Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гульєльмо Бокканегра (італ. Guglielmo Boccanegra; ?—1273, Ег-Морт, Франція) — генуезький державний діяч, перший капітано-дель-пополо Генуезької республіки (1257—1262). Під час перебування на цій посаді фактично став необмеженим володарем міста, якому допомагала урядувати рада з 32 старійшин. 1261 року, під час війни Святого Сави з Венецією уклав з Михаїлом VIII Палеологом Німфейський договір, що надавав Генуї монопольні торгові преференції на території відновленої Візантійської імперії та в Чорному морі.
| Гульєльмо Бокканегра | |
|---|---|
| італ. Guglielmo Boccanegra | |
 Можливе зображення Гульєльмо Бокканегри (або Симоне Бокканегри). Фреска на фасаді Палаццо Сан-Джорджо в Генуї | |
| Народився | 13 століття Генуя, Італія |
| Помер | 1273 |
| Діяльність | політик |
 | |
| |
Біографія
Походження та ранні роки
Точне походження родини Бокканегра невідоме. Спочатку вони не відносились до генуезької аристократії, а були радше пополанами (італ. popolare) або бюргерами. Першим відомим членом родини є певний «Букканігра», який зявляється в документах від 1201 року і вже протягом наступного покоління кілька членів родини засвідчені як купці, що торгували в Західному Середземномор'ї. 1235 року членом Ради генуезької комуни був Рінальдо Бокканегра, а через 13 років — Маріно Бокканегра. Як і багато інших генуезьких родин, Бокканегра були активними учасниками Сьомого хрестового походу на чолі з французьким королем Людовиком IX і отримали значні прибутки від постачання для хрестоносців кораблів та провізії.
Деякі автори стверджують, що в 1229 році Гульєльмо брав участь у арагонському завоюванні Майорки, але жодних доказів на підтвердження цього не існує. Перші надійні відомості про Гульєльмо Бокканегра походять з 1249 року, коли він був одним із генуезьких консулів у французькому місті Ег-Морт (яке було головним портом, звідки хрестоносці відправлялись в Сьомий хрестовий похід). У 1249–1250 роках він перебував в палестинській Акрі, де зобов'язався виплачувати платню послідовникам Альфонсо I, молодшого брата Людовіка IX. Після повернення з хрестового походу він став членом Ради комуни в 1251 році і знову в 1256 році.
Сходження до влади
Передумови
На початку другої половини XIII століття Генуя відновлювалась після періоду запеклої боротьби між Папами Римськими, яких підтримувала фракція гвельфів, та імператором Фрідріхом II Гогенштауфеном (правив у 1220–1250 рр), якого підтримували гібеліни. Генуя традиційно підтримувала пап, особливо після обрання папою генуезця Інокентія IV (1243—1254 рр) і вцей час вигнала з міста місцевих гібелінів. Щоб розширити підтримку режиму серед населення під час конфлікту з гібелінами, правляча гвельфська знать заснувала магістратуру з двох «капітанів народу та комуни» (capitani del popolo e del Comune), які, проте, мали досить обмежені повноваженнями. Коли у 1250 році Фрідріх II помер, гвельфська знать завбачливо дозволила вигнаним супротивникам-гібелінам повернутися до міста та навіть надала їм певну компенсацію, намагаючись зміцнити позиції знаті в протистоянні з пополанами, які прагнули більшого впливу на управління республікою.
На початковому етапі цій політиці сприяв економічний бум, який спостерігався на початку 1250-х років. Попри постійні військові операції за кордоном, торгівля процвітала, що призвело до припливу до міста банкірів, міняйл і ремісників з інших регіонів Італії та Франції. Це процвітання отримало свій вираз в тому, що Генуя першою серед інших італійських міст-держав розпочала карбувати власні золоті монети — дженовіно. У той же час здобуті багатства розподілялись нерівномірно і концентрувались здебільшого в руках кількох знатних купецьких родин, і як народне невдоволення, так і розбрат між гвельфами та гібеллінами продовжували накопичуватись.
Накопичені протиріччя вийшли на поверхню у 1256 році, коли на Республіку обрушилася низка криз. У зв'язку із невдалим закінченням Сьомого хрестового походу, Франція перестала розміщувати замовлення на нові кораблі і до того ж відмовилася оплачувати вже виконані попередні замовлення. У поєднанні з закінченням конфлікту з імператором, це залишило генуезьку економіку, яка довгий час була спрямована на оснащення військових кораблів, без джерела стабільного доходу. Проблеми в економіці призвели до банкрутства в 1256 році банків Негробоно і Кальво, а також кількох вовняних мануфактур. До того ж в цьому році розпочалась війна Святого Сави з Венецією, що значно погіршила позиції Генуї в Леванті та на Сицилії. Усередині країни уряд був змушений застосовувати папський указ проти єретиків,.
Державний переворот
Саме в цій кризовій атмосфері на перший план вийшов Бокканегра, хоча чому це відбулось залишається предметом суперечок. Історик Стівен Епштейн вказує, що кар'єра Боккнегра до цього моменту не відрізнялась жодною винятковістю але зауважує, що він міг «володіти політичним хистом задовольняти усі сторони», оскільки його багатство зробило його рівним і прийнятним для еліти, а нешляхетне походження зробило його популярним серед простого народу. Історик Роберт Лопес припускає, що як член Ради комуни він критикував зловживання та пропонував реформи,
Внутрішнє невдоволення дійшло до точки кипіння під час суду над колишнім подеста Філіппо делла Торре за розкрадання. Хоча його провина була очевидною, його засудили лише до ув'язнення та штрафу, що призвело до заворушень серед простого населення. Підбурювані гібелінською фракцією лозунгом fiat populus («влада народу»), у січні 1257 року пополани взяли до рук зброю, зібралися на площі перед церквою Сан-Сіро та проголосили Бокканегра єдиним капітано-дель-пополо. Бокканегра, спочатку неохоче, був приведений до церкви Сан-Сіро, де люди присягнули йому на вірність.
Наступного дня новий режим набув форми в соборі Сан-Лоренцо в присутності нового подеста. Бокканегра отримав верховну владу з метою реформування статуту комуни, і йому мала допомагати рада з 32 анзіанів («старійшин»), по чотири від кожного з восьми районів міста. Через кілька днів його становище було ще більше посилено: анзіані продовжили його перебування на посаді до десяти років замість звичайного одного року, і було передбачено, що якщо він помре протягом цього часу, один із його братів має стати його наступником. Річна зарплата в тисячу фунтів стерлінгів, палац родини Річеріо, особистий штат лицаря, два нотаріуси, суддя, а також особиста охорона (12 охоронців і п'ятдесят озброєних слуг) були надані в його розпорядження, все підлягало оплаті з громадської скарбниці.
Правління республікою
Консолідація влади
За словами Лопеса, тривалий термін перебування на посаді та положення про квазідинастичну спадкоємність фактично перетворили правління Бокканегра на сеньйорію, а не на звичайну магістратуру. Подеста був зведений до вирішення дрібниць повсякденного управління. Побачивши, що його повноваження обмежені, діючий подеста пішов у відставку, і його замінив інший, лояльніший Бокканегрі. Згідно з Епштейном, люди, які фактично привели Бокканегру до влади, відносились до безправного середнього класу, були «середніми торговцями та майстерними ремісниками», які досягли процвітання протягом попередніх років, але все ще були виключені з управління. Аристократи-гібеліни, які хотіли добитись зміни політичної орієнтації з прогвельфської на прогібелінівську, а не встановлення нового режиму, почали протистояти Бокканегрі. В свою чергу, режим Бокканегри в протистоянні з аристократією поступово ставав все авторитарнішим і дедалі більше покладався на підтримку широкої маси простих людей .
Завдяки народній підтримці та підтримці деяких сімей гібелінів, Бокканегра зміг пережити першу кризу свого режиму і утримав за собою призначення всіх посадових осіб. Невдовзі проти нього змовилась гвельфська знать, але Бокканегра, дізнавшись про це, організував виток чуток про свої плани щодо їх суворого покарання. У результаті гвельфські аристократи втекли з міста і їм негайно заборонили повертатися. Після цієї справи Бокканегра оселився в палаці одного з лідерів гвельфів, Обіццо Фьєскі. Його позиція ще більше зміцнилася, коли кардинал Оттобуоно Фьєскі (майбутній папа Адріан V), який під приводом дипломатичної місії прибув щоб підбурити опозицію проти Бокканегра, був змушений залишити місто після того, як люди почали бунтувати. До 1260 року Бокканегра досягнув вершини своєї влади та престижу і фактично керував містом як тиран («velut tyrannus», згідно з проаристократичними Annales ianuenses).
Фінансові реформи
Зміцнивши свою позицію, Бокканегра зайнявся зростаючою фінансовою кризою, яку він успадкував разом із владою. Податки, що складали дохід Комуни, всупереч існуючим законам вже були заздалегідь викуплені за низькими цінами чиновниками попереднього режиму. Бокканегра не хотів встановлювати нові непрямі податки, тому своїм указом від 16 червня 1259 року він перетворив увесь існуючий державний борг на консолідовану позику, що підлягає погашенню під фіксований скромний відсоток у вісім процентів. Цей захід, який підтримали як народні збори, так і відомі дворяни-гібеліни, не тільки завдав шкоди багатьом магнатам, але й дав Бокканегрі кошти, необхідні для експансіоністської фіскальної політики. Основою цієї політики була широка програма громадських робіт, що включала будівництво резиденції капітано-дель-пополо в Генуї (італ. palazzo del Capitano del Popolo, сучасний Палаццо Сан-Джорджо) і розширення портових споруд. Окрім своєї функціональної та символічної цінності, це масштабне будівництво забезпечило роботою багатьох громадян і допомогло подолати кризу.
У той же час він успішно намагався скасувати багато феодальних податків, які стягували маркізи Маласпіна та інші колишні феодальні володарі, що існували в Лігурії до заснування генуезької Комуни. Зокрема, Бокканегра придбав за вигідною ціною права архієпископства Генуї на морську торгівлю. Він також намагався скасувати податки, які стягували кілька знатних сімей як частину їхньої спадщини від скасованих Комуною віконтських посад регіону, хоча й без особливого успіху. Боротьба з банківською кризою продовжувалась в 1259 році з перемінним успіхом. Бокканегрі вдалося запобігти банкрутству банку Aschieri, а вплив його брата Ланфранко призвів до порятунку банку Oberto di Nizza, але, попри обіцянку виплатити кредиторам 90 % їхніх боргів, він не зміг запобігти банкрутство одного з найважливіших банків, банку Гульєльмо Леккакорво. У той же час Бокканегра заохочував організацію міських ремісників у гільдії, і з 1259 року включно глави гільдій були представлені разом із радниками Комуни та анзіанами серед тих, хто мав право ратифікувати договори від імені Республіки. Крім того, його угода з Манфредом допомогла відродити торгівлю з Сицілією.
Зовнішня політика
Одним із перших кроків, які зробив Бокканегра, був договір із сином Фрідріха II Манфредом, який знову відкрив Сицилійське королівство для генуезької торгівлі. Це був відхід від попередньої політики гвельфського уряду, який намагався нав'язати Манфреду умови через папство. З іншого боку, триваюча війна з Пізою за Сардинію призвела до втрати Кальярі та Санта-Ігіа.
Однак головною проблемою, яку успадкував Бокканегра, була війна Святого Сави - конфлікт із Венецією через доступ до ринків Леванту. Після декількох морських поразок, у 1258 році генуезці втратили на користь венеційців Акру, свій головний торговельний пункт у регіоні. Втрата була дещо компенсована, коли прогібелінський Філіп де Монфор запропонував натомість розмістити факторію генуезців в підлеглому йому Тірі, але військові поразки підірвали престиж Бокканегри та виявили проблеми, пов'язані з новим режимом: керівників флоту призначали не за здібності, а за політичну лояльність, і війна погіршила фінансове становище Республіки.
Головним досягненням правління Бокканегра було укладення 13 березня 1261 року Німфейського договору з візантійським імператором Михаїлом VIII Палеологом. Договір зобов'язував Геную надати флот із 50 суден, витрати на які оплачував імператор, для ведення бою проти Венеції та для підтримки мети Палеолога щодо повернення Константинополя. Проте в обмін генуезці отримали дуже вигідні комерційні умови; після успішного відновлення Константинополя генуезці могли фактично успадкувати та навіть розширити привілейоване становище венеційців у Латинській імперії. Зрештою, Константинополь був повернутий нікейцями лише через два тижні після підписання договору, без допомоги генуезького флоту. Однак, Михайло VIII ретельно дотримувався умов Німфейського договору, оскільки сила генуезького флоту все ще була необхідна для протистояння потенційному венеційському контрудару, тоді як місцевий візантійський флот повільно відновлювався. Завдяки субсидіям імператора генуезці змогли значно збільшити силу свого флоту.
Вигнання і смерть
Однак Бокканегра не зміг повністю придушити внутрішню опозицію старих дворянських сімей, які скинули його в результаті кривавого перевороту в травні 1262 року. У вигнанні Бокканегра вступив на службу до короля Франції, займаючись укріпленням портового міста Ег-Морт як його губернатор. Там він і помер у 1273 році .
Спадщина
Правління Бокканегри започаткувало період в генуезькій історії, названий на честь періодичного правління капітано-дель-пополо, переважно з гібелінських родин Спінола та Доріа, між періодами правління подеста. Це тривало до 1311 року і, як правило, вважається істориками «найяскравішим етапом процвітання та впливу міста».
Тим не менш, спогади про правління Бокканегри були суперечливими: літописці, які представляють інтереси міської еліти, ставилися до нього вороже , але звичайні люди незабаром почали ностальгувати за «народним» урядом. Це почуття допомогло Симоне Бокканегра, правнуку Гульєльмо, стати першим дожем Республіки в 1339 році.
Див.також
Примітки
- Lopez, 1969.
- Epstein, 1996, с. 137.
- Epstein, 1996, с. 136.
- Epstein, 1996, с. 138.
- Geanakoplos, 1959, с. 81—91.
- Balard, 1978, с. 42—45.
- Balard, 1978, с. 46.
- Balard, 1978, с. 46—47.
- Bertone, Giorgio. Simone Boccanegra. Primo Doge di Genova immortale eroe verdiano A.D. 1339 (італ.). ERGA.
- Epstein, 1996, с. 140.
Джерела
- Balard, Michel (1978). La Romanie génoise (XIIe-Début du XVe siècle) (in French). Vol. 1. Rome: École Française de Rome. OCLC 300152785.
- Epstein, Steven A. (1996). Genoa and the Genoese, 958—1528. University of North Carolina Press. .
- Geanakoplos, Deno John (1959). Emperor Michael Palaeologus and the West, 1258—1282: A Study in Byzantine-Latin Relations. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. OCLC 1011763434.
- Lopez, Robert Sabatino (1969). «BOCCANEGRA, Guglielmo». Dizionario Biografico degli Italiani, Volume 11: Boccadibue–Bonetti (in Italian). Rome: Istituto dell'Enciclopedia Italiana. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gulyelmo Bokkanegra ital Guglielmo Boccanegra 1273 Eg Mort Franciya genuezkij derzhavnij diyach pershij kapitano del popolo Genuezkoyi respubliki 1257 1262 Pid chas perebuvannya na cij posadi faktichno stav neobmezhenim volodarem mista yakomu dopomagala uryaduvati rada z 32 starijshin 1261 roku pid chas vijni Svyatogo Savi z Veneciyeyu uklav z Mihayilom VIII Paleologom Nimfejskij dogovir sho nadavav Genuyi monopolni torgovi preferenciyi na teritoriyi vidnovlenoyi Vizantijskoyi imperiyi ta v Chornomu mori Gulyelmo Bokkanegraital Guglielmo BoccanegraMozhlive zobrazhennya Gulyelmo Bokkanegri abo Simone Bokkanegri Freska na fasadi Palacco San Dzhordzho v GenuyiNarodivsya 13 stolittya Genuya ItaliyaPomer 1273Diyalnist politik Mediafajli u VikishovishiBiografiyaPohodzhennya ta ranni roki Tochne pohodzhennya rodini Bokkanegra nevidome Spochatku voni ne vidnosilis do genuezkoyi aristokratiyi a buli radshe popolanami ital popolare abo byurgerami Pershim vidomim chlenom rodini ye pevnij Bukkanigra yakij zyavlyayetsya v dokumentah vid 1201 roku i vzhe protyagom nastupnogo pokolinnya kilka chleniv rodini zasvidcheni yak kupci sho torguvali v Zahidnomu Seredzemnomor yi 1235 roku chlenom Radi genuezkoyi komuni buv Rinaldo Bokkanegra a cherez 13 rokiv Marino Bokkanegra Yak i bagato inshih genuezkih rodin Bokkanegra buli aktivnimi uchasnikami Somogo hrestovogo pohodu na choli z francuzkim korolem Lyudovikom IX i otrimali znachni pributki vid postachannya dlya hrestonosciv korabliv ta proviziyi Deyaki avtori stverdzhuyut sho v 1229 roci Gulyelmo brav uchast u aragonskomu zavoyuvanni Majorki ale zhodnih dokaziv na pidtverdzhennya cogo ne isnuye Pershi nadijni vidomosti pro Gulyelmo Bokkanegra pohodyat z 1249 roku koli vin buv odnim iz genuezkih konsuliv u francuzkomu misti Eg Mort yake bulo golovnim portom zvidki hrestonosci vidpravlyalis v Somij hrestovij pohid U 1249 1250 rokah vin perebuvav v palestinskij Akri de zobov yazavsya viplachuvati platnyu poslidovnikam Alfonso I molodshogo brata Lyudovika IX Pislya povernennya z hrestovogo pohodu vin stav chlenom Radi komuni v 1251 roci i znovu v 1256 roci Shodzhennya do vladi Peredumovi Na pochatku drugoyi polovini XIII stolittya Genuya vidnovlyuvalas pislya periodu zapekloyi borotbi mizh Papami Rimskimi yakih pidtrimuvala frakciya gvelfiv ta imperatorom Fridrihom II Gogenshtaufenom praviv u 1220 1250 rr yakogo pidtrimuvali gibelini Genuya tradicijno pidtrimuvala pap osoblivo pislya obrannya papoyu genuezcya Inokentiya IV 1243 1254 rr i vcej chas vignala z mista miscevih gibeliniv Shob rozshiriti pidtrimku rezhimu sered naselennya pid chas konfliktu z gibelinami pravlyacha gvelfska znat zasnuvala magistraturu z dvoh kapitaniv narodu ta komuni capitani del popolo e del Comune yaki prote mali dosit obmezheni povnovazhennyami Koli u 1250 roci Fridrih II pomer gvelfska znat zavbachlivo dozvolila vignanim suprotivnikam gibelinam povernutisya do mista ta navit nadala yim pevnu kompensaciyu namagayuchis zmicniti poziciyi znati v protistoyanni z popolanami yaki pragnuli bilshogo vplivu na upravlinnya respublikoyu Lyudovik IX virushaye v Somij hrestovij pohid z Eg Morta Na pochatkovomu etapi cij politici spriyav ekonomichnij bum yakij sposterigavsya na pochatku 1250 h rokiv Popri postijni vijskovi operaciyi za kordonom torgivlya procvitala sho prizvelo do priplivu do mista bankiriv minyajl i remisnikiv z inshih regioniv Italiyi ta Franciyi Ce procvitannya otrimalo svij viraz v tomu sho Genuya pershoyu sered inshih italijskih mist derzhav rozpochala karbuvati vlasni zoloti moneti dzhenovino U toj zhe chas zdobuti bagatstva rozpodilyalis nerivnomirno i koncentruvalis zdebilshogo v rukah kilkoh znatnih kupeckih rodin i yak narodne nevdovolennya tak i rozbrat mizh gvelfami ta gibellinami prodovzhuvali nakopichuvatis Nakopicheni protirichchya vijshli na poverhnyu u 1256 roci koli na Respubliku obrushilasya nizka kriz U zv yazku iz nevdalim zakinchennyam Somogo hrestovogo pohodu Franciya perestala rozmishuvati zamovlennya na novi korabli i do togo zh vidmovilasya oplachuvati vzhe vikonani poperedni zamovlennya U poyednanni z zakinchennyam konfliktu z imperatorom ce zalishilo genuezku ekonomiku yaka dovgij chas bula spryamovana na osnashennya vijskovih korabliv bez dzherela stabilnogo dohodu Problemi v ekonomici prizveli do bankrutstva v 1256 roci bankiv Negrobono i Kalvo a takozh kilkoh vovnyanih manufaktur Do togo zh v comu roci rozpochalas vijna Svyatogo Savi z Veneciyeyu sho znachno pogirshila poziciyi Genuyi v Levanti ta na Siciliyi Useredini krayini uryad buv zmushenij zastosovuvati papskij ukaz proti yeretikiv Derzhavnij perevorot Same v cij krizovij atmosferi na pershij plan vijshov Bokkanegra hocha chomu ce vidbulos zalishayetsya predmetom superechok Istorik Stiven Epshtejn vkazuye sho kar yera Bokknegra do cogo momentu ne vidriznyalas zhodnoyu vinyatkovistyu ale zauvazhuye sho vin mig voloditi politichnim histom zadovolnyati usi storoni oskilki jogo bagatstvo zrobilo jogo rivnim i prijnyatnim dlya eliti a neshlyahetne pohodzhennya zrobilo jogo populyarnim sered prostogo narodu Istorik Robert Lopes pripuskaye sho yak chlen Radi komuni vin kritikuvav zlovzhivannya ta proponuvav reformi Vnutrishnye nevdovolennya dijshlo do tochki kipinnya pid chas sudu nad kolishnim podesta Filippo della Torre za rozkradannya Hocha jogo provina bula ochevidnoyu jogo zasudili lishe do uv yaznennya ta shtrafu sho prizvelo do zavorushen sered prostogo naselennya Pidburyuvani gibelinskoyu frakciyeyu lozungom fiat populus vlada narodu u sichni 1257 roku popolani vzyali do ruk zbroyu zibralisya na ploshi pered cerkvoyu San Siro ta progolosili Bokkanegra yedinim kapitano del popolo Bokkanegra spochatku neohoche buv privedenij do cerkvi San Siro de lyudi prisyagnuli jomu na virnist Nastupnogo dnya novij rezhim nabuv formi v sobori San Lorenco v prisutnosti novogo podesta Bokkanegra otrimav verhovnu vladu z metoyu reformuvannya statutu komuni i jomu mala dopomagati rada z 32 anzianiv starijshin po chotiri vid kozhnogo z vosmi rajoniv mista Cherez kilka dniv jogo stanovishe bulo she bilshe posileno anziani prodovzhili jogo perebuvannya na posadi do desyati rokiv zamist zvichajnogo odnogo roku i bulo peredbacheno sho yaksho vin pomre protyagom cogo chasu odin iz jogo brativ maye stati jogo nastupnikom Richna zarplata v tisyachu funtiv sterlingiv palac rodini Richerio osobistij shtat licarya dva notariusi suddya a takozh osobista ohorona 12 ohoronciv i p yatdesyat ozbroyenih slug buli nadani v jogo rozporyadzhennya vse pidlyagalo oplati z gromadskoyi skarbnici Pravlinnya respublikoyu Konsolidaciya vladi Za slovami Lopesa trivalij termin perebuvannya na posadi ta polozhennya pro kvazidinastichnu spadkoyemnist faktichno peretvorili pravlinnya Bokkanegra na senjoriyu a ne na zvichajnu magistraturu Podesta buv zvedenij do virishennya dribnic povsyakdennogo upravlinnya Pobachivshi sho jogo povnovazhennya obmezheni diyuchij podesta pishov u vidstavku i jogo zaminiv inshij loyalnishij Bokkanegri Zgidno z Epshtejnom lyudi yaki faktichno priveli Bokkanegru do vladi vidnosilis do bezpravnogo serednogo klasu buli serednimi torgovcyami ta majsternimi remisnikami yaki dosyagli procvitannya protyagom poperednih rokiv ale vse she buli viklyucheni z upravlinnya Aristokrati gibelini yaki hotili dobitis zmini politichnoyi oriyentaciyi z progvelfskoyi na progibelinivsku a ne vstanovlennya novogo rezhimu pochali protistoyati Bokkanegri V svoyu chergu rezhim Bokkanegri v protistoyanni z aristokratiyeyu postupovo stavav vse avtoritarnishim i dedali bilshe pokladavsya na pidtrimku shirokoyi masi prostih lyudej Zavdyaki narodnij pidtrimci ta pidtrimci deyakih simej gibeliniv Bokkanegra zmig perezhiti pershu krizu svogo rezhimu i utrimav za soboyu priznachennya vsih posadovih osib Nevdovzi proti nogo zmovilas gvelfska znat ale Bokkanegra diznavshis pro ce organizuvav vitok chutok pro svoyi plani shodo yih suvorogo pokarannya U rezultati gvelfski aristokrati vtekli z mista i yim negajno zaboronili povertatisya Pislya ciyeyi spravi Bokkanegra oselivsya v palaci odnogo z lideriv gvelfiv Obicco Fyeski Jogo poziciya she bilshe zmicnilasya koli kardinal Ottobuono Fyeski majbutnij papa Adrian V yakij pid privodom diplomatichnoyi misiyi pribuv shob pidburiti opoziciyu proti Bokkanegra buv zmushenij zalishiti misto pislya togo yak lyudi pochali buntuvati Do 1260 roku Bokkanegra dosyagnuv vershini svoyeyi vladi ta prestizhu i faktichno keruvav mistom yak tiran velut tyrannus zgidno z proaristokratichnimi Annales ianuenses Finansovi reformi Zmicnivshi svoyu poziciyu Bokkanegra zajnyavsya zrostayuchoyu finansovoyu krizoyu yaku vin uspadkuvav razom iz vladoyu Podatki sho skladali dohid Komuni vsuperech isnuyuchim zakonam vzhe buli zazdalegid vikupleni za nizkimi cinami chinovnikami poperednogo rezhimu Bokkanegra ne hotiv vstanovlyuvati novi nepryami podatki tomu svoyim ukazom vid 16 chervnya 1259 roku vin peretvoriv uves isnuyuchij derzhavnij borg na konsolidovanu poziku sho pidlyagaye pogashennyu pid fiksovanij skromnij vidsotok u visim procentiv Cej zahid yakij pidtrimali yak narodni zbori tak i vidomi dvoryani gibelini ne tilki zavdav shkodi bagatom magnatam ale j dav Bokkanegri koshti neobhidni dlya ekspansionistskoyi fiskalnoyi politiki Osnovoyu ciyeyi politiki bula shiroka programa gromadskih robit sho vklyuchala budivnictvo rezidenciyi kapitano del popolo v Genuyi ital palazzo del Capitano del Popolo suchasnij Palacco San Dzhordzho i rozshirennya portovih sporud Okrim svoyeyi funkcionalnoyi ta simvolichnoyi cinnosti ce masshtabne budivnictvo zabezpechilo robotoyu bagatoh gromadyan i dopomoglo podolati krizu U toj zhe chas vin uspishno namagavsya skasuvati bagato feodalnih podatkiv yaki styaguvali markizi Malaspina ta inshi kolishni feodalni volodari sho isnuvali v Liguriyi do zasnuvannya genuezkoyi Komuni Zokrema Bokkanegra pridbav za vigidnoyu cinoyu prava arhiyepiskopstva Genuyi na morsku torgivlyu Vin takozh namagavsya skasuvati podatki yaki styaguvali kilka znatnih simej yak chastinu yihnoyi spadshini vid skasovanih Komunoyu vikontskih posad regionu hocha j bez osoblivogo uspihu Borotba z bankivskoyu krizoyu prodovzhuvalas v 1259 roci z pereminnim uspihom Bokkanegri vdalosya zapobigti bankrutstvu banku Aschieri a vpliv jogo brata Lanfranko prizviv do poryatunku banku Oberto di Nizza ale popri obicyanku viplatiti kreditoram 90 yihnih borgiv vin ne zmig zapobigti bankrutstvo odnogo z najvazhlivishih bankiv banku Gulyelmo Lekkakorvo U toj zhe chas Bokkanegra zaohochuvav organizaciyu miskih remisnikiv u gildiyi i z 1259 roku vklyuchno glavi gildij buli predstavleni razom iz radnikami Komuni ta anzianami sered tih hto mav pravo ratifikuvati dogovori vid imeni Respubliki Krim togo jogo ugoda z Manfredom dopomogla vidroditi torgivlyu z Siciliyeyu Zovnishnya politika Odnim iz pershih krokiv yaki zrobiv Bokkanegra buv dogovir iz sinom Fridriha II Manfredom yakij znovu vidkriv Sicilijske korolivstvo dlya genuezkoyi torgivli Ce buv vidhid vid poperednoyi politiki gvelfskogo uryadu yakij namagavsya nav yazati Manfredu umovi cherez papstvo Z inshogo boku trivayucha vijna z Pizoyu za Sardiniyu prizvela do vtrati Kalyari ta Santa Igia Odnak golovnoyu problemoyu yaku uspadkuvav Bokkanegra bula vijna Svyatogo Savi konflikt iz Veneciyeyu cherez dostup do rinkiv Levantu Pislya dekilkoh morskih porazok u 1258 roci genuezci vtratili na korist venecijciv Akru svij golovnij torgovelnij punkt u regioni Vtrata bula desho kompensovana koli progibelinskij Filip de Monfor zaproponuvav natomist rozmistiti faktoriyu genuezciv v pidleglomu jomu Tiri ale vijskovi porazki pidirvali prestizh Bokkanegri ta viyavili problemi pov yazani z novim rezhimom kerivnikiv flotu priznachali ne za zdibnosti a za politichnu loyalnist i vijna pogirshila finansove stanovishe Respubliki Golovnim dosyagnennyam pravlinnya Bokkanegra bulo ukladennya 13 bereznya 1261 roku Nimfejskogo dogovoru z vizantijskim imperatorom Mihayilom VIII Paleologom Dogovir zobov yazuvav Genuyu nadati flot iz 50 suden vitrati na yaki oplachuvav imperator dlya vedennya boyu proti Veneciyi ta dlya pidtrimki meti Paleologa shodo povernennya Konstantinopolya Prote v obmin genuezci otrimali duzhe vigidni komercijni umovi pislya uspishnogo vidnovlennya Konstantinopolya genuezci mogli faktichno uspadkuvati ta navit rozshiriti privilejovane stanovishe venecijciv u Latinskij imperiyi Zreshtoyu Konstantinopol buv povernutij nikejcyami lishe cherez dva tizhni pislya pidpisannya dogovoru bez dopomogi genuezkogo flotu Odnak Mihajlo VIII retelno dotrimuvavsya umov Nimfejskogo dogovoru oskilki sila genuezkogo flotu vse she bula neobhidna dlya protistoyannya potencijnomu venecijskomu kontrudaru todi yak miscevij vizantijskij flot povilno vidnovlyuvavsya Zavdyaki subsidiyam imperatora genuezci zmogli znachno zbilshiti silu svogo flotu Vignannya i smert Odnak Bokkanegra ne zmig povnistyu pridushiti vnutrishnyu opoziciyu starih dvoryanskih simej yaki skinuli jogo v rezultati krivavogo perevorotu v travni 1262 roku U vignanni Bokkanegra vstupiv na sluzhbu do korolya Franciyi zajmayuchis ukriplennyam portovogo mista Eg Mort yak jogo gubernator Tam vin i pomer u 1273 roci SpadshinaPravlinnya Bokkanegri zapochatkuvalo period v genuezkij istoriyi nazvanij na chest periodichnogo pravlinnya kapitano del popolo perevazhno z gibelinskih rodin Spinola ta Doria mizh periodami pravlinnya podesta Ce trivalo do 1311 roku i yak pravilo vvazhayetsya istorikami najyaskravishim etapom procvitannya ta vplivu mista Tim ne mensh spogadi pro pravlinnya Bokkanegri buli superechlivimi litopisci yaki predstavlyayut interesi miskoyi eliti stavilisya do nogo vorozhe ale zvichajni lyudi nezabarom pochali nostalguvati za narodnim uryadom Ce pochuttya dopomoglo Simone Bokkanegra pravnuku Gulyelmo stati pershim dozhem Respubliki v 1339 roci Div takozhSimone Bokkanegra Edzhidio BokkanegraPrimitkiLopez 1969 Epstein 1996 s 137 Epstein 1996 s 136 Epstein 1996 s 138 Geanakoplos 1959 s 81 91 Balard 1978 s 42 45 Balard 1978 s 46 Balard 1978 s 46 47 Bertone Giorgio Simone Boccanegra Primo Doge di Genova immortale eroe verdiano A D 1339 ital ERGA Epstein 1996 s 140 DzherelaBalard Michel 1978 La Romanie genoise XIIe Debut du XVe siecle in French Vol 1 Rome Ecole Francaise de Rome OCLC 300152785 Epstein Steven A 1996 Genoa and the Genoese 958 1528 University of North Carolina Press ISBN 978 0 8078 4992 7 Geanakoplos Deno John 1959 Emperor Michael Palaeologus and the West 1258 1282 A Study in Byzantine Latin Relations Cambridge Massachusetts Harvard University Press OCLC 1011763434 Lopez Robert Sabatino 1969 BOCCANEGRA Guglielmo Dizionario Biografico degli Italiani Volume 11 Boccadibue Bonetti in Italian Rome Istituto dell Enciclopedia Italiana ISBN 978 8 81200032 6