Дві руські народності (рос. дореф. Двѣ русскія народности) — програмна публіцистична стаття Миколи Костомарова 1861 року. Вперше опублікована російською мовою у журналі Основа в № 3 1861 року.
Перша сторінка статті «Дві руські народності» в № 3 журналу Основа, 1861 рік | |
Автор | Микола Костомаров |
---|---|
Назва мовою оригіналу | рос. дореф. Двѣ русскія народности |
Країна | Російська імперія |
Мова | російська |
Тема | росіяни, українці, поляки |
Жанр | публіцистика, історія, етнопсихологія |
Місце | Петербург |
Видано | 1861 |
Видано українською | 1886 |
Перекладач(і) | Олександр Кониський |
Сторінок | 47 |
|
У переробленому вигляді включена до першого тому «Історичних монографій» (рос. «Исторических монографій») Костомарова, що вийшов у 1903 році. Була включена до зібрання творів Миколи Костомарова в серії Руська історична бібліотека 1886 року. Видавалась французькою мовою 1916 року, німецькою. Також опублікована за передмовою та редакцією Дмитра Дорошенка 1923 року та іншими виданнями.
Стаття обґрунтовує тезу його магістерської дисертації про відмінність українців та росіян. У статті він спростовує думку про існування лише однієї руської народності. Микола Костомаров вказує на декілька народів, що існували в часи Київської Руси. За переконанням Миколи Костомарова, українці та росіяни доповнюють один одного, їхнє зближення є корисним для обох за умови дотримання автономності у відносинах.
Наперекір того, що він не применшує роль українців та росіян публікація викликала звинувачення автора в сепаратизмі після польського повстання, українофільстві, згодом в москвофільстві та українському націоналізмі. Наперекір того, що вчений стояв на монархічно-лоялістських («федеративних») позиціях за використання в літературі української мови — стаття викликала критику в імперській («великодержавній») публіцистиці. Російський часопис [ru] назвав статтю «позорною».
Дослідники вважають, що робота започаткувала українську етнопсихологію , є однією із перших спроб інтерпретації українського національного історичного процесу. Праця є найвідомішою його роботою за кількістю посилань, оскільки думки вченого виходили за межі можливої дискусії. Історична достовірність, послідовність та виваженість висновків Миколи Костомарова зробили статтю «Дві руські народності» як науково-політичну студію з відкритим антиімперським виступом.
Стаття стала каталізатором шовіністичної політики Російської імперії в питанні вживання окремої української мови, яка у 1863 році завершилась урядовим рішенням Валуєвського циркуляра.
Опис та написання
Стаття за жанром є програмною публіцистичною статтею та продовженням дискусії про роль українців та їхнє становище в Російській імперії з російськими істориками. Микола Костомаров акцентував на моральних, духовних чинниках у своїй аргументації. У дусі роздвоєння подій, явищ і цілих епох під впливом Фрідріха Вільгельма Шеллінга та протиставлення. Автор розглядає також побутування козацтва. Він пов'язує побутування народу й нації, його феноменологічні риси як певної духовної субстанції з темпоральними характеристиками.
Микола Костомаров поєднав романтичний та народницькі підходи в стилі написання для аргументації виокремлення українців. В статті він розглянув три типи політичної організації аристократичного, деспотичного та демократичного штибів, як властиві національним характерам відповідно поляків, росіян та українців. Найбільш аргументованою є частина статті у питанні відмінності росіян та українців. Для нього українці відзначалися однозначно слов'янською приналежністю й європейськими впливами, то росіяни поінтерпретовані як змішаний слов'яно-азіатський характерологічний пласт.
На думку історика, існування різних мов на території Російської імперії не є ознакою роз'єднання.
Він пише про «одну спільну слов'янську сім'ю», розгалужену і поділену. На думку Миколи Костомарова поділ єдиного слов'янського племені на окремі народи, як читаємо у ній, «губиться в глибокій древності». Ототожнює визначення «руський» і «слов'янський» як окремо-рівноцінні та загальні, трактуючи їх зміст як нероздільний та взаємодоповнювальний. Також на думку Костомарова термін «руські» та поняття «руський народ» використовують як інструмент насильного приєднання.
До українців він вживає винятково термін тодішньої етнографічної дискусії південорус, до росіян — великорос.
Історичні судження нагадують погляд на минуле британського публіциста Томаса Карлайла. Акцентування на своєрідності українського народного типу Микола Костомаров запозичив у Михайла Максимовича. Історик опонував імперському світогляду російсього історика та представника державної (юридичної) школи російської історіографії XIX століття Сергію Соловйову.
Зміст
Починається стаття з актуалізації проблеми. Микола Костомаров пише, що журнал Основа підіймає одне із найважливіших питань, яке необхідно вирішити. Він стверджує, що руська народність не цілісна, а є також й інша. Припускає, що також можливі й інші. Водночас стверджує що всі вони мають спільне походження.
Він каже, що окрім росіян існує інша, яка має отримати рівні громадянські права слова та думки. Ставить запитання для розгляду проблеми: у чому відмінність та схожість цих народностей та аргументацію, що дає право вважати їх іншим народом, але все одно руськими.
Зовнішні відмінності між південорусом (українцем) та великоросом (росіянином) можна побачити з етнографічного вбрання, домашнього ужитку, звичаїв, культів, господарства, наріччя, що аргументує відмінність внутрішнього світогляду. Виокремлює географічну різницю у проживанні та асиміляційні впливи.
Стверджує, що народна література є «душа народного життя». У викладі він покликається на минуле розроблення слов'янських племен. Пояснює, що назва Русь перейшла до іноземців з Києва та південної Русі, яка є нинішньою Україною. Описує, що в XIV столітті існував східнослов'янський світ Новгорода, Московії, Литви та Русі.
Вказує на знищення Новгорода Московією в XVI та XVII столітті. Костомаров зауважує, що суздалець, москвич та смолянин були руськими за ознаками влади, походження та вірі та за князівським ярликом. Киянин, волинець та червонорус були руськими за місцевістю та особливістю народного побуту, звичаями.
Зазначає, що поєднання території Московського царства придало загальні форми та місцеві традиційні ознаки. Тим самим вони запозичили назву руський. Микола Костомаров пише, що «у південноруського народу неначе вкрали його назву». За його думкою Україна, Малоросія, Гетьманщина це нові назви XVII століття, які є архаїзмами. Назва південорусів є новою вигаданою книжковою формою.
З назв, які прийняв в окремішності іншого народу великорос вживає несмішливу форму — хохол. Під ним великороси розуміють окремий народ, який говорить наріччям та мають окрему поведінку й ставлення для господарства.
З короткого історичного огляду різниці, що виникла в далекі від нас часи між двома руськими народностями, можна зробити висновок, що українці вирізняються перевагою особистої свободи, а росіяни перевагою общинності. Згідно з корінним розумінням перших, зв'язок людей засновується на взаємній згоді й може розпадатися за умови незгоди, другі ж намагалися встановити необхідність та нерозривність одного разу встановленого зв'язку, й саму причину встановлення пояснити Божою волею, а отже, відгородити його від людської критики. — Микола Костомаров
Автор не погоджується, що можна назвати народ постановою, і наводить приклади Катерини II, яка своїм указом дала московитянам назву руські та заборонила вживати слово московитян. Далі описує етногенез північнослов'янських народів з їхнім минулим. Подається описова частина аргументації про відмінність великоросів та південнорусів з виховання дитинства, правову та владну оцінку, питання деспотії. Описує історію козаччини, монгольської влади, московських царства та їхнє ставлення до влади. Відмінності українців та росіян у церковних питаннях, освіти. Стверджує про те, що Київ та люди південної Русі мали значні контакти з іншими народностями у своїх містах на противагу великоросів. Описує толерантність до інших народностей у південнорусів та новгородців, протиставляючи великоруською нетерпимістю.
Описує високий матеріалізм великоросів та бажання руйнації всього навколо з південноруською протилежністю мирного співіснування. Порівнює ставлення до жінки та любові у південнорусів та великоросів, вказуючи, що чоловіки великороси не звеличують у піснях своїх партнерок. Високо оцінює народні пісні та любов до поезії південнорусів.
Оглядає побут господарств та порівнює казки й легенди. Вказує, що великорос схильний до афектації в літературі у порівнянні з південорусом. Ставить у відмінності ставлення до церкви. Далі описує ментальне відчуття прекрасного та бажання допомогти іншим у двох народностях. Він стверджує, що зазвичай великороси у порівнянні з південорусами роблять добро на матеріальній основі, не думаючи про користь іншій людині.
Порівнює ставлення до організації громади у південнорусів та принцип «кожному своє» з протиилежністю організації життя великоросів. Описує характер права на земельну власність, де у великоросів воно вкрає обмежене з ознаками самодержавних принципів організації, південноруси — протилежність.
Громада в українському розумінні — це зовсім не те, що мир в російському. Громада є добровільне зібрання людей, хто хоче — бере участь, хто не хоче — виходить з неї, як на Запорожжі: хто хотів — приходив і виходив звідти добровільно. Згідно з народним розумінням, кожен член громади сам собою є незалежною особистістю, самодостатнім власником; обов’язок його стосовно громади полягає лише у сфері тих стосунків, які встановлють зв'язок між її членами для взаємної безпеки та вигоди кожною, годі як у російському розумінні мир є ніби абстрактним виразом загальної волі, що поглинає персональну самобутність кожного. — Микола Костомаров
Пише про різницю до ставлення кріпосного права. На його думку, великороси як раби чи кріпосні частіше можуть любити свого господаря, тоді як у південнорусів це зустрічається рідко. Автор також описав, що південноруський народ має більше спільних рис з поляками в побуті та характері, аніж з великоросами. Схожість великоросів та південнорусів лише в мові.
Вбачає, що південноруси через історичне минуле та свою самобутність мають отримати державну автономію («державне життя»).
Різницю з поляками автор вбачає у тому, що поляки більш аристократичні з неприйняттям інших, а південноруси в формі демократичні. В цьому він вбачає конфлікт в часи Хмельниччини, адже поляк бачив у південнорусі свого підлеглого, а південнорус у полякові пана не може побачити.
Завершує статтю словами, що малоруси усвідомлюють важливість зв'язку з великоросами через порядок та організації. Малоруси не будуть зайвими для великоросів, чим допоможуть культурно підняти їхній рівень. З поляками, на думку автора, нічого спільного неможливо робити, а культурний обмін виключний через схожість. На його думку, поляки пропонують лише форму панства, яка на думку Миколи Костомарова лише вбиває південноруську народність.
Видання
Вперше опублікована у журналі «Основа» 1861 року. У зібраннях творів Миколи Костомарова з виправленим варіантом. Українською мовою вперше видано в Тернополі 1886 року в перекладі Олександра Кониського. Окремим виданням вийшло у Львові 1906 року та Лейпцигу 1920 року. У Києві у 1990, 1993, 2012 та 2020 роках. У Харкові 1991 року. Російською мовою в Москві 2018 року.
Критика
Російський юрист та доктор права Олександр Лохвицький у роботі рос. «Губерния, её земские и правительственные учреждения» («Губернія, її земські та урядові установи») розкритикував працю Костомарова, адже йому важко зрозуміти яку саме автор хоче Русь, федеративну чи провінціальну. Позитивно оцінив роботу Олександр Котляревський в бібліографічному огляді рос. «Старина и народность» («Старовина та народність») за 1861 рік. Котляревський визнав історичну важливість спроби Костомарова визначити корінні відмінності великоруської та південноруської народностей. Він побажав авторові підтвердити вказані судження у порівняльному аналізі внутрішнього побуту (мови, релігії, порядків та звичаїв), які, на його думку, недостатньо описані. Російський консервативний публіцист, літературний критик Михайло Катков негативно постався до статті, стверджуючи, що: «Обурливий і безглуздий софізм! Начебто можливі дві руські народності та дві руські мови, начебто можливі дві французькі народності та дві французькі мови!».
Значення
Історик Михайло Грушевський назвав працю «євангелієм українського сепаратизму». Історик Дмитро Дорошенко висловився про книгу як «євангеліє українського націоналізму». Історик В'ячеслав Заїкин вважав характерологічні особливості росіян та українців в роботі класичними. Прикметні риси українців описані в статті Костомарова стали неодмінним елементом романтичної теологічної філософії й слов'янофільства та ранньої української історіографії.
У роботі також вперше проаналізовано українську ментальність. Дослідники української ментальності вважають статтю однією із символів українського відродження другої половини ХІХ століття.
Див. також
Примітки
- Гончар (I), 2017, с. 215.
- Ясь (III), 1998, с. 130.
- Смолій, Пінчук, Ясь, 2005, с. 117.
- Смолій, Пінчук, Ясь, 2005, с. 117-118.
- Смолій, Пінчук, Ясь, 2005, с. 118.
- Гончар (I), 2017, с. 148.
- Гончар, 2017, с. 148.
- Поліщук, 2016, с. 29.
- Ясь (III), 1998, с. 132.
- Гончар (I), 2017, с. 140-159.
- Ясь, 2006, с. 40.
- Ясь, 2006, с. 43.
- Ясь (I), 2014, с. 189.
- Йосипенко, 2011, с. 235.
- Куций, 2015, с. 10.
- Куций, 2015, с. 7.
- Куций, 2015, с. 8.
- Ясь (I), 2014, с. 184.
- Ясь (III), 1998, с. 129.
- Костомаровъ, 1861, с. 33.
- Костомаровъ, 1861, с. 33-34.
- Костомаровъ, 1861, с. 34-35.
- Костомаровъ, 1861, с. 36.
- Костомаровъ, 1861, с. 36-38.
- Костомаровъ, 1861, с. 38-39.
- Костомаровъ, 1861, с. 39.
- Костомаровъ, 1861, с. 39-40.
- Костомаровъ, 1861, с. 40.
- Костомаровъ, 1861, с. 41.
- Костомаровъ, 1861, с. 73.
- Костомаровъ, 1861, с. 42-43.
- Костомаровъ, 1861, с. 43.
- Костомаровъ, 1861, с. 44-47.
- Костомаровъ, 1861, с. 47.
- Костомаровъ, 1861, с. 48-50.
- Костомаровъ, 1861, с. 51-55.
- Костомаровъ, 1861, с. 56-60.
- Костомаровъ, 1861, с. 60-61.
- Костомаровъ, 1861, с. 61.
- Костомаровъ, 1861, с. 61-63.
- Костомаровъ, 1861, с. 64.
- Костомаровъ, 1861, с. 65.
- Костомаровъ, 1861, с. 65-67.
- Костомаровъ, 1861, с. 68.
- Костомаровъ, 1861, с. 69-70.
- Костомаровъ, 1861, с. 71.
- Костомаровъ, 1861, с. 71-72.
- Костомаровъ, 1861, с. 74-75.
- Костомаровъ, 1861, с. 76.
- Костомаровъ, 1861, с. 77.
- Костомаровъ, 1861, с. 78-79.
- Костомаровъ, 1861, с. 80.
- Лохвицкій, 1864, с. 4.
- Котляревскій, 1862, с. 3.
- Катков, 2002, с. 144.
Джерела
- Першоджерела
- Катков М. Н. Имперское слово. — Москва : Москва, 2002. — 512 с. — . (рос.)
- Костомаровъ Н. Двѣ русскія народности // Основа. — Петербургъ : Въ типографіи П. А. Кулиша, 1861. — Вип. 3. — С. 33-80. (рос.)
- Котляревскій А. Старина и народность за 1861-й годъ. — Москва : Въ Университетской Типографіи, 1862. — 99 с. (рос.)
- Лохвицкій А. Губернія ея земскія и правительственныя учрежденія. — С. Петербург : Изданіе книгопродавца А. Ѳ. Базунова, 1864. — 221 с. (рос.)
- Енциклопедії, довідники
- Йосипенко С. Громада // Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей / Під керівництвом Барбари Кассен. — Київ : Дух і літера, 2011. — Т. 2. — С. 233-239. — .
- Смолій В. А., Пінчук Ю. А., Ясь О. В. «Две русские народности» // Микола Костомаров: Віхи життя і творчості: Енциклопедичний довідник / Вступ. ст. і заг. ред. В. А. Смолія. — Київ : Вища школа, 2005. — С. 117-118. — 5000 прим. — .
- Монографії
- Гончар О. Микола Костомаров: постать історика на тлі епохи. — Київ : Інститут історії України НАН України, 2017. — 274 с. — 300 прим. — .
- Ясь О. В. Історик і стиль. Визначні постаті українського історіописання у світлі культурних епох (початок ХІХ — 80-ті роки XX ст.) / За ред. В. А. Смолія. — Київ : Інститут історії України НАН України, 2014. — Т. 1. — 587 с. — 300 прим. — .
- Наукові статті
- Гончар О. Покликаний служити Україні (Микола Костомаров) // Краєзнавство. — Київ, 2017. — Вип. 3-4. — С. 211-217.
- Куций І. П. Образ Слов’янщини як цивілізаційний автостереотип Миколи Костомарова // Вісник Черкаського університету. Серія : Історичні науки. — Черкаси : Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2015. — Вип. 29. — С. 5-12.
- Поліщук І. О. Політико-правова ментальність українства: концептуально-методологічні дослідження // Вісник НЮУ імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. — Харків : Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, 2016. — Вип. 2(29). — С. 28-36. — DOI: .
- Ясь О. Ідеалістичні та ірраціональні мотиви в науковій творчості Миколи Костомарова // Україна модерна. — Київ-Львів : Критика, 2006. — Вип. 10. — С. 37-57. — .
- Ясь О. Оцінка наукової спадщини Миколи Костомарова в українській зарубіжній історіографії (1945-1991) // Історіографічні дослідження в Україні. — Київ : Інститут історії України НАН України, 1998. — Вип. 8. — С. 123-137. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dvi ruski narodnosti ros doref Dvѣ russkiya narodnosti programna publicistichna stattya Mikoli Kostomarova 1861 roku Vpershe opublikovana rosijskoyu movoyu u zhurnali Osnova v 3 1861 roku Dvi ruski narodnosti Persha storinka statti Dvi ruski narodnosti v 3 zhurnalu Osnova 1861 rikAvtor Mikola KostomarovNazva movoyu originalu ros doref Dvѣ russkiya narodnostiKrayina Rosijska imperiyaMova rosijskaTema rosiyani ukrayinci polyakiZhanr publicistika istoriya etnopsihologiyaMisce PeterburgVidano 1861Vidano ukrayinskoyu 1886Perekladach i Oleksandr KoniskijStorinok 47 Dvi ruski narodnosti u Vikidzherelah U pereroblenomu viglyadi vklyuchena do pershogo tomu Istorichnih monografij ros Istoricheskih monografij Kostomarova sho vijshov u 1903 roci Bula vklyuchena do zibrannya tvoriv Mikoli Kostomarova v seriyi Ruska istorichna biblioteka 1886 roku Vidavalas francuzkoyu movoyu 1916 roku nimeckoyu Takozh opublikovana za peredmovoyu ta redakciyeyu Dmitra Doroshenka 1923 roku ta inshimi vidannyami Stattya obgruntovuye tezu jogo magisterskoyi disertaciyi pro vidminnist ukrayinciv ta rosiyan U statti vin sprostovuye dumku pro isnuvannya lishe odniyeyi ruskoyi narodnosti Mikola Kostomarov vkazuye na dekilka narodiv sho isnuvali v chasi Kiyivskoyi Rusi Za perekonannyam Mikoli Kostomarova ukrayinci ta rosiyani dopovnyuyut odin odnogo yihnye zblizhennya ye korisnim dlya oboh za umovi dotrimannya avtonomnosti u vidnosinah Naperekir togo sho vin ne primenshuye rol ukrayinciv ta rosiyan publikaciya viklikala zvinuvachennya avtora v separatizmi pislya polskogo povstannya ukrayinofilstvi zgodom v moskvofilstvi ta ukrayinskomu nacionalizmi Naperekir togo sho vchenij stoyav na monarhichno loyalistskih federativnih poziciyah za vikoristannya v literaturi ukrayinskoyi movi stattya viklikala kritiku v imperskij velikoderzhavnij publicistici Rosijskij chasopis ru nazvav stattyu pozornoyu Doslidniki vvazhayut sho robota zapochatkuvala ukrayinsku etnopsihologiyu ye odniyeyu iz pershih sprob interpretaciyi ukrayinskogo nacionalnogo istorichnogo procesu Pracya ye najvidomishoyu jogo robotoyu za kilkistyu posilan oskilki dumki vchenogo vihodili za mezhi mozhlivoyi diskusiyi Istorichna dostovirnist poslidovnist ta vivazhenist visnovkiv Mikoli Kostomarova zrobili stattyu Dvi ruski narodnosti yak naukovo politichnu studiyu z vidkritim antiimperskim vistupom Stattya stala katalizatorom shovinistichnoyi politiki Rosijskoyi imperiyi v pitanni vzhivannya okremoyi ukrayinskoyi movi yaka u 1863 roci zavershilas uryadovim rishennyam Valuyevskogo cirkulyara Opis ta napisannyaStattya za zhanrom ye programnoyu publicistichnoyu statteyu ta prodovzhennyam diskusiyi pro rol ukrayinciv ta yihnye stanovishe v Rosijskij imperiyi z rosijskimi istorikami Mikola Kostomarov akcentuvav na moralnih duhovnih chinnikah u svoyij argumentaciyi U dusi rozdvoyennya podij yavish i cilih epoh pid vplivom Fridriha Vilgelma Shellinga ta protistavlennya Avtor rozglyadaye takozh pobutuvannya kozactva Vin pov yazuye pobutuvannya narodu j naciyi jogo fenomenologichni risi yak pevnoyi duhovnoyi substanciyi z temporalnimi harakteristikami Mikola Kostomarov poyednav romantichnij ta narodnicki pidhodi v stili napisannya dlya argumentaciyi viokremlennya ukrayinciv V statti vin rozglyanuv tri tipi politichnoyi organizaciyi aristokratichnogo despotichnogo ta demokratichnogo shtibiv yak vlastivi nacionalnim harakteram vidpovidno polyakiv rosiyan ta ukrayinciv Najbilsh argumentovanoyu ye chastina statti u pitanni vidminnosti rosiyan ta ukrayinciv Dlya nogo ukrayinci vidznachalisya odnoznachno slov yanskoyu prinalezhnistyu j yevropejskimi vplivami to rosiyani pointerpretovani yak zmishanij slov yano aziatskij harakterologichnij plast Na dumku istorika isnuvannya riznih mov na teritoriyi Rosijskoyi imperiyi ne ye oznakoyu roz yednannya Vin pishe pro odnu spilnu slov yansku sim yu rozgaluzhenu i podilenu Na dumku Mikoli Kostomarova podil yedinogo slov yanskogo plemeni na okremi narodi yak chitayemo u nij gubitsya v glibokij drevnosti Ototozhnyuye viznachennya ruskij i slov yanskij yak okremo rivnocinni ta zagalni traktuyuchi yih zmist yak nerozdilnij ta vzayemodopovnyuvalnij Takozh na dumku Kostomarova termin ruski ta ponyattya ruskij narod vikoristovuyut yak instrument nasilnogo priyednannya Do ukrayinciv vin vzhivaye vinyatkovo termin todishnoyi etnografichnoyi diskusiyi pivdenorus do rosiyan velikoros Istorichni sudzhennya nagaduyut poglyad na minule britanskogo publicista Tomasa Karlajla Akcentuvannya na svoyeridnosti ukrayinskogo narodnogo tipu Mikola Kostomarov zapozichiv u Mihajla Maksimovicha Istorik oponuvav imperskomu svitoglyadu rosijsogo istorika ta predstavnika derzhavnoyi yuridichnoyi shkoli rosijskoyi istoriografiyi XIX stolittya Sergiyu Solovjovu ZmistPortret Mikoli Kostomarova avtorstva Mikola Ge 1870 roku Pochinayetsya stattya z aktualizaciyi problemi Mikola Kostomarov pishe sho zhurnal Osnova pidijmaye odne iz najvazhlivishih pitan yake neobhidno virishiti Vin stverdzhuye sho ruskanarodnist ne cilisna a ye takozh j insha Pripuskaye sho takozh mozhlivi j inshi Vodnochas stverdzhuye sho vsi voni mayut spilne pohodzhennya Vin kazhe sho okrim rosiyan isnuye insha yaka maye otrimati rivni gromadyanski prava slova ta dumki Stavit zapitannya dlya rozglyadu problemi u chomu vidminnist ta shozhist cih narodnostej ta argumentaciyu sho daye pravo vvazhati yih inshim narodom ale vse odno ruskimi Zovnishni vidminnosti mizh pivdenorusom ukrayincem ta velikorosom rosiyaninom mozhna pobachiti z etnografichnogo vbrannya domashnogo uzhitku zvichayiv kultiv gospodarstva narichchya sho argumentuye vidminnist vnutrishnogo svitoglyadu Viokremlyuye geografichnu riznicyu u prozhivanni ta asimilyacijni vplivi Stverdzhuye sho narodna literatura ye dusha narodnogo zhittya U vikladi vin poklikayetsya na minule rozroblennya slov yanskih plemen Poyasnyuye sho nazva Rus perejshla do inozemciv z Kiyeva ta pivdennoyi Rusi yaka ye ninishnoyu Ukrayinoyu Opisuye sho v XIV stolitti isnuvav shidnoslov yanskij svit Novgoroda Moskoviyi Litvi ta Rusi Vkazuye na znishennya Novgoroda Moskoviyeyu v XVI ta XVII stolitti Kostomarov zauvazhuye sho suzdalec moskvich ta smolyanin buli ruskimi za oznakami vladi pohodzhennya ta viri ta za knyazivskim yarlikom Kiyanin volinec ta chervonorus buli ruskimi za miscevistyu ta osoblivistyu narodnogo pobutu zvichayami Zaznachaye sho poyednannya teritoriyi Moskovskogo carstva pridalo zagalni formi ta miscevi tradicijni oznaki Tim samim voni zapozichili nazvu ruskij Mikola Kostomarov pishe sho u pivdennoruskogo narodu nenache vkrali jogo nazvu Za jogo dumkoyu Ukrayina Malorosiya Getmanshina ce novi nazvi XVII stolittya yaki ye arhayizmami Nazva pivdenorusiv ye novoyu vigadanoyu knizhkovoyu formoyu Z nazv yaki prijnyav v okremishnosti inshogo narodu velikoros vzhivaye nesmishlivu formu hohol Pid nim velikorosi rozumiyut okremij narod yakij govorit narichchyam ta mayut okremu povedinku j stavlennya dlya gospodarstva Z korotkogo istorichnogo oglyadu riznici sho vinikla v daleki vid nas chasi mizh dvoma ruskimi narodnostyami mozhna zrobiti visnovok sho ukrayinci viriznyayutsya perevagoyu osobistoyi svobodi a rosiyani perevagoyu obshinnosti Zgidno z korinnim rozuminnyam pershih zv yazok lyudej zasnovuyetsya na vzayemnij zgodi j mozhe rozpadatisya za umovi nezgodi drugi zh namagalisya vstanoviti neobhidnist ta nerozrivnist odnogo razu vstanovlenogo zv yazku j samu prichinu vstanovlennya poyasniti Bozhoyu voleyu a otzhe vidgoroditi jogo vid lyudskoyi kritiki Mikola Kostomarov Avtor ne pogodzhuyetsya sho mozhna nazvati narod postanovoyu i navodit prikladi Katerini II yaka svoyim ukazom dala moskovityanam nazvu ruski ta zaboronila vzhivati slovo moskovityan Dali opisuye etnogenez pivnichnoslov yanskih narodiv z yihnim minulim Podayetsya opisova chastina argumentaciyi pro vidminnist velikorosiv ta pivdennorusiv z vihovannya ditinstva pravovu ta vladnu ocinku pitannya despotiyi Opisuye istoriyu kozachchini mongolskoyi vladi moskovskih carstva ta yihnye stavlennya do vladi Vidminnosti ukrayinciv ta rosiyan u cerkovnih pitannyah osviti Stverdzhuye pro te sho Kiyiv ta lyudi pivdennoyi Rusi mali znachni kontakti z inshimi narodnostyami u svoyih mistah na protivagu velikorosiv Opisuye tolerantnist do inshih narodnostej u pivdennorusiv ta novgorodciv protistavlyayuchi velikoruskoyu neterpimistyu Opisuye visokij materializm velikorosiv ta bazhannya rujnaciyi vsogo navkolo z pivdennoruskoyu protilezhnistyu mirnogo spivisnuvannya Porivnyuye stavlennya do zhinki ta lyubovi u pivdennorusiv ta velikorosiv vkazuyuchi sho choloviki velikorosi ne zvelichuyut u pisnyah svoyih partnerok Visoko ocinyuye narodni pisni ta lyubov do poeziyi pivdennorusiv Oglyadaye pobut gospodarstv ta porivnyuye kazki j legendi Vkazuye sho velikoros shilnij do afektaciyi v literaturi u porivnyanni z pivdenorusom Stavit u vidminnosti stavlennya do cerkvi Dali opisuye mentalne vidchuttya prekrasnogo ta bazhannya dopomogti inshim u dvoh narodnostyah Vin stverdzhuye sho zazvichaj velikorosi u porivnyanni z pivdenorusami roblyat dobro na materialnij osnovi ne dumayuchi pro korist inshij lyudini Porivnyuye stavlennya do organizaciyi gromadi u pivdennorusiv ta princip kozhnomu svoye z protiilezhnistyu organizaciyi zhittya velikorosiv Opisuye harakter prava na zemelnu vlasnist de u velikorosiv vono vkraye obmezhene z oznakami samoderzhavnih principiv organizaciyi pivdennorusi protilezhnist Gromada v ukrayinskomu rozuminni ce zovsim ne te sho mir v rosijskomu Gromada ye dobrovilne zibrannya lyudej hto hoche bere uchast hto ne hoche vihodit z neyi yak na Zaporozhzhi hto hotiv prihodiv i vihodiv zvidti dobrovilno Zgidno z narodnim rozuminnyam kozhen chlen gromadi sam soboyu ye nezalezhnoyu osobististyu samodostatnim vlasnikom obov yazok jogo stosovno gromadi polyagaye lishe u sferi tih stosunkiv yaki vstanovlyut zv yazok mizh yiyi chlenami dlya vzayemnoyi bezpeki ta vigodi kozhnoyu godi yak u rosijskomu rozuminni mir ye nibi abstraktnim virazom zagalnoyi voli sho poglinaye personalnu samobutnist kozhnogo Mikola Kostomarov Pishe pro riznicyu do stavlennya kriposnogo prava Na jogo dumku velikorosi yak rabi chi kriposni chastishe mozhut lyubiti svogo gospodarya todi yak u pivdennorusiv ce zustrichayetsya ridko Avtor takozh opisav sho pivdennoruskij narod maye bilshe spilnih ris z polyakami v pobuti ta harakteri anizh z velikorosami Shozhist velikorosiv ta pivdennorusiv lishe v movi Vbachaye sho pivdennorusi cherez istorichne minule ta svoyu samobutnist mayut otrimati derzhavnu avtonomiyu derzhavne zhittya Riznicyu z polyakami avtor vbachaye u tomu sho polyaki bilsh aristokratichni z neprijnyattyam inshih a pivdennorusi v formi demokratichni V comu vin vbachaye konflikt v chasi Hmelnichchini adzhe polyak bachiv u pivdennorusi svogo pidleglogo a pivdennorus u polyakovi pana ne mozhe pobachiti Zavershuye stattyu slovami sho malorusi usvidomlyuyut vazhlivist zv yazku z velikorosami cherez poryadok ta organizaciyi Malorusi ne budut zajvimi dlya velikorosiv chim dopomozhut kulturno pidnyati yihnij riven Z polyakami na dumku avtora nichogo spilnogo nemozhlivo robiti a kulturnij obmin viklyuchnij cherez shozhist Na jogo dumku polyaki proponuyut lishe formu panstva yaka na dumku Mikoli Kostomarova lishe vbivaye pivdennorusku narodnist VidannyaVpershe opublikovana u zhurnali Osnova 1861 roku U zibrannyah tvoriv Mikoli Kostomarova z vipravlenim variantom Ukrayinskoyu movoyu vpershe vidano v Ternopoli 1886 roku v perekladi Oleksandra Koniskogo Okremim vidannyam vijshlo u Lvovi 1906 roku ta Lejpcigu 1920 roku U Kiyevi u 1990 1993 2012 ta 2020 rokah U Harkovi 1991 roku Rosijskoyu movoyu v Moskvi 2018 roku KritikaRosijskij yurist ta doktor prava Oleksandr Lohvickij u roboti ros Guberniya eyo zemskie i pravitelstvennye uchrezhdeniya Guberniya yiyi zemski ta uryadovi ustanovi rozkritikuvav pracyu Kostomarova adzhe jomu vazhko zrozumiti yaku same avtor hoche Rus federativnu chi provincialnu Pozitivno ociniv robotu Oleksandr Kotlyarevskij v bibliografichnomu oglyadi ros Starina i narodnost Starovina ta narodnist za 1861 rik Kotlyarevskij viznav istorichnu vazhlivist sprobi Kostomarova viznachiti korinni vidminnosti velikoruskoyi ta pivdennoruskoyi narodnostej Vin pobazhav avtorovi pidtverditi vkazani sudzhennya u porivnyalnomu analizi vnutrishnogo pobutu movi religiyi poryadkiv ta zvichayiv yaki na jogo dumku nedostatno opisani Rosijskij konservativnij publicist literaturnij kritik Mihajlo Katkov negativno postavsya do statti stverdzhuyuchi sho Oburlivij i bezgluzdij sofizm Nachebto mozhlivi dvi ruski narodnosti ta dvi ruski movi nachebto mozhlivi dvi francuzki narodnosti ta dvi francuzki movi ZnachennyaIstorik Mihajlo Grushevskij nazvav pracyu yevangeliyem ukrayinskogo separatizmu Istorik Dmitro Doroshenko vislovivsya pro knigu yak yevangeliye ukrayinskogo nacionalizmu Istorik V yacheslav Zayikin vvazhav harakterologichni osoblivosti rosiyan ta ukrayinciv v roboti klasichnimi Prikmetni risi ukrayinciv opisani v statti Kostomarova stali neodminnim elementom romantichnoyi teologichnoyi filosofiyi j slov yanofilstva ta rannoyi ukrayinskoyi istoriografiyi U roboti takozh vpershe proanalizovano ukrayinsku mentalnist Doslidniki ukrayinskoyi mentalnosti vvazhayut stattyu odniyeyu iz simvoliv ukrayinskogo vidrodzhennya drugoyi polovini HIH stolittya Div takozhListi z hutora Kniga buttya ukrayinskogo naroduPrimitkiGonchar I 2017 s 215 Yas III 1998 s 130 Smolij Pinchuk Yas 2005 s 117 Smolij Pinchuk Yas 2005 s 117 118 Smolij Pinchuk Yas 2005 s 118 Gonchar I 2017 s 148 Gonchar 2017 s 148 Polishuk 2016 s 29 Yas III 1998 s 132 Gonchar I 2017 s 140 159 Yas 2006 s 40 Yas 2006 s 43 Yas I 2014 s 189 Josipenko 2011 s 235 Kucij 2015 s 10 Kucij 2015 s 7 Kucij 2015 s 8 Yas I 2014 s 184 Yas III 1998 s 129 Kostomarov 1861 s 33 Kostomarov 1861 s 33 34 Kostomarov 1861 s 34 35 Kostomarov 1861 s 36 Kostomarov 1861 s 36 38 Kostomarov 1861 s 38 39 Kostomarov 1861 s 39 Kostomarov 1861 s 39 40 Kostomarov 1861 s 40 Kostomarov 1861 s 41 Kostomarov 1861 s 73 Kostomarov 1861 s 42 43 Kostomarov 1861 s 43 Kostomarov 1861 s 44 47 Kostomarov 1861 s 47 Kostomarov 1861 s 48 50 Kostomarov 1861 s 51 55 Kostomarov 1861 s 56 60 Kostomarov 1861 s 60 61 Kostomarov 1861 s 61 Kostomarov 1861 s 61 63 Kostomarov 1861 s 64 Kostomarov 1861 s 65 Kostomarov 1861 s 65 67 Kostomarov 1861 s 68 Kostomarov 1861 s 69 70 Kostomarov 1861 s 71 Kostomarov 1861 s 71 72 Kostomarov 1861 s 74 75 Kostomarov 1861 s 76 Kostomarov 1861 s 77 Kostomarov 1861 s 78 79 Kostomarov 1861 s 80 Lohvickij 1864 s 4 Kotlyarevskij 1862 s 3 Katkov 2002 s 144 DzherelaPershodzherela Katkov M N Imperskoe slovo Moskva Moskva 2002 512 s ISBN 5 89097 040 2 ros Kostomarov N Dvѣ russkiya narodnosti Osnova Peterburg V tipografii P A Kulisha 1861 Vip 3 S 33 80 ros Kotlyarevskij A Starina i narodnost za 1861 j god Moskva V Universitetskoj Tipografii 1862 99 s ros Lohvickij A Guberniya eya zemskiya i pravitelstvennyya uchrezhdeniya S Peterburg Izdanie knigoprodavca A Ѳ Bazunova 1864 221 s ros Enciklopediyi dovidniki Josipenko S Gromada Yevropejskij slovnik filosofij Leksikon neperekladnostej Pid kerivnictvom Barbari Kassen Kiyiv Duh i litera 2011 T 2 S 233 239 ISBN 978 966 378 201 0 Smolij V A Pinchuk Yu A Yas O V Dve russkie narodnosti Mikola Kostomarov Vihi zhittya i tvorchosti Enciklopedichnij dovidnik Vstup st i zag red V A Smoliya Kiyiv Visha shkola 2005 S 117 118 5000 prim ISBN 966 642 295 6 Monografiyi Gonchar O Mikola Kostomarov postat istorika na tli epohi Kiyiv Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2017 274 s 300 prim ISBN 978 966 02 8222 3 Yas O V Istorik i stil Viznachni postati ukrayinskogo istoriopisannya u svitli kulturnih epoh pochatok HIH 80 ti roki XX st Za red V A Smoliya Kiyiv Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2014 T 1 587 s 300 prim ISBN 978 966 02 7133 3 Naukovi statti Gonchar O Poklikanij sluzhiti Ukrayini Mikola Kostomarov Krayeznavstvo Kiyiv 2017 Vip 3 4 S 211 217 Kucij I P Obraz Slov yanshini yak civilizacijnij avtostereotip Mikoli Kostomarova Visnik Cherkaskogo universitetu Seriya Istorichni nauki Cherkasi Cherkaskij nacionalnij universitet imeni Bogdana Hmelnickogo 2015 Vip 29 S 5 12 Polishuk I O Politiko pravova mentalnist ukrayinstva konceptualno metodologichni doslidzhennya Visnik NYuU imeni Yaroslava Mudrogo Seriya Filosofiya filosofiya prava politologiya sociologiya Harkiv Nacionalnij yuridichnij universitet imeni Yaroslava Mudrogo 2016 Vip 2 29 S 28 36 DOI doi org 10 21564 2075 7190 29 70969 Yas O Idealistichni ta irracionalni motivi v naukovij tvorchosti Mikoli Kostomarova Ukrayina moderna Kiyiv Lviv Kritika 2006 Vip 10 S 37 57 ISBN 966 8978 29 3 Yas O Ocinka naukovoyi spadshini Mikoli Kostomarova v ukrayinskij zarubizhnij istoriografiyi 1945 1991 Istoriografichni doslidzhennya v Ukrayini Kiyiv Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 1998 Vip 8 S 123 137 ISBN 966 02 0168 X