Губернієв Дмитро Вікторович

Дмитро Вікторович Губернієв (нар.. 6 жовтня 1974, Дрезна, Орєхово-Зуєвський район, Московська область, Російська РСФСР, СРСР) — російський телеведучий, спортивний коментатор телеканалу «Матч ТВ», головний редактор Об'єднаної дирекції спортивних телеканалів ВДТРК (2013—2015). Лауреат премії ТЕФІ в 2007, 2015 і 2019 роках.

Губернієв Дмитро Вікторович
рос. Дмитрий Викторович Губерниев
Ім'я при народженні	рос. Дмитрий Викторович Губерниев
Народився	6 жовтня 1974(1974-10-06) (49 років) Дрезна, (Орєхово-Зуєвський район), Московська область, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	ведучий новин, коментатор, ведучий, телеведучий
Alma mater	Російський державний університет фізичної культури, спорту, молоді та туризму (1995)
Знання мов	російська
У шлюбі з	^d
Нагороди	ТЕФІ Q55663567?
IMDb	ID 5277990
Сайт	guberniev.tv
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

З 15 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.

Біографія

Народився 6 жовтня 1974 року в Дрезні Орехово-Зуєвського району Московської області. Батько — скловар, мати — фармацевт.

Один з дідів — Валентин Степанович Губернієв (нар. у січні 1927 в Тверській області), служив телефоністом в артилерії на Далекому Сході, брав участь у радянсько-японській війні. В один із днів війни він їхав в «полуторці» (ГАЗ-АА), яка зупинилася, щоб підвезти одного з бійців: Валентин поступився тому бійцеві місцем, проте в той же момент боєць був убитий пострілом японського снайпера. Пізніше Валентин Степанович проходив службу в групі радянських військ у Німеччині і, за своїми спогадами, був свідченням безлічі мародерств. Нагороджений орденом Вітчизняної війни та медаллю «За перемогу над Японією». Працював зварювальником на Байконурі. Інший дід — перший чоловік бабусі по материнській лінії Василь Пушков, потрапив на фронт влітку 1941 року і загинув у грудні того ж року під Ленінградом.

Закінчив середню школу № 2 міста Сходні (нині — Середня загальноосвітня школа № 22 мкр. Сходня міста Хімки).

У 1995 році з відзнакою закінчив Тренерський факультет Російської академії фізичної культури. Навчався в Інституті підвищення кваліфікації працівників радіо і телебачення. Після закінчення вузу працював фітнес-інструктором, охоронцем, тренером з фізпідготовки в «Лужниках». Майстер спорту з академічного веслування. Перший дорослий розряд з лижних гонок.

Був одружений з екс-чемпіонкою світу з легкої атлетики, бігункою Ольгою Богословською. Син — Михайло, народився 8 вересня 2002 року. У 2020 році син закінчив школу і вступив до ВШЕ.

Кар'єра на телебаченні

У середині 1990-х років часто брав участь у радіо — та телевізійних конкурсах: серед них-перший конкурс спортивних коментаторів на «НТВ-Плюс» і конкурс ведучих на телеканалі ТВ-6. Брав уроки сценічної мови у відомого педагога Світлани Корнельївни Макарової, яка навчала (Катерину Андрєєву), (Леоніда Парфьонова), (Тіну Канделакі), (Сергія Брильова), Михайла Зеленського і ряд інших відомих сучасних російських телеведучих. Згодом він так розповідав про отриманий досвід: «Я в цій країні — чемпіон з вимови скоромовок, і всім зобов'язаний, безумовно, найбільшій жінці планети — Світлані Макаровій. Бо з двометрової гугнявої дилди вона за якісь неповні два роки виліпила людину, яка навіть зараз за її методикою викладає».

Прийшов на телебачення тільки в 1997 році — цього року Дмитро за конкурсом був зарахований до штату співробітників нещодавно утвореного телеканалу ТВЦ. З червня 1997 по вересень 2000 року працював спортивним коментатором і ведучим новин спорту на цьому телеканалі. З 1999 по 2000 рік деякий час вів щотижневу програму «Спортивний експрес» на ТВЦ у парі з газетним журналістом з «Спорт-Експресу» Володимиром Гескіним. Іноді читав за кадром тексти анонсів спортивних трансляцій, що демонструвалися в ефірі. Надалі несхвально відгукувався про свого колишнього начальника, керівника спортивної редакції ТВЦ в 1997—2006 роках Сергія Ческидова, який на думку Губернієва, «кілька разів намагався його звільнити і не допускав до ефірів».

З 1998 по 2004 рік паралельно був коментатором каналу Eurosport, часто працював на футбольних оглядах «Євроголи» та «Журнал Ліги Чемпіонів». У 1999 році Губернієв збирався піти на «НТВ-Плюс», але Анна Дмитрієва не прийняла його на роботу. Приблизно в цей же час заступник головного редактора спортивних програм ТВЦ Василь Кікнадзе запропонував Губернієву перейти на ВДТРК. У вересні 2000 року коментатор пішов з ТВЦ на РТР, тим самим прийнявши пропозицію Кікнадзе, який вже перейшов на інший канал у лютому 2000 року.

З вересня 2000 року — спортивний коментатор телеканалів «Росія-1» і «Спорт» (пізніше «Росія-2»). Ведучий спортивного блоку в інформаційній програмі «Вісті», співведучий каналу «Доброго ранку, Росія!» (2002—2005). Ведучий програм «Спорт За тиждень» (2001—2002) «Щоденник чемпіонату світу з футболу» (2002, 2014)"Вісті-Спорт" (2002—2013)"Збірна Росії" 2003—2008)"Тиждень спорту з Дмитром Губернієвим" (2007—2013), «Біатлон з Дмитром Губернієвим» (2010—2015) «Територія бою»"(2011), «Ти — коментатор!» (2012), «Великий спорт» (2013—2015) та "Великий футбол (2014—2015). Також неодноразово брав участь у проектах «Форт Боярд» і «Новорічний Блакитний вогник».

Працював на декількох Олімпійських ігор з 2000 року як коментатор і ведучий щоденників. Паралельно коментував конкурс пісні «Євробачення» — в 2008, 2010, 2012, 2014, 2016 і 2019 роках.

Вперше прокоментував біатлонну гонку в грудні 2001 року, коли телеканал РТР вирішив показати в записі напередодні Олімпійських ігор у Солт-Лейк-Сіті кілька трансляцій з Кубка світу. Допомагав йому віце-президент Союзу біатлоністів Росії і відомий суддя Вадим Меліхов. Потім по черзі з Губернієвим працювали спортивні журналісти Василь Вахетов і (Андрій Кондрашов). Основним коментатором біатлонних ефірів на каналах ВДТРК Губернієв став у 2006—2007 роках.

У 2010 році вів інтелектуальне шоу «Хто хоче стати Максимом Галкіним?» на каналі «Росія-1». З серпня по жовтень 2014 року на цьому ж каналі виходила екстремально-інтелектуальна телегра «Клітка», де Губернієв також працював ведучим.

З 29 серпня 2013 року по 30 вересня 2015 року — головний редактор Об'єднаної дирекції спортивних телеканалів ВДТРК.

З 14 вересня 2013 року — коментатор телевізійної версії змагань з танкового біатлону на телеканалі «Росія-1».

10 грудня 2013 року вийшов дебютний максі-сингл під назвою «Вітер біатлону», де Губернієв виступив вокалістом.

З осені 2014 року в парі з (Борисом Смолкіним) вів гумористичну передачу «Це смішно» на телеканалі «Росія-1». У ніч з 2 на 3 листопада 2014 року в парі з Дмитром Тереховим коментував побиття рекорду Ніком Валлендою на телеканалі «Діскавері Росія». У тому ж році виступив ведучим двох документальних фільмів Петербурзького «П'ятого каналу» — «Моє радянське дитинство» і «Моя радянська юність».

З 1 листопада 2015 року співпрацює за договором зі спортивним телеканалом «Матч ТВ». Коментатор біатлону, ведучий програм «Все на матч!» і «Біатлон з Дмитром Губернієвим». При цьому залишається штатним співробітником ВДТРК, радником генерального директора телеканалу «Росія-1». Іноді робить репортажі для програми «Вісті тижня».

З березня по квітень 2016 року також був коментатором розважального шоу «Людина проти мухи» на телеканалі «».

У квітні 2018 року на каналі «Моя планета» пройшов показ туристичного змагання «Чужі в місті», де Губернієв також виступив як коментатор.

З 13 травня по 24 червня 2018 року в парі з (Мариною Кравець) вів шоу «Ліга дивовижних людей» на каналі «Росія-1».

25 жовтня 2020 року провів святковий 1359-й тираж лотереї «Російське лото» з нагоди 50-річчя лотереї «Спортлото» замість померлого Михайла Борисова.

На першому зльоті руху («Юнармія»). , червень 2016 року

Громадська діяльність

З січня 2006 року був членом Громадської ради «Молодої Гвардії Єдиної Росії».

23 лютого 2012 року разом з депутатом від Партії «Єдина Росія» Ольгою Баталіною був ведучим мітингу прихильників прем'єр-міністра і кандидата в президенти РФ Володимира Путіна на 3-й термін, що проходив у Лужниках. 3 березня 2018 року там же вів аналогічний мітинг на підтримку Путіна разом з Яною Чуриковою, (Світланою Зейналовою) та Федором Бондарчуком.

У травні 2016 року увійшов до складу Головного штабу військово-патріотичного руху «Юнармія» разом з президентом Асоціації військово-тактичних ігор (Михайлом Галустяном), виконавчим директором Російського географічного товариства Артемом Манукяном і космонавтом Сергієм Крикальовим. Рух було відтворено за ініціативою міністра оборони РФ Сергія Шойгу.

З квітня 2017 року є членом Громадської палати міського округу Хімки.

На президентських виборах 2018 року увійшов до ініціативної групи з висунення Володимира Путіна на 4-й термін кандидатом у президенти Росії і є його довіреною особою. На виборах мера Москви того ж року став довіреною особою Сергія Собяніна.

Резонансні епізоди

Висвітлення матчу «Спартак» Москва — ЦСКА

28 серпня 2011 року під час перерви матчу «Спартак» — ЦСКА прозвучали висловлювання, які були віднесені багатьма на адресу В'ячеслава Малафєєва:

«Попереду вирішальні матчі, а у нас говно в воротах стоятиме»

Дмитро Губернієв, спільно з колегою по репортажу, також згадав вбивство «студента Агафонова» біля нічного клубу і «Марину, коли вона загинула… коли вона втікала». При цьому коментатори були впевнені, що всі мікрофони вимкнені (пізніше, при обговоренні даного епізоду в ефірі програми Мінаєв LIVE, прозвучала версія про те, що коментатору було відомо про те, що відбувається в ефірі і куди йде сигнал трансляції). Звук транслювався в прямому ефірі на інтернет-трансляцію. Пізніше сам Губернієв, коментуючи даний епізод, наполягав, що не висловлював що-небудь на адресу дружини В'ячеслава Малафєєва — Марини Малафєєвої.

Сам Малафєєв заявив про те, що не залишить цю справу без відповіді.

В інтерв'ю газеті БалтІнфо Губернієв заявив:

«Я можу лише вибачитися. Те, що призначалося для вух мого колеги, розійшлося по всьому Радянському Союзу. Ідіоматичні вирази — це погано в ефірі … Я говорив про воротаря збірної Данії. Там хіба щось було про воротаря „Зеніта“? Йому ще треба місце в основі завоювати»

Керівництво петербурзького «Зеніту» направило офіційний лист з проханням дати оцінку події відразу в три організації: РФС, РФПЛ і телеканал «Росія-2».

17 лютого 2012 року В'ячеслав Малафєєв подав на Дмитра до суду, 29 жовтня позовну заяву було задоволено частково. У квітні 2013 року Московський обласний суд відхилив апеляцію Губернієва, залишивши в силі рішення — виплатити компенсацію в розмірі 75 тис. рублів Малафєєву і спростувати сказані в ефірі висловлювання.

У грудні 2013 року в рамках програми «Великий спорт» відбулося інтерв'ю, в якому Губернієв і Малафєєв оголосили про досягнення примирення і відсутність подальших розбіжностей.

Інцидент зі збірною Узбекистану на церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 2014 року

Під час трансляції церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 2014 в Сочі Дмитро Губернієв назвав збірну (Узбекистану) збірною (Таджикистану). Це застереження викликало бурю обурення в Узнеті, а на сайті change.org була опублікована петиція з вимогами офіційних вибачень від Губернієва. Також Губернієв в прямому ефірі назвав команду Монголії командою Монако, команду Ісландії командою Ірландії, команду Домініканської Республіки командою з острова Домініка.

Наступного дня Дмитро Губернієв висловив жителям Узбекистану офіційні вибачення і побажав узбекистанським спортсменам вдалого виступу.

Інцидент отримав продовження в Узнеті через рік, коли під час трансляції змагань з плавання на 50 метрів брасом на чемпіонаті світу з водних видів спорту в Казані, коментатор двічі назвав узбецького спортсмена Владислава Мустафіна білоруським плавцем.

Євробачення-2016

В ході прямої трансляції музичного конкурсу Губернієв спотворив сенс пісні української співачки Джамали «1944», присвяченої депортації кримських татар з півострова при СРСР. За версією коментатора, композиція присвячена покидаючим батьківщину в пошуках кращого життя в результаті міграційної кризи в Європі.

Сама обставина, що спортивний коментатор був поставлений мовником в особі ВДТРК як коментатора музичного конкурсу, викликало критичну реакцію з боку деяких телеоглядачів: журналіст (Володимир Кара-Мурза-старший) зазначив, що про Мацкявічюса та Губернієва, яких відправили коментувати «Євробачення-2016», не можна сказати, що вони «займаються своєю справою».

Церемонія нагородження змішаної естафети на чемпіонаті світу в Гохфільцені

9 лютого 2017 року, коментуючи церемонію нагородження учасників змішаної естафети на чемпіонаті світу в Гохфільцені у прямому ефірі телеканалу «Матч! Арена», неодноразово ображав французького біатлоніста Мартена Фуркада. Зокрема, Губернієв дозволив собі в ефірі пасаж такого змісту: «Мартен, ти — льоха! Ось це можна сказати на всю країну і на весь світ! І напишіть про це Фуркаду, що російський коментатор сказав: „Фуркад, ти-свиня!“. А по-іншому бути не може!». Пасаж схожого змісту був опублікований і на сторінці коментатора в Instagram: «Наші треті! Молодці! Мартен Фуркад, ти — свиня!».

Через кілька днів Губернієв вибачився перед Фуркадом, також за допомогою аккаунта в Instagram, написавши, що зараз він шкодує про сказане — за його словами — на той момент «всі діяли на емоціях».

Санкції

14 жовтня 2022 року Дмитро Губернієв доданий до санкційного списку Канади.

15 січня 2023 року Дмитро Губернієв доданий до санційного списку України.

Фільмографія

Знявся в ролі самого себе (камео) у наступних фільмах і телесеріалах:

• 2007 — Щасливі разом — ведучий спортивного шоу («Недряблий дриблінг»), спортивний коментатор радіо «Допінг. FM» («Маза факел»)
• 2009 — Вороніни (серії 6 та 103)
• 2009 — Шепіт помаранчевих хмар
• 2010 — (сезон 2-й, серія 12)
• 2010 —
• 2018 — (Лід)
• 2018 — (Велика гра)
• 2020 — (Важкі підлітки) (сезон 2-й, серія 7)

Також озвучував деякі рекламні ролики або знімався в них. У 2014 році взяв участь у дублюванні фільму "Ліга мрії (роль президента ФІФА Йозефа Блаттера у виконанні Тіма Рота).

Дискографія

• 2013 — Вітер біатлону

(Мастер)

• 2012 — Концерт, присвячений 25-річчю групи (13. Бережи мене, 21. Тут кують метал, 22. Встань, страх подолай, 23. Воля і розум)

Артур Беркут

• 2014 — Переможців не судять (10. Переможців не судять)

Нагороди та премії

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (вручений 19 вересня 2014)
• Орден Олександра Невського (вручений 9 грудня 2020)
• Орден Дружби (5 квітня 2011 року) — за великі заслуги у розвитку вітчизняного телерадіомовлення та багаторічну плідну роботу
• Журналіст року 2012 за версією Biathlon-Award
• Почесна грамота Міністра оборони Російської Федерації (17 березня 2017 року) — за сприяння з вирішення завдань, покладених на Збройні Сили Російської Федерації
• Подяка Міністра спорту Російської Федерації (8 травня 2019 року) — за істотний внесок у розвиток галузі фізичної культури і спорту в Російській Федерації
• Премія «ТЕФІ-2007» (номінація «Спортивний коментатор, ведучий спортивної програми»), «ТЕФІ-2015» (номінація «Спортивна програма»), «ТЕФІ-2019» (номінація «Ведучий спортивної програми / спортивний коментатор») та «ТЕФІ-2019» (номінація «Ведучий інформаційної програми»).

Примітка

1. Указ Президента України від 15 січня 2023 року № 23/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
2. Дмитрий Губерниев: «Заполню любую паузу!» // «7 дней», 25.09.2008
3. . Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
4. . ГРК «Маяк». 14 вересня 2012. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 1 листопада 2015. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
5. . Саратовская областная газета. Информационное агентство «Регион 64». 24 травня 2015. Архів оригіналу за 25 лютого 2018. Процитовано 1 листопада 2015. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
6. . МК-Бульвар. 27 квітня 2012. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
7. . Советский спорт. 27 травня 2014. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
8. . Sports.ru. 6 березня 2017. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
9. . Россия-1. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
10. . Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
11. . (ТВЦ). 16 червня 2015. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
12. Дмитрий Губерниев в Instagram: «@gubernievmikhail - тебе сегодня исполнилось 18 лет!!!! Здоровья и удачи, сыночек золотой !!!! Люблю тебя!!!! Вперёд, студент ВШЭ!!!!…». Instagram (рос.). Процитовано 8 вересня 2020.
13. . Sports.ru. 1 березня 2017. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 21 червня 2021.
14. . . 6 листопада 2013. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
15. . (Радио России). 4 лютого 2004. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 6 листопада 2014.
16. . . 7 грудня 1999. Архів оригіналу за 26 квітня 2016.
17. Интервью. «Семейная газета» Днепропетровск, 26.11.2009^{[недоступне посилання з апреля 2021]}
18. . Комсомольская правда. 20 листопада 2015. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
19. . DIVA Production. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
20. . Sports.ru. 30 листопада 2009. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
21. . Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
22. . . 16 вересня 2000. Архів оригіналу за 1 березня 2002. Процитовано 21 червня 2021.
23. . Livesport. 4 червня 2014. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
24. . Спорт-Экспресс. 13 січня 2003. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 21 червня 2021.
25. . Телеобъектив. 18 лютого 2003. Архів оригіналу за 28 лютого 2003. Процитовано 21 червня 2021.
26. Телеведущие - двустаночники. . 13 грудня 2006. Архів оригіналу за 15 грудня 2006.
27. . Радио Свобода. 16 квітня 2007. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 21 червня 2021.
28. . . 18 квітня 2014. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 червня 2021.
29. . Комсомольская правда. 5 липня 2002. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
30. . ВГТРК. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
31. . . 31 грудня 2010. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
32. . . 20 червня 2008. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
33. . Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
34. Анастасия Кузнецова (8 травня 2016). . . Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 10 травня 2016.
35. . Sports.ru. 11 грудня 2013. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 21 червня 2021.
36. . Комсомольская правда. 14 серпня 2014. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
37. . Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 21 червня 2021.
38. . Інтерфакс. 1 липня 2015. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 21 листопада 2015. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
39. . Информационный портал . 25 вересня 2015. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 21 листопада 2015. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
40. Комсомольская правда. 12 вересня 2013. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
41. . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
42. . Телезвезда. 14 листопада 2014. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 21 червня 2021.
43. . Портал Media Guide. 21 жовтня 2014. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 12 листопада 2014. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
44. . Советский спорт. 28 квітня 2017. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
45. . Sports.ru. 1 вересня 2018. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
46. . Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
47. . Спорт-Экспресс. 18 квітня 2016. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
48. . Телепрограмма. 10 березня 2016. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
49. . Медиа-Спутник. 29 березня 2018. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
50. Русское лото 25.10.20 тираж №1359 от Столото на YouTube
51. . Stringer. 17 квітня 2007. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
52. . Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 12 грудня 2010.
53. Путин собрал в Лужниках для битвы за Россию 130 тысяч сторонников [ 9 вересня 2018 у Wayback Machine.] «(РИА-Новости)», 23.02.2012
54. . (360°). 2 березня 2018. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
55. Минобороны пообещал создать сотни центров для юнармейцев^{[недоступне посилання з июня 2020]} «Meduza», 28.05.2016
56. . Городской округ Химки Московской области, официальный сайт. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 13 вересня 2017. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
57. Губерниев объяснил, почему поддерживает выдвижение Путина в президенты / [ 9 вересня 2018 у Wayback Machine.] (29.12.2017)
58. . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
59. . Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
60. . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
61. . Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
62. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
63. . Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 21 червня 2021.
64. . Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 21 червня 2021.
65. . Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
66. . Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 21 червня 2021.
67. . Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
68. . Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 21 червня 2021.
69. . Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 21 червня 2021.
70. | Губерниев Д. В. Должен принести официальные извинения спортсменам сборной Республики Узбекистан. | Change.org
71. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
72. . Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 12 червня 2022.
73. «Евровидение-2016». Главное [ 24 червня 2021 у Wayback Machine.] «Meduza», 15.05.2016
74. . . 15 травня 2016. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
75. RU HD 2017 (9 лютого 2017). . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 лютого 2017.
76. . Советский спорт. 9 лютого 2017. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
77. . РИА Новости. 20 лютого 2017. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 21 червня 2021.
78. Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (26 жовтня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 22: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 12 березня 2023.
79. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №23/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
80. . Комсомольская правда. 29 липня 2014. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
81. (PDF). Официальный интернет-портал Правительства Российской Федерации. 19 вересня 2014. Архів оригіналу (PDF) за 6 жовтня 2014. Процитовано 19 вересня 2014. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
82. . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
83. . Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 21 червня 2021.
84. . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
85. . Sports.ru. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 11 жовтня 2019.