Дедяков (також: Дедеяков, Тетяков, Тютяков) — середньовічне аланське (в літописах — «яське») місто на Передкавказзі, згадуване в руських літописах. Місцезнаходження Дедякова точно невідомо.
У джерелах
Під 1277—1278 роками (6785-6786 рік від створення світу) у Симеонівському літописі, про участь руських князів у поході на Передкавкавказзя спільно з татарами, сказано: «Князь же Ростовський Гліб Василькович з братаничем своїм з князем Костянтином, князь Федір Ростиславич, князь Андрій Олександрович та інші багато князів з боярами й слугами поїхали на війну з царем Менгутемером, і поможе Бог князям руським, що взяли славне місто яське Дедеяков, зимою 8 лютого місяця, на пам'ять святого пророка Захарії, і полон і користь велику взяли, а супротивних без числа зброєю побили, а град їх вогнем підпалили».
Для вирішення проблеми локалізації міста важливо, що воно назване «славний град Яський Дедеяков». Ясами в руських літописах XIII сторіччя називали алан Північного Кавказу. Епітет «славний» говорить про те, що місто було досить велике і відоме.
Під 1319 роком в Никонівському літописі, в оповіданні про загибель Михайла Тверського, вказані географічні орієнтири місця його смерті: «…за річкою за Теркою, під великими горами під Яськими і Черкаськими, у граді Тітякові, на річці Сівінці, поблизу Врат Залізних, у боввана мідного золотої голови, у Теміревої богатиревої могили».
Більшість сучасних дослідників вважає, що «Терка» — це річка Терек, «Сівінець» — річка Сунжа (виходячи з її місцевого тюрко-перського найменування Севендж або Сундж), а «Врата Залізні» — Дарьяльський прохід через Кавказький хребет. Хоча існують і інші версії. Так В. О. Штро ототожнює «Сівінець» з річкою Сулак, а Залізні Ворота — з Дербентським проходом понад Каспієм.
При спробах локалізації міста також часто використовується літописний опис шляху, яким було перевезено тіло Михайла Тверського з Дедякова в Москву: «Князь Юрій наказав взяти тіло його і положили на віз, перевезли за річку Адьжь. Після ж звідти тіло Можча-рик, звідти перевезли його до граду Бездеж… і довезли його до Москви». Річка Аджь — на тюркських мовах означає «гіркота», «печаль» (за літописом «ще зветься Горе, горе бо і бе браття») — досить поширений топонім на Кавказі і Надкаспії. За Є. Г. Пчеліною, мова тут може йти про Гірку протоку в гирлі Терека неподалік від сучасного Кизляра . Місто Бездеж стояло на Волзі біля сучасної Єнотаевки.
Назва
- Тітяков (Тєтяков): Львівський літопис, IV Новгородський літопис, V Новгородський літопис, Софійський I літопис, Статечна книга, Тверський літопис.
- Дедяков / Тітяков: Воскресенський список, Московський літописний звід, Никонівський літопис — в цих літописах у подіях 1277—1288 років місто отримало свою назву Дедяков (Дадаков), а в записах 1319 року — Тітяков (Тєтяков).
- Дєдєяков: Троїцький літопис (в реконструкції М. Д. Присьолкова).
Вважалося, що похідну назву міста спотворено руським закінченням «-ов», що відсутнє в кавказьких мовах. Всеволод Міллер пояснює закінчення «ков» осетинським «-хьау» (-кау), властиве назвам багатьох осетинських сіл і що означає «селище». Отже Дедяков-Тітяков руських літописів слід розуміти, як осетинське «Дєдя-х'оєу» або «Тєтя-х'оєу». Є. Г. Пчеліна тлумачить назву, як похідне від чечено-інгушського «Дяттахо» — назви місцевості, що фігурує в фольклорній оповіді «Про канаву Тимира Кульгавого».
Ірак-І-Дадіан
Ірак-і Дадіан — в роботі мандрівника XVII сторіччя Евлія Челебі «Книга подорожів» називається селище над Тереком у сучасній Осетії Татартуп, що, ймовірно, співвідноситься з літописним «Дедяков».
Локалізації
Перша, помилкова спроба встановити місцезнаходження міста Дедякова на Дністрі виникла з отожненням наддунайських ясів з літописними (М. М. Щербатов, В. Н. Татищев).
Південний Дагестан (Дербент, Сулак)
Дедяков співвідносять з місцем загибелі Михайла Тверського Тітяковим, за М. М. Шербатовим, М. М. Карамзіним у Південному Дагестані біля Дербента. Очевидно, підставою для цього послужила згадка в літописі «Воріт Залізних», що тоді вважалися тільки Дербентським проходом понад Каспію. М. М. Карамзін вказував на тодішній аул Дєдух або Дивен. Ю. Клапрот заперечив, що надкаспійські Залізні ворота не були єдими на Кавказі. Наприкінці XX сторіччя В. О. Штро припустив розташування Дедякова у сточищі річки Сулак, в районі Андрейаул (сучасний аул Ендірей на південно-східній околиці дагестанського міста Хасав'юрт).
Куртатинська ущелина (Фіагдон)
П. Г. Бутков висловив припущення, що Дедяков міг бути розташований у місцевості Хуиськ-Адаг (Сухий яр) у Куртатинській ущелині на річці Фіагдон. В. Б. Пфафф дослідив численні середньовічні пам'ятки над Фіаглоном й припустив, що вони є літописним Дедяковим. Ф. С. Гребенець (Панкратов) вважав, що Дедяковим є селище Далагкау на Фіагдоні, у якому є залишки родового селища легендарних прабатьків осетин Тага і Курта, з численними оборонними вежами і укріпленими садибами. М. О. Караулов стверджував що літописним Тетяковим є осетинське невідоме сучасникам село Теттікау на Фіагдоні.
Владикавказ
У XIX сторіччі виникло припущення про зв'язок Дедякова з городищем хозаро-аланського часу, що лежало на південь від Владикавказу (у південній частині сучасного міста) на пагорбах правого берега Терека. Про це писали Юліус Клапрот , Хритиян Френ, Йозеф фон Гаммер-Пургшталь, Всеволод Міллер , Іван Толстой і Никодим Кондаков. У XX сторіччі цю точку зору підтримували Олександр Міллер , Б. В. Скитський , Леонід Семенов , Володимир Мінорський. Ця ж версія потрапила в «Нариси історії СРСР». На думку сучасних дослідників, дана гіпотеза не враховує вказівку всіх списків літописів на близькість річки Сівінець (Сунжи).
Верхній Джулат (Татартуп)
Петро Бутков став першим, хто висловив припущення про його перебування в Татартупі. В середині XX сторіччя ця версія була підтримана Леонідом Лавровим. У своїй роботі Лавров спирається на відомості з втраченої старовинної рукописи, що знаходилася в архіві командира Моздоцького полку Андрія Султан Казі-Гірея, в якій говорилося про те що Узбек-хан в 1319 році займався відбудовою замку Жулат. В іншій своїй роботі він наводить дані Плано Карпіні про багаторічну облогу монголами «якоїсь гори у алан», вважаючи що цією горою є Татартуп-Дедяков. Ототожнення Дедякова з Верхньоджулатським городищем (Татартупом) було підтримано М. Г. Сафаргаліевим, Б. В. Скитським, В. А. Кучкиним, а також проводили тут розкопки Є. І. Крупнова і В. О. Кузнєцовим. Ця ж версія, за підписом Є. І. Крупнова, фігурує в «Великій радянській енциклопедії» . Головним недоліком даної гіпотези є те, що згідно з літописними джерелами Дедяков стояв за Тереком, на річці Сівінець, а Татартуп знаходиться безпосередньо на Тереку.
Сточище річки Сунжа
Вивчаючи літописні джерела, В. Й. Ключевський прийшов до висновку про те, що Дедяков стояв на річці Сунжа. На початку XX століття про це ж згадував М. Ф. Яковлєв.
Можливе розташування Дедякова у сточищі річки Сунжа (Сівінець руських літописів) — Гамурзіївське городище в Назранівському районі Інгушетії.
Примітки
- ПСРЛ, 1913, с. 75.
- Крупнов, 1968, с. 291.
- ПСРЛ, 1885, с. 184.
- Пчелина, 2013, с. 58.
- Крупнов, 1968, с. 292.
- Штро, 1989, с. 266.
- ПСРЛ, 1856, с. 188—198.
- ПСРЛ, 1863, с. 411.
- Ключевский, 1871, с. 73—75.
- Пчелина, 2013, с. 57.
- Миллер, 1887, с. 69.
- Ахриев, 1871.
- Пчелина, 2013, с. 58—59.
- Лавров, 1956, с. 24—27.
- Татищев, 1784, с. 51.
- Щербатов, 1774, с. 284.
- Карамзин, 1819.
- Клапрот, 1828.
- Пчелина, 2013, с. 53—54.
- Бутков, 1869.
- Пфафф, 1871, с. 43—44.
- Гребенец, 1915, с. 71.
- Пчелина, 2013, с. 54.
- Хаммер-Пургшталь, 1848.
- Миллер, 1887.
- Толстой, Кондаков, 1890.
- Миллер, 1927.
- Скитский, 1944.
- Семёнов, 1947.
- Минорский, 1952, с. 238.
- Очерки, 1953, с. 789, прим.4.
- Бутков.
- Лавров, 1946, с. 49.
- Карпини, 1910, с. 42.
- Сафаргалиев, 1956, с. 128—136.
- Сафаргалиев, 1960, с. 54.
- История СО АССР, 1959.
- Кучкин, 1966.
- Крупнов, 1958.
- Крупнов, 1968.
- Кузнецов, 1974.
- БСЭ та 1969—1978.
- Пчелина, 2013, с. 56.
- Ключевский, 1871, с. 71.
- Яковлев, 1927.
- Є. г. Пчеліна провела дослідження згадок ясів у руських літописах і дійшла висновку, що з одинадцяти згадок тільки в трьох випадках можна впевнено говорити, що мова йде про ясів (аланів), а решта свідчень або не має до них відношення, або має на увазі під збірною назвою «Яси» в тому числі і інші народи Північного Кавказу. (Див.: Пчелина Е. Г. О местонахождении ясского города Дедякова по русским летописям и исторической литературе. // OSSETICA: Избранные труды по истории, этнографии и археологии осетинского народа. — Владикавказ: «Золотое сечение», 2013. — С. 68. — )
- Название местности «Хуыск-адаг» приводися у П. Г. Буткова в совершенно искажённом виде — «Хунхудаг», «Гускадин».
література
- Ахриев Ч. Э. Ингуши. // Терские ведомости. — 1871. — Вып. 13.
- Дедяков // Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, 1969—1978.
- Бутков П. Г. Материалы для новой истории Кавказа, с 1722 по 1893 год: в 3-х частях. — СПб., 1869. — С. 262.
- Бутков П. Г. О браках князей русских с ясынями. // Северный Архив. — СПб., 1825. — Т. XIII, кн. 4. — С. 317, 329.
- Бутков П. Г. Опыт древней истории Осетии // Архив АН СССР, рукописный отдел, папки7, л. 246, прим. 105. — Л.
- Виноградов В. Б. Ещё раз о месте убийства Михаила Тверского, речке «Горесть» и «славном граде ясском Дедякове». // Учёные записки Чечено-Ингушского пед. института. Сер. историч. наук. — Грозный, 1968. — Т. 8, № 26. — С. 62—70.
- Гребенец Ф. С. Могильники в Куртатинском ущелье. // Сборник материалов для описания местностей и племён Кавказа. — Тифлис, 1915. — Т. 44. — С. 71.
- История Северо-Осетинской АССР. — М., 1959. — С. 64.
- Карамзин Н. М. История государства Российского. — Издание второе, исправленное. — СПб.: Типография Н. Греча, 1819. — Т. 4. — С. 127. — 300,255 с.
- Караулов М. А. Терское казачество в прошлом и настоящем. — Владикавказ, 1912. — С. 247.
- Карпини Д. П. История монголов / Пер. А. И. Малеина. — СПб., 1910. — С. 42.
- Ключевский В. О. Древнерусские жития святых. — М., 1871. — С. 71.
- Крупнов Е. И. Новые археологические исследования. // Социалистическая Осетия. — 1958. — Вып. 207.
- Крупнов Е. И. Взаимосвязи Северного Кавказа с древней Русью. // Социалистическая Осетия. — 1960. — Вып. 9.
- Крупнов Е. И. По материалам работ Северо-Кавказской экспедиции. // Тезисы докладов на заседаниях, посвящённых итогам полевых исследований в 1960 г. — Отделение исторических наук АН СССР, Институт археологии, 1961. — С. 49—50, $11.
- Крупнов Е. И. Ещё раз о местонахождении города Дедякова. // Славяне и Русь. — М.: Издательство «Наука», 1968. — С. 291—297. — 471 с. — 3800 экз.
- Кузнецов В. А. На развалинах Татартупа. // Путешествие в древний Иристон. — М.: «Искусство», 1974. — 142 с. — 75 000 экз.
- Кучкин В. А. Где искать ясский город Тютяков? // Известия Северо-Осетинского НИИ. — Орджоникидзе: Северо-Осетинский НИИ, 1966. — Т. 25. — С. 169—183.
- Лавров Л. И. «Обезы» русских летописей. // Советская этнография. — 1946. — Вып. 4. — С. 49. — ISSN 0038-5050.
- Лавров Л. И. Происхождение кабардинцев и заселение ими нынешней территории. // Советская этнография. — 1956. — Вып. 1. — С. 24—27. — ISSN 0038-5050.
- Мамаев Х. М. О городе Дедякове и Алханкалинском городище. // Археология и вопросы этнической истории Северного Кавказа. — Грозный, 1979. — С. 112—117.
- Марковин В. И., Ошаев Х. Д. О местоположении ясского города Дедяков. // Советская археология. — 1978. — Вып. 1. — С. 83—95.
- Миллер А. А. Отчётный доклад в Северо-Осетинском научно-исследовательском институте в г. Владикавказе после окончания поездки в 1927 году по Северной Осетии. — 1927.
- Миллер В. Ф. Осетинские этюды. — М., 1887. — Т. III. — С. 70.
- Оньибене П. Древние города аланов. // Известия СОИГСИ. — Владикавказ: Северо-Осетинский институт гуманитарных и социальных исследований им. В. И. Абаева Владикавказского научного центра РАН и Правительства РСО-А, 2017. — Вып. 25(64). — С. 63—76. — ISSN 2223-165X.
- Очерки истории СССР. Период феодализма IX—XV вв. — М., 1953. — Т. II. — С. 789, прим.4.
- Присёлков М. Д. Троицкая летопись. Реконструкция текста. — М., Л., 1950. — С. 334, 356.
- Пчелина Е. Г. О местонахождении ясского города Дедякова по русским летописям и исторической литературе. // OSSETICA: Избранные труды по истории, этнографии и археологии осетинского народа. — Владикавказ: «Золотое сечение», 2013. — С. 52—70. — 327 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-904719-07-4.
- Пфафф В. Б. Материалы для истории Осетии. // Сборник сведений о кавказских горцах. — Тифлис, 1871. — Т. V. — С. 43—44.
- Сафаргалиев М. Г. Где находился золотоордынский город Дедяково. // Учёные записки Мордовского педагогического института. — Саранск, 1956. — Т. IV. — С. 128—136.
- Сафаргалиев М. Г. Распад Золотой Орды. // Учёные записки Мордовского педагогического института. — Саранск, 1960. — Т. VI. — С. 54.
- Семёнов Л. П. Из истории города Дзауджикау. — Дзауджикау, 1947. — С. 6.
- Скитский Б. В. Из прошлого города Дзауджикау. // Социалистическая Осетия. — 1944. — Вып. 55.
- Татищев В. Н. История Российская. — СПб.: Типография Вейтбрехта, 1784. — Т. IV. — С. 51.
- Толстой, И. И., Кондаков Н. П. Русские древности в памятниках искусства. — СПб., 1890. — Т. III. — С. 102.
- Штро В. А. Дербент и Железные ворота в древнерусской литературе. // Труды отдела древнерусской литературы. — Л.: «Наука», 1989. — Т. XLII. — С. 262—267.
- Щербатов М. М. История Российская от древнейших времён. — СПб., 1774. — Т. III. — С. 138—139,284.
- Эвлия Челеби. Глава III. Путь через земли Большой и Малой Кабарды. Описание древних городов и великого города земли Дагестанской, то есть описание древнего города Ирак-и Дадиан // Книга путешествия. Извлечения из сочинения турецкого путешественника XVII века. Перевод и комментарии. — М.: Издательство «Наука». Главная редакция восточной литературы, 1979. — Т. 2. Земли Северного Кавказа, Поволжья и Подонья. — С. 99—103. — (Памятники литературы народов Востока). — 5000 экз.
- Яковлев Н. Ф. Вопросы изучения чеченцев и ингушей. — Грозный, 1927.
- Hammer-Purgstall. Geschichte des Goldenen Horde in Kiptschak das ist der Mongolen in RuGland. — Pesth., 1848. — С. 11,257,580.
- Minorskij W. F. The Alan Capital Magas and the Mongol Campaigns. // Bulletin of the School of Oriental and African Studies. — 1952. — Т. XIV. — С. 238.
- Potocki J. Voyage dans les Steps D'Astrakhan at che Caucase. — Paris, 1828. — Т. II. — С. 389. — см. предисловие издателя.
- Воскресенский список // Полное собрание русских летописей / Подготовлена к изданию Я. И. Бередниковым и А. Ф. Бычковым под ред. А. С. Норова. — СПб.: Типография Эдуарда Праца, 1856. — Т. VII. — С. 173, 194. — 345 с.
- Львовская летопись // Полное собрание русских летописей / Под ред. С. А. Андианова. — СПб.: Типография М. А. Александрова, 1910. — Т. XX. — С. 184. — 418 с.
- Московский летописный свод конца XV века // Полное собрание русских летописей / Под ред. М. Н. Тихомирова. — М.-Л., 1949. — Т. XXV. — С. 152,164. — 464 с.
- Никоновская летопись // Полное собрание русских летописей / Под ред. А. Ф. Бычкова. — СПб.: Типография министерства внутренних дел, 1885. — Т. X. — С. 155,156, 184. — 244 с.
- Новгородская IV летопись // Полное собрание русских летописей. — СПб.: Типография Эдуарда Праца, 1848. — Т. IV. — С. 43. — 363 с.
- Симеоновская летопись // Полное собрание русских летописей. — СПб., 1913. — Т. XVIII. — С. 75.
- Софийская I летопись // Полное собрание русских летописей. — СПб.: Типография Эдуарда Праца, 1851. — Т. V. — С. 199, 213.
- Степенная книга // Полное собрание русских летописей / Под ред. П. Г. Васенко. — СПб.: Типография М. А. Александрова, 1908. — Т. XX, ч.1. — С. 339. — 342 с.
- Тверская летопись // Полное собрание русских летописей / Под ред. А. Ф. Бычкова. — СПб.: Типография Леонида Демиса, 1863. — Т. XV. — С. 411. — 504 с.
- Лицевой летописный свод XVI века. Русская летописная история . — М.: ООО "Фирма «АКТЕОН», 2014. — Т. 7. 1290—1342 гг. — С. 355—357. — 504 с.
Посилання
- Дедяков — Кубачи в эпицентре Крестового похода 1032—33 годов … [ 25 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- О МЕСТОНАХОЖДЕНИИ ЯССКОГО ГОРОДА ДЕДЯКОВ [ 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dedyakov takozh Dedeyakov Tetyakov Tyutyakov serednovichne alanske v litopisah yaske misto na Peredkavkazzi zgaduvane v ruskih litopisah Misceznahodzhennya Dedyakova tochno nevidomo Vzyattya Dedyakova v 1278 roci Osobovij litopisnij zvidU dzherelahPid 1277 1278 rokami 6785 6786 rik vid stvorennya svitu u Simeonivskomu litopisi pro uchast ruskih knyaziv u pohodi na Peredkavkavkazzya spilno z tatarami skazano Knyaz zhe Rostovskij Glib Vasilkovich z bratanichem svoyim z knyazem Kostyantinom knyaz Fedir Rostislavich knyaz Andrij Oleksandrovich ta inshi bagato knyaziv z boyarami j slugami poyihali na vijnu z carem Mengutemerom i pomozhe Bog knyazyam ruskim sho vzyali slavne misto yaske Dedeyakov zimoyu 8 lyutogo misyacya na pam yat svyatogo proroka Zahariyi i polon i korist veliku vzyali a suprotivnih bez chisla zbroyeyu pobili a grad yih vognem pidpalili Dlya virishennya problemi lokalizaciyi mista vazhlivo sho vono nazvane slavnij grad Yaskij Dedeyakov Yasami v ruskih litopisah XIII storichchya nazivali alan Pivnichnogo Kavkazu Epitet slavnij govorit pro te sho misto bulo dosit velike i vidome Pid 1319 rokom v Nikonivskomu litopisi v opovidanni pro zagibel Mihajla Tverskogo vkazani geografichni oriyentiri miscya jogo smerti za richkoyu za Terkoyu pid velikimi gorami pid Yaskimi i Cherkaskimi u gradi Tityakovi na richci Sivinci poblizu Vrat Zaliznih u bovvana midnogo zolotoyi golovi u Temirevoyi bogatirevoyi mogili Bilshist suchasnih doslidnikiv vvazhaye sho Terka ce richka Terek Sivinec richka Sunzha vihodyachi z yiyi miscevogo tyurko perskogo najmenuvannya Sevendzh abo Sundzh a Vrata Zalizni Daryalskij prohid cherez Kavkazkij hrebet Hocha isnuyut i inshi versiyi Tak V O Shtro ototozhnyuye Sivinec z richkoyu Sulak a Zalizni Vorota z Derbentskim prohodom ponad Kaspiyem Pri sprobah lokalizaciyi mista takozh chasto vikoristovuyetsya litopisnij opis shlyahu yakim bulo perevezeno tilo Mihajla Tverskogo z Dedyakova v Moskvu Knyaz Yurij nakazav vzyati tilo jogo i polozhili na viz perevezli za richku Adzh Pislya zh zvidti tilo Mozhcha rik zvidti perevezli jogo do gradu Bezdezh i dovezli jogo do Moskvi Richka Adzh na tyurkskih movah oznachaye girkota pechal za litopisom she zvetsya Gore gore bo i be brattya dosit poshirenij toponim na Kavkazi i Nadkaspiyi Za Ye G Pchelinoyu mova tut mozhe jti pro Girku protoku v girli Tereka nepodalik vid suchasnogo Kizlyara Misto Bezdezh stoyalo na Volzi bilya suchasnoyi Yenotaevki Nazva Tityakov Tyetyakov Lvivskij litopis IV Novgorodskij litopis V Novgorodskij litopis Sofijskij I litopis Statechna kniga Tverskij litopis Dedyakov Tityakov Voskresenskij spisok Moskovskij litopisnij zvid Nikonivskij litopis v cih litopisah u podiyah 1277 1288 rokiv misto otrimalo svoyu nazvu Dedyakov Dadakov a v zapisah 1319 roku Tityakov Tyetyakov Dyedyeyakov Troyickij litopis v rekonstrukciyi M D Prisolkova Vvazhalosya sho pohidnu nazvu mista spotvoreno ruskim zakinchennyam ov sho vidsutnye v kavkazkih movah Vsevolod Miller poyasnyuye zakinchennya kov osetinskim hau kau vlastive nazvam bagatoh osetinskih sil i sho oznachaye selishe Otzhe Dedyakov Tityakov ruskih litopisiv slid rozumiti yak osetinske Dyedya h oyeu abo Tyetya h oyeu Ye G Pchelina tlumachit nazvu yak pohidne vid checheno ingushskogo Dyattaho nazvi miscevosti sho figuruye v folklornij opovidi Pro kanavu Timira Kulgavogo Irak I Dadian Irak i Dadian v roboti mandrivnika XVII storichchya Evliya Chelebi Kniga podorozhiv nazivayetsya selishe nad Terekom u suchasnij Osetiyi Tatartup sho jmovirno spivvidnositsya z litopisnim Dedyakov LokalizaciyiPersha pomilkova sproba vstanoviti misceznahodzhennya mista Dedyakova na Dnistri vinikla z otozhnennyam naddunajskih yasiv z litopisnimi M M Sherbatov V N Tatishev Pivdennij Dagestan Derbent Sulak Dedyakov spivvidnosyat z miscem zagibeli Mihajla Tverskogo Tityakovim za M M Sherbatovim M M Karamzinim u Pivdennomu Dagestani bilya Derbenta Ochevidno pidstavoyu dlya cogo posluzhila zgadka v litopisi Vorit Zaliznih sho todi vvazhalisya tilki Derbentskim prohodom ponad Kaspiyu M M Karamzin vkazuvav na todishnij aul Dyeduh abo Diven Yu Klaprot zaperechiv sho nadkaspijski Zalizni vorota ne buli yedimi na Kavkazi Naprikinci XX storichchya V O Shtro pripustiv roztashuvannya Dedyakova u stochishi richki Sulak v rajoni Andrejaul suchasnij aul Endirej na pivdenno shidnij okolici dagestanskogo mista Hasav yurt Kurtatinska ushelina Fiagdon P G Butkov visloviv pripushennya sho Dedyakov mig buti roztashovanij u miscevosti Huisk Adag Suhij yar u Kurtatinskij ushelini na richci Fiagdon V B Pfaff doslidiv chislenni serednovichni pam yatki nad Fiaglonom j pripustiv sho voni ye litopisnim Dedyakovim F S Grebenec Pankratov vvazhav sho Dedyakovim ye selishe Dalagkau na Fiagdoni u yakomu ye zalishki rodovogo selisha legendarnih prabatkiv osetin Taga i Kurta z chislennimi oboronnimi vezhami i ukriplenimi sadibami M O Karaulov stverdzhuvav sho litopisnim Tetyakovim ye osetinske nevidome suchasnikam selo Tettikau na Fiagdoni Vladikavkaz U XIX storichchi viniklo pripushennya pro zv yazok Dedyakova z gorodishem hozaro alanskogo chasu sho lezhalo na pivden vid Vladikavkazu u pivdennij chastini suchasnogo mista na pagorbah pravogo berega Tereka Pro ce pisali Yulius Klaprot Hritiyan Fren Jozef fon Gammer Purgshtal Vsevolod Miller Ivan Tolstoj i Nikodim Kondakov U XX storichchi cyu tochku zoru pidtrimuvali Oleksandr Miller B V Skitskij Leonid Semenov Volodimir Minorskij Cya zh versiya potrapila v Narisi istoriyi SRSR Na dumku suchasnih doslidnikiv dana gipoteza ne vrahovuye vkazivku vsih spiskiv litopisiv na blizkist richki Sivinec Sunzhi Verhnij Dzhulat Tatartup Petro Butkov stav pershim hto visloviv pripushennya pro jogo perebuvannya v Tatartupi V seredini XX storichchya cya versiya bula pidtrimana Leonidom Lavrovim U svoyij roboti Lavrov spirayetsya na vidomosti z vtrachenoyi starovinnoyi rukopisi sho znahodilasya v arhivi komandira Mozdockogo polku Andriya Sultan Kazi Gireya v yakij govorilosya pro te sho Uzbek han v 1319 roci zajmavsya vidbudovoyu zamku Zhulat V inshij svoyij roboti vin navodit dani Plano Karpini pro bagatorichnu oblogu mongolami yakoyis gori u alan vvazhayuchi sho ciyeyu goroyu ye Tatartup Dedyakov Ototozhnennya Dedyakova z Verhnodzhulatskim gorodishem Tatartupom bulo pidtrimano M G Safargalievim B V Skitskim V A Kuchkinim a takozh provodili tut rozkopki Ye I Krupnova i V O Kuznyecovim Cya zh versiya za pidpisom Ye I Krupnova figuruye v Velikij radyanskij enciklopediyi Golovnim nedolikom danoyi gipotezi ye te sho zgidno z litopisnimi dzherelami Dedyakov stoyav za Terekom na richci Sivinec a Tatartup znahoditsya bezposeredno na Tereku Stochishe richki Sunzha Vivchayuchi litopisni dzherela V J Klyuchevskij prijshov do visnovku pro te sho Dedyakov stoyav na richci Sunzha Na pochatku XX stolittya pro ce zh zgaduvav M F Yakovlyev Mozhlive roztashuvannya Dedyakova u stochishi richki Sunzha Sivinec ruskih litopisiv Gamurziyivske gorodishe v Nazranivskomu rajoni Ingushetiyi PrimitkiPSRL 1913 s 75 Krupnov 1968 s 291 PSRL 1885 s 184 Pchelina 2013 s 58 Krupnov 1968 s 292 Shtro 1989 s 266 PSRL 1856 s 188 198 PSRL 1863 s 411 Klyuchevskij 1871 s 73 75 Pchelina 2013 s 57 Miller 1887 s 69 Ahriev 1871 Pchelina 2013 s 58 59 Lavrov 1956 s 24 27 Tatishev 1784 s 51 Sherbatov 1774 s 284 Karamzin 1819 Klaprot 1828 Pchelina 2013 s 53 54 Butkov 1869 Pfaff 1871 s 43 44 Grebenec 1915 s 71 Pchelina 2013 s 54 Hammer Purgshtal 1848 Miller 1887 Tolstoj Kondakov 1890 Miller 1927 Skitskij 1944 Semyonov 1947 Minorskij 1952 s 238 Ocherki 1953 s 789 prim 4 Butkov Lavrov 1946 s 49 Karpini 1910 s 42 Safargaliev 1956 s 128 136 Safargaliev 1960 s 54 Istoriya SO ASSR 1959 Kuchkin 1966 Krupnov 1958 Krupnov 1968 Kuznecov 1974 BSE ta 1969 1978 Pchelina 2013 s 56 Klyuchevskij 1871 s 71 Yakovlev 1927 Ye g Pchelina provela doslidzhennya zgadok yasiv u ruskih litopisah i dijshla visnovku sho z odinadcyati zgadok tilki v troh vipadkah mozhna vpevneno govoriti sho mova jde pro yasiv alaniv a reshta svidchen abo ne maye do nih vidnoshennya abo maye na uvazi pid zbirnoyu nazvoyu Yasi v tomu chisli i inshi narodi Pivnichnogo Kavkazu Div Pchelina E G O mestonahozhdenii yasskogo goroda Dedyakova po russkim letopisyam i istoricheskoj literature OSSETICA Izbrannye trudy po istorii etnografii i arheologii osetinskogo naroda Vladikavkaz Zolotoe sechenie 2013 S 68 ISBN 978 5 904719 07 4 Nazvanie mestnosti Huysk adag privodisya u P G Butkova v sovershenno iskazhyonnom vide Hunhudag Guskadin literaturaAhriev Ch E Ingushi Terskie vedomosti 1871 Vyp 13 Dedyakov Bolshaya sovetskaya enciklopediya M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 Butkov P G Materialy dlya novoj istorii Kavkaza s 1722 po 1893 god v 3 h chastyah SPb 1869 S 262 Butkov P G O brakah knyazej russkih s yasynyami Severnyj Arhiv SPb 1825 T XIII kn 4 S 317 329 Butkov P G Opyt drevnej istorii Osetii Arhiv AN SSSR rukopisnyj otdel papki7 l 246 prim 105 L Vinogradov V B Eshyo raz o meste ubijstva Mihaila Tverskogo rechke Gorest i slavnom grade yasskom Dedyakove Uchyonye zapiski Checheno Ingushskogo ped instituta Ser istorich nauk Groznyj 1968 T 8 26 S 62 70 Grebenec F S Mogilniki v Kurtatinskom ushele Sbornik materialov dlya opisaniya mestnostej i plemyon Kavkaza Tiflis 1915 T 44 S 71 Istoriya Severo Osetinskoj ASSR M 1959 S 64 Karamzin N M Istoriya gosudarstva Rossijskogo Izdanie vtoroe ispravlennoe SPb Tipografiya N Grecha 1819 T 4 S 127 300 255 s Karaulov M A Terskoe kazachestvo v proshlom i nastoyashem Vladikavkaz 1912 S 247 Karpini D P Istoriya mongolov Per A I Maleina SPb 1910 S 42 Klyuchevskij V O Drevnerusskie zhitiya svyatyh M 1871 S 71 Krupnov E I Novye arheologicheskie issledovaniya Socialisticheskaya Osetiya 1958 Vyp 207 Krupnov E I Vzaimosvyazi Severnogo Kavkaza s drevnej Rusyu Socialisticheskaya Osetiya 1960 Vyp 9 Krupnov E I Po materialam rabot Severo Kavkazskoj ekspedicii Tezisy dokladov na zasedaniyah posvyashyonnyh itogam polevyh issledovanij v 1960 g Otdelenie istoricheskih nauk AN SSSR Institut arheologii 1961 S 49 50 11 Krupnov E I Eshyo raz o mestonahozhdenii goroda Dedyakova Slavyane i Rus M Izdatelstvo Nauka 1968 S 291 297 471 s 3800 ekz Kuznecov V A Na razvalinah Tatartupa Puteshestvie v drevnij Iriston M Iskusstvo 1974 142 s 75 000 ekz Kuchkin V A Gde iskat yasskij gorod Tyutyakov Izvestiya Severo Osetinskogo NII Ordzhonikidze Severo Osetinskij NII 1966 T 25 S 169 183 Lavrov L I Obezy russkih letopisej Sovetskaya etnografiya 1946 Vyp 4 S 49 ISSN 0038 5050 Lavrov L I Proishozhdenie kabardincev i zaselenie imi nyneshnej territorii Sovetskaya etnografiya 1956 Vyp 1 S 24 27 ISSN 0038 5050 Mamaev H M O gorode Dedyakove i Alhankalinskom gorodishe Arheologiya i voprosy etnicheskoj istorii Severnogo Kavkaza Groznyj 1979 S 112 117 Markovin V I Oshaev H D O mestopolozhenii yasskogo goroda Dedyakov Sovetskaya arheologiya 1978 Vyp 1 S 83 95 Miller A A Otchyotnyj doklad v Severo Osetinskom nauchno issledovatelskom institute v g Vladikavkaze posle okonchaniya poezdki v 1927 godu po Severnoj Osetii 1927 Miller V F Osetinskie etyudy M 1887 T III S 70 Onibene P Drevnie goroda alanov Izvestiya SOIGSI Vladikavkaz Severo Osetinskij institut gumanitarnyh i socialnyh issledovanij im V I Abaeva Vladikavkazskogo nauchnogo centra RAN i Pravitelstva RSO A 2017 Vyp 25 64 S 63 76 ISSN 2223 165X Ocherki istorii SSSR Period feodalizma IX XV vv M 1953 T II S 789 prim 4 Prisyolkov M D Troickaya letopis Rekonstrukciya teksta M L 1950 S 334 356 Pchelina E G O mestonahozhdenii yasskogo goroda Dedyakova po russkim letopisyam i istoricheskoj literature OSSETICA Izbrannye trudy po istorii etnografii i arheologii osetinskogo naroda Vladikavkaz Zolotoe sechenie 2013 S 52 70 327 s 1000 ekz ISBN 978 5 904719 07 4 Pfaff V B Materialy dlya istorii Osetii Sbornik svedenij o kavkazskih gorcah Tiflis 1871 T V S 43 44 Safargaliev M G Gde nahodilsya zolotoordynskij gorod Dedyakovo Uchyonye zapiski Mordovskogo pedagogicheskogo instituta Saransk 1956 T IV S 128 136 Safargaliev M G Raspad Zolotoj Ordy Uchyonye zapiski Mordovskogo pedagogicheskogo instituta Saransk 1960 T VI S 54 Semyonov L P Iz istorii goroda Dzaudzhikau Dzaudzhikau 1947 S 6 Skitskij B V Iz proshlogo goroda Dzaudzhikau Socialisticheskaya Osetiya 1944 Vyp 55 Tatishev V N Istoriya Rossijskaya SPb Tipografiya Vejtbrehta 1784 T IV S 51 Tolstoj I I Kondakov N P Russkie drevnosti v pamyatnikah iskusstva SPb 1890 T III S 102 Shtro V A Derbent i Zheleznye vorota v drevnerusskoj literature Trudy otdela drevnerusskoj literatury L Nauka 1989 T XLII S 262 267 Sherbatov M M Istoriya Rossijskaya ot drevnejshih vremyon SPb 1774 T III S 138 139 284 Evliya Chelebi Glava III Put cherez zemli Bolshoj i Maloj Kabardy Opisanie drevnih gorodov i velikogo goroda zemli Dagestanskoj to est opisanie drevnego goroda Irak i Dadian Kniga puteshestviya Izvlecheniya iz sochineniya tureckogo puteshestvennika XVII veka Perevod i kommentarii M Izdatelstvo Nauka Glavnaya redakciya vostochnoj literatury 1979 T 2 Zemli Severnogo Kavkaza Povolzhya i Podonya S 99 103 Pamyatniki literatury narodov Vostoka 5000 ekz Yakovlev N F Voprosy izucheniya chechencev i ingushej Groznyj 1927 Hammer Purgstall Geschichte des Goldenen Horde in Kiptschak das ist der Mongolen in RuGland Pesth 1848 S 11 257 580 Minorskij W F The Alan Capital Magas and the Mongol Campaigns Bulletin of the School of Oriental and African Studies 1952 T XIV S 238 Potocki J Voyage dans les Steps D Astrakhan at che Caucase Paris 1828 T II S 389 sm predislovie izdatelya Voskresenskij spisok Polnoe sobranie russkih letopisej Podgotovlena k izdaniyu Ya I Berednikovym i A F Bychkovym pod red A S Norova SPb Tipografiya Eduarda Praca 1856 T VII S 173 194 345 s Lvovskaya letopis Polnoe sobranie russkih letopisej Pod red S A Andianova SPb Tipografiya M A Aleksandrova 1910 T XX S 184 418 s Moskovskij letopisnyj svod konca XV veka Polnoe sobranie russkih letopisej Pod red M N Tihomirova M L 1949 T XXV S 152 164 464 s Nikonovskaya letopis Polnoe sobranie russkih letopisej Pod red A F Bychkova SPb Tipografiya ministerstva vnutrennih del 1885 T X S 155 156 184 244 s Novgorodskaya IV letopis Polnoe sobranie russkih letopisej SPb Tipografiya Eduarda Praca 1848 T IV S 43 363 s Simeonovskaya letopis Polnoe sobranie russkih letopisej SPb 1913 T XVIII S 75 Sofijskaya I letopis Polnoe sobranie russkih letopisej SPb Tipografiya Eduarda Praca 1851 T V S 199 213 Stepennaya kniga Polnoe sobranie russkih letopisej Pod red P G Vasenko SPb Tipografiya M A Aleksandrova 1908 T XX ch 1 S 339 342 s Tverskaya letopis Polnoe sobranie russkih letopisej Pod red A F Bychkova SPb Tipografiya Leonida Demisa 1863 T XV S 411 504 s Licevoj letopisnyj svod XVI veka Russkaya letopisnaya istoriya M OOO Firma AKTEON 2014 T 7 1290 1342 gg S 355 357 504 s PosilannyaDedyakov Kubachi v epicentre Krestovogo pohoda 1032 33 godov 25 kvitnya 2017 u Wayback Machine O MESTONAHOZhDENII YaSSKOGO GORODA DEDYaKOV 22 zhovtnya 2020 u Wayback Machine