуття з Індії додаткових військ, Раффлз вирішив жорстко покарати Хаменгкубувоно II за непокірність. У червні 1812 року в Джок'якарту був уведений англо-індійський корпус в 1200 багнетів під командуванням полковника Джіллеспі, який в ході короткого бою вщент розгромив вдесятеро більшу армію султанату. Кратон був узятий штурмом, пограбований і частково спалений, султанська скарбниця розграбована. Хаменгкубувоно II в черговий раз був позбавлений влади і засланий на острів Пінанг. На джок'якартський престол був знову зведений Хаменгкубувоно III.
За підсумками конфлікту, між британською адміністрацією і Хаменгкубувоно III було укладено угоду, що передбачала різке скорочення збройних сил султанату (зберігалася тільки султанська особиста гвардія в кількості декількох сотень людей), а також деякі адміністративні перетворення, що знижували ступінь місцевого самоврядування. Крім того, в обмін на грошову компенсацію від султанату відторгалися невеликі території — напіванклав на південному заході і анклав в центрі. На цих землях у 1813 році був створений новий султанат — Пакуаламан який був переданий у спадкове правління принцу Натакусуме в нагороду за його лояльність британцям.
Примітно, що Раффлз надавав стратегічне значення військовій акції проти Джок'якарти і подальшим санкцій щодо неї. Ступінь автономії султанату, що допускалась голландцями, здавалась йому надмірною і розглядалася як серйозна перешкода для ефективної економічної експлуатації цієї території. Крім того, відповідно з його планами, такі жорсткі дії повинні були справити належне враження на всіх феодальних правителів колонії і забезпечити їх беззастережне підпорядкування європейській адміністрації.
Завданий по Джок'якарті удар надав туземцям Яви настільки переконливий доказ сили та рішучості британського уряду, що вони вперше усвідомили відносність свого положення і своєї значущості. Відтепер європейська держава вперше головує на Яві…
Оригінальний текст (англ.)The blow which has been struck at Djocjo Carta, has afforded so decisive a proof to the Native Inhabitants of Java of the strength and determination of the British Government, that they now for the first time know their relative situation and importance. The European power is now for the first time paramount in Java…— З листа Раффлза генерал-губернатору Британської Ост-Індії Гілберту Елліоту
Після смерті Хаменгкубувоно III, в 1814 році на престол був зведений його молодший син під ім'ям Хаменгкубувоно IV. Старший син, принц Діпонегоро, був обійдений при престолонаслідуванні через своє походження (він був сином молодшої наложниці) і, можливо, з урахуванням його власного небажання займатися державним управлінням, оскільки в молодості Діпонегоро віддавав перевагу релігійної діяльності.
Після повернення британцями Яви голландцям в 1816 році, проведені ними територіальні та адміністративні зміни в султанаті Джок'якарта не переглядалися — Пакуаламан залишився окремим султанатом, скорочені привілеї місцевої влади і урізані збройні сили не були відновлені.
Яванська війна, Клатенська угода (1825—1830)
Після смерті Хаменгкубувоно IV в кінці 1823 року, престол успадковував його малолітній син під ім'ям Хаменгкубувоно V. При цьому претензії Діпонегоро на статус регента задоволені не були і цей пост отримав один з далеких родичів нового султана, якого голландці вважали більш лояльним. Це призвело до загострення відносин між Діпонегоро і керівництвом Нідерландської Ост-Індії.
Незабаром Діпонегоро став відкрито критикувати не тільки колоніальну адміністрацію, а й джок'якартський двір, який, на його думку, перейшов на службу невірним чужинцям, зрадивши власний народ і мусульманську віру. Його заклики зустріли розуміння як на широкому народному рівні, так і з боку значної частини джок'якартської знаті, невдоволеної політикою голландців, які планомірно урізали її економічні права і станові привілеї. В результаті на сторону Діпонегоро встала майже половина вищої аристократії султанату і багато хто з глав його областей. Протягом короткого часу Діпонегоро, заручившись значною суспільною підтримкою, став лідером антиголландські налаштованих сил не тільки Джок'якарти, але і практично всієї Яви.
Приводом до збройного виступу прихильників Діпонегоро стала розпочата голландцями в березні 1825 року прокладка дороги з Джок'якарти на схід Яви, в ході якої будівельні роботи торкнулися території поховань предків Діпонегоро. Розцінивши подію як важку образу, принц оголосив священну війну проти колонізаторів і їх місцевих поплічників. Військові дії почалися 20 липня після спроби голландців заарештувати бунтівного принца.
Уже в перші тижні війни сили повсталих обчислювалися десятками тисяч чоловік і вони змогли взяти під контроль значну частину Джок'якарти і прилеглих територій Яви. У вересні 1825 року повстанці взяли в облогу столицю султанату, однак після невдалої спроби штурму змушені були залишити позиції, будучи атакованими підоспілими голландськими військами під командуванням генерала Хендріка де Кока.
Прагнучи привернути на свою сторону симпатії джок'якартців, все більша кількість яких схилялося на бік повсталого Діпонегоро, голландці відновили на престолі Хаменгкубувоно II, повернувши його із заслання. Передбачалося, що повернення старого султана, що раніше неодноразово виявляв непокору колонізаторам, символізує готовність голландців до співіснування з більш незалежною Джок'якартою. Проте цей розрахунок не виправдався — старий Хаменгкубувоно II не користувався значним авторитетом ні серед простого населення, ні в придворних колах. Після його смерті в 1828 році до влади знову повернувся Хаменгкубувоно V.
Незважаючи на невдачу під Джок'якартою, ополчення Діпонегоро в 1825—1827 роках змогло завдати дошкульних ударів голландцям і султанській армії, що билася на їхньому боці, а бійці останньої масово переходили на бік заколотників. Тільки після істотного збільшення чисельності нідерландських військ і зведення ними на центральній Яві розгалуженої системи фортифікаційних споруд, що включала близько 200 фортів і блокгаузів, прихильники принца були змушені перейти до оборонної тактики. Проте, Діпонегоро відкинув пропозиції голландців про примирення в обмін на виділення йому частини Джок'якарти в якості окремого спадкового князівства і зі свого боку наполягав на «владі над усіма правовірними Яви». У березні 1830 року, після серії поразок залишки армії Діпонегоро були блоковані в районі міста Магеланг, після чого сам він був захоплений в полон під приводом переговорів і незабаром засланий на Сулавесі .
Повстання під проводом Діпонегоро, що стало наймасштабнішим антиколоніальним виступом корінного населення Голландської Ост-Індії, призвело до важких демографічних, матеріальних та політичних наслідків для Джок'якарти. До кінця війни населення султанату скоротилася практично вдвічі — сотні тисяч жителів загинули, втекли або були насильно переселені. Було зруйновано багато населених пунктів, в запустіння прийшли сільськогосподарські угіддя. По султанату прокотилася хвиля репресій — були заслані або відлучені від двору усі представники місцевої знаті, помічені в симпатіях до Діпонегоро.
27 вересня 1830 р, в селищі Клатен на центральній Яві представниками Джок'якарти, Суракарта і голландської адміністрації було підписано угоду, що остаточно оформила залежність обох цих яванських держав від Гааги в якості протекторатів і вписала їх в адміністративну систему Нідерландської Ост-Індії. Монархічна форма правління зберігалася, проте повноваження султанів носили переважно церемоніальний характер, в той час як реальна влада переходила в руки резидентів. Угода також передбачала суттєві перетворення внутрішнього устрою Джок'якарти, зокрема, кардинальне урізання прав вищих придворних чинів. Крім того, значна частина території Джок'якарти і територій, які керувались джок'якартським і суракартським султанами спільно, відторгалися на користь Нідерландської Ост-Індії. Між двома султанатами вперше проводилася чітка межа — при цьому на і без того урізаній території Джок'якарти створювалися кілька нових суракартських анклавів. Примітно, що це стало останньою територіальною зміною Джок'якарти: встановлені в 1830 році межі зберігалися до кінця її існування як формально суверенного султанату.
Пізній період нідерландської колонізації (1830—1942)
Після завершення яванський війни і ліквідації її наслідків, обстановка в Джок'якарта поступово стабілізувалася. Відносини з колоніальною адміністрацією нормалізувалися — Хаменгкубувоно V і його наступники демонстрували їй повну лояльність. У 1832 році було завершено розпочате ще до війни будівництво величної резиденції нідерландського представника, яка була зведена в безпосередній близькості від султанського кратона і отримала серед місцевого населення назву «Гедунг-Агунг» (індонез. Gedung Agung, буквально — «верховна будівля»).
У 1830-х роках за розпорядженням адміністрації Нідерландської Ост-Індії на більшій частині Яви була введена так звана «система примусових культур» (нід. cultuurstelsel). Близько 20 % місцевих землеробських угідь відводилося під посадки сільськогосподарських культур, які користувалися попитом на європейському ринку, обробляти які ставилося в обов'язок тубільним селянським общинам. Формально ця система не поширювалася на Джок'якарту і три інші монархії-протекторати, проте серія укладених з їх владою спеціальних угод фактично забезпечувала застосування аналогічних методів експлуатації і на цих територіях. В результаті протягом наступних десятиліть в султанаті були розбиті десятки плантацій кави, цукрової тростини, тютюну і індиго. Частина доходів від реалізації цієї продукції голландці відраховували в султанську скарбницю, невелика частка йшла на винагороду общинної верхівки.
У 1867 році на території султанату стався потужний землетрус, що викликав значні руйнування. І «Гедунг-Агунг», і нідерландський форт серйозно постраждали і були відбудовані заново — саме в такому вигляді обидва цих будівлі збереглися до початку XXI століття. Примітно, що реконструйований форт отримав назву «Фредебург» (нід. Vredeburg, буквально — «мирна фортеця») — цим адміністрація колонії підкреслювала свій настрій на мирне співіснування з султанатом.
В цілому політичне і соціально-економічне становище Джок'якарти в другій половині XIX століття було цілком стабільним. Всіма скільки-небудь істотними управлінськими питаннями відав апарат нідерландського резидента. Султан і його двір, що були позбавлені реальної влади, зосереджували зусилля в основному на розвитку місцевої культури. Так, Хаменгкубувоно V не тільки зібрав значну бібліотеку і активно допомагав мистецтвам і наукам, але також сам активно займався літературною працею і історичними дослідженнями. У султанаті почали видаватися періодичні друковані видання: в 1877 році вийшла перша газета голландською мовою, а у 1879 році — перша газета яванською.
Рівень політичного конформізму місцевої еліти був досить високим. За досить тривалий період єдиним політичним потрясінням стала невдала спроба палацового перевороту, розпочата в 1883 році однією з вдів Хаменгкубувоно III з метою звести на престол свого сина, принца Сурьенгалагу (яван. Suryengalaga) — і вдова, і принц були заслані голландцями на Сулавесі.
У 1927 році в результаті реформування адміністративно-територіального поділу Нідерландської Ост-Індії, офіційний статус Джок'якарти зазнав деяких змін. Залишаючись формально суверенним султанатом, вона була прирівняна за статусом до провінцій колонії, а постійний представник голландської адміністрації в султанаті отримав посаду губернатора.
Соціально-економічний уклад султанату поступово модернізувався, на його території з'являлися промислові та комерційні підприємства. У столиці та найбільших населених пунктах султанату будувалися великі кам'яні будівлі, що часто поєднували в своїй зовнішності місцеву і європейську стилістику. У 1928 році за участю європейських архітекторів було перебудовано і значно розширено султанський кратон — саме в цьому виді палацовий комплекс зберігся до теперішнього часу.
Султани при вступі на престол підписували з губернаторами так звані «політичні угоди», в яких досить детально обговорювались різні нюанси статусу Джок'якарти і принципи її відносин з колоніальною адміністрацією. В результаті влада монархів ставала все більш обмеженою, а голландці отримували все більш широкі адміністративні і економічні права щодо джок'якартської території. Останній документ такого роду був підписаний в 1940 році між Хаменгкубувоно IX і губернатором Джок'якарти Люсьеном Адамом.
У період Другої світової війни Джок'якарта, як і вся інша територія Нідерландської Ост-Індії, була захоплена японськими військами. Султанат був зайнятий без боїв 6-7 березня 1942 року і, як і більша частина Яви, включений в зону окупації 16-й японської армії. Окупаційна адміністрація розмістилася в «Гедунг-Агунг», командування японського гарнізону — в форті «Фредебург».
Прагнучи привернути на свою сторону симпатії місцевого населення, японська адміністрація надала султанату статус «керованої території» (яп. kooti), який передбачав значно більший ступінь самоврядування, ніж в пізній період нідерландської колонізації. Скориставшись цим, Хаменгкубувоно IX значно зміцнив і розширив державний апарат, перевівши його при цьому фактично в своє пряме підпорядкування. Роль пепатіх-далем в результаті була зведена до мінімуму, а пізніше, в 1945 році після відходу у відставку Дануреджо VIII через похилий вік, ця посада взагалі була скасована. Таким чином, Хаменгкубувоно IX став першим султаном в історії Джок'якарти, що взяв у свої руки керівництво владними структурами.
Нові політичні та адміністративні повноваження султана дозволили йому вжити ряд заходів, спрямованих на поліпшення соціально-економічної ситуації в Джок'якарті. При цьому, прагнучи знизити норми по здачі продовольства окупаційній владі, він розпорядився занижувати дані про врожаї рису та інших культур. За допомогою фальсифікованої звітності монарху вдалося переконати японців, що виробленого в Джок'якарта продовольства не цілком вистачає навіть для покриття потреб місцевих жителів. В результаті японці підтримали проект Хаменгкубувоно IX по прискореному розвитку місцевої іригаційної системи. Під приводом мобілізації населення на будівництво каналів, султан домігся звільнення своїх підданих від примусових робіт за межами Яви, в той час як мільйони жителів інших частин острова були спрямовані японцями в різні частини архіпелагу в якості ромуся (яп. 労務者 Rōmusha - чорнороби, що працювали на примусових роботах під час японської окупації). Крім того, Хаменгкубувоно IX розпустив більшу частину султанської гвардії, щоб уникнути її використання японцями в бойових діях проти військ союзників.
Дислоковані в Джок'якарті окупаційні війська припинили військову діяльність після оголошення про капітуляцію Японії 15 серпня 1945 року, проте продовжували знаходитися на території султанату до кінця жовтня 1945 року, коли були вивезені звідти англо-голландськими силами.
Поетапне входження до складу Індонезії (1945—1950)
Після проголошення незалежності Індонезії 17 серпня 1945 року, султан Джок'якарти направив вітальний лист на ім'я президента Сукарно, в якому висловив намір встановити дружні відносини з новою державою. Одночасно делегований в Джакарту джок'якартський емісар повідомив про готовність султанату увійти до складу Республіки при збереженні високого ступеня самоврядування.
5 вересня 1945 року Хаменгкубувоно IX видав указ, який визначає правовий статус султанату як «особливого округу Республіки Індонезії». При цьому монархічна форма правління зберігалася з певними нюансами — влада монарха в межах Джок'якарти оголошувалася абсолютною, проте він ніс відповідальність перед президентом Індонезії. У той же день аналогічний указ був виданий правителем Пакуаламана Пакуаламом VIII. Ця дата вважається початком процесу інтеграції Джок'якарти в індонезійську державну систему, який розтягнувся на наступні п'ять років.
У султанаті почали формуватися політичні та силові структури, підзвітні центральній республіканській владі, зокрема місцеве представництво Центрального Національного Комітету Індонезії (індонез. Komite Nasional Indonesia Pusat) — тимчасового представницького органу, заснованого президентом Сукарно. 27 вересня 1945 року керівництво останнього оголосило про перехід влади в Джок'якарта до уряду Республіки Індонезії і зажадало від командування японських військ, що залишалися в султанаті, звільнити всі зайняті ними адміністративні будівлі. 5 жовтня глава японської адміністрації передав республіканським представникам «Гедунг-Агунг», проте японські частини продовжували утримувати штабні та казармені приміщення в районі Котабару (індонез. Kotabaru). 7 жовтня позиції японців були атаковані озброєним загоном республіканців. Після бою, який став найбільшим військовим зіткненням на території султанату за весь період японської військової присутності (загинув 21 індонезієць і 9 японців), японське командування здало всі підконтрольні йому будівлі і приступило до здачі зброї.
29 жовтня 1945 року Хаменгкубувоно IX і Пакуалам VIII видали спільний наказ про передачу законодавчої влади на територіях обох султанатів єдиному місцевому органу, створюваному в рамках законодавчої системи Індонезії. Це рішення поклало початок процесу возз'єднання султанатів, який був завершений 18 травня 1946 року. Згідно чергової спільної постанови двох монархів, органи управління їх володінь повністю інтегрувалися, а назва «Особливий округ Джок'якарта» поширювалося і на Пакуаламан.
Територія султанату стала одним з ключових театрів військових дій під час війни за незалежність Індонезії, що тривала з перервами з осені 1945 року до кінця 1949 року. Найважливішою подією в історії Джок'якарти стало тимчасове перенесення сюди столиці Індонезії — таке рішення було прийнято президентом Сукарно 5 січня 1946 року після захоплення Джакарти голландськими військами. Правове оформлення такого кроку виявилося досить складним. Спочатку практично вся територія султанської столиці була юридично виділена з території султанату, проте в червні 1947 року з огляду на невдоволення Хаменгкубувоно IX таким станом справ було досягнуто згоди про спільний суверенітет султана і центральних властей Республіки над містом. Монарх і його двір як і раніше розміщувалися в кратоні, резиденцією Сукарно став «Гедунг-Анунг», а у «Вредебурзі» розмістилося командування збройних сил Індонезії на чолі з генералом Судірманом. У цей період був прийнятий комплекс заходів щодо адаптації адміністративної системи Джок'якарти до загальнонаціональних норм.
У 1948 році на джок'якартській території відбувалися масштабні бойові зіткнення між голландською армією і збройними силами Республіки Індонезії. 19 грудня 1948 року м Джок'якарта було захоплене голландцями, а президент Сукарно і віце-президент Хатта, що перебували в місті потрапили в полон. При цьому функції столиці Індонезії були передані Суматранського місту Букіттінгі. Проте республіканські сили продовжували активно діяти в багатьох районах султанату, вдаючись до партизанських методів боротьби. 1 березня 1949 року їм вдалося на кілька годин відбити столицю султанату — це подія мала велике моральне значення для прихильників незалежності країни і стала одним з найбільш яскравих моментів індонезійської-голландської війни.
За підсумками Гаазької конференції круглого столу, що завершилася в листопаді 1949 року, було проголошено створення Сполучених Штатів Індонезії (СШІ) — федеративного утворення, в яке сильно урізана Республіка Індонезія включалася поряд з групою квазінезалежних держав, створених при заступництві голландців на утримуваних ними ост-індських територіях. Столицею СШІ проголошувалася Джакарта, а в Джок'якарті, після виведення звідти голландських військ, облаштовувалися столиця Республіки Індонезії, як одного зі штатів СШІ.
Після того, як навесні 1950 року Сполучені Штати Індонезії де-факто перестали існувати — все штати тим чи іншим чином були включені до складу Республіки Індонезії, — процес оформлення статусу Джок'якарти як частини індонезійської території вступив в завершальну фазу. 3 серпня 1950 був прийнятий Закон № 3 Республіки Індонезії про створення особливого округу Джок'якарта, а 14 серпня 1950 року — за два дні до офіційної ліквідації СШІ і проголошення Республіки Індонезії унітарною державою — Закон № 19 Республіки Індонезії, який передбачав ряд змін і доповнень до попереднього. У ньому, зокрема, зазначалося створення в окрузі всіх адміністративних інститутів провінційного рівня. Губернатором особливого округу був призначений Хаменгкубувоно IX, віце-губернатором — Пакуалам VIII, причому такий розподіл повноважень передбачалося і для їхніх спадкоємців. Більш того, обидва монарха зберігали спадкові султанські титули, спадкове право на свої палацові комплекси, утримання двору і ряд протокольних привілеїв.
Таким чином, у серпні 1950 року султанат Джок'якарта припинив існування в якості державного утворення. При цьому його соціальні і культурні традиції продовжували грати виключно велику роль в подальшому житті однойменного особливого округу. Останній же правитель султанату Хаменгкубувоно IX протягом декількох десятиліть залишався одним з найавторитетніших державних діячів Індонезії і багато разів займав різні урядові посади, а в 1973—1978 роках — посаду віце-президента країни.
Перелік султанів Джок'якарти
Тронне ім'я | Дати життя | Дати правиління | Офіційний портрет | |
---|---|---|---|---|
з | по | |||
6 серпня 1717 — 4 березня 1792 (74 роки) | 1755 | 1792 | ||
Хаменгкубувоно II | 7 березня 1750 — 3 січня 1828 (77 років) | 1792 | 1810 | |
20 лютого 1769 — 3 листопада 1814 (45 років) | 1810 | 1811 | ||
Хаменгкубувоно II | 7 березня 1750 — 3 січня 1828 (77 років) | 1811 | 1812 | |
20 лютого 1769 — 3 листопада 1814 (45 років) | 1812 | 1814 | ||
3 квітня 1804 — 6 грудня 1822 (18 років) | 1814 | 1822 | ||
20 серпня 1821—1855 | 1822 | 1826 | ||
Хаменгкубувоно II | 7 березня 1750 — 3 січня 1828 (77 років) | 1826 | 1828 | |
20 серпня 1821—1855 | 1828 | 1855 | ||
1821 — 20 липня 1877 | 1855 | 1877 | ||
1839 — 1931 | 1877 | 1921 | ||
3 березня 1880 — 22 жовтня 1939 (59 років) | 1921 | 1939 | ||
12 серпня 1912 — 2 жовтня 1988 (76 років) | 1939 | 1988 | ||
2 квітня 1946 | 1988 | дотепер |
Див. також
Примітки
- Mataram [ 18 січня 2014 у Wayback Machine.] Encyclopædia Britannica. — Електронна версія Британської енциклопедії. Перевірено 23 квітня 2015.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 209, ч. 1.
- Ricklefs, 2001, с. 129.
- (індонез.). Kompas. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 2 квітня 2015.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
() - Ricklefs, 2001, с. 124.
- Sabdacarakatama, 2009, с. 16.
- . Pemerintah Daerah Kota Yogyakarta. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 2 квітня 2015.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=
() - Sabdacarakatama, 2009, с. 49—51.
- Imam Subkhan, 2007, с. 51—52.
- Поспелов, 2002, с. 138.
- Ricklefs, 2001, с. 130.
- Sabdacarakatama, 2009, с. 131.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 219, ч. 1.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 220, ч. 1.
- Ricklefs, 2001, с. 130—131.
- Ricklefs, 2001, с. 130—139.
- Ricklefs, 2001, с. 143.
- Ricklefs, 2001, с. 145.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 217, ч. 1.
- Ricklefs, 2001, с. 146.
- Ricklefs, 2001, с. 147.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 227, ч. 1.
- Ricklefs, 2001, с. 148.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 229, ч. 1.
- Tim Hannigan. (англ.). History Today. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 31 марта 2015 года.
{{}}
: Cite має пусті невідомі параметри:|description=
та|datepublished=
() - Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 224, ч. 1.
- Ricklefs, 2001, с. 151.
- Ricklefs, 2001, с. 150.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 244, ч. 1.
- Ricklefs, 2001, с. 152.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 246, ч. 1.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 247, ч. 1.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 249, ч. 1.
- Ricklefs, 2001, с. 153.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 251, ч. 1.
- The Indonesian town, 1958, с. 326.
- (індонез.). Portal Nasional Republik Indonesia. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 8 квітня 2015.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=
() - Ricklefs, 2001, с. 163.
- Kedaulatan Rakyat dalam Lintasan Sejarah [ 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] Direktorat Jenderal Kebudayaan. — Офіційний сайт головного управління культури Міністерства освіти і культури Республіки Індонезії. Перевірено 9 квітня 2015
- Ricklefs, 2001, с. 164.
- UUD 45, 2007, с. 60.
- (індонез.). Merdeka. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 8 квітня 2015.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=
() - Roem & Atmakusumah, 2011, с. 48.
- Indonesia: World War Ii And The Struggle For Independence, 1942-50 [ 2004-10-30 у Wayback Machine.] Перевірено 9 квітня 2015. 11 лютого 2013 року.
- (англ.). Kompas. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 9 квітня 2015.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
() - Roem & Atmakusumah, 2011, с. 59.
- Roem & Atmakusumah, 2011, с. 56.
- (індонез.). Pemerintah Daerah Istimewa Yogyakarta. Архів оригіналу за 15 березня 2015. Процитовано 14 квітня 2015.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=
() - Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 64, ч. 2.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 63, ч. 2.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 83, 85, ч. 2.
- Бандиленко и др. та 1992—1993, с. 88, ч. 2.
- Всемирная история, 1979, Т. XII.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "JP-Vredeburg", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою «Occupation», визначений у <references>
в групі «», нічого не містить.
Джерела
- Индонезия // Ива — Италики. — М. : Советская энциклопедия, 1972. — С. 539—556. — (Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 10).
- Всемирная история: В 13 т. / Е. М. Жуков (главный редактор). — М.: Государственное издательство политической литературы (т. I—III); Издательство социально-экономической литературы (т. IV—IX); Мысль (т. X—XIII), 1956—1983.
- Бандиленко Г. Г., Гневушева Е. И., Деопик Д. В., Цыганов В. А. История Индонезии: В 2 ч. — М., 1992—1993.
- Поспелов, Евгений Михайлович. Географические названия мира. Топонимический словарь. — 2-е издание. — М.: Русские словари: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство ACT», 2002. — С. 512. — ISBN 5-93259-014-9.
- The Indonesian town: studies in urban sociology. — Bandung: Koninklijk Instituut voor de Tropen, 1958. — Vol. 4. — 379 p.
- Ricklefs, Merle Calvin. A History of Modern Indonesia since c. 1200. — 3rd edition. — Stanford University Press, 2001. — 495 p. — ISBN 978-0804744805.
- Ki Sabdacarakatama. Sejarah Keraton Yogyakarta. — Yogyakarta: PT. Buku Kita, 2009. — 221 p. — ISBN 978-979-168-104-9.
- Imam Subkhan. Hiruk Pikuk Wacana Pluralisme Di Yogya. — Yogyakarta: Kanisius, 2007. — 143 p. — ISBN 978-979-21-1750-9.
- UUD 45 dan Perubahannya. — Jakarta: Tangga Pustaka, 2007. — 121 p. — ISBN 978-979-9051-48-7.
- Mohamad Roem, Atmakusumah. Takhta untuk rakyat: celah-celah kehidupan Sultan Hamengku Buwono IX. — Jakarta: Gramedia Pustaka Utama, 2011. — 455 p. — ISBN 978-979-2267-679.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sultanat Dzhok yakarta indonez Kesultanan Yogyakarta translit joɡjakartɔ monarhichna derzhava sho isnuvala v 1755 1950 rokah na teritoriyi suchasnoyi Indoneziyi v centralnij chastini ostrova Yava Buduchi formalno suverennoyu spochatku znahodilasya v faktichnij a piznishe v yuridichno oformlenij zalezhnosti vid kolonialnoyi administraciyi Niderlandskoyi Ost Indskoyi kompaniyi ta Niderlandskoyi Ost Indiyi Sultanat Dzhok yakarta indonez Kesultanan Yogyakarta monarhiya 1755 1950 Gerb Sultanat istorichni kordoni na kartiSultanat Dzhok yakarta v mezhah 1830 1950 rokiv vidileno zelenim kolorom Stolicya Dzhok yakarta Movi yavanska Religiyi islam Derzhavnij ustrij monarhiya Istoriya Zasnovano 1755 Likvidovano 1950 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Sultanat Dzhok yakarta Sultanat buv golovnim teatrom voyennih dij pid chas yavanskoyi vijni 1825 1830 rokiv v rezultati yakoyi znachna chastina jogo teritoriyi bula aneksovana Niderlandskoyu Ost Indiyeyu a stupin avtonomiyi istotno urizana U 1946 1948 rokah v period vijni za nezalezhnist Indoneziyi v misto Dzhok yakarta na teritoriyi sultanatu vikonuvalo funkciyi stolici Indonezijskoyi respubliki U 1950 roci sultanat Dzhok yakarta uvijshov do skladu Indoneziyi na pravah osoblivogo okrugu po statusu pririvnyanogo do provinciyi Pri comu za jogo pravitelyami buv zakonodavcho zakriplenij spadkovij sultanskij titul i deyaki ceremonialni privileyi Stvorennya derzhavnij i socialno ekonomichnij ustrijOriginalnij tekst Giyantskoyi ugodi sho peredbachala stvorennya sultanatu Dzhok yakarta Sultanat buv utvorenij v rezultati rozdilu derzhavi Mataram isnuvala na Yavi z drugoyi polovini XVI stolittya sho stavsya v rezultati trivaloyi mizhusobnoyi vijni chleniv miscevoyi pravlyachoyi sim yi v yaku vtrutilasya Niderlandska Ost Indska kompaniya NOIK Konflikt zavershivsya 13 lyutogo 1755 r pidpisannyam Giyantskoyi ugodi za umovami yakogo chastina Matarama priyednuvalasya do volodin NOIK a na reshti jogo teritoriyi utvoryuvalisya dvi novih monarhiyi Dzhok yakarta i Surakarta Vidpovidno do ugodi obidvi novi derzhavi buli absolyutno rivnopravni Pri comu pravonastupnikom Matarama faktichno stavav sultanat Surakarta oskilki vlada v nomu peredavalasya ostannomu mataramskomu pravitelyu Pakubuvono III yakij zberigav za soboyu kolishnyu stolicyu a takozh nasliduvav eksklyuzivnij titul susuhunan sho vidriznyav praviteliv Matarama yak najbilsh mogutnih i vplivovih monarhiv Yavi Dzhok yakarta peredavalasya v spadkove volodinnya princu Mangkubumi yavan Mangkubumi zvedenomu bratu Pakubuvono III Vin brav ryadovij titul sultan yakij v toj period nosili glavi desyatka derzhavnih utvoren o Yavi ta inshih ostroviv Malajskogo arhipelagu Na prestol novij monarh vstupiv pid tronnim im yam takim chinom bulo pokladeno pochatok pravlyachoyi dzhok yakartskoyi dinastiyi v yakij tronne im ya Hamengkubuvono yavan Hamengkubuwono bukvalno opora svitu peredavalosya u spadok z vidpovidnim poryadkovim nomerom kozhnogo chergovogo pravitelya Cherez misyac pislya pidpisannya Giyantskoyi ugodi 13 bereznya 1755 roku Hamengkubuvono I ogolosiv pro pochatok budivnictva stolici novogo sultanatu Dlya yiyi roztashuvannya bulo obrano lisistu miscevist v mezhirichchi nevelikih richok Vinongo indonez Winongo i Chode indonez Code de ranishe jogo batkom mataramskim susuhunanom bulo zvedeno zamisku rezidenciyu pid nazvoyu Gardzhitovati indonez Garjitowati Tut protyagom kilkoh misyaciv bulo zvedeno kraton tradicijnij yavanskij palacovij kompleks Same cya miscevist i otrimala nazvu Dzhok yakarta Etimologiya cogo imeni ye spirnoyu Zgidno z odniyeyu z najbilsh poshirenih versij Hamengkubuvono I keruvavsya asociaciyeyu z legendarnim indijskim mistom Ajodh yeyu dobre vidomomu yavanskij aristokratiyi po populyarnomu v toj period na Yavi eposu Ramayana U comu vipadku nazva maye sanskritsku etimologiyu i perekladayetsya yak mirna yaka voyuye Za inshoyu versiyeyu nazva Dzhok yakarta maye suto yavanske pohodzhennya V comu vipadku jogo mozhna perevesti yak gidna procvitannya nalezhna procvitati vid Jog ya yavan yogya vidpovidnij nalezhnij nalezhnij i Kerta yavan kerta procvitannya dobrobut Oficijna zh urochista nazva vsogo sultanatu yavanskoyu movoyu bula dosit dovgoyu i pishnoyu Kasultanan Nagar Ngajogyakerto Hadiningrat yavan Kasultanan Nagari Ngayogyakerto Hadiningrat sho perekladayetsya priblizno yak Sultanat krayina gidna procvitannya v najprekrasnishomu stupeni Pri comu na pobutovomu rivni a v podalshomu i v oficijnij istoriografiyi za derzhavoyu zakripilasya korotka nazva Dzhok yakarta Teritorialne rozmezhuvannya Dzhok yakarti i Surakarti bulo dosit skladnim yak v pravovomu tak i v geografichnomu plani Krim togo sho zemli novostvorenih monarhij mali dvorivnevij status vlasne derzhava i velika osobista votchina monarha znachna chastina kolishnogo Matarama peredavalasya v spilne upravlinnya susuhunana i sultana Vsi ci riznoridni teritoriyi utvoryuvali bezlich vidokremlenih odin vid odnogo anklaviv i eksklaviv Yakob Mossel angl general gubernator Niderlandskoyi Ost Indiyi v 1750 1761 rokah yakij dosyag rozkolu Matarami i utvorennya Dzhok yakartskogo sultanatu Politichnij i socialno ekonomichnij ustrij Dzhok yakarti buv v osnovnomu identichnij mataramskomu Sultan mav absolyutnu vladu funkciyi uryadu vikonuvala grupa pridvornih yaka podilyalasya na kilka galuzevih vidomstv kanayakaniv yavan kanayakan Kanayakani ocholyuvalisya vizirami pepatihami yavan pepatih yaki v svoyu chergu pidporyadkovuvalisya verhovnomu viziru sho mav titul pepatih dalem yavan pepatih dalem Ostannij zazvichaj priznachavsya z chisla blizkih rodichiv sultana i vstupav na posadu pid im yam Danuredzho yavan Danurejo z vidpovidnim poryadkovim nomerom Naselennya podilyalosya na tri stani aristokrativ yavan bandara sluzhbovciv yavan abdi dalem i prostolyud yavan kawula Yak i v Matarami sultan buv verhovnim vlasnikom krayini i rozporyadzhavsya vsima zemelnimi i vodnimi resursami derzhavi Privatnoyi zemelnoyi vlasnosti ne isnuvalo zemlya perebuvala v koristuvanni selyanskih obshin yaki viplachuvali sultanu produktovu rentu v rozmiri 20 30 vid viroblenoyi produkciyi a takozh nesli rizni trudovi povinnosti budivnictvo dorig irigacijnih ta fortifikacijnih sporud i t in yaki v serednomu zajmali blizko 50 dniv na rik Osnovoyu miscevogo gospodarstva sluzhilo zemlerobstvo Golovnoyu silskogospodarskoyu kulturoyu buv ris yak na zalivnih tak i na suhih polyah osnovnoyu tyaglovoyu tvarinoyu buv bujvol Znachnij rozvitok mali ribalstvo i ribnictvo U pershi roki isnuvannya sultanatu jogo socialno ekonomichnij rozvitok istotno uskladnyuvavsya naslidkami mizhusobnih vijn sho vidbuvalis v Matarami protyagom dekilkoh poperednih desyatilit Znachna chastina silskogospodarskih zemel a takozh dorozhnoyi i irigacijnoyi infrastrukturi bula zakinuta deyaki naseleni punkti obezlyudnili Torgovi zv yazki sultanatu z inshimi regionami Yavi buli ne nadto aktivnimi Vinyatkom u comu plani stanovila susidnya Surakarta oskilki dvi kolishni chastini Matarama zberigali aktivni ekonomichni a takozh socialni ta kulturni zv yazki Vidnosini mizh dvoma monarhiyami pidtrimuvalisya za rahunok dinastichnih shlyubiv prote nezvazhayuchi na ce neridko nosili dosit napruzhenij harakter Zalezhnist vid Niderlandskoyi Ost Indskoyi kompaniyi 1755 1798 Rozdil teritoriyi Matarama za pidsumkami ugod 1755 i 1757 rokiv Spochatku volodiyuchi formalnim suverenitetom Dzhok yakarta vidpovidno do polozhen Giyantskoyi ugodi ta nizki nastupnih dodatkovih domovlenostej faktichno potrapila v vasalnu zalezhnist vid NOIK Do dvoru Hamengkubuvono priznachavsya postijnij predstavnik general gubernatora koloniyi rezident sho mav pravo vtruchannya v zovnishni vidnosini ta ekonomichne zhittya sultanatu Vin zokrema kontrolyuvav vikonannya vladoyu Dzhok yakarti ugodi pro bezoplatni postavki silskogospodarskoyi produkciyi administraciyi NOIK cej metod kolonialnoyi ekspluataciyi praktikuvavsya gollandcyami na Yavi she z pochatku XVII stolittya Priznachennya i zvilnennya z posadi viziriv pepatihov a takozh bupati glav administrativno teritorialnih odinic sultanatu zdijsnyuvalos za pogodzhennyam z kerivnictvom NOIK Bilsh togo ci posadovi osobi skladali prisyagu na virnist ne tilki sultanovi a j Kompaniyi Prote v porivnyanni z inshimi pidvladnimi gollandcyam teritoriyami na Yavi stupin avtonomiyi Dzhok yakarti bula dosit visokoyu vona mala ne tilki vlasnij dosit rozgaluzhenij derzhavnij aparat nezalezhnu vid gollandciv pravovu i administrativnu sistemu ale j cilkom boyezdatnu regulyarnu armiyu U 1757 roci Dzhok yakarta zaznala napadu zagoniv Radena Mas Sayida yavan Raden Mas Said dalekogo rodicha Hamengkubuvono I sho ne viznav Giyantskoyi ugodi i prodovzhiv zbrojnu borotbu proti gollandciv i yih miscevih soyuznikiv Napad bulo vidbito ob yednanimi silami Dzhok yakarti Surakarti i gollandciv odnak peremozhenomu Radenu Mas Sayidu bula nadana mozhlivist kapitulyuvati na dosit pochesnih umovah Za pidsumkami ugodi pidpisanoyi 17 bereznya 1757 roku v centralnoyavanskomu mistechku Salatiga vin viznav sebe vasalom NOIK v obmin na peredachu jomu u vladu chastini Surakarta v novostvorenomu knyazivstvi Mangkunegaran Raden Mas Sayid zijshov na prestol pid im yam Mangkunegara I U 1760 roci pid privodom zabezpechennya bezpeki rezidenta NOIK i jogo aparatu v bezposerednij blizkosti vid sultanskogo kratona gollandcyami buv pobudovanij vijskovij fort Ce zabezpechilo yim postijnu hocha i ne duzhe znachnu vijskovu prisutnist v sultanati Protyagom nastupnoyi polovini stolittya osobovij sklad dislokovanogo tut garnizonu ne perevishuvav dekilkoh desyatkiv lyudej Dlya porivnyannya postijna gvardiya sultana v cej period nalichuvala ponad pivtori tisyachi bijciv a pri neobhidnosti monarh mig bi mobilizuvati zbrojni sili chiselnistyu do 100 000 cholovik Period z pochatku 1760 h rokiv do pochatku XIX stolittya stav chasom socialno ekonomichnogo rozkvitu Dzhok yakarti Politichna stabilnist sho nastupila na cij teritoriyi pislya trivalih mataramskih mizhusobic spriyala znachnomu zrostannyu naselennya Tak do 1795 roci vono stanovilo blizko 1 4 1 6 miljona osib prinajmni v pivtora razi a za deyakimi ocinkami vdvichi bilshe nizh na pochatku isnuvannya Dzhok yakartskogo sultanatu v 1755 roci Shvidkimi tempami rozshiryuvalisya silskogospodarski ugiddya Yaksho na moment pidpisannya Giyantskoyi ugodi Dzhok yakarta znachno postupalasya Surakarti za ekonomichnim i vijskovim potencialom ta politichnim avtoritetom to vzhe do kincya XVIII stolittya spivvidnoshennya sil mizh dvoma kolishnimi chastinami Matarama stalo protilezhnim Likvidaciya NOIK konflikt z niderlandskoyu administraciyeyu 1798 1811 Herman Villem Dandels general gubernator Niderlandskoyi Ost Indiyi v 1807 1811 rokah sho pochav vijskovu akciyu proti Dzhok yakarti U samomu kinci XVIII stolittya zalezhnist vid NOIK zminilasya analogichnimi vidnosinami bezposeredno z Niderlandami Pislya trivaloyi krizi Kompaniya bula peredana v derzhavne upravlinnya a v 1799 roci oficijno pripinila svoye isnuvannya Vsi yiyi volodinnya perejshli v rozporyadzhennya Batavskoyi respubliki Podibna transformaciya ne peredbachala yakihos istotnih zmin v sistemi kolonialnogo upravlinnya znosini z vladoyu sultanatu yak i ranishe zdijsnyuvav rezident yakij priznachavsya general gubernatorom Niderlandskoyi Ost Indiyi yakij u svoyu chergu predstavlyav vzhe ne NOIK a bezposeredno niderlandskij uryad Odnak pribulij na Yavu v 1807 roci chergovij general gubernator Herman Villem Dandels sho otrimav ce priznachennya vid Lyudovika I Bonaparta progoloshenogo korolem Niderlandiv pislya zahoplennya krayini napoleonivskoyi Franciyeyu poviv kurs na znachne posilennya kontrolyu nad Dzhok yakartoyu tak samo yak i nad inshimi formalno nezalezhnimi derzhavnimi utvorennyami ostrova Yava Vidpovidno do jogo rozporyadzhennya akreditovani pri monarshih dvorah rezidenti pririvnyuvalisya po statusu do samih monarhiv Ce zabezpechuvalo gollandskim chinovnikam ne tilki sultanski ceremonialni pochesti ale i pravo viddavati pryami rozporyadzhennya bud yakim posadovim osobam vidpovidnih derzhav Sultan Hamengkubuvono II neodnorazovo zmishuvavsya i povertavsya na prestol Politika Dandelsa zustrilas z neprijnyattyam z boku Hamengkubuvono II sho zijshov na prestol v 1792 roci a sered jogo pridvornih viklikala vidkriti protesti Velika chastina dzhok yakartskoyi znati vidmovlyalasya viznavati rozshireni povnovazhennya rezidenta a kerivnik odnogo z palacovih vidomstv Raden Rangga yavan Raden Rangga pidnyav proti nogo ozbroyenij zakolot Cej vistup buv shvidko pridushenij a sam Raden Rangga zaginuv prote napruzhenist u vidnosinah mizh dzhok yakartskoyu verhivkoyu i administraciyeyu Niderlandskoyi Ost Indiyi prodovzhuvala zrostati Sam Hamengkubuvono II unikav vidkritogo protistoyannya z kolonizatorami odnak faktichno sabotuvav yih vkazivki provodyachi politiku postupovogo zmenshennya zalezhnosti vid Niderlandiv Voseni 1810 roku vin samovilno zaminiv pepatih dalema Danuredzho II ranishe priznachenogo z podachi gollandciv Zitknuvshis z takoyu nepokoroyu Dandels ogolosiv dzhok yakartskomu sultanu ultimatum z vimogoyu povnogo viznannya rozshirenih povnovazhen rezidenta vidnovlennya kolishnogo pepatih dalem i oficijnih vibachen za zakolot Raden Ranggi Pislya togo yak ci vimogi zalishilisya nevikonanimi konflikt perejshov u vidkritu fazu V grudni 1810 v Dzhok yakartu uvijshli gollandski vijska v kilkosti 3 200 cholovik pid komanduvannyam samogo general gubernatora Hamengkubuvono II ne zvazhivsya na zbrojnij opir gollandcyam i buv pozbavlenij vladi a upravlinnya sultanatom bulo peredano jogo starshomu sinovi Nezvazhayuchi na te sho ostannij ne buv oficijno zvedenij na sultanskij prestol Dandels ogolosiv jogo regentom jomu bulo prisvoyeno tronne im ya Hamengkubuvono III Novij pravitel bezzasterezhno viznav rozshireni povnovazhennya i privileyi gollandskogo rezidenta Na posadi pepatih dalem buv vidnovlenij loyalnij Dandelsu Danuredzho II Pridvorni yaki vistupali proti peretvoren Dandelsa buli zaslani yih miscya zajnyali gollandski stavleniki v chisli zaslanih buv navit odin z molodshih siniv Hamengkubuvono II princ Natakusuma yavan Natakusuma Krim togo z sultanatu bula styagnuta kontribuciya v rozmiri 500 000 guldeniv Britanska okupaciya Yavi 1811 1816 Tomas Stemford Rafflz kerivnik britanskoyi administraciyi Yavi v 1811 1816 rokah U serpni veresni 1811 roku Dzhok yakarta razom z usiyeyu inshoyu teritoriyeyu Yavi perejshla pid kontrol Velikoyi Britaniyi Anglijci zajnyali niderlandski ost indijski volodinnya shob zapobigti yih zahoplennyu napoleonivskoyu Franciyeyu yaka okupuvala v cej chas yih metropoliyu Niderlandi Nastupnik Dandelsa na posadi general gubernatora Yan Villem Yansens sho zberig virnist Lyudoviku I Bonapartu sprobuvav organizuvati zbrojnij opir spirayuchis na neveliki francuzki ta gollandski pidrozdili odnak 18 veresnya 1811 roku buv zahoplenij britancyami v polon i kapitulyuvav Skoristavshis cim Hamengkubuvono II povernuv sobi prestol znovu povernuvshi Hamengkubuvono III v polozhennya spadkovogo princa Pridvorni priznacheni z podachi gollandciv pislya konfliktu 1810 roku potrapili v opalu a golovnogo stavlenika Dandelsa pepatih dalema Danuredzho II bulo stracheno Ovolodivshi Yavoyu britanci protyagom korotkogo chasu domoglisya vid miscevih monarhiv ukladennya vasalnih ugod Hamengkubuvono II ne stav v comu plani vinyatkom prote jogo vidnosini z novimi kolonizatorami z samogo pochatku viyavilisya napruzhenimi Pribulij v sultanat v listopadi 1811 britanskij rezident Dzhon Krouford svoyeyu povedinkoyu viklikav nevdovolennya monarha a vidviduvannya Dzhok yakarti glavoyu britanskoyi administraciyi Yavi Tomasom Stemford Rafflzom misyac po tomu led ne prizvelo do zbrojnoyi sutichki mizh pridvornimi i anglijskoyi delegaciyeyu namagayuchis domogtisya vid sultana viyaviv pokirnosti Rafflz dijshov do vidvertih obraz U cih umovah Hamengkubuvono II ne rozrivayuchi vasalnoyi ugodi z britanskoyu administraciyeyu poviv kurs na priskorenij rozvitok vijskovogo potencialu sultanatu zmicniv kraton znachno zbilshiv chiselnist zbrojnih sil i pochav zonduvati poziciyi susuhunana Surakarta na predmet mozhlivogo soyuzu proti novih kolonizatoriv Pri comu chastina jogo otochennya ne podilyala antibritanskih nastroyiv Zokrema vidstoronenij batkom vid vladi Hamengkubuvono III i jogo molodshij brat princ Natakusuma povernutij anglijcyami iz zaslannya vidmezhuvalisya vid sultana i zapevnili Rafflza v svoyij loyalnosti Dochekavshis pributtya z Indiyi dodatkovih vijsk Rafflz virishiv zhorstko pokarati Hamengkubuvono II za nepokirnist U chervni 1812 roku v Dzhok yakartu buv uvedenij anglo indijskij korpus v 1200 bagnetiv pid komanduvannyam polkovnika Dzhillespi yakij v hodi korotkogo boyu vshent rozgromiv vdesyatero bilshu armiyu sultanatu Kraton buv uzyatij shturmom pograbovanij i chastkovo spalenij sultanska skarbnicya rozgrabovana Hamengkubuvono II v chergovij raz buv pozbavlenij vladi i zaslanij na ostriv Pinang Na dzhok yakartskij prestol buv znovu zvedenij Hamengkubuvono III Karta Yavi Tomasa Stemforda Rafflza Za pidsumkami konfliktu mizh britanskoyu administraciyeyu i Hamengkubuvono III bulo ukladeno ugodu sho peredbachala rizke skorochennya zbrojnih sil sultanatu zberigalasya tilki sultanska osobista gvardiya v kilkosti dekilkoh soten lyudej a takozh deyaki administrativni peretvorennya sho znizhuvali stupin miscevogo samovryaduvannya Krim togo v obmin na groshovu kompensaciyu vid sultanatu vidtorgalisya neveliki teritoriyi napivanklav na pivdennomu zahodi i anklav v centri Na cih zemlyah u 1813 roci buv stvorenij novij sultanat Pakualaman yakij buv peredanij u spadkove pravlinnya princu Natakusume v nagorodu za jogo loyalnist britancyam Primitno sho Rafflz nadavav strategichne znachennya vijskovij akciyi proti Dzhok yakarti i podalshim sankcij shodo neyi Stupin avtonomiyi sultanatu sho dopuskalas gollandcyami zdavalas jomu nadmirnoyu i rozglyadalasya yak serjozna pereshkoda dlya efektivnoyi ekonomichnoyi ekspluataciyi ciyeyi teritoriyi Krim togo vidpovidno z jogo planami taki zhorstki diyi povinni buli spraviti nalezhne vrazhennya na vsih feodalnih praviteliv koloniyi i zabezpechiti yih bezzasterezhne pidporyadkuvannya yevropejskij administraciyi Zavdanij po Dzhok yakarti udar nadav tuzemcyam Yavi nastilki perekonlivij dokaz sili ta rishuchosti britanskogo uryadu sho voni vpershe usvidomili vidnosnist svogo polozhennya i svoyeyi znachushosti Vidteper yevropejska derzhava vpershe golovuye na Yavi Originalnij tekst angl The blow which has been struck at Djocjo Carta has afforded so decisive a proof to the Native Inhabitants of Java of the strength and determination of the British Government that they now for the first time know their relative situation and importance The European power is now for the first time paramount in Java Z lista Rafflza general gubernatoru Britanskoyi Ost Indiyi Gilbertu Elliotu Pislya smerti Hamengkubuvono III v 1814 roci na prestol buv zvedenij jogo molodshij sin pid im yam Hamengkubuvono IV Starshij sin princ Diponegoro buv obijdenij pri prestolonasliduvanni cherez svoye pohodzhennya vin buv sinom molodshoyi nalozhnici i mozhlivo z urahuvannyam jogo vlasnogo nebazhannya zajmatisya derzhavnim upravlinnyam oskilki v molodosti Diponegoro viddavav perevagu religijnoyi diyalnosti Pislya povernennya britancyami Yavi gollandcyam v 1816 roci provedeni nimi teritorialni ta administrativni zmini v sultanati Dzhok yakarta ne pereglyadalisya Pakualaman zalishivsya okremim sultanatom skorocheni privileyi miscevoyi vladi i urizani zbrojni sili ne buli vidnovleni Yavanska vijna Klatenska ugoda 1825 1830 Dokladnishe Yavanska vijna Princ Diponegoro vatazhok antigollandskogo povstannya 1825 30 rokiv Pislya smerti Hamengkubuvono IV v kinci 1823 roku prestol uspadkovuvav jogo malolitnij sin pid im yam Hamengkubuvono V Pri comu pretenziyi Diponegoro na status regenta zadovoleni ne buli i cej post otrimav odin z dalekih rodichiv novogo sultana yakogo gollandci vvazhali bilsh loyalnim Ce prizvelo do zagostrennya vidnosin mizh Diponegoro i kerivnictvom Niderlandskoyi Ost Indiyi Nezabarom Diponegoro stav vidkrito kritikuvati ne tilki kolonialnu administraciyu a j dzhok yakartskij dvir yakij na jogo dumku perejshov na sluzhbu nevirnim chuzhincyam zradivshi vlasnij narod i musulmansku viru Jogo zakliki zustrili rozuminnya yak na shirokomu narodnomu rivni tak i z boku znachnoyi chastini dzhok yakartskoyi znati nevdovolenoyi politikoyu gollandciv yaki planomirno urizali yiyi ekonomichni prava i stanovi privileyi V rezultati na storonu Diponegoro vstala majzhe polovina vishoyi aristokratiyi sultanatu i bagato hto z glav jogo oblastej Protyagom korotkogo chasu Diponegoro zaruchivshis znachnoyu suspilnoyu pidtrimkoyu stav liderom antigollandski nalashtovanih sil ne tilki Dzhok yakarti ale i praktichno vsiyeyi Yavi Privodom do zbrojnogo vistupu prihilnikiv Diponegoro stala rozpochata gollandcyami v berezni 1825 roku prokladka dorogi z Dzhok yakarti na shid Yavi v hodi yakoyi budivelni roboti torknulisya teritoriyi pohovan predkiv Diponegoro Rozcinivshi podiyu yak vazhku obrazu princ ogolosiv svyashennu vijnu proti kolonizatoriv i yih miscevih poplichnikiv Vijskovi diyi pochalisya 20 lipnya pislya sprobi gollandciv zaareshtuvati buntivnogo princa Uzhe v pershi tizhni vijni sili povstalih obchislyuvalisya desyatkami tisyach cholovik i voni zmogli vzyati pid kontrol znachnu chastinu Dzhok yakarti i prileglih teritorij Yavi U veresni 1825 roku povstanci vzyali v oblogu stolicyu sultanatu odnak pislya nevdaloyi sprobi shturmu zmusheni buli zalishiti poziciyi buduchi atakovanimi pidospilimi gollandskimi vijskami pid komanduvannyam generala Hendrika de Koka Pragnuchi privernuti na svoyu storonu simpatiyi dzhok yakartciv vse bilsha kilkist yakih shilyalosya na bik povstalogo Diponegoro gollandci vidnovili na prestoli Hamengkubuvono II povernuvshi jogo iz zaslannya Peredbachalosya sho povernennya starogo sultana sho ranishe neodnorazovo viyavlyav nepokoru kolonizatoram simvolizuye gotovnist gollandciv do spivisnuvannya z bilsh nezalezhnoyu Dzhok yakartoyu Prote cej rozrahunok ne vipravdavsya starij Hamengkubuvono II ne koristuvavsya znachnim avtoritetom ni sered prostogo naselennya ni v pridvornih kolah Pislya jogo smerti v 1828 roci do vladi znovu povernuvsya Hamengkubuvono V Polon Diponegoro kartina roboti Radena Saleha 1857 rik Nezvazhayuchi na nevdachu pid Dzhok yakartoyu opolchennya Diponegoro v 1825 1827 rokah zmoglo zavdati doshkulnih udariv gollandcyam i sultanskij armiyi sho bilasya na yihnomu boci a bijci ostannoyi masovo perehodili na bik zakolotnikiv Tilki pislya istotnogo zbilshennya chiselnosti niderlandskih vijsk i zvedennya nimi na centralnij Yavi rozgaluzhenoyi sistemi fortifikacijnih sporud sho vklyuchala blizko 200 fortiv i blokgauziv prihilniki princa buli zmusheni perejti do oboronnoyi taktiki Prote Diponegoro vidkinuv propoziciyi gollandciv pro primirennya v obmin na vidilennya jomu chastini Dzhok yakarti v yakosti okremogo spadkovogo knyazivstva i zi svogo boku napolyagav na vladi nad usima pravovirnimi Yavi U berezni 1830 roku pislya seriyi porazok zalishki armiyi Diponegoro buli blokovani v rajoni mista Magelang pislya chogo sam vin buv zahoplenij v polon pid privodom peregovoriv i nezabarom zaslanij na Sulavesi Povstannya pid provodom Diponegoro sho stalo najmasshtabnishim antikolonialnim vistupom korinnogo naselennya Gollandskoyi Ost Indiyi prizvelo do vazhkih demografichnih materialnih ta politichnih naslidkiv dlya Dzhok yakarti Do kincya vijni naselennya sultanatu skorotilasya praktichno vdvichi sotni tisyach zhiteliv zaginuli vtekli abo buli nasilno pereseleni Bulo zrujnovano bagato naselenih punktiv v zapustinnya prijshli silskogospodarski ugiddya Po sultanatu prokotilasya hvilya represij buli zaslani abo vidlucheni vid dvoru usi predstavniki miscevoyi znati pomicheni v simpatiyah do Diponegoro 27 veresnya 1830 r v selishi Klaten na centralnij Yavi predstavnikami Dzhok yakarti Surakarta i gollandskoyi administraciyi bulo pidpisano ugodu sho ostatochno oformila zalezhnist oboh cih yavanskih derzhav vid Gaagi v yakosti protektorativ i vpisala yih v administrativnu sistemu Niderlandskoyi Ost Indiyi Monarhichna forma pravlinnya zberigalasya prote povnovazhennya sultaniv nosili perevazhno ceremonialnij harakter v toj chas yak realna vlada perehodila v ruki rezidentiv Ugoda takozh peredbachala suttyevi peretvorennya vnutrishnogo ustroyu Dzhok yakarti zokrema kardinalne urizannya prav vishih pridvornih chiniv Krim togo znachna chastina teritoriyi Dzhok yakarti i teritorij yaki keruvalis dzhok yakartskim i surakartskim sultanami spilno vidtorgalisya na korist Niderlandskoyi Ost Indiyi Mizh dvoma sultanatami vpershe provodilasya chitka mezha pri comu na i bez togo urizanij teritoriyi Dzhok yakarti stvoryuvalisya kilka novih surakartskih anklaviv Primitno sho ce stalo ostannoyu teritorialnoyu zminoyu Dzhok yakarti vstanovleni v 1830 roci mezhi zberigalisya do kincya yiyi isnuvannya yak formalno suverennogo sultanatu Piznij period niderlandskoyi kolonizaciyi 1830 1942 Vorota fortu Fredeburg yakij otrimav suchasnij viglyad v 1868 roci Pislya zavershennya yavanskij vijni i likvidaciyi yiyi naslidkiv obstanovka v Dzhok yakarta postupovo stabilizuvalasya Vidnosini z kolonialnoyu administraciyeyu normalizuvalisya Hamengkubuvono V i jogo nastupniki demonstruvali yij povnu loyalnist U 1832 roci bulo zaversheno rozpochate she do vijni budivnictvo velichnoyi rezidenciyi niderlandskogo predstavnika yaka bula zvedena v bezposerednij blizkosti vid sultanskogo kratona i otrimala sered miscevogo naselennya nazvu Gedung Agung indonez Gedung Agung bukvalno verhovna budivlya U 1830 h rokah za rozporyadzhennyam administraciyi Niderlandskoyi Ost Indiyi na bilshij chastini Yavi bula vvedena tak zvana sistema primusovih kultur nid cultuurstelsel Blizko 20 miscevih zemlerobskih ugid vidvodilosya pid posadki silskogospodarskih kultur yaki koristuvalisya popitom na yevropejskomu rinku obroblyati yaki stavilosya v obov yazok tubilnim selyanskim obshinam Formalno cya sistema ne poshiryuvalasya na Dzhok yakartu i tri inshi monarhiyi protektorati prote seriya ukladenih z yih vladoyu specialnih ugod faktichno zabezpechuvala zastosuvannya analogichnih metodiv ekspluataciyi i na cih teritoriyah V rezultati protyagom nastupnih desyatilit v sultanati buli rozbiti desyatki plantacij kavi cukrovoyi trostini tyutyunu i indigo Chastina dohodiv vid realizaciyi ciyeyi produkciyi gollandci vidrahovuvali v sultansku skarbnicyu nevelika chastka jshla na vinagorodu obshinnoyi verhivki Princi i princesi sultanata Dzhokyakarta Foto blizko 1870 r U 1867 roci na teritoriyi sultanatu stavsya potuzhnij zemletrus sho viklikav znachni rujnuvannya I Gedung Agung i niderlandskij fort serjozno postrazhdali i buli vidbudovani zanovo same v takomu viglyadi obidva cih budivli zbereglisya do pochatku XXI stolittya Primitno sho rekonstrujovanij fort otrimav nazvu Fredeburg nid Vredeburg bukvalno mirna fortecya cim administraciya koloniyi pidkreslyuvala svij nastrij na mirne spivisnuvannya z sultanatom V cilomu politichne i socialno ekonomichne stanovishe Dzhok yakarti v drugij polovini XIX stolittya bulo cilkom stabilnim Vsima skilki nebud istotnimi upravlinskimi pitannyami vidav aparat niderlandskogo rezidenta Sultan i jogo dvir sho buli pozbavleni realnoyi vladi zoseredzhuvali zusillya v osnovnomu na rozvitku miscevoyi kulturi Tak Hamengkubuvono V ne tilki zibrav znachnu biblioteku i aktivno dopomagav mistectvam i naukam ale takozh sam aktivno zajmavsya literaturnoyu praceyu i istorichnimi doslidzhennyami U sultanati pochali vidavatisya periodichni drukovani vidannya v 1877 roci vijshla persha gazeta gollandskoyu movoyu a u 1879 roci persha gazeta yavanskoyu Riven politichnogo konformizmu miscevoyi eliti buv dosit visokim Za dosit trivalij period yedinim politichnim potryasinnyam stala nevdala sproba palacovogo perevorotu rozpochata v 1883 roci odniyeyu z vdiv Hamengkubuvono III z metoyu zvesti na prestol svogo sina princa Surengalagu yavan Suryengalaga i vdova i princ buli zaslani gollandcyami na Sulavesi U 1927 roci v rezultati reformuvannya administrativno teritorialnogo podilu Niderlandskoyi Ost Indiyi oficijnij status Dzhok yakarti zaznav deyakih zmin Zalishayuchis formalno suverennim sultanatom vona bula pririvnyana za statusom do provincij koloniyi a postijnij predstavnik gollandskoyi administraciyi v sultanati otrimav posadu gubernatora Palacovi sluzhbovci bilya vorit onovlenogo kratona Foto 1929 roku Socialno ekonomichnij uklad sultanatu postupovo modernizuvavsya na jogo teritoriyi z yavlyalisya promislovi ta komercijni pidpriyemstva U stolici ta najbilshih naselenih punktah sultanatu buduvalisya veliki kam yani budivli sho chasto poyednuvali v svoyij zovnishnosti miscevu i yevropejsku stilistiku U 1928 roci za uchastyu yevropejskih arhitektoriv bulo perebudovano i znachno rozshireno sultanskij kraton same v comu vidi palacovij kompleks zberigsya do teperishnogo chasu Sultani pri vstupi na prestol pidpisuvali z gubernatorami tak zvani politichni ugodi v yakih dosit detalno obgovoryuvalis rizni nyuansi statusu Dzhok yakarti i principi yiyi vidnosin z kolonialnoyu administraciyeyu V rezultati vlada monarhiv stavala vse bilsh obmezhenoyu a gollandci otrimuvali vse bilsh shiroki administrativni i ekonomichni prava shodo dzhok yakartskoyi teritoriyi Ostannij dokument takogo rodu buv pidpisanij v 1940 roci mizh Hamengkubuvono IX i gubernatorom Dzhok yakarti Lyusenom Adamom U period Drugoyi svitovoyi vijni Dzhok yakarta yak i vsya insha teritoriya Niderlandskoyi Ost Indiyi bula zahoplena yaponskimi vijskami Sultanat buv zajnyatij bez boyiv 6 7 bereznya 1942 roku i yak i bilsha chastina Yavi vklyuchenij v zonu okupaciyi 16 j yaponskoyi armiyi Okupacijna administraciya rozmistilasya v Gedung Agung komanduvannya yaponskogo garnizonu v forti Fredeburg Sultan Hamengkubuvono VIII i Lyusyen Adam ostannij niderlandskij gubernator Dzhok yakarti 1939 rik Pragnuchi privernuti na svoyu storonu simpatiyi miscevogo naselennya yaponska administraciya nadala sultanatu status kerovanoyi teritoriyi yap kooti yakij peredbachav znachno bilshij stupin samovryaduvannya nizh v piznij period niderlandskoyi kolonizaciyi Skoristavshis cim Hamengkubuvono IX znachno zmicniv i rozshiriv derzhavnij aparat perevivshi jogo pri comu faktichno v svoye pryame pidporyadkuvannya Rol pepatih dalem v rezultati bula zvedena do minimumu a piznishe v 1945 roci pislya vidhodu u vidstavku Danuredzho VIII cherez pohilij vik cya posada vzagali bula skasovana Takim chinom Hamengkubuvono IX stav pershim sultanom v istoriyi Dzhok yakarti sho vzyav u svoyi ruki kerivnictvo vladnimi strukturami Novi politichni ta administrativni povnovazhennya sultana dozvolili jomu vzhiti ryad zahodiv spryamovanih na polipshennya socialno ekonomichnoyi situaciyi v Dzhok yakarti Pri comu pragnuchi zniziti normi po zdachi prodovolstva okupacijnij vladi vin rozporyadivsya zanizhuvati dani pro vrozhayi risu ta inshih kultur Za dopomogoyu falsifikovanoyi zvitnosti monarhu vdalosya perekonati yaponciv sho viroblenogo v Dzhok yakarta prodovolstva ne cilkom vistachaye navit dlya pokrittya potreb miscevih zhiteliv V rezultati yaponci pidtrimali proekt Hamengkubuvono IX po priskorenomu rozvitku miscevoyi irigacijnoyi sistemi Pid privodom mobilizaciyi naselennya na budivnictvo kanaliv sultan domigsya zvilnennya svoyih piddanih vid primusovih robit za mezhami Yavi v toj chas yak miljoni zhiteliv inshih chastin ostrova buli spryamovani yaponcyami v rizni chastini arhipelagu v yakosti romusya yap 労務者 Rōmusha chornorobi sho pracyuvali na primusovih robotah pid chas yaponskoyi okupaciyi Krim togo Hamengkubuvono IX rozpustiv bilshu chastinu sultanskoyi gvardiyi shob uniknuti yiyi vikoristannya yaponcyami v bojovih diyah proti vijsk soyuznikiv Dislokovani v Dzhok yakarti okupacijni vijska pripinili vijskovu diyalnist pislya ogoloshennya pro kapitulyaciyu Yaponiyi 15 serpnya 1945 roku prote prodovzhuvali znahoditisya na teritoriyi sultanatu do kincya zhovtnya 1945 roku koli buli vivezeni zvidti anglo gollandskimi silami Poetapne vhodzhennya do skladu Indoneziyi 1945 1950 Golovnij paviljon dzhok yakartskogo kratona suchasnij vid Pislya progoloshennya nezalezhnosti Indoneziyi 17 serpnya 1945 roku sultan Dzhok yakarti napraviv vitalnij list na im ya prezidenta Sukarno v yakomu visloviv namir vstanoviti druzhni vidnosini z novoyu derzhavoyu Odnochasno delegovanij v Dzhakartu dzhok yakartskij emisar povidomiv pro gotovnist sultanatu uvijti do skladu Respubliki pri zberezhenni visokogo stupenya samovryaduvannya 5 veresnya 1945 roku Hamengkubuvono IX vidav ukaz yakij viznachaye pravovij status sultanatu yak osoblivogo okrugu Respubliki Indoneziyi Pri comu monarhichna forma pravlinnya zberigalasya z pevnimi nyuansami vlada monarha v mezhah Dzhok yakarti ogoloshuvalasya absolyutnoyu prote vin nis vidpovidalnist pered prezidentom Indoneziyi U toj zhe den analogichnij ukaz buv vidanij pravitelem Pakualamana Pakualamom VIII Cya data vvazhayetsya pochatkom procesu integraciyi Dzhok yakarti v indonezijsku derzhavnu sistemu yakij roztyagnuvsya na nastupni p yat rokiv Hamengkubuvono IX sultan Dzhok yakarti v 1940 1988 rokah vice prezident Indoneziyi v 1973 1978 rokah U sultanati pochali formuvatisya politichni ta silovi strukturi pidzvitni centralnij respublikanskij vladi zokrema misceve predstavnictvo Centralnogo Nacionalnogo Komitetu Indoneziyi indonez Komite Nasional Indonesia Pusat timchasovogo predstavnickogo organu zasnovanogo prezidentom Sukarno 27 veresnya 1945 roku kerivnictvo ostannogo ogolosilo pro perehid vladi v Dzhok yakarta do uryadu Respubliki Indoneziyi i zazhadalo vid komanduvannya yaponskih vijsk sho zalishalisya v sultanati zvilniti vsi zajnyati nimi administrativni budivli 5 zhovtnya glava yaponskoyi administraciyi peredav respublikanskim predstavnikam Gedung Agung prote yaponski chastini prodovzhuvali utrimuvati shtabni ta kazarmeni primishennya v rajoni Kotabaru indonez Kotabaru 7 zhovtnya poziciyi yaponciv buli atakovani ozbroyenim zagonom respublikanciv Pislya boyu yakij stav najbilshim vijskovim zitknennyam na teritoriyi sultanatu za ves period yaponskoyi vijskovoyi prisutnosti zaginuv 21 indoneziyec i 9 yaponciv yaponske komanduvannya zdalo vsi pidkontrolni jomu budivli i pristupilo do zdachi zbroyi 29 zhovtnya 1945 roku Hamengkubuvono IX i Pakualam VIII vidali spilnij nakaz pro peredachu zakonodavchoyi vladi na teritoriyah oboh sultanativ yedinomu miscevomu organu stvoryuvanomu v ramkah zakonodavchoyi sistemi Indoneziyi Ce rishennya poklalo pochatok procesu vozz yednannya sultanativ yakij buv zavershenij 18 travnya 1946 roku Zgidno chergovoyi spilnoyi postanovi dvoh monarhiv organi upravlinnya yih volodin povnistyu integruvalisya a nazva Osoblivij okrug Dzhok yakarta poshiryuvalosya i na Pakualaman Teritoriya sultanatu stala odnim z klyuchovih teatriv vijskovih dij pid chas vijni za nezalezhnist Indoneziyi sho trivala z perervami z oseni 1945 roku do kincya 1949 roku Najvazhlivishoyu podiyeyu v istoriyi Dzhok yakarti stalo timchasove perenesennya syudi stolici Indoneziyi take rishennya bulo prijnyato prezidentom Sukarno 5 sichnya 1946 roku pislya zahoplennya Dzhakarti gollandskimi vijskami Pravove oformlennya takogo kroku viyavilosya dosit skladnim Spochatku praktichno vsya teritoriya sultanskoyi stolici bula yuridichno vidilena z teritoriyi sultanatu prote v chervni 1947 roku z oglyadu na nevdovolennya Hamengkubuvono IX takim stanom sprav bulo dosyagnuto zgodi pro spilnij suverenitet sultana i centralnih vlastej Respubliki nad mistom Monarh i jogo dvir yak i ranishe rozmishuvalisya v kratoni rezidenciyeyu Sukarno stav Gedung Anung a u Vredeburzi rozmistilosya komanduvannya zbrojnih sil Indoneziyi na choli z generalom Sudirmanom U cej period buv prijnyatij kompleks zahodiv shodo adaptaciyi administrativnoyi sistemi Dzhok yakarti do zagalnonacionalnih norm Memorial Povernennya Dzhok yakarti prisvyachenij vidbittyu mista u gollandciv 1 bereznya 1948 roku U 1948 roci na dzhok yakartskij teritoriyi vidbuvalisya masshtabni bojovi zitknennya mizh gollandskoyu armiyeyu i zbrojnimi silami Respubliki Indoneziyi 19 grudnya 1948 roku m Dzhok yakarta bulo zahoplene gollandcyami a prezident Sukarno i vice prezident Hatta sho perebuvali v misti potrapili v polon Pri comu funkciyi stolici Indoneziyi buli peredani Sumatranskogo mistu Bukittingi Prote respublikanski sili prodovzhuvali aktivno diyati v bagatoh rajonah sultanatu vdayuchis do partizanskih metodiv borotbi 1 bereznya 1949 roku yim vdalosya na kilka godin vidbiti stolicyu sultanatu ce podiya mala velike moralne znachennya dlya prihilnikiv nezalezhnosti krayini i stala odnim z najbilsh yaskravih momentiv indonezijskoyi gollandskoyi vijni Za pidsumkami Gaazkoyi konferenciyi kruglogo stolu sho zavershilasya v listopadi 1949 roku bulo progolosheno stvorennya Spoluchenih Shtativ Indoneziyi SShI federativnogo utvorennya v yake silno urizana Respublika Indoneziya vklyuchalasya poryad z grupoyu kvazinezalezhnih derzhav stvorenih pri zastupnictvi gollandciv na utrimuvanih nimi ost indskih teritoriyah Stoliceyu SShI progoloshuvalasya Dzhakarta a v Dzhok yakarti pislya vivedennya zvidti gollandskih vijsk oblashtovuvalisya stolicya Respubliki Indoneziyi yak odnogo zi shtativ SShI Koronaciya sultana Hamengkubuvono X v 1989 r Pislya togo yak navesni 1950 roku Spolucheni Shtati Indoneziyi de fakto perestali isnuvati vse shtati tim chi inshim chinom buli vklyucheni do skladu Respubliki Indoneziyi proces oformlennya statusu Dzhok yakarti yak chastini indonezijskoyi teritoriyi vstupiv v zavershalnu fazu 3 serpnya 1950 buv prijnyatij Zakon 3 Respubliki Indoneziyi pro stvorennya osoblivogo okrugu Dzhok yakarta a 14 serpnya 1950 roku za dva dni do oficijnoyi likvidaciyi SShI i progoloshennya Respubliki Indoneziyi unitarnoyu derzhavoyu Zakon 19 Respubliki Indoneziyi yakij peredbachav ryad zmin i dopovnen do poperednogo U nomu zokrema zaznachalosya stvorennya v okruzi vsih administrativnih institutiv provincijnogo rivnya Gubernatorom osoblivogo okrugu buv priznachenij Hamengkubuvono IX vice gubernatorom Pakualam VIII prichomu takij rozpodil povnovazhen peredbachalosya i dlya yihnih spadkoyemciv Bilsh togo obidva monarha zberigali spadkovi sultanski tituli spadkove pravo na svoyi palacovi kompleksi utrimannya dvoru i ryad protokolnih privileyiv Takim chinom u serpni 1950 roku sultanat Dzhok yakarta pripiniv isnuvannya v yakosti derzhavnogo utvorennya Pri comu jogo socialni i kulturni tradiciyi prodovzhuvali grati viklyuchno veliku rol v podalshomu zhitti odnojmennogo osoblivogo okrugu Ostannij zhe pravitel sultanatu Hamengkubuvono IX protyagom dekilkoh desyatilit zalishavsya odnim z najavtoritetnishih derzhavnih diyachiv Indoneziyi i bagato raziv zajmav rizni uryadovi posadi a v 1973 1978 rokah posadu vice prezidenta krayini Perelik sultaniv Dzhok yakartiTronne im ya Dati zhittya Dati pravilinnya Oficijnij portret z po 6 serpnya 1717 4 bereznya 1792 74 roki 1755 1792 Hamengkubuvono II 7 bereznya 1750 3 sichnya 1828 77 rokiv 1792 1810 20 lyutogo 1769 3 listopada 1814 45 rokiv 1810 1811 Hamengkubuvono II 7 bereznya 1750 3 sichnya 1828 77 rokiv 1811 1812 20 lyutogo 1769 3 listopada 1814 45 rokiv 1812 1814 3 kvitnya 1804 6 grudnya 1822 18 rokiv 1814 1822 20 serpnya 1821 1855 1822 1826 Hamengkubuvono II 7 bereznya 1750 3 sichnya 1828 77 rokiv 1826 1828 20 serpnya 1821 1855 1828 1855 1821 20 lipnya 1877 1855 1877 1839 1931 1877 1921 3 bereznya 1880 22 zhovtnya 1939 59 rokiv 1921 1939 12 serpnya 1912 2 zhovtnya 1988 76 rokiv 1939 1988 2 kvitnya 1946 1988 doteperDiv takozhSultanat Banten Gollandska Ost Indijska kompaniya Niderlandska Ost Indiya Istoriya IndoneziyiPrimitkiMataram 18 sichnya 2014 u Wayback Machine Encyclopaedia Britannica Elektronna versiya Britanskoyi enciklopediyi Perevireno 23 kvitnya 2015 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 209 ch 1 Ricklefs 2001 s 129 indonez Kompas Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 2 kvitnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr description dovidka Ricklefs 2001 s 124 Sabdacarakatama 2009 s 16 Pemerintah Daerah Kota Yogyakarta Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 2 kvitnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr datepublished dovidka Sabdacarakatama 2009 s 49 51 Imam Subkhan 2007 s 51 52 Pospelov 2002 s 138 Ricklefs 2001 s 130 Sabdacarakatama 2009 s 131 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 219 ch 1 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 220 ch 1 Ricklefs 2001 s 130 131 Ricklefs 2001 s 130 139 Ricklefs 2001 s 143 Ricklefs 2001 s 145 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 217 ch 1 Ricklefs 2001 s 146 Ricklefs 2001 s 147 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 227 ch 1 Ricklefs 2001 s 148 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 229 ch 1 Tim Hannigan angl History Today Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2018 Procitovano 31 marta 2015 goda a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pusti nevidomi parametri description ta datepublished dovidka Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 224 ch 1 Ricklefs 2001 s 151 Ricklefs 2001 s 150 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 244 ch 1 Ricklefs 2001 s 152 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 246 ch 1 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 247 ch 1 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 249 ch 1 Ricklefs 2001 s 153 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 251 ch 1 The Indonesian town 1958 s 326 indonez Portal Nasional Republik Indonesia Arhiv originalu za 12 kvitnya 2016 Procitovano 8 kvitnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr datepublished dovidka Ricklefs 2001 s 163 Kedaulatan Rakyat dalam Lintasan Sejarah 1 grudnya 2017 u Wayback Machine Direktorat Jenderal Kebudayaan Oficijnij sajt golovnogo upravlinnya kulturi Ministerstva osviti i kulturi Respubliki Indoneziyi Perevireno 9 kvitnya 2015 Ricklefs 2001 s 164 UUD 45 2007 s 60 indonez Merdeka Arhiv originalu za 22 kvitnya 2016 Procitovano 8 kvitnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr datepublished dovidka Roem amp Atmakusumah 2011 s 48 Indonesia World War Ii And The Struggle For Independence 1942 50 2004 10 30 u Wayback Machine Perevireno 9 kvitnya 2015 11 lyutogo 2013 roku angl Kompas Arhiv originalu za 29 sichnya 2019 Procitovano 9 kvitnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr description dovidka Roem amp Atmakusumah 2011 s 59 Roem amp Atmakusumah 2011 s 56 indonez Pemerintah Daerah Istimewa Yogyakarta Arhiv originalu za 15 bereznya 2015 Procitovano 14 kvitnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr datepublished dovidka Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 64 ch 2 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 63 ch 2 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 83 85 ch 2 Bandilenko i dr ta 1992 1993 s 88 ch 2 Vsemirnaya istoriya 1979 T XII Pomilka cituvannya Teg lt ref gt z nazvoyu JP Vredeburg viznachenij u lt references gt ne vikoristovuyetsya v poperednomu teksti Pomilka cituvannya Teg lt ref gt z nazvoyu Occupation viznachenij u lt references gt v grupi nichogo ne mistit DzherelaIndoneziya Iva Italiki M Sovetskaya enciklopediya 1972 S 539 556 Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t gl red A M Prohorov 1969 1978 t 10 Vsemirnaya istoriya V 13 t E M Zhukov glavnyj redaktor M Gosudarstvennoe izdatelstvo politicheskoj literatury t I III Izdatelstvo socialno ekonomicheskoj literatury t IV IX Mysl t X XIII 1956 1983 Bandilenko G G Gnevusheva E I Deopik D V Cyganov V A Istoriya Indonezii V 2 ch M 1992 1993 Pospelov Evgenij Mihajlovich Geograficheskie nazvaniya mira Toponimicheskij slovar 2 e izdanie M Russkie slovari OOO Izdatelstvo Astrel OOO Izdatelstvo ACT 2002 S 512 ISBN 5 93259 014 9 The Indonesian town studies in urban sociology Bandung Koninklijk Instituut voor de Tropen 1958 Vol 4 379 p Ricklefs Merle Calvin A History of Modern Indonesia since c 1200 3rd edition Stanford University Press 2001 495 p ISBN 978 0804744805 Ki Sabdacarakatama Sejarah Keraton Yogyakarta Yogyakarta PT Buku Kita 2009 221 p ISBN 978 979 168 104 9 Imam Subkhan Hiruk Pikuk Wacana Pluralisme Di Yogya Yogyakarta Kanisius 2007 143 p ISBN 978 979 21 1750 9 UUD 45 dan Perubahannya Jakarta Tangga Pustaka 2007 121 p ISBN 978 979 9051 48 7 Mohamad Roem Atmakusumah Takhta untuk rakyat celah celah kehidupan Sultan Hamengku Buwono IX Jakarta Gramedia Pustaka Utama 2011 455 p ISBN 978 979 2267 679