Гіперчутли́вість — неадекватне або надмірне проявлення реакції набутого імунітету. В основі гіперчутливості лежить корисна для організму імунна відповідь, яка в цьому випадку діє неадекватно, інколи з виникненням запалень і пошкодженням тканин. Її можуть спричинити різні антигени. Причини виникнення в різних людей різні. Гіперчутливість проявляється не при першому, а, як правило, при наступних контактах з антигеном. Кумбсон і Джелл виділили чотири типи гіперчутливості — I, II, III, IV, але на практиці вони не обов'язково зустрічаються порізно. Реакції перших трьох типів відбуваються за участю антитіл, реакції четвертого — переважно (Т-лімфоцитами) і макрофагами.
Гіперчутливість — це один із видів патології імунної системи (поряд із аутоімунною патологією та імунодефіцитом), клінічний синдром.
Гіперчутливість | |
---|---|
Спеціальність | невідкладна медична допомога[d] і імунологія |
Препарати | дексаметазон[1], метилпреднізолон[1], триамцинолон[1], преднізон[1] і преднізолон[1] |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-10 | T78.4 |
DiseasesDB | 28827 |
MeSH | D006967 |
|
Типи гіперчутливостей
Згідно з класифікацією, розробленою науковцями Робіном Кумбсом і Філіпом Джеллом, виділяють такі типи гіперчутливості:
- Гіперчутливість I-ого типу
- Гіперчутливість II-ого типу
- Гіперчутливість III-ого типу
- Гіперчутливість IV-ого типу
Гіперчутливість I-ого типу
Часто замість терміну «Гіперчутливість I-ого типу» вживають «Гіперчутливість негайного типу» або Алергія.
Гіперчутливість негайного типу розвивається в тому випадку, якщо антитіла (імуноглобуліни класу Е) направлені проти не шкідливих антигенів зовнішнього середовища, таких як квітковий пил, лупа тварин та іншого. Виділені організмом в результаті реакції біологічно активні речовини (медіатори) викликають гострі запальні процеси. Важливою ознакою для Гіперчутливості негайного типу є велика швидкість їх розвитку та високий ступінь ураження.
Гіперчутливість II-ого типу
Існує й інший варіант цього терміну — «Гіперчутливість антитілозалежного цитотоксичного типу».
Більшість ліків є гаптенами, тому при проникненні їх в організм імунна відповідь не включається. Однак в окремих випадках ліки можуть зазнати адсорбції на поверхні нормальних, здорових клітин організму. На поверхні цих клітин вони хімічно взаємодіють з білками та модифікують їх. Такі білки, змінені під впливом адсорбованого лікарського середника, розглядаються імунною системою як генетично чужорідні. А оскільки вони зв'язані з мембраною клітини, то й така клітина теж буде вважатись генетично чужорідною. Імунна відповідь організму буде спрямована на її знищення. Клінічні прояви медикаментозної алергії в цих випадках будуть залежати від локалізації клітин, які адсорбували на своїй поверхні лікарську речовину.
Гіперчутливість III-ого типу
При зустрічі антигена із антитілом вони з'єднуються в , який руйнується в системі мононуклеарних фагоцитів (СМФ). Це відбувається при нормальному функціонуванні імунної системи. Проте інколи такі комплекси не руйнуються, а відкладаються у тканинах й органах. Розвинуті таким чином пошкодження називаються гіперчутливістю III-ого типу, або хворобою імунних комплексів.
Гіперчутливість IV-ого типу
Існує й інший варіант цього терміну — «Гіперчутливість сповільненого типу».
IV тип гіперчутливості лежить в основі розвитку інфекційної (мікробної) алергії та контактного дерматиту.
Інфекційна алергія пов'язана із розвитком клітино-опосередкованої реакції гіперчутливості при повторному проникненні в організм мікроорганізмів або їх токсинів. Інфекційна алергія спостерігається при багатьох інфекційних захворюваннях, які спричинюють бактерії (туберкульоз, сифіліс, бруцельоз, туляремія); найпростіші (токсоплазмоз); патогенні гриби (гістоплазмоз) та віруси (герпесвіруси) і відіграє важливу роль в їхньому патогенезі. Вивчення проявів гіперчутливості сповільненого типу у відповідь на введення екстракту того чи іншого збудника лежить в основі методу .
Контактний дерматит виникає при безпосередньому контакті ряду алергенів (косметика, біжутерія, ліки, вироби з латексу, шкіри) з шкірними покривами сприйнятливого організму. Алерген проникає крізь поверхневі шари епідермісу та захоплюється клітинами Лангерганса (дендритні клітини шкіри), які здійснюють процесинг алергену і його презентацію відповідному клону Т-хелперів першого типу. Останні зазнають клональної експансії. При повторному захопленні алергену клітинами Лангерганса, відбудеться надмірна активація Т-хелперів першого типу, які почнуть інтенсивно продукувати величезну кількість цитокінів, спрямованих на активацію та міграцію в вогнище проникнення алергену клітин моноцитарно-макрофагального походження. Макрофаги разом із цитокінами зумовлюватимуть розвиток запального процесу у воротах проникнення алергену.
Примітки
- NDF-RT
- Назаров П.Г. (PDF). ЦИТОКИНЫ и ВОСПАЛЕНИЕ (російська) . Архів оригіналу (PDF) за 6 грудня 2017. Процитовано 05.12.2017.
Джерела
- Ройт А., Брестофф Дж., Мейл Д. «Иммунология» / Пер. с англ. — М.: «Мир», 2000. — 592 с. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет